Спосіб хірургічного лікування вторинних дефектів твердого піднебіння

Реферат: UA 96706 U UA 96706 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме щелепно-лицевої хірургії і може бути використана для лікування хворих з дефектами твердого піднебіння за умов відсутності фронтальної групи зубів. Однією з найбільш складних задач в реабілітації дітей з вродженими вадами незрощеннями піднебіння є усунення вторинних дефектів його. Частота післяопераційних дефектів піднебіння за даними різних авторів становить від 3,4 [1] до 75 % [2]. При такому відсотку незадовільних результатів операцій необхідні додаткові втручання, виконати які в технічному плані буває складніше (особливо після попередніх втручань, які закінчились невдало), ніж провести первинну ураностафілопластику. На сьогодні існують різні способи усунення післяопераційних дефектів твердого піднебіння, які передбачають використання слизово-окісних клаптів з твердого піднебіння на одній або двох ніжках (язикоподібні та мостовидні), перекинуті на 180°; інших тканин - клаптя з язика чи щоки. Але дефіцит пластичного матеріалу при дефектах твердого піднебіння, особливо після декількох операцій та значних розмірах дефект утруднює його ліквідацію. Відомий спосіб закриття дефектів переднього відділу твердого піднебіння [3], суть якого полягає у тому, що у випадках відсутності фронтальних зубів та міжщелепної кістки задній край дефекту освіжають у формі кута, відкритого до переду; від дефекту до останніх зубів проводять розтини Лангенбека та відшаровують піднебінний клапоть. На перехідній складці та верхній губі викроюють язикоподібний слизово-рубцевий клапоть з ніжкою по всьому передньому краю дефекту та перекидають його назад на 180°. На нього, після ушивання між собою передніх кутових виступів, укладають край піднебінного клаптя та фіксують швами. Рану у присінку та на губі ушивають шляхом стягнення країв її. Спосіб забезпечує закриття дефекту піднебіння, але має низку недоліків. У випадку широких вторинних дефектів при недостатності пластичного матеріалу зберігається можливість утворення вторинних дефектів піднебіння після операції у бічних відділах дефекту, тому що тканини ушиваються "стик у стик". Окрім того, якщо розміри слизово-рубцевого язикоподібного клаптя більші ніж 1:2, живлення його погіршується і вірогідність утворення вторинного дефекту зростає. Треба зазначити також, що задні відділи дефекту твердого піднебіння закривають лише слизово-рубцевим клаптем без окістя, що погіршує умови ліквідації дефекту, оскільки джерелом пластичного матеріалу є тканини перехідної складки та верхньої губи. Найбільш близьким за технічним рішенням, до способу, що заявляється, є спосіб усунення дефекту переднього відділу твердого піднебіння (4), суть якого полягає в тому, що дефект усувають з використанням викроєного з одного боку дефекту та перекинутого на 180° слизовоокісного клаптя, з наступним ушиванням його з носовим слизовим шаром. Ранову поверхню перекинутого слизово-окісного клаптя закривають переміщеним по площині більшим слизовоокісним клаптем, викроєним з протилежного боку дефекту. Проте цей спосіб ліквідації вторинного дефекту твердого піднебіння має ряд недоліків, а саме: при використанні рубцевозмінених тканин навколо дефекту існує велика вірогідність утворення вторинних дефектів, особливо якщо передувало декілька спроб з ліквідації його. Ліквідація дефекту твердого піднебіння при значних його розмірах утруднена у зв'язку з дефіцитом пластичного матеріалу, що виникає при використанні способу. Задачею корисної моделі є підвищення ефективності хірургічного лікування хворих з вторинними дефектами переднього та середнього відділів твердого піднебіння за умови відсутності фронтальних зубів. Технічний результат полягає в тому, що запропонований спосіб забезпечує ліквідацію вторинного дефекту твердого піднебіння за рахунок викроювання єдиного слизово-окісного клаптя з обох боків коміркового відростка (тобто його "скелетування") та укладання його на "підкладку", створену з тканин, узятих по боках дефекту. Скелетовану вестибулярну поверхню коміркового відростка закривають язикоподібним клаптем слизової з присінку. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає викроювання та відшарування слизово-окісного клаптя з піднебінного боку коміркового відростка, перекидання його назад на 180° в бік дефекту та закриття ранової поверхні перекинутого слизово-окісного клаптя переміщеним по площині більшим слизово-окісним клаптем, викроєним з протилежного боку дефекту, згідно з корисною моделлю додатково продовжують розрізи на вестибулярну поверхню коміркового відростка, викроюють та відшаровують єдиний слизово-окісний клапоть, деепітелізують його у бічних відділах, укладають на ранову поверхню клаптів, взятих по боках дефекту та вшивають у тканинну нішу, сформовану в задньому краю дефекту, а скелетовану вестибулярну поверхню коміркового відростка закривають язикоподібним клаптем слизової з присінку. 