Спосіб оперативного лікування поперечного розпластання переднього відділу стопи та вальгусної деформації першого пальця

Реферат: UA 79747 U UA 79747 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до травматології та ортопедії, і може бути використана для лікування поперечної плоскостопості переднього відділу стопи та вальгусної деформації першого пальця. Відомо більше ніж 200 способів оперативного лікування поперечної розплатастаності переднього відділу стопи, зазначених І.А. Мовшовичем (1). Всі оперативні способи умовно можна поділити на три групи: 1) операції на м'яких тканинах / капсульно-сухожилково-зв'язковий апарат /, 2) операції на кістках / остеотомії /, 3) комбіновані операції, що поєднують обидва види оперативних втручань. Операції на м'яких тканинах направлені на зменшення розпластання переднього відділу стопи, а операції на кістках - на виправлення осі першого пальця і плеснової кістки. Операції на м'яких тканинах при поперечній розпластаності стопи та вальгусній деформації першого пальця самостійно застосовуються вкрай рідко. Найбільш поширені з них стяжки переднього відділу стопи різними матеріалами: нитками по Куслину, лавсаном по Мовшовичу, аутосухожилком по Корису та інші. Але ці операції, як правило, доповнюють остеотомії. Операції на кістках при поперечній розпластаності стопи і вальгусній деформації першого пальцю включають резекцію екзостозу і ділянки основної фаланги першого пальця або остеотомії плеснової кістки на різних рівнях, або резекцію першого плюсно-клиновидного зчленування (2). Недоліком відомих операцій на кістках є неефективність проведеної операції, в результаті якої може прогресувати поперечна розпластаність переднього відділу стопи і наступити рецидив вальгусної деформації першого пальця. Тому такі відомі операції доповнюють "стяжкою" переднього відділу стопи шовком, лавсаном, ауто- або алосухожилком для обмеження надлишкової бічної рухливості плеснових кісток, що значно ускладнює техніку проведення операції і робить її більш травматичною. Крім того, будь-яка остеотомія, що супроводжує операції на кістках стопи, потребує обов'язкової іммобілізації стопи гіпсовою пов'язкою протягом одного або півтора місяці для зрощення кістки. Це сприяє розвитку нейродистрофічних розладів дистального відділу стопи, контрактур суглобів, викликає остеопороз, подовжує терміни непрацездатності (3). Найбільш гарні результати отримують при поєднанні операції на м'яких тканинах з операціями на кістках. Однією із таких операцій є операція Мак-Брайда, найбільш близька за числом загальних суттєвих ознак і по досягнутому результату до пропонованого способу, і взята за прототип, що включає виділення і відсікання від місця прикріплення до проксимального кінця основної фаланги першого пальця, сухожилка його привідного м'яза, прошивання його сухожилковим швом, проведення транспозиції сухожилка привідного м'яза. При цьому способі, сухожилок проводять через спеціально сформований кістковий канал під голівкою 1-плеснової кістки і фіксують його до нижнього капсуло-періостального клаптя в досягнутому положенні корекції. При цьому при виконанні цієї операції сесамовидну кісточку висікають та видаляють, так як вона при цій деформації знаходиться в вивихнутому положенні (4). Недоліком цього способу є технічна складність виконання операції по видаленню сесамовидної кістки, формування кісткового каналу в 1 плесновій кістці та проведення прошитого сухожилка привідного м'яза через сформований канал. Для проведення цих трудомістких маніпуляцій потрібен спеціальний набір інструментів. Крім цього, видалення сесамовидної кістки спричиняє збільшення безпосереднього навантаження на голівку плеснової кістки як опори при ходьбі, тому що до видалення сесамовидної кістки навантаження частково компенсувалось за рахунок останньої. В результаті виникає больовий синдром при ході з опорою на оперовану стопу, що знижує ефективність результатів проведеної операції. У той же час обійтися в даній операції без видалення сесамовидної кістки неможливо, тому, що сухожилок м'яза, що приводить перший палець, неможливо провести через сформований канал разом із сесамовидною кісткою. Для цього необхідно було б сформувати канал під голівкою 1-плеснової кістки великого діаметра, а діаметр самої 1-ї плеснової кістки не дозволить цього зробити. Навіть після видалення сесамовидної кістки товсте й коротке сухожилля м'яза, що приводить перший палець важко провести через сформований канал. До того ж голівка першої плеснової кістки є найбільш навантажуваною частиною стопи, при перекаті стопи під час ходи і висвердлювання каналу значно послабляє 1 плеснову кістку - виникає небезпека перелому в ослабленому місці. Це створює складність у виконанні операції, підвищує її травматичність. Крім того, за методикою Мак-Брайда неможливо домогтися рівномірного натягу поперечної і косої голівок м'яза, що приводить перший палець, тому що переміщення місця прикріплення м'яза в краніальному напрямку приведе до надлишкового натягу поперечної 1 UA 79747 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 голівки привідного м'яза першого пальця і ослаблення косої голівки цього м'яза, що є одним з важливих критеріїв, який впливає на ефективність результатів виконаної операції. В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалення способу оперативного лікування поперечного розпластання переднього відділу стопи та вальгусної деформації першого пальця шляхом отримання однакового рівномірного натягу розділеного сухожилка на дві частини привідного м'яза і з посліду подальшим зв'язуванням їх між собою. Технічний результат полягає у спрощенні операції і підвищенні її ефективності при мінімальній травматичності. