Водорозчинна іоночутлива композиція зв’язуючого (варіанти), здатний до диспергування у воді волокнистий матеріал (варіанти) та спосіб його одержання (варіанти)

Цей винахід відноситься до диспергованого у воді матеріалу, розчинність якого у воді залежить від загальної концентрації іонів у воді і, зокрема, від концентрації двовалентних іонів. Більш конкретно, винахід відноситься до композиції полімерного зв'язуючого, здатної до диспергування у воді у разі, коли концентрація двовалентних іонів у воді складає приблизно менше 50 частин на мільйон (далі в тексті «ч/млн»), і переважно концентрація одновалентних іонів складає приблизно менше 0,4% мас. Переважно, полімерна композиція нерозчинна у водному розчині, що має концентрацію двовалентних іонів, яка перевищує приблизно 50ч/млн. Крім того, винахід відноситься до способу одержання диспергованого у воді нетканого волокнистого матеріалу, який містить волокнисту підкладку і розподілену в ній композицію іоночутливого зв'язуючого, і використання з диспергованого у воді нетканого волокнистого матеріалу для диспергованих у воді виробів особистої гігієни. Хоча композиція і продукти згідно з цим винаходом описуються в ньому головним чином у зв'язку з переважними застосуваннями як поглинаючого виробу одноразового користування і, зокрема, як попередньо зволоженої салфетки, слід розуміти, що цей винахід не обмежується цими застосуваннями. У світлі розкриття цього винаходу спеціалісти у цій галузі знайдуть йому безліч застосувань в інших галузях, де здатність волокнистого матеріалу змиватись водою була б вельми бажана. Неткані волокнисті матеріали і полотна широко застосовуються як компоненти виробів одноразового користування, таких як санітарні салфетки, пелюшки, перев'язний матеріал для ран, бандажі, підкладки для догляду за хворим і попередньо зволожені салфетки. Терміни "неткані волокнисті полотна", "волокнисті полотна", "неткані тканини", тканини і волокнисті підкладки використовуються у цьому описі як взаємозамінні і охоплюють, без обмеження, способи виготовлення зазначених матеріалів і полотен, які можуть містити, не обмежуючись цим, способи повітряної укладки і вологої укладки. Такі неткані матеріали, для їх е фективного функціонування, повинні зберігати свою структурну цілісність, а також проявляти задовільну міцність на розтягування у вологому або мокрому стані. Проте було встановлено, що, якщо такі неткані матеріали під дією на них води втрачають практично усю свою міцність на розтягування і стають легко диспергованими у воді, то проблеми усунення відходів. пов'язані з використанням таких матеріалів, в значній мірі відпадають. Вироби могли б легко і зручно змиватись в звичайному туалеті або ватерклозеті. Найкраще, щоб неткані матеріали мали ряд характеристик, таких як м'якість і гнучкість. Звичайно нетканий матеріал формується шляхом вологої або повітряної укладки неупорядкованих волокон і їх взаємного суміщення з утворенням суцільного полотна. В спробі задати нетканому матеріалу характеристики, специфічні для їх використання, в колишніх способах намагались зробити ці матеріали нездатними до диспергування у воді. Наприклад, неткані матеріали з'єднували з нерозчинними в рідині смолами, що надавало їм міцність при використанні. Проте, такі смоли, роблячи неткані матеріали в значній мірі нерозчинними у воді, перешкоджають змиванню їх і усуненню таким чином відходів. Специфічні проблеми виникають з попередньо зволоженими салфетками. Салфетки, що використовуються для підтримки чистоти шкіри і комерційно відомі як маленькі рушники, вологі салфетки або жіночі салфетки, виготовляються з паперу або нетканих волокнистих полотен, оброблених полімерним зв'язуючим. Зв'язуюче надає полотну певну ступінь міцності, завдяки чому міцність на розтягування цього полотна не втрачається при зберіганні його у відповідному рідкому середовищі. Проте необхідно, щоб після використання салфетки за призначенням, міцність зв'язку зв'язуючого з волокнами легко послаблювалась під дією на нього водного середовища, наприклад, при змиванні салфетки в туалеті, з тим щоб не спричиняти засмічення каналізації. З метою придання салфеткам властивостей диспергованості у воді при їх виробництві використовуються різні зв'язуючі. Наприклад, салфетки містять як зв'язуючого нерозчинну в кислоті, але розчинну в лузі полімерну полікарбонову кислоту і її функціональні похідні, причому кислоту поміщають у воду і додають достатню кількість лугу, щоб в основному нейтралізувати усі кислотні групи ще до того, як зв'язуюча речовина буде нанесена на полотно. Полотно, насичене зв'язуючим, сушать, після чого занурюють в середовище з низьким значенням рН, де полотно зберігає свою стр уктурн у цілісність, проте потім, при зануренні салфетки в рідке середовище з достатньо високим рН, полотно буде розпадатись. Іншим використовуваним зв'язуючим є полівініловий спирт, змішаний з агентом, що утворює гель або передає нерозчинність, таким як бура. Бура сприяє утворенню поперечних зв'язків, принаймні, на поверхні полімерного зв'язуючого, перше ніж полотно буде висушено і набуде водостійких властивостей. Такі поперечні зв'язки зворотні, тобто, коли концентрація бури зменшується нижче певного рівня, ступінь утворення поперечних зв'язків стає настільки низькою, що зв'язуюче стає розчинним у воді. Проблема з вищенаведеними зв'язуючими полягає в тому, що з метою запобігання