Спосіб лікування жінок, хворих на хронічний урогенітальний хламідіоз з наявністю супутнього хронічного сальпінгоофориту

Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до гінекології. Актуальність предмету винаходу пов'язана зі значним поширенням у сучасних умовах захворюваності на хронічний урогенітальний хламідіоз (ХУГХ) з наявністю суп утнього хронічного сальпінгоофориту (ХСО) та недостатньою ефективністю існуючих способів лікування цієї патології. Існує спосіб лікування жінок, хворих на ХУГХ з наявністю супутнього ХСО, шляхом введення антибактеріальних препаратів, зокрема, антибіотиків тетрациклінового ряду (Евсюкова И.И., Кошелева Н.Г., Башмакова М.А. Хламидийная инфекция в акушерстве и перинатологии (диагностика, профилактика и лечение): Метод.рекомендации. - СПб, 1995. - 16с.). Однак цей спосіб лікування потребує довготривалого введення антибіотиків, що нерідко призводить до розвитку різноманітних ускладнень, насамперед виникнення дисбактеріозу кишечнику. Крім того, антибіотики тетрациклінового ряду протипоказані при вагітності та лактації. Після завершення курсу лікування тетрациклінами у жінок дуже часто виникають рецидиви захворювання на ХУГХ. Тому був запропонований спосіб лікування жінок, хвори х на ХУГХ з наявністю суп утнього ХСО, шля хом введення фторхінолонів IV генерації, зокрема ципрофлоксацину, оскільки цей препарат досить активний відносно збудника хламідіозу in vitro (Батирина С.В. Патогенетические аспекты терапии женщин, больных урогенитальным хламидиозом // Российский журнал кожных и венерических болезней. - 1998. - №1. - С.58-62). Однак клінічний досвід показав, що після використання ципрофлоксацину та інших фтор хінолонів в подальшому відмічається значна кількість рецидивів ХУГХ, що пов'язують, поперед всього, з наявністю вторинного імунодефіцитного стану. Існує також спосіб лікування жінок, хворих на ХУГХ з наявністю супутнього ХСО, при якому, крім антибактеріальних препаратів (доксипикліну та офлаксацину) призначається генно-інженерний рекомбінантний альфа-2-інтерферон у вигляді вітчизняного препарату лаферону по 1млн. МО внутрішньом'язово один раз на добу увечері протягом 10 діб поспіль (Деклараційний патент України №34873. - Спосіб лікування хронічного урогенітального хламідіозу. - Бюл.2000. - №2; опубл. 15.03.2001 року). Цей спосіб сприяє нормалізації рівня альфа-інтерферону в крові хворих на ХУГХ жінок та зменшує ймовірність розвитку в подальшому рецидивів захворювання. Однак цей також недостатньо ефективний, оскільки він не забезпечує в низці випадків нормалізацію місцевого імунітету урогенітального тракту жінок і не виключає розвиток рецидивів хламідіозу. Відомий спосіб лікування жінок, хворих на ХУГХ з наявністю супутнього ХСО, шляхом введення доксицикліну, офлоксацину, лаферону - внутрішньом'язово та у вигляді вагінальних супозиторіїв та додатково - вітчизняного протизапального препарату амізону, який володіє також антиоксидантними властивостями та стимулює синтез ендогенного інтерферону (Опис до деклараційного патенту №47325 на винахід "Спосіб лікування жінок, хворих на хронічний урогенітальний хламідіоз" - МПК7 А61К45/02, А61К45/05, А61КЗЗ/18. - Оп убл. 17.06.2002. - Бюл.№6, 2002р.). Але у частини хвори х жінок після завершення лікування ХУГХ зберігаються порушення імунітету по типу вторинного імунодефіциту, а потім можуть виникати рецидиви захворювання. Тому був розроблений спосіб лікування жінок, хворих на ХУГХ з наявністю супутнього ХСО, за допомогою антибактеріальної терапії, частіше сумісного введення доксицикліну та офлоксацину, а також лаферону і амізону та додатково нового українського препарату імуномодулюючої дії природного походження - ербісолу (Деклараційний патент №57371А МПК7 А61К31/12 - Україна. - Спосіб лікування жінок, хворих на хронічну форму урогенітального хламідіозу. - Опубл. 16.06.2003. Бюл.