Спосіб лікування хворих на хронічний некалькульозний холецистит на тлі вторинних імунодефіцитних станів

1. Спосіб лікування хронічного некалькульозного холециститу на тлі вторинних імунодефіцитних станів, що включає введення спазмолітиків, жовчогінних, антибактеріальних засобів та введення імуноактивних препаратів, який відрізняється тим, що як імуноактивний препарат вводять галавіт. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що галавіт вводять внутрішньом'язово по 100 мг на добу 1 раз в 3 дні, протягом 30-45 діб поспіль, всього здійснюють 10-15 ін'єкцій препарату. (19) (21) u201013130 (22) 05.11.2010 (24) 25.05.2011 (46) 25.05.2011, Бюл.№ 10, 2011 р. (72) ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, ГАММА МИКОЛА ОПАНАСОВИЧ, ВИСОЧИН ВІКТОР БОРИСОВИЧ, ВИСОЧІНА ГАЛИНА ВОЛОДИМИРІВНА (73) ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, ГАММА МИКОЛА ОПАНАСОВИЧ, ВИСОЧИН ВІКТОР БОРИСОВИЧ, ВИСОЧІНА ГАЛИНА ВОЛОДИМИРІВНА 3 Вип. 3 (21). - с. 143-151). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих, він сприяє відновленню імунологічного гомеостазу у більшості хворих, і тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що вказаний спосіб все ж таки не забезпечує відновлення імунологічних показників у 15-20 % хворих з найбільш вираженими порушеннями імунологічного гомеостазу, тому в цих хворих в клінічному плані не досягається стійка та тривала ремісія ХНХ, нерідко виникають загострення запального процесу у жовчному міхурі, що сприяє подальшому поглибленню ВІДС. Крім того, за останні роки спленін практично відсутній в аптечній мережі України, що не дає можливість його використання в клінічній практиці. Тому цей спосіб потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі є удосконалення відомого способу лікування ХНХ на тлі ВІДС, прискорення досягнення зменшення ймовірності розвитку загострень ХКХ та забезпечення нормалізації імунологічних показників. Вказана задача досягається тим, що як імуноактивний препарат хворим на ХНХ на тлі ВІДС вводять галавіт. Галавіт - імуноактивний препарат, що є похідним амінофталгідрозида, який виявляє виражений модулюючий вплив на імунну систему. Основні його фармакологічні ефекти, що виявлені при проведенні доклінічних випробувань, обумовлені здатністю позитивно впливати на функціональнометаболічну активність макрофагів. При запальних хворобах препарат зворотньо на 6-8 годин інгібує надлишковий синтез фактора некрозу пухлин, IL-1, активних форм кисню гіперактивними макрофагами, які зумовлюють ступінь запальних реакцій, тобто проявляючи протизапальний ефект. В той же час галавіт стимулює мікробіцидну систему нейтрофільних гранулоцитів, прискорює фагоцитоз та підвищує неспецифічну резистентність організму. Основні фармакологічні ефекти тривають протягом 72 годин. Галавіт зареєстрований як лікарськ препарат (реєстраційне посвідчення UA/2826/01/01) та дозволений до клінічного використання в Україні Наказом МОЗ України № 674 від 31 від 22.01.2009 р. Він випускається ЗАТ «Центр Сучасної Медицини «Медікор» (Москва, РФ) та є в достатній кількості в аптечній мережі України, доступний за ціною для хворих. Наша пропозиція щодо використання при лікуванні хворих на ХНХ на тлі ВІДС галавіту, базується на вперше встановленій авторами корисної моделі в клінічних умовах закономірності, що використання галавіту протягом 30-45 діб поспіль забезпечує нормалізацію імунологічних показників у більшості хворих даного профілю, та водночас сприяє покращенню функціонального стану печінки за даними біохімічного обстеження, проведеного у динаміці, а в клінічному плані обумовлює досягнення стійкого та довготривалого покращення клінічного перебігу захворювання, тобто формуванню повноцінної ремісії ХНХ та відновленню імунологічного гомеостазу. Раніше галавіт у лікуванні хворих на ХНХ, у тому числі на тлі ВІДС, не 59666 4 застосовувався. Заявлений спосіб використовується таким чином. Хворим із встановленим діагнозом ХНХ на тлі ВІДС, при наявності помірного загострення, або нестійкої ремісії ХНХ, поряд із спазмолітиками, жовчогінними препаратами та антибактеріальними засобами (при необхідності введення останніх), додатково призначають імуноактивний препарат галавіт по 100 мг на добу 1 раз в 3 дні внутрішньом'язово протягом 30-45 діб поспіль, всього 1015 ін'єкцій в залежності від досягнутого ефекту. У більшості випадків введення галавіту додатково до спазмолітиків, жовчогінних та антибактеріальних засобів забезпечує досягнення повноцінної клінічної ремісії ХНХ протягом 1 року та більше та водночас відновлення імунологічного гомеостазу, яке зберігається цей же термін; в окремих випадках потрібне повторне введення галавіту 2-3 рази на рік з інтервалами 3-4 місяці між курсами, що забезпечує стабілізацію імунологічних показників за даними імунологічного моніторингу, та в клінічному плані попередження