Способи лікування, що базуються на стимуляції проліферації стовбурових клітин за допомогою фрагментів гемоглобінового ланцюга (варіанти)

Цей винахід має відношення до використання модуляторів проліферації стовбурових клітин для регулювання мітотичного циклу стовбурових клітин при лікуванні людей та тварин від автоімунних захворювань, старіння, рак/, мієлодисплазії, передлейкозу, лейкозу, псоріазу, синдрому набутого імунодефіциту (СНІД), мієлодиспластичних синдромів, гіпопластичної анемії або інших захворювань, у тому числі, гіпер- або гіпопроліферативних станів, а також до застосування таких сполук для аналгезії. Цей винахід також має відношення до способу лікування людей або тварин, яким призначено або яких було піддано обробці хіміотерапевтичними речовинами, іншими речовинами, які пошкоджують стовбурові клітини, які знаходяться у стані мітотичної активності, або радіоактивному опроміненню та для захисту проти таких речовин під час обробок ex vi vo. і, нарешті, цей винахід має відношення до поліпшення підтримки та розмноження культур стовбурових клітин для авто- та алотрансплантаційних процедур або для переносу генів, а також до обробок in vivo для поліпшення таких процедур. Більшість клітин на термінальній стадії диференціювання у відновлювальних системах є короткоіснуючими і повинні бути безперервно замінюваними впродовж їх строку існування. Наприклад, клітини крові походять від самовідновлювальної популяції поліпотентних гемопоетичних стовбурових клітин (HSC). Гемопоетичні стовбурові клітини є субпопуляцією гемопоетичних клітин. Гемопоетичні клітини можна одержати, наприклад, з кісткового мозку, крові пупкового канатику або периферичної крові (немобілізованої або мобілізованої за допомогою такого агенту, як G-CSF (гранулоцитарний колонієстимулювальний фактор); до гемопоетичних клітин належить популяція стовбурових клітин, клітини-попередники, диференційовані клітини, А-клітини, стромальні клітини та інші клітини, які вносять свій вклад до середовища, яке є необхідним для продукування зрілих клітин крові. Гемопоетичні клітини-попередники представляють собою субпопуляцію стовбурови х клітин, які є більш обмеженими щодо своєї здатності до розвитку. Клітини-попередники є здатними до диференціювання тільки за одним або двома напрямками (наприклад, BFU-E (еритроїдна бурстутворювальна одиниця (БУОЕ)) та CFU-E (колонієутворювальна одиниця еритроцитів (КУОЕ)), які забезпечують утворення лише еритроцитів або CFU-GM (гранулоцитарна-макрофагальна колонієутворювальна одиниця (КУО-ГМ)), які забезпечують утворення гранулоцитів та макрофагів), у той час, як стовбурові клітини (наприклад, CFU-MIX (колонієутворювальна одиниця змішаної культури клітин (КУО-ЗК)) та CFU-GEMM (колонієутворювальна одиниця гранулоцитів-еритроцитіз макрофагів-мегакаріоцитів (КУОГЕММ)) можуть утворювати численні напрямки диференціювання та/або інші стовбурові клітини. Оскільки гемопоетичні стовбурові клітини є необхідними для розвитку усіх зрілих клітин гемопоетичної та імунної систем, їх виживаність є суттєвою для повторного відтворення повністю функціональної системи захисту хазяїна у суб'єктів, яких було піддано лікуванню хіміотерапевтичними або іншими засобами. Продукування гемопоетичних клітин регулюється цілою низкою факторів, які стимулюють ріст та диференціювання гемопоетичних клітин, причому деякі з них, наприклад, еритропоетин, GM-CSF (гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулювальний фактор) та G-CSF, застосовуються зараз у клінічній практиці. Однією частиною контрольної сітки, яку не було піддано екстенсивному характеризуванню, однак, є фізіологічний механізм, який контролює статус мітотичної активності стовбурови х клітин (Івз (Eaves) та інші, [Blood 78: 110-117, 1991; Лорд (Lord) у Stem Cells (видавець К.С. Поттен (C.S. Potten), стор. 401-22, 1997 (видавництво Academic Press, Нью-Йорк)]. У попередніх дослідженнях Лорд та співробітники продемонстрували існування розчинних білкових факторів у нормальних та регенерованих екстрактах кісткового мозку, які можуть пригнічувати або стимулювати проліферацію стовбурових клітин [див. огляд у: Лорд та Райт (Wright), Blood Cells 6: 581-593, 1980; Райт та Лорімор (Lorimore), Cell Tissue Kinet. 20: 191-203, 1987; Маршалл (Marshall) та Лорд, Int. Rev. Cyt. 167: 185-261, 1996]. Ці активні продукти було позначено, як інгібітор стовбурових клітин (SCI) та стимулятор стовбурових клітин (SCS), відповідно. До сього часу з екстрактів кісткового мозку, одержаних, як описано Лордом та іншими (оглядові статті, посилання на які зроблено перед тим), не було очищено молекул, які відповідали б характеристикам SCS. Очищення SCS або SCI з первинних джерел не було здійснено внаслідок труднощів, пов'язаних з проведенням випробувань in vivo, які потребують великої кількості опромінених мишей. У намаганні перебороти згадані проблеми, Прагнелл (Pragnell) та співробітники розробили пробу in vivo для визначення первинних гемопоетичнкх клітин (CFU-A (колонієутворювальна одиниця стовбурових клітин крові)) та відібрали лінії клітин, як джерело пригнічувальної активності [див., Грехем (Graham) та інші, Nature 344: 442444, 1990]. У попередніх дослідженнях макрофаги було ідентифіковано, як можливі джерела SCI [Лорд та інші, Blood Cells 6: 581-593, 1980], та відібрано лінію клітин макрофагів мишей J774.2 [Грехем та інші, Nature 344:442-444, 1990]. Кондиціоноване середовище з цієї лінії клітин було використано Грехемом та іншими для очищення; було виділено пептид-інгібітор, який виявився ідентичним до попередньо описаного цитокінумакрофагального медіатора алергічного запалення 1-альфа (МІР-1α). Було клоновано рецептори для МІР-1α; подібно іншим хемокінетичним рецепторам, згадані рецептори МІР-1α є рецепторами сьомого трансмембранного домену (або "G-пов'язаними" рецепторами), з'єднаними з білками, які зв'язують гуаніновий нуклеотид (GTP), Спригніч увального підкласу ("Gi") (огляд наведено у Мур фі [Murphy), Cytokine & Growth Factor Rev., 7: 47-64, 1996]. Позначення "пригнічувальний" відносно підкласу Gj вказує на його пригнічувальний вплив на аденілатциклазу. МІР-1α було виділено з лінії клітин, а не з первинного матеріалу. У той час, як Грехем та інші спостерігали, що антитіла до МІР-1α анулювали активність неочищеного екстракту кісткового мозку, інші дослідники продемонстрували важливість інших пригнічувальних активних продуктів. Наприклад, Грехем та інші [J. Exp. Med., 178: 925-32, 1993] висловили припущення щодо того, що головним інгібітором гемопоетичних стовбурови х клітин є TGFβ (трансформувальний фактор росту), а не МІР-1α. Додатково, Івз та інші [PNAS, 90: 12015-19, 1993] висловили припущення щодо того, що як МІР-1α, так і TGFβ, є присутніми у нормальному кістковому мозку на субоптимальних рівнях і що пригнічення вимагає синергізму між двома згаданими факторами. Нещодавно були одержані миші, ген МІР-1α у яких було видалено шляхом гомологічної рекомбінації [Кук (Cook) та інші, Science 269: 1583-5, 1995]. У таких мишей не спостерігається явного розладу гемопоетичної системи, що ставило б під сумнів роль МІР-Ια, як фізіологічного регулятору мітотичної активноегі стовбурових клітин за нормальних гомеостатичних умов. Подібним же чином, незважаючи на те, що трансформувальний фактор росту бета (TGFβ) також має пригнічувальний вплив на стовбурові клітини, тривалий період часу, якого потребують стовбурові клітини для відповіді на цей цитокін, дозволяє припустити, що він не є ендогенним фактором, присутнім у екстрактах кісткового мозку; додатково, нейтралізуючі антитіла до TGFβ не ліквідують активності SCI у супернатантах кісткового мозку [Гемпсон (Hampson) та інші, Exp. Hemat. 