Спосіб корекції нейрогенної дисфагії в гострий період мозкового інсульту

Спосіб корекції нейрогенної дисфагії в гострий період мозкового інсульту, що включає виконання реабілітаційних вправ для стимуляції оральної мускулатури, який відрізняється тим, що для пацієнтів з порушенням ковтання в гострий період мозкового інсульту розробляють комплексну схему 3 проблематикою ускладнень цереброваскулярної патології. Відомий спосіб корекції проявів нейрогенної дисфагії шляхом призначення назогастрального шляху введення харчових продуктів. Цей підхід ізольовано використовується за умови неможливості проведення перорального харчування та високого ризику аспірації. Після введення еластичного зонда через носову порожнину на глибину 25-30см (для досягнення зондом рівня антрального відділу цілунку), зонд фіксують та за допомогою шприца великого об'єму вводять певну кількість харчового продукту в рідкому чи напіврідкому стані. Кратність та об'єм речовини визначаються індивідуально, згідно потреб кожного пацієнта. Спосіб дозволяє підтримувати харчовий статус пацієнта на достатньому рівні і зменшує ризик аспірації під час їжі. Введення назогастрального зонда не потребує значної підготовки персоналу та має досить низьку частоту ускладнень (1). Проте недоліками цього методу є досить висока можливість травмування носоглотки пацієнта під час введення зонда і часте відчуття фізичного та психологічного дискомфорту у хворих. Довготривале знаходження на зондовому харчуванні може призводити до травмування глотки, стравоходу і шлунку та спричинити виникнення пролежнів. До того ж ця методика не передбачає реабілітаційного впливу на поновлення функції ковтання пацієнтів, що призводить до появи респіраторних ускладнень після видалення зонда. Відомий також спосіб лікування нейрогенної дисфагії у хворих з гострим мозковим інсультом, який передбачає модифікацію дієти пацієнта. Цей спосіб може бути використаний лише за умови адекватного рівня свідомості хворого та збереженої (навіть частково) здатності до перорального харчування. Сутність методу полягає у виключенні з раціону пацієнта страв повсякденного вживання та визначення рівня консистенції їжі, необхідної для зниження ризику аспірації та полегшення проведення акту ковтання (2). Головним недоліком способу є високий ризик аспірації їжі (особливо в разі прихованого характеру останньої), що може призвести до виникнення вищеописаних респіраторних ускладнень. Крім того, реабілітаційний вплив даного підходу до корекції дисфагії є неспецифічним і не має можливості безпосередньо впливати на уражені структури ковтального апарату. Відомий метод корекції нейрогенної дисфагії в гострий період мозкового інсульту, що обрано за прототип» згідно якого хворим пропонувався для виконання перелік реабілітаційних вправ для стимуляції оральної мускулатури з метою покращення якості проведення акту ковтання (3). Цей спосіб може бути використаний лише для хворих в свідомості, достатньо орієнтованих на правильне виконання інструкцій персоналу. В основі методу лежить комплекс вправ для тренування колового ротового м'яза (m. orbicularis oris) та жувальних м'язів (mm. masseterici). Довільне тренування м'язів цих груп дозволяє покращити якість виконання оральної стадії ковтання. Але дані описаного дослідження не показали значного впливу застосова 48757 4 ної методики на відновлення функції ковтання та загальний прогноз для хворого. Крім того, спосіб має ряд недоліків, до яких слід віднести недостатній об'єм вправ, який не охоплює активацію всіх представлених груп м'язів ротової порожнини; незначний вплив на глоткову стадію акту ковтання, що збільшує ризик аспірації; обмежений контингент пацієнтів, що здатні самостійно виконувати вправи. Задача корисної моделі, що заявляється: розробка лікувальної схеми для немедикаментозної корекції порушення функції ковтання у хворих в гострий період мозкового інсульту, яка дозволить підвищити ефективність лікування основної цереброваскулярної патології та покращити загальний прогноз для пацієнтів. Технічний результат: прискорення регресу симптомів нейрогенної дисфагії, зменшення ризику респіраторних ускладнень внаслідок аспірації. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі , що включає виконання реабілітаційних вправ для стимуляції оральної мускулатури згідно корисної моделі для пацієнтів з порушенням ковтання в гострий період мозкового інсульту розробляють комплексну схему заходів, спрямованих на корекцію нейрогенної дисфагії, а саме: призначають назогастральне зондове харчування через 2 доби після встановлення у пацієнта тотальної афагії; після часткового відновлення перорального харчування проводять модифікацію дієти у вигляді зміни консистенції їжі на таку, що відповідає 3 типу, а на 2-3 день після видалення зонда хворому пропонують розширений комплекс реабілітаційних вправ для довільного тренування та стимуляції м'язів, що відповідають за ротову та глоткову стадії акту ковтання, при цьому вправи виконують щоденно протягом 15-20 діб. Відмінними ознаками способу є те, що комплексне використання назогастрального харчування разом із своєчасною його відміною, адекватна зміна типу перорального харчування та виконання низки довільних вправ для тренування ротової та глоткової мускулатури дозволяє досягти пришвидшення регресу проявів дисфагії та зменшення частоти виникнення аспірації з подальшими респіраторними ускладненнями у хворих на мозковий інсульт. Спосіб виконується наступним чином: На госпітальному етапі проводять визначення ступеня порушення ковтання за шкалою оцінки функції ковтання (ШОФК) (4) у хворого І відповідно цього розробляють диференційовану стратегію ведення пацієнта. І. Специфічна корекція дисфагії: 1) Після встановлення у пацієнта тотальної афагії (7 балів за шкалою ШОФК) за хворим встановлюють спостереження і оцінюють ковтальний 1 статус кожні /2 доби протягом 2 діб. В разі утримання афагії хворому призначають назогастральне зондове харчування. Пацієнту вводять еластичний зонд через носову порожнину на глибину 2530см (для досягнення зондом рівня антрального відділу шлунку), зонд фіксують та за допомогою шприца великого об'єму вводять певну кількість харчового продукту в рідкому чи 5 напіврідкому стані, загальною кількістю не більше 500-700мл за один сеанс харчування. Кількість сеансів харчування обумовлена індивідуальними потребами пацієнта і зазвичай складала 4-5 введень. Через кожну добу проводиться спроба самостійного перорального харчування; 2) У разі встановлення у хворого значного порушення ковтання (8-16 балів за шкалою ШОФК) або відновлення функції ковтання до цього рівня після зондового харчування (афагії) проводять модифікацію дієти згідно класифікації Maim L.L. та співавторів (1996), призначаючи 3 тип дієти (медоподібні рідини, в'язкий йогурт, апельсиновий сік з м'якоттю тощо). Об'єм їжі та кратність годування визначається згідно індивідуальних потреб пацієнта; 3) Після регресу дисфагічних проявів до помірного рівня (17-25 балів за шкалою ШОФК) пацієнту розширюють спектр доступних дієт, включаючи в нього 3, 4 та 5 типи консистенцій (3 тип: медоподібні рідини, в'язкий йогурт, апельсиновий сік з м'якоттю; 4 тип: рідини (і'жа консистенції пудингу, бананове пюре, змочені пластівці; 5 тип: проста гомогенна їжа, варене біле