Спосіб визначення протипоказань до професійної діяльності в цивільній авіації україни авіаційного персоналу, крім членів льотного екіпажу

1. Спосіб визначення протипоказань до професійної діяльності в цивільній авіації України авіаційного персоналу, крім членів льотного екіпажу, шляхом проведення авіамедичної експертизи з урахуванням виразності порушень вуглеводного обміну, прийому гіпоглікемічних препаратів, який відрізняється тим, що задля визначення придатності до професійної діяльності диспетчерів обслуговування повітряного руху, бортоператорів та бортпровідників з цукровим діабетом здійснюють визначення рівня глікемії, потім враховують прийом не лише похідних сульфанілсечовини, бігуанідів та інгібіторів α-глікозидаз, а інших гіпоглікемізатів, при цьому при визначенні придатності до професійної діяльності цього контингенту авіацій U 2 (19) 1 3 сертифікації (АМЕ) кандидатів на отримання медичного сертифікату певного (відповідного) класу, процедури їх видачі, внесення обмежень (лише скорочення терміну дії медичного сертифікату). АМЕ (медична сертифікація) АП - комплекс медичних обстежень фізіологічного стану органів і систем організму АП з метою визначення його придатності до здійснення професійної діяльності та забезпечення безпеки польотів. Недоліками цього способу визначення придатності до льотно-диспетчерської роботи в ЦА України є відсутність чіткої послідовності і наступності, а в окремих випадках суперечливість АМЕ при порушеннях вуглеводного обміну, відсутність даних щодо трактування методів діагностування порушень вуглеводного обміну при АМЕ АП з цією патологією, не визначення осіб, які відносяться до складу льотного, кабінного екіпажу, пілотів авіації загального призначення, відсутність адміністративно-функціональної структурованості АМЕ, не визначення повноважень різних рівнів АМЕ щодо визначення придатності до професійної діяльності АП з порушеннями вуглеводного обміну, невизначеність оперативних обмежень (крім скорочення терміну дії медичного сертифікату), що можуть встановлюватися до медичних сертифікатів за медичними показаннями, неврахування особливостей гіпоглікемічної терапії порушень вуглеводного обміну, насамперед цукрового діабету (ЦД). Найбільш близьким до способу визначення протипоказань до професійної діяльності АП в ЦА України, що пропонується, є спосіб визначення придатності до професійної діяльності в ЦА України АП, крім членів льотного екіпажу з порушеннями вуглеводного обміну, що включає процеси з діагностування виразності порушень обміну речовин (насамперед вуглеводного обміну), діагностування особливостей нормалізації вуглеводного обміну (з врахуванням прийому певних препаратів) – прототип [4]. Недоліками способу, обраного за прототип, є не врахування застосування для нормалізації обміну речовин, насамперед вуглеводного обміну, в АП з ЦД новітніх цукрознижуючих препаратів (гіпоглікемізатів). В основу корисної моделі поставлено завдання шляхом усунення недоліків прототипу забезпечити оптимальну, достовірно обґрунтовану, наступну АМЕ АП ЦА України з порушеннями вуглеводного обміну, головною метою котрої є надійне визначення придатності АП з ЦД до професійної діяльності задля успішного виконання завдань ЦА і забезпечення безпеки польотів. Суть корисної моделі в способі визначення протипоказань до професійної діяльності в ЦА України АП, крім членів льотного екіпажу, шляхом проведення АМЕ з урахуванням виразності порушень вуглеводного обміну, прийому гіпоглікемічних препаратів досягається тим, що відповідно корисної моделі задля визначення придатності до професійної діяльності диспетчерів обслуговування повітряного руху, бортоператорів та бортпровідників з цукровим діабетом здійснюють визначення рівня глікемії, потім враховують прийом не лише похідних сульфанілсечовини, бігуанідів та 43160 4 інгібіторів α-глікозидаз, а інших, гіпоглікемізатів, при цьому при визначенні придатності до професійної діяльності цього