дезінтеграції нетканого волокнистого матеріалу, перш ніж він буде ліквідований як відхід, салфетк у необхідно зберігати в розчині, що має рН, який може спричинити подразнення шкіри при використанні салфетки. Іншим зв'язуючим, тобто, до певної міри, водорозчинним зв'язуючим є співполімер ненасиченої карбонової кислоти/ефіру ненасиченої карбонової кислоти. Полотно є розчинним у воді, здатним диспергуватись у воді або здатним розпадатись у воді і водному середовищі за умови, що вода, в основному, не містить двовалентних іонів. Проте в тих місцевостях, де вода є «помірно твердою», оскільки містить двовалентні іони, наприклад, іони кальцію і/або іони магнію, салфетки диспергуються не легко. Водорозчинне полімерне зв'язуюче стає, в значній мірі, нерозчинним в присутності цих двовалентних іонів. Не бажаючи дотримуватись якої-небудь конкретної теорії слід тим не менш зазначити, що, як вважають, двовалентні іони утворюють незворотні поперечні зв'язки в зв'язуючому, що перешкоджають його диспергуванню у воді. До цього часу не освідомлено той шкідливий вплив, який двовалентні іони, присутні у водному середовищі, спричиняють на розчинність в воді полімерного зв'язуючого. Проблема, яка пов'язана з наведеними вище зв'язуючими, полягає в тому, що вони потребують відносно довгого часу контакту, необхідного для того, щоб розчин, в якому вони зберігаються, змочив волокнистий матеріал протягом процесу конверсії на високій швидкості. Це обмежує комерційну корисність зв'язуючого в розумінні використання його в зволоженій салфетці. Інша проблема з вищенаведеним зв'язуючим полягає в тому, що вона не має достатньої міцності при її кінцевому споживацькому використанні як салфетки. У відповідності до вищенаведеного, існує потреба в композиції водорозчинного зв'язуючого, яка може бути використана у виробі, такому як, наприклад, салфетка, є безпечною при її використанні і практично не піддається впливу двовалентних іонів, звичайно присутніх в помірно твердій воді. Коротко, цей винахід відноситься до композиції водорозчинного полімерного зв'язуючого, який може бути використаний в нетканих волокнистих полотні, тканині або підкладці. Композиція водорозчинного полімерного зв'язуючого містить потрійний сополімер ненасиченої карбонової кислоти/ефірів ненасиченої карбонової кислоти, інгібітор двовалентних іонів і гідрофільний, здатний до утворення поперечних зв'язків полімер. В переважному варіанті здійснення винаходу гідрофільний, здатний до утворення поперечних зв'язків полімер може функціонувати як інгібітор двовалентних іонів і замінювати цей останній. Композиція водорозчинного полімерного зв'язуючого містить приблизно від 25 до 85% мас. потрійного сополімеру ненасиченої карбонової кислоти/ефірів ненасиченої карбонової кислоти, приблизно від 5 до 35%мас. інгібітора двовалентних іонів і приблизно від 10 до 60%мас. гідрофільного, здатного до утворення поперечних зв'язків полімера. В контексті цього винаходу термін «інгібітор двовалентних іонів» означає будь-яку речовину, яка інгібує обумовлену присутність двовалентних іонів, незворотне утворення поперечних зв'язків в нейтралізованих акрилокислотних ланцюгів в основному потрійному сополімері. В переважному варіанті здійснення винаходу гідрофільний, здатний до утворення поперечних зв'язків полімер функціонує, головним чином, як інгібітор двовалентних іонів, так що композиція зв'язуючого містить приблизно від 25 до 85% мас. потрійного сополімеру ненасиченої карбонової кислоти/ефірів ненасиченої карбонової кислоти і приблизно від 15 до 75% мас. гідрофільного, здатного до утворення поперечних зв'язків полімера. Переважно, композиція зв'язуючого згідно з винаходом є розчинною у водному середовищі, що має концентрацію двовалентних іонів менше приблизно 50ч/млн і концентрацію одновалентних іонів менше приблизно 0,4% мас. Ще одним аспектом винаходу є нетканий волокнистий матеріал, здатний до диспергування у воді. Нетканий волокнистий матеріал містить волокнисту підкладку і водорозчинне зв'язуюче, розподілене в волокнистій підкладці для зв'язування одного з одним волокон волокнистого матеріалу. Нетканий волокнистий матеріал здатний до диспергування у водному середовищі, що має концентрацію двовалентних іонів менше приблизно 50ч/млн і концентрацію одновалентних іонів менше приблизно 0,4% мас. Ще одним аспектом винаходу є нетканий волокнистий матеріал, здатний до диспергування у воді. Нетканий волокнистий матеріал містить волокнисту підкладку і водорозчинне зв'язуюче, розподілене в волокнистій підкладці для зв'язування одного з одним волокон волокнистого матеріалу. Нетканий волокнистий матеріал здатний до диспергування у водному середовищі, що має концентрацію двовалентних іонів менше приблизно 50ч/млн і концентрацію одновалентних іонів менше приблизно 0,4% мас. Ще одним аспектом винаходу є спосіб одержання здатного до диспергування у воді нетканого волокнистого матеріалу. Спосіб включає стадію контактування волокнистої підкладки з ефективною кількістю вищенаведеної водорозчинної композиції зв'язуючого для зв'язування значної кількості волокон і стадію сушіння матеріалу. В основу цього винаходу покладене завдання одержання водорозчинного полімера, здатного розчинятись у м'якій до помірно твердої воді, але нерозчинного у воді, що має концентрацію двовалентних іонів вище приблизно 50ч/млн. В контексті цього винаходу термін «помірно тверда вода» означає