19: 245249, 1991]. Інші дослідники описують додаткові інгібуючі фактори стовбурових клітин. Фріндел (Frindel) та співробітники виділили тетрапептид з кісткового мозку зародку великої рогатої худоби та з екстрактів печінки, який має інгібіторну активність відносно стовбурових клітин (Ленфант (Lenfant) та інші, PNAS, 86: 779-782, 1989). Пауковіц (Paukovits) та інші [Cancer Res. 50: 328-332, 1990] визначили характеристики пентапептиду, який, у своїй мономерній формі, є інгібітором, а у своїй димерній формі - стимулятором мітотичної активності стовбурови х клітин. Інші фактори також було заявлено, як інгібітори у різних системах in vitro [див., Райт та Прагнелл у Bailliere's Clinical Haematoloev. том 5, стор.723-39, 1992 (Bailliere Tinadall, Париж); Маршалл та Лорд, Int. Rev. C yt. 167: 185-261, 1996]. Цирлова (Tsyrlova) та інші, авторське свідоцтво СРСР №1561261, розкриває процес очищення інгібітору проліферації стовбурови х клітин. У міжнародних заявках WO 94/22915 та WO 96/10634, які знаходяться у спільному посіданні, розкривається інгібітор проліферації стовбурових клітин, і, завдяки цьому, їх у повному обсязі включено до цього опису посиланням. До сього часу жоден з цих факторів не було схвалено до клінічного використання. Існує, однак, необхідність у ефективних інгібіторах стовбурових клітин. Головним токсичним ефектом, пов'язаним з хіміотерапією або променевою терапією, є знищення нормально проліферуючих клітин, наслідком чого може бути супресія кісткового мозку або токсичний вплив на шлунково-кишковий тракт. Ефективний інгібітор стовбурови х клітин забезпечить захист цих клітин та дозволить оптимізувати згадані схеми лікування. Подібно тому, як існує підтверджена потреба у різноманітних стимулювальних цитокінах (наприклад, таких цитокінах, як ІL(інтерлейкін)-1, IL-2, IL-3, IL-4, IL-5, IL-6, IL-7, IL-9, IL-11, IL-13, IL-14, IL-15, G-CSF, GM-CSF, еритропоетин, тромбопоетин, фактор стовбурови х клітин, ліганд flk2/flt3 і т.п., які стимулюють мітотичну активність гемопоетичних клітин) у залежності від клінічної ситуації, також, можливо, з'явиться необхідність і у різноманітних інгібуючи х факторах для задоволення різних клінічних потреб. Додатково, існує необхідність у швидкому обертанні (реверсуванні) напрямку активності такого інгібітору. Попередні дослідження Лорда та інших (оглядові роботи, посилання на які було зроблено перед тим) продемонстрували, що інгібіторна активність може бути реверсована шляхом додання стимулювального активного продукту. Незважаючи на те, що було ідентифіковано різноманітні стимулювальні цитокіни стовбурови х клітин (див. перед тим), жоден з них не був продемонстрований, як такий активний продукт, опис якого наведено Лордом та співробітниками, що є присутнім у екстрактах кісткового мозку або здатним до реверсування активності інгібітору. Гемопоетичні клітини-попередники та стовбурові клітини у нормальних дорослих людей знаходяться, головним чином, у кістковому мозку. За певних умов, наприклад, під час хіміотерапії або лікування цитокінами, наприклад, G-CSF, значна кількість згаданих клітин-попередників та стовбурових клітин виходить до периферичної крові. Цей процес називають "мобілізацією" [огляд у Сіммонс (Simmons) та інші, Stem Cells 12 (додаток 1): 187-202, 1994; Шединг (Scheding) та інші, Stem Cells 12 (додаток 1): 203-11, 1994; Манген (Mangan), Sern. Oncology, 22: 202-9, 1995; Мултен (Moolten), Sem. Oncology, 22: 271-90, 1995]. Нещодавно опубліковані дані дозволяють зробити припущення, що переважна більшість мобілізованих клітинпопередників не відіграє активної ролі у мітотичному циклі [Роберте (Roberts) та Меткалф (Metcalf), Blood, 86: 1600-, 1995; Донахью (Donahue) та інші, Blood, 87: 1644-, 1996; Зігерт (Siegert) та Серке (Serke), Bone Marrow Trans., 17: 467-, 1996; Учіда (Uchida) та інші, Blood 89: 465-72, 1997). Гемоглобін є висококонсервативним тетрамерним білком, молекулярна маса якого дорівнює, приблизно, 64 000 Дальтон. Він складається з двох альфа- та дво х бета-ланцюгів. Кожен зі згаданих ланцюгів зв'язує одну молекулу гему (феропротопорфірину IX) залізовміщувальної простетичної групи. Альфа- та бета-ланцюги хребетних, можливо, були утворені з одного предкового гену, який подвоївся з наступною дивергенцією; два ланцюги зберігають значний рівень ідентичності послідовностей як між собою, так і між різними хребетними (див. Фіг.16 А). У людини, альфа-ланцюговий кластер на хромосомі 16 вміщує два альфа-гени (альфа 1 та альфа 2), які кодують ідентичні поліпептиди, а також гени, які кодують інші альфаподібні ланцюги: дзета, тета та декілька нетранскрибованих псевдогенів (див. Фіг.16В: кДНК та амінокислотні послідовності альфа-ланцюгу людини). Бета-ланцюговий кластер на хромосомі 11 складається з одного бета-ланцюгового гену та декількох бетаподібних генів: дельта, епсилон, G-гамма та Α-гамма, а також, щонайменше, двох неекспресованих псевдогенів (див. Фіг.16С: кДНК та амінокислотні послідовності бета ланцюгу людини). Експресія цих генів змінюється впродовж розвитку. Під час гемопоезу у людини, який було екстенсивно охарактеризовано, еритробласти зародісу успішно синтезують тетрамери двох дзета-ланцюгів та двох епсилон-ланцюгів (Gower І), дво х альфа-ланцюгів та двох епсилон-ланцюгів (Gower II) або двох дзеталанцюгів та двох гамма-ланцюгів (Hb Portland). Впродовж ембріогенезу, переважаюча форма представляє собою зародковий гемоглобін (Hb F), до складу якого входить два альфа-ланцюги та два гамма-ланцюги. Гемоглобін дорослої людини (два альфа- та два бета-ланцюги) починає синтезуватись впродовж зародкового періоду; під час народження 50% гемоглобіну знаходиться у дорослій формі і перехід завершується, приблизно, на 6 місяці життя. Переважаюча більшість гемоглобіну (приблизно, 97%) у дорослої людини належить до різновиду з двома альфа- та двома бета-ланцюгами (Hb А) з існ уванням незначних кількостей Hb F або дельта-ланцюгу (Hb A2). Для експресування рекомбінантних гемоглобінових ланцюгів у Е.соlі та дріжджів використовують декілька методів [наприклад, Джессен (Jessen) та інші, Methods Enz., 231: 347-364, 1994; Лукер (Looker) та інші, Methods Enz., 231: 364-374, 1994; Огден (Ogden) та інші, Methods Enz., 231: 374-390, 1994; Мартін де Льяно (Martin de Llano) та інші, Methods Enz., 231: 364-374, 1994]. Поки що виділений альфа-ланцюг людини експресувати рекомбінантними методами у значних кількостях неможливо [наприклад, Гофман (Hoffman) та інші, PNAS 87: 8521-25, 1990; Ернан (Hernan) та інші, Biochem. 31: 8619-28, 1992]. Очевидно, виділений альфа-ланцюг не набуває стійкої конформації і швидко деградує у Е.соlі. Наслідком коекспресії бета-ланцюгу з альфа-ланцюгом є підвищена експресія обох (Гофман та інші, та Ернан та інші, цитовані роботи). Незважаючи на те, що альфа-ланцюг було експресовано, як злитий білок з частиною бета-ланцюгу та сайтом розпізнавання фактору Ха [(Нагаї (Nagai) та Торгерсен (Thorgersen), Methods Enz., 231: 347-364, 1994], за цих умов він експресується, як нерозчинне тіло включення. До складу як бета-ланцюгу, так і альфа-ланцюгу входять сайти зв'язування гаптоглобіну. Гаптоглобін є білком сироватки з надзвичайно високою спорідненістю до гемоглобіну [наприклад, Патнем (Putnam) у The Plasma Proteins-Structure. Function and Genetic Control (видавець Патнем Ф.З. (Putnam F.W.)), том 2, стор.1-49 (видавництво Academic Press, Нью-Йорк); Хванг (Hwang) та Грір (Greer), JBC, 255: 3038-3041, 1980]. Транспортування гаптоглобіну до печінки є головним катаболічним шляхом циркулювання гемоглобіну. Для гаптоглобіну існує один зв'язувальний сайт на альфа-ланцюзі (амінокислоти 121-127) та два на бета-ланцюзі (ділянки амінокислот 11-25 та 131-146) [Казім (Kazim) та Атассі (Atassi), Biochem. J. 197: 507-510, 1981; Маккормік (McCormick) та Атассі, J. Prot. Chem. 9: 735-742, 1990]. Біологічно активні пептиди з опіатною активністю було одержано шляхом протеолітичного розщеплення гемоглобіну [огляд у Карелін (Karelin) та інші, Peptides, 16: 693-697, 1995]. Альфа-ланцюг гемоглобіну має кислотолабільний сайт розщеплення між амінокислотами 94-95 [Шефер (Shaeffer), J. Biol. Chem. 269: 2953029536, 1994]. Креглер (Kregler) та інші [Ехр. Hemat. 