контингенту АП враховують можливість виникнення гіпоглікемії та інших побічних ефектів цих гіпоглікемізатів, котрі можуть негативно вплинути на стан його здоров'я і, відповідно, безпеку польотів. Диспетчерів обслуговування повітряного руху, бортоператорів та бортпровідників з ЦД, котрі приймають тіазолідиндіони (піоглітазон, розиглітазон) визначають придатними до професійної діяльності. Диспетчерів обслуговування повітряного руху, бортоператорів та бортпровідників з ЦД, котрі приймають міметики інкретинів (екзенатид, ліраглютид), глініди (репаглінід, натеглінід), аміліноміметики (прамліитид), інгібітори діпептидил-пептидази-4 (ситагліптин, вилдагліпін, саксагліптин), подвійні (α/γ) агоністи ядерного пероксисомального проліфераторноактиваторного рецептора (тезаглітазар, мураглітазар), антагоністи каннабіоїдних рецепторів 1-го типу (римонабант) визначають непридатними до професійної діяльності. П. 10 Правил медичної сертифікації авіаційного персоналу, крім членів льотного екіпажу, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 березня 2007 року №243 ''Про затвердження Правил медичної сертифікації авіаційного персоналу, крім членів льотного екіпажу", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 квітня 2007 року за №393/13660, обраних за прототип, визначає, що при визначенні придатності АП з ЦД до професійної діяльності враховують застосування цукрознижуючих препаратів - похідних сульфанілсечовини, бігуанідів та інгібіторів αглікозидаз [4]. Останнім, часом в світовій медичній науці, і практиці відбулися суттєві зміни щодо синтезу нових цукрознижуючих препаратів і отримання досвіду їхнього клінічного застосування. Консенсус з лікування ЦД American Diabetes Association European Association for the Study of Diabetes, опублікований в січні 2008 року, був доповнений інформацією відносно безпечності призначення тіазолідиндіонів, а також новими відомостями відносно ефективності і безпечності інших класів гіпоглікемічних препаратів. В теперішній час корекція гіперглікемії є пріоритетним напрямком в лікуванні порушень вуглеводного обміну (ЦД, насамперед типу 2, порушеної толерантності до глюкози, порушеної глікемії натще тощо). Досягнення рівнів глікемії, близьких до таких в здорових осіб, має значний позитивний ефект щодо запобігання розвитку притаманних ЦД ускладнень - порушень мікроциркуляції, включаючи ретино-, нейро- і нефропатію, а також зниження ризику розвитку кардіоваскулярних подій. Все це позитивно впливає на придатність ЧЛЕ з ЦД за станом здоров'я до ЛР і подовжує їхнє професійне довголіття. Сучасна концепція патогенезу ЦД типу 2 грунтована на одночасному розвитку двох взаємопов'язаних процесів: зниженої чутливості периферичних тканин до інсуліну (інсулінорезистентність) і недостатньої секреції інсуліну підшлунковою зало 5 зою (β-клітинами). Тому для нормалізації вуглеводного обміну необхідно, як правило, впливати на обидва процеси. До недавнього часу в лікуванні ЦД типу 2, використовувалися 3 групи препаратів: похідні сульфанілсечовини (глібенкламід, манініл, діабетон, глюренорм, амаріл), бігуаніди (метформін, сіафор) та інгібітори α-глікозидаз (глюкобай, акарбоза). Протягом останніх приблизно 5-ти років синтезовані нові цукрознижуючі препарати: тіазолідиндіони чи глітазони (піоглітазон, розиглітазон), глініди (репаглінід, натеглінід), аналоги глюкагоноподібного пептиду 1-го типу чи міметики інкретинів (екзенатид, ліраглютид), агоністии рецепторів аніліну чи аміліноміметики (прамлінтид), інгібітори діпептидилпептидази-4 (ситагліптин, вилдагліпін, саксагліптин), подвійні (α/γ) агоністи ядерного пероксисомального проліфераторноактиваторного рецептора (тезаглітазар, мураглітазар), антагоністи каннабіоїдних рецепторів 1-го типу (римонабант) [5-28]. Тіазолідиндіони чи глітазони (піоглітазон, актос, розиглітазон, авандія, рогліт) підвищують чутливість м'язової, жирової тканин і печінки до інсуліну, знижують рівень глікованого гемоглобіну (НbА1c) на 0,5-1,4%. Вони мають більш тривалий ефект, ніж препарати сульфанілсечовини. Найбільш частими побічними ефектами їхнього застосування є збільшення маси тіла, затримка рідини в організмі і, відповідно, збільшення ризику розвитку застійної серцевої недостатності упритул до периферичних набряків, підвищення атерогенності ліпідного профілю крові, підвищення ламкості кісток [5, 6]. Побічні ефекти щодо затримки рідини в організмі, збільшення ризику розвитку застійної серцевої недостатності, підвищення атерогенності ліпідного профілю крові більш виражені у розиглітазона. В окремих дослідженнях спостерігалося збільшення підшкірної жирової клітковини за рахунок зменшення вмісту вісцерального жиру. Тіазолідиндіони мають позитивний (піоглітазон) і нейтральний (розиглітазон) ефекти на ліпідний профіль крові. Окремі мета-аналізи показали, що застосування піоглітазона дозволяє знизити ризик розвитку інфаркту міокарда на 30-40%. В теперішній час тіазолідиндіони призначаються для лікування ЦД (нормалізації глікемії) в якості монотерапії, а також в комбінації з бігуанідами (метформіном, сіафором), препаратами сульфанілсечовини, глінідами, інсуліном [5, 6]. Враховуючи накопичений достатній досвід із застосування тіазолідиндіонів, відсутність ризику гіпоглікемії та рідкі побічні ефекти з негативним впливом на стан здоров'я АП і, відповідно, на безпеку польотів, диспетчерів обслуговування повітряного руху, бортоператорів та бортпровідників, що приймають препарати цієї групи, доцільно визнавати придатними до професійної діяльності. Глюкагоноподібні агоністи пептиду 1-го типу або міметики інкретинів (екзенатид, баєта, ліраглютид) синтезуються в нормі в тонкому кишківнику, викликають глюкозостимульовану секрецію інсуліну. 43160 6 Екзенатид є гомологом людського глюкагоноподібного агоніста пептиду, але має більш тривалий напівперіод циркуляції. Він зв'язується з відповідним рецептором β-клітини підшлункової залози і викликає глюкозостимульовану секрецію інсуліну. Він здатний знижувати рівень НbА1c на 0,5-1%, головним чином шляхом зниження рівня постпрандіальної глікемії. Також знижує секрецію глюкагону і перистальтику ШКТ. Не викликає гіпоглікемію, однак в 30-45% випадків викликає ускладнення з боку ШКТ - нудоту, блювоту, діарею. Може викликати зменшення маси тіла на 2-4кг за 6 місяців, що пов'язано з побічними ефектами: з боку ШКТ. За результатами окремих досліджень екзенатид підвищує ризик розвитку панкреатиту. В теперішній час екзенатид призначається в якості монотерапії, а також в комбінації з бігуанідами, препаратами сульфанілсечовини, тіазолідиндіонами [6, 8, 12, 13, 15-19, 21-28]. Враховуючи часті негативні симптоми з боку ШКТ (нудота, блювота, діарея), що можуть негативно вплинути на стан здоров'я АП і, відповідно, на безпеку польотів, застосування глюкагоноподібних агоністів пептиду 1-го типу (міметиків інкретипів) повинно бути несумісним з виконанням професійних, обов'язків диспетчерами обслуговування повітряного руху, бортоператорами та бортпровідниками. Глініди (репаглінід, ново-норм, натеглінід, старлікс), як і препарати сульфанілсечовини, стимулюють секрецію інсуліну, хоча мають інший механізм зв'язування з рецепторами. Вони мають менший напівперіод циркуляції і повинні призначатися частіше. Серед двох основних препаратів цього класу репаглінід є майже таким же ефективним, як бігуаніди і препарати сульфанілсечовини, знижуючи рівень НbА1c на ≈1,5%. Натеглінід менш ефективний. Ризик збільшення маси тіла майже такий же, як і у препаратів сульфанілсечовини, ризик розвитку гіпоглікемії менш виражений у натеглініда, ніж у репаглініда [5, 6]. Враховуючи накопичений достатній досвід із застосування глінідів, ризик розвитку гіпоглікемії, що може негативно вплинути на стан здоров'я АП і, відповідно, на безпеку польотів, диспетчерів обслуговування повітряного руху, бортоператорів та бортпровідників, що приймають ці препарати, доцільно визнавати непридатними