Спосіб хірургічного лікування фіброзно-дегенеративного панкреатиту

Спосіб хірургічного лікування фібрознодегенеративного панкреатиту, що включає форму 3 сформовану протоку. Відмінностями заявленого способу є формування панкреатоєюноанастомозу на виключеній петлі тонкої кишки, яка анастомозується з низхідним відділом дванадцятипалої кишки, що забезпечує вільний відтік панкреатичного секрету в дванадцятипалу кишку шляхом близьким до природного. За доступними літературними даними такий спосіб хірургічного лікування фібрознодегенеративного панкреатиту невідомий. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі хірургічного лікування фібрознодегенеративного панкреатиту, що включає формування повздовжнього панкреатоєюноанастомозу на виключеній петлі тонкої кишки, згідно корисної моделі проводять розтин головної панкреатичної протоки за виключенням ампулярної частини, висічення фіброзно-змінених тканин підшлункової залози та формування повздовжнього ізоперистальтичного панкреатоєюноанастомозу на виключеній петлі тонкої кишки, кінець якої анастомозують з низхідним відділом дванадцятипалої кишки поперечним анастомозом "кінець в бік" Сутність корисної моделі пояснюється малюнком 1, на якому представлено схему операції: На Фіг. - схематичне зображення операції, де 1 - єюнодуоденоанастомоз; 2 - живляча судинна ніжка тонкокишкового сегменту 3 - виключений сегмент тонкої кишки; 4 - місце розтину головної панкреатичної протоки 5 - місце взяття тонкокишкового сегменту Спосіб здійснюється наступним чином: Операцію починають з верхньо-серединної лапаротомії. В рану виводять шлунок та цибулину дванадцятипалої кишки. Виконують мобілізацію дванадцятипалої кишки за Кохером. Розсікають шлунково-ободову, звільняючи для візуальної і мануальної ревізії передню поверхню підшлункової залози від голівки до хвоста. При цьому особливу увагу приділяють мобілізації голівки підшлункової залози, оголяючи її до дванадцятипалої кишки. За допомогою пальпації визначають місце розташування головної протоки підшлункової залози, пунктують її, потім розкривають скальпелем, висікаючи дегенеративно-змінені ділянки паренхіми залози. Поетапно, спочатку у напрямку до хвоста, потім - до голівки підшлункової залози широко розкривають головну протоку, переконуються в її прохідності на всій довжині. Для виконання відновного етапу операції використовують ізольовану ділянку тонкої кишки на живлячій судинній ніжці. Для цього, відступивши від зв'язки Трейтца на 20-40см, виділяють сегмент тонкої кишки, що має бути довшим тіла підшлункової залози на 5-7см так, щоб судинна ніжка, що живить його, була достатньої довжини, для підведення його до місця майбутніх анастомозів без натягу. Проксимальний край сегменту кишки обробляють шляхом накладення апаратного шва і двома напівкисетними швами, при необхідності додатково укріплюють одиничними вузловими швами, дистальний кінець залишають вільним для 47995 4 подальшого анастомозування з дванадцятипалою кишкою. Дефект тонкої кишки відновлюють анастомозом "кінець в кінець" дворядним швом. Сегмент тонкої кишки на власній судинній ніжці, проводять через "вікно" в брижі поперечної ободової кишки, підводять його до підшлункової залози і розташовують так, щоб його перистальтика здійснювалася в напрямі від хвоста підшлункової залози до дванадцятипалої кишки. Анастомоз сегменту тонкої кишки з підшлунковою залозою накладають від хвоста залози до голівки дворядним швом. Вільний (дистальний) кінець ізольованої петлі розміщують вздовж низхідного відділу дванадцятипалої кишки, фіксуючи його в такому положенні одиночними вузловими серо-серозними швами. Передню стінку низхідного відділу дванадцятипалої кишки розсікають в поперечному напрямі так, щоб довжина розрізу відповідала діаметру ізольованого сегмента тонкої кишки. Накладають антирефлюксний поперековий єюнодуоденоанастомоз дворядним