9: 11-21, 1981] встановили, що гемоглобін має підсилювальний вплив на колонії клітин-попередників кісткового мозку мишей (CFU-C). Такі проби демонструють вплив на популяції клітин-попередників CFU-GM та CFU-M (макрофагальна колонієутворювальна одиниця), у протилежність до таких стовбурових клітин, як CFU-MIX. Згадані автори спостерігали активність на обох виділених альфа- та бета-ланцюгах гемоглобіну. Цю активність було ліквідовано шляхом обробки Nетилмалеімідом, що дало змогу Креглеру та іншим припустити необхідність сульфгідрильних груп. Це спостереження, разом з фактом того, що стимуляторна активність була стійкою до розщеплення трипсином, дозволили Креглеру та іншим зробити припущення про те, що за згадану активність відповідає С-кінцевий гідрофобний домен або "центральна" ділянка. Мокатташ (Moqattash) та інші [Acta. Haematol. 92: 182-186, 1994] встановили, що рекомбінантний гемоглобін має стимуляторний вплив на кількість клітин-попередників CFU-E, BFU-E та CFU-GM, що співпадало зі спостереженнями відносно геміну. Меллер (Mueller) та інші [Blood 86: 1974, 1995] встановили, що очищений гемоглобін дорослої людини стимулює клітини-попередники еритроцитів таким же самим чином, що і клітини-попередники геміну. Петров (Petrov) та інші [Bioscience Reports 15: 1-14, 1995] розкрив застосування "неідентифікованої мієлопептидної суміші" при лікуванні гемолітичної анемії у мишей лінії Wv/W v. Згадана суміш підвищувала численність колоній селезінки, зокрема, колоній еритроїдного типу. Гем та гемін було піддано екстенсивному дослідженню відносно їх впливу на гемопоез [див. оглядові роботи С. Caeca (S. Sassa) Seminars Hemat. 25: 312-20, 1980 та Η. Абрахама (Ν. Abraham) та інших, Int. J. Cell Cloning, 9: 185-210, 1991]. Гем є необхідним для визрівання еритробластів; гемін (хлорферопротопорфірин IX, тобто гем з додатковим іоном хлориду) in vitro підвищує проліферацію CFU-GEMM, BFU-E та CFU-E. Подібним же чином, гемін підвищує об'єм клітинного вмісту у к ультура х декстерівського типу. "Опіати" є речовинами з аналгетичними властивостями, подібними морфіну, головній активній речовині опію. Опіати можуть бути невеликими органічними молекулами, такими як морфін, інші алкалоїди або синтетичні сполуки, або ендогенними пептидами, наприклад, енкефалінами, ендорфінами, динорфінами та їх синтетичними похідними. Ендогенні опіатні пептиди продукуються in vivo з більших попередників -передпроенкефаліну А у разі Met- та Leu-енкефалінів, перед-проопіомеланокортину у разі α, β та γ ендорфінів, та перед-продінорфіну у разі динорфінів А та В, α-неоендорфіну та β-неоендорфіну. На додаток до цього, пептиди з опіатною активністю можуть бути одержаними з некласичних джерел, наприклад, внаслідок протеолізу або гідролізу білків, наприклад, α або β казеїну, пшеничної клейковини, лактальбуміну, цито хромів або гемоглобіну, або з інших видів, наприклад, жаб'ячої шкіри (дерморфіни) або мозкової речовини надниркових залоз великої рогатої худоби. Такі пептиди називають "екзорфінами", у протилежність до класичних ендорфінів; їх також називають атиповими опіатними пептидами [Зудр у (Zioudrou) та інші, JBC 254: 2446-9, 1979; Кіріон (Quirion) та Вайсс (Weiss), Peptides 4: 445, 1983; Лукас (Loukas) та інші, Biochem. 22: 4567, 1983; Брантл (Brantl), Eur. J. Pharm. 106: 213-14, 1984; Брантл та інші, Eur. J. Pharm. 111: 293-4, 1985; Брантл та інші, Eur. J. Pharm. 125: 309-10, 1986; Брантл та Нубер (Neubert), TIPS 7: 6-7, 1986; Гламста (Glamsta) та інші, BBRC 184: 1060-6, 1992; Тешмахер (Teschemacher), Handbook Exp. Pharm. 104: 499-28, 1993; Петров та інші, Bioscience Reports 15: 1-14, 1995; Карелін та інші, Peptides 16: 693-7, 1995]. Крім того, було також показано, що інші ендогенні пептиди, наприклад, сімейства Tyr-MIF (фактор гальмування міграції)-1, також мають опіатну активність [Рід (Reed) та інші, Neurosci. та Biobehav. Rev. 18: 519-25, 1994]. Опіати здійснюють свій вплив шляхом зв'язування ендогенних опіатних рецепторів трьох головних фармакологічних класів - мю, дельта та каппа. Рецептори, які представляють кожний фармакологічний клас, було клоновано і показано, що це є G-зв'язані рецептори, які відносяться до Gi [огляд у: Різін (Reisine) та Белл (Bell), TINS 16: 506-510, 1993; Уль (Uhl) та інші, TINS 17: 89-93, 1994; Кнапп (Кпарр) та інші, FASEB J. 9: 516525, 1995; Сато (Satoh) та Мінамі (Minami), Pharm. Ther. 68: 343-64, 1995; Кіфер (Kieffer), Cell. Моl. Neurobiol. 15: 615-635, 1995; Різін, Neuropharm. 34: 463-472, 1995; Закі (Zaki) та інші, Ann. Rev. Pharm. Toxicol., 36: 379401, 1996]. Специфічні агоністи та антагоністи є доступними для рецептору кожного типу, наприклад, для мю рецепторів (які вибірково активізуються DAMGO та DALD A і вибірково антагонізуються СТОР та налоксоназіном), для каппа рецепторів (які вибірково активізуються фумаратом GR 89696 та U-69593 і вибірково антагонізуються nor-біналторфіміну гідрохлоридом) та для дельта рецепторів (які вибірково активізуються DADLE та DPDPE і вибірково антагонізуються натріндолом). На додаток до цього, існують антагоністи широкого спектру дії (наприклад, налоксон) та агоністи (наприклад, еторфін), які діють на рецептори усіх трьох підтипів. Як класичні, так і атипові опіатні пептиди можуть піддаватись хімічним змінам або дериватизуватись для зміни їх специфічних властивостей зв'язування опіатних рецепторів [огляд у: Грабі (Hruby) та Геріг (Gehrig), Med. Res. Rev. 9: 343-401, 1989; Шіллер (Schiller), Prog. Med. Chem. 28: 301-40, 1991; Тешмахер, Handbook Exp. Pharm. 104: 499-28, 1993; Handbook of Experimental Pharmacoloogy, А. Герц (A. Hertz) (видавець), томи 104/l та 104/ll, 1993, видавництво Springer Verlag, Берлін; Карелін та інші, Peptides, 16: 693-7, 1995]. До прикладів належать похідні дерморфіну (наприклад, DALDA) та енкефалінів (наприклад, DADLE, DAMGO або DAMME). Пептиди, які за нормальних умов не зв'язуються з опіатними рецепторами, наприклад, соматостатин, також можуть бути дериватизованими для демонстрування специфічного зв'язування опіатних рецепторів [наприклад, СТОР (Хокінс (Hawkins) та інші, J. Pharm. Exp. Ther. 248:73, 1989)]. Аналоги можуть бути також одержаними з алкалоїдів, наприклад, морфіну, зі зміненими властивостями зв'язування рецептору (наприклад, героїн, кодеїн, гідроморфон, оксиморфон, леворфанол, леваллорфан, гідрокодон, оксикодон, налорфін, налоксон, налтрексон, бупренорфін, бутанорфанол та налбуфін); на додаток до цього, невеликі молекули, які структурно не пов'язані з морфіном, також можуть діяти на опіатні рецептори (наприклад, меперідин та представники того ж роду альфапродин, дифеноксилат та фентаніл) [див. Handbook of Experimental Pharmacology, цитовано перед тим; The Pharmacological Basis of Therapeutics Гудмана та Гілмана, 7 видання, А.Г. Гілман (A.G. Gilman), Л.С. Гудман (L.S. Goodman), Т.В. Ралл (T.W. Rail) та Ф. Мурад (F. Murad) (видавці) 1985, компанія Macmillan Publishing Co., Нью-Йорк]. Ендогенні опіатні пептиди (енкефаліни, ендорфіни та динорфіни) мають консервативний N-кінцевий тетрапептид Tyr-Gly-Gly-Phe, за яким ідуть Leu або Met та будь-яка залишкова С-кінцева послідовність. Наслідком видалення гідроксильної групи на N-кінцевому Туr (що веде до появи N-кінцевого Phe) є повна втрата активності відносно Met-енкефаліну. Ці стр уктурні дані ведуть до появи гіпотези "інформація-адреса", за якою N-кінцева "інформація" передає біологічну активність, у той час, як С-кінцева "адреса" передає специфічність та підсилену активність [Чавкін (Chavkin) та Гольдштейн (Goldstein), PNAS 78: 6543-7, 1981]. Екзорфіни, як правило, мають Туr-Pro, які заміщують N-кінцеві Tyr-Gly класичних опіатних пептидів; проліновий залишок, як гадають, надає підвищену стійкість проти амінопептидазного розщеплення [Шіп (Shipp) та інші, PNAS 86: 287-, 1989; Гламста та інші, BBRC 184: 1060-6, 1992]. Нещодавно було клоновано сирітський рецептор ("ORL1") внаслідок спорідненості його послідовності з опіатними рецепторами мю, дельта та каппа [Моллеро (Mollereau) та інші, FEBS 341: 33-38, 1994; Фукада (Fukuda) та інші, FEBS 343: 42-46, 1994; Бунзов (Bunzow) та інші, FEBS 347: 284-8, 1994; Чен (Chen) та інші, FEBS 347: 279-83, 1994; Ванг (Wang) та інші, FEBS 348: 75-79, 1994; Кейт (Keith) та інші, Reg. Peptides 54: 1434, 1994; Вік (Wick) та інші, Моl. Brain Res. 27: 37-44, 1994; Хелфорд (Halford) та інші, J.Neuroimmun. 