Спосіб лікування ішемічного реперфузійного ушкодження за допомогою антагоністів рецептора аденозину

1. Спосіб запобігання, обмеження або лікування ушкодження, викликаного реперфузією після ішемії, у ссавця, що включає в себе ідентифікацію ссавця, у якого спостерігався випадок ішемії або якому загрожує ішемія, і введення ссавцеві терапевтично ефективної або профілактично ефективної кількості антагоніста А2b-рецептора аденозину протягом десяти днів до або після випадку ішемії; де антагоніст А2b-рецептора аденозину являє собою сполуку формули (І) X1 R3 R1 N N R5 R4 2 84404 1 i , де фенільна, біциклічна або трициклічна група або не заміщена, або заміщена однією або декількома групами Ra, які вибрані з групи, що складається із (a) С1-6-алкілу, С2-6-алкенілу або С 2-6-алкінілу; де кожна із вказаних алкільної, алкенільної або алкінільної груп або не заміщена, або заміщена одним 3 84404 або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, (аміно)(Rb)ацилгідразинілкарбонільної, (аміно)(Rb)ацилоксикарбоксильної, (гідрокси)(карбоалкоксі)алкілкарбамоїльної, ацилокси-, альдегідної, алкенілсульфоніламіно-, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкіламіноалкіламіно-, діалкіламіноалкіламіно-, алкілфосфонової, алкілсульфоніламіно-, карбамоїльної, Rb-, Rbалкоксильної, Rb-алкіламіно-, ціано-, ціаноалкілкарбамоїльної, циклоалкіламіно-, діалкілфосфонової, галогеналкілсульфоніламіно-, гетероциклілалкіламіно-, гетероциклілкарбамоїльної, гідроксильної, гідроксіалкілсульфоніламіно-, оксиміно-, фосфонової, заміщеної або незаміщеної аралкіламіно-, заміщеної або незаміщеної арилкарбоксіалкоксикарбонільної, заміщеної або незаміщеної гетероарилсульфоніламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, тіокарбамоїльної і трифторметильної групи; і (b) (алкоксикарбоніл)аралкілкарбамоїльної, альдегідної, алкенокси-, алкенілсульфоніламіно-, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкілкарбамоїльної, алкоксикарбоніламіно-, алкоксикарбонілалкіламіно-, алкілсульфоніламіно-, алкілсульфонілокси-, аміно-, аміноалкіларалкілкарбамоїльної, аміноалкілкарбамоїльної, аміноалкілгетероциклілалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілалкілциклоалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілкарбамоїльної і аралкоксикарбоніламіно-, арилгетероциклільної, арилокси-, арилсульфоніламіно-, арилсульфонілокси-, карбамоїльної, карбонільної, Rb-, Rbалкоксильної, Rb-алкілтіо-, Rb-алкіл(алкіл)аміно-, Rb-алкіл(алкіл)карбамоїльної, Rb-алкіламіно-, Rbалкілкарбамоїльної, Rb-алкілсульфонільної, Rbалкілсульфоніламіно-, Rb-алкілтіо-, Rbгетероциклілкарбонільної, аміноалкіламінокарбонільної, діалкіламіноалкіламіно-, алкіламіноалкіламіно-, ціано-, циклоалкіламіно-, діалкіламіноалкілкарбамоїльної групи, галогену, гетероциклілалкіламіно-, гідроксильної, оксиміно-, фосфа тної, заміщеної або незаміщеної аралкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, заміщеної або незаміщеної гетероциклілсульфоніламіно-, сульфоксіациламіноі тіокарбамоїльної групи; Rb вибраний з групи, що складається із -СООН, С(СF3)2OН, -CONHNHSO2CF3, -CONHOR c, CONHSO2Rc, -CONHSO2NHRc, -С(ОН)RcРО3Н2, NHCOCF3, -NHCONHSO2Rc, -NНРО3Н2, -NHSO2Rc, -NHSO2NHCORc, -ОРС3H2, -ОSО3Н, -PO(OH)Rc, РО3Н2, -SО 3Н, -SO2NHRc, -SO3NHCORc, SO3NHCONHCO2Rc і наступних гр уп: HO F1- 4 , N N N H HN O N N Rc N , N , Rc N N N H CF3 N N