Використання треосульфану для підготовки пацієнтів перед трансплантацією кісткового мозку або стовбурових клітин крові

Даний винахід стосується використання треосульфану як підготовчого агенту перед алогенною трансплантацією кісткового мозку або гемопоетичних стволови х клітин, згідно з яким треосульфан призначають або в комбінації з іншими хіміотерапевтичними агентами або імуносупресивними агентами, або як єдиний діючий агент. Перед алогенною трансплантацією кісткового мозку або гемопоетичних стволови х клітин, пацієнтів піддають "підготовчій терапії" для того, щоб: a) знищити власні прекурсори клітин кровотворення реціпієнта (стволові клітини), b) досягти імуносупресії у реціпієнта, яка попереджує гостре відторгнення трансплантату, та c) досягти цитотоксичного зменшення будь-яких злоякісно дегенерованих клітин, присутніх у реципієнта. Як встановлено, підготовчі засоби, наприклад, комбінацію бусульфану та циклофосфаміду, призначають перед трансплантацією донорського кісткового мозку та гемопоетичних стволових клітин. Суттєвим ризиком алогенної трансплантації кісткового мозку, крім можливості прояви реакції "трансплантат проти хазяїна (GvHD)", тобто, агресії одночасно пересаджених реактивних імуноклітин по відношенню до органів реципієнта, є відносно висока токсичність попередньої підготовчої терапії. Хоча побічні ефекти таких процесів, зокрема, пов'язані з бусуль фаном високі захворюваність та смертність, є значними недоліками такої терапії, яка використовувалася продовж тривалого часу аж до теперішнього часу, ніяких відносно ефективних альтернативних засобів з небагатьма побічними ефектами не було розроблено. Тому задачею даного винаходу є розробка придатних підготовчої терапії/ підготовчого агенту, що не мають недоліків, відомих з загального рівня техніки. Задача, згідно з винаходом, вирішується використанням треосульфану як підготовчого агенту. Зокрема, задача вирішується об'єктами, що описані в доданій формулі винаходу. В межах даного винаходу, несподівано було знайдено, що небезпечних шкідливих ефектів в зв'язку з токсичністю загальноприйнятих підготовчих агентів, можна уникнути, якщо як підготовчий агент використовува ти треосульфан перед алогенною трансплантацією кісткового мозку або гемопоетичних стволових клітин (стволових клітин крові, переважно, стволових клітин периферичної крові). Треосульфан - це назва, яку дали L-треїтол-1,4-біс-метансульфонату, дигідрокси-похідному бусульфана, що є алкілувальним агентом, який вперше було синтезовано в 1961 році і який до теперішнього часу використовували лише як стандартно дозований хіміотерапевтичний агент, наприклад, у пацієнтів з карциномою яєчників, який призначається для перорального або внутрішньовенного уведення. Згідно з винаходом було виявлено, що треосульфан, наприклад, замість високих доз бусульфан у, може бути ефективно скомбінований з хіміотерапевтичними агентами і/або імуносупресорними агентами, такими як, циклофосфамід, карбоплатін, тіотепа, мелфалан, флударабін, імуносупресорними антитілами або опроміненням всього тіла сприятливим чином, внаслідок чого шкідливих, а інколи й фатальних побічних ефектів, властиви х бусуль фану, можна в значній мірі або повністю уникнути. Зокрема, серйозних токсичних впливів на печінку, легені, нирки та ЦНС, пов'язаних з бусульфаном, не спостерігається, коли використовується треосульфан, навіть у високих дозах. Суттєвою перевагою треосульфану, на відміну від бусульфану, є його постійно висока розчинність у воді, що робить можливим готувати інфузійні розчини. Навпаки, бусуль фан, завдяки його низькій розчинності, зазвичай призначають у формі таблеток, резорбція яких значно змінюється в кожному конкретному випадку. Більш того, оскільки пероральне уведення бусуль фану погано переноситься багатьма пацієнтами внаслідок шлунково-кишкових побічних ефектів, він часто викликає блювання, яке має значний шкідливий вплив, наприклад, на