Спосіб з’єднання поверхонь та його застосування

1. Спосіб з'єднання поверхонь, що включає в себе в наступному порядку: - нанесення клейової композиції (А), яка містить розчинник, на основі емульсії полімеру або на основі отверджуваної смоли на поверхню першої деталі з матеріалу, - висушування випаровуванням розчинника, часткове або повне, форсованим сушінням з одержанням клейової композиції (А) із вмістом твердих речовин Х % мас. безпосередньо після етапу сушіння, - нанесення компонента (С), який містить розчинник, що має вміст твердих речовин Z % мас., на поверхню другої деталі з матеріалу, при цьому Z < X, - зведення разом двох поверхонь таким чином, щоб клейова композиція (А) знаходилася в контакті з компонентом (С), і - притискання двох поверхонь одна до одної. 2. Спосіб за п. 1, що додатково включає в себе в наступному порядку: - нанесення клейової композиції (В), яка містить розчинник, на основі емульсії полімеру або на основі отверджуваної смоли на поверхню другої деталі перед нанесенням компонента (С), - висушування випаровуванням розчинника з клейової композиції (В), часткове або повне, форсованим сушінням, з одержанням клейової композиції (В) із вмістом твердих речовин Y % мас. безпосередньо після етапу сушіння, при цьому Z < Y, і - нанесення компонента (С) на клейову композицію (В). 3. Спосіб за п. 1, що додатково включає в себе в наступному порядку: 2 (19) 1 3 81496 4 15. Спосіб за будь-яким з пп. 1-14, в якому розчинником є вода. 16. Спосіб за п. 15, в якому компонент (С) містить один або декілька отверджувачів для однієї або декількох oтверджуваних смол. 17. Спосіб за будь-яким з пп. 1-16, в якому поверхнями є поверхні матеріалів на основі дерева. 18. Застосування способу за будь-яким з пп. 1-17 для виробництва склеєного продукту на основі дерева. 19. Застосування за п. 18, в якому склеєним продуктом на основі дерева є дощаноклеєна балка, продукт з проклеєною кромкою або паркет для настилання підлоги. Даний винахід відноситься до способу з'єднання поверхонь. Він також відноситься до способу виготовлення продукту (виробу) на основі дерева. У виробництві виробів, що склеюються, таких як ламіновані балки, фанеровані продукти, паркет для настилання підлоги, дошки з серцевиною, брус, фанера і інше, зборки з дерев'яних деталей з'єднуються за допомогою нанесення клею з подальшим етапом їх стиснення. Деякі клеї вимагають порівняно високого вмісту розчинника, такого як вода, щоб отримати відповідну в'язкість при нанесенні на поверхню. Звичайно також потрібний надлишок розчинника для клеїв на основі емульсій, які називаються також дисперсійними клеями, і для клеїв на основі смол, щоб отримати клей на основі стабільної емульсії або на основі стабільної смоли. При більш високому вмісті твердих речовин в клею підвищення в'язкості, зумовлене старінням емульсії, більш сильно виражене, ніж при більш низькому вмісті твердих речовин. Процес склеювання включає в себе етап фізичного сушіння/утворення плівки і/або етап хімічного отвердіння. Коли використовується клей, що має порівняно високий вміст розчинника, час стиснення збільшується, щоб забезпечувався достатній процес фізичного сушіння/утворення плівки клею на лінії склеювання. Клеї, які можуть вимагати тривалого часу стиснення, звичайно є клеями у вигляді емульсій на водній основі, наприклад, такими як полівінілацетатні клеї або емульсійні полімерні ізоціанатні клеї, або смоли на водній основі амінного або фенольного типу. При використанні таких клеїв вміст вологи в дерев'яних матеріалах, що склеюються, часто повинен бути зменшений перед їх склеюванням, щоб остаточний вміст вологи в склеєному дерев'яному продукті не став дуже високим. Зменшення вмісту вологи разом з нанесенням вологого клею можуть надати несприятливі впливи через зміну вологовмісту, що може привести до зміщення матеріалів, що дає такий негативний ефект, як викривлення. Іншою проблемою при використанні клеїв на основі емульсій є важке склеювання нерівних поверхонь. Під час стиснення нанесений клей має схильність до видавлювання, при цьому його залишається дуже мало, щоб він міг заповнити проміжок між поверхнями у всі х місцях. Щоб зменшити необхідний час стиснення, були запропоновані різні вирішення. Наприклад, в [ЕР 1190823 A3] розкритий спосіб, що включає в себе нагрівання поверхонь. Іншим підходом є сушіння клею після нанесення. Способи і пристрої, що відносяться до сушіння нанесених клеїв, обговорюються в наступних джерелах, приведених в посиланнях: в [патентах США №№ 3160543, 4812366, 5234519 і в ЕР 0979712 Α1]. Проблема, яка виникає при впливі форсованого сушіння на нанесений клей, полягає в тому, що потрібно забезпечити дуже вузький максимальний проміжок часу між закінченням етапу форсованого сушіння і контактуванням і стисненням поверхонь. Якщо проходить дуже багато часу перед етапом стиснення, клейове з'єднання буде дуже слабким внаслідок передчасного утворення плівки або передотвердіння. Жодне з вищезазначених джерел не згадує чого-небудь про те, як збільшити або керувати максимальним проміжком часу, який може пройти між сушінням шару клею і подальшим етапом стиснення. Більш того в них нічого не говориться про склеювання нерівних поверхонь. Метою даного винаходу є забезпечення способу склеювання, який дає з'єднання високої якості при короткому часі стиснення і який забезпечує довгий максимальний проміжок часу між закінченням етапу форсованого сушіння шару клею і початком подальшого етапу стиснення. Іншою метою даного винаходу є забезпечення поліпшеного способу з'єднання нерівних поверхонь. Вищезазначені цілі досягаються способом з'єднання поверхонь, що включає в себе в наступному порядку: нанесення клейової композиції (А), що містить розчинник, на поверхню першої деталі з матеріалу, відгін (висихання) розчинника, частковий або повний, форсованим сушінням, щоб отримати клейову композицію (А) із вмістом твердих речовин X в % мас. безпосередньо після етапу сушіння, нанесення компонента (С), що містить розчинник, який має вміст твердих речовин Ζ в % мас, на поверхню другої деталі з матеріалу, при цьому Ζ