Спосіб визначення протипоказань до льотної роботи в цивільній авіації україни членів льотного екіпажу

1. Спосіб визначення протипоказань до льотної роботи в цивільній авіації України членів льотного екіпажу шляхом проведення авіамедичної експертизи з урахуванням виразності порушень вуглеводного обміну, прийому гіпоглікемічних препаратів, який відрізняється тим, що придатність до льотної роботи членів льотного екіпажу з цукровим діабетом визначають з урахуванням прийому не лише похідних сульфанілсечовини, бігуанідів та інгібіторів α-глікозидаз, а й з урахуванням прийому інших гіпоглікемізатів, при цьому при визначенні придатності до льотної роботи враховують можливість виникнення гіпоглікемії та інших побічних ефектів цих гіпоглікемізатів, котрі можуть негативно вплинути на стан здоров'я членів льотного екіпажу і, відповідно, безпеку польотів, при прийомі членами льотного екіпажу певних гіпоглікемізатів встановлюють обмеження для медичних сертифікатів класу 1 польотами лише як (або) з кваліфікованим другим пілотом, а для медичних сертифікатів класу 2 - польотами із запасним (дублюючим) пілотом. 3 Актуальність цієї проблеми зумовлена тим, що 80 % авіакатастроф відбувається, з вини так званого людського чинника, зокрема пов'язаного зі здоров'ям ЧЛЕ [1,2]. Відомий спосіб визначення придатності до льотно-диспетчерської роботи авіаційного персоналу ЦА України, регламентований Правилами медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України - аналог [3]. Правилами визначені загальні медичні вимоги для авіаційного персоналу, що визначають його придатність до професійної діяльності, єдиний порядок медичної сертифікації (АМЕ) кандидатів на отримання медичного сертифікату певного (відповідного) класу, процедури їх видачі, внесення обмежень (лише скорочення терміну дії медичного сертифікату). АМЕ (медична сертифікація) ЧЛЕ - комплекс медичних обстежень фізіологічного стану органів і систем організму ЧЛЕ з метою визначення їхньої придатності до здійснення професійної діяльності (до ЛР) та забезпечення безпеки польотів. Недоліками цього способу визначення придатності до ЛР в ЦА України є відсутність чіткої послідовності і наступності, а в окремих випадках суперечливість АМЕ при порушеннях вуглеводного обміну, відсутність даних щодо трактування методів діагностування порушень вуглеводного обміну при АМЕ ЧЛЕ з цією патологією, невизначення осіб, які відносяться до складу льотного, кабінного екіпажу, пілотів авіації загального призначення, відсутність адміністративнофункціональної структурованості АМЕ, невизначення повноважень різних рівнів АМЕ щодо визначення придатності до ЛР ЧЛЕ з порушеннями вуглеводного обміну, невизначеність оперативних обмежень (крім скорочення терміну дії медичного сертифікату), що можуть встановлюватися до медичних сертифікатів за медичними показаннями, неврахування особливостей гіпоглікемічної терапії порушень вуглеводного обміну, насамперед цукрового діабету (ЦД). Найбільш близьким до способу визначення протипоказань до ЛР в ЦА України ЧЛЕ, що пропонується, є спосіб визначення придатності до ЛР в ЦА України льотного складу з ендокринною патологією, що включає процеси з діагностування виразності порушень обміну речовин (масам перед вуглеводного обміну), діагностування. особливостей нормалізації вуглеводного обміну (з врахуванням: прийому певних цукрознижуючих препаратів), встановлення обмежень до медичних сертифікатів класів 1 і 2 - прототип [4]. Недоліками способу, обраного за прототип, є неврахування застосування для нормалізації обміну речовин, насамперед вуглеводного обміну, в ЧЛЕ з ЦД новітніх цукрознижуючих препаратів (гіпоглікемізатів). В основу корисної моделі поставлено завдання шляхом усунення недоліків найближчого аналога забезпечити оптимальну, достовірно обґрунтовану, наступну АМЕ ЧЛЕ ЦА України з порушеннями вуглеводного обміну, головною метою котрої є надійне визначення придатності ЧЛЕ з ЦД до ЛР задля успішного виконання завдань ЦА І забезпечення безпеки польотів. 