Застосування 3-(r)-[3-(2-метоксифенілтіо)-2-(s)-метилпропіл]аміно-3,4-дигідро-2н-1,5-бензоксатієпіну для лікування раку

Реферат: Винахід стосується застосування 3-(R)-[3-(2-метоксифенілтіо)-2-(S)-метилпропіл]аміно-3,4дигідро-2Н-1,5-бензоксатієпіну або будь-якої з його фармацевтично прийнятних солей для лікування раку і, зокрема, для профілактики та/або лікування метастазів раку. UA 110857 C2 (12) UA 110857 C2 UA 110857 C2 5 Винахід відноситься до застосування 3-(R)-[3-(2-метоксифенілтіо)-2-(S)-метил-пропіл]аміно3,4-дигідро-2H-1,5-бензоксатієпіну або будь-якої з його фармацевтично прийнятних солей при лікуванні раку і, зокрема, при попередженні та/або лікуванні ракових метастазів. 3-(R)-[3-(2-метоксифенілтіо)-2-(S)-метил-пропіл]аміно-3,4-дигідро-2H-1,5-бензоксатієпін, представлений формулою: H O S N O (S) (R) S 10 15 20 25 30 35 40 45 50 його фармацевтично прийнятні солі та його застосування при лікуванні стенокардії, серцевої недостатності, інфаркту міокарду і порушень серцевого ритму розкриті в заявці на патент WO 02/081464. Рак може бути визначений в широкому значенні як захворювання, обумовлене проліферацією і неконтрольованою дисемінацією клітин організму, які стали аномальними. Це захворювання є одною з основних причин смертності в розвинених країнах, і число нових випадків постійно зростає. Проте, серед іншого, завдяки прогресу в протиракових терапіях смертність унаслідок раку значно знизилася. Протиракові терапії включають, відповідно до типу і ступеню прогресу захворювання, операцію, радіотерапію та хіміотерапію. В більшості випадків необхідна комбінація двох або трьох з цих способів. Радіотерапія є місцево-регіонарним способом лікування раку, при якій застосовують іонізуюче випромінювання для руйнування ракових клітин, при цьому наскільки можливо захищаючи прилеглу здорову тканину. Хіміотерапія полягає в застосуванні речовин, здатних знищувати ракові клітини або обмежувати їх проліферацію. Коли рак виявляють на ранній стадії, тобто до появи метастазів, прогноз є відносно сприятливим. Проте на практиці це складає тільки приблизно 30% випадків. В даному випадку пухлину, відому як первинна пухлина, лікують локально за допомогою операції та/або радіотерапії; пацієнти можуть отримувати додаткову хіміотерапію, призначену для зниження ризиків рецидиву і виникнення вторинних пухлин або метастазів. Багато типів раку здібні до утворення метастазів, які можуть знаходитися на відстані від первинної пухлини, і можуть виникати через декілька років після лікування первинної пухлини. Це явище можна пояснити існуванням преангіогенних мікрометастазів або клітин, що залишаються без ділення протягом тривалого періоду часу у вторинному сайті (сайтах). У онкології термін “метастази” позначає вторинні пухлини, що утворюються за рахунок розповсюдження клітин з первинної пухлини, ідентифікованої або не ідентифікованої. Термін “мікрометастази” використовують, коли розмір цих вторинних пухлин не перевищує 2 мм. Хоча метастатичні клітини мають походження від первинної пухлини, вони можуть бути не точно ідентичні її клітинам. Дійсно, цим клітинам потрібно придбати ряд характеристик, що забезпечують перехід цих клітин від ракового до метастатичного фенотипу. Проте, утворення метастазів є комплексним процесом, скороченим в даному описі як "метастатичний процес", за допомогою якого ракові клітини покидають первинну пухлину і мігрують в інші частини організму, використовуючи лімфатичну та/або кровоносну систему. Метастатичний процес може бути розбитий на безліч стадій: 1) ракові клітини відділяються від первинної пухлини і зв'язуються, одночасно розкладаючи