Спосіб імунокорекції у хворих на ексудативний середній отит із вторинними імунодефіцитними станами

Реферат: Спосіб імунокорекції у хворих на ексудативний середній отит з наявністю вторинних імунодефіцитних станів включає введення протизапальних, десенсибілізуючих та судинозвужуючих препаратів. Додатково хворим призначається гепон. UA 78291 U (12) UA 78291 U UA 78291 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до способів лікування та профілактики імунодефіцитних станів, тобто до клінічної імунології. Актуальність проблеми корисної моделі пов'язана із зростанням кількості хворих на ексудативний середній отит (ЕСО), в тому числі із формуванням хронічного рецидивного характеру. Серед причин, що викликають розвиток цього патологічного процесу у середньому вусі можна вважати погіршення екології та харчування, перевтомлення, наявність стресового фактора у мешканців великих міст (Славинский А.А. Противоречивые аспекты проблемы экссудативного среднего отита// Вестник оториноларингологии.-2006. - № 2. - С. 62-65). Встановлено, що формуванню хронічних форм ЕСО у дорослих сприяють часторецидивуючі захворювання верхніх дихальних шляхів запального і алергічного характеру, а також нераціональне вживання антибактеріальних препаратів. Запальний процес у носоглотці, який виникає при ГРВІ, приводить до порушення мукоциліарного кліренсу у слуховій трубі, формуванню її дисфункції і реакції мікросудинного русла із утворенням випоту в барабанній порожнині, що призводить до попадання слизу і бактерій з носоглотки в середнє вухо. Всі ці чинники сприяють зниженню загального та місцевого імунітету (Савенко И.В. Эпштейна-Барр вирусная инфекция как этиологический и патогенетический фактор формирования экссудативного среднего отита // Вестник оториноларингологии.- 2008. - № 4. - С. 49-53). До теперішнього часу раціонального лікування хоріоретинитів у хворих з наявністю імунодефіцитних станах не розроблено. Існуючий спосіб лікування ЕСО спрямовано на відновлення слухової функції і запобігання стійким морфологічним змінам в середньому вусі. Для ефективної терапії ЕСО доцільно використовувати комбінований підхід до лікування, який поєднує методи місцевого та загального впливу. Залежно від характеру патологічних змін проводять антибактеріальну та гіпосенсибілізуючу терапію, а також рекомендують протизапальні, протинабряклі препарати і використання деконгестантів (Торопова Л.А. Патогенетическая терапія воспалительных заболеваний среднего уха // Вестник оториноларингологии.-2009. - № 6. - С. 77-80). До недоліків прототипу належить нераціональне призначення антибіотиків в комплексній терапії ЕСО при відсутності гнійного запалення, що може викликати розвиток недостатності місцевого іменного захисту, оскільки в умовах недостатнього антигенного навантаження не лише знижується продукція антитіл, але й формування вторинного імунодефіциту (Туровский А.Б. Антибактериальная терапія острого среднего отита в современных условиях. -2004. - № 1. - С. 35-38). Тому цей спосіб недостатньо ефективний та не забезпечує профілактику деструктивнозапальних ускладнень середнього вуха в осіб з наявністю вторинних імунодефіцитних станів. Однак оскільки інших способів лікування ЕСО не існує, він був вибраний як прототип. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності відомого способу лікування хворих на ексудативний середній отит шляхом додаткового введення імуноактивного препарату гепон, а саме зниження можливості виникнення в подальшому рецидивів ЕСО, а в патогенетичному плані у хворих прискорювалася нормалізація імунологічних показників. Дана пропозиція базується на вперше виявленій авторами корисної моделі закономірності, яка полягає в тому, що введення гепон суттєво зменшується ризик виникнення рецидивів ЕСО, причому гепон стимулює утворення антитіл проти чужорідних антигенів та індукує ендогенний інтерферон. Заявлений спосіб здійснюється таким чином: при клініко-лабораторному обстеженні хворого на ЕСО оцінюють наявність та ступінь виразності імунодефіциту, при II-III ступеня імунодефіцитного