42140 4 Суть корисної моделі в способі визначення протипоказань до ЛР в ЦА України ЧЛЕ шляхом проведення АМЕ з урахуванням виразності порушень вуглеводного обміну, прийому гіпоглікемічних препаратів досягається тим, що відповідно корисної моделі, придатність до ЛР ЧЛЕ з ЦД визначають з урахуванням прийому не лише похідних сульфанілсечовини, бігу анідів та інгібіторів αглікозидаз, а й з урахуванням прийому інших гіпоглікемізатів, при цьому при визначенні придатності до ЛР враховують можливість виникнення гіпоглікемії та інших побічних ефектів цих гіпоглікемізатів, котрі можуть негативно вплинути на стан здоров'я ЧЛЕ і, відповідно, безпеку польотів, при прийомі ЧЛЕ з ЦД певних гіпоглікемізатів встановлюють обмеження для медичних сертифікатів класу 1 польотами лише як або з кваліфікованим другим пілотом, а для медичних сертифікатів класу 2 польотами із запасним (дублюючим) пілотом. ЧЛЕ з ЦД, котрі приймають тіазолідиндіони (піоглітазон, розиглітазон) визначають придатними до ЛР, при цьому ЧЛЕ - власників медичного сертифікату класу 1 - визначають обмежено придатними до ЛР лише як або з кваліфікованим другим пілотом. ЧЛЕ - власників медичного сертифікату класу 1 - з ЦД, котрі приймають глініди (репаглінід, натеглінід) визначають непридатними до ЛР. ЧЛЕ - власників медичного сертифікату класу 2 - з ЦД, котрі приймають глініди визначають обмежено придатними до ЛР з використанням запасного (дублюючого) пілота. ЧЛЕ з ЦД, котрі приймають міметики інкретинів (екзенатид, ліраглютид), аміліноміметики (прамлінтид), інгібітори діпептидил-пептидази-4 (ситагліптин, вилдагліпін, саксагліптин), подвійні (α/γ) агоністи ядерного пероксисомального проліфераторно-активаторного рецептора (тезаглітазар, мураглітазар), антагоністи каннабіоїдних рецепторів 1-го типу (римонабант) визначають непридатними до ЛР. Формула корисної моделі за Патентом, обраним за найближчий аналог, визначає, що при визначенні придатності ЧЛЕ з ЦД до ЛР враховують застосування цукрознижуючих препаратів - похідних сульфанілсечовини, бігуанідів та інгібіторів αглікозидаз [4]. Останнім часом в світовій медичній науці і практиці відбулися суттєві зміни, щодо синтезу нових цукрознижуючих препаратів і отримання досвіду їхнього клінічного застосування. Консенсус з лікування ЦД American Diabetes Association European Association for the Study of Diabetes, опублікований в січні 2008 року, був доповнений інформацією відносно безпечності призначення тіазолідиндіонів, а також новими відомостями відносно ефективності і безпечності інших класів гіпоглікемічних препаратів. В теперішній час корекція гіперглікемії є пріоритетним напрямком в лікуванні порушень вуглеводного обміну (ЦД, насамперед типу 2, порушеної толерантності до глюкози, порушеної глікемії натще тощо). Досягнення рівнів глікемії, близьких до таких в здорових осіб, має значний позитивний ефект щодо запобігання розвитку притаманних ЦД ускладнень - порушень мікроциркуляції, включаючи ре 5 тино-, нейро- і нефропатію, а також зниження