до професійної діяльності. Агоністии рецепторів аміліну або аміліноміметики (прамлінтид, симлин) є синтетичними аналогами нейроендокринного гормону β-клітин підшлункової залози аміліну, провідними властивостями котрого є зниження постпрандіальної глікемії, зменшення коливань глікемії протягом доби, посилення відчуття насичення, що сприяє потенційній втраті ваги, і зменшення потреби в інсуліну під час прийому їжі [28]. Амілін, подібно інсуліну, відсутній взагалі або є в недостатній кількості в пацієнтів з ЦД (залежно від його типу). Тобто при ЦД типу 1 виявляється абсолютний дефіцити аміліну, а при ЦД типу 2 його відносний дефіцит. Призначаються препарати цієї групи підшкірно перед прийомом їжі. Механізм їхньої дії полягає в 7 зниженні синтезу глюкагону, рівня постпрандіальної глікемії, уповільненні проходження їжі по ШКТ. Вони: здатні знижувати рівень НbА1c на 0,5-1,0%. Серед побічних ефектів ≈30% пацієнтів відмічають симптоми з боку ШКТ (насамперед нудота), імовірне зменшення маси тіла на 1-1,5кг за 6 місяців, імовірний розвиток гіпоглікемії. Сьогодні препарат застосовується в якості додаткової терапії в поєднанні з інсуліном або його аналогами. В світовій науці і практиці накопичений малий досвід використання препаратів цієї групи. Аміліноміметики мають високу ціну [28]. Враховуючи малий досвід використання аміліноміметиків, імовірний ризик гіпоглікемії, часті негативні симптоми з боку ШКТ (нудота), котрі можуть негативно вплинути на стан здоров'я АП і, відповідно, на безпеку польотів, застосування цих препаратів повинно бути несумісним з виконанням професійних обов'язків диспетчерами обслуговування повітряного руху, бортоператорами та бортпровідниками. Інгібітори діпептидил-пептидази-4 (DPP-4) ситагліптин, янувія, вилдагліпін, саксагліптин відноситься до протеїнів клітинної мембрани, присутні в багатьох тканинах, включаючи імунні клітини. Інгібітори DPP-4 блокують ферменти, що розщеплюють глікопротеїди-1 (ГЛП-1). Це сприяє більш: тривалій циркуляції в крові ГЛП - 1, а тому механізм їхньої дії подібний до механізму дії глюкагоноподібних агоністів пептиду 1-го типу (міметиків інкретинів) [9-11; 14, 20]. Препарати цієї групи посилюють глюкозостимульовану секрецію інсуліну, знижують секрецію глюкагона. За результатами досліджень інгібітори DPP-4 здатні знижувати рівень НbА1c на 0,5-0,8%, нейтральні по відношенню до маси тіла, достатньо добре переносяться, не викликають гіпоглікемію, мають такі ж побічні ефекти, як і глюкагоноподібні агоністи пептиду 1-го типу (міметики інкретинів) [911, 14, 20]. Інгібітори DPP-4 можуть призначатися в якості монотерапії або в комбінації з бігуанідами. Потрібне дослідження взаємозв'язку призначення інгібіторів DPP-4 з імунними процесами, оскільки є дані про збільшення кількості респіраторних захворювань в пацієнтів, що приймають ці препарати [9-11, 14, 20]. Враховуючи побічні ефекти інгібіторів DPP-4, подібні до побічних ефектів глюкагоноподібних агоністів пептиду 1-го типу (міметиків інкретинів), що можуть негативно вплинути на стан здоров'я 43160 8 АП і, відповідно, на безпеку польотів, застосування препаратів цієї групи повинно бути несумісним з виконанням професійних обов'язків диспетчерами обслуговування повітряного руху, бортоператорами та бортпровідниками. Подвійні (α/γ) агоністи ядерного пероксисомального проліфераторно-активаторного рецептора (α/γ-PPAR) тезаглітазар, мураглітазар одночасно впливають на вуглеводний і ліпідний обміни. Прогнозується, що вони будуть застосовуватися в лікуванні метаболічного синдрому. Але в теперішній час в світовій медичній науці і практиці накопичений малий досвід використання цих препаратів. Також ці препарати відрізняє висока ціна [28]. Враховуючи недостатній клінічний досвід застосування препаратів групи α/γ-PPAR і, відповідно, недостатню обізнаність відносно їхніх побічних ефектів, що можуть негативно вплинути на стан здоров'я АП (на безпеку польотів), застосування