стану додатково до судинозвужуючих, протизапальних та десенсибілізуючих засобів призначають гепон. Для реалізації вказаної авторами задачі корисної моделі пропонується додаткове призначення хворим на ЕСО сучасного імуноактивного препарату гепон по 1 мг препарату 2 рази на день 7-10 діб поспіль у вигляді вушних крапель. Розчин готували ex tempore на 1,0 мл ізотонічного розчину хлористого натрію (фізіологічний розчин). При розробці корисної моделі для оцінки ефективності заявленого способу профілактики розвитку рецидивів у хворих на ЕСО було обстежено дві групи пацієнтів: перша група включала 33 хворих (18 чоловіків і 15 жінок); друга група - 36 хворих (20 чоловіків і 16 жінок). Вік хворих в обох групах був від 20 до 49 років. Хворі другої групи одержували, лікування ЕСО згідно з відомим способом-прототипом, хворі першої групи - згідно з заявленим способом. При імунологічному обстеженні у всіх хворих, що включені до обох груп встановлено наявність вираженого імунодефіцитного стану (переважно ІІ-IIІ ступеню за класифікацією Г.М. Дранніка), про що свідчило наявність Т-лімфопенії (зниження кількості СD3+-клітин), зменшення числа СD4+-лімфоцитів (Т-хелпери/індуктори) при зниженні також кількості СD8+-клітин (Тсупресорів/кілерів) та імунорегуляторного індексу CD4/CD8. 1 UA 78291 U 5 10 15 В результаті проведених досліджень встановлено, що в першій групі хворих на ЕСО з наявністю імунодефіцитних станів розвиток рецидиву хвороби виникли у 5 (15,2±1,3 %) першої групи були клінічні ознаки ЕСО. В другій групі, хворі якої отримували лікування із способомпрототипом, клінічна симптоматика ЕСО виявлена у 11 хворих цієї групи (30,6±2,1 %). При цьому, клінічна симптоматика рецидиву розвинулася переважно протягом 50-70 днів від зникнення клінічних проявів хвороби. Отже, рецидив захворювання у хворих першої групи вдвічі рідше, ніж в обстежених хворих другої групи. Імунологічні показники у пацієнтів обох груп до початку імунокорекції були однотиповими та характеризувались Т-лімфопенією (зниженням рівня СD-3+-клітин в першій групі в середньому до 48,7±2,1 %), при референтній нормі 69,3±2,4 % (Р0,05 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 Примітка: в таблицях 1 та 2 P1 віддзеркалює вірогідність розбіжностей між показником обстежених та нормою; Р2 - між показниками в першій та другій групами хворих на ВВ. 20 25 У хворих на ECO в гострий період хвороби було також виявлено суттєве зменшення концентрації сироваткових інтерферонів (α- та -ІФН). Вміст α-ІФН у крові був на нижній межі референтної норми (53,2±2,3 пг/мл - в першій та 56,4±2,6 пг/мл - в другій групі відповідно; Р>0,1). Рівень -ІФН в крові хворих на ЕСО першій групі складав у середньому 92,1±2,1 пг/мл, а в другій групі - 94,0±2,8 пг/мл (Р>0,05), що не виходило за межі норми. Таким чином, нормальний або зменшений вміст сироваткових ІФН у хворих у періоді загострення запального процесу свідчить про відсутність в організмі активної імунної відповіді на антиген. Вірогідні різниці між імунологічними показниками у хворих першої та другої груі до початку лікування не було (Р>0,05-0,1). Тому, як в клінічному плані, так і в імунологічному відношенні обидві групи обстежених хворих на хоріоретиніти були однотиповими. 2 UA 78291 U 5 10 15 Здійснення повторного імунологічного обстеження у хворих на ЕСО з наявністю імунодефіцитних станів після завершення курсу імунокорекції показало, що в першій групі, які отримувала гепон, стосовно до заявленого способу відмічалась чітко виражена позитивна динаміка більшості вивчених імунологічних показників, в тому числі ліквідація Т-лімфопенії, зростання рівня СD4+-лімфоцитів, нормалізація значення імунорегуляторного індексу CD4/CD8. + У хворих першої групи після завершення курсу лікування рівень СD-3 -клітин складав + 66,2±2,5 %, СD-4 -лімфоцитів - 43,2±2,1 %, коефіцієнт CD4/CD8-1,92±0,05, що відповідає межам норми (табл. 2). В той же час в другій групі, незважаючи на деяке покращання імунологічних показників, на час закінчення лікування зберігалась помірно виражена Т-лімфопенія - 52,5±2,4 % (Р