Спосіб визначення можливих рухових порушень в кінцівках при виході з коми після тяжкої черепно-мозкової травми

Реферат: Спосіб визначення можливих рухових порушень в кінцівках при виході з коми після тяжкої черепно-мозкової травми (ТЧМТ) здійснюють шляхом проведення електроенцефалографії та стимуляції периферичних нервів рук, ніг електричним струмом для реєстрації соматосенсорних викликаних потенціалів (ССВП). При цьому додатково для реєстрації викликаних моторних потенціалів (МВП) проводять транскраніальну/трансвертебральну магнітну стимуляції та здійснюють кількісний аналіз комп′ютерної електроенцефалограми (кЕЕГ), якщо в проміжок з 10 до 21 доби тривалої коми після ТЧМТ чи в перші дні вегетативного статусу (в загальному - до 1 місяця з моменту ТЧМТ) реєструють коркові відповіді N20 і МВП з двох сторін, то вірогідність рухового дефіциту в кінцівках мінімальна, якщо з 10 до 21 доби, через глибину коми не вдається зареєструвати вказані викликані потенціали, але потім, не пізніше 28 доби їх все ж реєструють - вірогідність рухового дефіциту так само не велика, коли у зазначені строки, або через 1 місяць після ТЧМТ не вдається зареєструвати N20 та МВП з двох сторін, чи з однієї, причому, особливо, коли зафіксоване на кЕЕГ вогнище дельта-активності топічно співпадає з відсутністю реєстрації N20 і МВП над даною півкулею головного мозку, вірогідність рухового неврологічного дефіциту з обох боків, чи на протилежній стороні зростає майже до 100 %. UA 121813 U (12) UA 121813 U UA 121813 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до неврології, нейрохірургії, нейрореабілітації, нейрофізіології та відновлювальної терапії, і може бути використана для діагностики неврологічного рухового дефіциту в кінцівках на фоні тривалої коми чи синдрому посткоматозної порушеної свідомості (включаючи вегетативний статус) з коми після тяжкої черепно-мозкової травми (ТЧМТ). Смертність від ЧМТ в Україні становить 2,4 на 10 тис. населення на рік (в США - 1,8), тобто щорічно внаслідок ЧМТ помирає 11-12 тис. осіб. На догоспітальному етапі гине до 60 % постраждалих (від ізольованої травми - 61 %, від поєднаної - 39 %), на госпітальному етапі - до 40 % (в Європі та США - 30 (Педаченко Є.Г. Сучасні принципи та стан надання невідкладної допомоги при черепно-мозковій травмі в Україні / Є.Г. Педаченко // Матеріали конференції "Актуальні питання невідкладної нейрохірургії" (Тернопіль, 21-23 верес., 2005 p.). - Тернопіль, 2005 - С. 4-6.). Успіхи сучасної нейрохірургії, нейротравматології та реанімації дозволяють зберегти життя хворих з тяжкими ураженнями головного мозку після ЧМТ. Однак, найчастіше у таких хворих виявляється неможливим відновити ясну свідомість та довільну направлену рухову активність, через що багато хто з них місяцями, а то і роками мають різні тривалі її розлади. Незважаючи на зусилля багатьох дослідників різного профілю в усьому світі, нейрогенез власне порушення та відновлення свідомості до кінця не зрозумілий. Число таких пацієнтів з року в рік збільшується, реабілітація викликає значні складності, а вартість лікування досить значна. Вірогідність несприятливого клінічного перебігу і летального наслідку у хворих з тяжкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ) досить висока. Вона залежить від своєчасного кваліфікованого нейровізуалізуючого та нейрофізіологічного обстеження, постановки обґрунтованого діагнозу, ретельного контролю за динамікою патофізіологічних змін в тканині мозку, а також клінічною еволюцією неврологічних і соматичних симптомів, проведення своєчасного хірургічного і консервативного лікування, застосування потрібного об'єму ранньої методів та технологій реабілітації. Відомим є спосіб визначення несприятливих наслідків ЧМТ, при якому визначають прогностичні фактори, до яких відносять вік пацієнта і тяжкість ЧМТ, що оцінюється по глибині неврологічних (кома) і інших системних розладів, а також виразності патологічних змін мозку за даними комп'ютерної томографії (КТ). Проте облік цих критеріїв не дозволяє проводити індивідуальний прогноз в силу низької специфічності зазначених прогностичних чинників та відсутності нейрофізіологічних показників, котрі для оцінки функції мають першочергове значення. Відомий розрахунок прогнозу результату тяжкої ЧМТ при різних ступенях ушкодження головного мозку (Дзяк Л.