Спосіб приготування та застосування композиції адсорбенту фосфату, адсорбент фосфату, композиція адсорбенту фосфату

1. Спосіб приготування композиції адсорбенту фосфату, який включає наступні етапи: a) додавання щонайменше однієї основи до водного розчину, який містить сульфатну та/або нітратну сіль заліза (III), для утворення осаду гідроксиду заліза; b) промивання кінцевого осаду водою один чи кілька разів з отриманням водної суспензії гідроксиду заліза; c) додавання до кінцевої водної суспензії щонайменше одного додаткового компоненту, який інгібує дисперсійне твердіння осаду гідроксиду заліза, отриманого на етапі b); d) висушування композиції, отриманої на етапі с). 2. Спосіб за п.1, який відрізняється тим, що в процесі використовують сульфатовмісний розчин солі заліза (III). 3. Спосіб за п.1 чи 2, який відрізняється тим, що додатковий компонент, який інгібує дисперсійне твердіння осаду гідроксиду заліза, вибирають з групи, яка включає карбогідрати, похідні карбогідратів та гумінову кислоту. 4. Спосіб за будь-яким з попередніх пунктів від 1 до 3, який відрізняється тим, що розчином солі заліза (III) є водний розчин сульфату заліза (III). 2 (19) 1 3 92894 4 кінцеву композицію формують в дозовану фармацевтичну форму. 17. Застосування композиції, отриманої за будьяким з пунктів від 1 до 16, для виготовлення адсорбенту для фосфату з водних розчинів. 18. Застосування композиції, отриманої за будьяким з пунктів від 1 до 16, для виготовлення препарату для орального та/або парентального введення людям або тваринам. 19. Застосування композиції, отриманої за будьяким з пунктів від 1 до 16, для виготовлення препарату для профілактики та/або лікування гіперфосфатоземічного стану. 20. Застосування за пунктом 17 для виготовлення препарату для профілактичного та/або терапевтичного лікування діалізних пацієнтів. 21. Застосування за пунктом 18 для виготовлення препарату для профілактичного та/або терапевтичного лікування діалізних пацієнтів. 22. Застосування за пунктом 19 для виготовлення препарату для профілактичного та/або терапевтичного лікування діалізних пацієнтів. 23. Адсорбент фосфату, отриманий за способом відповідно до будь-якого пункту від 1 до 16. 24. Застосування композиції, отриманої за будьяким з пунктів від 1 до 16, для виготовлення адсорбенту фосфату для змішування з продуктами харчування. 25. Композиція адсорбенту фосфату, отримана за будь-яким з пунктів від 1 до 16, яка містить як гідроксид заліза (III), так і щонайменше один з додаткових компонентів, вибраних з групи, яка включає карбогідрати та гумінову кислоту з вмістом хлориду менше ніж 0,05 мас. %. Даний винахід відноситься до процесу виготовлення нової композиції та до використання цієї композиції в якості адсорбенту фосфату, зокрема для лікування людей чи тварин. Адсорбент для фосфату з рідкого реакційного середовища відомий з патенту ЕР 0 868125, причому цей адсорбент містить полінуклеарний βгідроксид заліза, стабілізований карбогідратами та/чи гуміновою кислотою. Продукт отримується внаслідок реагування розчину хлориду заліза (III) з базовою реакційною сумішшю (зокрема розчином соди) та додавання карбогідрату або гумінової кислоти перед кінцевим дисперсійним твердінням гідрохлориду заліза. Використання розчину хлориду заліза (III) в осаді є необхідною тому, що присутність іонів хлориду є виключно необхідною для утворення β-гідроксиду заліза (акагеніту). Передбачається, що додавання карбогідрату чи гумінової кислоти призводить до стабілізації щойно отриманого β-гідроксиду заліза, в результаті чого кінцевий продукт виявляє вищу здатність до абсорбування фосфату у порівнянні з сумішшю дисперсійно затверділого β-гідроксиду заліза та карбогідратів чи гумінової кислоти. Однак, використання хлориду заліза (III) у якості вихідного матеріалу для виготовлення адсорбенту фосфату у відповідності до патенту ЕР 0 868 125 призводить до певних проблем. Наприклад, використання хлориду заліза (III) призводить до проблем з корозією устаткування через присутність іонів хлору. Окрім того, вартість хлориду заліза (III) є відносно високою. Було, однак, бажано отримати