H , , O O N N NH , N H , N Rc HO N N H N N OH , O , Rc 4 Rc вибраний з групи, що складається із водню, -С14-алкілу, -С 1-4-алкіл-СO2Н і фенілу, де гр упи -С 1-4алкілу, -С1-4-алкіл-СО2Н і фенілу або не заміщені, або заміщені одним-трьома замісниками, вибраними з групи, що складається із галогену, -ОН, ОМе, -NH2, -NO2 , незаміщеного бензилу і бензилу, заміщеного одним-трьома замісниками, вибраними з групи, що складається із галогену, -ОН, -ОМе, -NH2 і -NO2; Х1 і Х2 незалежно вибрані з групи, що складається із О і S; і Х3 означає N або CRd, де Rd вибраний з групи, що складається із a) водню; b) С1-6-алкілу, С2-6-алкенілу або С 2-6-алкінілу, де вказаний алкіл, алкеніл або алкініл або не заміщений, або заміщений одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із гідроксильної, алкоксильної, аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, циклоалкільної, арильної, гетероциклільної, аралкільної, гетероциклілалкільної, ациламіно-, алкіламінокарбонільної, алкілсульфоніламіно- і алкіламіносульфонільної групи; c) заміщеної або незаміщеної арильної групи; і d) заміщеної або незаміщеної гетероциклільної групи. 2. Спосіб за п. 1, де R1 означає С1-6-алкіл. 3. Спосіб за п. 1, де R2 означає С1-6-алкіл. 4. Спосіб за п. 1, де R3 означає водень. 5. Спосіб за п. 1, де R4 означає простий зв'язок. 6. Спосіб за п. 1, де R5 означає феніл, заміщений групою Ra. 7. Спосіб за п. 1, де R 5 означає заміщену біциклічну або трициклічну груп у, вибрану з групи, що складається із Ra Ra , , , Ra O Ra O Ra Ra i , . 8. Спосіб за п. 1, де R5 означає або , де вказаний R5 або не заміщений, або заміщений однією або декількома групами Ra, вибраними з групи, що складається із а) С1-6-алкілу, С2-6-алкенілу або С 2-6-алкінілу; де кожна вказана алкільна, алкенільна або алкінільна група або не заміщена, або заміщена одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, (аміно)(Rb)ацилгідразинілкарбонільної, (аміно)(Rb)ацилоксикарбоксильної, (гідро 5 84404 кси)(карбоалкоксі)алкілкарбамоїльної, ацилокси-, альдегідної, алкенілсульфоніламіно-, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкіламіноалкіламіно-, діалкіламіноалкіламіно-, алкілфосфонової, алкілсульфоніламіно-, карбамоїльної, Rb-, Rbалкоксильної, Rb-алкіламіно-, ціано-, ціаноалкілкарбамоїльної, циклоалкіламіно-, діалкілфосфонової, галогеналкілсульфоніламіно-, гетероциклілалкіламіно-, гетероциклілкарбамоїльної, гідроксильної, гідроксіалкілсульфоніламіно-, оксиміно-, фосфонової, заміщеної або незаміщеної аралкіламіно, заміщеної або незаміщеної арилкарбоксіалкоксикарбонільної, заміщеної або незаміщеної гетероарилсульфоніламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, тіокарбамоїльної і трифторметильної групи; і (b) (алкоксикарбоніл)аралкілкарбамоїльної, альдегідної, алкенокси-, алкенілсульфоніламіно-, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкілкарбамоїльної, алкоксикарбоніламіно-, алкоксикарбонілалкіламіно-, алкілсульфоніламіно-, алкілсульфонілокси-, аміно-, аміноалкіларалкілкарбамоїльної, аміноалкілкарбамоїльної, аміноалкілгетероциклілалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілалкілциклоалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілкарбамоїльної, аралкоксикарбоніламіно-, арилгетероциклільної, арилокси-, арилсульфоніламіно-, арилсульфонілокси-, карбамоїльної, карбонільної, Rb, Rbалкоксильної, Rb-алкілтіо-, Rb-алкіл(алкіл)аміно-, Rb-алкіл(алкіл)карбамоїльної, Rb-алкіламіно-, Rbалкілкарбамоїльної, Rb-алкілсульфонільної, Rbалкілсульфоніламіно-, Rb-алкілтіо-, Rbгетероциклілкарбонільної, аміноалкіламінокарбонільної, діалкіламіноалкіламіно-, алкіламіноалкіламіно-, ціано-, циклоалкіламіно-, діалкіламіноалкілкарбамоїльної