м'ясо, банани); 4) Пацієнтам із незначним ступенем дисфагії (26-32 бали за шкалою ШОФК) можна додати до раціону крім вищеперерахованих 3, 4 і 5 типів ще 2 та 6 (2 тип: нектароподібні рідини, томатний сік, сметанний суп; 6 тип: їжа, що потребує щільного пережовування, сир, піца). Пацієнт може обирати ту консистенцію і кількість їжі, які є оптимальними для нього; 5) Після повного відновлення функції ковтання (33-35 балів за шкалою ШОФК) пацієнт може повернутися до звичного харчового режиму. ІІ. Неспецифічна корекція дисфагії: Після детальної оцінки ковтального статусу (ШОФК) та рівня свідомості і орієнтованості (шкала ком Глазго) пацієнтам пропонують виконувати Індивідуально сформовані комплекси реабілітаційних вправ, спрямованих на поновлення функції ковтання. До загального комплексу включають вправи по підняттю голови, вправи для тренування м'язів щік, губ, язика, жувальних м'язів, вправи для стимуляції м'якого піднебіння, вправи по зведенню голосових зв'язок та дихальні вправи. Кожну із призначених лікарем вправ необхідно виконувати 2-3 рази в день, бажано перед дзеркалом або під контролем лікаря-дослідника, повторюючи по 3-5 разів кожну, але без перенавантаження. Залежно від вираженості певних проявів дисфагії комплекси вправ призначають в таких комбінаціях: Хворі з переважаючими порушеннями оральної стадії ковтання (оральна півкульна апраксія, мозочкова атаксія м'язів язика, ураження VII і XII пар черепних нервів) - вправи для тренування м'язів щік, губ, язика, жувальних м'язів. Хворі з порушенням глоткової стадії ковтання і високим ризиком аспірації (ураження ядер черепних нервів бульбарної групи) - вправи для тренування м'язів язика, вправи для стимуляції м'якого піднебіння, вправи по зведенню голосових зв'язок та дихальні вправи. 48757 6 Комбінування комплексів вправ залежить від наявної у хворого неврологічної симптоматики і може змінюватись залежно від клінічної ситуації. Методика виконання вправ: 1. Вправи по підняттю голови збільшують покращують якість рухів глоткового м'язового комплексу та відкривають верхній стравохідний сфінктер. Пацієнт у цьому разі лежить на спині, йому радять тримати плечі притиснутими до ліжка, водночас голову необхідно максимально підняти (щоб побачити пальці ніг) та утримувати її у такому положенні близько 1 хвилини. Пацієнти роблять 3 підходи по 30 разів. Подібну вправу слід виконувати 3 рази на добу протягом декількох тижнів. 2. Вправи для щік дають можливість активізувати м'язи лиця, покращити якість мови та зменшити частоту застрягання решток їжі в буккальних кишенях. Алгоритм виконання даного комплексу такий: 1) надувати обидві щоки; 2) втягувати обидві щоки; 3) чергувати 1 і 2 вправи; 4) надувати по черзі кожну щоку; 5) імітувати полоскання рота водою. 3. Вправи для губ можуть покращити здатність пацієнта уникнути випадіння або виливання їжі з порожнини ротової порожнини. Вправи виконуються в такій послідовності: 1) посміхнутися із зімкнутими губами; 2) посміхнутися, показуючи зуби; 3) чергувати 1 і 2 вправи; 4) витягнути губи «трубочкою» (як при звуці „В”; 5) чергувати «посмішку» і «трубочку» („І” - „В”); 6) стиснути зуби, пригорнути верхню губу до зубів, а нижню опускати, не відкриваючи рот; 7) стиснути зуби, пригорнути нижню губу до зубів, а верхню піднімати, не відкриваючи рот; 8) витягнути зімкнуті губи вперед, робити рухи нагору, долілиць, вправо, вліво; 9) з того ж вихідного положення виконувати обертання по колу в одну й іншу сторону в повільному темпі; 10) по черзі прикушувати й утримувати кути зімкнутих губ. 4. Вправи для язика дозволяють підвищити якість переробки болюсу та збільшують вірогідність