59: 91-101, 1995]. Було клоновано ліганд для цього рецептору, який називають по-різному-ноціцептинсм або сирітським FQ (у подальшому він буде називатись "ноціцептин"). Було показано, що він є гептадекапептидом, який було одержано з більшого попереднику [Муньє (Meunier) та інші, Nature 377: 532-535, 1995; Райншаіщ (Reinscheid) та інші, Science 270: 792-794, 1995]. Було показано, що він має проноціцептивні, гіпералгетичні функції in vivo, у протилежність до класичних опіатів, які мають аналгетичні властивості. Ноціцептин має Phe-Gly-Gly-PheNкінцеву ділянку, у протилежність до Tyr-Gly-Gl y-PheN-кінцевої ділянки класичних опіатних пептидів, які обговорювались перед тим. У відповідності до вимоги присутності N-кінцевого Туr для опіатної активності у класичних опіатних пептидів, ноціцептин майже не демонструє або демонструє незначну спорідненість до опіатних рецепторів мю, каппа або дельта. Подібним же чином, у опіатного антагоністу широкого спектру дії налоксону відсутня помітна спорідненість до ORL1. Спостерігалось, що енкефаліни мають вплив на гематопоез мишачих in vivo за умов іммобілізаційного стресу (Гольдберг (Goldberg) та інші, Folia Biol. (Прага) 36: 319-331, 1990). Leu-енкефалін пригнічував, а metенкефалін стимулював гемопоез кісткового мозку. Ці ефекти були опосередковані, як гадають Гольдберг та інші, внаслідок впливу на рівні глюкокортикоїдів та міграцію Т-лімфоцитів. Крізанак-Бенгез (Krizanac-Bengez) та інші [Biomed. & Pharmacother. 46: 367-43, 1992; Biomed. & Pharmacother. 49: 27-31, 1995; Biomed. & Pharmacother. 50: 85-91, 1996] досліджували ефекти цих сполук in vitro. Попередня обробка кісткового мозку мишачих Met- або Leu-енкефаліном або налоксоном впливала на кількість клітин-попередників GM, що спостерігалась під час аналізу колоній. Цей ефект був дуже змінним і наслідком його була супресія, стимуляція або відсутність ефекту; додатково, була відсутня чітка залежність між дозою та реакцією. Ця змінність Крізанаком-Бенгезом та іншими була віднесена на рахунок циркадних ритмів та А-клітин. Нещодавно було продемонстровано, що миші, мю-опіатний рецептор у яких було видалено за допомогою гомологічної рекомбінації, мають підвищену кількість CFU-GM, BFU-E та CFU-GEMM на стегнову кістку. Клітини-попередники селезінки та кісткового мозку у ци х мишей з видаленим мю-рецептором мали більш високу мітотичну активність, у порівнянні до нормальних мишей. Не було визначено, чи були ці ефекти обумовлені прямим або опосередкованим впливом на стовбурові клітини кісткового мозку внаслідок відсутності мю-рецептору у цих тварин [Броксмейєр (Broxmeyer) та інші, Blood 88: 338а, 1997]. І. Хіміотерапія та радіотерапія раку Наслідком продуктивного дослідження факторів стимулювання росту є клінічне використання цілого ряду згаданих факторів (еритропоетин, G-CSF, GM-CSF і. т.ін.). Ці фактори зменшили рівень захворюваності та смертності, пов'язаний з хіміотерапевтичною та променевою терапією. Додаткові клінічні благотворні наслідки для пацієнтів, які піддаються хіміотерапії або опроміненню, можуть бути реалізовані альтернативною стратегією блокування надходження стовбурових клітин до мітотичного циклу, завдяки чому забезпечується їх захист від побічних токсичних е фектів. Реверсування цього захисту забезпечить швидке відновлення функції кісткового мозку після хіміо- або радіотерапії. II. Трансплантування кісткового мозку та стовбурових клітин, ex vivo розмноження стовбурових клітин та десенсибілізування пухлинних клітин Трансплантація кісткового мозку (ВМТ) є придатним лікуванням для різноманітних гематологічних, автоімунних та злоякісних захворювань. У лікувальних методах, які застосовуються на цей час, використовують гемопоетичні клітини, одержані з крові пупкового канатику, печінки зародку або з периферичної крові (немобілізованої або мобілізованої такими речовинами, як G-CSF або циклофосфамід), а також з кісткового мозку; стовбурові клітини можуть бути неочищеними, частково очищеними (наприклад, шляхом афінної очистки популяції CD34+) або високоочищеними (наприклад, за допомогою клітинного сортеру зі збудженням флуоресценції з використанням таких маркерів, як CD34, CD38 або родаміну). Маніпулювання гемопоетичними клітинами ex vivo використовують зараз для розмноження первинних стовбурови х клітин для одержання популяції, придатної для трансплантації. Оптимізація цієї процедури потребує: (1) достатньої кількості стовбурових клітин, здатних до підтримки довгострокового відновлення гемопоезу; (2) вичерпання Т-лімфоцитів, які індукують реакцію "трансплантат проти хазяїна" та (3) відсутності залишкових злоякісних клітин. Ця процедура може бути оптимізована шляхом включення інгібітору(-ів) стовбурови х клітин та/або стимулятору(-ів) стовбурових клітин. Ефективність десенсибілізування гемопоетичних клітин цитотоксичними лікарськими засобами для винищення залишкових злоякісних клітин обмежена внаслідок токсичності цих сполук для нормальних гемопоетичних клітин ; і особливо, стовбурових клітин. Існує необхідність у ефективному захисті нормальних клітин під час десенсибілізування; захист може забезпечуватись шля хом вилучення стовбурових клітин з мітотичного циклу за допомогою ефективного інгібітора. III. Збирання периферичних стовбурових клітин Стовбурові клітини периферичної крові (PBSC) мають ряд потенційних переваг над кістковим мозком для автологічної трансплантації. Пацієнти, позбавлені придатних ділянок для збору кісткового мозку внаслідок розповсюдження пухлини або попередньої радіотерапії, можуть піддаватись збиранню PBSC. Застосування стовбурови х клітин крові виключає необхідність загального анестезування та хірургічних процедур у пацієнтів, які погано їх переносять. Технологія аферезу, необхідна для збирання клітин крові, є ефективною та широкодоступною у більшості значних медичних центрів. Головними обмеженнями згаданого способу є низька нормальна постійна частота стовбурових клітин у периферичній крові та їх високий мітотичний статус після мобілізаційних процедур за допомогою лікарських засобів або факторів росту (наприклад, циклофосфаміду, G-CSF, фактору стовбурових клітин). Ефективний інгібітор стовбурових клітин буде корисним для повернення цих клітин до неактивного стану, що сприятиме тим самим запобіганню їх втрати внаслідок диференціації. IV. Лікування гіперпроліферативних розладів. Характерним для цілого ряду хвороб є гіперпроліферативний стан, при якому розрегульовані стовбурові клітини забезпечують перепродукування клітин на термінальній стадії диференціювання. До таких хвороб належать, але ними не обмежуються, псоріаз, при захворюванні яким відбувається перепродукування епідермальних клітин, стани, які передують утворенню злоякісних пухлин у шлунково-кишковому тракті, які характеризуються появою кишкових поліпів, та синдром набутого імунодефіциту (СНІД), коли первинні стовбурові клітини не є інфікованими вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), але мають високу мітотичну активність, наслідком чого є вичерпання стовбурових клітин. Інгібітор стовбурових клітин буде корисним при лікуванні таких станів. V. Лікування гіпопроліферативних розладів Характерним для цілого ряду хвороб є гіпопроліферативний стан, при якому розрегульовані стовбурові клітини не забезпечують достатнього рівня продукування клітин на термінальній стадії диференціювання. До таких хворобливих станів належать