адсорбент фосфату, який не демонструє вищезазначених незручностей через використання в якості вихідного матеріалу хлориду заліза (III). В той же час, адсорбент фосфату повинен мати в основному таку ж здатність абсорбувати фосфат, як і матеріал у відповідності з ЕР 0 868 125. Винахідники даного винаходу на здивування відкрили, що при використанні таких компонентів, як сульфат заліза та/чи нітрат заліза в якості вихідних матеріалів можливе отримання, без викорис тання хлориду заліза (III), гідроксиду заліза, який звичайно таким же чином стабілізується, наприклад, карбогідратами чи гуміновою кислотою та чия здатність до адсорбції фосфатів в основному відповідає матеріалу згідно з патентом ЕР 0 868 125. На основі цього відкриття винахідники склали дану заявку на отримання патенту. Таким чином, винахід являє собою спосіб приготування композиції, який включає наступні етапи: а) додавання щонайменше однієї основи до водного розчину, який містить сульфатну чи нітратну сіль заліза (III) для отримання осаду гідроксиду заліза, b) бажано промивання водою кінцевого осаду один чи більше разів з отриманням при цьому водної суспензії гідроксиду заліза, c) додавання до кінцевої водної суспензії щонайменше одного додаткового компоненту, який інгібує дисперсійне твердіння гідроксиду заліза, отриманого на етапі b), d) висушування композиції, отриманої на етапі с). На етапі а) водний розчин сульфатної та/чи нітратної солі заліза (III) реагує щонайменше з однією основою для утворення осаду гідроксиду заліза. Водний розчин, який містить сульфатну та/чи нітратну сіль заліза (III) може бути, зокрема, розчином сульфату заліза (III) (Fe2(SO4)3) (включаючи його гідрати) у воді. Також можливо використовувати інші водні розчини, які містять сульфатні солі заліза (III), такі як розчини квасців заліза, таких як KFe(SO4)2 чи NH4Fe(SO4)2. У відповідності до даного винаходу також можливим є використання розчинів сульфату заліза(ІІ), які містять сірчану кислоту, і які піддаються окисленню, наприклад азотною кислотою. Водний розчин, який використовується, містить сульфат заліза (III) і бажано має концентрацію приблизно від 3 до 16ваг.%, виходячи з концентрації заліза. 5 Водний розчин, який містить нітрат заліза (III) може бути, зокрема, розчином нітрату заліза (III) (Fe(NO3)3) (включаючи його гідрати) у воді. Водний розчин, який містить нітрат заліза (III), бажано має концентрацію приблизно від 3 до 16ваг.%, виходячи з концентрації заліза. Кількість основи, яка додається на етапі а) доцільно вибирати таким чином, щоб досягалося значення рН щонайменше 3, бажано щонайменше 6. З погляду економічної доцільності кількість основи, яка використовується, повинна бути такою, щоб забезпечувалася якнайбільша кількість випадіння заліза в осад. В основному процес проходить при значеннях рН не більших за приблизно 10. Більші значення рН більше не є доцільними з економічної точки зору. Значення рН, яке встановлюється на етапі а), таким чином, бажано має бути від 3 до 10, більш бажано - від 5 до 8. В якості основи на етапі а) бажано використовувати сполуки, які містять лужний та/чи лужноземельний метал. Такими бажаними сполуками, зокрема, є гідроксиди чи карбонати лужних чи лужноземельних металів. Більш бажаними є карбонати лужних металів, бікарбонати лужних металів та гідроксиди лужних металів, особливо бажано натрію. Основи доцільно та бажано використовувати у вигляді водних розчинів з бажаною молярністю приблизно від 0,01 до 2моль/л. Однак, також можливим є додавання до розчину, який містить сульфатну та/чи нітратну сіль заліза (III), основи в твердій формі. Найбільш бажаним є використання на етапі а) в якості основи гідроксиду натрію, карбонату натрію та/чи бікарбонату натрію, бажано у вигляді їх водних розчинів. Бажано, щоб реакція з основою не проходила при підвищених значеннях температури, тому що це може призводити до прискореного дисперсійного твердіння гідроксиду, який утворюється. Температура реакції бажано повинна підтримуватися в межах від 10 до 40°С, більш бажано від 20 до 30°С; ще більш бажано, щоб реакція проходила при кімнатній температурі (25°С). Доцільно на короткий час витримати суспензію після її випадіння в осад. На практиці суспензію можна залишити вистоятися, наприклад від 1 до 5 годин при кімнатній чи нижчій температурі. Протягом цього часу суспензію можна перемішувати. Кінцевий осад потім бажано промити водою один раз, більш бажано кілька разів, причому після процесу промивання суспензії вода кожного разу видаляється, бажано шляхом декантування, фільтрування, центрифугування та/чи з використанням процесу зворотного осмосу, наприклад, шляхом мембранного фільтрування. Кінцевий вологий продукт не сушиться. Вологий продукт суспендується у воді. Кількість води не є критичною; бажано проводити процес таким чином, щоб вміст заліза (який обраховується як Fe) у кінцевій суспензії був близкою до 10ваг.%, особливо бажано від 2 до 8ваг.%. Бажано, щоб кінцева водна суспензія гідроксиду заліза мала нейтральний рН в межах від 6,5 до 7,5 до того, як в неї додається додатковий компонент. Нижче значення рН призведе до того, що 92894 6 гідроксид заліза частково повернеться у розчин. Вищі значення рН небажані через те, що вони можуть призводити до комплексоутворення на етапі с). Процес у відповідності з винаходом найбільш бажано проводити таким чином, щоб в основному не відбувалося дисперсійне твердіння гідроксиду заліза до введення додаткового компоненту на етапі с). Під час дисперсійного твердіння осаду, часто має місце перегрупування молекул, які спершу мали довільне місцерозташування, з формуванням більш чи менш впорядкованої кристалічної решітки. Дисперсійне твердіння осадів у більшості випадків призводить не тільки до кристалізації, а також і до збільшення часток в результаті визрівання за Оствальдом. На етапі с) відбувається додавання щонайменше одного додаткового компоненту, який інгібує вищеописане дисперсійне твердіння осаду гідроксиду заліза, отриманого на етапі b). Цей компонент, який інгібує дисперсійне твердіння гідроксиду заліза, бажано може бути вибраний з групи, яка складається з карбогідратів, похідних карбогідратів та гумінової кислоти. Компонент бажано додається в твердому вигляді, але в принципі можливим є також його додавання у вигляді водного розчину. У відповідності з даним винаходом особливо бажаними для використання додатковими компонентами, які інгибують дисперсійне твердіння, є карбогідрати, такі, як різні карбогідрати та сахари, наприклад, агароза, декстран, декстрин, мальтодекстрин, похідні декстрину, похідні декстрану, крохмаль, целюлоза, така як мікрокристалічна целюлоза та похідні целюлози, сахароза, мальтоза, лактоза чи маннітол. Особлива перевага надається крохмалю, сахарозі, декстрину та/чи їхнім сумішам. Суміш сахарози та щонайменше одного з додаткових елементів, вибраних зокрема з крохмалю, мальтодекстрину та целюлози, особливо мікрокристалічної целюлози, є дуже бажаною. Можна вважати, що функцією додаткових компонентів є вірогідно, без пов'язування з якоюсь теорією, стабілізування свіжоприготованого гідроксиду заліза, внаслідок чого запобігається дисперсійне твердіння осаду гідроксиду заліза. Бажано таким чином вибирати кількість карбогідратів чи гумінової кислоти, що щонайменше 0,5г, бажано щонайменше 1г додаткового компоненту, який інгібує дисперсійне твердіння гідроксиду заліза, такого як карбогідрат та/чи гумінова кислота, додавався у розрахунку на грам заліза (яке обраховується як Fe). Бажано, щоб вміст заліза у кінцевій композиції не був більшим за 50ваг.%, більш бажано не більше за 40ваг.%. Вміст заліза в кінцевій композиції може бажано бути щонайменше 20ваг.%. Максимальний вміст компоненту, який інгібує дисперсійне твердіння гідроксиду заліза, такого як карбогідрати та/чи гумінова кислота ніяк не обмежений і визначається виходячи в першу чергу з економічних міркувань. Передбачуваний вміст приблизно складає від 5 до 60ваг.%, більш бажано від 20 до 60ваг.%. 