Спосіб фармакотерапії хімічних опіків стравоходу

Спосіб фармакотерапії хімічних опіків стравоходу, що включає застосування стандартної схеми лікування, який відрізняється тим, що призначають 4 мл 2,5 % розчину тіотриазоліну у 200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду внутрішньовенно один раз на добу протягом 10 днів на тлі стандартного лікування та місцеве нанесення 2 % гелю тіотриазоліну на буж перед бужуванням стравоходу. (19) (21) u200714186 (22) 17.12.2007 (24) 12.05.2009 (46) 12.05.2009, Бюл.№ 9, 2009 р. (72) САВЧЕНКОВА ЛАРИСА ВАСИЛІВНА, UA, ФІЛАТОВ ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ, UA, БЄЛОУСОВА ІРИНА ПЕТРІВНА, UA (73) САВЧЕНКОВА ЛАРИСА ВАСИЛІВНА, UA, ФІЛАТОВ ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ, UA, БЄЛОУСОВА ІРИНА ПЕТРІВНА, UA 3 41073 рубцювання. Проте цій спосіб лікування має суттєві недоліки: 1) Не зникають повністю клінічні та морфологічні прояви корозійного езофагіту, особливо при опіках третього ступеню. 2) Внаслідок стійкого протікання езофагіту антеградне бужування стравоходу стає надзвичайно небезпечним через погрозу перфорації стравоходу, що змушує виконувати оперативне втручання в об'ємі накладання гастростоми по Кадеру для ретроградного бужування стравоходу за нитку. 3) Необхідні довгі курси підтримуючого бужування з метою підтримки адекватної прохідності стравоходу. 4) Під час ендоскопічного моніторингу у більшості хворих виявляються виразкові дефекти в області зон рубцевих змін стінки стравоходу, явища фібринозно-ерозивного езофагіту, що призводить до рецидивів звуження стравоходу та потребує повторної госпіталізації хворих для проведення курсу бужування, а іноді навіть для повторного накладання гастростоми. 5) У частини хворих рецидиви стриктур ускладнюються інородними тілами стравоходу. Мета корисної моделі - експериментально розробити і запропонувати новий високоефективний патогенетично обґрунтований та безпечний спосіб комбінованої фармакотерапії хімічних опіків стравоходу. Теоретичним обґрунтуванням необхідності корекції методу лікування ХОС стали дані літератури [2, 3, 6], а також результати власних досліджень [5, 7, 8, 9], що вказують на багатогранність патогенезу хімічних уражень стравоходу. Ключовою ланкою патогенезу ХОС є порушення прооксидантноантиоксидантної рівноваги з наступним інгібуванням активності ферментів антирадикального захисту клітини. Виходячи з цього, одним з перспективних напрямків пошуку та розробки високоефективних засобів фармакотерапії даного екстремального стану слід вважати застосування препаратів, здатних здійснювати фармакологічну регуляцію окислювально-антиоксидантного гомеостазу. Спосіб, що заявляється, полягає у застосуванні тіотриазоліну місцево - нанесення 2% гелю тіотриазоліну на буж перед бужуванням стравоходу а також введення 4мл 2,5% розчину тіотриазоліну у 200мл ізотонічного розчину натрію хлориду внутрішньовенно один раз на добу протягом 10 4 днів на тлі стандартного лікування. Дослідження виконані на білих безпородних щурах вагою 200-250г у повній відповідності до вимог Державного фармакологічного Центру МОЗ України [4]. Експериментальною моделлю служив патологічний процес, що розвивається у тварин при зрошуванні стравоходу 10% розчином натрію гідроксиду. Дослідження проведені на трьох групах тварин. Першу групу склали інтактні щури, у тварин другої групи (контроль) моделювали ХОС за допомогою зрошування стравоходу розчином їдкого лугу. Щурам третьої групи (дослід, спосіб лікування що пропонується) протягом 12 діб вводили тіотриазолін у вигляді 2,5% водного розчину внутрішньоочеревинно один раз на день в дозі 0,2мг/кг. Ефективність застосування тіотриазоліну при ХОС оцінювали за показниками, які відображають стан прооксидантно-антиокидантного гомеостазу організму, а саме: за рівнем продуктів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) (дієнові кон'югати (ДК) та ТБК-активні продукти) та компонентів антиоксидантного захисту організму (супероксиддисмутаза (СОД), каталаза, глутатіон та вільні сульфгідрильні групи (SH-групи)). Як інтегральний показник, що дозволяє максимально коректно судити про рівень ендогенних антиоксидантів в організмі, використовували перекисную резистентність еритроцитів (ПРЕ). Як видно з табл.1, застосування тіотриазоліну після дії на організм хімічного агента, що вивчається, істотно попереджає утворення і накопичення ДК в сироватці крові та печінці тварин вже на ранніх стадіях формування патологічного процесу. Так, через 3 доби з моменту моделювання хімічного опіку стравоходу в дослідній групі тварин рівень ДК виявився в п'ять разів нижче, ніж в контролі в цей же термін дослідження. Необхідно підкреслити, що до 12 діб після дії хімічного агента, коли в контрольній серії відмічається максимальне накопичення сполук, що містять подвійні ненасичені зв'язки, в дослідній групі вміст останніх залишається істотно (практично в 2 рази) нижчим ніж у тварин контрольної групи (Р