мієлодиспластичні синдроми або апластична анемія, при яких спостерігається недостатній рівень продукування клітин крові, та стани, пов'язані зі старінням, при яких спостерігається дефіцитне відновлення та заміщення клітин. Стимулятор стовбурових клітин буде корисним при лікуванні таких станів. VI. Перенос генів Зараз у клінічних умовах використовують здатність до переносу генетичної інформації до гемопоетичних клітин. Гемопоетичні клітини є придатними мішенями для генної терапії, що обумовлено легким доступом, широким досвідом маніпулювання та лікування цієї тканини ex vivo та завдяки здатності клітин крові до проходження через тканини. На додаток до цього, стає можливою корекція певних генетичних дефектів людини шляхом введення функціонального гену до первинних стовбурови х клітин гемопоетичної системи людини. Існує декілька обмежень для введення генів до гемопоетичних клітин людини за допомогою векторів на основі ретровірусів або фізичних способів переносу гену: (1) Низька частота стовбурових клітин у гемопоетичних тканинах обумовила необхідність розвитку високоефективних способів переносу генів; та (2) стовбурові клітини з підвищеною мітотичною активністю виявились більш вразливими до векторного інфікування, однак підвищення частоти інфікування шляхом стимулювання проліферації стовбурових клітин ростовими факторами викликає негативні наслідки щодо довгострокової експресії генів, оскільки клітини, до складу яких входять трансгени, примушуються до необоротної диференціації і втрачають здатність до самооновлення. Ці проблеми можна поліпшити шляхом використання інгібітору стовбурових клітин для запобігання диференціації та втраті здатності до самооновлення, та стимулятора стовбурових клітин для регулювання вступу стовбурових клітин до мітотичного циклу і, тим самим, полегшити перенос генів, опосередкований ретровірусами. Цей винахід має відношення до сполук, до яких належать пептиди та поліпептиди, які є інгібіторами та/або стимуляторами проліферації стовбурових клітин (INPROL або опіатні сполуки), та їх використання. Цей винахід включає інгібітор проліферації стовбурових клітин, який характеризується наступними властивостями: (a) Питома активність (ІС50), яка є меншою ніж або дорівнює 20нг/мл у пробі на колонієутворювальні одиниці селезінки (CFU-S) мишачих (див. Приклад 4), (b) Молекулярна маса більша 10000 та менша 100000 Дальтон (визначена ультрафільтрацією), (c) Активний продукт, чутливий до розщеплення трипсином, (d) Більш гідрофобний, аніж МІР-1α або TGFβ та відокремлюється від обох за допомогою хроматографії з оберненою фазою (див. Приклад 12), (e) Біологічна активність зберігається після нагрівання впродовж однієї години при 37°С, 55°С або 75°С у водному розчині, та (f) Біологічна активність зберігається після осадження 1% хлористоводневою кислотою у ацетоні. Цей винахід додатково характеризується та відрізняється від інших придатних інгібіторів стовбурових клітин (наприклад, МІР-1a, TGFβ та різноманітних олігопептидів) його здатністю до забезпечення пригнічення у пробі in vitro після короткого передінкубаційного періоду (див. Приклад 5). До складу цього винаходу також входять фармацевтичні композиції, які включають INPROL, для лікування різноманітних розладів. Цей винахід надає спосіб лікування суб'єкту, якому призначено введення засобу, здатного вбити або пошкодити стовбурові клітини, шляхом введення згаданому суб'єктові ефективної кількості композиції, яка пригнічує стовбурозі клітини. Стовбуровими клітинами, які захищаються цим способом, можуть бути гемопоетичні стовбурові клітини, які звичайно є присутніми та діляться у кістковому мозку, крові пупкового канатику, печінці зародку або мобілізуються до периферичної крові. У той час, як більшість мобілізованих стовбурови х клітин, за результатами аналізу за допомогою клітинного сортеру зі збудженням флуоресценції (FACS), знаходиться у неактивному стані, поліпотентні стовбурозі клітини знаходяться у стані мітотичної активності та піддаються пригніченню за допомогою INPROL у кількостях, які забезпечують пригнічення стовбурови х клітин. У альтернативному варіанті, стовбурові клітини можуть бути епітеліальними, розміщеними, наприклад, у кишках, на вкритій волоссям частині голові або на інших ділянках тіла або статевих клітин, які знаходяться у репродуктивних органах. Спосіб за цим винаходом може бути, у переважному варіанті, застосованим на людині, хоча цим способом передбачається також лікування тварин. Термін "суб'єкт" або "пацієнт", який використано у цьому описі, означає тварину, наприклад, ссавця, у тому числі, людину. Цей винахід надає також спосіб лікування суб'єкту з гіпопроліферацією стовбурови х клітин шля хом введення згаданому суб'єктові ефективної кількості композиції, яка стимулює стовбурові клітини. Згаданими стовбуровими клітинами, які стимулюються цим способом, можуть бути гемопоетичні стовбурові клітини, які звичайно є присутніми у кістковому мозку, крові пупкового канатику, печінці зародку або мобілізуються до периферичної крові; згадані стовбурові клітини могли бути попередньо переведеними до неактивного стану шляхом застосування INPROL у кількостях, які забезпечують пригнічення стовбурових клітин. INPROL у кількостях, які забезпечують стимулювання стовбурових клітин, надасть змогу стимулювання мітотичної активності стовбурових клітин за потребою, наприклад, після збирання стовбурових клітин для використання під час розмноження ex vivo або in vivo після трансплантації та приживлення стовбурових клітин. У альтернативному варіанті, стовбурові клітини можуть бути епітеліальними, розміщеними, наприклад, у кишках, на вкритій волоссям частині голови або на інших. ділянках тіла або статевими клітинами, які знаходяться у репродуктивних органах. За іншим аспектом, цей винахід надає спосіб захисту та відновлення гемопоетичної, імунної або іншої системи стовбурових клітин пацієнту, якого було піддано хіміотерапії, який включає введення згаданому пацієнтові ефективної кількості INPROL, яка забезпечує пригнічення стовбурових клітин та/або стимулює одужання після хіміотерапії або променевої терапії шляхом введення ефективної кількості INPROL, яка забезпечує стимулювання стовбурови х клітин. За додатковим аспектом, цей винахід залучає спосіб допоміжного лікування раку будь-якого типу, у тому числі такого, який відрізняється твердими пухлинами (наприклад, грудної залози, товстої кишки, легень, тестикулярного, яєчнику, печінки, нирок, підшлункової залози, мозку, саркоми), шляхом введення пацієнту, який страждає на рак, ефективної кількості INPROL, яка забезпечує пригнічення стовбурови х клітин, для захисту згаданих стовбурових клітин кісткового мозку, шлунково-кишкового тракту або інших органів від токсичного впливу хіміотерапії або променевої терапії та/або стимулювання одужання після хіміотерапії або променевої терапії шляхом введення певних кількостей INPROL, які забезпечують стимулювання стовбурових клітин. За ще іншим аспектом, цей винахід залучає спосіб лікування лейкозу (наприклад, хронічного мієлогенного лейкозу, гострого мієлогенного лейкозу, хронічного лімфолейкозу, гострого лімфолейкозу, мієломи, лімфогранулематоза), який включає обробку гемопоетичних клітин, до складу яких входять проліферуючі лейкозні клітини, ефективною кількістю INPROL для пригнічення проліферації нормальних стовбурових клітин, та обробку кісткового мозку цитотоксичним засобом для знищення лейкозних клітин. Цей спосіб може бути підсилено наступною обробкою кісткового мозку іншими засобами, які стимулюють його проліферацію; наприклад, колонієстимулювальними факторами та/або INPROL у кількостях, які стимулюють стовбурові клітини. За одним з варіантів втілення цього винаходу, цей спосіб здійснюється in vivo. У альтернативному варіанті, цей спосіб також є придатним для ex vi vo десенсибілізування та розмноження гемопоетичних клітин для трансплантування. Ще