1 UA 96706 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Запропонований спосіб дозволяє, застосовуючи як пластичний матеріал слизово-окісний клапоть, викроєний з вестибулярної та піднебінної поверхонь коміркового відростка, збільшити площу та мобільність його, чим покращити умови ліквідації дефекту, а створення "підкладки", на яку укладається перевернутий на 180° слизово-окісний клапоть та перекриття ранової поверхні його переміщеним по площині, більшим слизово-окісним клаптем мінімізує можливість утворення вторинних дефектів у бічних відділах дефекту. Скелетовану вестибулярну поверхню коміркового відростка закривають язикоподібним клаптем слизової з присінку, що запобігає формуванню вторинних рубцевих дефектів верхньої щелепи. Спосіб здійснюється наступним чином: На комірковому відростку фронтальної частини верхньої щелепи від перехідної складки ведуть розрізи слизової оболонки та окістя через гребінь відростку на піднебінну поверхню його до переднього краю дефекту піднебіння. Відшаровують та перекидають на 180° основний слизово-окісний клапоть, деепітелізують його з обох боків, створюючи ранову поверхню. По боках дефекту викроюють слизово-окісні клапті, які повертають у бік дефекту. Далі укладають основний слизово-окісний клапоть на "підкладкові клапті" та дистальний край його вшивають у створену в ділянці заднього краю дефекту міжтканинну нішу. Для закриття ранової поверхні перекинутого основного слизово-окісного клаптя викроюють та переміщують за площиною, більший слизово-окісний клапоть з одного боку дефекту. Скелетовану вестибулярну поверхню коміркового відростка закривають язикоподібним клаптем слизової з присінку. Приклад конкретного застосування Хворий П., і.х. № … був прийнятий у щелепно-лицеве відділення ДКЛ №7 м. Києва з діагнозом вторинний післяопераційний дефект переднього та середнього відділу твердого піднебіння, відсутність зубів 11, 12, 13, 21, 22, 23. За запропонованим способом проведена ліквідація дефекту переднього та середнього відділу твердого піднебіння. На комірковому відростку в проекції відсутніх зубів від перехідної складки проведено розтини слизової оболонки та окістя через гребінь відростку з переходом на піднебінну поверхню його до переднього краю дефекту піднебіння. Відшаровано та перекинуто на 180° слизово-окісний клапоть, який деепітелізований по краях, чим створена ранова поверхня в бічних відділах клаптя. По боках дефекту викроєні та відшаровані слизово-окісні клапті, які повернуті у бік дефекту. Далі слизово-окісний клапоть укладено на "підкладку" та вшито у створену в ділянці заднього краю дефекту між тканинну нішу. Для закриття ранової поверхні перекинутого слизово-окісного клаптя, з правого боку дефекту викроєний та переміщений за площиною, більший слизово-окісний клапоть. Скелетовану вестибулярну поверхню коміркового відростка закривають язикоподібним клаптем з присінку. Клапті фіксовані між собою вікрилом. На верхню щелепу одягнена захисна пластинка з йодоформним тампоном. Спосіб був апробовано на базі Українського Центру по наданню допомоги дітям із вродженими та набутими дефектами та деформаціями щелепно-лицевого відділення ДКЛ № 1. Були отримані позитивні результати, що проявлялось у відсутності дефектів твердого піднебіння внаслідок проведення одного етапу операції - закриття дефекту твердого піднебіння. Застосування цього способу дозволяє скоротити комплексне оперативне лікування таких дітей. При порівняльному аналізі ефективності лікування запропонованого способу зі способомпрототипом виявлено, що використання багатоетапної методики дефекту твердого піднебіння сприяє формуванню додаткових деформуючих рубців на твердому піднебінні, що тягне за собою розвиток зубо-щелепних деформацій у дітей, крім цього багатоетапність лікування подовжує реабілітацію таких хворих та вливає на психоемоційний розвиток дитини. Спосіб, що заявляється, може бути використаний для ліквідації дефектів твердого піднебіння різної етіології - посттравматичних, післяопераційнихта інших. Джерела інформації: 1. Харьков Л.В. Хирургическое лечение врожденных несращений неба. - Киев, - 1992, 100 с. 2. Водолацкий М.П., Мухорамов Ф.С. Пластика лосккутом с языка дефекта переднего отдела твердого неба при врожденной расщелине верхней губы и неба. // Материалы II Всероссийской научно-практической конференции Врожденная и наследственная патология головы, лица и шеи у детей: актуальные вопросы комплексного лечения. - Москва. - 2006, - с. 190-191. 3. Y-Y two-layer repair for oronasal fistula of nard palate / Abdel-Aziz M // Int / J. Pediatr Otorhinolaryngol/ - 2010/ - V. 74Ж, № 9, - P. 1054-1057. 4. Пат. № 75822 UA, МПК: 17/00 Спосіб ліквідації залишкового дефекту твердого піднебіння. 2 UA 96706 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 Спосіб хірургічного лікування вторинних дефектів твердого піднебіння, що включає викроювання та відшарування слизово-окісного клаптя з піднебінного боку коміркового відростка, перекидання його назад на 180° в бік дефекту та перекриття ранової поверхні його переміщеним по площині, більшим слизово-окісним клаптем, викроєним з протилежного боку дефекту, який відрізняється тим, що додатково проводять розрізи на вестибулярній поверхні коміркового відростка до перехідної складки, відшаровують єдиний слизово-окісний клапоть, деепітелізують його у бічних відділах, укладають на ранову поверхню клаптів, взятих по боках дефекту та вшивають у тканинну нішу, сформовану в задньому краю дефекту, а скелетовану вестибулярну поверхню коміркового відростка закривають язикоподібним клаптем слизової з присінку. Комп’ютерна верстка М. Шамоніна Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3