А., Зозуля О.А., Український нейрохірургічний журнал, 2002, № 4, с. 5558), коли для побудови математичної моделі прогнозу тяжкої ЧМТ використовують показник тяжкості морфологічного ушкодження головного мозку і біохімічні критерії. Отримана модель прогнозує наслідки достовірно у 3-ю і 5-у посттравматичну добу. Недоліки способу полягають в тому, що на основі поєднання показників тяжкості морфологічного ушкодження головного мозку і біохімічних критеріїв неможливо скласти високовірогідний прогноз виходу з коми після тяжкої ЧМТ, тим більше наявності рухового дефіциту. Найбільш близьким та вибраним за прототип є спосіб діагностики, при якому здійснюють спосіб локалізації джерел електроенцефалограми (ЕЕГ) у хворих з тривалими посткоматозними станами в результаті тяжкої ЧМТ, а також зіставлення з дослідженнями соматосенсорных викликаних потенціалів при стимуляції серединного нерва (О.Е. Гурская, В.А. Пономарев "Оценка информативности методов локализации эквивалентных источников биоэлектрической активности в диагностике затяжных бессознательных состояний" см. ж. "Неврология и психиатрия", № 4, 2009 г., т. 109, с. 36-42.). У таких хворих були виявлені нейродинамічні зміни соматосенсорних викликаних потенціалів (ССВП), що характеризувалося патологічним багатократним збільшенням амплітуд компонентів цих викликаних потенціалів. На скальпі хворого встановлюють 19 датчиків і знімають електроенцефалограму. При дослідженні ССВП стимулюють серединні нерви електричним струмом з частотою 4,7 Гц тривалістю 0,2 сек. Частотна смуга пропускання складає 10-2000 Гц, епоха аналізу 70 мсек. Викликані потенціали мозку реєструють за допомогою 4-х канальної електрофізіологічної системи. Активні електроди розташовують в точках С3, С4 за схемою 10-20 і в проекції іпсилатеральної ключиці - середній лінії. Запис ЕЕГ проводять у відсутність аферентних подразників впродовж 10 хвилин. Обробку результатів проводять аналізом ЕЕГ методом незалежних компонент з локалізацією еквівалентних джерел сигналів (система LORETA). Для локалізації еквівалентних джерел сигналів в якості початкових даних використовують топографії 1 UA 121813 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 незалежних компонент. Локалізацію проводять методом топографічного картування обчисленням параметрів еквівалентного дипольного джерела розподілу еквівалентної щільності струму (система LORETA). Спектри незалежних компонент ЕЕГ зіставляють з нормативною базою даних ЕЕГ. Недоліками діагностики наслідків тяжкої ЧМТ таким способом є: досить різнорідні комп'ютерно-топографічні дані первинного ушкодження головного мозку, що є однією з причин вираженого поліморфізму розподілу незалежних компонент ЕЕГ і не дозволяє використати методику усереднювання і узагальнити дані по усіх незалежних компонентах ЕЕГ, які були виділені. Крім того, суттєво обмежує використання такого підходу відсутність можливості визначення кількісного критерію прогнозу при визначенні результатів хвороби пацієнта з тяжкою ЧМТ. Спосіб не дає відповіді на питання, як пацієнт вийде з коми та з яким неврологічним дефіцитом. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу визначення можливих рухових порушень в кінцівках при виході з коми після тяжкої черепно-мозкової травми, в якому за рахунок додаткових нейрофізіологічних досліджень, досягається можливість визначення стану пацієнта при виході з коми, а саме наявність неврологічного рухового дефіциту в кінцівках. Поставлена задача вирішується в способі визначення можливих рухових порушень в кінцівках при виході з коми після тяжкої черепно-мозкової травми, який здійснюють шляхом проведення рутинної електроенцефалографії та стимуляції периферичних нервів рук і ніг електричним струмом для реєстрації соматосенсорних викликаних потенціалів (ССВП), згідно з корисною моделлю, додатково для реєстрації викликаних моторних потенціалів (МВП) проводять транскраніальну/трансвертебральну магнітну стимуляцію та здійснюють