7 Після додавання на етапі с) компоненту, який інгібує дисперсійне твердіння гідроксиду заліза, кінцева водна суспензія висушується методом, відомим як per se. Висушування може проводитися, наприклад, концентруванням у вакуумі або сушінням розпиленням. У бажаному варіанті здійснення способу у відповідності з даним винаходом щонайменше одна сіль кальцію додається до чи після того, як композиція, отримана у відповідності з даним винаходом, висушується. Придатними солями кальцію є, наприклад, солі неорганічних чи органічних кислот, зокрема ацетат кальцію. Додавання солі кальцію підвищує здатність зв'язувати фосфат, особливо при більш високих значеннях рН. Особливо ефективно використовувати такі адсорбенти, в яких є солі кальцію, при значеннях рН більше 5, бо при цьому досягається майже повна здатність до зв'язування фосфату. Було визначено, що додавання від 400мг до 2г, наприклад 1г солі кальцію, особливо ацетату кальцію, на грам заліза є особливо ефективним. Композиція, яка отримується у відповідності з даним винаходом, є в основному фізичною сумішшю гідроксиду заліза та компоненту, який інгібує дисперсійне твердіння гідроксиду заліза, такого, як карбогідрати чи гумінова кислота. Як вже було зазначено вище, передбачається, що останній вступає в контакт зі свіжоосадженим гідроксидом заліза та призводить до стабілізації гідроксиду заліза, при цьому не відбувається дисперсійного твердіння матеріалу, яке знижує здатність адсорбувати фосфат. Комплексоутворення, як описано в патенті DE 42 39 442, не може відбуватися в умовах додавання водної суспензії, вибраних відповідно до даного винаходу, тому що комплексоутворення потребує дуже лужного середовища при додаванні, наприклад, карбогідратів до гідроксиду заліза. Композиції, отримані за способом, який відповідає даному винаходу, використовуються переважно для виготовлення адсорбенту для фосфату з водних розчинів. В основному з композицій, які отримуються відповідно до способу за даним винаходом використовуються для виготовлення з них препаратів для орального та/чи парентерального введення для людей чи тварин. Зокрема, композиції, отримані відповідно до винаходу, використовуються у виготовленні препарату для профілактики та/чи лікування гіперфосфатоземічного стану. Особливо бажаним є використання композицій, отриманих відповідно до даного винаходу, для виготовлення препарату для профілактики та/чи лікування пацієнтів з діалізом. Для цього композиції, отримані у відповідності з даним винаходом, формуються шляхом, відомим як per se у фармацевтично дозовані форми, такі як, наприклад, для орального введення. Вони можуть формуватися як самі по собі, так і разом зі звичайними фармацевтичними добавками, такими як звичайні носії чи допоміжні матеріали. Наприклад, при здійсненні капсулювання можливо використовувати в якості матеріалів для капсул звичайні матеріали, які використовуються у фармацевтичній практиці, такі як тверді або м'які 92894 8 желатинові капсули. Мікроінкапсуляція композицій, отриманих у відповідності з даним винаходом, також є можливою. Також можливим є виготовлення адсорбенту, при бажанні разом з допоміжними матеріалами та добавками, у вигляді гранул, таблеток, драже, упакованим в пакетики, у формі гелю чи у формі паличок. Денна доза композиції, отриманої у відповідності з даним винаходом, складає від 1 до 3г, бажано приблизно 1,5г, засновуючись на залізі. Композиції, отримані у відповідності з даним винаходом, також можливо використовувати для адсорбції фосфату, з'єднаного з продуктами харчування; з цією метою вони можуть бути, наприклад, змішані з продуктами харчування. Для цього можуть готуватися, наприклад, композиції як було описано вище для медикаментів. Композиції, отримані відповідно до даного винаходу, придатні зокрема в якості адсорбентів фосфатів, особливо для неорганічних та з'єднаних з продуктами харчування, з рідин організму, вмісту шлунку і кишок та продуктів харчування. Вони мають здатність до абсорбування фосфату, подібну до тієї, яку мають композиції згідно з патентом ЕР 0 868 125 та можуть бути виготовлені просто та недорого. Винахід також відноситься до адсорбенту, отриманого способом у відповідності до даного винаходу. Шляхом використання сульфату та/чи нітрату у якості вихідного матеріалу можливо у відповідності з даним винаходом отримати композицію, яка має особливо низький вміст хлориду, який присутній в композиції тільки у слідових кількостях. Вміст хлориду особливо є нижчим за вміст, звичайний для акагеніту. Винахід таким чином відноситься також до композиції, яка містить гідроксид заліза (III) так як і щонайменше один додатковий компонент, вибраний з групи, яка включає карбогідрати та гумінову кислоту, причому ця композиція містить менше, ніж 0,05ваг.