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає виділення і відсічення від місця прикріплення до проксимального кінця основної фаланги першого пальця сухожилка його привідного м'яза, прошивання його сухожилковим швом, проведення транспозиції сухожилка привідного м'яза, згідно з корисною моделлю, відсічений сухожилок привідного м'яза не проводять через поперечний канал під голівкою 1 плеснової кістки, а поділяють на дві фракції, одну з яких проводять над, а іншу під першою плесновою кісткою поруч з голівкою і ці дві фракції сухожилка зв'язують з рівномірним натягом між собою з внутрішньої сторони стопи. Спосіб дозволяє проводити операцію з одного розрізу, а не з двох, як за методикою МакБрайда, що менш травматично і важливо з косметичної точки зору. При виконанні запропонованого способу відбувається вправлення підвивиху або вивиху сесамовидної кістки, що також позитивно впливає на результати лікування після проведеної операції запропонованим способом. В способі, що заявляється, відпадає необхідність утворення поперечного наскрізного каналу під голівкою 1 плеснової кістки, через який при виконанні операції за методикою Мак-Брайда проводиться сухожилок привідного м'яза. Важливим моментом у способі, що заявляється, є отримання однакового рівномірного натягу розділеного сухожилка на дві частини привідного м'яза і з подальшим зв'язуванням їх між собою, після проведення по новій заявленій методиці, оскільки це обумовлює рівень надійності стяжки і є одним з його критеріїв. З огляду на те, що пропонована операція більш проста в технічному виконанні, менш травматична для хворого, скорочуються терміни лікування, що в цілому впливає на ефективність проведеної операції. Цей результат досягається за рахунок сукупності суттєвих ознак способу оперативного лікування поперечної розпластаності переднього відділу стопи та вальгусній деформації першого пальцю, що включає виділення і відсічення від місця прикріплення до проксимального кінця основної фаланги першого пальцю сухожилку його привідного м'яза, прошивання його сухожилковим швом, проведення транспозиції сухожилка привідного м'яза. Новим в пропонованому способі є те, що відсічений сухожилок привідного м'яза поділяють на два, одне з яких проводять над, а інше під першою плесновою кісткою поруч з голівкою, і сухожилки зав'язують з рівномірним натягом між собою з внутрішньої сторони стопи. Крім того, відпадає необхідність у формуванні поперечного каналу під голівкою 1 плеснової кістки, а також зберігається та вправляється на своє місце, а не видаляється сесамовидна кістка, чим зменшується травматичність оперативного втручання. Спосіб здійснюється наступним чином: Оперативне втручання проводиться під спінальним знеболенням або ендотрахіальним наркозом. Виконують овальний розріз шкіри на тильній поверхні стопи в першому міжпальцевому проміжку, переходячи потім на медіальну поверхню стопи. Шкірний клапоть відсепаровують досередини і виконують резекцію кісткового екзостозу голівки 1 плеснової кістки. З розрізу виділяють і відтинають від місця прикріплення до проксимального кінця основної фаланги першого пальця сухожилок привідного м'яза без сесамовидної кісточки. Відсічений сухожилок привідного м'яза поділяють на два однакових, довжиною 2,5-3,5 см, кожне з яких прошивають сухожилковим швом. Потім голкою Дешана отримані сухожилки проводять одне над, а інше під першою плесновою кісткою поруч з голівкою. Дві порції роздвоєного сухожилку зав'язують з рівномірним натягом між собою з внутрішньої сторони стопи. Цим досягають зменшення сплющеності переднього відділу стопи та формування поперечного склепіння стопи. Для посилення корекції осі першого пальця, вільні кінці ниток, якими прошиті сухожилки, зав'язують на медіальній поверхні першої плеснової кістки при встановленому в правильному положенні першого пальця. Залишки ниток зрізують. Рану пошарово зашивають. Накладають м'яку бинтову пов'язку для фіксації переднього відділу стопи. На наступний день після операції хворі встають з навантаженням ноги на п'ятку та задній відділ стопи у взутті Барука. У післяопераційному періоді проводять відновне лікування за звичайними методиками. Через дванадцять - п'ятнадцять днів хворі можуть приступати до роботи. 2 UA 79747 U 5 10 Спосіб був апробовано на базі кафедри травматології та ортопедії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Отримані позитивні результати дозволяють рекомендувати його для практичної медицини. Джерела інформації: 1. Мовшович И.А. Оперативная ортопедия.- Медицина, Москва, 1983.-413с. 2. Прозоровский Д.В., Романенко К.К., Горидова Л.Д., Ершов Д.В. Выбор способа фиксации при проксимальной остеотомии первой плюсневой кости //Травма, том 13, №3, 2012. - С.159164. 3. Прозоровський Д.В. Оценка результатов хирургического лечения деформаций переднего отдела стопы (обзор литературы) //Український морфологічний альманах.-2010.-Т.8, №3. – С. 114-116. 4. Левченко В.А. Миотенопластическая коррекция поперечно распластанной стопы: Автореферат дис….кандидата мед.наук. - Киев: Киевский институт усовершенствования врачей, 1984.-25с. 15 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 25 Спосіб оперативного лікування поперечної розплющеності переднього відділу стопи і вальгусної деформації першого пальця, що включає виділення і відсічення від місця прикріплення до проксимального кінця основної фаланги першого пальця сухожилка його привідного м'яза, прошивання його сухожилковим швом, проведення транспозиції сухожилка привідного м'яза, який відрізняється тим, що відсічений сухожилок привідного м'яза не проводять через поперечний канал під голівкою 1 плеснової кістки, а поділяють на дві фракції, одну з яких проводять над, а іншу під першою плесновою кісткою поруч з голівкою і ці дві фракції сухожилка зв'язують з рівномірним натягом між собою з внутрішньої сторони стопи. Комп’ютерна верстка М. Ломалова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3