Страхувальний пристрій

Винахід стосується пристосувань для монтажно-будівельних робіт і може бути використаний у якості страхувального засобу під час переміщення людини по вертикальним опорам, наприклад опорам ліній електропередачі, що мають ґратчасті металоконструкції або неогороджені скоби. Виконання робіт з технічного обслуговування і капітального ремонту повітряних ліній (ПЛ) напругою 35-750 кВ і підстанцій пов'язане з необхідністю підйому електромонтерів по ґратчастому стояку металевих не обладнаних спеціальними лазами опор і порталів. При цьому виникають складності з забезпеченням страхування верхолазів саме під час здійснення підйому на опору. На даний час практично єдиним засобом індивідуального захисту під час виконання верхолазних робіт є запобіжні пояси, наприклад за авт. свід. №№ 902760, 1581329 (А 62 В 35/00), а також типів ПБ (безлямковий) і ПЛ (лямковий). Згідно з чинними нормативами (ДНАОП 0.00-5.28-03') закріплення пояса стропом за елементи конструкції повинне виконуватися так, щоб вільне падіння в екстреному випадку не перевищувало 0,5 м, що унеможливлює здійснення страхування під час переміщення по ґратчастих конструкціях з великим кроком кріплення розкосів (від 1 до 2-х м, а таких переважна більшість). Також необхідно відзначити те, що жоден нормативний документ не описує технологично користування страхувальним поясом у процесі підйому на металеву опору. Багаторічна практика експлуатації ПЛ 35-750 кВ показує, що електромонтери здійснюють підйом по металевих опорах без страхувальних засобів і користуються їми тільки безпосередньо на місці виконання робіт.2 Відомі пристрої для страхування, призначені здебільшого для альпіністських переміщень, що використовують канати та троси, але вони не ефективні у випадках, коли необхідно пересуватися в усіх точках об'єкту, наприклад опори ПЛ, і для встановлення фіксуючих точок кріплення теж необхідно добиратись до них. Відомі також страхувальні пристрої для працюючих на вертикальних опорах зі скобами та розтяжками, наприклад за авт. свід. № 1326297 (М. Кл. А 63 В 27/00) з фіксацією поблизу робочого місця. Але цей пристрій важко застосовувати під час переміщення по опорі чи іншому об'єкту, особливо у разі підйому чи спуску з опори. Відомі також страхувальні пристрої з можливістю їх переставляння під час підйому чи спуску з опори, наприклад описані в авт. свід. №№ 772554, 1099970, 1187832 (М. Кл. А 62 В 35/00, А 63 В 27/00). Їх загальним недоліком є те, що для їх від'єднання та приєднання у новому місці, як правило, потрібно мати вільними обидві руки або принаймні бути закріпленим на час переєднання. Найбільш близьким щодо суті пропонованої конструкції є страхувальний пристрій за авт. свід. № 1055523 (М. Кл. А 62 В 35/00). Цей пристрій містить канат, що охоплює, вловлювач, приєднаний до запобіжного пояса, причому канат по довжині постачений нерухомими вузлами, а вловлювач виконано із твердого матеріалу з вузькою і широкою частинами. Недоліком такого пристрою є те, що їм не можна скорисуватися у разі необхідності почергових переміщень як вертикального так і горизонтального напрямків, як це потрібно під час підйому на металеву опору (або іншу аналогічну конструкцію), спуску з неї або переміщення по траверсі. Пропонований пристрій містить гак-штангу, мотажний запобіжний пояс і страхувальний фал, приєднаний з одного боку до гак-штанги, а з іншого -до запобіжного пояса. Гак-штанга являє собою вертикальну штангу, один з кінців якої постачений гакоподібним зачепом, а у середній частині містить вушко для прикріплення до нього страхувального фала, інший кінець якого прикріплено до запобіжного поясу. Конструктивно гак-штанга містить суцільнометалеву власне штангу з легкого сплавного матеріалу із зачепом на кінці. Зачеп може бути двох видів: звичайної трапецовидної форми, тобто із загином у одній площині, та у вигляді відігнутої трапеції, тобто із загином у двох площинах. Запобіжний пояс може бути яким завгодно, але перевага за використанням лямкового типу. Фал хоча б з одного боку закінчується карабіном для роз'ємного прикріплення його до запобіжного пояса та/або середньої частини штанги, де на штанзі закріплене вушко. Фал з одним або двома карабінами на кінцях, що застосовується для з'єднання страхувальної гак-штанги із запобіжним поясом верхолаза, може бути будь-якої конструкції. Штанга може виготовлятися з двох частин: робоча частина від зачепа до вушка, до якого кріпиться фал, з легкого сплавного матеріалу, а ручка (частина штанги нижче вушка) з діелектрика або пластику. У разі виготовлення штанги повністю з легкого сплавного металу вона для зручності по всій довжині від вушка і нижче покрита рифленим пластиковим або