воду, що має загальну концентрацію двовалентних іонів приблизно від 25 до 50ч/млн. Необмежені приклади двовалентних іонів містять іони кальцію та/або магнію. В контексті цього винаходу «м'яка вода» означає воду, що має концентрацію двовалентних іонів менше приблизно 25ч/млн, а «дуже тверда вода» - воду, що має концентрацію двовалентних іонів вище приблизно 50ч/млн. Іншим завданням винаходу є одержання нетканого матеріалу, здатного до диспергування у м'якій та помірно твердій воді, що має концентрацію двовалентних іонів менше приблизно 50ч/млн. Ще одним завданням винаходу є виготовлення попередньо зволоженої салфетки, здатної легко диспергуватись у м'якій та помірно твердій воді. Ще одним завданням винаходу є виго товлення салфетки, яка допускає її скидання в стандартні каналізаційні або септичні системи, здатної до диспергування у воді і яка не забиває ватерклозет або систему тр убопроводів. Опис переважних варіантів винаходу Неткані матеріали, одержані у відповідності до цього винаходу, мають високу границю міцності при розтягуванні в сухому стані, в залежності, між іншим, від кількості зв'язуючого, нанесеного на матеріал, та способу його нанесення. Нетканий матеріал має зносостійкість при стиранні і зберігає значну міцність на розтягування у водних розчинах, що містять більше 50ч/млн двовалентних іонів. Проте нетканий матеріал здатний до диспергування у м'якій до помірно твердої воді. Завдяки цій останній їх властивості, запропоновані згідно з цим винаходом неткані матеріали добре придатні для виготовлення предметів разового споживання, таких як санітарні салфетки, пелюшки, а також сухі і попередньо зволожені салфетки, які можуть бути викинуті в унітаз після їх використання. Зв'язуюче згідно з цим винаходом забезпечує механічне розкладання салфетки після змиву в туалет, оскільки у водопровідній воді міцність зв'язування між зв'язуючим і волокнами послаблюється і переважно втрачається. Проте зв'язуюче має значну силу міжмолекулярного зчеплення, щоб утримати волокна нетканого матеріалу разом під час зберігання на складі і під час користування ним. Згідно з одним варіантом здійснення винаходу, композиція водорозчинного зв'язуючого містить приблизно від 25 до 85% мас. потрійного сополімеру ненасиченої карбонової кислоти/ефірів ненасиченої карбонової кислоти, приблизно від 5 до 35% мас. інгібітора двовалентних іонів і приблизно від 10 до 70% мас. гідрофільного, здатного до утворення поперечних зв'язків полімера. Бажано, щоб композиція водорозчинного зв'язуючого містила приблизно від 40 до 75% мас. потрійного сополімеру ненасиченої карбонової кислоти/ефірів ненасиченої карбонової кислоти, приблизно від 5 до 20% мас. інгібітора двовалентних іонів і приблизно від 10 до 50%мас. гідрофільного, здатного до утворення поперечних зв'язків полімера. В переважному варіанті здійснення винаходу гідрофільний, здатний до утворення поперечних зв'язків полімер в основному функціонує як інгібітор двовалентних іонів, виключаючи тим самим необхідність застосування самостійного інгібітора двовалентних іонів. Представляється досить цінним, що гідрофільний, здатний до утворення поперечних зв'язків полімер підвищує гідрофільність обробленого матеріалу. У відповідності до цього, гідрофільний, здатний до утворення поперечних зв'язків полімер містить приблизно від 25 до 85% мас. потрійного сополімеру ненасиченої карбонової кислоти/ефірів ненасиченої карбонової кислоти і приблизно від 15 до 75% мас. гідрофільного, здатного до утворення поперечних зв'язків полімера. Бажано, щоб водорозчинне зв'язуюче містило приблизно від 40 до 75% мас. потрійного сополімеру ненасиченої карбонової кислоти/ефірів ненасиченої карбонової кислоти і приблизно від 25 до 60% мас. гідрофільного, здатного до утворення поперечних зв'язків полімера. Перевагою є те, що композиція зв'язуючого згідно з винаходом є розчинною у водному середовищі, що має концентрацію двовалентних іонів менше приблизно 50ч/млн і концентрацію одновалентних іонів менше приблизно 0,4% мас. Хоча як мономерний компонент потрійного сополімера можуть використовува тись звичайні ненасичені карбонові кислоти, переважні акрилова кислота та/або метакрилова кислота. Приклади ефірів ненасичених карбонових кислот як мономерних компонентів включають акрилові ефіри та/або метакрилові ефіри, що мають алкільну гр упу з 1 - 18 атомів вуглецю або циклоалкільну груп у з 3 - 18 атомів вуглецю; при цьому переважно, щоб індивідуально або в комбінації застосовувались акрилові ефіри та/або метакрилові ефіри, що мають алкільну гр упу з 1 - 12 атомів вуглецю або циклоалкільну гр упу з 3 - 12 атомів вуглецю. Більш конкретно, приклади потрійних сополімерів включають сополімери 10 - 90%мас, переважно 20 70%мас. акрилової кислоти та/або метакрилової кислоти і 90 - 10% мас, переважно 80 - 30% мас. акрилових ефірів та/або метакрилових ефірів, що мають алкільну групу з 1 - 18 атомів вуглецю або циклоалкільну груп у з 3 - 18 атомів вуглецю, в яких від 1 до 60% мольн., переважно від 5 до 50% мольн. акрилової кислоти та/або метакрилової кислоти нейтралізовано з утворенням солі; або сополімери 30 75% мас, переважно 40 - 65% мас. акрилової кислоти, 5 - 30% мас, переважно 10 - 25% акрилових ефірів та/або метакрилових ефірів, що мають алкільну груп у з 8 - 12 атомів вуглецю, і 20 - 40%мас, переважно 25 - 35% мас. акрилових ефірів та/або метакрилових е фірів, що мають