Спосіб діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби

Спосіб діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби шляхом обстеження пацієнта, який відрізняється тим, що натще, через 30 хвилин після чищення зубів та триразового прополіс 3 24770 воходу та дослідження фонової перистальтики стравоходу, введення в дистальну частину розчину соляної кислоти, дослідження вторинної перистальтики стравоходу. За одержаними результатами згідно з відомим способом діагностують наявність чи відсутність ГЕРХ [Заявка RU №2001118157/14, МПК7 А61В5/00. СПОСОБ ДИАГНОСТИКИ ГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНОЙ РЕФЛЮКСНОЙ БОЛЕЗНИ / ВМедА (RU). Заявл. 2001.06.29, опубл. 2003.04.20, бюл. №11]. Відомий спосіб діагностики ГЕРХ шляхом обстеження пацієнта, який включає одночасне проведення 24-годинної інтраезофагеальної (стравоходної) рН-метрії та тусографії за допомогою тусографа "ІКТ-1". Потім проводять одночасний аналіз записаних рН-грами та тусограми. Кашель вважають викликаним рефлюксом, коли падіння рН нижче 4 відбувається одночасно з кашлем або в межах 5 хвилин до його виникнення. [Патент RU №2257142, МПК7 А61В5/08. СПОСОБ ДИАГНОСТИКИ ГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНОЙ РЕФЛЮКСНОЙ БОЛЕЗНИ / Воронеж. ГМА им. Н.Н. Бурденко (RU). № 2004102132/14; Заявл. 2004.01.26, опубл. 2005.07.27, бюл. №21]. Відомий спосіб діагностики ГЕРХ шляхом обстеження пацієнта, який включає вивчення клінічних ознак хвороби, збирання анамнезу, проведення фіброгастродуоденоскопії (ФГДС), взяття біопсії тканин стравоходу, рН-моніторинг. За одержаними результатами згідно з відомим способом діагностують наявність чи відсутність ГЕРХ [Патент UA №63786А, МПК7 G01N 33/487. Спосіб діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у пацієнтів із виразковою хворобою дванадцятипалої кишки / НМУ ім. О.О. Богомольця (UA). Заявка 2003065938; заявл. 2003.06.26, опубл. 2004.01.15, бюл. №1]. Відомий спосіб діагностики ГЕРХ, який включає радіотелеметричні дослідження з використанням діагностичної капсули «BRAVO». За одержаними результатами згідно з відомим способом діагностують наявність чи відсутність ГЕРХ [Патент UA №70848А, МПК7 А61В 10/00. Спосіб діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби і оцінка якості її лікування / НМУ ім. О.О. Богомольця (UA). Заявка 20031213040; заявл. 2003.12.30, опубл. 2004.10.15, бюл. №10]. Всі наведені відомі способи-аналоги мають однакові недоліки. Вони основані на інвазивних, високовартісних, мало доступних для широкої клінічної практики методах та апаратах. Через страх перед неприємними суб'єктивними відчуттями під час дослідження пацієнти відмовляються від запропонованої діагностики. При виконанні інвазивних досліджень за відомими способами діагностики часто виникають травматичні ушкодження слизової оболонки ротоглотки з виділеннями крові, які ще сильніше пригнічують пацієнта. Можливість інфікування пацієнтів в разі неналежної санітарної обробки інструментарію також є суттєвим недоліком інвазивних досліджень за відомими способами діагностики. Проведення ФГДС, рН-моніторування, реоплетизмографії, взяття біопсії тканин стравоходу потребують складного апаратного обладнання, спеціально навченого медичного персоналу, 4 відведення окремого приміщення. А такі методи дослідження, як інтраезофагеальне рНмоніторування, радіотелеметрична капсула «BRAVO», реоплетизмографія мало доступні через високу вартість. Відомий найближчий до способу, що заявляється, по суті та досягнутому технічному результату обраний за прототип спосіб діагностики ГЕРХ, який включає обстеження пацієнта, визначення частоти серцевих скорочень (ЧСС) в спокої та в момент ковтання. При підвищенні ЧСС в момент ковтання порівняно з вихідним рівнем на 16% і менше діагностують ГЕРХ [Патент RU №2262307, МПК7 А61В10/00. СПОСОБ ДИАГНОСТИКИ ГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНОЙ РЕФЛЮКСНОЙ БОЛЕЗНИ / Шемятенков В.Н. (RU). №2004120663/14; Заявл. 2004.07.06, опубл. 