нормального транзиту їжі через ротову порожнину у глотку та стравохід: 1) відкрити рота, язик відвести вліво і вправо; 2) відкрити рота, язик відводити нагору і долілиць; 3) рухи звуженим язиком вперед-назад при відкритому роті; 4) рот закритий, «уколювати» кінчиком язика праву та ліву щоки по черзі, намагаючись їх розтягти; 5) рот закритий, кругові рухи язиком за правою щокою, потім за лівою щокою в повільному темпі; 6) такі ж рухи виконувати по яснам, за годинниковою стрілкою, потім в іншу сторону; 7) відкрити рота, підняти язика догори й «тарабанити» їм по 10 разів: по верхніх зубах, по альвеолярних поверхнях та по піднебінню; 7 8) пропрасовувати повільно піднебіння від зубів до м'якого піднебіння; 9) рот відкритий, кінчиком мови «перечитувати» спочатку верхні, потім нижні зуби. 5. Жувальні вправи спрямовані на покращення обробки болюсу та надання йому адекватної консистенції для нормального проведення акту ковтання: 1) активні жувальні рухи нижньою щелепою; 2) підкладання твердих предметів з наступним їх імітативним “озкусуванням” 6. Вправи для стимуляції м'якого піднебіння дозволяють пацієнту зменшити ризик назальної регургітації, покращити якість мови: 1) відкрити рота і імітувати початок позіхання у момент вдиху напружити м'язи глотки, домогтися підйому «маленького язичка»; 2) відкрити рота, напружити м'яза глотки, начебто хочете, але не можете сказати звук „А” утримати напругу, а потім голосно «виштовхнути» звук. 3) Такі ж вправи виконати зі звуком „К” 4) аналогічно зробити вправи зі звуком „П”, але надути щоки в момент напруги і не випускати повітря через зімкнуті губи; 5) імітувати полоскання горла водою. 7. Вправи по зведенню голосових зв'язок дозволяють зменшити вираженість слабкості останніх: 1) активна мова; 2) посилена вимова ряду звуків після затримки повітря; 3) довготривале підтримування звучання голосних звуків („О”, „А”, „Е” тощо); 4) рекомендовано вголос читати вірші, співати пісні; 8. Дихальні вправи рекомендовані для покращення глибини та сили дихання, профілактики респіраторних захворювань, аспіраційної пневмонії: 1) втягування повітря з наступним форсованим видихом; 2) імітувати довільний кашель; 3) гіпервентиляція легень (швидкі глибокі вдих та видих); 4) черевне дихання (довільне підняття черевної стінки під час глибокого вдиху); 5) надування повітряних куль. З використанням запропонованого способу було проліковано 50 хворих (29 чоловіків та 21 жінка) з нейрогенною дисфагією в гострий період мозкового інсульту, віком від 53 до 76 років (середній вік - 64,3±8,7 року). Клінічний діагноз встановлювали на підставі даних неврологічного статусу, спіральної комп'ютерної томографії (СКТ) та МРТ дослідження головного мозку. Ступінь порушення функції ковтання визначався за допомогою розробленої нами шкали оцінки функції ковтання (ШОФК). Ризик аспірації та наявність респіраторних ускладнень встановлювалися за допомогою клінічної аускультації легень, використання пульсової оксиметрії комплексі із ковтальним тестом та проведення рентгенографії органів грудної порожнини. Рівень свідомості оцінювався згідно шкали ком Глазго (ШГ). Глибина неврологічного дефіциту 48757 8 оцінювалась за шкалою Національного Інституту Здоров'я NIHSS, ступінь інвалідизації - за модифікованою шкалою Ренкін (мШР), а функціональна незалежність визначалась за індексом Бартел (БІ). Критеріями включення у дослідження були: верифікований за допомогою КТ, МРТ діагноз мозкового інсульту; неврологічний дефіцит за шкалою NIHSS в межах 9 и 22 балів; наявність порушення функції ковтання за даними шкали ШОФК; стан свідомості за шкалою ком Глазго 10 балів; вік пацієнтів в межах