Мукоадгезивна композиція для приготування медичних засобів та фармацевтичних композицій

1. Мукоадгезивна композиція, придатна для застосування на слизових оболонках людини, яка відрізняється тим, що містить очищений природний полімер, який має структуру ксилоглюкану та має в'язкість між 150 мПасек та 800 мПасек при температурі 25 °С, оперуючи при швидкості зсуву 200 сек-1, часі спокою 15 хвилин, та оптичну густину при 280 нм, меншу 0,5 абсолютних одиниць при 2 % у водному розчині, при концентрації між 0,05 та 5 мас. % разом з гліцерином при концентрації між 10 та 70 мас. % 2. Мукоадгезивна композиція за п. 1, яка відрізняється тим, що очищений природний полімер, який має структуру ксилоглюкану, може містити активні фармацевтичні складові та/або ексципієнти, придатні для фармацевтичних препаратів та медичних засобів для слизових оболонок. 2 (19) 1 3 90507 4 має в'язкість між 150 та 800 мПасек при температурі 25 °С, оперуючи при швидкості зсуву 200 сек-1 та часі спокою 15 хвилин, та оптичну густину при 280 нм, меншу 0,5 у водному розчині з концентрацією 2 мас. % при температурі 25 °С. 11. Очищений природний полімер за п. 10, який відрізняється тим, що отриманий з насіння тамаринду. 12. Спосіб очищення природного полімеру, що має структуру ксилоглюкану, який полягає у суспендуванні 0,5-5 мас. % екстракту необробленого ксилоглюкану в об'ємі холодної дистильованої води, переливанні отриманої суспензії у в чотири рази більшому об'ємі киплячої дистильованої води, під тримуванні кипіння та перемішуванні протягом 1530 хвилин, відстоюванні протягом 10-20 годин, центрифугуванні при 4000-8000 об/хв протягом 1530 хвилин, фільтруванні надосадкової рідини крізь поліпропіленовий фільтр 6 мкм, наступному центрифугуванні фільтрату при 12000-18000 об/хв протягом 30-60 хвилин та стерилізуванні фільтрату крізь поліпропіленовий фільтр 0,22 мкм чи у автоклаві при 12 °С протягом 20-40 хвилин. 13. Спосіб за п. 12, який відрізняється тим, що екстракт необробленого ксилоглюкану є екстрактом насіння тамаринду, Detarium Senegalense J.Gmelin, Afzelia africana. Даний винахід стосується мукоадгезивних композицій придатних для прикладання до слизових оболонок людини, для використання в ролі зволожуючих та пом'якшуючих речовин або в ролі фармацевтичних систем із поступовим вивільненням для місцевого та/чи системного використання. Слизова є покривною оболонкою внутрішньої поверхні порожнин тіла та природних каналів, прямо чи опосередковано пов'язаних із зовнішнім середовищем, наприклад ротової порожнини, шлунково-кишкового тракту та вагінальної порожнини. Не зважаючи на деякі відмінності, типові для кожного органу, слизові оболонки принципово складаються з епітелію, що вкриває порожнину органа чи порожнину каналу та з розташованої глибше сполучної тканини (власна оболонка слизової дерми), що виконує підтримуючу функцію; ця тканина може бути багатою на еластичні волокна та лімфоцити. Слизові оболонки зволожені секретом залоз, що знаходяться в її товщі або секретом, що виробляється безпосередньо залозистим епітелієм. Такі рідини переважно складаються з води, глікопротеїнів (муцин), жирів, мінеральних солей та ферментів. Основні функції всіх секретів полягають у регулюванні взаємодії між клітинами епітелію та їхнім оточенням шляхом змащування/зволоження, регулювання на хіміко-фізичному та мікробіологічному рівні, шляхом дії екосистеми порожнин як захисного бар'єру проти патогенних мікроорганізмів. Зменшення секреції спричиняє незворотній початок «сухості», симптом, що пов'язаний із великою кількістю патологічних станів. По суті, сухість слизової в багатьох випадках є першим клінічним симптомом синдрому Шегрена, системного аутоімунного захворювання, що вражає екзокринні залози, зумовлюючи прогресуючу втрату їхньої активності. Клінічна картина характеризується зменшенням слізної секреції та секреції слини (сухість ока з кератокон'юнктивітом, ксеростомія, дисфагія) та зменшення секреції слизової піхви та бронхіального дерева. Слизова оболонка піхви складається з некератизованого багатошарового