їх, з білками, що утворюють позаклітинний матрикс, який відокремлює пухлину від прилеглої тканини, 2) як тільки відбулося руйнування в матриксі, ці клітини інфільтрують навколишню тканину, включаючи лімфатичні та/або кровоносні судини, 3) потім клітини виживають в кровообігу і транспортуються у вторинний сайт (сайти), де вони виходять шляхом екстравазації, 4) клітини зв'язуються з тканиною і проліферують після активації мікрооточення та індукують ангіогенез з утворенням метастазу. Термін “ангіогенез” позначає серію процесів, що веде до утворення нових кровоносних капілярів з передіснуючої судинної системи. В більшості випадків раку смертність є наслідком не первинної пухлини, а метастазів, що розвиваються і розмножуються на одному або на безлічі органів. Лікування метастатичних форм раку по суті засноване на хіміотерапії; радіотерапію та/або операцію, як правило, застосовують додатково для ослаблення деяких симптомів. Проте, на практиці способи лікування шляхом системної хіміотерапії неефективні на метастазах і не діють на сам метастатичний процес. 1 UA 110857 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Розроблена додаткова стратегія, яка полягає не в руйнуванні метастазів, а скоріше, в запобіганні їх зростанню більше декількох мм шляхом затримання пухлинного ангіогенезу із застосуванням речовин, що інгібують проліферацію клітин з епітелію кровоносних судин. Антиангіогенні речовини, вживані в протиракових терапіях, включають бевацизумаб, сорафеніб і сунітиніб. Бевацизумаб є моноклональним антитілом, що зв'язується зі всіма ізоформами чинника зростання кровоносних судин (VEGF; від англ. “vascular epithelial growth factor”) і запобігає його зв'язуванню з рецепторами VEGF. Сорафеніб і сунітиніб є неселективними інгібіторами рецепторів трозинкіназ, зокрема, VEGF. Антиангіогенні речовини мають непряму антиметастатичну активність, оскільки вони підсилюють доставку агентів хіміотерапій, хоча і не перешкоджають самому метастатичному процесу. Проте, дані лікарські препарати включають серйозні недоліки: 1) ці препарати зменшують щільність тканинних мікросудин і перешкоджають нормальним процесам репарації; 2) вони погіршують коронарне захворювання, викликають артеріальну гіпертензію і тромбоз; 3) не існує прогностичних факторів відповіді або виникнення резистентності, та 4) їх вартість дуже висока. З урахуванням обмежень сучасних терапій існує реальна медична необхідність в речовинах, здібних до запобігання метастазам у пацієнтів, страждаючих раком. Крім того, виявляються дуже бажаними досліджувані речовини, що мають прямі антиметастатичні властивості, отже, доповнюючі властивості існуючих лікарських препаратів. Описано, що іонні канали залучені в механізми інвазії і міграції, необхідні для утворення метастазів (Arcangeli et al. 2009, Curr. Med. Chem. 16, 66-93). Ці канали, які аномально експресуються в ракових клітинах, включають потенціалзалежний натрієвий канал Nav1.5 (Onkal and Djamgoz 2009, Eur. J. Pharmacol. 625, 206-219). У даному винаході термін "Nav1.5" позначає потенціалзалежні натрієві канали, де альфа-субодиниця, що утворює отвір каналу, кодується геном SNC5A (також відомим як H1), розташованим на хромосомі 3. Альфасубодиниця може бути асоційована з однією або з безліччю допоміжних субодиниць (званих бета-субодиницею (субодиницями)), що кодуються генами SNC1B, SNC2B, SNC3B, SNC4B, розташованими на хромосомах 11 і 19. Таким чином, показано, що експресія функціональних каналів Nav1.5 в клітинах раку яєчника значно підвищує їх метастатичний потенціал (Gao et al. 2010, Oncology Reports 23, 1293-1299). Аналогічно, функціональні