реальну та відтворювану біодоступність бусульфану в кожному конкретному випадку. З іншого боку внутрішньовенне уведення бусульфанмістких розчинів можна забезпечити лише за допомогою солюбілізувальних засобів, таких як, наприклад, диметилацетамід, які самі можуть викликати побічні ефекти. Навпаки, інфузійні розчини з треосульфаном можуть бути безпосередньо одержані без будь-яких перешкод. Внутрішньовенне застосування полегшує точне дозування активної речовини і безпечне застосування. Крім того, несподівано було виявлено, що в той же самий час успішна та безпечна підготовча терапія з високими дозами треосульфану, самого або в комбінації з, наприклад, циклофосфамідом або флударабіном може бути проведена з помітно зменшеними побічними ефектами. Загальна доза треосульфану, яка уводиться, складає принаймні 20г/м 2 площі поверхні тіла і, переважно, знаходиться в межах від 20 до 60г/м 2. Таким чином, згідно з винаходом можливо заміняти стандартну підготовку з, наприклад, бусульфаном/циклофосфамідом підготовкою з використанням треосульфану/ циклофосфаміду або треосульфану/ флударабіну. Наприклад, 3 x від 14 до 16г треосульфану/м 2 площі поверхні тіла (відповідає сумарній дозі від 42 до 48г/м 2) уводять протягом трьох послідовних днів. Потім в наступні два дні проводять ін'єкції 60-100мг циклофосфаміду/кг ваги тіла. В межах даного винаходу в подальшому також несподівано було виявлено, що треосульфан може також використовува тися один, оскільки треосульфан в більш високих дозах може знищувати не тільки ембріональні стволові клітини, але також "комітовані стволові клітини". У такий спосіб як бусульфан, так і циклофосфамід можуть бути замінені одним треосульфаном, в цьому випадку серйозних, а інколи й фатальних побічних ефектів бусульфан у і/або циклофосфаміду, що спостерігаються в стандартній підготовчій терапії, не відбувається. Для підготовчої терапії з використанням треосульфану, як єдиної активної речовини, принаймні 20г треосульфану/м 2 площі поверхні тіла, переважно від 20 до приблизно 60г/м 2, більш переважно 30г/м 2 і особливо переважно від 42 до 48г треосульфану/м 2 площі поверхні тіла уводять як загальну дозу для пацієнтів, яких необхідно лікувати. Треосульфан може застосовуватися або у разовій дозі або протягом періоду аж до 1 тижню (7 днів). При разовій дозі можлива двогодинна інфузія вищезгаданої загальної дози, однак, може мати місце також інфузія протягом часу аж до 24 годин. Якщо підготовка проводиться протягом періоду, наприклад, від 2 до 7 днів (наприклад, протягом 3, 5 або 7 днів), можлива денна інфузія протягом часу від 0.5 до 24 годин. Сума денних індивідуальних доз відповідає вищезгаданій загальній дозі треосульфану, у цьому випадку денні кількості застосованої активної речовини можуть бути однаковими або відрізнятися одна від іншої. Також можливо проводити підготовку в межах постійної інфузії протягом, наприклад, 3, 5 або 7 днів. Даний винахід також стосується використання треосульфану для одержання фармацевтичної композиції для підготовчої терапії (підготовчого агенту) перед алогенною трансплантацією кісткового мозку або гемопоетичних стволових клітин, згідно з чим треосульфан призначають або індивідуально, або разом (в комбінації) з іншими хіміотерапевтичними і/або імуносупресивними агентами (наприклад, циклофосфамідом, флударабіном, тіотепом, мелфаланом, карбоплатином, імуносупресивними антитілами, опроміненням усього тіла і т.