кількісний аналіз електроенцефалограми (кЕЕГ), якщо в проміжок з 10 до 21 доби тривалої коми після ТЧМТ чи в перші дні вегетативного статусу (в загальному - до 1 місяця з моменту ТЧМТ) реєструють коркові відповіді N20 і МВП з двох сторін, то вірогідність рухового дефіциту в кінцівках мінімальна, якщо з 10 до 21 доби, через глибину коми не вдається зареєструвати вказані викликані потенціали, але потім, не пізніше 28 доби їх все ж реєструють - вірогідність рухового дефіциту так само не велика, коли у зазначені строки, або через 1 місяць після ТЧМТ не вдається зареєструвати N20 та МВП з двох сторін, чи з однієї, причому, особливо, коли зафіксоване на кЕЕГ вогнище дельта-активності топічно співпадає з відсутністю реєстрації N20 і МВП над даною півкулею головного мозку, вірогідність рухового неврологічного дефіциту з обох боків, чи на протилежній стороні зростає майже до100 %, що потребує невідкладного задіяння методів ранньої нейрореабілітації, при цьому власне характеристики викликаних потенціалів мають другорядне значення. Діагностична цінність запропонованого способу доклінічного виявлення рухових порушень у хворих з тривалими розладами свідомості пов'язана з визначенням біоелектричних процесів: перш за все, з дослідженням потенціалів, які з одного боку, реєструються при прямій стимуляції центральних полів кори головного мозку (поля 6, 4, 3, 1, 2 за Бродманом), а з іншого - є потенціалами "дальнього поля", коли стимуляція проводиться на периферичних нервах (змішаних, що включають рухові та чутливі волокна), що мають відношення до функціональних взаємовідносин мотосенсорного забезпечення рухів (всім відомі "парези при уражені центральної тім'яної кори головного мозку), а також реєстрації біоелектричної активності головного мозку в біполярних відведеннях над моторною корою (ті ж самі коркові поля). Різними науковцями (Гнездицкий В.В. Обратная задача ЭЭГ и клиническая электроэнцефалография (картирование и локализация источников электрической активности мозга. - Москва "Медпрессинформ" 2004. - С. 177-192) було доведено, що наявність стійкого вогнища дельта-активності в проекції моторної зони може свідчити за рухові порушення, однак чутливість тільки ЕЕГдіагностики у даної групи хворих виявилася не високою, тому застосування дослідження вказаних викликаних потенціалів значно посилило інформативність описаного способу. На Фіг. 1-3 зображені ілюстрації до прикладів, де наведена динаміка ССВП та МВП показників. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Пацієнт з тяжкою ЧМТ, гострий, підгострий період травми, який проявляється тривалою комою (більше 10 діб), де за результатами нейровізуалізуючих методів дослідження (комп'ютерна томографія головного мозку) діагностовано вогнищеве ушкодження речовини мозку в центральних відділах обох або однієї з півкуль. Попре усі клінічні завдання, постає головне питання, що полягає в прогнозуванні виходу такого пацієнта з тривалої коми, особливо у частині неврологічного дефіциту (якого рівня він буде, і чи буде взагалі), який різко погіршує якість життя такого пацієнта в посткоматозному періоді, ускладнює та суттєво змінює план 2 UA 121813 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 подальшого лікування, збільшуючи об'єм необхідних лікувальних ресурсів та вартість лікування в цілому. Тому доклінічне розуміння прояву рухового дефіциту дозволяє вчасно залучити методи ранньої реабілітації і максимально попередити посткоматозні рухові розлади. Для цього проводимо комплекс наступної нейрофізіологічної діагностики. Електроенцефалографічне дослідження складалося з рутинної та кількісної комп'ютерної електроенцефалографії (КЕЕГ) [Майоров О.