Стабілізатор і/або модифікатор адгезії для гум

Винахід відноситься до стабілізаторів для гум. Відомо, що у якості таких добавок використовуються похідні дифеніламіну: 4-ізопропіламінодифеніламін, 4-фениламінодіфениламін, 4,4'-метоксідифеніламін, 4,4'пропоксідіфеніламін, 4,4'-диалкілдифеніламін (алкіл=С 7-С9, a-метилстірол) [1-3].Сам дифеніламін також має стабілізуючі властивості. Однак у якості стабілізатора для гум не використовується із-за своєї відносно високої леткості [3]. Заради зниження леткості дифеніламін конденсують з ацетоном, формаліном, полімерами бутадієна та ізопрена, a-метилстіролом [2, 3, 6-8].Однак таке виробництво стабілізаторів супроводжується утворенням великої кількості відходів, вимагає складного апаратурного оформлення, а у якості початкової сировини використання дифеніламіну [3, 4 ]. Це технічне рішення дозволяє поширити асортимент стабілізаторів - похідних дифеніламіну, за допомогою використання висококиплячих фракцій. Ці фракції можуть утворюватися у виробництві дифеніламіну при його очищенні і мають такі показники якості: початок температури кипіння - не нижче 305-312°С, вміст дифеніламіну - 1,5-11,5, % масових. Промислові способи отримання дифеніламіну включають паро- або рідко-фазну конденсацію аніліну. Отриманий технічний дифеніламін очищають дистиляцією з відділенням висококиплячої фракції або ректифікацією на кількох колонах з відділенням легко- та висококиплячих фракцій [3, 9]. Висококипляча фракція окрім дифеніламіну вміщує смоли, алкілдифеніламіни, акрідіни, карбазоли та інші азотвміщуючі гетероцикли [9, 10]. Така фракція ніде не використовується знищується або сховується різними засобами. Знайдено, що її можливо використовувати у якості стабілізатора як таку, а також адсорбовану на твердих носіях. Такими носіями можуть бути тверді сипучі речовини, які входять до складу гумових сумішей, наприклад, технічний вуглець, оксид цинку, цеолітова мука, біла сажа, каолін та інші. Знайдено також, що окрім функції стабілізатора, висококипляча фракція може виконувати функцію модифікатора адгезії на рівні таких відомих модифікаторів як похідні резорцину [1]. У відкритих джерелах інформації про використання такої висококиплячої фракції виробництва дифеніламіну у якості стабілізатора та/або модифікатора адгезії не знайдено. Нижче приведені приклади наглядно показують сутність заявленого винаходу. У таблицях 1-3 приведені результати випробувань висококиплячої фракції у якості стабілізатора у порівнянні з широко використовуваними стабілізаторами диафеном ФП та ацетонанілом Р. Досліди порівняння визначені у таблицях як "серія". Типи каучуків та основні компоненти гумових сумішей приведені у заголовках таблиць. Випробування проводились з використанням зразків висококиплячоі фракції, що різнилися по змісту та властивостям. Деякі зразки висококиплячоі фракції перед доданням у гумову суміш змішують з адсорбентами (тип та кількість останніх також вказано у таблицях). У таблиці 4 приведені дані по використанню висококиплячоі фракції у якості модифікатора адгезії, а у таблиці 5 - у якості стабілізатора та модифікатора адгезії. Результати випробувань порівнювалися с дією серійного модифікатора адгезії - модифікатора РУ. В усіх прикладах показники якості дослідних гум з використанням зразків висококиплячоі фракції знаходяться на рівні показників якості серійних гум. Використання висококиплячоі фракції дифеніламіну дозволяє поширити асортимент стабілізаторів та модифікаторів адгезії для гум, не використовувати для цієї цілі ди феніламін, зменшити кількість відходів у виробництві дифеніламіну та збільшити його вихід. Література. [1] Справочник резинщика. М.: Химия, 1971. -606с. [2] Химические добавки к полимерам. Справочник. М.: Химия, 1981. - 262с. [3] Б.Н.Горбунов Я.А.Гурвич, И.П.Маслова. Химия и технология стабилизаторов полимерных материалов. М.: Химия, 1981. -368с. [4] Б.Е. Беркман Промышленный синтез ароматических нитросоединений и аминов. М.: Химия, 1964. -344с. [5] Н.Н.Ворожцов. Основы синтеза промежуточных продуктов и красителей. М.: ГОНТИ ХЛ, 1955. -839с. [6] А.С.Кузьминский, С.М.Кавун, В.П.Кирпичев. Физико-химические основы получения, переработки, применения эластомеров. Μ: Химия, 1976. [7] Пат. Великобритании 279363 (1978).//Chem. Abstr. Vol.88. 1978. 190358k. [8] C.D.Krafts, H.H.Joung, lr. and lsadore Katz//Ind. Eng. Chem. 1949. vol.41. p.399-400. [9] Пат. ЧСР 195139 (1982). [10] Пат. ЧСР 234691 (1987).