Спосіб лікування хронічного алкогольного стеатогепатиту

Спосіб лікування хронічного алкогольного стеатогепатиту шляхом призначення гепатопроте 3 58765 корекції ендотеліальної дисфункції, покращення дезінтоксикаційної та синтетичної функцій печінки у таких пацієнтів. В основу корисної моделі поставлене завдання удосконалення способу лікування ХАСГ шляхом використання препарату біциклол, який володіє здатністю нормалізувати ліпідний обмін та запобігати накопиченню триацилгліцеролів у гепатоцитах, а також характеризується гепатопротекторними, ендотеліопротекторними, антиоксидантними та антифібротичними властивостями. Поставлене завдання вирішується тим, що у способі лікування ХАСГ, згідно з корисною модел 4 лю, біциклол призначається у якості монотерапії терміном упродовж одного місяця. Суть корисної моделі - у застосуванні нового синтетичного гепатопротектора «Біциклол» (Beijing Union Pharmaceutical Factory", Китай, номер реєстраційного посвідчення UA/1736/01/01 від 27.08.04, таблетки по 25 мг №18) із антиоксидантними, анаболічними, регенераторними, імуномодулюючими, ліполітичними, ендотеліопротекторними та антифібротичними властивостями для лікування ХАСГ. Спільними ознаками між найближчим аналогом та способом, що заявляється, є використання препаратів із групи гепатопротекторів синтетичного походження для лікування ХАСГ (табл.). Таблиця Порівняння найближчого аналога та способу, що заявляється Критерії Зменшення проявів астенічного синдрому Зменшення гепатомегалії Зменшення проявів больового синдрому Покращення показників функціонального стану печінки Зменшення проявів ендотеліальної дисфункції Оптимізація ліпідного обміну Гальмування процесів фіброгенезу Активація процесів фібринолізу Зменшення важкості ускладнень Покращення ефективності лікування Відмінність корисної моделі від найближчого аналога полягає у тому, що у якості гепатопротектора використовується новий препарат синтетичного походження біциклол, який володіє значно більшим переліком позитивних властивостей і, на відміну від аналога, може використовуватись для лікування ХАСГ у якості монотерапії. Теоретичне підґрунтя для використання способу. Біциклол (хімічна назва - 4,4'-диметокси5,6,5',6'-біс(метилендиокси)-2-гідроксиметил-2'метоксикарбонілбіфеніл), абсолютно новий синтетичний препарат із унікальними властивостями, обумовленими основними механізмами його дії. Геаптопротекторні властивості біциклолу визначаються його здатністю підтримання плинності мембран гепатоцитів клінічно проявляється нормалізацією підвищеної активності трансаміназ та покращенням детоксикаційної функції печінки (підвищення активності ГГТ і зниження концентрації сироваткового малонового альдегіду). Протекція мітохондріальних мембран індукує активність алкогольдегідрогенази та прискорює метаболізм етанолу та ацетальдегіду. Здатність біциклолу захищати ядерну ДНК від фрагментації регулює експресію генів, відповідальних за клітинний цикл, синтез білка, енергетичний метаболізм, внутрішню імунну регуляцію, апоптоз; покращує білковосинтетичну функцію печінки. Біциклол володіє також здатністю до зменшення запальної активності в паренхімі печінки шляхом покращення клітинної кооперації та нормалізації співвідношення субпо Спосіб, що заявляНайближчий аналог ється (кількість ви(кількість випадків, %) падків, %) 90% 65% 89% 57% 76% 32% 96% 62% 91% 77% 12% 83% 81% 45% 14% 95% 63% пуляцій Т-лімфоцитів, підвищення синтезу ендогенного інтерферону та зниження продукції прозапальних цитокінів. Ендогенний інтерферон, в свою чергу, є потужним стимулятором iNOS, зростання активності якої створює передумови для оптимізації функції ендотелію, покращення процесів мікроциркуляції та редукції гіпоксії. Інтерфероногенна дія біциклолу обумовлює також його ліполітичний ефект, оскільки інтерферони стимулюють метаболізм в цілому та активність триацилгліцеролліпаз у печінці зокрема. Завдяки пригніченню утворення медіаторів фіброгенезу: TNF-, TGF-1, продуктів ліпідної пероксидації (ЛПО) та апоптозу гепатоцитів здійснюється унікальна антифібротична дія біциклолу. Гальмування ЛПО та зв'язування вільних радикалів становить основу антиоксидантної дії біциклолу і значно кумулює усі інші його позитивні ефекти. Таким чином, біциклол впливає практично на всі ланки патогенезу хронічного алкогольного гепатиту, здійснюючи антиоксидантну, анаболічну, регенераторну, імуномодулюючу, ліполітичну, ендотеліопротекторну та антифібротичну дію. Визначення термінів: Ендотеліальна дисфункція - порушення балансу між ендотелійзалежними вазоконстрикторними та вазодилататорними факторами, що обумовлене неможливістю нормального функціонування ендотелію в умовах запалення і призводить до вазоконстрикції із подальшим порушенням кровопостачання тканин та розвитком гіпоксії. 