Спосіб рентгенографічного виявлення феромагнітної фази у парамагнітній речовині

Спосіб рентгенографічного виявлення феромагнітної фази у парамагнітній речовині, за яким зразок розтирають у порошок, орієнтують у зовні 3 нтованої дифрактограми вказує на напрям осі легкого намагнічення. Недоліком способу є використання для орієнтації зразка зовнішнього ротора, розміщення кювети зі зразком паралельно до напрямку магнітного поля, що зменшує його ефективність. До того ж процес орієнтації є довготривалим. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалити "Спосіб рентгенографічного виявлення феромагнітної фази у парамагнітній речовині" шляхом вдосконалення орієнтації зразка у магнітному полі, спрощення та зменшення тривалості орієнтації, що дозволить виявити незначні концентрації домішкової феромагнітної фази, прискорити процес виявлення та здешевити сам спосіб. Поставлене завдання вирішується так, що у способі рентгенографічного виявлення феромагнітної фази у парамагнітній речовині, за яким зразок розтирають у порошок, орієнтують у зовнішньому магнітному полі, знімають та індексують дифрактограми орієнтованого та неорієнтованого зразків, виявляють присутність дифракційних максимумів домішкової феромагнітної фази, при чому, частину зразка змішують з епоксидною смолою в об'ємному співвідношенні 1:10 та наносять на кювету, після чого її розміщують між різними полюсами двох постійних магнітів на основі SmCo 5 з В=1,0Тл перпендикулярно до напрямку магнітного поля та проводять орієнтацію впродовж 3±0,5 годин. Авторами вперше запропоновано для рентгенографічного виявлення феромагнітної фази у парамагнітній речовині використати епоксидну смолу як затверджувач для нанесення на кювету. При чому, кількість та співвідношення зразка та епоксидної смоли підібране експериментально, а їх величини залежать лише від форми і розміру кювети. Суттєвими відмінностями корисної моделі від прототипу є: - Новий підхід до виявлення незначних кількостей домішкової феромагнітної фази у парамагнітній речовині, а саме використання епоксидної смоли як затверджувача, що дозволяє контролювати швидкість застигання, збільшуючи кількість кристалітів зразка, які встигають зорієнтуватися у зовнішньому магнітному полі та застосування менш потужних постійних магнітів при збереженні тривалості та результатів орієнтації. - Розміщення частини зразка між різними полюсами двох постійних магнітів перпендикулярно до напрямку магнітного поля, за яким магнітний потік проходить крізь нього, через зростання густини магнітного потоку, який проходить крізь нього. Це призводить до орієнтації кристалітів із феромагнітною фазою паралельно до напрямку 49728 4 магнітного поля зразка вздовж напрямку осі легкого намагнічення феромагнітної фази, тобто до текстурування і, як наслідок, суттєвого збільшення інтенсивності відповідного дифракційного максимуму феромагнітної домішки, що дозволяє виявити її незначні концентрації у парамагнітній речовині. Це дало змогу прискорити процес визначення, збільшити ефективність і швидкість орієнтації та здешевити сам спосіб. Фіг.1-2. Взаємодія рентгенівського випромінювання зі зразком: Фіг.1 - неорієнтованим; Фіг.2 орієнтованим у зовнішньому магнітному полі. Фіг.3. Схема розміщення кювети зі зразком у зовнішньому магнітному полі: 1 - підставка, 2 - магніт, 3 - тримач, 4 - кювета, 5 - зразок. Фіг.4. Дифрактограми зразків: а - неорієнтованого; б - орієнтованого у зовнішньому магнітному полі. Корисну модель можна проілюструвати наступним прикладом: Для виконання способу використовують стандартну кювету та дифрактометр ДРОН 2,0М. Частину зразка сполуки DyAqSn 2 - структурний тип Cu3Au, просторова група Pm 3m , символ Пірсона сР4, що містить 0,1 мас. % феромагнітної домішки Co розтирають у порошок в агатовій ступці, змішують з індиферентним вазеліновим маслом та наносять на кювету. Кювету зі зразком розміщують у дифрактометрі ДРОН 2,0М з геометрією БрегаБрентано та знімають дифрактограму в інтервалі кутів 20 30-90° з кроком 0,005° зі швидкістю сканування 1°/хв. Отриману дифрактограму зразка індексують у кубічній сингонії з примітивним типом ґратки Браве (Фіг.4а). Другу частину цього ж зразка змішують з епоксидною смолою у об'ємному співвідношенні 1:10 та наносять або на цю ж, але очищену, або на іншу кювету. Для орієнтації цього зразка кювету розміщують між різними полюсами двох постійних на основі SmCo 5 з В=1,0Тл перпендикулярно до напрямку магнітного поля, як це показано на Фіг.3 і витримують впродовж 3±0,5 годин. Після цього проводять повторну зйомку та індексування дифрактограми (Фіг.4б). Порівнюють проіндексовані дифрактограми орієнтованого та неорієнтованого зразків, виявляють найінтенсивніший непроіндексований дифракційний максимум, що вказує на присутність домішки феромагнітної фази. Наведений вище приклад доводить, що використання запропонованого способу дозволяє виявити незначні концентрації домішкової феромагнітної фази, прискорює одержання результатів та призводить до здешевлення процесу, що підтверджує отримання передбачуваного технічного результату. 5 49728 6 7 Комп’ютерна верстка М. Ломалова 49728 8 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601