Ю. Компьютерная ЭЭГ - прошлое, настоящее, будущее. Часть 1. История развития кЭЭГ, обзор специальных методов исследования//Клиническая информатика и телемедицина. - 2004. - Т. 1. - № 2. - С. 165-173], які проводилися на 24-х канальних апаратах "Brain test DX-system" (Україна), "Нейрон-Спектр-4" (Україна) з поточним відеомоніторингом та слідкуванням за основними фізіологічними показниками пацієнта в прикраватних умовах палати чи блоку відділення реанімації та інтенсивної терапії стаціонару на мобільному 24-х канальному апараті "Brain test DX-system ASMD" (of Additional screened mobile device) (Україна), розробленого та додатково екранованого для роботи в умовах палат ВРІТ (на фоні сторонніх електромагнітних наведень, що виникають від роботи медичного реанімаційного обладнання). Для посилення інформативності, рутинну КЕЕГ доповнювали холтер-КЕЕГ (моніторинг 12-24 годинний стаціонарний) на 21-ому канальному апараті. До реєстрації КЕЕГ, встановили наступні пріоритетні технічні вимоги: 1. Окрема добре заземлена електрична мережа або наявність додаткової високоточної мережевої апаратної фільтрації; 2. Підтримка 16 розрядного АПЦ з частотою дискретизації 400-1000 Гц на канал; 3. Використання головних референтних реконструкцій: CAR, SD/ ref. D.Goldman, MC (ref. Acp) та додаткових електродних реконструкцій: повздовжній біполярний (LB), поперечний біполярний (ТВ); 4. Електроди хлорсрібні, для контактної струмопровідної пасти/гелю. 5. Постійна часу 0,3; верхня межа пропускання 30 мкВ; нижня межа пропускання 2 мкВ; 6. Монтаж: стандартний "10-20", а також альтернативні системи монтажу, через наявність у хворих кісткових дефектів черепа. Серед лінійних методів кількісного аналізу КЕЕГ у досліджених хворих з посткоматозними порушеннями свідомості застосовували такі, як: 1. Референтна реконструкція; 2. Фільтрація; 3. Розпізнавання та видалення артефактів; 4. Вимір частоти і амплітуд сигналів; 5. Спектральний аналіз; 6. Кореляційний аналіз; До аналізу включали безартефактні фрагменти КЕЕГ тривалістю 35-40 с. Опис дослідження здійснено відповідно до міжнародних стандартів та рекомендацій Міжнародної Федерації клінічної нейрофізіології та Американської асоціації клінічної нейрофізіології, директива № 6. При дослідженні викликаних моторних потенціалів використовують транскраніальну магнітну (стимуляція рухової кори) та трансвертебральну магнітну стимуляцію (стимуляція шийного потовщення спинного мозку). Реєстрацію моторних викликаних (МВП) проводять тільки, як було виявлено М - відповідь м'яза - АРВ (m. Abductor pollicis brevis) на електричну стимуляцію серединного нерва, після чого, за допомогою коротких магнітних імпульсів неінвазивно стимулювали транскраніально кору головного мозку (отримували корковий (кМВП) та трансвертебрально спинний мозок на рівні шийного потовщення (отримували спинальний (сМВП). Для цього кільцевий магнітний індуктор (койл) діаметром 100 мм, поетапно, згідно з алгоритмом обстеження, розміщували над проекційною зоною верхньої кінцівки в корі головного мозку відповідної півкулі головного мозку та над проекцією остистого відростку С7 - виходу спінальних шийних корінців, що інервують АРВ. Інтенсивність магнітного стимулу була на 10 % вище порогового рівня МВП, що свідчило про залучення максимальної кількості рухових одиниць. Реєстрацію проводили не менше 4-х разів для оптимальної відтворюваності МВП та чіткості вимірювання латентних періодів. Амплітуду кМВП розраховували від піку до піку. Латентність - як час від моменту подачі стимулу до початку кМВП. Для визначення показника часу центрального моторного проведення (ЧЦМП) використовували наступний розрахунок за формулою: ЧЦМП = L кМВП - L сМВП 3 UA 121813 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 де, ЧЦМП - час центрального моторного проведення; L кМВП - латентність кіркового МВП, при транскраніальній стимуляції; L сМВП - латентність спинального МВП, при трансвертебральній стимуляції; У випадках, в яких значення латентності кМВП та ЧЦМП перевищувало нормальний ліміт або ж спостерігалась відсутність кМВП, вважали як ознаку відхилення. Дослідження кМВП доповнювали визначенням моторних порогів. Частотна смуга підсилювача була 30-3000 Гц, виконували чотири серії усереднень, аналізували епоху тривалістю 150 мс. Магнітний стимул наносили транскраніально, в проекції моторної кори правої/лівої півкулі, де зареєстрували кМВП максимальної амплітуди і мінімальної латентності. Потім, починаючи з малих значень сили магнітного поля, що не здатні були викликати кМВП, поступово підвищували інтенсивність стимуляції на 5 % до появи кМВП. Моторний