Спосіб лікування секреторного отиту

Реферат: Спосіб лікування секреторного отиту включає шунтування барабанної порожнини з наступним всмоктуванням з неї секрету. Після шунтування барабанної порожнини виконують ендоауральний ультрафонофорез високочастотним ультразвуком 2,64 мг в імпульсному режимі 2 0,2-0,6 Вт/см з попереднім введенням через шунт у барабанну порожнину розчину, що містить антибіотик, кортикостероїдний засіб і стимулятор фагоцитарної активності -адреноміметиків у дозі 0,0001-0,001 г/мл 2-3 рази на добу, при цьому курс лікування становить 5-7 діб. UA 78299 U (12) UA 78299 U UA 78299 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме, до отоларингології, і може бути використана при лікуванні секреторного отиту. Секреторний отит - захворювання, яке характеризується накопиченням у барабанній порожнині рідини (секрету). Природа зазначеної патології остаточно не визначена, але всі дослідники єдині у тому, що в патогенезі цього захворювання ключове значення відіграє порушення дренажної функції слухової труби та запальні зміни слизової оболонки барабанної порожнини. Зазначена патологія є такою, що призводить до значного зниження слуху, якості життя і може спричинити розвиток стійкої перфорації та хронічного гнійного середнього отиту. Існує багато методів лікування секреторного отиту. Звичайно схема лікування є комплексною і включає протизапальні муколітичні засоби, санацію верхніх дихальних шляхів, протимікробну терапію, місцеве лікування, фізіотерапевтичні процедури [Тарасов Д.И., Федорова O.K., Быкова В.П. (1988) Заболевания среднего уха /руководство для врачей/. - М.: Медицина, 1988]. Проте досягається недостатній клінічний ефект за рахунок обмеженості можливостей впливу на слизову оболонку середнього вуха при системному призначенні препаратів і, як результат, недостатній вплив, направлений на забезпечення дренуючого ефекту слухової труби. При неефективності консервативного лікування секреторного отиту вдаються до шунтування барабанної порожнини із періодичним відсмоктуванням секрету та введенням через шунт лікувальних сумішей, що містять антибактеріальні, протизапальні засоби, протеолітичні ферменти. Основним моментом у лікуванні цього захворювання є якомога швидше відновлення дренажної функції слухової труби та елімінація патогенної мікрофлори з барабанної порожнини [Тарасов Д.И., Федорова O.K., Быкова В.П. (1988) Заболевания среднего уха /руководство для врачей/. - М.: Медицина, 1988] (прототип). Зазначений метод хоча і дозволяє забезпечити елімінацію вмісту барабанної порожнини через альтернативний шлях - шунт, проте має недостатню ефективність через недостатній вплив медикаментів при інтратимпанальному їх введенні за рахунок низької проникності запаленої слизової оболонки. Крім того, важливою причиною недостатньої ефективності лікування є пригнічуюча дія антибактеріальних засобів і кортикостероїдів на імунні процеси організму і фагоцитарну активність зокрема. В основу корисної моделі поставлено задачу підвищення ефективності лікування секреторного отиту за рахунок створення додаткових умов для дренування середнього вуха та вираженого протизапального місцевого впливу шляхом стимуляції фагоцитарної активності у вогнищі запалення. Поставлену задачу вирішують тим, що в способі лікування хворих на секреторний отит, що включає шунтування барабанної порожнини з наступним всмоктуванням з неї секрету, згідно з корисною моделлю, після шунтування барабанної порожнини виконують ендоауральний 2 ультрафонофорез високочастотним ультразвуком 2,64 мг в імпульсному режимі 0,2-0,6 Вт/см з попереднім введенням через шунт у барабанну порожнину розчину, що містить антибіотик, кортикостероїдний засіб і стимулятор фагоцитарної активності -адреноміметиків у дозі 0,00010,001 г/мл 2-3 рази на добу, при цьому курс лікування становить 5-7 діб. Як кортикостероїдний засіб можуть використовувати гідрокортизон. Як стимулятор фагоцитарної активності -адреноміметиків використовують фенілефрин. В способі можуть додатково застосовувати щоденні аерозольні інгаляції з протинабряковою дією. Комплекс заходів, що використовують у способі, поєднує позитивні впливи фармакотерапії та фізіопроцедур з отриманням кращого сумарного результату. Розчином, що використовують, заповнюють через шунт барабанну порожнину та безпосередньо сполучають з розчином, який міститься у зовнішньому слуховому ході. Така безперервність рідкої фази забезпечує безперешкодне поширення ультразвукових коливань з робочої головки ультразвукового випромінювача на розчин у барабанній порожнині. Склад суміші для ендоаурального ультрафонофорезу зумовлений важливим місцем у патогенезі секреторного отиту запального фактору та набряку слизової оболонки слухової труби. Антибіотик, підібраний згідно з чутливістю мікрофлори, виключає інфекційний фактор. Кортикостероїд (гідрокортизон) - потужний протизапальний агент, адреноміметик з переважною дією на -адренорецептори додано як фагостимулятор і судинозвужуючий засіб, який зменшує набряк слизової оболонки барабанної порожнини. Фенілефрин (-адреноміметик) зменшує набряк слизової оболонки барабанної порожнини та слухової труби і стимулює активність фагоцитів. Аерозольні інгаляції з протинабряковою сумішшю покращують прохідність слухової труби. 1 UA 78299 U 5 10 15 20 Кількість лікувальних сеансів (5-10) визначають за динамікою змін стану барабанної перетинки при отоскопії та ступенем відновлення прохідності слухової труби. Спосіб здійснюється наступним чином. Хворим, у яких консервативне лікування секреторного отиту виявилось неефективним, виконують шунтування барабанної порожнини. Патологічний рідкий вміст барабанної порожнини відсмоктують. До барабанної порожнини вводять розчин засобів, що розріджують секрет. Після шунтування барабанної порожнини виконують ультрафонофорез 2 високочастотним ультразвуком 2,64 мг в імпульсному режимі 0,2-0,6 Вт/см з попереднім введенням через шунт у барабанну порожнину розчину, що містить антибіотик, кортикостероїдний засіб (гідрокортизон) і стимулятор фагоцитарної активності адреноміметиків (фенілефрин) у дозі 0,0001-0,001 г/мл 2-3 рази на добу. Додатково застосовують щоденні аерозольні інгаляції з протинабряковою дією. Курс лікування становить 5-7 діб. Ключовим механізмом підтримування запального процесу в середньому вусі є персистенція мікроорганізмів у вогнищі запалення. Це в більшості випадків пов'язано з низькою напруженістю імунітету по відношенню до них, зокрема з недостатньою активністю фагоцитарної системи, що проявляється неповним фагоцитозом. Як відомо, фагоцити відіграють ключову роль у запуску та регуляції імунної відповіді організму і зміна їх активності призводить до спотворення реактивності на чужорідні агенти. Проведено дослідження, результати яких in vitro подані у таблиці. Таблиця Вплив на показники фагоцитарної активності мезатону та його суміші з цефазоліном і гідрокортизоном після її ультрафонофорезу Показник ФЧ Приріст ФЧ (%) ФІ Приріст ФІ (%) Р 25 30 35 40 45 Вихідний рівень 50,6±1,16 6,9±0,08 Р1