алкільну груп у з 2 - 4 атомів вуглецю, в яких від 1 до 50% мольн., переважно від 2 до 40% мольн. акрилової кислоти нейтралізовано з утворенням солі. Молекулярна маса потрійного сополімера спеціально не обмежена, хоча середньомасова молекулярна маса потрійного сополімера переважно складає від 5000 до 1000000, більш переважно від 30000 до 500000. Як нейтралізуючий засіб для нейтралізації ненасиченого карбокислотного компонента сополімера може бути необов'язково використана будь-яка неорганічна або органічна основа. Приклади нейтралізуючих засобів містять неорганічні основи, такі як гідроксид натрію, гідроксид калію, гідроксид літію та карбонат натрію, і аміни, такі як моноетаноламін, діетаноламін, діетиламіноетанол, аміак, триметиламін, триетиламін, триполіамін, морфолін. Переважні етаноламіни або гідроксид натрію або комбінація гідроксиду калію з етанол амінами. Сополімери ненасичених карбонових кислот з ефірами ненасичених карбонових кислот розкриті в патенті США №5384189, під заголовком «Здатний до розкладення у воді нетканий матеріал», повний зміст якого включено в цей опис як посилання. Потрійний сополімер продається фірмою LION Corporation, Токіо, Японія. Інгібітори двовалентних іонів, що застосовуються в цьому винаході, містять сульфоновані сополіефіри, такі як EASTMAN AQ29D, AQ38D і AQ55D (продається фірмою Eastman Chemicals, Кингспорт, штат Теннессі); L9158 (продається фірмою АТО Findley); здатний до утворення поперечних зв'язків полі (етиленвінілацетат) (продається фірмою National Starch and Chemical Company, Бріджуотер, штат НьюДжерсі, під торговою назвою ELITE-33); поліфосфати, такі як триполіфосфат натрію; фосфінові кислоти, такі як етилендіамінотетра (метиленфосфінова кислота); амінокарбонові кислоти, такі як етилендіаміноцтова кислота і нітрілотриоцтова кислота; гідроксикарбонові кислоти, такі як лимонна кислота; і поліаміни, такі як порфозіни. Придатні для використання в цьому винаході гідрофільні полімери, здатні до утворення поперечних зв'язків, включають полімери, що мають один або декілька гідрофільних мономерів імономер, який здатний утворювати поперечні зв'язки. Необмежені приклади таких полімерів включають: 1) полі(етиленвінілацетат) з N-заміщеним акриламідом, таким як N-метилолакриламід; 2) сополімери на основі акриламіду і N-заміщеного акриламіду з мономером, здатним до утворення поперечних зв'язків, таким як N-метилолакриламід; 3) сополіакрилати, такі як гідроксіетилметакрилат або полі(етиленгліколь)-метакрилат (ПЕГ-МА), з метилметакрилатом або метилакрилатом; 4) полі(етиленвініловий спирт), що має менше приблизно 3% гідролізованих ланок; і 5) полі(етиленгліколь), прищеплений на інші полімери, такі як поліолефіни, в результаті чого поліетиленгліколеві частини молекули можуть утворювати поперечні зв'язки. Переважним полімером, здатним до утворення поперечних зв'язків, є полі(етиленвінілацетат) з N-метилол-акриламідом, що продається фірмою National Starch and Chemical Company, Бріджуотер, штат Нью-Джерсі, під торговою назвою ELITE-33. В іншому варіанті здійснення винаходу склади передбачуваного зв'язуючого можуть бути нанесені на будь-яку волокнисту підкладку з утворенням здатного до диспергування у воді волокнистого матеріалу. Диспергований у воді нетканий матеріал згідно з цим винаходом розчинний, тобто здатний дезінтегруватись або диспергуватись, у водному середовищі, що має концентрацію двовалентних іонів менше приблизно 50ч/млн і концентрацію одновалентних іонів менше приблизно 0,4% мас. Диспергований у воді матеріал згідно з цим винаходом придатний, зокрема, для застосування у виробах, що диспергуються у воді. Придатні волокнисті підкладки включають, але не обмежуються ними, неткані і ткані матеріали. В багатьох варіантах здійснення винаходу, зокрема в предметах особистої гігієни, переважними підкладками є неткані матеріали завдяки їх здатності поглинати рідини, такі як кров, менструальну рідину та сечу. В контексті цього винаходу під "нетканим матеріалом" мається на увазі матеріал, що має стр уктур у розподілу випадковим чином індивідуальних волокон або комплексних ниток, які можуть бути з'єднані одне з одним на зразок полотна. Неткані матеріали можуть бути одержані багатьма способами, які включають, але не обмежуються ними, процес повітряної укладки, процес мокрої укладки, процеси гідропереплетіння, кардочесання штапельного волокна, зв'язування і прядіння з розчину. Склад зв'язуючого придатний зокрема, для зв'язування волокон при одержанні нетканих матеріалів за допомогою процесу повітряної укладки. Ці матеріали особливо придатні для виготовлення натільних прокладок, матеріалів для розподілу рідин, вбирних матеріалів, таких як перев'язний матеріал, поглинаючі обгорткові простирадла і обгортковий матеріал для різних предметів особистої гігієни, що диспергуються у воді. Матеріали повітряної укладки особливо придатні для виготовлення попередньо зволожених салфеток. Маса на одиницю площі цих нетканих матеріалів, одержаних з допомогою процесу повітряної укладки, коливається приблизно від 20 до 200г/м 2 при товщині штапельного волокна 2 - 3 деньє і довжині близько 6 - 15мм. Що стосується хірургічного або вбирного матеріалів, то вони вимагають кращої еластичності та більш високої пухнастості, так що для виготовлення зазначених предметів використовуються штапельні волокна, що мають товщину приблизно 6 і більше деньє. Оптимальна