поріг визначали у відсотках відносно максимальної індукції магнітного стимулятора. Дослідження ССВП передбачало оцінку електричних відповідей (аферентних нервових імпульсів) нервових волокон і центрів на стимуляцію рецепторів соматичної чутливості або відповідних їм нервових стовбурів. Реєстрацію ССВП здійснювали на електричну стимуляцію серединних нервів з тривалістю імпульсу 0,2 мс, частотою 3-5 Гц, силою струму 5-15 мА. Аналізували наявність компонентів, латентність та амплітуду компонентів N13, N20, час центрального сенсорного проведення (ЧЦСП) - міжпікового інтервалу (МПІ) N13-N20, а також відповіді N20-P22. Використовували фільтри нижніх частот70 Гц і високих частот - 3 кГц. Епоха аналізу усереднених відповідей 50 мс при усередненні 1000 відповідей у двох серіях. Наявність компоненту N13 пов'язували з проведенням аферентних імпульсів по задніх стовпах (спинно-бульбарних висхідних шляхах) спинного мозку на шийному рівні, а також активністю волокон медіальної петлі на рівні нижнього стовбура головного мозку. Інтервал N13-N20 характеризував час проведення від шийного рівня до кори - час центрального сенсорного проведення. Наявність кіркового компоненту N20 свідчило за проведення аферентних імпульсів в первинних чутливих зонах лобово-тім'яної кори. Зміни ССВП оцінювали за кількома типами: 1 тип - ССВП без змін; 2 тип - пролонгація МПІ; 3 тип - відсутність компонентів ССВП. Виявлені відхилення співставляли з клінічними даними, результатами інших нейрофізіологічних та нейровізуалізаційних досліджень. ССВП реєстрували зі скальпу черепа в проекції соматосенсорної кори головного мозку з обох сторін, для аналізу відбирали показники гіршої сторони і порівнювали з референтними значеннями, оскільки для констатації відхилення показників ССВП достатньо було достеменних змін ССВП тільки на стимуляцію серединного нерва [Гнездицкий В.В. Атлас по вызванным потенциалам мозга: практическое руководство, основанное на анализе конкретных клинических наблюдений /В.В. Гнездицкий, О.С. Корепина. - Иваново: Изд.-полигр. комплекс "ПресСто", 2011. - 532 с]. Запис ССВП вважався зміненим, якщо будь-який із піків ССВП мав збільшену латентність або не реєструвався зовсім, МПІ були збільшені. Однак, наприклад, якщо основні МПІ N9-N13, N9-N20 при стимуляції серединного нерва були в межах норми, а абсолютні показники латентностей N13 та N20 були подовжені, такий варіант ССВП вважали клінічно інтактний. Асиметрія амплітудно-часових параметрів ССВП на стимуляцію правої та лівої руки в межах 0,5-0,6 мс, амплітуд - не більше 30 % вважалася допустимою. Відсутність компонентів ССВП: N13, Р14, N20, Р22 [Гринберг Марк С. Нейрохирургия, Москва "МЕД-пресс-инфо", 2010. - С. 151] при стимуляції нервів верхніх кінцівок свідчила про ураження відповідного генератору імпульсів чи структур, які приймають аферентацію. В результаті проведення нейрофізіологічне обстеження, а саме дослідження моторних викликаних потенціалів (МВП) методом транскраніальної магнітної стимуляції), дослідження соматосенсорних викликаних потенціалів (ССВП) та кількісної електроенцефалографії, отримують наступні дані. Якщо виявляємо коркові відповіді N20 і реєструємо моторний викликаний потенціал (М-відповідь) з двох сторін в динаміці тривалого порушення свідомості після тяжкої ЧМТ на 10, 21 добу то вірогідність рухового дефіциту мінімальна. У випадках, якщо спочатку через глибину коми не вдається зареєструвати як це часто буває N20 при ССВП, але коли на 21 чи 28 добу реєструємо - також висока вірогідність не мати руховий дефіцит. Те ж саме при МВП, який порівняно N20 має меншу чутливість. Однак ця закономірність (мати неврологічний руховий дефіцит) різко посилюється, якщо при ЕЕГ в проекції центральних лобових та центрально-тім'яних ділянок ми реєструємо дельта-вогнище, резистентне до проб 4 UA 121813 U 5 10 15 20 25 30 активації - тобто якщо при ЕЕГ вогнище дельта активності співпадає з ділянкою відсутності реєстрації N20 чи МВП то є дуже висока вірогідність мати руховий дефіцит. В таких випадках в проекцію цих ділянок ми проводимо курс транскраніальної магнітної стимуляції з частотою 5 ГЦ 70-100 % потужності від порогової моторної відповіді (якщо її вдається зареєструвати з abductor policis brevis (рука)), або 100-120 %, коли не вдається) - 28 днів, по 1000-1500 прямокутних імпульсів пакетами на сеанс сімультанно з неінвазивною черезшкірною стимуляцією контралатерального серединного нерва в точці МІ: 100 імпульсів силою току на 40-60 % більшою, ніж та, що викликає максимальну периферичну М-відповідь з частотою 1 ГЦ (стандартна точна на зап'ясті). Після такого курсу знову проводимо дану діагностику, - мають наростати амплітуди коркових відповідей: N20 та МПВ - прогноз хороший. Якщо ні - повтор курсу. І таких три цикли у продовж 3-х місяців. Це ї метод ранньої діагностики можливих рухових проблем та їх раннього до клінічного усунення поки пацієнт перебуває в комі чи має тривалий посткоматозний розлад свідомості після тяжкої ЧМТ (стан мінімальної свідомості (від вегетативного статусу до синдромів реінтеграції свідомості за Доброхотовою Т.А.). В певних випадках, коли з жодної з сторін не реєструємо коркові відповіді проводимо подібну стимуляцію двох симетричних коркових полів симультанно по черзі з відповідним контрлатеральним серединним нервом. Для прикладу наведемо декілька спостережень. Спостереження №90. (фіг. 1). Динаміка покращення показників ССВП в ході відновлення свідомості після тривалої коми, які демонструє спочатку відсутність коркових компонентів ССВП і потім їх відновлення, що в клінічному прояві співпало з відсутністю рухового дефіциту у даного хворого: стрілкою 1 позначено поява кіркового компонента N20. Наступне спостереження №35 (фіг. 2). Очевидна динаміка покращення показників МВП в ході відновлення свідомості після коми: підвищення амплітуди та зниження латентності кіркового МВП через 6 місяців ТЧМТ, що клінічно співпало з відсутністю неврологічного дефіциту. Наступне спостереження №210 (фіг. 3), яке демонструє протилежну картину, адже у пацієнта динаміка покращення показників ССВП в ході відновлення свідомості після коми відсутня, що клінічно проявлялося грубим неврологічним дефіцитом у кінцівках. Всього запропонованим способом було досліджено 220 пацієнтів з тяжкою ЧМТ. Запропонований спосіб можливо використовувати в спеціалізованих відділеннях лікувальнопрофілактичнихустанов, з метою визначення можливого рухового дефіциту в кінцівках після тяжкої черепно-мозкової травми і обґрунтованого інтенсивного залучення методів ранньої нейрореабілітації. 35 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 40 45 50 55 Спосіб визначення можливих рухових порушень в кінцівках при виході з коми після тяжкої черепно-мозкової травми (ТЧМТ), який здійснюють шляхом проведення електроенцефалографії та стимуляції периферичних нервів рук, ніг електричним струмом для реєстрації соматосенсорних викликаних потенціалів (ССВП), який відрізняється тим, що додатково для реєстрації викликаних моторних потенціалів (МВП) проводять транскраніальну/трансвертебральну магнітну стимуляції та здійснюють кількісний аналіз комп′ютерної електроенцефалограми (кЕЕГ), якщо в проміжок з 10 до 21 доби тривалої коми після ТЧМТ чи в перші дні вегетативного статусу (в загальному - до 1 місяця з моменту ТЧМТ) реєструють коркові відповіді N20 і МВП з двох сторін, то вірогідність рухового дефіциту в кінцівках мінімальна, якщо з 10 до 21 доби, через глибину коми не вдається зареєструвати вказані викликані потенціали, але потім, не пізніше 28 доби їх все ж реєструють - вірогідність рухового дефіциту так само не велика, коли у зазначені строки, або через 1 місяць після ТЧМТ не вдається зареєструвати N20 та МВП з двох сторін, чи з однієї, причому, особливо, коли зафіксоване на кЕЕГ вогнище дельта-активності топічно співпадає з відсутністю реєстрації N20 і МВП над даною півкулею головного мозку, вірогідність рухового неврологічного дефіциту з обох боків, чи на протилежній стороні зростає майже до 100 %, що потребує невідкладного задіяння методів ранньої нейрореабілітації, при цьому власне характеристики викликаних потенціалів мають другорядне значення. 5 UA 121813 U 6 UA 121813 U Комп’ютерна верстка М. Мацело Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 7