5 Фіброз - патологічне розростання волокнистої сполучної тканини у паренхімі печінки внаслідок впливу хронічного запалення та порушення печінкового кровотоку. Хронічний алкогольний стеатогепатит - це дифузний запальний та обмінно-дистрофічний процес у печінці, що розвивається на фоні зловживання алкоголем, триває більше 6 місяців та характеризується жировою дистрофією гепатоцитів та фіброзуванням печінки при збереженні її архітектоніки. Гепатопротектори - це група лікарських засобів, дія яких спрямована на відновлення гомеостазу в печінці, підвищення стійкості органу до дії патогенних факторів, нормалізацію функціональної активності та стимуляцію репаративнорегенераторних процесів у печінці. Спосіб лікування ХАСГ здійснюється наступним чином: після клінічної та лабораторної верифікації діагнозу ХАСГ визначається наявність розладів функцій печінки, ендотеліальної дисфункції, порушень ліпідного обміну, активність процесів фіброгенезу та фібринолізу. Порушення функцій печінки та ліпідного обміну верифікується шляхом визначення рівня загального білірубіну, загального холестеролу та триацилгліцеролів (ТАГ) у плазмі крові, а також визначення активності печінкових трансаміназ (АлАт, АсАт) та проведення осадових проб (тимолова проба) за загальноприйнятими біохімічними методиками. Наявність ендотеліальної дисфункції (ЕД) оцінюється за вмістом у крові стабільних метаболітів NО (нітритів, нітратів) (з реактивом Гріса), змінами антикоагулянтної та фібринолітичної активності ендотелію (сумарна (СФА), неферментативна (НФА) та ферментативна фібринолітична активність (ФФА) та рівнем антитромбіну III (АТ-ІІІ) за допомогою реактивів фірми "Simko Ltd". Активність процесів фіброгенезу та фібринолізу оцінювалась за рівнем фібриногену плазми крові, показниками інтенсивності синтезу колагену (сіалові кислоти (СК), білковозв'язаний оксипролін (БЗОП)) та за показниками інтенсивності колагенолізу (інтенсивність лізису азоколу, вільний оксипролін (ВОП)) за допомогою реактивів фірми "Simko Ltd". У переважної більшості хворих на ХАСГ до лікування визначається помірне підвищення рівня загального білірубіну, фібриногену, загального холестеролу та ТАГ у плазмі крові, значне підвищення активності печінкових трансаміназ (АлАт, АсАт) та показників тимолової проби; зниження рівня NО (що свідчить про зниження вазодилятуючої активності судинного ендотелію та про погіршення стану печінкової гемодинаміки)), зниження вмісту у крові АТ-ІІІ, зниження СФА та ФФА, зростання рівня БЗОП, СК, зниження рівня ВОП та інтенсивності лізису азоколу (тобто посилення процесів фіброгенезу та зиження активності фібринолізу у печінковій тканині). Для покращення функцій печінки, відновлення ендотеліального балансу, корекції ліпідного обміну та регресії фібротичних процесів хворим на ХАСГ призначається препарат Біциклол у дозі 58765 6 75 мг/добу (2 таблетки по 12,5 мг тричі на день) упродовж 30-ти днів у якості монотерапії. Суть способу пояснюється наступним прикладом. Обстежено дві групи хворих на ХАСГ у динаміці лікування: перша група (основна) у кількості 30 чол., та друга група (контрольна) у кількості 30 чол., співставних за віком, статтю та середньою тривалістю захворювання. Після верифікації діагнозу хворим основної групи призначалося лікування біциклолом у дозі 75 мг/добу (2 таблетки по 12,5 мг тричі на день) упродовж 30-ти днів у якості монотерапії. Хворим контрольної групи проводилась монотерапія тіотразоліном у дозі 0,3 мг/добу (1 таблетка по 0,1 мг тричі на день) упродовж 1-го місяця. У хворих обох груп проводилась оцінка клінічних проявів захворювання, показників функціонального стану печінки, ЕД, ліпідного обміну, активності процесів фіброгенезу та фібринолізу до лікування та через 1 місяць після лікування. При аналізі стану хворих у динаміці лікування у основній групі було відмічено зменшення проявів астенічного (із 5 балів до 3 балів) та больового синдромів (із 5 балів до 2 балів) (тоді як у контрольній групі - лише із 5 до 4 балів та із 5 до 3 балів відповідно (р