гумовим покриттям. З метою можливості переміщення верхолазів по фатчастих конструкціях з великим кроком кріплення розкосів, штанга постачається подовжува-чем (додатковою частиною) до штанги, що виготовляється з того ж матеріалу. Звичайна трапецовидна форма зачепа використовується здебільшого у випадках, коли потрібне спрощене виконання, а у особливо відповідальних випадках (робота на висоті більше 3 м та ін.) переважно слід використовувати гак-штангу із зачепом у вигляді відігнутої трапеції, тобто сторони зачепа відігнуті у двох площинах. Таке виконання зачепа запобігає мимовільне розчіплювання штанги з конструкцією, на якій проводяться роботи. Для приклада наводимо оптимальні розміри головних деталей пристрою. Довжина штанги 1,4-1,6 метра. Довжина подовжувача - 1 метр. Полиця зачепа визначена з розрахунку фіксації штанги на ґратчастих конструкціях з кутової сталі із шириною полиці до 120 мм (більшого перетину кутова сталь для розкосів не застосовується). Довжина фала - 2,5 метри. Використання страхувального пристрою з наведеними у прикладі розмірами дозволяє верхолазам безпечно і без додаткових витрат часу пересуватися по ґратчастих конструкціях металевих опор з кроком кріплення розкосів до 3-х метрів, а також як додаткова опора допомагає переміщатися по ґратчастих конструкціях опор з більшим кроком кріплення розкосів. Конструкція та робота пристрою пояснюється кресленням, де показано: на фіг. 1 – загальний вигляд страхувального пристрою із зачепом спрощеної конструкції (зачеп звичайної трапецовидної форми); на фіг.2 - фал з двома карабінами; на фіг. 3 - загальний вигляд страхувального пристрою із зачепом у вигляді відігнутої трапеції (загином у двох площинах); на фіг.4 – пояснення до вигляду зачепа (вид по А до фіг.3). Зображений на фіг. 1 пристрій містить власно штангу 1, у верхній частині якої прикріплено (як суцільна конструкція) гакоподібний зачеп 2, що має трапецоподібну форму. У середній частині штанги 1 прикріплено вушко З, до якого прикріплено страхувальний фал 4. З протилежного кінця страхувальний фал 3 закінчуєтья карабіном 5 для приєднання цього кінця фала 3 до запобіжного пояса (наприклад, лямочного), надітого на монтера, який виконує верхолазні роботи, наприклад підйом на опору повітряної лінії електропередачі. Частина 6 штанги по всій довжині від вушка 3 і нижче, з метою кращого зчеплення з руками працюючого монтера, покрита рифленим пластиковим або гумовим покриттям. На фіг. 2 показано варіант використання запобіжного фала 4 з двома карабінами, один з яких, наприклад 7, прикріплено, як роз'ємне з'єднання, до вушка 3 (за фіг.1 або 3), а інший - карабін 5 так само, як і за фіг.1 - до запобіжного пояса монтера. На фіг 3 показано варіант виконання пристрою. Як і за варіантом за конструкцією (фіг. 1) пристрій містить ті ж елементи: власно штангу 1 з іншими подібними елементами 3-7. Конструкція відрізняється гакоподібним зачепом 8, який, з метою підвищення надійності зачеплювання виконано у вигляді відігнутої трапеції, тобто із загином у двох площинах. Фрагмент на фіг.4 разом з фіг.З ілюструє ці загини гакоподібного зачепу. Технологія користування страхувальною штангою така. Перед підйомом на опору електромонтер один кінець фала 4 прикріплює за допомогою, наприклад, карабіна 7 до вушка 3 штанги 1, а другий - карабіном 5 до (переважно лямочного) запобіжного пояса. Потім тримаючи штангу 1 в руці піднімає її і фіксує зачепом 2 або 8 на рейці (наприклад кутового профілю) або розкосі на поясних рейках ґратчастої конструкції опори (порталу). Потім відпускає штангу, яка залишається висіти на конструкції, а сам монтер піднімається нагору по опорі. Після підйому по опорі на висоту кроку кріплення розкосів монтер переставляє штангу і продовжує переміщатися по опорі. З метою максимальної безпеки під час підйому точка кріплення фала 4 на запобіжному поясі завжди повинна залишатися нижче точки кріплення фала 4 на вушку 3 штанги 1. Відзначається велика зручність переміщення по ґратчастих конструкціях металевих опор, як у разі підйому або спуску, так і у разі бокових переміщень. Окрім того, пропонований пристрій може використовуватись як додаткова опора під час виконання робіт, допомагає долати проміжні відстані без додаткових опорних точок, а також допомагає підйому за рахунок можливості додатково до інших рухів підтягування держачись за штангу. У разі ж зриву, пристрій спрацьовує як засіб, що не дозволить падіння працюючого на відстань більшу, ніж довжина фалу. Таким чином застосування даної пропозиції дозволяє уникнути нещасних випадків, пов'язаних з переміщенням електромонтерів по металевих опорах і забезпечує зручне безпечне пересування без додаткових витрат часу.