канали Nav1.5 виявлені в біопсіях високо метастатичного раку молочної залози (Brisson et al. 2011, Oncogene 30, 2070-2076) або раку ободової кишки (House et al. 2010, Cancer Res. 70, 6957-6967), при цьому вони не виявлені в здорових клітинах з відповідної тканини, або з тканини пухлини з невеликими метастазами або без метастазів. Канали Nav1.5 також виявлені в безлічі біопсій раку легенів та лініях пухлинних клітин (Roger et al. 2007, Int. J. Biochem. Cell Biol. 39, 774-786). Експресія або гіперекспресія каналу типу Nav1.5, крім того, запропонована як діагностичний інструмент відносно метастатичного потенціалу ракових клітин (Fraser et al. 2005, Clin. Cancer Res. 11, 5381-5389). Також припустили, що корисний ефект довголанцюгових ненасичених жирних кислот при раках молочної залози, ободової кишки і простати може бути пов'язаний з їх інгібіторними властивостями відносно натрієвого струму Nav1.5, хоча механізм їх дії невідомий (Gillet et al. 2011, Biochimie 93, 4-6). В експериментах in vitro показане, що блокатори каналу Nav1.5, такі як тетродотоксин або поліклональні антитіла, направлені проти неонатальної форми каналу Nav1.5, ослабляють метастатичний потенціал в безлічі ліній ракових клітин (Chioni et al. 2005, J. Neurosci. Methods 147, 88-98). Таким чином, ряд даних вказує на те, що натрієвий струм, що продукується каналом Nav1.5, відіграє основну роль в метастатичному процесі ракових клітин, щонайменше при деяких типах раку, зокрема, при раку молочної залози, легені, простати, ободової кишки, сечового міхура, яєчника, сім’яника, шкіри, щитовидної залози або шлунку. Механізми, за допомогою яких канали Nav1.5 потенціюють утворення метастазів, не пояснені, але висунутий ряд гіпотез, таких як, наприклад, модифікація адгезії, регуляція протеолітичних ферментів. На закінчення, канал Nav1.5, таким чином, виявлений як потенційна мішень для запобігання утворенню метастазів. З урахуванням убіквітарної ролі каналу Nav1.5, його використання як терапевтичної мішені для розробки протиракового та/або антиметастатичного агента, проте, складно. Дійсно, канал Nav1.5 широко розподілений в організмі, зокрема, в клітинах серця і кровоносних судин (Goldin 2001, Annu. Rev. Physiol. 63, 871-894). У кардіоміоцитах відкриття каналу Nav1.5 запускає вхідний натрієвий струм, який може бути дезактивований щонайменше двома шляхами, кожен з яких характеризується кінетикою закриття каналу: швидкої інактивації та повільної інактивації. Швидка інактивація індукує так званий "швидкий" струм Nav1.5, що триває тільки декілька мілісекунд, тоді як повільна інактивація утворює так званий "повільний" струм, що триває декілька десятків мілісекунд. 2 UA 110857 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Швидкий струм Nav1.5 відіграє фундаментальну роль в нормальній функції серця, де він активує і поширює серцевий потенціал дії. З іншого боку, дія повільного струму, мабуть, не є важливою в нормальній функції серця, і він продукується або значно посилюється в клітинах серця і судин, підданих стресу (Bocquet et al. 2010, Br. J. Pharmacol. 161, 405-415). Несподівано автори винаходу продемонстрували, що 3-(R)-[3-(2-метоксифенілтіо)-2-(S)метил-пропіл]аміно-3,4-дигідро-2H-1,5-бензоксатієпін, що є селективним інгібітором повільного струму Nav1.5, також інгібує натрієвий струм, що продукується натрієвими каналами Nav1.5, виявленими в ракових клітинах, скорочено позначений в даному описі як "метастатичний струм Nav1.5". На підставі цього спостереження виявлено, що метастатичний струм Nav1.5 і повільний струм Nav1.5 мають достатньо схожі біофізичні характеристики, де обидва струми