від 45 до 85 років. Контрольну групу склали 40 пацієнтів (25 чоловіків та 15 жінок) з порушенням ковтання в гострому періоді мозкового інсульту які були подібні за демографічними параметрами, об'ємом неврологічного і ковтального дефіциту до основної групи і отримували лише медикаментозну терапію основного захворювання без використання немедикаментозних методів корекції дисфагії. Ефективність лікування оцінювали за показником шкали ШОФК на 1, 7, 14, та 21 дні перебування хворих у стаціонарі. Ризик аспірації оцінювався за допомогою пульсової оксиметрії і ковтального тесту, проводили рентгенографію органів грудної порожнини в 1-й та на 15-й день після розвитку захворювання. Приклади конкретного використання способу: Приклад 1: хворий 3., 65 років, поступив до нейрореанімаційного відділення у тяжкому стані зі скаргами на запаморочення, порушення ковтання, утруднення мови та слабкість у лівих кінцівках. З анамнезу відомо, що в 1998р. переніс ішемічний інсульт у судинах вертебрально-базилярного басейну. Об'єктивно: пульс 76, ритмічний, АТ=160/90мм.рт.ст., температура тіла 36,4 С. Аускультативно дихання жорстке, поодинокі змішані хрипи. Свідомість збережена (ШГ=15 балів), контакту доступний. МенІнгеальні симптоми відсутні. Синдром Бернара - Горнера справа, рух очних яблук у повному обсязі, ністагму та диплопії не виявлено. Згладжена ліва носогубна складка, язик по середній лінії. Порушення артикуляції мови, голос хрипкий, з гугнявим відтінком, порушення ковтання. Глотковий рефлекс не викликається. Позитивний ротовий рефлекс Бехтерева. Сухожилкові рефлекси на руках і ногах S>D. Наявний виражений лівобічний геміпарез з підвищенням м'язового тонусу, рефлекс Бабінського зліва, лівобічна гемігіпестезія. Мозочкова атаксія справа. Сечовипускання через катетер. Неврологічний дефіцит за шкалою NIHSS становив при поступленні 13 балів, ступінь інвалідизації за мШР - 5 балів, соціальна адаптація за БІ -10 балів. На МРТ головного мозку осередки інфаркту в ділянці нижньої поверхні мосту і мозочка. Рентгенологічних ознак пневмонії не виявлено, корені легень контуровані. Діагноз: Повторне гостре порушення мозкового кровообігу за типом ішемії у вертебральнобазилярному басейні на тлі дисциркуляторної гіпертонічної та атеросклеротичної енцефалопатії III ст. з бульбарним синдромом. Бальна оцінка функції ковтання пацієнта 3. за шкалою оцінки функції ковтання на момент поступлення складала 16 балів (значна дисфагія). Шви 9 дкість ковтання за даними ковтального тесту становила 3мл/с. Сатурація кисню без ковтального навантаження складала 92%, після вживання рідини – 89% (ознаки аспірації). Для пацієнта було розроблено таку стратегію немедикаментозної корекції порушення ковтання: 1) проводилася модифікація дієти у вигляді зміни консистенції їжі згідно класифікації Mann L.L. та співавторів (1996) на таку, що відповідає 3 типу. 2) на 7-й день від початку хвороби ступінь порушення ковтання хворого за шкалою ШОФК досяг 20 балів (помірна дисфагія), що дозволило розширити раціон пацієнта за допомогою 4 та 5 типів “дисфагічних” дієт. 3) на 14-й день регрес ступеня дисфагії досяг 26 балів за шкалою ШОФК (незначна дисфагія), до раціону додано дієти 2 та 6 типу. Ознак аспірації не виявлено. 4) на 21-й день дисфагічні прояви регресували до 30 балів; дієтичних модифікацій більше не проводилося до моменту виписки пацієнта. 