епітелію. Перехідні шари епітелію представлені багатими на глікоген клітинами. Епітелій лежить на власній пластинці назовні від залоз та багатий на судини, переважно вени. Слизова оболонка у фізіологічних умовах вкрита змащувальною речовиною, що виробляється головним чином ендометрієм матки, ендоцервікальними залозами (слиз шийки матки) та Бартолінієвою залозою. (J.R. Berman etal., Eur. Urol., 38, 20-29, 2000). Вагінальний секрет у жінки дітородного віку має кислий рН (рН 3.5-4.5), в той час як у передпубертантному періоді, так само як і в постменопаузальному періоді, секрет має лужний рН. Вагінальний секрет в'язкий, більшу частину складає вода (90-99%), в той час як відсоток муцину (глікопротеїн) становить 0.5-5%. Муцин відповідальний за хіміко-фізичні властивості вагінального секрету, особливо за в'язкість та мукоадгезивні властивості. Вагінальний секрет також містить плазматичні білки, ферменти (протеазу, бетаглюкуронідазу, кислу та лужну фосфатазу та естеразу), амінокислоти, холестерин, жири, неорганічні іони, молочну кислоту, оцтову кислоту та злущені клітини епітелію. На додаток до вагінального слизу, у піхві також присутній серозний трансудат. Вироблення слизу та концентрація різних компонентів змінюється протягом менструального періоду (М.М. Garrey, "Ginecologia lllustrata", Ed. Il Pensiero Scientifico, 1974). Вироблення вагінального слизу головним чином контролюється статевими стероїдами, які впливають на біофізичні властивості секреції. Гормональні зміни можуть бути причиною зниження вироблення слизу із наступним зниженням змащування слизової піхви (сухість піхви). Такий стан може часто траплятись протягом менопаузи, коли внаслідок зниження рівня циркуляції естрогенів, геніталії зазнають анатомічних змін з наступною зміною морфологічних та функціональних характеристик. Склеротизуються яєчники, атрофується ендометрій матки, залозистий компонент має тенденцію до зникнення, цервікальний канал звужується, цервікальний слиз зникає, піхва звужується та втрачає свою еластичність, стінки піхви стають тоншими, атрофованими та сухими. Регресія очевидна в піхві і в шийці матки, зникає плазматична транссудація. Зниження вироблення слизу залишає слизову оболонку беззахисною проти інфекцій, також як і внаслідок тертя, яке може відбуватись протягом 5 статевих зносин. Така вразливість може в наступному зростати внаслідок перебудови піхви (зменшення внутрішньоклітинного глікогену, зміни рН та мікрофлори), що є типовим для менопаузи (G.B. Candiani, V. Danesino, A. Gastaldi, La Clinica Ostetrica е Ginecologica, Ed. Masson, 1992). Такий стан зумовлює симптоматику, що проявляється диспареунією, печією, свербежем та значним психологічним та статевим пригніченням. Короткоминуча, періодична чи постійна сухість піхви є розповсюдженою проблемою, яка може з'явитись в будь-який період життя жінки, починаючи з пубертатного і закінчуючи періодом менопаузи, та часто може робити статевий контакт болючим та навіть неможливим. На додаток до менопаузи, яка очевидно є найбільш поширеною причиною виникнення сухості піхви, існує багато інших причин з боку як ендокринної системи (зниження рівнів циркулюючих естрогенів), так і не ендокринного походження, такі як гістеректомія/оваректомія, застосування пероральних контрацептивів, аменорея, подразнення слизової оболонки піхви мікробними чи хімічними агентами, лікування певними медикаментами, синдром Шегрена, цукровий діабет та психічні зміни. Наскільки задіяна слизова оболонка ротової порожнини, сухість зіву може бути симптомом певних клінічних випадків, що відносяться до ендокринної патології, психічних змін, таких як тривожність та депресії, харчовий дефіцит, пошкодження черепних нервів; а також шкідливий вплив певних медикаментів, таких як антидепресанти, АСЕінгібітори (інгібітори ангіотензин-конвертувального ферменту), препарати для хіміотерапії/радіотерапії, симпатоміметики, препарати для антиретровірусної терапії, анксіолітики та седативні засоби, антіаритмічні, протизапальні, гіпотензивні, антигістамінні, противиразкові