розпізнаються 3-(R)-[3-(2-метоксифенілтіо)-2-(S)-метил-пропіл]аміно-3,4-дигідро-2H-1,5бензоксатієпіном. Також виявлено, що метастатичний струм Nav1.5 і швидкий серцевий струм Nav1.5 можуть бути фактично роз'єднані. Дійсно, автори винаходу продемонстрували, що 3-(R)-[3-(2метоксифенілтіо)-2-(S)-метил-пропіл]аміно-3,4-дигідро-2H-1,5-бензоксатієпін не впливає на нормальну функцію серцево-судинної системи під контролем швидкого струму Nav1.5 навіть при високих дозах. Таким чином, 3-(R)-[3-(2-метоксифенілтіо)-2-(S)-метил-пропіл]аміно-3,4дигідро-2H-1,5-бензоксатієпін має селективність дії, потрібну для його застосування як антиметастатичного агента, оскільки він блокує метастатичний струм Nav1.5, не перешкоджаючи швидкому струму Nav1.5, істотному для нормальної функції серця і судин. Інгібітори/блокатори каналу Nav1.5 включають різні не-Nav1.5-селектівні сполуки, такі як природні токсини, терапевтичні молекули (наприклад, анестетичні, протиаритмічні агенти) та інсектициди (Anger et al. 2001, J. Med. Chem. 44, 115-137). Описано тільки два лікарські препарати як переважні блокатори повільного серцевого струму Nav1.5: ранолазин (RN 9563555-5) і рилузол (RN 1744-22-5), але вони відносно неефективні і неселективні по відношенню до даного струму. Крім того, вони взаємодіють з молекулярними мішенями, що відрізняються від каналу Nav1.5. Цікаво, що рилузол описаний як такий, що має антиметастатичну активність при меланомах, проте, в дану активність залучені інші механізми, які відрізняються від інгібування повільного натрієвого струму Nav1.5 (US 20100221246; Biechele et al. 2010, Chemistry & Biology 17, 1177- 1182; Wu et al. 2009, Neurotoxicology 30, 677-685). Таким чином, в даному винаході запропоновані нові засоби боротьби з раком, і конкретніше для профілактики або лікування його метастазів, за допомогою прямої дії на метастатичний процес, яке нездібний здійснювати жоден існуючий агент. Хоча канал Nav1.5 ідентифікований в різних типах метастатичного раку, таких як рак молочної залози, легені, простати або ободової кишки, очевидно, що застосування 3-(R)-[3-(2метоксифенілтіо)-2-(S)-метил-пропіл]аміно-3,4-дигідро-2H-1,5-бензоксатієпіну не обмежено даними формами раку, але застосовно до всіх форм раку, де клітини серед іншого експресують канал Nav1.5. Конкретніше, і як приклад, згідно винаходу продемонстровано, що 3-(R)-[3-(2метоксифенілтіо)-2-(S)-метил-пропіл]аміно-3,4-дигідро-2H-1,5-бензоксатієпін або будь-яка з його фармацевтично прийнятних солей блокує метастатичний струм Nav1.5 в пухлинній лінії високо метастатичного раку молочної залози людини. З урахуванням відношення, встановленого між струмом, що продукується каналами Nav1.5, виявленими в ракових клітинах, та їх схильністю до утворення метастазів, виявлення властивостей, що інгібують цей струм, отже, еквівалентно виявленню антиметастатичних властивостей. Крім того, автори винаходу продемонстрували, що 3-(R)-[3-(2-метоксифенілтіо)-2-(S)-метил-пропіл]аміно-3,4-дигідро-2H-1,5-бензоксатієпін не мав цитотоксичності. Даний винахід відноситься до 3-(R)-[3-(2-метоксифенілтіо)-2-(S)-метил-пропіл]аміно-3,4дигідро-2H-1,5-бензоксатієпіну або до будь-якої з його фармацевтично прийнятних солей, вживаних як лікарський засіб, призначений для лікування раку і конкретніше для профілактики або лікування його метастазів. У даному винаході термін "фармацевтично прийнятний" відноситься до хімічних сполук і композицій, що не призводять до якої-небудь шкідливої або алергічної дії, або до якої-небудь іншій небажаній реакції при введенні людині. При використанні в даному винаході термін "фармацевтично прийнятний ексципієнт" включає будь-який розчинник, ад'ювант або наповнювач, наприклад, консервуючі агенти, об'ємоутворюючі агенти, розпушуючі, зволожуючі, диспергуючі, антибактеріальні або протигрибкові агенти, або які-небудь агенти, що підходять для уповільнення всмоктування та резорбції в кишечнику і травному тракті. Використання цих середовищ або векторів добре відоме фахівцям в даній області техніки. 