групи, галогену, гетероциклілалкіламіно-, гідроксильної, оксиміно-, фосфа тної, заміщеної або незаміщеної аралкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, заміщеної або незаміщеної гетероциклілсульфоніламіно-, сульфоксіациламіноі тіокарбамоїльної групи. 9. Спосіб за п. 1, де Ra вибраний з групи, що складається із (а) С1-6-алкілу, С2-6-алкенілу або С 2-6-алкінілу, де кожна вказана алкільна, алкенільна або алкінільна група або не заміщена, або заміщена одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, (аміно)(Rb)ацилгідразинілкарбонільної, (аміно)(Rb)ацилоксикарбоксильної, (гідрокси)(карбоалкоксі)алкілкарбамоїльної, ацилокси-, альдегідної, алкенілсульфоніламіно-, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкіламіноалкіламіно-, діалкіламіноалкіламіно-, алкілфосфонової, алкілсульфоніламіно-, карбамоїльної, Rb-, Rbалкоксильної, Rb-алкіламіно-, ціано-, ціаноалкілкарбамоїльної, циклоалкіламіно-, діалкілфосфонової, галогеналкілсульфоніламіно-, гетероциклілалкіламіно-, гетероциклілкарбамоїльної, гідроксильної, гідроксіалкілсульфоніламіно-, оксиміно-, фосфонової, заміщеної аралкіламіно-, заміщеної арилкарбоксіалкоксикарбонільної, заміще 6 ної гетероарилсульфоніламіно-, заміщеної гетероциклільної, тіокарбамоїльної і трифторметильної групи; і (b) (алкоксикарбоніл)аралкілкарбамоїльної, альдегідної, алкенокси-, алкенілсульфоніламіно-, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкілкарбамоїльної, алкоксикарбоніламіно-, алкоксикарбонілалкіламіно-, алкілсульфоніламіно-, алкілсульфонілокси-, аміно-, аміноалкіларалкілкарбамоїльної, аміноалкілкарбамоїльної, аміноалкілгетероциклілалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілалкілциклоалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілкарбамоїльної, аралкоксикарбоніламіно-, арилгетероциклільної, арилокси-, арилсульфоніламіно-, арилсульфонілокси-, карбамоїльної, карбонільної, Rb-, Rbалкоксильної, Rb-алкіл(алкіл)аміно-, Rbалкіл(алкіл)карбамоїльної, Rb-алкіламіно-, Rbалкілкарбамоїльної, Rb-алкілсульфонільної, Rbалкілсульфоніламіно-, Rb-алкілтіо-, Rbгетероциклілкарбонільної, ціано-, циклоалкіламіно-, діалкіламіноалкілкарбамоїльної групи, галогену,гетероциклілалкіламіно-, гідроксильної, оксиміно-, фосфатної, заміщеної аралкіламіно-, заміщеної гетероциклільної, заміщеної гетероциклілсульфоніламіно-, сульфоксіациламіно- і тіокарбамоїльної групи. 10. Спосіб за п. 1, де R a вибраний з групи, що складається із (а) С1-6-алкілу або С 2-6-алкенілу, кожний з яких не заміщений або заміщений одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, Rb-, Rb-алкоксильної і заміщеної або незаміщеної гетероциклільної групи; і (b) алкоксикарбонілалкіламіно-, ціано- і гідроксильної групи. 