засоби та нейролептики. Зниження секреції також включає маніфестації, пов'язані з пошкодженням захисної та регулюючої систем фізіологічного гомеостазу. Наприклад, зниження вироблення слини може спричинити сухість ротової порожнини (ксеростомія), альтерацію смаку, зростання випадків карієсу та запалення ясен, стоматит та проблеми жування. Сухість ротоглотки також може бути симптомом таких клінічних станів, як підгострий чи хронічний фарингіт, хронічний ларингіт; етіологічними факторами цих захворювань є патогенні мікробні агенти а також подразнюючі агенти, такі як забруднювачі атмосфери, тютюновий дим, холодне та сухе повітря, хронічне подразнення шлунковим соком (гастроезофагальний рефлюкс), (J.Woodley, Bioadhesion, New possibilities for Drug Administrations, Clin. Pharmacokinetic, 40, 77-84, 2001). Враховуючи вищесказане, необхідно впровадити медичні засоби та фармацевтичні препарати, здатні знижувати чи усувати негативний ефект, прямо чи опосередковано пов'язаний із сухістю слизової. Окрім цього, оскільки органи, в яких існують слизові оболонки, також схильні до специфічної патології та здатні абсорбувати медикаменти, необхідно зробити доступними медикаменти, що 90507 6 вивільняють ліки в таких місцях. Для таких цілей можуть бути використані біоадгезивні полімери, чи речовини, здатні до внутрішньої адгезії на біологічних оболонках, наприклад як показано у EP 0770384В1 для препаратів для вагінального застосування. Ксилоглюкани є класом полісахаридів, структурно схожих на целюлозу та внутрішньо пов'язаних з нею у клітинній стінці вищих рослин. Окрім цього, ксилоглюкани - одні з головних компонентів, найбільш ймовірно виконуючих роль енергетичного резерву насіння таких рослин як Tamarindus lndica, що походить з Індії та Південно-Східної Азії, Detarium senegalense Gmelin, поширена у Африці (особливо в Нігерії), Afzelia africana, поширена у Центральній та Східній Африці, а також у саванах та в лісах поблизу узбережжя Східної Африки та Ятоба. Ксилоглюкани представлені основним ланцюгом (1,4)- -D-Глюкану, заміщеним бічними ланцюгами -D-ксилапіранози та -Dгалактопіранозил-(1,2)- -D-ксилапіранози, зв'язаними з залишком глікану за допомогою (1,6) зв'язку. Розподіл залишків бічних ланцюгів різний у ксилоглкжанів різних типів. Три олігомерні частини були ідентифіковані у структурі ксилоглюканів, а саме: моносахариди, октасахариди та гептасахариди, які відрізняються один від одного числом галактозних бічних ланцюгів (U. Hiroshi, Trends in Glycoscience та Glycotechnology, 14, 355-376, 2002). Основне застосування ксилоглюканів у людському та тваринному харчуванні. До того ж, порошок, отриманий з насіння вищезгаданих рослин, що містять ксилоглюкани, звичайно використовують у харчовій індустрії як стабілізуючу, загусну та ущільнюючу речовину. Також описано використання ксилоглюканів у медичних засобах чи, рідше, як складова частина фармацевтичних препаратів. Наприклад, ксилоглюкани використовують як в'яжучі речовини у замінниках сліз, що вказує на безпечний токсикологічний профіль навіть при застосуванні на слизовій оболонці очей, яка є особливо чутливою до пошкодження та подразнення (М. F. Saettone et al. US 6,056,950). WO 9729777 (М. Shozo et al.,) розкриває приготування ксилоглюкану, частково розщепленого таким ферментом, як галактозидаза для використання як інгредієнту для приготування препаратів із контрольованим вивільненням). Згідно з цим патентом, часткове видалення галактозного залишку з ксилоглюкану забезпечує високі загусні властивості і активний елемент включений у такий гель може бути поступово вивільнений у необхідному місці. Зараз виявлено, і це є об'єктом даного винаходу, що препарати відповідно очищених ксилоглюканів, поєднані з відповідною кількістю гліцерину, проявляють неочікувані мукоадгезивні властивості. Присутність гліцерину несподівано підвищує мукоадгезивність ксилоглюкану. Окрім цього, вміст гліцерину безпосередньо пов'язаний з режимом контрольованого вивільнення препарату ксилоглюкану, і мукоадгезивність залишається навіть при зменшенні в'язкості розчину. Описання винаходу 7 Предметом винаходу є мукоадгезивні композиції та композиції з контрольованим вивільненням, що складаються з водних розчинів, що містять від 0.05 до 5 мас.