3 UA 110857 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Термін "фармацевтично прийнятні солі" сполуки позначає солі, що є фармацевтично прийнятними, як визначено в даному описі, і що мають фармакологічну активність початкової сполуки, що мається на увазі. Такі солі включають: соли приєднання кислоти, утворені з мінеральними кислотами, такими як соляна кислота, бромисто-воднева кислота, сірчана кислота, азотна кислота, фосфорна кислота і подібні кислоти, утворені з органічними кислотами, такими як оцтова кислота, бензолсульфонова кислота, бензойна кислота, камфорсульфонова кислота, лимонна кислота, етансульфонова кислота, фумарова кислота, глюкогептонова кислота, глюконова кислота, глутамінова кислота, гліколева кислота, гідроксинафтойна кислота, 2-гідроксиетансульфонова кислота, молочна кислота, малеїнова кислота, яблучна кислота, мигдалева кислота, метансульфонова кислота, муконова кислота, 2нафталінсульфонова кислота, пропіонова кислота, саліцилова кислота, янтарна кислота, дибензоїл-L-винна кислота, винна кислота, пара-толуолсульфонова кислота, триметилоцетова кислота, трифтороцтова кислота і тому подібне. Фармацевтично прийнятні солі також включають форми приєднання розчинника (сольвати) або кристалічні (поліморфні) форми, як визначено в даному описі, одній і тій же солі приєднання кислоти. Винахід також відноситься до застосування 3-(R)-[3-(2-метоксифенілтіо)-2-(S)-метилпропіл]аміно-3,4-дигідро-2H-1,5-бензоксатієпіну або будь-якої з його фармацевтично прийнятних солей у пацієнтів, у яких представлена одна або більш ракових пухлин, в якої клітини серед іншого експресують потенціалзалежний натрієвий канал Nav1.5. Даний винахід, крім того, відноситься до фармацевтичної композиції, що містить як активний агент 3-(R)-[3-(2-метоксифенілтіо)-2-(S)-метил-пропіл]аміно-3,4-дигідро-2H-1,5-бензоксатієпін або будь-яку з його фармацевтично прийнятних солей і щонайменше один фармацевтично прийнятний ексципієнт, вживаній при лікуванні раку і конкретніше для профілактики або лікування ракових метастазів. Переважно раками, що мають відношення до композиції згідно даному винаходу, є наступні раки: рак молочної залози, легені, простати, ободової кишки, сечового міхура, яєчника, сім’яника, шкіри, щитовидної залози або шлунку. Переважно фармацевтична композиція згідно винаходу призначена для пацієнтів, пухлинні клітини яких експресують серед іншого канал Nav1.5. Присутність даного каналу в пухлинних клітинах пацієнта може бути виявлена на підставі присутності матричної РНК гена SCN5A та/або самого білка каналу. Матричну РНК та/або білок можна виявити методами, добре відомими фахівцям в даній області техніки, такими як, наприклад, полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), Вестерн-блотинг або гібридизація in situ. Клітини можна одержати із зразків, зібраних з первинної пухлини, метастазів, лімфатичних вузлів або крові, і аналізувати безпосередньо або культивувати in vitro, а потім аналізувати. Фармацевтичну композицію згідно винаходу можна вводити з одним або більше додаткових активних агентів, таких як протираковий агент, або у поєднанні з радіотерапією або хірургічним лікуванням, або з їх комбінацією. Потім введення може бути одночасним, окремим