Вузол механічного і/чи електричного з`єднання войцеховського “перфо”

1. Вузол механічного і/чи електричного з'єднання, що має порожистий корпус і пружинний контактний елемент (ПКЕ), який відрізняється тим, що корпус має отвори чи корпус має отвори і проріз, а ПКЕ розміщується усередині корпуса і/чи охоплює його. 2. Вузол по п. 1, який відрізняється тим, що проріз, переважно, має вигляд щілини, як правило, паралельної осі корпуса чи у вигляді паза чи прямокутника. 3. Вузол по п. 1, який відрізняється тим, що корпус має вигляд, переважно, трубки (циліндра). 4. Вузол по п. 1, який відрізняється тим, що ПКЕ, переважно, не кріпиться до корпуса чи кріпиться U 2 (19) 1 3 1) наявність отворів, займаючих, переважно, більше 50 % площі корпуса; 2) наявність прорізу; 3) наявність основ (основи), завдяки яким ПКЕ не випадає із корпуса, а ПКЕ, переважно, стає "напруженим" і/чи розрідженим, також одна основа може бути загальною для декількох вузлів; 4) можливість обмеження ходу ПКЕ; 5) можливість жорсткого кріплення ПКЕ до корпуса; 6) наявність декількох ПКЕ в одному вузлі. 7) наявність виступаючих кінців ПКЕ поза корпусом; 8) розсіяння тепла КЕ на металевих частинах ПКЕ і корпуса. Отже, замінивши пази на отвори, ми досягаємо поставлених цілей: 1) з'єднання стає не "площиною" КЕ, а "уколом", що дозволяє мати меншу довжину контактуючої частини елемента; 2) позбавляємось глибоких пазів, порушуючих "геометрію", міцність корпусу; 3) поліпшується надійність контактування, оскільки отвори співвісні і КЕ проходить через три елементи контактування: а) через перший отвір, б) гілки ПКЕ, в) другий, співвісний, отвір, також з'являється можливість контактування і через перші два елементи (для дуже коротких закінчень КЕ). Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська 64303 4 Отже, з'являється можливість забезпечення набагато більшої кількості КЕ з усіх сторін, приблизно, однієї плоскості і на всіх рівнях довжини корпуса, а не тільки у "шаховому" порядку і через "раз", як у аналога. На фіг.1 і фіг.2 зображені варіанти, одного і того ж вузла. Вузли мають ПКЕ 1, отвори 2, корпус 3, а також основу 4 (фіг.1) і проріз 5 (фіг.2). Пристрій працює таким чином. Відповідно до монтажної схеми вузол закріпляється чи розташовується на поверхні (основі, платі, столі та іншому). Оператор уставляє, переважно, кінцівки КЕ (провідники, закінчення радіоелементів і інше) в отвори 2, натискає на них, з тим, щоб вони пройшли крізь ПКЕ 1 і, переважно, "вийшли" з протилежного, як правило, співвісного отвору 2. Регулювання жорсткості ПКЕ 1 досягають через проріз 5, за допомогою гострого предмета (наприклад, шила), піднімаючи чи опускаючи витки ПКЕ на різних ділянках останнього, забезпечуючи необхідне навантаження на КЕ. Також регулювати жорсткість ПКЕ можливо через дозоване здавлювання виступаючих, за краї корпуса, кінців ПКЕ 1. Так забезпечується надійне кріплення КЕ на вузлі, із забезпеченням надійного електричного і механічного контактів. Демонтаж КЕ відбувається у зворотному порядку. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601