Спосіб лікування дітей, хворих на пароксизмальну вегетативну недостатність на фоні патології шийного відділу хребта

Реферат: Спосіб лікування дітей, хворих на пароксизмальну вегетативну недостатність на фоні патології шийного відділу хребта, передбачає призначення медикаментозних засобів, причому у хворих попередньо визначають наявність патології шийного відділу хребта та на фоні базисної терапії додатково призначають 10-денний курс метамерної рефлексотерапії з введенням мікродоз (по 0,1-0,2 мл) церебролізину та ціанокоболаміну в градієнтні рефлексогенні зони сегментів С1-С6. UA 104627 U (12) UA 104627 U UA 104627 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до педіатрії, і призначена для лікування дітей, хворих на пароксизмальну вегетативну недостатність на фоні патології шийного відділу хребта. Пароксизмальна вегетативна недостатність - найбільш тяжка клініко-патогенетична форма вегетативних дисфункцій, що характеризується кризами (пароксизмами), які є результатом перенавантаження вегетативної нервової системи і зриву адаптаційних процесів в організмі. Пароксизмальна вегетативна недостатність, як свідчать неврологи, є проміжним періодом формування вертебро-базилярної дисфункції в пубертаті та у дорослих [1, 2]. Незважаючи на поширеність і окреслену клінічну картину, лікування синдрому вегетативної дисфункції у дітей залишається остаточно невирішеною проблемою для лікарів різних спеціальностей і зводиться, як правило, до призначення традиційної медикаментозної терапії з короткочасним ефектом. При цьому діти, що мають вегетативну дисфункцію різних форм з переважанням в клінічній картині ураження різних систем, лікуються однаково [3]. Потрібно зазначити, що значно недооцінюється роль в виникненні пароксизмів патологічних змін шийного відділу хребта та міофасціальних і гемодинамічних дисфункцій, що їх супроводжують. Успіх лікування дітей багато в чому залежить від своєчасності і адекватності терапії, що проводиться, вона має бути комплексною, тривалою, з урахуванням віку, етіопатогенезу і клінічних проявів захворювання. Тому актуальним є вивчення ефективності та безпечності різних методів лікування та розробка на базі цього комплексного лікувально-профілактичного підходу до лікування дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю з урахуванням патологічних змін в шийному відділі хребта. Найбільш близьким до способу, що заявляється, вибраний як прототип, є спосіб лікування дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю при наявності патології шийного відділу хребта, що включає призначення медикаментозних засобів. Однак даний спосіб не враховує особливостей гемодинаміки у дітей на фоні патології дихальної системи. Задача корисної моделі, що заявляється, полягає в оптимізації лікування пароксизмальної вегетативної недостатності у дітей на фоні патології шийного відділу хребта шляхом використання різних терапевтичних схем та створення алгоритму лікування. Технічний результат, що досягається, полягає в підвищенні ефективності лікування Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі, який передбачає призначення медикаментозних засобів, згідно з корисною моделлю, у хворих попередньо визначають наявність патології шийного відділу хребта та на фоні базисної терапії додатково призначають 10-денний курс метамерної рефлексотерапії з введенням мікродоз (по 0,1-0,2 мл) церебролізину та ціанокоболаміну в градієнтні рефлексогенні зони сегментів С1-С6. Дослідження проводилось на базі Центру вегетативних дисфункцій ДКЛ № 6 та "Інституту проблем болю" м. Києва. В ході дослідження обстежено 147 дітей віком від 8 до 17 років (середній вік (М±m) 14,25±1,7 року), які перебували на стаціонарному лікуванні в Центрі вегетативних дисфункцій ДКЛ № 6 м. Києва з діагнозом: вегетативна дисфункція, пароксизмальна вегетативна недостатність. Всім хворим проводили комплексне обстеження, яке включало: анкетування за спеціальними опитувальниками, рентгенографію шийного відділу хребта з функціональними пробами, при необхідності МРТ головного мозку та шийного відділу хребта з метою виключення вроджених вад розвитку, електрокардіографію, ультразвукове обстеження органів черевної порожнини та щитоподібної залози, за необхідністю - добовий моніторинг артеріального тиску, огляд невролога, вертебролога та офтальмолога, реоенцефалографію, дуплексне сканування судин шиї, ЕМГ м'язів шиї та плечового поясу, ЕЕГ. Відібрано 92 дитини з пароксизмальною формою вегетативної дисфункції, у яких виявлено патологію в шийному відділі хребта. Серед обстежених дітей 60 (65,2 %) дівчаток та 32 (34,7 %) хлопчики. Середній вік (М± m) хлопчиків 14,3±1,7 року, дівчаток 14,2±1,7 року. Для отримання лікування діти з пароксизмальною вегетативною недостатністю, у яких була виявлена патологія шийного відділу хребта у вигляді нестабільності або/та хондродистрофічних змін (92 дитини), що склало 62,3 %, були рандомізовані на дві групи (основна група - 62 дитини, та 30 дітей група контролю). Обидві групи отримали по два курси лікування протягом шести місяців. Курс терапії включав в себе - стаціонарне лікування гострого періоду (10 днів) та протирецидивне лікування (3 місяці). Всі діти в умовах стаціонару отримали базисну терапію, яка включала в себе: пероральний прийом вазоактивного препарату вінпоцетину, парентеральне введення вітамінів В1 та В6, масаж шийно-комірцевої зони та психотерапію. 1 UA 104627 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Крім того, діти 1-ї (основної) групи (в умовах стаціонару) пройшли 10-денний курс метамерної рефлексотерапії з введенням мікродоз (по 0,1-0,2 мл) церебролізину та ціанокоболаміну в градієнтні рефлексогенні зони сегментів С1-С6. Діти 2-ї групи як ноотроп протягом 10-ти днів стаціонарного лікування отримували пірацетам внутрішньом'язово. Протирецидивна терапія дітей обох груп (протягом 3-х місяців) включала в себе продовження прийому вінпоцетину до 1 місяця, прийом кальцеміну протягом 3-х тижнів, лікувальну фізкультуру. Перед кожним курсом лікування проводилась оцінка клінічних показників методом анкетування дітей за спеціальними опитувальниками та огляд невролога. Повне клінікоінструментальне обстеження пацієнти проходили на початку лікування та після його закінчення. Статистична обробка отриманих даних з елементами статистичного аналізу проводилася за допомогою непараметричних тестів на базі цифрових програм статистичного аналізу Microsoft Office Excel 2007, програми SPSSStatistics 17,0 (StatisticPackagefortheSocialSciences). Статистично вірогідними вважали різницю при р