5) виконувався комплекс реабілітаційних вправ, який включав в себе вправи для тренування м'язів язика, для стимуляції м'якого піднебіння, вправи для зведення голосових зв'язок та дихальні вправи. Ці засоби виконувались пацієнтом під наглядом лікаря-дослідника або медсестри кожен день по 3 рази на добу за описаною вище схемою протягом 20 днів. На тлі проведеної терапії загального захворювання з використанням немедикаментозної схеми ковтальної реабілітації стан хворого значно поліпшився. У пацієнта відбулося значне відновлення функції ковтання, відновилося самостійне пероральне харчування. На момент виписки ступінь дисфагії за шкалою ШОФК складав 30 балів (незначна дисфагія). Ковтальний тест показав швидкість ковтання 12мл/с. Сатурація кисню без ковтального навантаження складала 96%, після вживання рідини – 94%. Рентгенологічних ознак пневмонії не виявлено. Неврологічний дефіцит за шкалою NIHSS на момент виписки становив 4 бали, ступінь інвалідизації за мШР - 2 бали, соціальна адаптація за БІ 75 балів. Приклад 2: хвора М., 62 роки, поступила до нейрореанімаційного відділення у тяжкому стані через 8 годин від початку захворювання зі скаргами на відсутність рухів у лівих кінцівках, головний біль. Захворіла гостро на тлі високого AT 200/110мм.рт.ст. З анамнезу відомо, що хвора страждає на гіпертонічну хворобу. Об'єктивно: пульс 82, ритмічний,, АТ=160/80мм.рт.ст., температура 36,4°С. Свідомість ясна (ШГ=15 балів), менінгеальні симптоми відсутні.. Очні щілини симетричні, S=D, зіниці рівномірні, рухи очей в повному обсязі, слабкість конвергенції з двох боків, ністагму та диплопії не виявлено. Згладжена ліва носогубна складка. Девіація язика вліво, глотковий рефлекс відсутній. Виявляється помірна дисфагія за рахунок порушення транзиту їжі через ротову порожнину, кіркова дизартрія. Позитивні субкортикальні рефлекси (Марінеску-Радовича), а також ротовий рефлекс Бехтерева. Пальцева агнозія хворий не пізнає власних пальців кисті. Наявні 48757 10 емоційні порушення. Наявна плегія лівої руки, виражений парез лівої ноги із низьким м'язовим тонусом. Сухожилкові рефлекси на руках і ногах D>S, двобічний симптом Бабінського. Лівобічна гемІгіпестезія. Координація рухів не порушена. Функцію тазових органів контролює. Неврологічний дефіцит за шкалою NIHSS становив при поступленні 14 балів, ступінь інвалідизацІЇ за мШР - 5 балів, соціальна адаптація за БІ-15 балів. МРТ головного мозку виявило ділянку інфаркту в тім'яній частці правої півкулі. Рентгенологічних ознак пневмонії не виявлено. Діагноз: Гостре порушення мозкового кровообігу за типом ішемії в басейні правої середньої мозкової артерії на тлі дисциркуляторної гіпертонічної та атеросклеротичної енцефалопатії III ст., ішемічної хвороби серця. Бальна оцінка функції ковтання пацієнтки М. за шкалою оцінки функції ковтання на момент поступлення складала 25 балів (помірна дисфагія). Швидкість ковтання за даними ковтального тесту становила 9мл/с. Сатурація кисню без ковтального навантаження складала 94%, після вживання рідини – 93%. Запропонована така стратегія немедикаментозної корекції порушення ковтання: 1) проводилася модифікація дієти у вигляді зміни консистенції їжі згідно класифікації Mann L.L. та співавторів (1996) на таку, що відповідає 3, 4 та 5 типам. 2) на 7-й день від початку хвороби ступінь порушення ковтання хворої за шкалою ШОФК досяг 28 балів (незначна дисфагія), що дозволило розширити раціон пацієнтки за допомогою 2 та 6 типів “дисфагічних” дієт. 3) на 14-й день дисфагічні прояви регресували до 33 балів (нормальна функція ковтання), у пацієнтки повністю відновилася здатність до самостійного перорального харчування; хвора повернулася до звичного харчового раціону. 