ризику розвитку кардіоваскулярних подій. Все це позитивно впливає на придатність ЧЛЕ з ЦД за станом здоров'я до ЛР і подовжує їхнє професійне довголіття. Сучасна концепція патогенезу ЦД типу 2 ґрунтована на одночасному розвитку двох взаємопов'язаних процесів; зниженої чутливості периферичних тканин до інсуліну (інсулінорезистентність) і недостатньої секреції інсуліну підшлунковою залозою (β-клітинами). Тому для нормалізації вуглеводного обміну необхідно, як правило, впливати на обидва процеси. До недавнього часу в лікуванні. ЦД типу 2, використовувалися 3 групи препаратів: похідні сульфанілсечовини (глібенкламід, манініл, діабетон, глюренорм, амаріл), бігуаніди (метформін, сіафор) та інгібітори α-глікозидаз (глюкобай, акарбоза). Протягом останніх приблизно 5-ти років синтезовані нові цукрознижуючі препарати: тіазолідиндіони чи глітазони (піоглітазон, розиглітазон), глініди (репаглінід, натеглінід), аналоги глюкагоноподібного пептиду 1-го типу чи міметики інкретинів (екзенатид, ліраглютид), агоністи рецепторів аніліну чи аміліноміметики (прамлінтид), інгібітори діпептидилпептидази-4 (ситагліптин, вилдагліпін, саксагліотин), подвійні (α/γ) агоністи ядерного пероксисомального проліфераторноактиваторного рецептора (тезаглітазар, мураглітазар), антагоністи каннабіоїдних рецепторів 1-го типу (римонабант) [5-28]. Тіазолідиндіони чи глітазони (піоглітазон, актос, розиглітазон, авандія, рогліт) підвищують чутливість м'язової, жирової тканин і печінки до інсуліну, знижують рівень глікованого гемоглобіну (НbА1с) на 0,5-1,4 %. Вони мають більш тривалий ефект, ніж препарати сульфанілсечовини. Найбільш частими побічними ефектами їхнього застосування є збільшення маси тіла, затримка рідини в організмі і, відповідно, збільшення ризику розвитку застійної серцевої недостатності упритул до периферичних набряків, підвищення атерогенності ліпідного профілю крові, підвищення ламкості кісток [5, 6], Побічні ефекти щодо затримки рідини в організмі, збільшення ризику розвитку застійної серцевої недостатності, підвищення атерогенності ліпідного профілю крові більш виражені у розиглітазона. В окремих дослідженнях спостерігалося збільшення підшкірної жирової клітковини за рахунок зменшення вмісту вісцерального жиру. Тіазолідиндіони мають позитивний (піоглітазон) і нейтральний (розиглітазон) ефекти на ліпідний профіль крові. Окремі мета-аналізи показали, що застосування піоглітазона дозволяє знизити ризик розвитку інфаркту міокарда на 30-40 %. В теперішній час тіазолідиндіони призначаються для лікування ЦД (нормалізації глікемії) в якості монотерапії, а також в комбінації з бігуанідами (метформіном, сіафором), препаратами сульфанілсечовини, глінідами, інсуліном [5, 6]. Враховуючи накопичений достатній досвід із застосування тіазолідиидіонів, відсутність ризику гіпоглікемії та рідкі побічні ефекти з негативним 42140 6 впливом: на стан здоров'я ЧЛЕ і, відповідно, на безпеку польотів, ЧЛЕ з ЦД, що приймають препарати цієї групи, доцільно визнавати придатними до ЛР, при цьому ЧЛЕ - власників медичного сертифікату класу 1 - доцільно визначати обмежено придатними до ЛР лише як або з кваліфікованим другим пілотом. Глюкагоноподібні агоністи пептиду 1-го типу або міметики інкретинів (екзенатид, баєта, ліраглютид) синтезуються в нормі в тонкому кишківнику, викликають глюкозостимульовану секрецію інсуліну. Екзенатид є гомологом людського глюкагоноподібного агоніста пептиду, але має більш тривалий напівперіод циркуляції. Він зв'язується з відповідним рецептором: β-клітини підшлункової залози і викликає глюкозостимульовану секрецію інсуліну. Він. здатний знижувати рівень НbА1с на 0,5-1 %, головним чином шляхом зниження рівня постпрандіальної глікемії. Також знижує секрецію глюкагону і перистальтику ШКТ. Не викликає гіпоглікемію, однак в 30-45 % випадків викликає ускладнення з боку ШКТ - нудоту, блювоту, діарею. Може викликати зменшення: маси тіла на 2-4 кг за 6 місяців, що пов'язано з побічними ефектами з боку ШКТ. За результатами окремих досліджень екзенатид підвищує ризик розвитку панкреатиту. В теперішній час екзенатид призначається в якості монотерапії, а також в комбінації з бігуанідами, препаратами сульфанілсечовини, тіазолідиндіонами [6, 8, 12, 13, 15-19, 21-28]. Враховуючи часті негативні симптоми з боку ШКТ (нудота, блювота, діарея), що, можуть негативно вплинути на стан здоров'я ЧЛЕ і, відповідно, на безпеку польотів, застосування глюкагоноподібних агоністів пептиду 1-го типу (міметиків інкретинів) повинно бути несумісним з ЛР. Глініди (репаглінід, ново-норм, натеглінід, старлікс), як і препарати сульфанілсечовини, стимулюють секрецію інсуліну, хоча мають інший механізм зв'язування з рецепторами. Вони мають менший напівперіод циркуляції і повинні призначатися частіше. Серед двох основних препаратів цього класу репаглінід є майже таким же ефективним, як бігуаніди і препарати сульфанілсечовини, знижуючи рівень НbА1с на ≈1,5 %. Натеглінід менш ефективний. Ризик збільшення маси тіла майже такий же, як і у препаратів сульфанілсечовини, ризик розвитку гіпоглікемії менш виражений у натеглініда, ніж у репаглініда [5, 6]. Враховуючи накопичений достатній досвід із застосування глінідів, імовірний ризик розвитку гіпоглікемії при їхньому застосуванні, що може негативно вплинути на стан здоров'я ЧЛЕ і, відповідно, на безпеку польотів, ЧЛЕ - власників медичного сертифікату класу 1, що приймають ці препарати - доцільно визнавати непридатними до ЛР, а ЧЛЕ - власників медичного сертифікату класу 2 доцільно визнавати обмежено придатними до ЛР з використанням запасного (дублюючого) пілота. Агоністи рецепторів аміліну або аміліноміметики (прамлінтид, симлин) є синтетичними аналогами нейроендокринного гормону β-клітин підшлункової залози, аміліну, провідними властивостями котрого є зниження постпрандіальної глікемії, зме 7 ншення коливань глікемії протягом доби, посилення відчуття насичення, що сприяє потенційній втраті ваги, і зменшення потреби в інсуліну під час прийому їжі [28]. Амілін, подібно інсуліну, відсутній взагалі або є в недостатній кількості в пацієнтів з ЦД (залежно від його типу). Тобто при ЦД типу 1 виявляється абсолютний дефіцит аміліну, а при ЦД типу 2 його відносний дефіцит. Призначаються препарати цієї групи підшкірно перед прийомом їжі. Механізм їхньої дії полягає в зниженні синтезу глюкагону, рівня постпрандіальної глікемії, уповільненні проходження їжі по ШКТ. Вони здатні знижувати рівень НbА1с на 0,5-1,0 %. Серед побічних ефектів ≈≈30 % пацієнтів відмічають симптоми з боку ШКТ (насамперед нудота), імовірне зменшення маси тіла на 1-1,5 кг за 6 місяців, імовірний розвиток гіпоглікемії. Сьогодні препарат застосовується в якості додаткової терапії в поєднанні з інсуліном або його аналогами. В світовій науці і практиці накопичений малий досвід використання препаратів цієї групи. Аміліноміметики мають високу ціну [28]. Враховуючи малий досвід використання аміліноміметиків, ризик гіпоглікемії при їхньому застосуванні, часті негативні симптоми з боку ШКТ (нудота), котрі