Теобромін у комбінації з гвайфенезином для лікування кашлю

Реферат: Винахід стосується засобу, що містить теобромін і відхаркувальний засіб – гвайфенезин, призначений для лікування кашлю. UA 112760 C2 (12) UA 112760 C2 UA 112760 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Галузь техніки Цей винахід стосується комбінації лікарських засобів, її композиції та її застосування в терапії. Рівень техніки Кашель – це захисний рефлекс. Постійний кашель може викликати занепокоєння. Засоби, що продаються в роздріб, доступні, але їх ефективність сумнівна. WO98/42322 розкриває застосування теоброміну для лікування кашлю за допомогою перорального прийому. Usmeni et al., спеціальна стаття FASEB J. 10.1096, розкриває, що теобромін інгібує діяльність чутливих нервів і кашель. Надані дані, що показують впливи на кашель, викликаний лимонною кислотою, після перорального введення дози морській свинці, і на кашель, який спровокований капсаїцином у людей, із подальшим опусканням препаратів ізольованого блукаючого нерва морської свинки в розчин. Відхаркувальні й муколітичні засоби розчиняють густий слиз і полегшують дихальні труднощі. Відхаркувальні засоби зменшують в'язкість бронхіальних виділень, таким чином, збільшуючи текучість слизу, який може бути видалений відкашлюванням. Муколітичні засоби також розріджують слиз, але шляхом руйнування хімічної структури молекул слизу. Відхаркувальні й муколітичні засоби розріджують захисний бар'єр слизу, що в результаті підвищує до межі проникнення викликаючих кашель засобів (таких як лимонна кислота, пил, алергени тощо) у легені й посилює їх ефект. Суть винаходу За відомості того, що введення муколітичного або відхаркувального засобу потенційно викликає кашель, було несподівано виявити, що муколітичний/відхаркувальний засіб і теобромін мають синергетичний ефект. Базуючись на відомому про відхаркувальні/муколітичні засоби, припустили, що відхаркувальні/муколітичні засоби знижують ефективність теоброміну. Таким чином, винахід, щонайменше частково, оснований на даних, що показують синергетичні протикашльові ефекти теоброміну в комбінації з гвайфенезином на моделі кашлю, викликаного лимонною кислотою. При комбінуванні відхаркувальних засобів і/або муколітичних засобів із теоброміном, ефекти несподівано виявилися виразнішими й перевищуючими суму ефектів індивідуальних лікарських засобів, що дозволило виявити наявність у даній комбінації істотно поліпшеного ефекту. Отже, може бути застосована значно знижена доза обох лікарських засобів для отримання ефекту, еквівалентного такому при використанні кожного індивідуального лікарського засобу, зменшуючи таким чином побічні ефекти й лікарське навантаження. Тому, даний винахід являє собою засіб, що містить теобромін і відхаркувальний засіб, або засіб, що містить теобромін і муколітичний засіб. Опис фігур Фігура 1 показує загальне число нападів кашлю в морських свинок протягом 10-хвилинної обробки лимонною кислотою (1М) і 5-хвилинного відновновлювального періоду, після -1 попередньої обробки носієм (перорально), або теоброміном (10 мг/кг , внутрішньоочеревинно), або гвайфенезином (30 мг/кг, перорально) або теоброміном (10 мг/кг, перорально) в комбінації з гвайфенезином (30 мг/кг перорально). Кожний стовпець показує середнє значення, а вертикальні обмежені лінії - стандартну помилку середнього. Зміни загального числа нападів кашлю в присутності теоброміну, гвайфенезину й теоброміну в комбінації з гвайфенезином були зіставлені з даним показником у тварин, яким вводили носій, використовуючи дисперсійний аналіз, потім тести Даннетта для порівняння середніх значень. **Р