Ендо-3-(1-морфолілкарбоніл)біцикло[2.2.1]гепт-5-ен-ендо-2-карбонова кислота, яка виявляє анальгетичну та протизапальну дію

ендо-3-(1Морфолілкарбоніл)біцикло[2.2.1]гепт-5-ен-ендо-2карбонова кислота формули C13H17NO4: Винахід відноситься до нової хімічної сполуки ендо-3-(1-морфолілкарбоніл)біцикло[2.2.1]гепт-5єн-ендо-2-карбонової кислоти, яка володіє анальгетичною та протизапальною дією, що передбачає можливість застосування її в медичній практиці як лікарського препарату. Пошук нових ефективних засобів корекції больового синдрому зберігають своє домінуюче значення у фармакології і медицині як дійсний засіб подолання стресу і підтримки гомеостазу в екстремальних ситуаціях [1]. Арсенал анальгетичних препаратів постійно поповнюється новими речовинами, однак наявність негативних властивостей і побічної дії вимагає розширення обсягу цієї групи лікарських засобів [2]. Задачею винаходу є розробка нової біологічно активної речовини з вираженою болезаспокійливою дією. Ця задача вирішується синтезом не описаної в літературі оригінальної сполуки, що належить до групи амідокислот ряду норборнена-ендо-3-(1 морфолілкарбоніл)біцикло[2.2.1]гепт-5-єн-ендо-2карбонової кислоти (С13Н17NO4, робоча назва «Ендоморфолен») (І), умовно позначеної шифром С-58. COOH C N O (11) 81501 (13) , яка виявляє анальгетичну та протизапальну дію. C2 O C N O ,I Амідокислоти ряду норборнена отримують амінолізом промислово доступного ангідриду біцикло[2.2.1]гепт-5-єн-ендо,ендо-2,3дикарбонової кислоти (ендикового ангідриду, II) [3]. Для деяких амідокислот цього ряду визначено галузі застосування як агентів з седативними (19) O UA COOH 3 81501 властивостями [4], складових частин репелентних сумішей [5], антидотів у складі гербіциду для захисту хлопчатника [6]. Натрієві солі Nарилзаміщених амідокислот сприяють проростанню насінь [7]. В якості дезинфікуючих засобів, інсектицидів і лікарських речовин використовують амідокислоти ароматичного ряду з сульфонамідними залишками, зокрема аддукт ендикового ангідриду з сульфатіазолом [8]. Аналогами заявляємої сполуки (І) є відомі лікарські засоби - диклофенак натрію і парацетамол, у якого недостатньо виражена протизапальна активність. Для синтезу сполуки (І) запропоновано спосіб, що полягає у взаємодії промислово доступного ангідриду (II) [3] з морфоліном (III). 7 O O O H N + O 1 C6H6 , 25o C 24 год, 93% 2 6 5 3 4 O II III COOH C I N O Приклад. До 3.28г (0.02 моль) ендикового ангідриду (II) в 30мл безводного бензолу додають при перемішуванні 1.74г (0.02моль) морфоліну (III). Реакційну масу продовжують перемішувати при кімнатній температурі до закінчення реакції, на що потрібно 1 добу (дані тонкошарової хроматографії). Кристали, що випадають, відфільтровують, промивають на фільтрі бензолом і висушують на повітрі. Продукт додатково очищують перекристалізацією із бензолу. Вихід (І) 4.67г (93%), т.