або відрегульованим відносно іншого способу (способів) лікування. Композицію можна також застосовувати протягом всієї тривалості або протягом коротшого або тривалішого періоду, ніж іншу протиракову терапію. Фармацевтичні композиції згідно даному винаходу включають в препарат для введення людям. Композиції згідно винаходу можна вводити пероральним, під'язиковим, підшкірним, внутрішньом'язовим, внутрішньовенним, трансдермальним, місцевим або ректальним, або також інтраназальним шляхом. В даному випадку активний інгредієнт можна вводити людям в стандартних дозованих формах, змішаним з традиційними фармацевтичними носіями. Відповідні стандартні дозовані форми включають пероральні форми, такі як пігулки, капсули, порошки, гранули і пероральні розчини або суспензії, під'язикові і трансбукальні дозовані форми, підшкірні або трансдермальні, місцеві, внутрішньом'язові, внутрішньовенні, інтраназальні або внутрішньоочні дозовані форми, ректальні дозовані форми. При одержанні твердої композиції у формі пігулки основний активний інгредієнт змішують з фармацевтичною основою, такий як желатин, крохмаль, лактоза, стеарат магнію, тальк, гуміарабік, кремнезем або їх еквіваленти. Пігулки можуть бути покриті сахарозою або іншими відповідними речовинами, або можуть бути оброблені таким чином, що мають пролонговану або сповільнену активність і безперервно вивільняють зумовлену кількість активного інгредієнта. Препарат у вигляді капсули одержують шляхом змішування активного інгредієнта з розчинником і заливки одержаної суміші в м'які або тверді капсули. 4 UA 110857 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Препарат у формі сиропу або еліксиру може містити активний інгредієнт у поєднанні з підсолоджувачем, антисептиком, разом з агентом, що забезпечує приємний запах або смак (коригентом), і відповідним барвником. Дисперговані у воді порошки, або гранули можуть містити активний інгредієнт, змішаний з дисперсійними агентами або зволожуючими агентами, або суспензійними агентами, разом з коригентами або підсолоджувачами. Для ректального введення застосовують супозиторії, які готують із зв’язуючими речовинами, плавкими при ректальній температурі, наприклад, з маслом какао або поліетиленгліколями. Для парентерального (внутрішньовенного, внутрішньом'язового, внутрішньошкірного, підшкірного), інтраназального або внутрішньоочного введення застосовують водні суспензії, ізотонічні фізіологічні розчини або стерильні ін'єкційні розчини, що містять фізіологічно сумісні дисперсійні агенти та/або зволожуючі агенти. Активний інгредієнт можна також включати у форму мікрокапсул, необов'язково з одним або безліччю додаткових носіїв. Переважно фармацевтична композиція згідно даному винаходу призначена для перорального або внутрішньовенного введення. Фармацевтична композиція згідно даному винаходу може містити додаткові активні інгредієнти, що приводять в результаті до додаткового або необов'язково синергетичного ефекту. Дозування 3-(R)-[3-(2-метоксифенілтіо)-2-(S)-метил-пропіл]аміно-3,4-дигідро-2H-1,5бензоксатієпіну або будь-якої з його фармацевтично прийнятних солей в композиціях згідно винаходу можна регулювати з одержанням кількості речовини, ефективної для одержання терапевтичної відповіді, потрібної для конкретної композиції, що вводиться конкретним чином. Ефективна доза сполуки згідно винаходу варіює відповідно до численних параметрів, такими як, наприклад, вибраний шлях введення, маса, вік, стать і чутливість суб'єкта, що піддається лікуванню. Отже, оптимальне дозування повинне визначатися фахівцем в релевантній області техніки відповідно до параметрів, що