препаратів цієї групи повинно бути несумісним з виконанням професійних обов'язків диспетчерами обслуговування повітряного руху, бортоператорами та бортпровідниками. Антагоністи каннабіоїдних рецепторів 1-го типу (римонабант) сприяють зниженню маси тіла, сприяючи покращенню метаболізму і зниженню серцево-судинних ризиків шляхом суттєвого підвищення рівня антиатеросклеротичного чинника, котрим виступає холестерин ліпопротеїдів високої густини, зниження концентрації в крові тригліцеридів, зниження рівнів артеріального тиску, поліпшення контролю за глікемією. Проте, ці препарати можуть сприяти невмотивованим змінам настрою, в світовій науці і практиці накопичений малий досвід їхнього використання і вони мають високу ціну [28]. Недостатній клінічний досвід застосування антагоністів каннабіоїдних рецепторів 1-го типу, центральний (наркоподібний) механізм дії цих препаратів, що полягає в невмотивованих змінах настрою, дають підстави припускати значний ризик негативного впливу препаратів цієї групи на стан здоров'я АП і, відповідно, на безпеку польотів. А тому застосування каннабіоїдних рецепторів 1-го типу повинно бути несумісним з виконанням професійних обов'язків диспетчерами обслуговування повітряного руху, бортоператорами та бортпровідниками. Узагальнюючі основні характеристики новітніх цукрознижуючих препаратів (гіпоглікемізатів) зведені в таблицю. 9 43160 10 Таблиця Характеристики новітніх гіпоглікемізатів Препарати 1 Очікуваний рівень зниження НbА1c, % 2 Тіазолідиндіони, глітазони (піоглітазон, розиглітазон) 0,5-1,4 Глюкагоноподібні агоністи пептиду 1-го типу, міметики інкретинів (екзенатид, байєтта. ліраглютид) 0,5-1,0 Глініди (репаглінід, натеглінід) 0,5-1,5* Агоністии рецепторів аміліну, аміліноміметики (прамлінтид, симлин) 0,5-1,0 Інгібітори DPP-4 (ситагліптин, янувія, вилдагліпін, саксагліптин) 0,5-0,8 Переваги Недоліки 3 4 Затримка рідини в організмі, підвищений ризик розвитку застійної серцевоПоліпшення ліпідного судинної недостатності профілю (піоглітазон) зни(розпілітазон). Підвищення ження ризику розвитку атерогенності ліпідного інфаркту міокарда (піогліпрофілю (розиглітазон). тазон) збільшення маси тіла, збільшення ризику ламкості кісток, висока піна Ін'єкційне введення часті побічні ефекти з боку ШКТ, Зменшення маси тіла малий досвід використання висока ціна Необхідність 3-разового Швидкість дії, коротка три- прийому протягом дня, валість дії ризик розвитку гіпоглікемії, висока ціна Ін'єкційне введення часті побічні ефекти з боку ШКТ, Зменшення маси тіла імовірний розвиток гіпоглікемії, малий досвід використання висока ціна Нейтральні до маси тіла Малий досвід використання, висока ціна Одночасно позитивно впливають на вуглеводний α/γ-PPAR (тезаглітазар, Малий досвід використанОстаточно не вивчений і ліпідний обміни, доцільні мураглітазар) ня, висока ціна в лікуванні метаболічного синдрому Зменшення маси тіла і AT, Малий досвід використанАнтагоністи каннабіоїдних покращення ліпідного ня, сприяє немотивованим рецепторів 1-го типу (ри- Остаточно не вивчений профілю, зниження серце- змінам настрою, висока монабант) во-судинних ризиків ціна Примітка: * - репаглінід більш ефективно знижує рівень НbА1С, ніж натеглінід. Порівняння технічного рішення, яке заявляється, з прототипом дозволяє зробити висновок, що спосіб визначення протипоказань до професійної діяльності в ЦА України АП, крім членів льотного екіпажу відрізняється тим, що при визначенні придатності до професійної діяльності АП, крім членів льотного екіпажу, з ЦД враховують застосування в якості гіпоглікемічної терапії не лише похідних сульфанілсечовини, бігу анідів Та інгібіторів α-глікозидаз, а й тіазолідиндіонів (глітазонів), глінідів, аналогів глюкагоноподібного пептиду 1-го тилу (міметиків інкретинів), агоністів рецепторів аніліну (аміліноміметики), інгібіторів DPP-4, α/γPPAR, антагоністів каннабіоїдних рецепторів 1-го типу. Спосіб визначення протипоказань до професійної діяльності