%, бажано менше, ніж 0,03ваг.%, більш бажано менше, ніж 0,01ваг.% хлориду. Винахід пояснюється більш детально на наступних прикладах: Приклад 1 444г розчину сульфату заліза (III) (11,3% w/w Fe) додається крапля за краплею протягом 20-30 хвилин при перемішуванні (перемішувачем лопатевого типу), до 1160г розчину соди (d20=1,185г/мл). Суспензія потім перемішується одну годину. Потім до суспензії при перемішуванні додається 2 літри води; суміш залишається для відстоювання, а потім надосадовий розчин зливається. Ця процедура повторюється п'ять разів. Таким чином отримується 1238г суспензії, яка має вміст заліза 4% (w/w) (визначено шляхом комплексометрії). По 73,9г кожного сахарози та крохмалю додається до отриманих 1238г суспензії. Суспензія потім випаровується в роторному випарювані при температурі 60°С і висушується під високим вакуумом при 50°С. Після цього отримується 223г порошку, який має вміст заліза 21,5% (w/w). Визначення здатності адсорбувати фосфат: 10мл розчину фосфату натрію (13,68г/л Na3PO4×12Н2О) додається до 233мг матеріалу, 9 приготованого у відповідності з описаним Прикладом (відповідає 0,9ммоль заліза) (молярне відношення Fe:P=1:0,4). Після коригування величини рН суспензії дають можливість реагувати при 37°С протягом 2 годин. Потім суспензія центрифугується; надосадова рідина зливається та доливається дистильованою водою до 25мл і визначається вміст в ній фосфору. Адсорбція фосфату матеріалу, приготованого у відповідності з вищенаведеним Прикладом, визначена методом іонної хроматографії, складала 0,20мг Р/MrFe при значенні рН3,0 та 0,16мг Р/MrFe при значенні рН5,5. Приклад 2 439г розчину сульфату заліза (III) (11,5% w/w Fe) додається крапля за краплею протягом 20-30 хвилин при перемішуванні (перемішувачем лопатевого типу), до 1014г розчину гідроксиду натрію (9,6% w/v). Суспензія потім перемішується одну годину. Потім до суспензії при перемішуванні додається 2 літри води; суміш залишається для відстоювання, а потім надосадовий розчин зливається. Ця процедура повторюється до тих пір, поки в надосадовій рідині, що зливається, не залишиться сульфатів (що контролюється за допомогою хлориду барію). Таким чином отримують 1606г суспензії, яка має вміст заліза 2,74% (w/w) (визначено шляхом комплексометрії). По 66,0г кожного сахарози та крохмалю додається до отриманих 1606г суспензії. Суспензія потім випаровується в роторному випарювачі при температурі 60°С і висушується під високим вакуумом при 50°С. Після цього отримується 190г порошку, який має вміст заліза 22,2% (w/w). Визначення здатності адсорбувати фосфат: 10мл розчину фосфату натрію (13,68г/л Na3PO4×12Н2О) додається до 226мг матеріалу, приготованого у відповідності з описаним Прикладом 2 (відповідає 0,9ммоль заліза) (молярне відношення Fe:P=1:0,4). Після коригування величини рН суспензії дають можливість реагувати при 37°С протягом 2 годин. Потім суспензія центрифугується; надосадова рідина зливається і доливається дистильованою водою до 25мл, потім визначається вміст в ній фосфору. Адсорбція фосфату матеріалу, приготованого у відповідності з Прикладом 2, визначена методом іонної хроматографії, складала 0,19мг Р/мг Fe при значенні рН3,0 та 0,15мг Р/мг Fe при значенні рН5,5. Приклад 3 535г розчину нітрату заліза (III) (9,7% w/w Fe) додається крапля за краплею протягом 20-30 хвилин при перемішуванні (перемішувачем лопатевого типу), до 1200г розчину соди (d20=1,185г/мл). Суспензія потім перемішується одну годину. Потім суспензія переміщується до мішочного фільтру та промивається протягом 3 годин шляхом безперервного промивання водою (провідність промивної води після 3 годин складає більше 300 (μS/cm). Таким чином отримують 923г суспензії, яка має вміст заліза 