остаточна щільність перев'язного або вбирного матеріалу знаходиться в межах приблизно від 0,025 до 0,050г/см 3. Матеріали для розподілу рідини повинні мати більш високу щільність, яка оптимально знаходиться в межах приблизно від 0,10 до 0.20г/см 3, з використанням в них волокон з більш низькими значеннями деньє; найбільш переважно використовува ти волокна товщиною в один деньє або менше 1,5 деньє. Салфетки, як правило, мають щільність приблизно від 0,05 до 0,1г/см 3 і вагу на одиницю площі в межах приблизно від 60 до 90г/см 2. Сам нетканий матеріал може бути сформований з натуральних волокон, синтетичних волокон і їх комбінацій. Вибір волокон залежить, наприклад, від вартості волокна і передбачуваного призначення готового матеріалу. Необмежуючі приклади придатних волокон, які можуть бути використані індивідуально або в комбінації для утворення підкладок, включають бавовняні, льняні, джутові, шерстяні волокна, волокна з деревної целюлози, волокна з регенерованої целюлози, такої як віскозний шовк, модифіковані целюлозні волокна, такі як ацетатне целюлозне волокно, або синтетичні волокна, що одержують з полівінілового спирту, поліефірів, поліамідів, поліакрилів, і т. д. За бажанням можуть бути використані також суміші одного або декількох з цих волокон. Для рушників нетканий матеріал, переважно, одержують з відносно коротких волокон, таких як волокна з деревної целюлози. Мінімальна довжина волокон залежить від способу, вибраного для формування нетканого матеріалу. При виготовленні нетканого матеріалу мокрим або сухим способом довжину волокна вибирають переважно в межах приблизно від 0,1 до 15мм. Було встановлено, що, коли матеріал, що змивається, містить значну кількість волокон, що мають довжину більше 15мм, їх довжина має тенденцію утворювати канати з волокон, що небажано у матеріалі, що змивається. Переважно, щоб нетканий матеріал згідно з цим винаходом, в тому разі, якщо його волокна не зв'язані одне з одним клеючою або зв'язуючою речовиною, мав відносно низьку міцність зчеплення у мокрому стані. Якщо волокна таких нетканих матеріалів з'єднані клеючою речовиною, яка втрачає свою міцність зчеплення у водопровідній та стічній водах, то нетканий матеріал легко руйнується в результаті механічного перемішування при змиві його в туалет і р усі по каналізаційних тр убопроводах. Нетканий матеріал згідно з цим винаходом може бути зформований в один або декілька шарів. У разі його багатошарового виготовлення шари звичайно укладаються один на одний, відповідно поверхня до поверхні, і усі або частина шарів можуть бути зв'язані з сусідніми шарами. Нетканий матеріал може бути також виготовлений з безлічі окремих нетканих матеріалів, причому зазначені окремі неткані матеріали можуть бути зформовані в один або декілька шарів. Зв'язуюче може бути розподілено на нетканому матеріалі шляхом одноразового нанесення або, якщо матеріал складається з декількох шарів, кожен окремий шар може бути індивідуально покритий зв'язуючим і потім з'єднаний з іншими шарами шляхом накладення шарів один на одний з утворенням таким чином готового нетканого матеріалу. Склад зв'язуючого може бути нанесено на нетканий матеріал будь-яким відомим способом. Зв'язуюче може наноситись на нетканий матеріал шляхом, наприклад, напилення, занурення, набивки, покриття або будь-яким іншим способом. Для збереження цілісності нетканого матеріалу при нанесенні на нього зв'язуючого необхідно рівномірно розподіляти зв'язуюче практично в усьому матеріалі, щоб покрити в основному усі місця схрещування волокон. Переважно, зв'язуюче розподіляють в нетканому матеріалі так, щоб ним було покрито приблизно від 80 до 100 процентів місць схрещування волокон. Більш переважно, зв'язуюче розподіляють в нетканому матеріалі так, щоб ними було покрито приблизно від 95 до 100 процентів місць схрещування волокон. Ще одним аспектом винаходу є спосіб одержання нетканого матеріалу, що диспергується у воді. Спосіб включає стадію контактування волокнистої підкладки з ефективною кількістю зв'язуючого згідно з цим винаходом для зв'язування основної кількості волокон і подальшу стадію сушіння нетканого матеріалу для утворення здатного до диспергування у воді волокнистого матеріалу. Для спрощення його нанесення на нетканий матеріал зв'язуюче може бути емульговано, дисперговано та/або розчинено в воді або в розчиннику, такому як метанол, етанол або тому подібне, причому вода є переважним носієм. Зв'язуюче може містити приблизно від 1 до 30% мас., переважно, від 2,5 до 20% мас. твердих частинок. У розрахунку на масу матеріалу зв'язуюче може бути розподілено в нетканому матеріалі або «додано до нього» у кількості приблизно від 1 до 50%мас., переважно від 5 до 30%мас. і більш переважно від 8 до 25 % мас. Коли кількість зв'язуючого менше, ніж зазначено вище, нетканий матеріал, що одержують, має недостатню механічну міцність. З іншого боку, якщо кількість зв'язуючого перевищує ви щенаведену кількість, то нетканий матеріал, що одержують, не має високої м'якості і доброї якості на дотик. Композиція зв'язуючого може містити пластифікатори, такі як гліцерин; сорбітол; емульговане мінеральне масло; ефіри бензойної кислоти; полігліколі, такі як поліетиленгліколь, поліпропіленгліколь і їх співполімери; деканоїл-N-метилглюкамід; трибутилцитрат; і трибутоксіетилфосфат, доданий до розчину, що містить зв'язуюче, проте це не є переважним. Кількість