11. Спосіб за п. 1, де Х1 означає О. 12. Спосіб за п. 1, де X2 означає О. 13. Спосіб за п. 1, де Х3 означає N. 14. Спосіб за п. 1, де кожний з R1 і R2 означає С2-4алкіл; R3 означає водень; R4 означає простий зв'язок; кожний з Х1 і Х2 означає О; а Х3 означає N. 15. Спосіб за п. 14, де R5 означає феніл, заміщений групою Ra. 16. Спосіб за п. 15, де Ra вибраний з групи, що складається із (a) С1-6-алкілу або С 2-6-алкенілу, кожний з яких не заміщений або заміщений одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, Rb- і Rb-алкоксильної групи; і (b) алкоксикарбонілалкіламіно-, Rb-алкоксильної, ціано-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної і гідроксильної групи. 17. Спосіб за п. 16, де Ra означає ціаногрупу. 18. Спосіб за п. 14, де R5 означає групу 7 84404 , де вказана група R5 або не заміщена, або заміщена однією або декількома групами Ra, вибраними з групи, що складається із (а) С1-6-алкілу, С2-6-алкенілу або С 2-6-алкінілу, де кожна вказана алкільна, алкенільна або алкінільна група або не заміщена, або заміщена одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, (аміно)(Rb)ацилгідразинілкарбонільної, (аміно)(Rb)ацилоксикарбоксильної, (гідрокси)(карбоалкоксі)алкілкарбамоїльної, ацилокси-, альдегідної, алкенілсульфоніламіно-, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкіламіноалкіламіно-, діалкіламіноалкіламіно-, алкілфосфонової, алкілсульфоніламіно-, карбамоїльної, Rb, Rbалкоксильної, Rb-алкіламіно-, ціано-, ціаноалкілкарбамоїльної, циклоалкіламіно-, діалкілфосфонової, галогеналкілсульфоніламіно-, гетероциклілалкіламіно-, гетероциклілкарбамоїльної, гідроксильної, гідроксіалкілсульфоніламіно-, оксиміно-, фосфонової, заміщеної або незаміщеної аралкіламіно-, заміщеної або незаміщеної арилкарбоксіалкоксикарбонільної, заміщеної або незаміщеної гетероарилсульфоніламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, тіокарбамоїльної і трифторметильної групи; і (b) (алкоксикарбоніл)аралкілкарбамоїльної, альдегідної, алкенокси-, алкенілсульфоніламіно, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкілкарбамоїльної, алкоксикарбоніламіно-, алкоксикарбонілалкіламіно-, алкілсульфоніламіно-, алкілсульфонілокси-, аміно-, аміноалкіларалкілкарбамоїльної, аміноалкілкарбамоїльної, аміноалкілгетероциклілалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілалкілциклоалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілкарбамоїльної, аралкоксикарбоніламіно-, арилгетероциклільної, арилокси-, арилсульфоніламіно-, арилсульфонілокси-, карбамоїльної, карбонільної, Rb-, Rbалкоксильної, Rb-алкілтіо-, Rb-алкіл(алкіл)аміно-, Rb-алкіл(алкіл)карбамоїльної, Rb-алкіламіно-, Rbалкілкарбамоїльної, Rb-алкілсульфонільної, Rbалкілсульфоніламіно-, Rb-алкілтіо-, Rbгетероциклілкарбонільної, аміноалкіламінокарбонільної, діалкіламіноалкіламіно-, алкіламіноалкіламіно-, ціано-, циклоалкіламіно-, діалкіламіноалкілкарбамоїльної групи, галогену, гетероциклілалкіламіно-, гідроксильної, оксиміно-, фосфа тної, заміщеної або незаміщеної аралкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, заміщеної або незаміщеної гетероциклілсульфоніламіно-, сульфоксіациламіноі тіокарбамоїльної групи. 19. Спосіб за п. 18, де Ra вибраний з групи, що складається із (a) С1-6-алкілу або С 2-6-алкенілу, кожний з яких не заміщений або заміщений одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із 8 аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, Rb- і Rb-алкоксильної групи; і (b) алкоксикарбонілалкіламіно-, Rb-алкоксильної, ціано-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної і гідроксильної групи. 