Спосіб лікування функціональної диспепсії

Реферат: Спосіб лікування функціональної диспепсії включає призначення медикаментозної терапії. Додатково призначають ферментний препарат "Мезим форте" із 3500 ОД ліпази. UA 99163 U (54) СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДИСПЕПСІЇ UA 99163 U UA 99163 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до терапії та гастроентерології, і призначена для підвищення ефективності лікування хворих на функціональну диспепсію. Функціональна диспепсія (ФД) є одним з найбільш значущих функціональних гастроінтестинальних захворювань через високу поширеність - зустрічається у 15-20 % населення і впливу на популяцію в цілому - пацієнти з ФД мають звичайну тривалість життя, але якість її значно знижується [1]. У сучасній класифікації клінічні форми ФД зведені до двох варіантів: постпрандіального дистрес-синдрому (ПДС) та епігастрального болю (ЕБС). Можливо поєднання ПДС з ЕБС у одного і того ж пацієнта, а також трансформація однієї форми ФД в іншу. Патофізіологія ФД є предметом інтенсивних досліджень гастроентерологів всього світу і в літературі визнається провідна роль порушеної гастродуоденальної моторики у формуванні її симптомів [2]. Термін "диспепсія" вказує на сукупність симптомів з різними патогенетичними механізмами розвитку, відповідно жоден препарат "поодинці" не здатний усунути їх усі. Відомий спосіб лікування функціональної диспепсії, взятий як прототип [3]. Він включає використання медикаментозної терапії: ерадикаційна терапія при наявності Helicobacter pylori та симптоматичне лікування - призначення кислотосупресивних препаратів та / або стимуляторів перистальтики протягом 4 тижнів. Недоліком відомого способу є його невисока ефективність через обмеженість фармакологічних варіантів для лікування і те, що не визначена роль терапії при поєднанні двох варіантів ФД у одного пацієнта. Існує небагата кількість препаратів зі вдалою доказовою базою, а розробка нових ліків ускладнюється великим ефектом плацебо і відсутністю чітко визначених кінцевих точок, що дозволяють об'єктивно оцінювати ефективність лікування ФД [4]. Наприклад, ліквідація Helicobacter Pylori грає лише обмежену роль в лікуванні ФД. Нещодавній Кокранівський мета-аналіз визнав, що ерадикація пацієнтів з ФД призводить до полегшення симптомів тільки у 10 %, ЧХНЛ = 14. При цьому, так як поширеність Helicobacter Pylori неухильно скорочується в західних країнах, підгрупа інфікованих пацієнтів з ФД стає все менше [5]. Що стосується прокінетиків, то мета-аналіз узагальнив результати декількох клінічних досліджень, дозволив зробити висновок, що їх ефективність в лікуванні цього захворювання перевищила на 33 % таку, в порівнянні з плацебо. Показник ЧХНЛ = 6. Однак при повторному огляді виникло питання на рахунок обліку систематичної помилки при аналізі даних, який так і залишився невирішеним [6]. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу лікування різних типів функціональної диспепсії, який дозволить підвищити ефективність лікування хворих і призведе до скорочення термінів досягнення клінічної ремісії за рахунок додаткового прийому препарату "Мезим форте" із 3500 ОД ліпази. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає призначення медикаментозної терапії (ерадикаційна терапія при наявності Helicobacter pylori; симптоматичне лікування - призначення кислотосупресивних препаратів та / або стимуляторів перистальтики протягом 4 тижнів), згідно з корисною моделлю, в групі постпрандіального дистрес-синдрому та поєднаного варіанта функціональної диспепсії додатково призначають ферментний препарат "Мезим форте" із 3500 ОД ліпази. Спосіб здійснюють наступним чином: При підтвердженні наявності інфекції Helicobacter pylori у пацієнтів з функціональною диспепсією починають лікування, яке включає проведення ерадикаційної терапії із застосуванням потрійної чи четвертної схеми, згідно з консенсусом Маастрихт IV (2010) (інгібітор протонної помпи у стандартному дозуванні 2 рази на добу + амоксицилін 1000 мг 2 рази на добу + кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу, та вісмуту субцитрат 120 мг 4 рази на добу при четвертній схемі, за тридцять хвилин до їди, протягом десяти днів). При відсутності інфекції Helicobacter pylori або закінченні схеми ерадикаційної терапії, призначають у разі постпрандіального дистрес-синдрому або поєднаного варіанта функціональної диспепсії, згідно з корисною моделлю, прокінетик у поєднанні з препаратом "Мезим форте" із 3500 ОД ліпази 3 рази на добу на початку прийому їжі протягом 4 тижнів. Приклади конкретного виконання способу: Пацієнт М., 32 років звернувся у квітні 2014 року до гастроентеролога ЦМКЛ № 3 зі скаргами на важкість у шлунку і відчуття