4) після поступлення у стаціонар хворій запропонований комплекс реабілітаційних вправ, який включав вправи для тренування м'язів щік, губ, язика, жувальних м'язів. Вправи виконувались пацієнткою під наглядом лікаря-дослідника або медсестри кожен день по 3 рази на добу за описаною схемою протягом 14 днів. На тлі проведеної терапії загального захворювання з використанням немедикаментозної схеми ковтальної реабілітації стан хворої значно поліпшився. У пацієнтки відбулося повне відновлення функції ковтання, відновилося самостійне пероральне харчування. На момент виписки ступінь дисфагії за шкалою ШОФК складав 33 балів (нормальна функція ковтання), ковтальний тест показав швидкість ковтання 18мл/с. Сатурація кисню без ковтального навантаження складала 96 %, після вживання рідини – 95%. Неврологічний дефіцит за шкалою NIHSS на момент виписки становив 6 балів, ступінь інвалідизацц за мШР-2 бали, соціальна адаптація за БІ65 балів. Результати проведеного дослідження свідчать, що достовірний регрес ковтальних порушень згідно шкали ШОФК спостерігався в основній групі 11 48757 вже на 10 день (19,3±4,6 і 28,7±3,4 (р0,05). Частота розвитку респіраторних ускладнень також демонструє переваги використання заявленого способу. У контрольній групі за період перебування пацієнтів у стаціонарі ознаки аспіраційної пневмонії діагностували у 4 пацієнтів (10%), в основній групі аспіраційна пневмонія не виявлялась. Необхідно зазначити, що регрес неврологічного дефіциту за шкалою NIHSS на момент виписки із стаціонару також був кращим в основній групі (5,2±1,4 бали), порівняно з контрольною (7,4±2,1 бали). Щодо темпу регресу неврологічного дефіциту, то достовірної різниці між групами не виявлено. Рівень повної функціональної незалежності згідно індексу Бартел ( 95 балів) в основній групі на період виписки було досягнуто у 10 пацієнтів (20%), у контрольній групі - у 6 хворих (15%). Звичайно, запропонований спосіб базисної терапії повинен бути невід'ємною складовою диференційованого лікування гострого ішемічного та/або геморагічного інсульту. Таким чином, представлені дані свідчать, що комплексне використання у лікуванні хворих з післяінсультною нейрогенною дисфагією диференці Комп’ютерна верстка Н. Лиcенко 12 йованої терапії в поєднанні з використанням адекватного назогастрального харчування, Індивідуалізованої модифікації дієти за консистенцією їжі та комплексу реабілітаційних вправ пришвидшує регрес проявів нейрогенної дисфагії та зменшує ризик респіраторних ускладнень внаслідок аспірації. Це сприяє підвищенню ефективності лікування мозкового інсульту, попередженню респіраторних ускладнень та покращенню його наслідків. Запропонований спосіб може бути рекомендований для широкого впровадження в практику лікування хворих з нейрогенною дисфагією в гострий період мозкового інсульту. Він не потребує економічних витрат, використання апаратного забезпечення і може проводитись в палаті інтенсивної терапії бригадою в складі лікаря-невролога, медичної сестри та методиста з лікувальної фізкультури. Джерела інформації: 1) Patti Е., Emmi N., Restivo D.A., Liberto A., Pappalardo A., Torre L.M., Reggio A. (2002) Neurogenic dysphagia: physiology, physiopathology and rehabilitative treatment // Clin. Ter. 153(6): p.403419. 2) Mann L.L., Wong К. (1996) Development of an objective method for assessing viscosity of formulated foods and beverages for the dysphagic diet // J Am Diet Assoc Jim; 96(6): p.585-593. 3) Hagg M., Anniko M. (2008) Lip muscle training in stroke patients with dysphagia. // Acta otolaryngologica, vol. 128, №9, pp.1027-1033. 4) Віничук С.М., Волосовець A.O. (2008) Патент на корисну модель №32466 "Спосіб оцінки функції ковтання при нейрогенній дисфагії в гострому періоді мозкового інсульту" від 12 травня 2008 року. Бюл. №9, 2008p. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601