% природного очищеного полімеру, що має структуру ксилоглюкану та від 10 до 70 мас.% гліцерину. Ці композиції придатні для використання на таких слизових оболонках, як носова, слизова оболонка рота та піхви, як зволожуючих та пом'якшуючих речовин чи як системи фармацевтичного вивільнення. Комбінації винаходу можуть бути доповненими активними елементами та ексципієнтами, що відомі науковцям, для приготування фармацевтичних препаратів чи медичних засобів для використання людьми, що є наступним об'єктом винаходу. Ці фармацевтичні препарати та медичні засоби можуть бути розроблені у вигляді розчинів, гелів, спреїв, ополіскувачів для рота, кремів, мазей, ополіскувачів піхви та будь-яких інших систем, придатних для призначення. Велика кількість активних складових може бути використана у даному винаході, найкраще це антибіотики, антигрибкові, протипротозойні, противірусні, протизапальні, дезінфекційні, хіміотерапевтичні, анальгетичні засоби, муколітики, протикашльові, протизастійні чи протинабрякові засоби, регулятори абсорбції кальцію, гормони та вакцини. Очищений згідно з заявленим винаходом ксилоглюкан отриманий шляхом очищення рослинних екстрактів ксилоглюкану, чи комерційно доступного необробленого продукту різного ступеню очищення для використання у харчовий індустрії. Очищення проводять згідно з наступним процесом. Від 0.5 до 5% суспензії, найкраще від 1 до 2% необробленого порошку екстракту ксилоглюкану готують у холодній дистильованій воді. Потім суспензіювливають у чотирьохкратний об'єм киплячої дистильованої води та розчин кип'ятять протягом 15-30 хвилин при перемішуванні. Отриманий розчин залишають стояти протягом 10-20 годин, доки не осядуть забруднюючі білки та волокна. Потім розчин центрифугують при 4000 - 8000 об/хв протягом 15-30 хвилин. Надосадкову рідину фільтрують крізь 6 мкм поліпропіленовий фільтр та фільтрат центрифугують при 12000 - 18000 об/хв протягом 30 та 60 хвилин. Надосадкова рідина потім може бути простерилізована як шляхом фільтрації крізь 0.22 мкм поліпропіленовий фільтр, так і в автоклаві при температурі 121 °С протягом 20-40 хвилин. Отриманий розчин може бути використаний безпосередньо чи у ліофілізованому вигляді. Описаний процес дозволяє отримувати очищений ксилоглюкан у кількості 30 - 80% по відношенню до вихідного продукту. Спосіб очищення дозволяє використовувати ксилоглюкани у фармацевтичній галузі, особливо за умови безпечного профілю стосовно використання для людей, особливо для застосування на слизових оболонках. Спосіб очищення даного винаходу забезпечує продукт зі сталими технологічними властивостями, що гарантують відтворення в'язкості та мукоадгезивності. В'язкість - один з найбільш важливих параметрів, що характеризують продукт, необхідний для мукоадгезивних препаратів. Спосіб винаходу забезпечує очищений 90507 8 ксилоглюкан з в'язкістю, що відповідає рамкам винаходу, як визначено на 2 мас.% водному розчині. Використовуючи обертовий віскозометр при температурі 25°С діючи при швидкості зсуву 200 -1 сек та часі спокою 15 хвилин. Значення отриманої в'язкості може змінюватись в залежності від вихідного необробленого продукту. Значення в'язкості, придатної для використання в межах даного винаходу коливається від 150 до 800 мПа/с. Окрім цього, спосіб очищення забезпечує значне зменшення білкового забруднення, існуючого у вихідному матеріалі. Ксилоглюкани, позбавлені білкового забруднення необхідні, так як ділянки слизової особливо чутливі до подразнень. З другого боку, призначення на слизову оболонку ротової порожнини може викликати анафілактичні реакції. Зважаючи на це, згідно з винаходом, верхня межа УФ-поглинання становить 280 нм, що є непрямим показником залишкових білків, які були уведеними. Очищені ксилоглюкани придатний для винаходу повинен мати абсорбуючу здатність 280 нм нижче 0.5. од якщо витриманий в межах 2 мас.