Спосіб диференційної діагностики кардіомегалії коронарогенного та некоронарогенного ґенезу

Спосіб диференційної діагностики кардіомегалії коронарогенного та некоронарогенного ґенезу, що передбачає визначення і оцінку показників 3 65224 шлуночків від верхівки шлуночка до центру площини фіброзного кільця, розраховують відношення систоличної довжини лівого шлуночку до довжини систоли правого шлуночка, і при величині цього відношення 1,06 у хворих з дилатацією порожнин серця діагностують дилатаційну кардіоміопатію, а при величині цього відношення тієї, що перевищує 1,41-ІХС. Недоліком даного способу є те, що проводять вимірювання лише одного розміру шлуночків, який не відображає в умовах ремоделювання ЛШ при ІХС із значною зміною геометрії ЛШ дійсного об'єму ЛШ. Ще одним (загальним для всіх приведених способів) недоліком є використання тільки показників систолічної функції шлуночків, тоді як порушення функції діастоли, активного енергозалежного процесу виражено різною мірою при ДКМП та ІХС. Задачею розробки є створення способу диференційної діагностики кардіомегалії коронарогенного та некоронарогенного ґенезу, в якому на підставі визначення апаратними засобами показників нового, емпіричним шляхом підібраного критерію, забезпечується підвищення достовірності диференційної діагностики, що сприяє вибору патогенетично обґрунтованого лікування і сприяє підвищенню його ефективності. Для вирішення цієї задачі спосіб диференційної діагностики кардіомегалії коронарогенного та некоронарогенного ґенезу передбачає визначення і оцінку показників функціонального стану лівого шлуночка серця. Новим у способі є те, визначають апаратними засобами максимальну швидкість вигнання (ШВмакс.) і масимальну швидкість наповнення (ШНмакс.), визначають співвідношення ШВмакс./ШНмакс., і у випадку, якщо це співвідношення знаходиться в межах 0,53-0,77, діагностують кардіомегалію коронарогенного генезу (ішемічна хвороба серця), а у випадку, якщо співвідношення знаходиться в межах 0,89-0,99, діагностують кардіомегалію некоронарогенного генезу (дилатаційну кардіоміопатію). Застосування такого способу спрощує реалізацію способу дослідження за рахунок зменшення кількості досліджуваних показників для здійснення висновку та суттєво підвищує достовірність диференційної діагностики. Спосіб ілюструється прикладами його застосу 4 вання. В наведених прикладах для визначення досліджуваних показників застосовували радіону99m клідну вентрикулографію з Тс-пертехнетатом, індикаторна доза 370 МБк. Хворий С.К.В., 39 років знаходився у відділенні серцевої недостатності ННЦ «Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска». Під час прийняття пред'являв скарги на необхідність відпочинку, що з'являється при ходьбі до 100 м, задуху при підйомі на 1-1,5 поверх і періодично у спокої, набряки, тяжкість у в правому підребер'ї. 99m Хворому проведена РНВГ з Тспертехнетатом, індикаторна доза 370 МБк. Результати дослідження : КДО - 288 мл, КСО - 154 мл, ФВ - 26 %, ШВмакс. - 1,33 с-1, ШНмакс. - 1,29 с-1. До = ШНмакс./ШВмакс. = 0,96. Величина До перевищує як фізіологічні межі коливання даного індексу в контрольній групі, так і верхню дискримінаційну величину, характерну для кардіомегалії ішемічного генезу, і відображає переважне зменшення систолічної функції ЛШ (зменшення ШВмакс. на 77 %, зменшення ШНмакс. на 59 %). Приведені результати дозволяють діагностувати ДКМП. Хворий К.В.П., 49 років, знаходився у відділенні інфаркту міокарда і відновлювального лікування ННЦ «Інститут кардіології ім. М.Д.Стражеска» з діагнозом хронічна серцева недостатність неясного генезу ІІБ-ст. 99m Хворому проведена РНВГ з Тспертехнетатом, індикаторна доза 375 МБк. Результати дослідження: КДО - 210 мл, КСО - 148 мл, ФВ - 33 %, ШВмакс. - 1,25 с-1, ШНмакс. - 0.93 с-1. До = 0,74 Величина До знаходиться в межах фізіологічних коливань даного індексу в контрольній групі (псевдонормалізація), оскільки відмічено зменшення ШВмакс. на 77 % і ШНмакс. - на 72 %, що відбиває зіставні зміни показників як діастолічної, так і систолічної функції, що характерно для ІХС. За способом також здійснені обстеження хворих в групах: 1-а (n = 26) практично здорових осіб, 2-а (n = 32) - хворі з верифікованою ішемічною хворобою серця, 3-а (n-48) хворі з ДКМП (Таблиця ) Таблиця Основні показники кардіодинаміки, що враховуються при визначенні генезу серцевої недостатності Величина показника (М ±m) Група 1-а 2-а 3-а ФВ % 66,6 ± 6,1 32,8 ± 7,4 27,9 ± 8,7 КДО, мл КСО, мл ШВмакс., с-1 ШНмакс., с-1 До 121,0 ± 5,3 198,6 ± 8,4 214.1 ± 16,5 44,0 ± 6,9 133,5 ±2,8 156,0 ± 18,8 5,35 ± 0,4 2,26 ± 0,3 1,59 ± 0,2 3,33 ± 0,14 1,47 ± 0,11 1,49 ± 0,16 0,62 ± 0,04 0,65 ± 0,05 0,94 ± 0,02* Примітка. * - відмінність показника До в групі хворих з ДКМП достовірна в порівнянні з такими в контрольній групі і в групі хворих з СН ішемічного генезу. 5 Виявлено значну, статистично достовірну відмінність основних показників кардіодинаміки в обох групах хворих з кардіомегалією в порівнянні з такими в контрольній групі - зниження ФВ, ШВмакс., ШНмакс. і збільшення КДО і КСО. Статистично достовірних відмінностей між величинами параметрів кардіодинаміки в групах хворих не відмічено. Аналіз індивідуальних даних про величину відношення До = ШНмакс./ШВмакс. дозволив відзначити, що величина До в контрольній групі знаходиться в межах 0,5-0,72, у хворих на ІХС - в межах 0,53-0,77, тоді як у хворих з ДКМП - в межах 0,89-0,99. Відмінності в середніх величинах До у хворих на ІХС і в контрольній групи не виявлено. Комп’ютерна верстка А. Крулевський 65224 6 Середня величина До в групі хворих з ДКМП статистично високодостовірна (Р