Спосіб лікування інфекційного мононуклеозу у дітей

Реферат: UA 96250 U UA 96250 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до педіатрії, і може бути використана для лікування інфекційного мононуклеозу у дітей. Інфекційний мононуклеоз (ІМ) - гостра форма Епштейна-Барр вірусної інфекції, яка була описана ще у 1884 році відомим російським педіатром Н.Ф.Філатовим за назвою "ідеопатичне запалення лімфатичних залоз" (1,2). У 1920 році захворювання отримало назву "інфекційний мононуклеоз" і лише у 1961 році на Міжнародному з'їзді інфекціоністів так його назва була остаточно затверджена (3). Епштейна-Барр вірусна інфекція поширена по всій земній кулі. Вірусом Епштейна-Барр (EBV) уражено близько 80-100 % дорослого населення (4,5) В країнах, які розвиваються, в соціально неблагополучних родинах більшість дітей інфікується EBV у віці до 3 років, а все населення - до повноліття. В розвинутих країнах інфікування EBV може відбуватися пізніше. ІМ характеризується тріадою основних клінічних симптомів лихоманка, ангіна, гепатоспоеномегалія, а також гематологічними змінами - лейкоцитозом із атиповими мононуклеарами (3). Проблема лікування ІМ залишається актуальною і потребує комплексного підходу з урахуванням патогенетичних особливостей захворювання. Метою нашого дослідження було оцінити ефективність лікування хворих на інфекційний мононуклеоз препаратом Гропринозин виробництва Гродзинського фармацевтичного заводу "Польфа", активною діючою речовиною якого є комплекс інозину та солі 1-(диметиламіно)-2пропанол-4-ацетамінобензоату у співвідношенні 1:3. Препарат підвищує противірусні активність інтерферону, зрілих Т-лімфоцитів та Т-кілерів, впливає на В-лімфоцити, підвищуючи синтез антитіл. Противірусна дія препарату зумовлена пригніченням реплікації ДНК та РНК вірусів шляхом зв'язування з рибосомою ураженої вірусом клітини та зміною її будови. Відомий спосіб лікування інфекційного мононуклеозу вибраний нами як прототип (6) передбачає застосування антибактеріальних, антигістамінних препаратів та симптоматичної терапії. Однак недоліками даної терапії є те, що він має протипоказання та побічні дії. Задача корисної моделі, що заявляється, є швидка інволюція симптомів, зниження активності вірусу, попередження несприятливих наслідків захворювання. Технічний результат, що досягається, полягає в зменшенні ризику виникнення ускладнень та покращення ефективності лікування шляхом включення до базисної терапії противірусного препарату Гропринозину. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, що передбачає застосування лікарських препаратів, згідно з корисною моделлю, на фоні базисної терапії додатково призначають Гропринозин за схемою: Середньотяжкий перебіг: 50 мг/кг/добу в 3-4 прийоми чи 1 таблетка на 10 кг маси тіла дитини в 4 прийоми за схемою: 10 днів застосування, 10 днів перерва, потім прийом ще 10 днів. Тяжка форма захворювання: 100 мг/кг/добу в 3-4 прийоми чи 2 таблетки на 10 кг маси тіла дитини в 4 прийоми за схемою: 10 днів застосування, 10 днів перерва, потім прийом ще 10 днів. Спосіб здійснюється наступним чином: В дослідження було включено 60 дітей, хворих на інфекційний мононуклеоз, віком від 1 до 15 років, які методом рандомізації були розподілені на основну та контрольну групи. Діагноз ІМ був встановлений на основі характерних клініко-лабораторних даних. Дітям основної групи до комплексної терапії, крім базисної терапії, призначали Гропринозин. Дітям контрольної групи призначали лише базисну терапію. Діти перебували на стаціонарному лікуванні в Київській міській дитячій клінічній інфекційній лікарні за період з червня 2006 року по квітень 2008 року. Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою MS Excel 2003. Визначались середні показники (t-тест Student) та стандартні відхилення (M±SD). Різницю частот визначали за методом оцінки різниці між частотами появи ознаки в окремих серіях спостереження, статистично достовірною вважали різницю, якщо р