% водного розчину при температурі 25° С. Фіг. 1 описує профіль мукоадгезивності сполук, що містять очищений ксилоглюкан при зростаючій концентрації гліцерину, згідно з характеристикою з таблиці 2 з прикладу 3. Такий профіль показує синергічний ефект гліцерину та ксилоглюкану при зростаючій мукоадгезивності. Фіг. 2 показує, що підвищення мукоадгезивності не пов'язане із показником в'язкості відповідних розчинів, згідно з характеристикою з таблиці 2 з прикладу 3. Зрештою, таблиця 2 прикладу 3 показує що значних рівнів мукоадгезивності досягають також при низькому значенні в'язкості, наприклад при значенні нижче за 30 мПа/с. Останні обговорення особливо доречні з точки зору заяви, що розглядається для даного винаходу. Фактично, після призначення на слизову оболонку, місцеві препарати можуть викликати два явища, які мають потенційно негативний вплив на мукоадгезивність: по суті, біля поверхні слизової оболонки поєднана дія температури та фізіологічних секретів буде спричиняти зменшення в'язкості та ефект розчинення препарату. Проте, препарат винаходу ксилоглюкан-гліцерин, зберігає мукоадгезивність при низькій концентрації та незалежно від рівня в'язкості. Згідно з винаходом, додавання гліцерину у концентрації в межах від 10 до 70 мас. до розчину очищеного ксилоглюкану у концентрації в межах від 0.05 до 5 мас.% забезпечує контрольоване вивільнення медикаментів прямим способом пов'язаним з вмістом гліцерину та непов'язаним з в'язкістю кінцевого розчину. Контрольоване вивільнення медикаментів з розчинів, отриманих як описано у Прикладі 2 та представлено у Таблиці 1, було продемонстроване шляхом вимірювання вивільнення ліків крізь комірки Франца в часі. Контрольоване вивільнення якості поєднаної з мукоадгезивними властивостями забезпечує постійне, пролонговане вивільнення активної складо 9 90507 вої в точці прикладання дії, як описано у Таблиці 3 для диклофенаку. Композицію винаходу, що містить ксилоглюкан та гліцерин, оцінювали на безпечність: отримані результати, повідомлені у Прикладах 11, 12, 13, засвідчують добру місцеву толерантність, відсутність сенсибілізації та цитотоксичних властивостей. Ефективність та безпечність комбінації даного винаходу також підтверджено клінічними дослідженнями, що описано у Прикладі 10, там де застосування медичних засобів у вигляді вагінального овоїда здатне давати дуже гарні результати у лікуванні диспареунії внаслідок сухості піхви. Специфічна мукоадгезивність разом із контрольованим вивільненням, що властиві продуктам винаходу є визначальною рисою також для вироблення інноваційних фармацевтичних форм для випуску медикаментів. Переваги пов'язані із можливістю зберігати фармацевтичні інгредієнти активними на місці дії більш тривалий час, підвищуючи біодоступність ліків. До того ж, подовжений час незмінності, поєднаної з контрольованим вивільненням ліків, дозволяє зменшити частоту призначення. Такі властивості можуть бути корисними для призначення медикаментів на слизову оболонку рота, носа та слизову оболонку піхви. Даний винахід також стосується медичних засобів та фармацевтичних препаратів, що містять на додаток до фармацевтично активних інгредієнтів та ексципієнтів від 0.05 до 5 мас.% очищеного природного полімеру, що має структуру ксилоглюкану та від 10 до 70 мас.% гліцерину. Згідно з даним винаходом, преференційними активними елементами є підібрані з протизапальних речовин, таких як диклофенак та бензидамід, гормонів, таких як прогестерон та кальцитонін. Бажаною формою виготовлення є овоїди, гелі, ополіскувачі та спреї. Прикладами фармацевтичних препаратів згідно з винаходом є орофарингеальний спрей що містить диклофенак натрію, вагінальний гель, що містить прогестерон, вагінальний ополіскувач, що містить бензидаміду гідрохлорид та спрей для носа, що містить кальцитонін. 