в ЦА України АП, крім членів льо тного екіпажу, що заявляється, реалізується наступним чином: 1. Придатність до професійної діяльності диспетчерів обслуговування повітряного руху, бортоператорів та бортпровідників з ЦД визначають шляхом визначення рівня глікемії, потім враховують прийом не лише похідних сульфанілсечовини, бігуанідів та інгібіторів α-глікозидаз, а інших гіпоглікемізатів. При цьому, при визначенні придатності до професійної діяльності цього контингенту АП враховують можливість виникнення гіпоглікемії та інших побічних ефектів, цих гіпоглікемізатів, котрі можуть негативно вплинути на стан його здоров'я і, відповідно, безпеку польотів. 2. Диспетчерів обслуговування повітряного руху, бортоператорів та бортпровідників з ЦД, котрі приймають тіазолідиндіони (піоглітазон, розигліта 11 зон) визначають придатними до професійної діяльності. 3. Диспетчерів обслуговування повітряного руху, бортоператорів та бортпровідників з ЦД, котрі приймають міметики інкретинів (екзенатид, ліраглютид), глініди (репаглінід, натеглінід), аміліноміметики (прамлінтид), інгібітори DPP-4 (ситагліптин, вилдагліпін, саксагліптин), α/γ-PPAR (тезаглітазар, мураглітазар), антагоністи каннабіоїдних рецепторів 1-го тину (римонабант) визначають непридатними до професійної діяльності. Таким чином, даний спосіб ефективний щодо АМЕ АП з порушеннями вуглеводного обміну. Він забезпечує обґрунтовану, ефективну і наступну АМЕ АП з урахуванням прийому новітніх гіпоглікемізатів з метою забезпечення безпеки, польотів на відповідному належному рівні. Підвищення ефективності застосування способу визначення протипоказань до професійної діяльності в ЦА України АП, крім членів льотного екіпажу, який заявляється, у порівнянні з прототипом, полягає в забезпеченні оптимальної, достовірної, обґрунтованої і наступної АМЕ щодо визначення придатності до професійної діяльності АП з ЦД, з головною метою - успішне виконання завдань ЦА і забезпечення безпеки польотів на відповідному належному рівні. Джерела інформації: 1. Після інфаркту - за штурвал? Запросто! Газета "Дзеркало тижня". - 14-20 грудня 2002. №48 (423). 2. Правила медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України, затверджені наказом: Міністерства транспорту України від 12 лютого 1997 року №50 "Про затвердження Правил медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 липня 1997 року за №253/2057. 3. Правила медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20 листопада 2000 року №641 "Про затвердження Правил медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2000 року за №948/5169 із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства транспорту України від 26 грудня 2001 року №892 та від 24 липня 2002 року №505. - аналог. 4. Пат. 15973 U Україна, МПК А61В5/0402, 6/00, 8/00, G01 N33/48. G01 N33/487. Спосіб визначення придатності до льотної роботи в цивільній авіації України льотного складу з ендокринною патологією: А.А. Воронко (Україна); Заявл. 13.02.06; Опубл. Бюл. "Промислова власність України". - 2006. - №7. - прототип. 5. Довідник лікарських засобів. - К.: Моріон, 2007. - Т. 2. - С.105-109. 6. Справочник Видаль "Лекарственные препараты в России" - М, 2008. - С.118-127. 7. Швед МЛ., Пасєчко Н.В., Мартинюк Л.П., Франчук М.М. Клінічна ендокринологія в схемах і таблицях. - Тернопіль: ТДМУ "Укрмедкнига", 2006. - 363с. 43160 12 8. Brubaker P.L., Drucker D.J. Glucagon-like peptides regulate cell proliferation and apoptosis in the pancreas, gut, and central nervous system //Endocrinology. - 2004. - Vol. 145. - P.2653-2659. 9. Buse J., Henry R., Han J. et al. Effects of exenatide (exendin-4) on glycemic control over 30 weeks in sulfonylurea-treated patients with type 2 diabetes //Diabetes Care. - 2004. - Vol. 27(11). P.2628-2635. 10. DeFronzo R., Ratner R., Han J. et al. Effects of exenatide (exendin-4) on glycemic control and weight over 30 weeks in metformin-treated patients with type 2 diabetes //Diabetes Care. - 2005. - Vol. 28(5). - P.1092-1100. 