д.). Це означає, що треосуль фан використовують або як єдину активну речовину або у комбінації з принаймні одним додатковим хіміотерапевтичним агентом і/або імуносупресивними агентами для одержання підготовчого агенту/підготовчо го лікарського засобу, де фармацевтична композиція є особливо придатною для підготовчої терапії з додатковим опроміненням усього тіла пацієнта. У випадку фармацевтичної композиції, яка містить треосульфан і принаймні один додатковий хіміотерапевтичний агент і/або імуносупресивні агенти, вона являє собою комбіновану препаративну форму, яка існує або у формі рецептур, яка містить усі активні речовини, або у формі упакованих одиниць, яка містить активні речовини в просторово відокремлених рецептурах (в окремих контейнерах), тобто, у формі треосульфанмісткої фармацевтичної композиції та фармацевтичної композиції (просторово відокремленої), яка містить принаймні один хіміотерапевтичний агент і/або імуносупресивні агенти. Відповідно, активні речовини у вищезгаданих комбінованих препаративних формах уводяться або одночасно, або з інтервалами перед трансплантацією кісткового мозку або стволових клітин. Таким чином, даний винахід на додаток до використання треосульфану як єдиної активної речовини для одержання підготовчого агенту, також стосується комбінованих препаративних форм, які містять треосульфан і принаймні один додатковий хіміотерапевтичний агент і/або імуносупресивні агенти. Конкретні деталі, що стосуються використання (призначення) треосульфану, у тому числі комбінації з іншими активними речовинами (зокрема, з циклофосфамідом) вже згадувалися ви ще. Фармацевтичні сполуки та комбіновані препаративні форми відповідно готуюють таким чином, і вони містять згадані активні інгредієнти в кожному випадку в таких концентраціях, щоб бути придатними для уведення вищенаведених кількостей активних речовин протягом вказаного періоду часу. У порівнянні з бусуль фаном треосульфан, не зважаючи на ідентичні сайти алкілувальні ДНК, можливо завдяки його різному алкілувальному механізму, має співмірну ефективність, але значно зменшену силу побічних ефектів. Таким чином, треосульфан проявляє значну токсичність до стволових клітин, як по відношенню до ембріональних стволових клітин, так і по відношенню "комітованих стволових клітин"; одночасно, у порівнянні з бусульфаном, він має лише незначний негематологічний токсичний профіль і, зокрема, ніякої значної токсичності на печінку, нирки, ЦНС або легені. Завдяки своїй високій розчинності у воді треосульфан може бути легко уведений внутрішньовенно і проявляє достовірні та лінійні фармакокінетичні властивості. Винахід описується нижче з посиланням на приклади. Приклади Було досліджено, чи має треосульфан токсичний вплив на стволові клітини по відношенню до кісткового мозку, у порівнянні з такими ж властивостями бусульфану, обидві активні речовини уводились у максимально допустимій дозі на моделі трансплантації кісткового мозку мишей. Мишачому реціпієнту (BG-Gpi-I 13) уводили 3´2500мг/кг або 7500мг/кг (відповідає 22.5г/м 2) треосульфану або 50мг/кг бусульфану. Через 24 після уведення встановлювали зменшення різних гемопоетичних стволових клітин в кістковому мозку хазяїна, використовуючи in vitro клітинний тест на утворення "коблстоун" (cobblestone) зон (CAFC; для порівняння Ploemacher та ін., Blood. 78 (1991) 2527-2533). Розподіл протягом дня уведення достатньо високих доз треосульфану (3´2500мг/кг) несподівано призвело до ефективного знищення як ембріональних, так і "комітованих" попередників клітин від 103 до 105. Треосульфан, який уводили в розподілених дозах, також оцінювали у випробуваннях на Н-2-сумісну алогенну трансплантацію кісткового мозку (С.В10 ® В6). В цьому випробуванні імунологічна реакція, яка проявлялася у відторгненні трансплантату, повинна була попереджуватися підготовкою, наприклад, за допомогою треосульфану, безпосередньо перед тим, як трансплантат стане доступним. У цьому випадку треосульфан сам був здатний викликати у реціпієнта майже повний і стабільний хімеризм донорського типу. З іншого боку бусуль фан сам був нездатний викликати ефективну підготовку тестови х тварин перед алогенною трансплантацією кісткового мозку. Необхідно було скоріше додаткове призначення, наприклад, циклофосфаміду, щоб досягти достатньої імуносупресії для попередження відторгнення трансплантату та викликати повний хімеризм донорського типу.