Спосіб визначення заборонених похідних фенілалкіламіну в сечі людини

Спосіб визначення заборонених похідних фенілалкіламіну в сечі людини шляхом їх екстракції з наступним хроматографічним визначенням та ідентифікацією за допомогою реактивів-барвників 1 % розчину нінгідрину в ацетоні, тривкого чорного Б, реактиву Симона, реактиву Маркі, який відрізняється тим, що додатково після хроматографування проводять проявлення хроматограм послідовним нанесенням 1% розчину нінгідрину в концентрованій сірчаній кислоті і води, після виникнення специфічного забарвлення відокремлюють лікарський засіб від заборонених речовин, після чого проводять внутрішньогрупову ідентифікацію останніх повторним хроматографуванням з проявленням тривким чорним Б, флюрамом і реактивом Симона. Корисна модель відноситься до медицини, зокрема до визначення заборонених похідних амфетаміну у біологічному матеріалі. Відомим є спосіб визначення заборонених похідних амфетаміну в сечі людини методом хроматографії в тонкому шарі сорбенту з використанням слідуючих реактивів-проявників: 1% розчину нінгідрина в ацетоні та реактива Маркі. [Веселовская Н.В., Симонов Е.А., Сорокин В.И. и др. Анализ метилендиокси производних амфетамина // Суд. мед.экспертиза.-1999.-3.-48-54]. Недоліком цього способу є те, що в ньому немає відомостей про речовину, що входить до Постанови Кабінету Міністрів України №770 від б травня 2000р. "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" і є структурним аналогом заборонених фенілалкіламінів - ДМА (2,5-діметоксіамфетаміна). Для ідентифікації заборонених фенілалкіламінів у речових доказах використовують реакцію з реактивом Марки, чутливості якої недостатньо для визначення цієї групи речовин у біологічному матеріалі [Recommended Methods for Testing Amphetamine and Methamphetamine, Mannual for Use by National Narcotics Laboratories, ST/NAR/9. Unites Nation, 1987]. Найбільш близьким до рішення, що заявляється, і обраним за прототип є спосіб визначення заборонених фенілалкіламінів у сечі людини після їх екстракції з лужного середовища, після чого екстракт розподіляють методом хроматографії у тонкому шарі сорбенту і проводять групову та внутрішньо групову ідентифікацію за допомогою чотирьох реактивів барвників; 1% розчину нінгідріну в ацетоні, тривкого чорного Б, флюрама та реактиву Симона [Recommended Methods for the Detection and Assay of Heroin, Cannabinoids, Cocaine, Amphetamine, Methamphetamine and RingSubstituted Amphetamine Derivatives in Biological Specimens United Nations New York, 1995]. Недоліком цього способу є те, що лікарський засіб трамадол [Компендіум. Лекарственные препарати. Киев. Морион, 2001. с.822-827] дає подібні характеристики при ідентифікації його методом тонкошарової хроматографії. В ряді випадків цей засіб використовується опіатними наркоманами в дозах, що значно перевищують терапевтичні, що приводить до фатальних наслідків [Н.В. Веселовская, А.Е Коваленко Наркотики. Москва Триада-Х с 196-203]. Означений препарат метаболізує і виводиться з організму людини з сечею, біля 30% у незмінному стані, а інша частина в вигляді метаболітів. Трамадол та його метаболіти визначають методом тонкошарової хроматографії, з використанням проявників реактиву Маркі, 1% розчину нінгидрина [Н.В Веселовская, Ю.В. Кислу, С.К. Яремин и др. Обнаружение трамадола и его метаболитов в моче хроматографическими методами. Судебно-медицинская експертиза.- №4.-1996.С.38-421, а також 1% розчину нінгідрина в концентрованій сірчаній кислоті [В.А. Залесова, С.С. Катаев, Л.И Курдина. К обнаружению трамадола в ю