можуть негативно вплинути на стан здоров'я ЧЛЕ і, відповідно, на безпеку польотів, застосування цих препаратів повинно бути несумісним з ЛР. Інгібітори діпептидил-пептидази-4 (DPP-4) ситагліптин, янувія, вилдагліпін, саксагліптин відноситься до протеїнів клітинної мембрани, присутні в багатьох тканинах, включаючи імунні клітини. Інгібітори DPP-4 блокують ферменти, що розщеплюють глікопротеїди-1 (ГЛП-1). Це сприяє більш тривалій циркуляції в крові ГЛП-1, а тому механізм їхньої дії подібний до механізму дії глюкагоноподібних агоністів пептиду 1-го типу (міметиків ін кретинів) [9-11; 14, 20]. Препарати цієї групи посилюють глюкозостимульовану секрецію інсуліну, знижують секрецію глюкагона. За результатами досліджень інгібітори DPP-4 здатні знижувати рівень НbА1с на 0,5-0,8 %, нейтральні по відношенню до маси тіла, достатньо добре переносяться, не викликають гіпоглікемію, мають такі ж побічні ефекти, як і глюкагоноподібні агоністи пептиду 1-го типу (міметики інкретинів) [911, 14, 20]. Інгібітори DPP-4 можуть призначатися в якості монотерапії або в комбінації з бігуанідами. Потрібне дослідження взаємозв'язку призначення інгібі 42140 8 торів DPP-4 з імунними процесами, оскільки є дані про збільшення кількості респіраторних, захворювань в пацієнтів, що приймають ці препарати [9-11, 14,20]. Враховуючи побічні ефекти інгібіторів DPP-4, подібні до побічних ефектів глюкагоноподібних агоністів пептиду 1-го типу (міметиків інкретинів), що можуть негативно вплинути на стан здоров'я ЧЛЕ і, відповідно, на безпеку польотів, застосування препаратів цієї групи повинно бути несумісним з ЛР. Подвійні (α/γ) агоністи ядерного пероксисомального проліфераторно-активаторного рецептора (α/γ-PPAR) тезаглітазар, мураглітазар одночасно впливають на вуглеводний і ліпідний обміни. Прогнозується, що вони будуть застосовуватися в лікуванні метаболічного синдрому. Але в теперішній час в світовій медичній науці і практиці накопичений малий досвід використання цих препаратів. Також ці препарати відрізняє висока ціна (28). Враховуючи недостатній клінічний досвід застосування препаратів групи α/γ-PPAR і, відповідно, недостатню обізнаність відносно їхніх побічних ефектів, що можуть негативно вплинути на стан здоров'я ЧЛЕ (на безпеку польотів), застосування препаратів цієї групи повинно бути несумісним з ЛР. Антагоністи каннабіоїдних рецепторів 1-го типу (римонабант) сприяють зниженню маси тіла, сприяючи покращенню метаболізму і зниженню серцево-судинних ризиків шляхом суттєвого підвищення рівня антиатеросклеротичного чинника, котрим виступає холестерин ліпопротеїдів високої густини, зниження концентрації в крові тригліцеридів, зниження рівнів артеріального тиску, поліпшення контролю за глікемією. Проте, ці препарати можуть сприяти невмотивованим змінам настрою, в світовій науці і практиці накопичений малий досвід їхнього використання і вони мають високу ціну [28], Недостатній клінічний досвід застосування антагоністів каннабіоїдних рецепторів 1-го типу, центральний (наркоподібний) механізм дії цих препаратів, що полягає в невмотивованих змінах настрою, дають підстави припускати значний ризик негативного впливу препаратів цієї групи на стан здоров'я ЧЛЕ і, відповідно, на безпеку польотів. А тому застосування каннабіоїдних рецепторів 1-го типу повинно бути несумісним з ЛР. Узагальнюючі основні характеристики новітніх цукрознижуючих препаратів (гіпоглікемізатів) зведені в таблицю. 