Спосіб диференційної діагностики аутоімунного та неаутоімунного типів цукрового діабету

Реферат: Спосіб диференційної діагностики аутоімунного та неаутоімунного типів цукрового діабету (ЦД) включає дослідження поліморфізму генних маркерів. При цьому визначають наявність мутації гена SLC30A8 транспортера Zn (ZnT8), а саме - мутації rs13266634, і при виявленні генотипу, що містить алель Т, роблять висновок про наявність у пацієнта аутоімунного ЦД1 або LADА, а при відсутності - ЦД2. UA 80105 U (12) UA 80105 U UA 80105 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме, до ендокринології та молекулярної генетики, і може бути використана в клінічній ендокринології для уточнення діагнозу аутоімунного цукрового діабету (ЦД). Класифікація ЦД за типом досі залишається важливою клінічною проблемою, оскільки її помилкове вирішення може призвести до затримки призначення життєво необхідного лікування. Помилки в діагностиці типу ЦД, яких припускаються лікарі первинної ланки допомоги у Великій Британії, досягають 15 % [Farmer A., Fox R. Diagnosis, classification and treatment of diabetes / Farmer A., Fox R. // BMJ.-2011. - Vol. 342. - P. 3319]. В Україні ця проблема є не менш актуальною. Частіше за все труднощі в класифікації за типом виникають у разі встановлення діагнозу ЦД у молодих дорослих, оскільки вважається, що типовий ЦД 1-го типу (ЦД1) аутоімунного ґенезу виникає у осіб до 30 чи до 35 років, а типовий ЦД 2-го типу (ЦД2) - після 40 років життя. Проте, у багатьох випадках класифікація ЦД за типом викликає труднощі і в інших вікових групах. Клінічний фенотип ЦД2 все частіше виявляють навіть у дітей. А лабораторні ознаки аутоімунного діабету з розвитком потреби у лікуванні інсуліном спостерігаються у значної кількості пацієнтів, що захворіли на ЦД у дуже зрілому віці (латентний аутоімунний діабет дорослих - LADA) [Landin-Olsson M. Latent autoimmune diabetes in adults / M. LandinOlsson // Ann N Y Acad Sci. - 2002. - Vol. 958. - P. 112-116]. За виявленими патентними документами, в основному відомі способи прогнозування ризику розвитку аутоімунного ЦД1. Так, для оцінки ризику виникнення ЦД1 запропонований "Процес прогнозування ризику виникнення цукрового діабету 1 типу у дітей, спадково обтяжених цією хворобою" [Пат. № 20132 U UA, МПК G01N 33/53, опубл. 15.01.2007], суть якого полягає в тому, що визначають титр діабетасоційованих аутоантитіл до декарбоксилази глютамінової кислоти (GADA), протеїну тирозинфосфатази-2 (ІА-2А), інсуліну (ІАА) і до цитоплазми острівцевих клітин (ІСА), рівень тимуліну в сироватці крові та цитотоксичну активність природних кілерних клітин і при підвищенні рівня діабетасоційованих аутоантитіл не менше ніж 2 специфічностей, підвищенні цитотоксичної активності природних кілерних клітин та зниженні рівня тимуліну порівняно з дітьми контрольної групи, прогнозують ризик виникнення ЦД1. Цей спосіб використовують для передбачення та уточнення ЦД1, але він потребує дослідження одночасно трьох специфічних аутоантитіл, фактору тимусу та клітинного імунітету, що значно ускладнює його практичне застосування. За найближчий аналог авторами взятий "Спосіб прогнозування виникнення цукрового діабету 1 типу" [Пат. № 68601 U UA, МПК А61В 10/00, опубл. 