10 Прикладом медичних засобів згідно з винаходом є вагінальний овоїд, що має зволожуючі властивості та орофарингеальний спрей, що має пом'якшуючі властивості. Згадані медичні засоби та фармацевтичні препарати описані більш детально у наступних Прикладах. Приклад 1 Виготовлення очищеного ксилоглюкану Суспензії готують шляхом додавання 200 мл холодної дистильованої води до 20 г Glyloid® 3S (Dainippon) у формі порошку. Суспензії вливають у 800 мл киплячої дистильованої води та розчин кип'ятять протягом 20 хвилин при перемішуванні магнітною мішалкою. Отриманий розчин залишають стояти протягом 12 годин, потім центрифугують при 5000 об/хв протягом 20 хвилин. Надосадкову рідину фільтрують крізь 6 мкм поліпропіленовий фільтр, та отриманий розчин в подальшому центрифугують при 15000 об/хв протягом ЗО хвилин. Потім розчин стерилізують крізь 0.22 мкм поліпропіленовий фільтр. Зрештою, отриманий розчин ліофілізують, і отримуємо 14 г сполуки очищеного ксилоглюкану. В'язкість очищеного продукту у концентрації 2% у водному розчині 229 мПа/с, виміряна при температурі 25° C зі швидкістю зсуву 200 сек"1 та часом спокою 15 хвилин. Оптична густина 2% водного розчину при температурі 25° С, виміряна при 280 нм, дорівнює 0.2. Приклад 2 Виготовлення розчинів, що містять диклофенак натрію Натрію метил-параоксибензоат розчиняють у воді при температурі 70° С, потім динатрій одноосновний фосфонат, натрію диклофенак та гліцерин додають до охолодженого розчину. Розчин витримують при перемішуванні до остаточного розчинення. Потім додають очищений ксилоглюкан та розчин витримують при перемішуванні протягом 8 годин до остаточного набухання, потім вносять у 100 мл води. Склад розчину натрію диклофенаку описано у Таблиці 1. Таблиця 1 Компоненти Натрію диклофенак (мас.%) Очищений ксилоглюкан (мас.%) Гліцерин (мас.%) Натрій метил-параоксибензоат (мас.%) Динатрій одноосновний фосфат (мас.%) Деіонізована вода до 100 мл Розчин 1 0.08 0 30 0.15 0.22 Приклад 3 Вимірювання в'язкості та мукоадгезивності розчинів натрій диклофенаку В'язкість розчинів натрій диклофенаку приготовленого згідно з Прикладом 2 була виміряна використовуючи реостат, що має вимірювальну форму з конусоподібними тарілочками C 60/1, швидкість зсуву 200 сек-1 та час спокою 3 хвилини. In vitro вимірювання мукоадгезивності розчинів Розчин 2 0.08 0.4 0 0.15 0.22 Розчин 3 0.08 0.4 10 0.15 0.22 Розчин 4 0.08 0.4 30 0.15 0.22 отриманих згідно з Прикладом 2 було проведено способом похилої площини, як описано Sandri G. et al. (J. Pharm. Pharmacol., 56, 1083-1090, 2004). Тест проводять шляхом ковзання зразку на похилій інертній опорі, вкритій шаром муцину свинячого шлунка. Всмоктування на шарі муцину оцінюють по відношенню до всмоктування таких зразків на не вкритій похилій інертній опорі. 500 мг кожного зразку розчинів, описаних у 11 90507 Таблиці, 1 що містять очищений ксилоглюкан, розміщених на найвищий точці площини, нахиленої під кутом 60° та порцію суміші, що ковзає по площині протягом 2 хвилин, збирають та вимірюють 12 шляхом зважування. Значення в'язкості та мукоадгезивності розчину натрій диклофенаку описано у Прикладі 2 та зображено у Таблиці 2. Таблиця 2 Розчини В'язкість (мПа/с) Н.в. 7.86 11.32 28.83 1 2 3 4 % адгезивності стосовно внутрішньої опори 4.3 14.0 17.8 18.8 Приклад 4 Оцінка здатності контрольованого вивільнення розчину диклофенаку натрію Здатність до контрольованого вивільнення розчину, що містить натрій диклофенак, отриманого згідно з Прикладом 2, оцінювали шляхом вимірювання стійкості до миття в'язкого розчину на комір % адгезивності стосовно муцину 18.0 28.0 60.0 58.2 ці Франца. Розчини у термостатованому обладнанні при 37°С були промиті фосфатним буфером при рН 7.4 та вивільнення кількості активних інгредієнтів було виміряно після 1, 2, 3 та 4 годин. Відсоткове відношення загальної кількості вивільненого натрій диклофенаку описано у Таблиці 3. Таблиця 3 Час (годин) 1 2 3 4 % натрій диклофенаку Розчин 2 31.6 46.4 48.1 52.7 % натрій диклофенаку Розчин 3 26.7 35.5 38.0 38.0 Приклад 5 Виготовлення овоїда. що містить очищений ксилоглюкан, який має зволожуючі властивості Кріодегідрований екстракт Aloe barbadensis, рибний желатин, натрій метил-парагідроксибензоат, натрій етил-пара-гідроксибензоат та натрій пропіл-пара-гідроксибензоат розчиняють при 70°С у 15 мл води. Після