за одним додатковим аспектом, згаданий спосіб включає лікування суб'єкту, який має будь-який розлад, спричинений проліферацією стовбурових клітин. Такі розлади, наприклад, псоріаз, мієлодисплазія, деякі автоімунні захворювання, імунодепресія при старінні, мієлодиспластичний синдром, апластична анемія або вичерпання стовбурових клітин при СНІДі, лікуються шляхом введення згаданому суб'єктові ефективної кількості INPROL для пригнічення або стимулювання проліферації згаданих стовбурови х клітин. Цей винахід надає спосіб оборотного захисту стовбурових клітин від пошкодження цитотоксичним засобом, здатним убити або пошкодити стовбурові клітини. Згаданий спосіб залучає введення суб'єкту, якому призначена обробка таким засобом, ефективної кількості INPROL, яка забезпечує пригнічення стовбурових клітин. Цей винахід надає також спосіб оборотного стимулювання проліферації стовбурових клітин на етапі відновлення після хіміотерапії або променевої терапії. Згаданий спосіб залучає введення суб'єкту, якому призначена обробка таким засобом, ефективної кількості INPROL, яка забезпечує стимулювання стовбурових клітин. Цей винахід, крім того, надає: Інгібітор проліферації стовбурови х клітин, виділений зі свинячого або іншого кісткового мозку за допомогою наведених далі процедур (див. Приклад 12): (a) Екстрагування кісткового мозку та видалення подрібненої речовини шляхом фільтрування, (b) Теплова обробка при 56°С впродовж 40 хвилин з наступним охолодженням на льодяній бані, (c) Видалення осаду шляхом центрифугування при 10000g впродовж 30 хвилин при 4°С, (d) Кислотне осадження шляхом додання супернатанту до 10 об'ємів перемішуваного ацетону, який має температуру таяння льоду, до складу якого входить 1 об'ємний % концентрованої хлористоводневої кислоти, та інкубування при 4°С впродовж 16 годин, (е) Виділення осаду шляхом центрифугування при 20000g впродовж 30 хвилин при 4°С та промиванням холодним ацетоном з наступним висушуванням, (f) Виділення хроматографуванням з оберненою фазою та контролювання активності шляхом пригнічення утворення колоній клітинами кісткового мозку, попередньо обробленими 5-фторурацилом та інкубуванням у присутності мишачого IL (інтерлейкіну)-3, а також абсорбуванням на 280нм та електрофорезом у поліакриламідному гелі у присутності додецилсульфа ту натрію (SDS-PAGE). Цей винахід також надає: Спосіб очищення інгібітора проліферації стовбурови х клітин, який, по суті, є позбавленим інших білкових матеріалів, який включає етапи, наведені перед тим, а також докладно описані далі. Цей винахід також надає: Спосіб лікування людей або тварин, де інгібітор проліферації стовбурови х клітин забезпечує полегшення імуносупресії, спричиненої гіперпроліферацією стовбурових клітин. Цей винахід також надає: Спосіб лікування людей або тварин, де INPROL у кількостях, які стимулюють стовбурові клітини, забезпечує полегшення супресії кісткового мозку, спричиненої гіпопроліферацією стовбурови х клітин. Цей винахід також надає: Спосіб лікування людей або тварин, де згаданий інгібітор проліферації стовбурових клітин вводиться після індукування проліферації стовбурови х клітин шляхом піддання впливу цитотоксичного лікарського засобу або опромінювання. Стовбурові клітини, звичайно, знаходяться у неактивному стані, але стимулюються до вступу до мітотичного циклу після хіміотерапії. Це робить їх більш чутливими до другого введення хіміотерапевтичного засобу; згаданий спосіб захищає їх від цієї обробки. Цей винахід також надає: Спосіб лікування людей або тварин, де стимулятор проліферації стовбурових клітин (наприклад, INPROL у кількостях, які забезпечують стимулювання стовбурових клітин) вводиться перед або після INPROL у кількостях, які забезпечують пригнічення стовбурових клітин, для підсилення відновлення кісткового мозку. Кількості INPROL, які забезпечують пригнічення стовбурових клітин, уповільнюють швидкість проходження стовбуровими клітинами мітотичного циклу та захищають їх від хіміотерапевтичних засобів та опромінювання; кількості INPROL, які забезпечують стимулювання стовбурови х клітин, реверсують згадане пригнічення та підсилюють відновлення кісткового мозку. У альтернативному варіанті, кількості INPROL, які забезпечують стимулювання стовбурових клітин, можуть застосовуватись для підсилення відновлення функціонування кісткового мозку, у той час, як кількості, які забезпечують пригнічення стовбурових клітин, використовуються на наступному етапі для повернення згаданих стовбурових клітин до неактивного стану після досягнення відновлення функціонування кісткового мозку. Цей винахід також надає: Спосіб лікування людей або тварин, де згаданий інгібітор проліферації стовбурових клітин вводять, як ад'ювант перед або під час вакцинації з метою підвищення імунної реакції. Цей винахід також надає: Спосіб лікування імунодефіциту у ссавців, який включає введення згаданому ссавцеві імуностимулювальної кількості INPROL. Цей винахід також надає: Спосіб лікування болю у ссавця, який включає введення згаданому ссавцеві кількості INPROL, яка індукує аналгезію. Цей винахід також надає: Спосіб лікування людей або тварин, які одержують цитотоксичні лікарські засоби або піддаються променевій терапії, який включає введення ефективної кількості інгібітору проліферації стовбурових клітин для захисту стовбурових клітин від пошкодження. Цей винахід також надає: Спосіб лікування людей або тварин, які одержують цитотоксичні лікарські засоби або піддаються променевій терапії, який включає введення ефективної кількості INPROL, яка забезпечує стимулювання стовбурови х клітин, для прискорення одужання після лікування. Цей винахід включає також фармацевтичну композицію, до складу якої входить гемоглобін та фармацевтично прийнятний носій. Цей винахід включає також фармацевтичну композицію, до складу якої входить (а) поліпептид, який вибрано з групи, до складу якої входить альфа-ланцюг гемоглобіну, бета-ланцюг гемоглобіну, гамма-ланцюг гемоглобіну, дельта-ланцюг гемоглобіну, епсилон-ланцюг гемоглобіну та дзета-ланцюг гемоглобіну, поліпептид, до складу якого входять амінокислоти 1-97 альфа-ланцюгу гемоглобіну людини ("пептид 1-97") та поліпептид, до складу якого входять амінокислоти 1-94 альфа-ланцюгу гемоглобіну людини ("пептид 1-94") та (b) фармацевтично прийнятний носій. Такі фармацевтичні композиції можуть складатись з одного поліпептиду, який обирають зі згаданої групи, суміші поліпептидів, які обирають зі згаданої групи, або поліпептидів зі згаданої групи у формі димерів або полімерів з або без гему. Цей винахід включає також пептиди, які мають наведені далі послідовності: Phe-Pro-His-Phe-Asp-Leu-Ser-His-Gly- Ser-Ala-Gln-Val ("Пептид 43-55"), Cys-Phe-Pro-His-Phe-Asp-Leu-Ser-His-Gly-Ser-Ala-Gln-Val-Cys де два Cys залишка об'єднуються дисульфідним зв'язком ("Циклічний пептид 43-55"), Cys-Phe-Pro-His-Phe-Asp-Leu-Ser-His-Gly-Ser-Ala-Gln-Val-Cys де два Cys залишки об'єднуються вуглецевим містком, Asp-Ala-Leu-Thr-Asn-Ala-Val-Ala-His-Val-Asp-Met-Pro-Asn-Ala-Leu-Ser-Ala ("Пептид 64-82") та пептид, до складу якого входять перші 97 N-кінцевих амінокислот альфа-гемоглобіну людини, як показано на Фіг.16А. До цього винаходу включено також білкові та пептидні послідовності, до складу яких входять модифіковані варіанти альфа-ланцюгу людини, які зберігають інгібіторні та/або стимуляторні властивості відносно стовбурови х клітин. Такі модифікації включають, але не обмежуються, видалення або модифікацію Скінцевого гідрофобного домену (наслідком чого є поліпшення характеристик розчинності) та/або видалення або модифікацію домену зв'язування гаптоглобіну (наслідком чого є поліпшення фармакокінетичних властивостей). С-кінцевий гідрофобний домен альфа-гемоглобіну людини складається з ділянки від 98 амінокислоти (фенілаланін) до 141 амінокислоти (аргінін) і включає 23 гідрофобні амінокислоти з загальної кількості 44. Весь домен або одна або декілька