11. Degn K.B., Brock В., Juhl C.B. et al. Effect of intravenous infusion of exenatide (synthetic exendin4) on glucose-dependent insulin secretion and couterregulation during hypoglycaemia //Diabetes. 2004. - Vol. 53(9). - P.2397-2403. 12. Dube P.E., Brubaker P.L. Nutrient, neural and endocrine control of glucagons-like peptide secretion //Horm. Metab. Res. - 2004. - Vol. 36(11-12). - P.755760. 13. Fehse F.C., Trautmann M.E., Holst J.J., Halseth A.E. et al. Exenatide augments first- and second-phase insulin secretion in response to intravenous glucose in subjects with type 2 diabetes //J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2005. - Vol. 90. P.5991-5997. 14. Fineman M.S., Shen L.Z., Taylor K., Kim D.D., Baron A.D. Effectiveness of progressive doseescalation of exenatide (exendin-4) in reducing doselimiting effects in subjects with type 2 diabetes //Diabetes Metab. Res. Rev. - 2004. - Vol. 20. P.411-417. 15. Hansen P., Corbett J. Incretin hormones and insulin sensitivity //Trends Endocrinol. Metab. - 2005. - Vol. 16(4). - P.135-136. 16. Heine R.J., Van Gaal L.F., Johns D., Mihm M., et al. Exenatide versus insulin glargine in patients with suboptimally controlled type 2 diabetes //Ann. Intern. Med. - 2005. - Vol. 143(8). - P.559-569. 17. Holst J.J., Gromada J. Role of incretin hormones in the regulation of insulin secretion in diabetic and nondiabetic humans //AJP-Endo. - 2004. - Vol. 287. - P.199-206. 18. Keating G.M. Exenatide //Drugs. - 2005. - Vol. 65(12). - P.1681-1692. 19. Kendall D.M., Kim D., Poon T. et al. Improvements in cardiovascular risk factors accompanied sustained effects on glycemia and weight reduction in patients with type 2 diabetes treated with exenatide for 82 wk [abstract no. 16-OR] //Diabetes. – 2005 - Vol. 54(1) - P.A4-5. 20. Kendall D., Riddle M.,. Rosenstock J. et al. Effects of exenatide (exendin-4) on glyceinic control over 30 weeks in patients with type 2 diabetes treated with metformin and a sulfonylurea //Diabetes Care. 2005. - Vol. 28(5). - P.1083-1091. 21. Kim D., Trautmann M.E., Limmer J. et al. Exenatide reduzierte HbA1c und gewicht ber 82 wochen bei patienten mit typ-2 diabetes [abstract no.V-20] //Diabetes Stoffwechsel. - 2005. - Vol. 14(1). – P.10. 13 43160 22. Kim D., Trautmann M.E., Schonamsqruber E. et al. Exenatide reduzierte HbA1c und gewicht ber 82 wochen bei mit metformin und sulfonylharnstoff behandelten patienten mit typ-2 diabetes [abstract no. P-349] //Diabetes Stoffwechsel. - 2005. - Vol. 14( 1). P.161. 23. Kolterman O., Kim D.D., Shen L., Ruggles J.A. et al. Pharmacokinetics, pharmacodynamics, and safety of exenatide in patients with type 2 diabetes mellitus //Am. J. Health Syst. Pharm. - 2005. - Vol. 62. - P.173-181. 24. Maggs D., Kim D., Holcombe J., et al. Exenatide induced reduction in A1C and body weight in long-term trials are not explained by gastrointestinal side effects [abstract no.485-P.] //Diabetes. - 2005. - Vol. 54(1). - P.Al20. Комп’ютерна верстка Л. Купенко 14 25. Nauck M.A., Meier J.J. Glucagon-like peptide 1 and its derivatives in the treatment of diabetes //Regul. Pept. - 2005. - Vol. 128. - P.135-148. 26. Nielsen L.L., Young A.A., Parkers D.G. Pharmacology of exenatide (synthetic exendin-4): a potential therapeutic for improved glycemic control of type 2 diabetes //Regul. Rept. - 2004. - Vol. 117. P.77-88. 27. Ratner R.E., Maggs D., Nielsen L.L., Stonehouse A.H. et al. Long term effects of exenatide therapy over 82 weeks on glycemic control and weight in over-weigt metformin-treated patients with type 2 diabetes mellitus //Diabetes Obes. Metab. 2006. - In Press. 28. Shah P., Vella A., Rizza R.A. Glucagon physiology, pathophysiology and prospects of glucagons antagonists for the treatment of diabetes //Int. Diabetes Monitor - 2005. - Vol. 17(6) - P.3-10. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601