вузловим швом. Накладений таким чином ізоперистальтичний панкреатодуоденоанастомоз та антирефлюксний єюнодуоденоанастомоз забезпечують найбільш близький до фізіологічного шлях відтоку панкреатичного секрету в - дванадцятипалу кишку та усуває можливість рефлюксу її вмісту в сформовану протоку. До анастомозів в підпечінковий простір по лівому боковому фланку та в порожнину малого тазу справа ставлять трубчаті дренажі. Лапаротомну рану пошарово ушивають. Конкретний приклад застосування Хворий К. 42 роки, історія хвороби №6750306, госпіталізований в хірургічне відділення ЦМКЛ 16.06.2009 із скаргами на постійний біль в епігастрії талівому підребер'ї, який іррадіює в спину, загальну слабкість, нудоту, втрату мас тіла. Симптоми посилюються після прийому жирної та жареної їжі. Вважає себе хворим протягом останніх 8-9 місяців. В анамнезі: зловживав алкоголем, неодноразово лікувався в різних хірургічних стаціонарах з приводу гострого панкреатиту. УЗД органів черевної порожнини. Печінка незначно збільшена, підвищеної ехогенності. Внутрішньопечінкові жовчні протоки не розширені. Холедох діаметром 6мм. Жовчний міхур розмірами 6,6 3,5см, в конкрементів не містить. Підшлункова залоза збільшена в області голівки до 4,5см, в паренхімі множинні вогнища фіброзу, контури залози нерівні. Візуалізується розширена до 8мм головна протока підшлункової залози в ділянці її тіла і частково голівки. Нирки та селезінка без патологічних змін. В загальному аналізі крові відмічається незначний лейкоцитоз (10,1 109/л) без зсуву вліво, в біохімічному аналізі - незначне підвищення лужної фосфатази та ГГТП, інші показники - без відхилень. Після передопераційного до обстеження та лікування 20.10.2008 хворому виконана операція. Серединна лапаротомія. Дванадцятипала кишка мобілізована за Кохером. Розсічено шлунково 5 47995 ободову зв'язку. Виявлено щільну, фіброзно змінену підшлункову залозу з розширеною до 7-8мм деформованою головною протокою. Мобілізовано передню поверхню підшлункової залози від хвоста до дванадцятипалої кишки, розкрито її головну протоку в ділянці тіла, хвоста та частково голівки. При розтині з протоки підшлункової залози під тиском виділився панкреатичний сік з включеннями до 0,3см (конкременти, що формуються). З ділянки тонкої кишки, на 30-40см дистальніше зв'язки Трейтца виділено сегмент тонкої кишки на живлячій судинній ніжці, довжиною до 25см. Сегмент тонкої кишки проведений через "вікно" в брижі товстої кишки і розташований ізоперистальтично вздовж підшлункової залози у напрямку до дванадцятипалої кишки. З сегментом тонкої кишки накладений подовжній панкреатоєюноанастомоз дворядним швом. Вільний кінець тонкокишкового сегменту розміщений вздовж низхідного відділу дванадцятипалої кишки, фіксований його в такому положенні одиночними вузловими серо-серозними швами. Передню стінку низхідного відділу дванад Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська 6 цятипалої кишки розсічено в поперечному напрямі так, щоб довжина розрізу відповідала діаметру ізольованого сегмента тонкої кишки. Накладено антирефлюксний поперековий єюнодуоденоанастомоз дворядним вузловим швом. Черевну порожнину дреновано, лапаротомну рану пошарово ушито. Післяопераційний період без ускладнень. Хворий отримував антибактеріальну, антисекреторну, інфузійно-трансфузійну терапію. В задовільному стані на 16 добу після операції виписаний з стаціонару. Джерела інформації: 1. Beger H.G., Krautzberger W., Bittner R. et al. Duodenum-preserving resection of the head of the pancreas in patients with severe chronic pancreatitis. Surgery 1985; 97: 467-473. 2. Frey C.F., Amikura К. Local resection of the head of the pancreas combined with longitudinal pancreaticojejunostomy in the management of patients with chronic pancreatitis. Ann Syrg 1994; 220: 492-504. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601