виникнення загострень ХНХ. При розробці заявленого способу було обстежено 2 групи хворих із встановленим діагнозом ХНХ на тлі ВІДС - основна (35 осіб) та група зіставлення (33 особи). Діагноз ХНХ був виставлений за даними анамнезу, клінічного та лабораторного обстеження (в тому числі досліджень вмісту жовчі після проведення дуоденального зондування) і результатів ультразвукового дослідження (УЗД) стану органів черевної порожнини. У всіх хворих вивчали також біохімічні показники, що характеризують функціональний стан печінки (білірубін та його фракції, показники тимолової і сулемової осадових реакцій, активність амінотрансфераз сироватки крові - аланінової, тобто АлАТ, та аспарагінової, тобто АсАТ) уніфікованими методами. Наявність вторинного імунодефіциту діагностувалася за допомогою комплексного імунологічного обстеження, що включало визначення клітинної, гуморальної ланок імунітету та стану фагоцитуючих клітин (макрофагів та нейтрофілів) відповідно до діючих стандартів імунологічного обстеження (дивись "Уніфіковані методи імунологічних досліджень на амбулаторному та стаціонарному етапах" / Під ред К.Ф. Чернушенко. Київ: МОЗ України, 1990. - 36 с). Усі хворі, що були під наглядом, знаходилися на диспансерному обліку у лікарягастроентеролога з приводу ХНХ та обов'язково були обстежені клінічним імунологом з приводу ВІДС. Обидві групи обстежених - основна та зіставлення, були рандомізовані за статтю, віком хворих, загальною тривалістю захворювання, частотою загострень ХНХ, а також вираженістю ВІДС. На момент обстеження у всіх хворих, що були під наглядом, ХНХ був у фазі помірного загострення або нестійкої ремісії. Хворі основної групи отримували лікування згідно з заявленим способом, тобто додатково до спазмолітиків, жовчогінних препаратів та антибактеріальних засобів (які призначали переважно у фазі помірного загострення ХНХ), вони отримували галавіт за вищевказаною схемою. Хворі з групи зіставлення отримували лікування згідно з відо 5 59666 мим способом-прототипом. В обох групах вивчали динаміку клінічних показників, загально лабораторних (загальний аналіз крові та сечі) і тих біохімічних показників, які характеризували функціональний стан печінки. Крім того, в обох групах обстежених проводили імунологічний моніторинг, що давало можливість проаналізувати вплив заявленого та відомого способів лікування на динаміку основних імунологічних показників. При проведенні порівняльних клінічних випробувань заявленого та відомого способів лікування в обох групах обстежених були однотипова картина захворювання, яка характеризувалася загальною слабкістю, нездужанням, тяжкістю у правому підребер'ї, гіркотою у роті, обкладеністю язика білим або жовтуватим брудним нальотом, наявністю позитивних симптомів Ортнера та Кера, в окремих випадках - субіктеричністю склер. При помірному 6 загостренні ХНХ у хворих відмічалося також суттєве зниження апетиту, нудота, нерідко закрепи, або чергування закрепів або діареї. Біохімічні зсуви у обстежених хворих на ХНХ характеризувалися збільшенням кількості прямого (зв'язаного) білірубіну при кількості загального білірубіну біля верхньої межі норми, помірною гіпертрансфераземією (підвищення активності АлАТ і АсАТ), збільшенням показника тимолової проби, а у частини обстежених - активності лужної фосфатази (ЛФ) та гамаглутамілтранспептидази (ГГТП). При динамічному спостереженні було встановлено, що в основній групі хворих на ХНХ під впливом запропонованого способу лікування суттєво прискорюється зникнення скарг на стан здоров'я та відмічається нормалізація клінічних показників у обстежених хворих (таблиця 1). Таблиця 1 Вплив заявленого та відомого способів лікування ХНХ на тлі ВІДС на клінічні показники (М±m) Клінічні показники загальної слабкості нездужання тяжкості у правому підребер'ї зниження апетиту диспептичних проявів гепатомегалії гіркоти у роті відрижки здуття живота запорів обкладеності язика Способи лікування відомий (n=33) заявлений (n=35) Тривалість збереження (діб): 7,2±0,25 14,0±0,35 7,0±0,15 13,6±0,3 7,8±0,25 16,9±0,35 6,9±0,22 14,1±0,3 6,6±0,25 12,2±0,25 18,2±0,35 32,3±0,4 6,2±0,3 13,2±0,35 7,0±0,2 14,3±0,3 6,2±0,35 12,8±0,4 6,4±0,3 12,5±0,35 14,3±0,35 28,8±0,45 З таблиці 1 видно, що при використанні заявленого способу лікування ХНХ у хворих, відмічається суттєве скорочення тривалості збереження клінічної симптоматики, а саме - загальної слабкості - на 6,8±0,2 дні (в 1,9 рази), нездужання - на 6,6±0,15 дні (в 1,9 рази), тяжкості у правому підребер'ї - на 9,1±0,2 дні (в 2,2 рази), зниження апетиту - на 7,2±0,2 дні (в 2 рази), диспептичних проявів, у тому числі нудоти - на 5,6±0,2 дні (в 1,8 рази), почуття гіркоти у роті - на 7,0±0,3 дні (в 2,1 рази), запорів - на 6,1±0,25 дні (в 2 рази), обкладеності язика густим білим або жовтувато-брудним нальотом - на 14,5±0,4 дні (в 2 рази). Таким чином, ви Р