9 42140 10 Таблиця Характеристики новітніх гіпоглікемізатів Препарати 1 Тіазолідиндіони, глітазони (піоглітазон, розиглітазон) Глюкагоноподібні агоністи пептиду 1-го типу, міметики інкретинів (екзенатид, байєтта, ліраглкутид) Очікуваний рівень НbА1с, % 2 0,5-1,4 0,5-1,0 Глініди (репаглінід, натеглінід) 0,5-1,5* Агоністи рецепторів аміліну, аміліноміметики (прамлінтид, симлин) 0,5-1,0 Інгібітори DPP-4 (ситагліптин, янувія, вилдаглінін, саксагліптин) 0,5-0,8 Переваги Недоліки 3 4 Затримка рідини в організмі, підвищений ризик розвитку застійної серцево-судинної недостатності (розиглітазон), підвищення атерогенності ліпідного профілю (розиглітазон), збільшення маси тіла, збільшення ризику ламкості кісток, висока ціна. Поліпшення ліпідного профілю (піоглітазон) зниження ризику розвитку інфаркту міокарда (піоглітазои) Зменшення маси тіла Ін'єкційне введення, часті побічні ефекти з боку ШКТ, малий досвід використання, висока ціна Необхідність 3-разового коротка прийому протягом дня, ризик розвитку гіпоглікемії, висока ціна Ін'єкційне введення, часті побічні ефекти з боку ШКТ, імовірний розвиток Зменшення маси тіла гіпоглікемії, малий досвід використання, висока ціна Швидкість дії, тривалість дії Нейтральні до маси тіла Одночасно позитивно впливають на вуглеводα/γ-PPAR (тезаглітазар, Остаточно не вивчений ний і ліпідний обміни, домураглітазар) цільні в лікуванні метаболічного синдрому Зменшення маси тіла і Антагоністи каннабіоїдAT, покращення ліпідного них рецепторів 1-го типу Остаточно не вивчений профілю, зниження сер(римонабант) цево-судинних ризиків Малий досвід використання, висока ціна Малий досвід використання, висока ціна Малий досвід використання, сприяє немотивованим змінам настрою, висока ціна Примітка: -* - репаглінід більш ефективно знижує рівень НbА1с, ніж натеглінід. Порівняння технічного рішення, яке заявляється, з прототипом дозволяє зробити висновок, що спосіб визначення протипоказань до ЛР в ЦА України ЧЛЕ відрізняється тим, що при визначенні придатності до ЛР ЧЛЕ з ЦД враховують застосування в якості гіпоглікемічної терапії не лише похідних сульфанілсечовини, бігу анідів та інгібіторів α-глікозидаз, а й тіазолідиндіонів (глітазонів), глінідів, аналогів глюкагоноподібного пептиду 1-го типу (міметиків інкретинів), агоністів рецепторів аніліну (аміліноміметиків), інгібіторів DPP-4, α/γ-PPAR, антагоністів каннабіоїдних рецепторів 1-го типу. Спосіб визначення протипоказань до ЛР в ЦА України ЧЛЕ, що заявляється, реалізується наступним чином: 1. Придатність до ЛР ЧЛЕ з ЦД визначають з урахуванням прийому не лише похідних сульфанілсечовини, бігу анідів та інгібіторів α-глікозидаз, а й з урахуванням прийому інших гіпоглікемізатів. При цьому, при визначенні придатності до ЛР враховують можливість виникнення гіпоглікемії та інших побічних ефектів цих гіпоглікемізатів, котрі можуть негативно вплинути на стан здоров'я ЧЛЕ і, відповідно, безпеку польотів. При прийомі ЧЛЕ певних гіпоглікімізатів встановлюють обмеження для медичних сертифікатів класу 1 польотами лише як або з кваліфікованим другим пілотом, а для медичних, сертифікатів класу 2 - польотами із запасним пілотом. 11 2. ЧЛЕ з ЦД, котрі, приймають тіазолідиндіони (піоглітазон, розиглітазон) визначають придатними до ЛР, при цьому ЧЛЕ - власників медичного сертифікату класу 1 - визначають обмежено придатними до ЛР лише як або з кваліфікованим другим, пілотом. 3. ЧЛЕ з ЦД - власників медичного сертифікату класу 1, котрі приймають глініди (репаглінід, натеглінід) визначають непридатними до ЛР. 4. ЧЛЕ з ЦД - власників медичного сертифікату класу 2, котрі приймають глініди (репаглінід, натеглінід) визначають обмежено придатними до ЛР з використанням запасного (дублюючого) пілота. 