20. Спосіб за п. 19, де R a означає С2-5-алкіл, який заміщений одним або декількома замісниками,вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно- і діалкіламіногрупи. 21. Спосіб за п. 14, де R5 означає групу , де вказана група R5 або не заміщена, або заміщена однією або декількома групами Ra, вибраними з групи, що складається із (a) С1-6-алкілу, С2-6-алкенілу або С 2-6-алкінілу, де кожна вказана алкільна, алкенільна або алкінільна група або не заміщена, або заміщена одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, (аміно)(Rb)ацилгідразинілкарбонільної, (аміно)(Rb)ацилоксикарбоксильної, (гідрокси)(карбоалкоксі)алкілкарбамоїльної, ацилокси-, альдегідної, алкенілсульфоніламіно-, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкіламіноалкіламіно-, діалкіламіноалкіламіно-, алкілфосфонової, алкілсульфоніламіно-, карбамоїльної, Rb-, Rbалкоксильної, Rb-алкіламіно-, ціано-, ціаноалкілкарбамоїльної, циклоалкіламіно-, діалкілфосфонової, галогеналкілсульфоніламіно-, гетероциклілалкіламіно-, гетероциклілкарбамоїльної, гідроксильної, гідроксіалкілсульфоніламіно-, оксиміно-, фосфонової, заміщеної або незаміщеної аралкіламіно-, заміщеної або незаміщеної арилкарбоксіалкоксикарбонільної, заміщеної або незаміщеної гетероарилсульфоніламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, тіокарбамоїльної і трифторметильної групи; і (b) (алкоксикарбоніл)аралкілкарбамоїльної, альдегідної, алкенокси-, алкенілсульфоніламіно, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкілкарбамоїльної, алкоксикарбоніламіно-, алкоксикарбонілалкіламіно-, алкілсульфоніламіно-, алкілсульфонілокси-, аміно-, аміноалкіларалкілкарбамоїльної, аміноалкілкарбамоїльної, аміноалкілгетероциклілалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілалкілциклоалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкіакарбамоїльної, аралкоксикарбоніламіно-, арилгетероциклільної, арилокси-, арилсульфоніламіно-, арилсульфонілокси-, карбамоїльної, карбонільної, Rb, Rbалкоксильної, Rb-алкілтіо-, Rb-алкіл(алкіл)аміно-, Rb-алкіл(алкіл)карбамоїльної, Rb-алкіламіно-, Rbалкілкарбамоїльної, Rb-алкілсульфонільної, Rbалкілсульфоніламіно-, Rb-алкілтіо-, Rbгетероциклілкарбонільної, аміноалкіламінокарбонільної, діалкіламіноалкіламіно-, алкіламіноалкіламіно-, ціано-, циклоалкіламіно-, діалкіламіноал 9 84404 кілкарбамоїльної групи, галогену, гетероциклілалкіламіно-, гідроксильної, оксиміно-, фосфатної, заміщеної або незаміщеної аралкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, заміщеної або незаміщеної гетероциклілсульфоніламіно-, сульфоксіациламіно- і тіокарбамоїльної групи. 22. Спосіб за п. 21, де Ra вибраний з групи, що складається із (a) С1-6-алкілу або С 2-6-алкенілу, кожний з яких не заміщений або заміщений одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, Rb- і Rb-алкоксильної групи; і b) алкоксикарбонілалкіламіно-, Rb-алкоксильної, ціано-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної і гідроксильної групи. 23. Спосіб за п. 21, де Ra вибраний з групи, що складається із (a) С1-4-алкілу або С 2-4-алкенілу, кожний з яких не заміщений або заміщений одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної і Rbгрупи; і (b) Rb-алкоксильної і заміщеної гетероциклільної групи. 