16.08.2004], який полягає у виявленні генетичних маркерів - досліджують поліморфізм генного маркера D6S2414 із хромосомною локалізацією 6р21.31, розташованого поблизу генів HLA II класу та за наявності алельних варіантів 8/12, 9/12, 10/11, 11/11, 12/13 встановлюють ризик розвитку ЦД1. Проте, цей спосіб хоч і дає змогу виявляти ризик виникнення ЦД1 типу у загальній популяції, але не дозволяє диференціювати аутоімунний та неаутоімунний тип ЦД, що обмежує його використання. В основу даної корисної моделі поставлено задачу розробити спосіб диференційної діагностики аутоімунного та неаутоімунного типів ЦД за рахунок визначення наявності мутації rs13266634 гена SLC30A8 транспортера Zn 8 типу (ZnT8). Це дозволить диференціювати типи ЦД, а саме - ЦД1 або його підтип LADA та ЦД2 і завдяки цьому вибрати патогенетично зумовлений метод лікування. Спосіб доступний для використання. Поставлена задача вирішується тим, що в способі, який включає дослідження поліморфізму генних маркерів, згідно з даною корисною моделлю, визначають наявність мутації гена SLC30A8 транспортера ZnT8, a саме - мутації rs13266634 і при виявленні генотипу, що містить алель Т, роблять висновок про наявність у пацієнта аутоімунного ЦД1 або LAD A, a при відсутності - ЦД2. До цього рішення автори прийшли, досліджуючи популяції обстежуваних пацієнтів при використанні національного реєстру хворих на ЦД. Виявлено, що у складних випадках, до яких слід віднести: виникнення симптомів та ознак ЦД у пацієнтів середньої вікової групи; відсутність адекватного контролю глікемії за умов перорального лікування ЦД, що був діагностований у пацієнтів старшого віку, або тривале лікування низькими дозами інсуліну дітей та підлітків з ЦД необхідне уточнення типу ЦД. Оскільки, відомий зв'язок між наявністю аутоантитіл до ZnT8 та мутацією rs13266634 його гена SLC30A8 при ЦД1 [Kawasaki E, Uga M, Nakamura К, Kuriya G, et al. Association between antiZnT8 autoantibody specificities and SLC30A8 Arg325Trp variant in Japanese patients with type 1 diabetes // Diabetologia. - 2008. - Vol. 51, № 12. - P. 2299-2302], автори дослідили генетичний поліморфізм цього гена при сумнівному діагнозі типу ЦД і виявили, що генотип, який містить 1 UA 80105 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 алель Т, відповідальний за розвиток аутоімунного ЦД1 або LADA, а при відсутності цієї алелі ЦД2. Спосіб здійснюється наступним чином. Пацієнту з діагнозом ЦД неуточненого типу проводять дослідження венозної крові з виділенням ДНК за допомогою набору "ДНК-сорб-В" (фірми АмпліСенс, Росія) із застосуванням методу полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) з використанням праймеру SLC30A8rs266634 F: 5-GGA CAG ААА GAG ТТС CCA TAG CG-3; SLC30A8rs266634 R: 5-ATA GCA GCA TGT TTG AAG GTG GC-3, температура відпалу праймерів 60 °C, 35 циклів, та наступною обробкою продуктів ампліфікації специфічною ендонуклеазою PvuII і виявляють наявність чи відсутність мутації rs13266634 гена SLC30A8 ZnT8. При виявленні генотипу ТТ або СТ роблять висновок про наявність у пацієнта аутоімунного ЦД1 або LADA. Якщо у пацієнта виявляють генотип СС, що не включає алель Т, то роблять висновок, що ЦД не аутоімунного генезу. Таким чином, спосіб дозволяє уточнити диференційний діагноз ЦД. Спосіб, що заявляється, ілюструється прикладами. Приклад 1. В.З., чоловік 37 років, звернувся до лікаря з приводу симптомів гіпоглікемії, що виникали протягом останніх днів після незначної фізичної активності. Діагноз ЦД1 встановлено за 4 місяці до даного звернення. Лікується інсуліном (30 од./добу). На час обстеження: глюкоза натще 12 ммоль/л (цільовий рівень до 7 ммоль/л), кетонурія відсутня. Індекс маси тіла (ІМТ) 2 2 27,7 кг/м (норма 18,5-25,0 кг/м ), антитіла до GADA-0,77 од/мл (норма