раннього насичення після прийому звичайної для нього порції їжі не менше 3 днів на тиждень. З анамнезу відомо, що пацієнт М. вважає себе хворим з травня 2013 року, коли вперше звернув увагу на тяжкість у шлунку після їжі, звернувся до сімейного лікаря за місцем проживання, але від проведення ФГДС відмовився, приймав домперидон 10 мг 3 рази на добу за порадою фармацевта без значного ефекту. У квітні 2014 року обстеження в ЦМКЛ № 3 виявило: стан відносно задовільний, шкіра чиста, слизові рожевого кольору. Периферійні лімфовузли не збільшені. Живіт м'який, слабкий дискомфорт в епігастральній 1 UA 99163 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ділянці при проведенні глибокої пальпації. Відрізки кишечнику без особливостей. Печінка у краю реберної дуги. Селезінка не збільшена. Нирки не пальпуються. Симптом "поколачування" негативний з обох боків. Периферичних набряків немає. Стілець оформлений, 1 раз на добу. Маса тіла - 65 кг, зріст - 170 см. Загальний аналіз крові та дослідження рівня білірубіну, трансаміназ, лужної фосфатази, амілази, глюкози і С-реактивного білка не виявили відхилень від норми. Було проведено ФГДС з уреазним тестом, висновок: еритематозна гастропатія, HP + +. За результатами УЗД органів черевної порожнини без патології. Для оцінки моторики шлунка і показників вісцеральної гіперчутливості був проведений УЗД тест з питним навантаженням, т.я., згідно з рекомендаціями керівництва FDA 2006 року і Римських критеріїв III, слід оцінювати ефективність лікування за конкретними первинними і / чи вторинними кінцевими точками, а не лише виходячи з суб'єктивної оцінки симптомів пацієнтом [7]. При виконанні УЗД з питним навантаженням виявлено зниження здатності до акомодації шлунка, затримка евакуації і вісцеральна гіперчутливість після випитих 600 мл води. Лікуючим лікарем була призначена ерадикаційна терапія: пантопразол 20 мг 2 рази на добу + амоксицилін 1000 мг 2 рази на добу + кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу протягом 10 днів, а також для поліпшення гастродуоденальної моторики - домперидон 10 мг 3 рази на добу за 20 хвилин до їди і "Мезим форте" із 3500 ОД ліпази 3 рази на добу на початку прийому їжі. Пацієнт прийшов після чотирьох тижнів терапії на контрольний візит: самопочуття покращилося, відчуття важкості і раннього насичення не турбує. При проведенні контрольного УЗД шлунка з питним навантаженням: акомодаційна і евакуаторна здатність збережена, вісцеральна гіперчутливість по закінченні дослідження (після 1000 мл води). Рекомендовано продовжити прийом "Мезим форте" із 3500 ОД ліпази 3 рази на добу на початку прийому їжі протягом двох тижнів. З використанням запропонованого способу було проліковано ще 60 хворих з встановленим діагнозом постпрандіального дистрес-синдрому та поєднаного варіанта функціональної диспепсії. Пацієнти з синдромом епігастрального болю не мали скарг на відчуття важкості після їжі, раннє насичення, нудоту або відрижку, в зв'язку з цим, ми вирішили, що застосування ферментних препаратів у даній групі хворих не буде доцільним. Пацієнти були поділені на 2 рівні групи по 30 чоловік. При порівнянні обстежуваних у двох групах не було виявлено статистично значущих відмінностей розподілу за статтю, віком, ІМТ, зростом і вагою, отже, ці групи можна було вважати ідентичними: перша група складалася з 12 чоловіків і 18 жінок, 2 середній вік яких склав 38,7±14,6 (18-61) років, а середній ІМТ 25,8±4,3 кг/м , друга група складалася також з 11 чоловіків і 19 жінок, середній вік - 42,3±19,9 (18-67) років, а середній ІМТ 2 23,8±6,2 кг/м . Першу групу пацієнтів лікували відомим способом, а другу - способом, що пропонується, згідно з корисною моделлю. В 1-й групі хворих призначали прокінетик по 10 мг 3 рази на добу протягом 4 тижнів. У 2-й групі хворих додатково до стандартної терапії прокінетиком призначали "Мезим форте" із 3500 ОД ліпази по 1 таблетці 3 рази на добу на початку прийому їжі також протягом 4 тижнів. Ефективність лікування оцінювали за первинними та вторинними кінцевими точками, які включали показники акомодації, евакуації і вісцеральної гіперчутливості через 4 тижні після початку лікування функціональної диспепсії. Результати лікування свідчать, що суб'єктивне зменшення симптомів диспепсії було досягнуто у 17 (56,6 %) хворих 1-ї групи і 22 (73,3 %) хворих 2-й групи, що одержувала "Мезим форте" із 3500 ОД ліпази. При цьому покращення самопочуття, зменшення постпрандіальної тяжкості у пацієнтів, які отримували "Мезим форте" із 3500 ОД ліпази, відзначено достовірно раніше, ніж в групі контролю. У цих пацієнтів вже до (12,3±2,1) дня терапії виявлено значне зниження інтенсивності скарг, тоді як у пацієнтів контрольної групи - на (6,2±1,2) дня пізніше (р