остаточного розчинення, розчин охолоджують до 25 C та додають % натрій диклофенаку Розчин 4 6.4 14.02 24.8 28.8 очищений ксилоглюкан. Розчин витримують при перемішуванні протягом 8 годин та після остаточного набухання доводять до температури 45°С та додають гліцерин. Після гомогенізації шляхом змішування додають деіонізовану воду до 30 грамів загальної ваги та продукт розподіляють у 10 формочок. Кількості кожного з компонентів для виготовлення 10 овоїдів, описано у Таблиці 4. Таблиця 4 Компонент Ксилоглюкан Aloe barbadensis Рибний желатин Гліцерин Натрій метил-пара-гідроксибензоат Натрій етил-пара-гідроксибензоат Натрій пропіл-пара-гідроксибензоат Деіонізована вода до 30 грамів Приклад 6 Виготовлення вагінального гелю, що містить прогестерон Метил-пара-гідроксибензоат додають при 70°С у воду. Після остаточного розчинення та охолодження розчину, додають гідрогеновані гліцериди пальмової олії, що містять заздалегідь розчинений прогестерон. Після остаточного змі Ваги 300 мг 300 мг 600 мг 10.5 g 9.43 мг 4.2 мг 4.81 мг шування, додають очищений ксилоглюкан та суміш витримують при перемішуванні протягом 8 годин до остаточного набухання полімеру. Нарешті додають гліцерин та отриманий розчин перемішують. Кількості кожного з компонентів для виготовлення вагінального гелю описані у Таблиці 5. 13 90507 Таблиця 5 Компонент Ксилоглюкан Прогестерон Гліцерину гідрогеновані гліцериди пальмової олії Натрій метил-пара-гідроксибензоат Деіонізована вода до 56 грамів Вага 1г 8г 30 г 5г 0.15 г Приклад 7 Виготовлення вагінального ополіскувану, що містить бензидаміду гідрохлорид Триметилцетиламоній пара-толуолсульфонат, ароматизатор троянди та бензидамід гідрохлорид розчиняють у воді. Очищений ксилоглюкан додають після остаточного розчинення та розчин витримують при перемішуванні протягом 8 годин до остаточного набухання полімеру. Додають гліцерин та отриманий розчин змішують до остаточної гомогенізації. Кількості кожного з компонентів описані у Таблиці 6. Таблиця 6 Компонент Ксилоглюкан Бензидамід гідрохлорид Гліцерин Триметиламоній паратолуолсульфонат Ароматизатор троянди Деіонізована вода до 64 грамів Ваги 1г 100 мг 30 г 5г 100 мг Приклад 8 Виготовлення спрею для носа, що містить кальцитонін Хлорид натрію, моногідрат лимонної кислоти, дигідрат цитрату натрію та хлоридну кислоту додають до 65 мл води. Суміш витримують при перемішуванні до остаточного розчинення та потім додають 10 мл води, що містить заздалегідь розчинений кальцитонін. Очищений ксилоглюкан додають, продовжуючи перемішування протягом 8 годин до остаточного набухання полімеру. Потім додають гліцерин, розчин перемішують, та додають воду до необхідної ваги. Кількості кожного з компонентів описані у Таблиці 7. Таблиця 7 Компонент Ксилоглюкан Кальцитонін 0.1 N хлоридна кислота Вага 400 мг 100.000 MO 0.15 мг 14 Натрій хлорид 9г Дигідрат цитрату натрію 58 мг Моногідрат лимонної кислоти 58 г Гліцерин 15 г Деіонізована вода до 100 грамів Приклад 9 Виготовлення орофарингеального спрею, що містить натуральні екстракти Натуральні екстракти, сорбат калію та одноосновний моногідрат фосфату натрію додають до 65 мл води. Додають очищений ксилоглюкан, продовжуючи перемішування протягом 8 годин до остаточного розчинення. Потім додають воду до необхідного об'єму. Кількості кожного з компонентів описані у Таблиці 8. Таблиця 8 Компонент Ксилоглюкан Сухий екстракт Erysimum Сухий екстракт Алтеі Сухий екстракт Noni Одноосновний моногідрат фосфату натрію Сорбат калію Гліцерин Деіонізована вода до 100 грамів Вага 400 мг 300 мг 200 мг 300 мг 220 мг 100 мг 30 г Приклад 10 Оцінка ефективності та толерантності стосовно овоїдів, що містять очищений ксилоглюкан, на волонтерах Ефективність та безпечність овоїдів, отриманих згідно з Прикладом 4, оцінювали у лікуванні диспареунії внаслідок сухості піхви у жінок в період менопаузи, які не отримують замісної гормональної терапії. Метою відкритого дослідження була оцінка ефективності лікування овоїдами прикладу 4, зменшення ряду таких симптомів, як диспареунія, печія та свербіж вульви, пов'язані з сухістю піхви. 