з цих гідрофобних амінокислот (6 аланінів, 4 валіни, 8 лейцинів, 2 проліни та 3 фенілаланіни) можуть бути видалені делецією ("видалений делецією" С-кінцевий гідрофобний домен). У альтернативному варіанті, одна або декілька з цих амінокислот може бути заміщена неполярною амінокислотою (наприклад, гліцином, серином, треоніном, цистеїном, тирозином, аспарагіном або глутаміном) ("заміщений" С-кінцевий гідрофобний домен). У іншому варіанті втілення використовують такі хімічні модифікації, наприклад, карбоксиметилювання, які послаблюють гідрофобні властивості цієї ділянки та підсилюють розчинність. У іншому варіанті втілення, гідрофобні залишки у послідовності бета-гемоглобіну людини заміщаються відповідними гідрофільними ділянками. Наприклад, кожна з ділянок послідовності бета-гемоглобіну людини між амінокислотами 107 (гліцин) та 117 (гістидин) або між амінокислотами 130 (тирозин) та 139 (аспарагін) є відносно гідрофільною і кожна з них або обидві можуть бути заміщеними еквівалентними гідрофобними ділянками альфа-гемоглобіну людини. Домен зв'язування гаптоглобіну знаходиться у межах С-кінцевої гідрофобної ділянки і складається з амінокислот 121-127. Ця ділянка може бути видалена делецією у повному об'ємі або на цій ділянці тим же самим чином може бути видалена одна або декілька амінокислот ("видалений делецією" С-кінцевий домен зв'язування гаптоглобіну). Ця ділянка або одна, або декілька амінокислот на цій ділянці можуть бути заміщеними іншими амінокислотами, наприклад, поліаланіном або полігліцином, або іншими амінокислотами, наслідком чого є усунення зв'язування поліпептиду з гаптоглобіном, однак, підтримка пригнічувальної активності відносно стовбурових клітин ("заміщений" С-кінцевий домен зв'язування гаптоглобіну). Іншими варіантами втілення цього винаходу передбачаються відповідні модифікації бета-ланцюгу гемоглобіну (на С-кінцевій гідрофобній ділянці та/або на одному або обох доменах зв'язування гаптоглобіну (амінокислоти 11-25 та 136-146)) та відповідні модифікації дельта-, гамма-, епсилон- та/або дзета-ланцюгів гемоглобіну. До цього винаходу включено також послідовності ДНК, які кодують вищезгадані пептиди, вектори, до складу яких входять згадані послідовності ДНК, та клітини-хазяї, до складу яких входять згадані вектори. Ці пептиди можуть бути синтезованими за допомогою стандартних хімічних способів (наприклад, твердофазним синтезом) або за допомогою рекомбінантних способів (з включенням систем злиття, наприклад, таких, у яких застосовується глутатіон-S-трансфераза [Д.Б. Сміт (D.B. Smith) та К.С. Джонсон (K.S. Johnson), Gene 67: 3140, 1988), тіоредоксин (Ла Валлі (La Vallie) та інші, Biotechnology 11: 187-193, 1993 або убіквітин (Батт (Butt) та інші, PNAS 86: 2540-4, 1989; Черні (Cherney) та інші, Biochem. 30: 10420-7, 1991; Бейкер (Baker) та інші, JBC 269: 25381-6, 1994; патенти США №№5132213; 5196321 та 5391490 та міжнародна заявка WO 91/17245]. Кожну з цих статей, заявок та патентів включено до цього опису як посилання. Цей винахід додатково включає спосіб пригнічення або стимулювання проліферації стовбурових клітин, який включає контактування гемопоетичнкх клітин зі сполукою, здатною до зв'язування опіатних рецепторів, у переважному варіанті, опіатних рецепторів підкласу мю. Цей винахід, додатково, включає спосіб пригнічення або стимулювання проліферації стовбурових клітин, який включає контактування гемопоетичних клітин зі сполукою, здатною до зв'язування рецепторів ноціцептину (наприклад, ORL1). Цей винахід, додатково, включає спосіб пригнічення або стимулювання проліферації стовбурови х клітин, який включає контактування гемопоетичних клітин зі сполукою, здатною до зо зв'язування "опіатоподібних" рецепторів. Пептиди (які було названо "геморфінами") було виділено з гемоглобіну, який демонструє опіатну активність [наприклад, Брантл (Brantl) та інші, Eur. J. Pharm. 125: 309-10, 1986; Девіс (Davis) та інші, Peptides 10: 747-51, 1989; Гофман та інші, PNAS 87: 8521-25, 1990; Ернан та інші, Biochem. 31: 8619-28, 1992; Карелін та інші, Bioch. Biophys. Res. Comm. 202: 410-5, 1994; Жао (Zhao) та інші, Ann. Ν.Υ. Acad. Science 750: 452-8, 1995; Петров та інші, Bioscience Reports 15: 1-14, 1995; Карелін та інші, Peptides 16: 693-697, 1995]. Кожну з цих статей включено до цього опису посиланням. Існують також інші атипові опіатні пептиди та невеликі молекули [Зудр у та інші, JBC 254: 2446-9, 1979; Кіріон та Вайсс, Peptides 4: 445, 1983; Лукас та інші, Biochem. 22: 4567, 1983; Брантл, Eur. J. Pharm. 106: 213-14, 1984; Брантл та інші, Eur. J. Pharm. 111: 293-4, 1985; Брантл та Нубер, TIPS 7: 6-7, 1986; Грабі та Геріг, Med. Res. Rev. 9: 343-401, 1989; Шіллер, Prog. Med. Chem. 28: 30140, 1991; Гламста та інші, BBRC 184: 1060-6, 1992; Тешмахер, Handbook Exp. Pharm. 104: 499-28, 1993; Handbook Of Experimental Pharmacology, А. Герц (видавець), томи 104/l та 104/ll, 1993, видавництво Springer Verlag, Берлін; Рід та інші, Neurosci. and Biobehav. Rev. 18: 519-25, 1994; Карелін та інші, Peptides 16: 693-7, 1995]. Кожну з цих статей включено до цього опису посиланням. "Опіатоподібні рецептори", як використано у цьому описі, визначаються за їх здатністю до зв'язування опіатів, INPROL, геморфінів, екзорфінів, ноціцептину, членів сімейства Туr-MIF-1, алкалоїдів та/або інших сполук, які пригнічують або стимулюють проліферацію стовбурових клітин способом, який антагонізується включенням відповідної кількості налоксону (див. Приклади 29 та 38). Цей винахід додатково включає спосіб ідентифікування рецептору(-ів) та лігандів, який включає застосування INPROL. (у переважному варіанті, у пептидних формах, наприклад, Пептид 1-94, 1-97, 43-55 або 64-82) у пробі на зв'язування рецепторів. Цей винахід додатково включає спосіб ідентифікування рецептору(ів) та лігандів, який включає застосування INPROL у пробі на аденілатциклазу. Цей винахід додатково включає спосіб пригнічення або стимулювання проліферації стовбурових клітин, який включає контактування гемопоетичних клітин зі сполукою (наприклад, мастопараном), здатною до активізації GTP-зв'язувальних білків, у переважному варіанті, білків Gпригніч увального підтипу. Цей винахід додатково включає спосіб пригнічення або стимулювання проліферації стовбурових клітин, який включає контактування гемопоетичних клітин з пептидом , обраним з групи пептидів-геморфінів, які мають наведену далі послідовність: Leu-Val-Val-Tyr-Pro-Trp-Thr-Gln-Arg-Phe, Leu-Val-Val-Tyr-Pro-Trp-Thr-Gln-Arg, Leu-Val-Val-Tyr-Pro-Trp-Thr-Gln, Leu-Val-Val-Tyr-Pro-Trp-Thr, Leu-Val-Val-Tyr-Pro-Trp, Leu-Val-Val-Tyr-Pro, Val-Val-Tyr-Pro-Trp-Thr-Gln, Tyr-Pro-Trp-Thr-Gln-Arg-Phe, Tyr-Pro-Trp-Thr-Gln-Arg, Tyr-Pro-Trp-Thr-Gln, та Tyr-Pro-Trp-Thr. Вищенаведені пептиди мають подібність послідовності та/або біологічну активність, подібну до інших атипових опіатних пептидів, наприклад, опіатних пептидів сімейства Туr-MIF-1 [огляд див. Рід та інші, Neurosci. Biobehav. Rev. 18: 519-25, 1994], казеїнопохідних казоморфінів [Брантл та інші, Physiol. Chem. Хоппе-Сейлера (Норре-Seyler) 360: 1211-16, 1979; Лукас та інші, Biochem. 22: 4567-4573, 1983; Фіат (Fiat) та Джолз (Jolles), Моl. Cell. Biochem. 87: 5-30, 1989], пептидів, одержаних з цитохрому b, які називають цитохрофінами [Брантл та інші, Eur. J. Pharm. 111: 293-4, 1985], різних екзорфінів та опіатних пептидів людини та інших видів, за виключенням людини [Зудру та інші, JBC 254: 2446-9, 1979; Брантл, Eur. J. Pharm. 106: 213-14, 1984; Брантл та інші, Eur. J. Pharm. 125: 309-10, 1986; Брантл та Нубер, TIPS 7: 6-7, 1986; Гламста та інші, BBRC 184: 10606, 1992; Тешмахер, Handbook Exp. Pharm. 