2005.10.20, бюл. №29]. Відомий спосіб-прототип неінвазивний, простий у виконанні, не потребує вартісного апаратного обладнання та спеціально навченого персоналу. Недоліком відомого способу-прототипу є його низька точність. В основу корисної моделі поставлено задачу в способі діагностики ГЕРХ шляхом використання нових діагностичних прийомів забезпечити підвищення чутливості досліджень та вірогідності отриманих діагностичних даних. При цьому точність діагностики ГЕРХ порівняно з прототипом підвищується з 56,7-66,7% до 90-93,3%. Запропонований спосіб діагностики ГЕРХ є неінвазивним, простим у виконанні, економічно доступним для використання в широкій клінічній практиці. Поставлена задача вирішується тим, що заявлено спосіб діагностики ГЕРХ шляхом обстеження пацієнта. Новим у способі є те, що натще, через 30 хвилин після чищення зубів та триразового прополіскування рота дистильованою водою збирають пробу слини пацієнта об'ємом 4мл, готують з неї 20%-ний розчин в дистильованій воді, за методом потенціометричного титрування визначають величину буферної ємності розчину слини пацієнта, розраховують відношення інтеграла залежності буферної ємності розчину слини від його рН в інтервалі 7-10 до інтеграла залежності буферної ємності від рН в інтервалі 4-7, і в разі, коли відношення інтегралів відповідає значенню в проміжку 0,92-1,26, діагностують ГЕРХ без рефлюксезофагіту, а коли 1,35-1,65 - ГЕРХ з рефлюксезофагітом. Між сукупністю ознак корисної моделі і технічним результатом, якого можна досягти при її реалізації, існує причинно-наслідковий зв'язок. Причиною виникнення та маніфестації ГЕРХ є перевага факторів агресії над факторами захисту слизової оболонки стравоходу. Одним з факторів захисту є так званий преепітеліальний бар'єр, до складу якого входять секрет слинних залоз і залоз підслизової оболонки стравоходу. Слина являє собою складну, полікомпонентну, багатофункціональну біологічну рідину, де кожний з компонентів окремо й у цілому беруть безпосередню участь у підтримці гомеостазу верхніх відділів шлунковокишкового тракту, виконуючи захисну й регулюючу 5 24770 функції. Слина й секрет підслизових залоз стравоходу розглядаються як фактори, що забезпечують хімічний кліренс стравоходу [Бабак О.Я., Фадеенко Г.Д. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь. К.: Интерфарма, 2000г.]. Виникнення гастроезофагеального рефлюксу викликає стравохідно-саліварний рефлюкс, який опосередкований аферентними шляхами дії вагусного нерва. Цей рефлекс спричиняє активацію парасимпатичних волокон автономної нервової системи, які іннервують слинні залози, та секрецію ними слини, яка є багатою на мінеральні солі та воду, та бідною на органічні сполуки. Хімічний склад такої слини впливає на її фізико-хімічні властивості, особливо на буферну ємність. Збільшення буферної ємності слини, обумовлене активацією парасимпатичного відділу автономної нервової системи, призводить до підвищення опору слини кислому вмісту рефлюктату (за рахунок соляної кислоти в її складі), та покращання хімічного кліренсу стравоходу. Тому виникнення гастроезофагеального рефлюксу має суттєвий вплив на фізико-хімічні властивості слини. Відомо що хворі на ГЕРХ мають дисфункцію вегетативної нервової системи, наслідком якої є зниження активності симпатичного та, значною мірою, парасимпатичного відділів автономної нервової системи. Деякі дослідники підкреслюють, що ці порушення є первинними в патофізіологічному механізмі виникнення гастроезофагеального рефлюксу [Dobrek L. et al. Disturbances of the parasympathetic branch of the autonomic nervous system in patients with gastroesophageal reflux disease (GERD) estimated by short-term heart rate variability recordings // J. Physiol. Pharmacol. - 2004. - V. 55 Suppl 2. - P. 77-90]. Baготонія у пацієнтів з ГЕРХ і значне підвищення частоти гастроезофагеальних рефлюксів призводить до переважання парасимпатичних впливів на слинні залози, що супроводжується збільшенням секреції слини зі зміненими фізико-хімічними властивостями. Ця реакція з боку слиних залоз є компенсаторною: зменшуються ушкоджуючі впливи слини на слизову оболонку стравоходу за рахунок збільшення його хімічного кліренсу. Таким чином, у пацієнтів зі зростанням тяжкості ГЕРХ відбувається підвищення секреції слини зі збільшеними буферними властивостями. Запропонований спосіб діагностики ґрунтується на врахуванні наявності змін буферної ємності нестимульованої слини при ГЕРХ, яка бере участь в формуванні хімічного кліренсу стравоходу. Зміна буферної ємності слини пацієнта порівняно з нормою повинна свідчити про наявність ендоскопично негативної (Ен) (без рефлюкс-езофагіту) або ен 6 доскопічно позитивної (Еп) (з рефлюксезофагітом) ГЕРХ. Причому, згідно з результатами досліджень авторів корисної моделі у 2-х гр упах хворих (n=60) показник загальної буферної ємності нестимульованої слини на відміну від відношення інтегралів залежності буферної ємності розчину слини від його рН в інтервалі 7-10 та в інтервалі 47 не настільки чутливий до секреторних змін в слиних залозах в разі гастроезофагеального рефлюксу. Оскільки існує достовірне зниження (р