пластифікатора залежить від заданої м'якості нетканого матеріалу, але, як правило, пластифікатор може додаватись у кількості від 0 до приблизно 10%мас. перерахунку на масу матеріалу. В зв'язуюче можуть бути, за необхідності, введені ароматизатори, барвники, протиспінювачі, бактерициди, антисептики, поверхнево-активні речовини, загущувачі, наповнювачі, а також, за необхідності, інші розчинні у воді зв'язуючі, такі як полівініловий спирт, водні дисперсії, наприклад, полівінілхлориду, поліакрилатів, поліметакрилатів, співполімерів акрилатів і метакрилатів, полімерів акрилової кислоти, метакрилової кислоти або їх солі і карбоксиметилцелюлоза. Після нанесення на нього композиції зв'язуючого нетканий матеріал сушать за допомогою будь-яких відомих засобів, таких як, наприклад, повітряні сушильні печі безперервної дії. Після сушіння когезійнозв'язаний нетканий волокнистий матеріал має підвищену міцність на розтягування у порівнянні з міцністю на розтягування аналогічного, але не обробленого матеріалу, одержаного способом повітряної або мокрої укладки. Наприклад, міцність на розтягування матеріалу може бути підвищена не менше ніж на 25% у порівнянні з міцністю на розтягування необробленого матеріалу. Зокрема, міцність на розтягування матеріалу може бути підвищена не менше ніж на 100% і, більш конкретно, не менше ніж на 500% у порівнянні з міцністю на розтягування необробленого матеріалу. Проте, і це с перевагою винаходу, матеріал буде розпадатись або здатним розпадатись при поміщенні його у м'яку або помірно тверду холодну воду і перемішуванні. В контексті цього винаходу термін «дезінтегруватись», «розпадатись», «здатний розпадатись» і «здатний до диспергування у воді» використовуються взаємозамінними для опису розпадання або розділення на безліч частин матеріалу, коли матеріал після його перебування приблизно протягом 90 хвилин у водопровідній воді розкладається на безліч шматочків, причому кожен шматочок матеріалу має середній розмір менше 50%, переважно менше 40% і ще більш переважно менше 30% відносно його розміру до диспергування. Переважно, щоб матеріал розпадався приблизно після 60 хвилин перебування у воді і, ще переважніше, щоб після 30 хвилин. Нетканий матеріал, придатний для перетворення в салфетку або будь-який інший описаний вище предмет одноразового використання, може бути будь-якого типу, використовуваного для таких виробів. Готові салфетки можуть упаковуватись індивідуально, переважно у складеному стані, у вологонепроникному конверті або упаковані в контейнери, який вміщує будь-яку потрібну кількість попередньо складених шарів і укладених в купку у водонепроникній упаковці з нанесеним на них змочуючим агентом. Зволожена салфетка може містити змочуючий агент. В перерахунку на масу сухого матеріалу, вміст змочуючого агента в салфетці може складати приблизно від 10 до 400%, переважно від 100 до 300%. Салфетка повинна зберігати свої дані характеристики протягом періодів часу, які містять час зберігання на складі, транспортування, роздрібного продажу та зберігання у споживача. Отже, термін зберігання салфеток повинен складати від двох місяців до двох років. З рівня техніки відомі різні форми водонепроникних конвертів для упакованих у вологому стані матеріалів, таких як салфетки, хустки і тому подібне. Будь-які з них можуть бути використані для упаковки попередньо зволожених салфеток, які пропонуються згідно з цим винаходом. Нетканий матеріал, згідно з цим винаходом, може бути включений у вироби, що поглинають рідину організму, такі як санітарні салфетки, пелюшки, хірургічні перев'язні засоби, тканини і тому подібне. Особливість зв'язуючого полягає в тому, що воно не розчиняється при контакті з зазначеними рідинами, якщо концентрація двовалентних іонів в рідині перевищує рівень розчинності. Нетканий матеріал зберігає свою структур у і м'якість і має задовільну міцність для практичного використання. Проте, при контакті з водою, що має концентрацію двовалентних іонів приблизно до 50ч/млн, зв'язуюче розкладається. В цьому разі структура нетканого матеріалу легко руйнується і розпадається у воді. Цей винахід пояснюється на нижченаведених прикладах, які не обмежують об'єм винаходу. Порівняльний приклад 1 Готують розчин зв'язуючого, що містить 52,6% мас. потрійного сополімеру ненасиченої карбонової кислоти/ефірів ненасиченої карбонової кислоти (продається фірмою LION Corporation, Токіо, Японія під торговою назвою SSB-3b); 42,8% мас. Code L9158 (продається фірмою АТО Findley, Wauwatosa, штат Вісконсин) як інгібітор двовалентних іонів і 4,6% мас. сорту сорбіту, що не кристалізується (продається фірмою Рfizer), як пластифікатор шляхом розчинення смоли у воді з одержанням розчину, що містить близько 13% мас. твердих речовин. На один бік волокнистої підкладки з одержаного способом мокрої укладки нетканого матеріалу, що містить 60% мас. поліетиленгерефталатних (ПЕТ) штапельних волокон і 40% мас. целюлозного волокна Abaca (продається фірмою Hanson & Orth, Уілмінгтон, штат Північна Кароліна), наносять розпиленням приготовлений вищенаведений склад у кількості 20 - 25% мас. в перерахунку на суху масу підкладки. Оброблений таким чином матеріал потім сушать у повітряній печі в нагнітальному режимі при 105°С (221°F) протягом 10 хвилин. Матеріал занурюють на дві хвилини в невелику тарілку, що містить 50мл випробувального розчину, що має концентрацію двовалентних іонів (Ca++) 100ч/млн. Матеріал стійкий у випробувальному розчині, але розкладається в холодній водопровідній воді через 15 хвилин. Міцність на розтягування вищенаведеного насиченого нетканого матеріалу визначають за допомогою модифікованої методики випробувань ASTM-D5034-11 (1994). Насичений нетканий матеріал має ширину 25,4мм і довжину 152мм. Метод модифікують шляхом використання приладу для випробування на розтягування фірми Sintech з розміром просвіту затискувача 100мм і швидкістю відділення повзуна 30,5см в хвилину. Міцність на розтягування насиченого матеріаіу в машинному напрямі (МН) складає 90г на 25,4мм ширини. Приклад 1 Готують розчин зв'язуючого у відповідності до цього винаходу, що містить(склад 1): 50% мас. потрійного сополімеру ненасиченої карбонової кислоти/ефірів ненасиченої карбонової кислоти (продається фірмою LION Corporation, Токіо, Японія під торговою назвою SSB-3b); 25% мас. інгібітора двовалентних іонів (продається фірмою Eastman Chemical під торговою назвою AQ-29D); і 25% мас. здатного до утворення поперечних зв'язків полі (етиленвінілацетату) (продається фірмою National Starch and Chemical Company, Бріджуотер, штат Нью-Джерсі під торговою назвою ELITE-33). Склад розбавляють до загального вмісту 13% твердих речовин. Склад наносять розпиленням на одну сторону підкладки з одержаного способом мокрої укладки нетканого матеріалу, описаного у порівняльному прикладі 1. Оброблений таким чином матеріал потім сушать у повітряній печі в нагнітальному режимі при 105°С (221°F) протягом 10 хвилин. Матеріал занурюють на дві хвилини в невелику тарілку, що містить 50мл випробувального розчину, що має концентрацію двовалентних іонів (Са**) 100ч/млн. Міцність на розтягування насиченого нетканого матеріалу, визначена у відповідності до методики, описаної в порівняльному прикладі 1, складає 280г на 25,4мм ширини. Матеріал стійкий у випробувальному розчині, але розкладається у холодній водопровідній воді через 50 хвилин. Порівняльний приклад 2 Розчин зв'язуючого з порівняльного прикладу 1 розводять деіонізованою водою до загального вмісту твердих речовин 5,9% мас. Зазначений склад зв'язуючого у кількості 20% мас. в перерахунку на суху масу нетканого матеріалу, наносять розпиленням на обидві сторони підкладки, що приготовлена з одержаного способом мокрої укладки волокнистого нетканого матеріалу, що містить целюлозу Weyerhaueser CF 405. Оброблений таким чином матеріал має загальну вагу на одиницю площі 68г/м 2. Матеріал потім сушать у печі при температурі 204,4°С (400°F ) протягом 10 - 15 секунд. В матеріал додають, у кількості 185% мас. в перерахунку на суху масу матеріалу, водний розчин, що містить 100ч/млн двовалентних іонів кальцію. Міцність на розтягування насиченого нетканого матеріалу визначають за допомогою наступних методик випробувань ASTM-D5034-11 (1994). Насичений нетканий матеріал має ширину 76мм і довжину 152мм. Насичений нетканий матеріал поміщають в прилад Твінга-Альберта (Thwing-Albert) для випробування на розтягування. Міцність на розтягування насиченого матеріалу у поперечному до машинного напряму (ПН) складає 185г на 76мл ширини. Матеріал стійкий у випробувальному розчині, але розкладається у холодній водопровідній воді через приблизно 15 хвилин. Змочуваність сухого нетканого матеріалу визначають наступним чином. За допомогою шприца об'ємом 10см 3 з голкою 18-го розміру на сухий матеріал наносять краплю деіонізованої води в восьми довільних точках. Записують час, необхідний для того, щоб крапля води проникла через матеріал, і середнє з восьми записаних значень часу приймають за змочуваність. Сухий матеріал вбирає краплю деіонізованої води за 3 хвилини і 5 секунд. Порівняльний приклад 3 Розчин зв'язуючого з порівняльного прикладу 1 розводять деіонізованою водою до загального вмісту твердих речовин 5,9% мас. Зазначений склад зв'язуючого у кількості 20% мас, в перерахунку на суху масу підкладки з волокнистого нетканого матеріалу, наносять розпиленням на обидві сторони підкладки, що містить целюлозу Weyerhaueser CF 405. Оброблений таким чином матеріал має загальну вагу на одиницю площі 71г/м 2. Матеріал потім сушать у печі при температурі 204,4°С (400°F) протягом 10 - 15 секунд. В матеріал додають, у кількості 186% мас.в перерахунку на суху масу матеріалу, водний розчин, що містить 100ч/млн двовалентних іонів кальцію. Міцність на розтягування насиченого нетканого матеріалу, визначена у відповідності до методики, описаної в порівняльному прикладі 2, складає 225г на 76мм ширини. Матеріал стійкий у випробувальному розчині, але розкладався у воді приблизно за 10 хвилин. Приклад 2 Готують розчин зв'язуючого згідно з винаходом, що містить (склад 2): 65,0% мас. LION SSB-3b і 35,0% мас. ЕLIТЕ-33. Склад розводять до загального вмісту 15,0% твердих речовин. Приблизно 25% мас. розчину складу 2, в перерахунку на суху масу підкладки з нетканого матеріалу, наносять на підкладку з волокнистого нетканого матеріалу, що містить целюлозу Weyerhaueser CF 405. Оброблений таким чином матеріал має загальну вагу на одиницю площі 69г/м 2. Ма теріал потім сушать в печі при температурі 193,3°С (380°F) протягом 10 - 15 секунд. В матеріал додають, у кількості 250% мас, в перерахунку на суху масу матеріалу, водний розчин, що містить 100ч/млн двовалентних іонів кальцію. Міцність на розтягування насиченого нетканого матеріалу, визначена у відповідності до методики, описаної