5. ЧЛЕ з ЦД, котрі приймають міметики інкретинів (екзенатид, ліраглютид), аміліноміметики (прамлінтид), інгібітори DPP-4 (ситагліптин, вилдагліпін, саксагліптин), α/γ-PPAR (тезаглітазар, мураглітазар), антагоністи каннабіоїдних рецепторів 1го типу (римонабант) визначають непридатними до ЛР. Таким чином, даний спосіб ефективний щодо АМЕ ЧЛЕ з порушеннями вуглеводного обміну. Він забезпечує обґрунтовану, ефективну і наступну АМЕ цих ЧЛЕ з урахуванням прийому новітніх гіпоглікемізатів з метою забезпечення безпеки польотів на відповідному належному рівні. Підвищення ефективності застосування способу визначення протипоказань до ЛР в ЦА України ЧЛЕ, який заявляється, у порівнянні з найближчим аналогом, полягає в забезпеченні оптимальної, достовірної, обґрунтованої і наступної АМЕ щодо визначення придатності до ЛР ЧЛЕ з ЦД, з головною метою - успішне виконання завдань ЦА і забезпечення безпеки польотів на відповідному належному рівні. Джерела інформації: 1. Після інфаркту - за штурвал? Запросто! Газета "Дзеркало тижня". - 14-20 грудня 2002. - № 48 (423). 2. Правила медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 12 лютого 1997 року № 50 "Про затвердження Правил медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 липня 1997 року за № 253/2057. 3. Правила медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20 листопада 2000 року № 641 "Про затвердження Правил медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2000 року за № 948/5169 із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства транспорту України від 26 грудня 2001 року № 892 та від 24 липня 2002 року № 505. - аналог. 4. Пат. 15973 U Україна, МПК А61В5/0402, 6/00, 8/00, G01 N33/48, G01 N33/487. Спосіб визначення придатності до льотної роботи в цивільній авіації України льотного складу з ендокринною патологією: А.А. Воронко (Україна); Заявл. 13.02.06; Опубл. Бюл. "Промислова власність України. - 2006. - № 7. - прототип. 42140 12 5. Довідник лікарських засобів. - К.: Моріон, 2007. - Т. 2. - с. 105-109. 6. Справочник Видаль "Лекарственные препараты в России" - М., 2008. - с. 118-127. 7. Швед М.І., Пасєчко Н.В., Мартинюк Л.П., Франчук М.М. Клінічна ендокринологія в схемах, і таблицях. - Тернопіль: ТДМУ "Укрмедкнига", 2006, - 363 с. 8. Brubaker P.L., Drucker DJ. Glucagon-like peptides regulate cell proliferation and apoptosis in the pancreas, gut, and central nervous system // Endocrinology. - 2004. - Vol. 145. - P. 2653-2659. 9. Buse J., Неnrу R., Han. J. et al. Effects of exenatide (exendin-4) on glycemic control over 30 weeks in sulfonylurea-treated patients with type 2 diabetes // Diabetes Care. - 2004. - Vol. 27 (11). - P. 2628-2635. 10. DeFronzo R.., Ratner R., Han J. et al. Effects of exenatide (exendin-4) on glycemic control and weight over 30 weeks in metformin-treated patients with type 2 diabetes // Diabetes Care. - 2005, - Vol. 28 (5). - P. 1092-1100. 11. Degn K.B., Brock В., Juhl C.B. et al. Effect of intravenous infusion of exenatide (synthetic exendin4) on glucose-dependent insulin secretion, and couterregulation during hypoglycaemia // Diabetes. 2004. - Vol. 53(9). - P.2397-2403. 12. Dube P.E., Brubaker P.L. Nutrient, neural and endocrine control of glucagons-like peptide secretion // Horm. Metab, Res. - 2004. - Vol. 36 (11-12). - P. 755-760. 