вважаються релевантними. Хоча ефективні дози можуть варіювати у великих співвідношеннях, добові дози можуть знаходитися в діапазоні від 1 мг до 1000 мг на 24 години, і переважно від 1 до 200 мг для дорослої людини, що має середню масу тіла 70 кг, в одній або більше доз. Наведений нижче приклад забезпечує чіткіше розуміння винаходу без обмеження його об'єму. Виключно як ілюстрацію автори винаходу вибрали використання в експерименті лінії MDAMB-231, що є високо метастатичною лінією аденокарциноми молочної залози людини. Дійсно, продемонстровано, що дані клітини експресують, серед іншого, функціональні потенціалзалежні натрієві канали Nav1.5, і що блокування даного каналу із застосуванням різних фармакологічних засобів знижувало метастатичний потенціал цих клітин (Brackenbury et al. 2007, Breast Cancer Res. Treat. 101, 149-160). Проте, обговорювані фармакологічні засоби не підходять для точної характеризації природного натрієвого струму Nav1.5, залученого в метастатичний процес. Проте, автори винаходу за допомогою експериментів з локальною фіксацією потенціалу на цілій клітині, проведених на клітинах MDA-MB-231, продемонстрували, що 3-(R)-[3-(2метоксифенілтіо)-2-(S)-метил-пропіл]аміно-3,4-дигідро-2H-1,5-бензоксатієпін знижує метастатичний струм Nav1.5 залежно від концентрації (IC50 = 1,5 мкм). У зв'язку з цим автори винаходу вважають, що 3-(R)-[3-(2-метоксифенілтіо)-2-(S)-метил-пропіл]аміно-3,4-дигідро-2H1,5-бензоксатієпін має антиметастатичні властивості відносно ракових клітин, експресуючих канал Nav1.5. Само по собі важливо відзначити, що описані численні типи метастатичного раку, експресуючі канал Nav1.5. Спосіб Культура клітин: клітини MDA-MB-231 культивують в модифікованому Дульбекко середовищі Ігла (Life Technologies LTD, Paisley, UK) з додаванням 4 мм L-глутаміну і 10% фетальної сироватки теляти. Клітини інокулюють в 100 мм культуральні чашки і поміщають в термостат при 37 °C, вологості 100% і 5% CO2. Електрофізіологічні вимірювання в конфігурації цілої клітини: петч-піпетка (опір 5-15 МОм) містить наступний розчин: 5 мМ NaCl, 145 мМ CsCl, 2 мМ MgCl2, 1 мМ CaCl2, 10 мМ 4-(2гідроксиетил)-1-піперазинетансульфонову кислоту (ГЕПЕС) і 11 мМ етиленглікольтетраоцтову кислоту (ЕГТА), pH доводять до 7,4 CsOH. Порівняльний електрод занурюють в позаклітинне середовище, що складається з наступного розчину: 140 мМ NaCl, 4 мМ KCl, 2 мМ MgCl2, 11 мМ глюкози, 10 мМ ГЕПЕС, pH доводять до 7,4 NaOH. Ці два електроди поєднані з підсилювачем Axopatch 200B (Axon Instrument). Струми фільтрують, використовуючи фільтр Бесселя, при частоті 5 кГц і знімають зразки при частоті 5 кГц, використовуючи інтерфейс Digidata (1200). Збір 5 UA 110857 C2 5 10 15 20 25 і аналіз даних проводять, використовуючи програмне забезпечення pClamp (Axon Instrument). Початковий потенціал встановлюють на -110 м pClamp для реєстрації максимальної активності каналу Nav. Використовували два наступні протоколи: 1/ Протокол "потенціалзалежний струм INa " для спостереження максимальної амплітуди INa відповідно до напруги, що прикладається. Деполяризації в 5 мВ стадіях проводять при частоті 0,2 Гц, від -110 до +60 мВ. Інтервал деполяризації продовжується 600 мс (див. фігуру, що додається). 