в порівняльному прикладі 2, складає 700г на 76мм ширини. Матеріал стійкий в випробувальному розчині, але розпадається у воді приблизно менше ніж за 60 хвилин. Згідно з методикою визначення змочуваності, описаною у порівняльному прикладі 2, сухий матеріал вбирає краплю деіонізованої води в середньому за одну хвилину і вісім секунд. Приклад 3 Готують інший розчин зв'язуючого за винаходом, що містить (склад 3): 65,0 % мас. LION SSB-3b; 22,5% мас. ELITE-33 і 12,5% мас. AQ-29D (інгібітор двовалентних іонів). Склад розводять до загального вмісту 15,5% мас. Твердих речовин. Приблизно 25% мас. розчину складу 3, у перерахунку на суху масу підкладки з нетканого матеріалу, наносять на підкладку з волокнистого нетканого матеріалу, що містить целюлозу Weyerhaueser CF 405. Оброблений таким чином матеріал має загальну вагу на одиницю площі 72г/м 2. Матеріал потім сушать при температурі 193,3°С (380°F) протягом 10 - 15 секунд. В матеріал додають, у кількості 250% мас, в перерахунку на суху масу матеріалу, водний розчин, що містить 100ч/млн двовалентних іонів кальцію. Міцність на розтягування насиченого нетканого матеріалу, визначена у відповідності до методики, описаної в порівняльному прикладі 2, складає 621г на 76мм ширини. Матеріал стійкий у випробувальному розчині, але розпадається у воді приблизно менше ніж за 15 хвилин. Згідно з методикою визначення змочуваності, яку описано у порівняльному прикладі 2, сухий матеріал вбирає краплю деіонізованої води в середньому менше ніж за десять секунд. Приклад 4 Готують ще один розчин зв'язуючого за винаходом, що містить(склад 4): 39,5% мас. LION SSB-3b, 32,1% мас. інгібітора двовалентних іонів (L-9158, продається фірмою АТО Findley), 25% мас. полі (етиленвінілацетату) (ELITE-33) і 3,4% мас. сорбіту як пластифікатора. Склад розводять деіонізованою водою до загального вмісту 7,8% мас. твердих речовин. Приблизно 20% мас. розчину складу 4, в перерахунку на суху масу підкладки з нетканого матеріалу, наносять на підкладку з волокнистого нетканого матеріалу, що містить целюлозу Weyerhaueser CF 405. Оброблений таким чином матеріал має загальну вагу на одиницю площі 66г/м 2. Матеріал потім сушать у печі при температурі 226,7°С (440°F) протягом 10 15 секунд. В матеріал додають, у кількості 186% мас, в перерахунку на суху масу матеріалу, водний розчин, що містить 100ч/млн двовалентних іонів кальцію. Міцність на розтягування насиченого нетканого матеріалу, визначена згідно з методикою, описаною у порівняльному прикладі 2, складає 587г на 76мм ширини. Матеріал не розпадається у воді внаслідок надлишкової кількості поперечних зв'язків у полімерах, що утворились в результаті високої температури сушіння. Згідно з методикою визначення змочуваності, що описана у порівняльному прикладі 2, сухий матеріал вбирає краплю деіонізованої води в середньому за дві хвилини і 17 секунд. Приклад 5 Методику ви щенаведеного прикладу 4 повторюють, за винятком наступних відмінностей. В матеріал додають у кількості 173% мас, у перерахунку на суху масу матеріалу, водний розчин, що містить 100ч/млн двовалентних іонів кальцію. Міцність на розтягування насиченого нетканого матеріалу, визначена згідно з методикою, описаною у порівняльному прикладі 2, складає 652г на 76мм ширини. Матеріал не розпадається у воді внаслідок надлишкової кількості поперечних зв'язків у полімерах, що утворились в результаті високої температури сушіння. Приклад 6 Приблизно 15% мас. розчину складу 4, у перерахунку на суху масу підкладки з нетканого матеріалу, наносять на обидві сторони підкладки. Оброблений таким чином матеріал має загальну вагу на одиницю площі 68г/м 2. Матеріал потім сушать при 226,7°С (440°F) протягом 10 - 15 секунд. В матеріал додають, у кількості 226% мас, в перерахунку на суху масу матеріалу, водний розчин, що містить 100ч/млн двовалентних іонів кальцію. Міцність на розтягування насиченого нетканого матеріалу, визначена згідно з методикою, описаною у порівняльному прикладі 2, складає 660г на 76мм ширини. Матеріал стійкий в випробувальному розчині, але розпадається в воді менше ніж за одну годину. Згідно з методикою визначення змочуваності, що описана у порівняльному прикладі 2, сухий матеріал вбирає краплю деіонізованої води в середньому за одну хвилину і 52 секунди. Приклад 7 Методику ви щенаведеного прикладу 4 повторюють, за винятком наступних відмінностей. Приблизно 10% мас. розчину складу 4, в перерахунку на суху масу підкладки з нетканого матеріалу, наносять розпиленням на обидві сторони підкладки. Оброблений таким чином матеріал має загальну вагу на одиницю площі 65г/м 2. Ма теріал потім сушать при 204,4°С (400°F) протягом 10 - 15 секунд. В матеріал додають, у кількості 204% мас, в перерахунку на суху масу матеріалу, водний розчин, що містить 100ч/млн двовалентних іонів кальцію. Міцність на розтягування насиченого нетканого матеріалу, визначена згідно з методикою, описаною у порівняльному прикладі 2, складає 430г на 76мм ширини. Матеріал стійкий у випробувальному розчині, але розпадається у воді менше ніж за одну годину. Для спеціаліста в даній галузі ясно, що в пропонованому винаході можливі різні заміни, опущення, зміни та модифікації, які не міняють його суті або меж патентних домагань, заявлених в формулі винаходу. Згідно з цим, вищенаведений опис повинен розумітись лише як приклад викладення переважної галузі цього винаходу, але не як обмеження винаходу.