пл. 148-150°С, R¦(2пропанол, Silufol UV-254) 0.69. Сполука синтезована вперше, раніше не описана. Склад та структура заявляємої сполуки доведені елементним аналізом, а також даними ІЧ-спектрів і спектрів ЯМР 1Н. Знайдено, %: С 62.18; Н 6.82; N 5.54. С13Н17NO4. Обчислено, %: С 62.15; Н 6.77; N 5.58. ІЧ-спектр (КВr), см-1: 3430 (n OH), 3060 (n =C-H), 1730 (n C=O у складі COOH), 1635 (n C=O амід), 1560, 1280 (n CN), 1190, 715 (d=C-H). Спектр ЯМР 1H (400 МГц, ДМСО-d6), d, м.ч.: 6.30 м (1Н, Н6), 5.92 м (1Н, Н5), 3.60-3.55 (8Н, ядра гідрогену морфолінового фрагменту), 3.48 м (2Н, Н2, Н3 ), 3.11 м (1Н, Н1), 2.92 м (1Н, H4), 1.31 м (2Н, Н7s, Н7an). Біологічна активність заявляємої сполуки вивчалася в чотирьох серіях дослідів. У першій серії експериментів вивчалася токсичність сполуки С-58 за методом Litchfield, Wilcoxon (1949) у модифікації В.Б. Прозоровського (1962) [9]. Досліджувана речовина вводилася у зростаючих дозах чотирьом групам білих дорослих мишей внутрішньоочеревинно з доданням TWIN-40 як солюбілізатора. ЛД50, середньо смертельна доза, виявилася рівною 123±42.0 мг/кг. Таким чином, заявляєма сполука (І) відноситься до IV класу небезпеки, до мало токсичних речовин [10]. 4 Анальгетичну дію вперше синтезованого засобу вивчали на білих щурах масою 180-200г по відношенню до електрошкіряного подразнення [II]. Критерієм больового порогу вважалася голосова реакція (вокалізація). Дані дослідженої серії порівнювали з результатами контрольної групи тварин, які одержували в середину ізотонічний 0.9%-ний розчин натрію хлориду. Піддослідним щурам за 30 хвилин до тестування порогу болю вводили внутрішньошлунково заявляємий препарат у дозі, яка дорівнює 12.3мг/кг, що складає 1/10 ЛД50 при внутрішньоочеревинному введенні препарату. Перерахування, засновані на співвідношенні між різними методами введення, свідчать, що для перорального введення (через рот) обрана нами доза відповідає 1/50 ЛД50, тобто є винятково безпечною [10]. Ефект досліджуваного препарату порівнювали з двома класичними анальгетиками: диклофенаком натрію і парацетамолом, у загальноприйнятому дозуванні 10 і 300мг/кг відповідно [12]. Результати показали, що навіть така невелика доза нового препарату викликає чіткий болезаспокійливий ефект (табл. 1). Таблиця 1 Вплив анальгетиків при пероральному введені на рівень больового порога при електричному подразненні кореня хвоста інтактних щурів Показники порогу больової Статис чутливості, V Препара тичні 60 90 120 т показн Вихід 30 ний хвили хвили хвили хвили ики стан н н н н 2.20±0 1.76±0 1.50±0 1.80±0 М±m Контрол 1.91± .53 .46 .37 .58 % від ь 0.38 +15.1 -5.75 -7.85 -21.46 ВС 8 3.83*± 3.29*± 3.20±1 3.04±0 М±m Заявляє 1.54 0.89 .49 .94 % від +74.0 +108. ма 2.05± +20.8 +97.78 ВС сполука 5 22 0.43 8 +108.3 % від +52.7 +86.9 (І) -13.18 3 контр. 7 3 * 2.52±0 3.60 ± 3.23±0 М±m .60 0.96 .99 2.75±0 Диклоф % від 1.97± +27.9 +82.7 +62.9 .79 ВС енак 0.39 1 4 5 +39.59 натрію % від +14.5 +100. +83.5 +83.33 контр. 4 00 2 3.83*± 4.87*± 5.50*± 4.37*± М±m % 0.57 1.82 2.19 0.95 Парацет від ВС 2.23± +71.7 +118. +146. +95.96 % від 0.36 амол 4 38 63 +191.3 контр. +74.0 +170. +212. 3 9 55 50 Примітки: знак * - вірогідність Р