2/ Протокол «повторювана деполяризація" для вимірювання дії тестованого препарату на амплітуду струму. Для цього проводять деполяризації -20 мВ в послідовності при частоті 0,5 Гц. Інтервал деполяризації триває 25 мс. Результати Тестовані клітини експресують струм максимальної амплітуди порядка 900 пікоампер (пА). Порогова активація струму розташована при -50 мВ, пік струму навколо -20 мВ і потенціал + реверсії при +30 мВ (фігура, що додається). Струм припиняється у відсутність іонів Na в середовищі, що підтверджує, що досліджуваним струмом є натрієвий струм. Інгібування пікового струму тетродотоксином (Sigma) є лише частковим: 30 ± 7% при 1 мкМ і 54 ± 8% при 5 мкМ, що вказує на те, що досліджуваний струм є тетродотоксин-резистентним. Крім того, автори винаходу продемонстрували in vivo, що 3-(R)-[3-(2-метоксифенілтіо)-2-(S)метил-пропіл]аміно-3,4-дигідро-2H-1,5-бензоксатієпін не перешкоджає нормальній функції серця навіть при високих дозах. Таким чином, даний винахід відрізняється тим, що: 1) 3-(R)-[3-(2-метоксифенілтіо)-2-(S)метил-пропіл]аміно-3,4-дигідро-2H-1,5-бензоксатієпін має пряму дію на метастатичний процес і як такий доповнює існуючі терапії; 2) 3-(R)-[3-(2-метоксифенілтіо)-2-(S)-метил-пропіл]аміно-3,4дигідро-2H-1,5-бензоксатієпін має селективну дію на ракові клітини, не перешкоджаючи при антиметастатичних дозах іншим функціям, в які залучені канали Nav1.5, таким як нормальна функція серця і судин. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 30 35 40 45 50 55 60 1. Застосування 3-(R)-[3-(2-метоксифенілтіо)-2-(S)-метилпропіл]аміно-3,4-дигідро-2Н-1,5бензоксатієпіну або будь-якої з його фармацевтично прийнятних солей для виготовлення лікарського засобу для лікування раку молочної залози, легені, простати, ободової кишки, сечового міхура, яєчника, сім'яника, шкіри, щитовидної залози або шлунка. 2. Застосування за п. 1 для профілактики або лікування метастазів раку. 3. Застосування за будь-яким з пп. 1 або 2 у пацієнтів, у яких є одна або більше ракових пухлин, клітини яких експресують серед іншого потенціалзалежний натрієвий канал Navl.5. 4. Застосування фармацевтичної композиції, яка містить як активний агент 3-(R)-[3-(2метоксифенілтіо)-2-(S)-метилпропіл]аміно-3,4-дигідро-2Н-1,5-бензоксатієпін або будь-яку з його фармацевтично прийнятних солей і щонайменше один фармацевтично прийнятний ексципієнт для виготовлення лікарського засобу для лікування раку молочної залози, легені, простати, ободової кишки, сечового міхура, яєчника, сім'яника, шкіри, щитовидної залози або шлунка. 5. Застосування за п. 4, для профілактики або лікування ракових метастазів. 6. Застосування за будь-яким з пп. 4 або 5 у пацієнтів, у яких є одна або більше ракових пухлин, клітини яких експресують серед іншого потенціалзалежний натрієвий канал Navl.5. 7. Застосування за будь-яким з пп. 4-6 у пацієнтів, страждаючих на рак молочної залози, легені, простати, ободової кишки, сечового міхура, яєчника, сім'яника, шкіри, щитовидної залози або шлунка. 8. Застосування за будь-яким з пп. 4-7 для застосування у пацієнтів, що проходять хіміотерапію. 9. Застосування за будь-яким з пп. 4-8 для застосування у пацієнтів, що проходять радіотерапію та/або хірургічне лікування. 10. Застосування за будь-яким з пп. 8 або 9, яке відрізняється тим, що фармацевтична композиція застосовується одночасним, окремим або відрегульованим порядком відносно іншого способу лікування, що є хіміотерапією, радіотерапією та/або хірургічним лікуванням(и). 11. Застосування за будь-яким з пп. 4-10, яке відрізняється тим, що фармацевтична композиція вводиться перорально або внутрішньовенно. 12. Застосування за будь-яким з пп. 4-11, яке відрізняється тим, що фармацевтична композиція знаходиться у формі добової стандартної дози 3-(R)-[3-(2-метоксифенілтіо)-2-(S)метилпропіл]аміно-3,4-дигідро-2Н-1,5-бензоксатієпіну або будь-якій з його фармацевтично прийнятних солей, що складає від 1 до 1000 мг. 6 UA 110857 C2 Комп’ютерна верстка І. Скворцова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 7