8 жінок у віці між 45 та 65 роками у періоді менопаузи протягом майже 3 років та без активних інфекцій піхви реєстрували у дослідженні. В схемі лікування передбачали призначення курсу застосування вагінальних овоїдів двічі на добу протягом періоду 8 діб. Кінцеві результати дослідження оцінювали використовуючи шкалу балів між 0 (відсутність симптоматики) та 5 (дуже інтенсивна симптоматика). Всі пацієнти закінчили лікування. Ліки показали добру толерантність та ефективність як місцево, так і на системному рівні, як зображено у Таблиці 9. Побічну дію не спостерігали. 15 90507 16 Таблиця 9 Пацієнт (№) Диспареунія Спочатку 1 2 3 4 5 6 7 8 Середній показник 4 4 5 3 4 2 3 3 3.50 Наприкін ці терапії 1 2 2 0 1 0 0 1 Печія піхви Спочатку 0.88 Приклад 11 Вивчення локальної толерантності композиції, що містить ксилоглюкан та гліцерин Місцеві ефекти орофарингеального спрею прикладу 9, на слизовій оболонці ротової порожнини були встановлені шляхом вивчення місцевих змін тканин після повторного закладання тестових зразків у защічний мішок сірійському хом'яку, протягом 7 днів. Одну групу, що складалась з 5 тварин чоловічої та 5 тварин жіночої статі, лікували щодня медичними препаратами в дозі 0.5 мл для кожної тварини взагалі 3 рази на день з інтервалом 2 години, в загальній дозі 1.5 мл .для кожної тварини. Контрольну групу тварин лікували стерильною водою протягом того ж періоду часу. Протягом періоду лікування ознаки системного ефекту тестових зразків не спостерігались. Легке подразнення слизової оболонки спостерігали у тварин, яких лікували медичними препаратами протягом приблизно 1 години після останнього застосування, та жодної реакції не спостерігали через 24 години, таким чином підтверджуючи добру толерантність слизової оболонки ротової порожнини. Приклад 12 Вивчення затриманої сенсибілізації шкіри препаратів, що місять містять ксилоглюкан та гліцерин Модель морської свинки Magnusson та Kligman (J. Invest. Dermatol., 268-276, 1969) було використано для викликання та виявлення затриманої сенсибілізації шкіри. Для ініціації сенсибілізації, піддослідній групі з 20 тварин та контрольній групі з 10 тварин було введено внутрішньошкірно емульсію повного ад'юванту Фрейнда, (передні пози 5 4 4 4 4 3 2 3 3.63 Наприкін ці терапії 3 2 1 0 1 0 0 0 0.88 Свербіж піхви Спочатку Наприкін ці терапії 3 1 2 0 2 0 2 0 1 1 2 0 3 1 3 0 2.25 0.38 ції), нерозведений тестовий зразок (середні позиції) та тестові зразки у концентрації 50% у емульсії повного ад'юванту Фрейнда (задні позиції). Через один тиждень це призначення було продовжене місцевим застосуванням тест-зразку на 100% над місцем ін'єкції. Контрольну групу тварин лікували водою протягом того ж періоду часу. Через 2 тижні після другої стадії, всіх тварин перевіряли на імунність до специфічного агенту за допомогою місцевої аплікації на обох вухах. В кінці дослідження не було реакції у будь-якої тварини з дослідної чи контрольної груп та не спостерігали реакції на сам розчинник . Дослідження цитотоксичності розчину що містить ксилоглюкан та гліцерин In vitro цитотоксичність розчину, що містить ксилоглюкан та гліцерин оцінювали на клітинах BALB/C3T3 та вимірювання поглинання нейтрального червоного стосовно клітинної токсичності було представлено на культурі клітин BALB/C3T3, які обробляли тест-зразками різної концентрації, в кінці обробки культури вивчали для оцінки змін у морфології клітин внаслідок токсичних ефектів тест-зразків. Негативний та позитивний контроль були включені у експеримент. Тест-зразок був розчинений у культурному середовищі, та використовували такі концентрації 39.1; 78.1; 156; 313; 625; 1250; 2500 та 5000 мікрограмів/мілілітр. Цитотоксичність було проаналізовано після 24 годин впливу. Змін у морфології клітин та суттєве зменшення поглинання нейтрального червоного після впливу тест-зразків у будь-якому дослідженні при будь-якій концентрації не спостерігали. 17 Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 90507 Підписне 18 Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601