Пристрій для накісткового остеосинтезу

Пристрій для накісткового остеосинтезу, що містить пластину з похило виконаними в ній в вер 40470 поздовжні осі їх пересікаються під нижньою основною гранню пластини, а основні крізні отвори розташовані в середній частині пластини. Порівняння пристрою, що пропонується, для накісткового остеосинтезу з відомим (прототипом) свідчить, що новими ознаками тут є наступні: 1. наявність додаткових крізних похилених отворів в пластині під шурупи, розташованих попарно на периферійних ділянках пластини в вертикальних плоскостях, що перпендикулярні поздовжній осі пластини; 2. виконання кожної пари додаткових похилених отворів, які похилені в різні боки таким чином, що поздовжні їх осі перетинаються під нижньою основною гранню пластини; 3. розташування основних похилених отворів в середній частині пластини. Наявність додаткових похилених отворів в пластині під шурупи, розташованих попарно на периферійних ділянках пластини в вертикальних плоскостях, що перпендикулярні поздовжній осі пластини, забезпечує з'єднання незакріплених раніше периферійних ділянок пластини з боку бічних її граней з кістковими фрагментами і підвищує, таким чином, кутову стійкість розташування пластини по відношенню діючих на неї сил в процесі реабілітації хворого. Виконання кожної пари додаткових отворів похиленими в різні боки таким чином, що поздовжні осі їх перетинаються під нижньою основною гранню пластини, створює в нарізних з'єднаннях пластини з кістковими фрагментами притискне зусилля, яке направлене в бік, який протилежний діючим на зазначені з'єднання силам, що підвищує, таким чином, опір зсуву або ротації пластини, а тому - жорсткість фіксації з'єднання. Розташування основних похилених отворів в середній частині пластини і з'єднання останньої за допомогою встановлених в ці отвори шурупів з кістковими фрагментами в безпосередній близькості від лінії переламу знижує обертальний момент, що діє на пластину в процесі затягування шурупів і попереджує, таким чином, кутові та поздовжні зміщення пластини при її закріплені на кісткових фрагментах, що підвищує точність фіксації їх один відносно одного та надійність з'єднання кісткових відламків. Рішень зі схожими ознаками при патентних шуканнях не знайдено. Це дозволяє зробити висновок, що дане технічне рішення є новим, корисним у використанні і має винахідницький рівень. Винахід пояснюється кресленням, де на фіг. 1 зображений пристрій для накісткового остеосинтезу, вигляд зверху; на фіг. 2 – те ж саме, перетин АА на фіг. 1; на фіг. 3 – те ж саме, перетин ББ на фіг. 1; на фіг. 4 - вузол 1. Пристрій містить пластину, виготовлену з титанового сплаву, наприклад, ВТ 1-5 або з нержавіючої сталі. В середній частині пластини в безпосередньої близькості від лінії переламу кісткових фрагментів 2 і 3 в вертикальній плоскості, яка паралельна поздовжній осі 4 пластини, виконані основні похилені крізні отвори 5, крізь які виконують вгвинчування в кісткові фрагменти шурупів 6. Отвори 5 виконані по діаметру D, що перевищує зовнішній діаметр d шурупів для можливості вільного проходу останніх скрізь ці отвори і здійснення компресії фрагментів, тобто зміщення їх назустріч один одному в поздовжньому напряму. Позначені отвори похилені під кутом a до вертикальної осі пластини таким чином, що поздовжні осі їх перетинаються над верхньою основною гранню 7 пластини. Розмір кута a визначається за умовою забезпечення задовільної компресії кісткових фрагментів в напряму поздовжньої осі пластини і дорівнює звичайно 25-40°. На периферійних ділянках 8 і 9 пластини виконані додаткові похилені крізні отвори 10, що розташовані попарно в вертикальних плоскостях, які перпендикулярні