13. Fehse F.C., Trautmann M.E., Holst J.J., Halseth A.E. et al. Exenatide augments first- and secondphase insulin secretion in response to intravenous glucose in subjects with type 2 diabetes // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2005. - Vol. 90. - P. 5991-5997. 14. Fineman. M.S., Shen L.Z., Taylor K., Kim D.D., Baron A.D. Effectiveness of progressive doseescalation, of exenatide (exendin-4) in reducing doselimiting effects in subjects with type 2 diabetes // Diabetes Metab. Res. Rev. - 2004. - Vol. 20. - P. 411417. 15. Hansen P., Corbett J. Incretin hormones and insulin sensitivity // Trends Endocrinol. Metab. - 2005. - Vol. 16(4). - P. 135-136. 16. Heine R.J., Van Gaal L.F., Johns D., Mihm M., et al. Exenatide versus insulin glargine in patients with suboptimally controlled type 2 diabetes // Ann. Intern. Med. - 2005. - Vol. 143 (8) - P. 559-569. 17. Holst J.J., Gromada J. Role of incretin hormones in the regulation of insulin secretion in diabetic and nondiabetic humans // AJP-Endo. - 2004. - Vol. 287. - P. 199-206. 18. Keating G.M. Exenatide // Drugs. - 2005. Vol. 65 (12). - P. 1681-1692. 19. Kendall D.M., Kim D., Poon T. et al. Improvements in cardiovascular risk factors accompanied sustained effects on glycemia and weight reduction in patients with type 2 diabetes treated with exenatide for 82 wk [abstract no. 16-.R] // Diabetes. 2005. - Vol. 54 (1). - P. A4-5. 20. Kendall D., Riddle M., Rosenstock J. et al. Effects of exenatide (exendin-4) on glycemic control over 30 weeks in patients with type 2 diabetes treated 13 42140 with metformin and a sulfonylurea // Diabetes Care. 2005. - Vol. 28 (5). - P. 1083-1091. 21. Kim D., Trautmann M.E., Limmer J. et al. Exenatide reduzierte HbA1c und gewicht ber 82 wochen bei patienten mit typ-2 diabetes [abstract no.V-20] // Diabetes Stoffwechsel. - 2005. - Vol. 14 (1). - P. 10. 22. Kim D., Trautmann M.E., Schonamsqruber E. et al. Exenatide reduzierte HbA1c und gewicht ber 82 wochen bei mit metformin und sulfonylharnstoff behandelten patienten mit typ-2 diabetes [abstract no. P-349] // Diabetes Stoffwechsel. - 2005. - Vol. 14 (1.). - P. 161. 23. Kolterman O., Kim D.D., Shen L., Ruggles J.A. et al. Pharmacokinetics, pharmacodynamics, and safety of exenatide in patients with type 2 diabetes mellitus // Am. J. Health Syst. Pharm. - 2005. - Vol. 62. - P. 173-181. 24. Maggs D., Kim D., Holcombe J., et al. Exenatide induced reduction in A1С and body weight in long-term trials are not explained by gastrointestinal Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 14 side effects [abstract no. 485-P] // Diabetes. - 2005. Vol. 54 (1). - P. A120. 25. Nauck. M.A., Meier J.J. Glucagon-like peptide 1 and its derivatives in the treatment of diabetes // Regul. Pept. - 2005. - Vol. 128 - P. 135-148. 26. Nielsen L.L., Young A.A., Parkers D.G. Pharmacology of exenatide (synthetic exendin-4): a potential therapeutic for improved glycemic control of type 2 diabetes // Regul. Rept. - 2004. - Vol. 117. - P. 77-88. 27. Ratner R.E., Maggs D., Nielsen L.L., Stonehouse A.H. et al. Long term effects of exenatide therapy over 82 weeks on glycemic control and weight in over-weigt metformin-treated patients with type 2 diabetes mellitus // Diabetes Obes. Metab. 2006. - In Press. 28. Shah P., Vella A., Rizza R.A. Glucagon physiology, pathophysiology and prospects of glucagons antagonists for the treatment of diabetes // Int. Diabetes Monitor. - 2005. - Vol. 17 (6) - P. 3-10. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601