104: 499-28, 1993; Карелін та інші, Peptides 16: 693-7, 1995], а також до пептидів, одержаних з комбінаторних бібліотек, відібраних за здатністю до зв'язування з опіатними рецепторами [огляд див. Дулі (Dooley) та інші, Peptide Research 8: 124-137, 1995]. Кожну з цих статей включено до цього опису посиланням. Цей винахід включає також спосіб пригнічення або стимулювання проліферації стовбурових клітин, який включає контактування гемопоетичних клітин з пептидом, обраним з групи, до складу якої входять пептиди, пов'язані з Туr-MIF-1, казоморфіни, цитохрофіни та екзорфіни. Зокрема, включено пептиди Туr-MIF-1, які мають послідовності, наведені далі: Tyr-Pro-Try-Gly-NH 2, Tyr-Pro-L ys-Gly-NH 2, Tyr-Pro-Leu-Gly-NH 2, та Pro-Leu-Gly-NH 2. Цей винахід включає також спосіб пригнічення або стимулювання проліферації стовбурових клітин, який включає контактування гемопоетичних клітин з опіатним пептидом, обраним з групи, до складу якої входять: (О-Аlа2,N-Ме-Рhе4,Сlу-ол5)-Енкефалш (DAMGO), (О-Аrg2 ,Lys 4)-Дерморфін-(1-4)-амід (DALDA), (Рhе4)-Дерморфін-(1-4)-амід, Ac-Arg-Phe-Met-Trp-Met-Arg-NH 2, Ac-Arg-Phe-Met-Trp-Met-L ys-NH 2, та H-Tyr-Gl y-Gl y-Phe-Met-Arg-Arg-Val-NH 2. Цей винахід включає також спосіб пригнічення або стимулювання проліферації стовбурових клітин, який включає контактування гемопоетичних клітин зі сполукою опіатного антагоністу, який обирають з групи, до складу якої входить морфін, кодеїн, метадон, героїн, меперідин, альфапродин, дифеноксилат, фентаніл, суфентаніл, альфентаніл, леворфанол, гідрокодон, дигідрокодеїн, оксикодон, гідроморфон, пропоксифен, бупренорфін, еторфін, оксиморфону декстопропоксифен та мептазинол. Зокрема, включено морфін у пригнічувальних кількостях, які складають менше 10-7моль. Цей винахід включає також спосіб пригнічення або стимулювання проліферації стовбурових клітин, який включає контактування гемопоетичних клітин з опіатним антагоністом або змішаним агоністом/антагоністом, який обирають з групи, до складу якої входить налоксон, налтрексон, налорфін, пентазоцин, налбуфін та бутор фанол. Зокрема, включено налоксон у пригнічувальних кількостях, які складають менше 10 -8моль. Цей винахід включає також спосіб стимулювання проліферації стовбурових клітин, який включає контактування гемопоетичних клітин з кількістю білку або пептиду, яка стимулює стовбурові клітини, який обирають з групи, до складу якої входить INPROL, міоглобін, DAMGO та D ALDA. Цей винахід включає також спосіб проведення генної терапії ссавця, який включає: a) видалення гемопоетичних клітин зі згаданого ссавця, b) обробку згаданих гемопоетичних клітин ex vivo кількістю INPROL, яка стимулює стовбурові клітини, та/або опіатною сполукою, c) трансфектування або інфікування згаданих гемопоетичних клітин попередньо визначеним геном, d) контактування згаданих трансфектованих гемопоетичних клітин ex vivo з кількістю INPROL, яка пригнічує стовбурові клітини, та/або опіатною сполукою, e) трансплантування згаданому ссавцеві гемопоетичних клітин етапу d, f) факультативн у обробку згаданого ссавця in vivo кількістю INPROL, яка пригнічує або стимулює стовбурові клітини, та/або опіатною сполукою. Цей винахід включає також спосіб проведення розмноження стовбурових клітин ex vivo, який включає обробку згаданих гемопоетичних клітин кількістю INPROL, яка пригнічує стовбурові клітини, та, щонайменше, одним стимулювальним цитокіном. INPROL контактує зі згаданими гемопоетичними клітинами перед, під час та/або після контактування з стимулювальним цитокіном. Розмноження стовбурових клітин ex vi vo надає змогу одержання достатніх кількостей стовбурових клітин з обмежених джерел, наприклад, крові пупкового канатику, печінки зародку, автологічного кісткового мозку після хіміотерапії і. т.п. або після очищення (наприклад, за допомогою клітинного сортеру зі збудженням флуоресценції з застосуванням таких маркерів, як CD34, CD38 або родамін). Спроможність вибіркового вирощування певних гемопоетичних ліній, крім того, дає змогу клініцистам безпосередньо конструювати трансплантати стовбурових клітин відповідно до потреб конкретного пацієнту. Цей винахід включає також спосіб проведення розмноження стовбурових клітин ex vivo, який включає обробку згаданих гемопоетичних клітин кількістю INPROL, яка стимулює стовбурові клітини, з або без щонайменше одного додаткового стимулювального цитокіну. INPROL контактує зі згаданими гемопоетичними клітинами перед, під час та/або після контактування з стимулювальним цитокіном(-ами). Застосування стимулятору стовбурових клітин дозволить розмножити стовбурові клітини та/або клітини-попередники, у той час, як інгібітор стовбурових клітин буде підтримувати стовбурові клітини у недиференційованому стані. Згадана процедура може також бути оптимізована шляхом застосування INPROL in vivo у кількостях, які пригнічують стовбурові клітини, для підтримки згаданих стовбурових клітин у неактивному стані до їх приживлення, після чого INPROL у кількостях, які стимулюють стовбурові клітини, може бути застосованим для стимулювання регенерації кісткового мозку. Факультативно, гемопоетичні клітини можуть бути розділені на два препарати; один з них обробляють кількостями INPROL, які стимулюють стовбурові клітини, для підсилення розмноження згаданих стовбурових клітин та/або клітин-попередників, у той час, як другий обробляють кількостями INPROL, які пригнічують стовбурові клітини, для підтримки згаданих стовбурових клітин у недиференційованому стані. Після цього два згадані препарати можуть об'єднуватись і вводитись пацієнту. Цей винахід включає також фармацевтичну композицію, до складу якої входить (a) INPROL та (b) щонайменше одна пригнічувальна сполука, яку обирають з групи, до складу якої входить МІР-1α, TGFβ, TNFα (фактор некротизацїї пухлин), INFα (інтерферон), INFβ, INFγ, пентапептид піроGlu-Glu-Asp-Cys-Lys, тетрапептид N-ацетил-Ser-Asp-Lys-Pro та трипептид глутатіон (Gly-C ys-yGlu). Цей винахід включає також фармацевтичну композицію, до складу якої входить (a) INPROL та (b) щонайменше один стимулювальний цитокін, який обирають з групи, до складу якої входить IL(інтерлейкін)-1, IL-2, IL-3, IL-4, IL-5, IL-6, IL-7, IL-9, IL-11, IL-13, IL-14, IL-15, G-CSF, GM-CSF, M-CSF (макрофагальний колонієстимулювальний фактор), еритропоетин, тромбопоетин, фактор стовбурових клітин, дельтаподібний білок та ліганд flk2/flt3, Цей винахід описує інгібітор стовбурових клітин (INPROL), який відрізняється від відомих у цій галузі техніки, наприклад, МІР-1α, ΤGFβ, тетрапептиду Фріндела (Frindel) та співробітників або пентапептиду Пауковіца (Paukovits) та співробітників [порівняй, Райт (Wright) & Прагнелл (Pragnell), 1992 (цитовано перед тим)]. Природний нативний INPROL має молекулярну масу, яка перевищує 10000 Дальтон (визначено ультрафільтрацією), що відрізняє його від тетрапептиду, а також від пентапептиду. Він є більш гідрофобним, аніж МІР-1α або TGFβ (хроматографічні системи з оберненою фазою), що відрізняє його від згаданих цитокінів. Додатково, його спосіб дії відрізняється від способу дії будь-якого попередньо описаного інгібітору тим, що він є активним у пробі in vitro тільки у разі використання впродовж передінкубаційного періоду. МІР-1α, наприклад, втрачає ефективність у разі його використання тільки впродовж передінкубаційного періоду (Приклад 5). Додатково, природний INPROL є активним у пробі на визначення "колонієутворювальних клітин з високим проліферативним потенціалом" (HPP-PFC), у той час, як МІР-1α подібної активності не має (Приклад 6). INPROL відрізняється від стимуляторів, відомих у цій галузі техніки, наприклад, IL-1, IL-2, IL-3, IL-4, IL-5, IL6, IL-7, IL-9, IL-10, IL-11, IL-12, IL-13, IL-14, IL-15, IL-16, G-CSF, GM-CSF, M-CSF, еритропоетину, тромбопоетину, фактору стовбурових клітин та ліганду flk2/flt3. Природний INPROL не має або має незначну схожість послідовності зі згаданими цитокінами. На Фіг.1-4 наведено результати електрофорезу у поліакриламідному гелі у присутності додецилсульфату натрію, якому піддається продукт після кожного етапу очищення. Фіг.1 - Смуга 1 - хімотрипсиноген, Смуга 2 - овальбумін, Смуга 3 - BSA (сироватковий альбумін великої рогатої худоби), Смуга 4 – фракція