Робочий орган розпушувача

Винахід відноситься до землерийного машинобудування, переважно до розпушувачів талих грунтів, які використовуються в меліоративному будівництві. Відомий розпушувач, який включає несучу балку, обладнання навіски, V-подібної форми стояк, що складається з долота та двох бокових ножів [1]. Недоліком даного розпушувача є те, що при переміщенні розпушувача в робочому положенні бокові ножі, розрізаючи масив, запресовують грунт в бокові стінки щілини що розробляється, тим самим погіршуючи проникнення вологи в зону дрени. Крім того, такої форми конструкція розпушувача не забезпечує отримання високого коефіцієнта розпушення грунту, оскільки пласт грунту, під час його різання боковими ножами, деформується тільки в поперечній площині. Найбільш близьким за технічним рішенням та результатом розпушення до винаходу, що заявляється, є розпушувач, який складається із стояка, на якому розташовані на різних рівнях та зміщені один відносно іншого по горизонталі зуби з випередженням нижчевстановлених вищевстановленими [2]. Недоліком такої конструкції розпушувача є те, що під час різання масиву грунту ріжучою частиною робочий орган розпушує стружку тільки у поперечній площині. Запропонований винахід направлений на вирішення задачі по збільшенню коефіцієнта розпушення, а саме підвищення ефективності процесу розпушення, що сприяє покращенню структури та водноповітряного режиму грунту. Поставлена задача досягається тим, що розпушувач, який заявляється, включає стояк з грунторозробними елементами, розташованими на різних рівнях один відносно іншого, і зміщеними по горизонталі таким чином, що вищевстановлені випереджають нижчевстановлені. Кожний грунторозроблюючий елемент має жолобоподібну форму, радіус поперечної кривизни якої зменшується відповідно до напрямку руху пласта грунту і на виході останнього з грунторозроблюючого елементу дорівнює товщині стружки, що вирізається, з урахуванням коефіцієнта розпушення. Ріжуча кромка грунторозробних елементів виконана у вигляді прямих ножів, що забезпечує його деформацію у поперечній площині під час різання та відриву пласта грунту від масиву. Повздовжня деформація виникає за рахунок особливості конструкції запропонованих грунторозроблюючих елементів. Вона полягає в тому, що радіус поперечної кривизни жолоба зменшується у напрямку руху пласта грунту, що призводить до прогинання його при переміщенні по грунторозробному елементу, відповідно формі 2 жолоба. Наявність цих умов деформування в двох площинах дає змогу збільшити коефіцієнт розпушення грунту під час робочого ходу машини. На фіг. 1 представлений вигляд з боку робочого органа розпушувача, на фіг. 2 - вигляд спереду. Робочий орган розпушувача складається із стояка 1 та декількох грунторозробних елементів 2, які закріплені на стояку 1 і рознесені по вертикалі і горизонталі таким чином, що кожний вищий грунторозробний елемент випереджає нижчий, створюючи при цьому між собою грунтопрохідні вікна. Ріжучі кромки 3 виконані у вигляді прямих ножів, а задня частина грунторозробних елементів - у вигляді жолоба 4 змінної поперечної кривизни, радіус якої зменшується по ходу руху пласта грунту, і в кінцевій частині дорівнює товщині стружки з урахуванням коефіцієнта розпушення. Процес розпушення грунту відбувається таким чином. Під час переміщення робочого органа розпушувача ріжучі кромки З грунторозробних елементів 2 вирізують стружки грунту, деформуючи їх при цьому в повздовжній площині. Далі, потрапляючи на жолоби 4 змінного поперечного профілю, стружки грунту додатково деформуються в поперечній площині до напрямку руху, чим забезпечують більший коефіцієнт розпушення грунту. Під час подальшого руху, стружки грунту сходять з грунторозробних елементів і під дією власної ваги обвалюються в нарізану щілину, ще раз додатково деформуючись. Це дає змогу за рахунок збільшення коефіцієнта розпушення підвищити ефективність процесу розпушення, а саме покращити структуру та водно-повітряний режим грунту. Джерела інформації. 1. Черненок В.Я., Брусиловский Ш.И. Глубокое рыхление осушаемых тяжелых почв. - Москва: Колос, 1983. - 63 с. 2. А.с. СРСР № 1507927, Ε 02 Ρ 5/32, 1989, б. № 24.