4,3% (w/w) (визначено шляхом комплексометрії). По 60,1г кожного сахарози та крохмалю додається до отриманих 923г суспензії. Суспензія потім випаровується в роторному випарювачі при температурі 60°С і висушується 92894 10 під високим вакуумом при 50°С. Після цього отримується 172г порошку, який має вміст заліза 22,3% (w/w). Визначення здатності адсорбувати фосфат: 10мл розчину фосфату натрію (13,68г/л Na3PO4×12Н2O) додається до 225мг матеріалу, приготованого у відповідності з описаним Прикладом 3 (відповідає 0,9ммоль заліза) (молярне відношення Fe:P=1:0,4). Після коригування величини рН суспензії дають можливість реагувати при 37°С протягом 2 годин. Потім суспензія центрифугується; надосадова рідина зливається і доливається дистильованою водою до 25мл, потім визначається вміст в ній фосфору. Адсорбція фосфату матеріалу, приготованого у відповідності з Прикладом 3, визначена методом іонної хроматографії, складала 0,21мг Р/мг Fe при значенні рН3,0 та 0,17мг Р/мг Fe при значенні рН5,5. Приклад 4 234г розчину сульфату заліза (III) (11,4% w/w Fe) додається крапля за краплею протягом 20-30 хвилин при перемішуванні (перемішувачем лопатевого типу), до 615г розчину соди (d20=1,185г/мл). Суспензія потім перемішується одну годину. Потім суспензія переміщується до мішочного фільтру та промивається протягом 3 годин шляхом безперервного промивання водою (тестування на відсутність сульфату проводиться за допомогою хлориду барію). Таким чином отримують 470г суспензії, яка має вміст заліза 6,0% (w/w) (визначено шляхом комплексометрії). По 21,1г кожного сахарози та мальтодекстрину додається до отриманих 470г суспензії. Суспензія потім випаровується в роторному випарювачі при температурі 60°С і висушується під високим вакуумом при 50°С. Після цього отримується 66г порошку, який має вміст заліза 20,3% (w/w). Визначення здатності адсорбувати фосфат: 10мл розчину фосфату натрію (13,68г/л Na3PO4×12Η2O) додається до 247мг матеріалу, приготованого у відповідності з описаним Прикладом 4 (відповідає 0,9ммоль заліза) (молярне відношення Fe:P=1:0,4). Після коригування величини рН суспензії дають можливість реагувати при 37°С протягом 2 годин. Потім суспензія центрифугується; надосадова рідина зливається і доливається дистильованою водою до 25мл, потім визначається вміст в ній фосфору. Адсорбція фосфату матеріалу, приготованого у відповідності з Прикладом 4, визначена методом іонної хроматографії, складала 0,21мг Р/мг Fe при значенні рН3,0 та 0,17мг Р/мг Fe при значенні рН5,5. Приклад 5 223г розчину сульфату заліза (III) (11,3% w/w Fe) додається крапля за краплею протягом 20-30 хвилин при перемішуванні (перемішувачем лопатевого типу), до 585г розчину соди (d20=1,185г/мл). Суспензія потім перемішується одну годину. Потім суспензія переміщується до мішочного фільтру та промивається протягом 3 годин шляхом безперервного промивання водою (тестування на відсутність сульфату проводиться за допомогою хлориду барію). Таким чином отримують 447г суспензії, яка має вміст заліза 6,0% (w/w) (визначено шляхом комплексометрії). По 20,6г кожного сахарози 11 92894 та кристалічної целюлози додається до отриманих 447г суспензії. Суспензія потім випаровується в роторному випарювачі при температурі 60°С і висушується під високим вакуумом при 50°С. Після цього отримується 65г порошку, який має вміст заліза 20,6% (w/w). Визначення здатності адсорбувати фосфат: 10мл розчину фосфату натрію (13,68г/л Na3PO4×12Н2О) додається до 244мг матеріалу, приготованого у відповідності з описаним Прикладом 5 (відповідає 0,9ммоль заліза) (молярне від Комп’ютерна верстка Т. Чепелева 12 ношення Fe:P=1:0,4). Після коригування величини рН суспензії дають можливість реагувати при 37°С протягом 2 годин. Потім суспензія центрифугується; надосадова рідина зливається і доливається дистильованою водою до 25мл, потім визначається вміст в ній фосфору. Адсорбція фосфату матеріалу, приготованого у відповідності з Прикладом 5, визначена методом іонної хроматографії, складала 0,20мг Р/мг Fe при значенні рН3,0 та 0,17мг Р/мг Fe при значенні рН5,5. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601