№6). Даний спосіб найбільш ефективний з існуючих, тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що у частини хворих після проведеного лікування все ж таки зберігаються порушення імунітету та виникають рецидиви захворювання. Задачею винаходу було підвищення ефективності існуючого способу лікування жінок, хворих на ХУГХ, з наявністю супутнього ХСО, прискорення терміну досягнення повноцінної ремісії та зменшення ймовірності розвитку в подальшому рецидивів хламідіозу та загострень ХСО. Ця задача досягається шляхом додаткового введення жінкам, хворим на ХУГХ, з наявністю супутнього ХСО, індуктору ендогенного інтерферону циклоферону. Циклоферон - це імуноактивний препарат, який посилює продукцію ендогенного інтерферону, а також володіє протизапальними та імуномодулюючими властивостями. У клінічній практиці відмічена здатність циклоферону регулювати антитіло утворення, природну кілерну активність Т-лімфоцитів і стимулювати фагоцитоз. Наша пропозиція щодо додаткового включення циклоферону в комплекс лікування жінок, хворих на ХУГХ з наявністю суп утнього ХСО, базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах, а потім підтвердженій в клініці закономірності, яка полягає в сумації та взаємному потенціюванні фармакологічної дії ербісолу, лаферону, амізону та циклоферону при їх спільному введенні в плані нормалізації показників імунологічного гомеостазу, та стимуляції продукції ендогенного інтерферону, а також суттєвому підвищенню природної антиінфекційної резистентності. У зв'язку з цим використання даної комбінації препаратів запобігає активації хламідій при наявності персистуючої інфекції, а в клінічному плані сприяє тривалій повноцінній ремісії захворювання. Клініко-патогенетичний ефект спільного введення ербісолу, ла ферону, амізону та циклоферону суттєво перевищує просту сумацію ефектів вказаних препаратів. Раніше циклоферон при лікуванні жінок, хворих на ХУГХ, з наявністю супутнього ХСО, не використовувався. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Після встановлення діагнозу ХУГХ з наявністю супутнього ХСО, призначається антибактеріальна терапія (доксициклін та офлоксацин), лаферон, амізон та ербісол у середньотерапевтичних дозах, та додатково вводять циклоферон внутрішньом'язово у вигляді 12,5% розчину по 2мл 1 раз на добу протягом 5 діб поспіль, а потім по 2мл через день, усього здійснюють 10-12 ін'єкцій препарату. При розробці заявленого способу лікування жінок, хворих на ХУГХ з наявністю супутнього ХСО, було обстежено дві групи жінок з даним діагнозом - основна група (50 жінок), яка лікувалася відповідно до заявленого способу, та гр упа зіставлення (48 жінок), яка лікувалась згідно з відомим способом-прототипом. Усі обстежені були рандомізовані за віком, тяжкістю клінічного перебігу захворювання та його тривалістю. Діагноз ХУГХ з наявністю суп утнього ХСО виставлявся згідно з даними анамнезу, результатами клінічного обстеження та підтверджувався виявленням у обстежених жінок антитіл до збудника хламідіозу класу IgM методом імуноферментного аналізу (ІФА) в діагностично значимих титра х. До початку лікування жінки скаржилися на біль внизу живота, дизуричні розлади, загальну слабкість, нездужання, підвищену стомленість, субфебрилітет, зниження працездатності. При гінекологічному обстеженні у всіх жінок, що були під наглядом, встановлено наявність набряку та гіперемії шийки матки, слизово-гнійні виділення з цервікального каналу, потовщення та болючість придатків матки при пальпації. Обстеження жінок, хворих на ХУГХ з наявністю супутнього ХСО, які були під наглядом, у динаміці дозволило встановити позитивний вплив заявленого способу лікування на динаміку клінічних та деяких лабораторних показників. Як видно з таблиці 1, використання заявленого способу лікування жінок, хворих на ХУГХ з наявністю суп утнього ХСО, сприяє прискоренню ліквідації симптомів загострення ХУГХ у обстежених жінок. Таблиця 1 Вплив заявленого та відомого способів лікування жінок, хвори х на ХУГ Х з наявністю суп утнього ХСО, на клінічні показники (М±т) Заявлений спосіб (n=50) Тривалість збереження (діб): болю внизу живота 6,9±0,3 дизуричних розладів 5,2±0,2 загальної слабкості 4,5±0,25 нездужання 4,7±0,2 підвищеної стомленості 6,4±0,25 субфебрилітету 6,7±0,3 набряку та гіперемії шийки матки 9,2±0,3 виділень з цервікального каналу 8,1±0,25 болючості придатків при пальпації 7,6±0,3 Термін досягнення клінічної ремісії 9,5±0,3 47 Кількість жінок з досягнутою ремісією тривалістю 1 рік та більше (абс. і %) 94,2 ± 4,2% Клінічні показники Відомий спосіб (n=48) Р 13,8±0,8 10,6±0,3 10,8±0,3 11,2±0,3 13,1±0,3 14,6±0,6 15,9±0,5 15,6±0,6 14,5±0,3 17,0±0,5 35 72,9 ± 3,8%