поздовжній осі 4. При цьому зазначені отвори похилені під кутом b до вертикальної осі пластини таким чином, що поздовжні осі їх пересікаються під нижньою основною гранню 11 пластини. Додаткові отвори 10, так само як і основні отвори 5, виконані по діаметру D, що перевищує діаметр d встановлених в них шурупів 12. Пристрій працює таким чином. Після обробки операційного поля і свердління основних отворів 5 у фрагментах 2 і 3 під шурупи 6 останні вводять через похилені отвори 5 пластини і виконують з'єднання зазначеної пластини з кістковими фрагментами. Вертикальна складова Rв, яка виникає при цьому від дії в шурупах осьових напружень Rz, притискує фрагменти до пластини, а горизонтальна складова Rx осьового напруження при затягуванні зазначеного з'єднання зміщує пластину 1 в напряму поздовжньої осі 4, а разом з нею і фрагменти 2 і 3 назустріч один одному. При цьому здійснюється компресія зазначених фрагментів, а бічні поверхні шурупів контактують з аналогічними поверхнями отворів 5, а з протилежного боку створюються зазори "а". Контакт шурупів 6 з бічними поверхнями отворів 5 призводить до виникнення у цьому з'єднані зворотних реакцій сил Rзв.1, які протидіють діючим на пластину силам Р1 в напрямку поздовжньої осі. При розташуванні основних отворів 5 в середній частині пластини на безпосередній відстані від лінії переламу кістки обертальний момент М, що діє на пластину під час затягування шурупів 6, є незначним за розміром відносно реакцій сил Rзв. Кутових або ротаційних зміщень пластини відносно кісткових фрагментів не здійснюється, а точність фіксації їх збільшується. Після здійснення компресії кісткових фрагментів в поздовжньому напрямку через додаткові похилені отвори 10 виконують свердлення в кісткових фрагментах 2 і 3 і закручують в них шурупи 12. Зазначені отвори 10 і шурупи 12 забезпечують з'єднання периферійних ділянок 8 і 9 пластини з кістковими фрагментами 2 і 3 і підвищують кутову стійкість пластини по відношенню до діючих на неї сил за час реабілітації хворого. При з'єднанні пластини з кістковими фрагментами за допомогою шурупів 12 за рахунок виконання кожної пари додаткових отворів 10 похиленими в різні боки так, що поздовжні їх осі пересікаються під нижньою основною гранню 11 пластини, в нарізних з'єднаннях пластини з фрагментами виникають горизонтальні складові Rx зусиль, спрямованих в бік, що зворотний діючим на зазначені з'єднання силам Р2, а також ротаційним моментам М. Опір зсуву або ротації пластини, відносно фра 2 40470 гментів цим силам під час реабілітації хворого, значно збільшується, а жорсткість фіксації нарізних з'єднань підвищується. Шурупи 12 після з'єднання пластини 1 з фрагментами 2 і 3 займають положення, що зображене на фіг. 4. При цьому одна частина бічної поверхні шурупів притиснута до внутрішньої поверхні отворів 10, а поміж другою частиною поверхні шурупів і отворами створюються зазори "в". Реакції опор з боку контакту цих поверхонь сприймають і протидіють силам Р2 і ротаційним моментам М, що діють на пластину. Таким чином, пристрій для накісткового остеосинтезу підвищує точність фіксації кісткових фраг ментів один відносно одного в напрямку поздовжньої осі пластини і забезпечує стійкість положення пластини на кісткових фрагментах по відношенню діючих на них сил в різних напрямках, що позитивно відбивається на жорсткості з'єднання фрагментів. Рентгенологічні дослідження хворих протягом їх лікування свідчать, що ніяких порушень у фіксованому з'єднанні кісткових фрагментів не спостерігається. Період реабілітації хворих при цьому зменшується на 22-27%. Фіг. 1 Фіг. 2 3 40470 Фіг. 3 Фіг. 4 4 40470 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 5