24. Спосіб за п. 1, де кожний з R1 і R2 означає пропіл; R3 означає водень; R4 означає простий зв'язок; R5 означає феніл, заміщений групою Ra, гр упами або , де вказана біциклічна або трициклічна група необов'язково заміщена групою Ra; Ra вибраний з групи, що складається із (a) С1-6-алкілу або С 2-6-алкенілу, кожний з яких не заміщений або заміщений одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, Rb-, Rb-алкоксильної і заміщеної або незаміщеної гетероциклільної групи; і (b) алкоксикарбонілалкіламіно-, ціано- і гідроксильної групи; кожний з Х1 і X2 означає О; і Х3 означає N. 25. Спосіб за п. 1, де сполука формули (І) являє собою 3-[4-(2,6-діоксо-1,3-дипропіл-2,3,6,7 10 тетрагідро-1Н-пурин-8-іл)біцикло[2.2.2]окт-1ил]пропіонову кислоту. 26. Спосіб за п. 1, де випадок ішемії вибраний з групи, що складається із гострого коронарного синдрому, інсульту, трансплантації органів, ішемії нирки, шоку і хірургії по пересадці органів. 27. Спосіб за п. 26, де гострий коронарний синдром являє собою інфаркт міокарда. 28. Спосіб за п. 1, де антагоніст А2b-рецептора аденозину вводять протягом двох днів до або після випадку ішемії. 29. Спосіб за п. 28, де антагоніст А2b-рецептора аденозину вводять протягом двох днів після випадку ішемії. 30. Спосіб за п. 1, де ссавцем є людина. 31. Спосіб за п. 1, де сполука формули (І) виявляє спорідненість з А2b-рецептором аденозину, яка щонайменше у 10 разів більша, ніж спорідненість з А2a-рецептором аденозину або з А3-рецептором аденозину. 32. Спосіб за п. 31, де сполука формули (І) додатково виявляє спорідненість з А1-рецептором аденозину, яка щонайменше у 10 разів більша, ніж спорідненість з А2a-рецептором аденозину або з А3-рецептором аденозину. 33. Спосіб за п. 1, де сполука формули (І) має значення Кi для А2b-рецептора аденозину, яке становить менше 500нМ. 34. Спосіб за п. 1, де сполука формули (І) має значення Кi для А2b-рецептора аденозину, яке становить менше 200нМ. 35. Спосіб лікування захворювання або розладу, опосередкованого активацією А2b-рецептора аденозину, що включає в себе введення ссавцеві, у разі необхідності, ефективної кількості сполуки формули (І) за п. 1. 36. Спосіб обмеження некрозу тканин, викликаного випадком ішемії, що включає в себе ідентифікацію ссавця, у якого спостерігався випадок ішемії або якому загрожує ішемія, і введення ссавцеві терапевтично ефективної або профілактично ефективної кількості антагоніста А2b-рецептора аденозину протягом десяти днів до або після випадку ішемії; де антагоніст А2b-рецептора аденозину являє собою сполуку формули (І) за п. 1. 37. Спосіб обмеження розміру інфаркту після інфаркту міокарда, що включає в себе ідентифікацію ссавця, у якого спостерігався інфаркт міокарда або якому загрожує інфаркт міокарда, і введення ссавцеві терапевтично ефективної або профілактично ефективної кількості антагоніста А2b-рецептора аденозину протягом десяти днів до або після інфаркту міокарда; де антагоніст А2b-рецептора аденозину являє собою сполуку формули (І) за п. 1. 11 84404 Даний винахід відноситься до кардіології, медичної хімії і фармакології. Винахід, зокрема, відноситься до антагоністів А2ь-рецептора аденозину, а також до запобігання або лікування ураження, викликаного реперфузією після ішемії. Зупинка потоку крові і припинення надходження кисню до тканини викликає стан, відомий як ішемія. Значне скорочення надходження кисню викликає стан, відомий як гіпоксія. Як ішемія, так і гіпоксія при тривалій дії можуть призвести до втрати функції тканини і навіть до смерті клітин. Існує безліч станів, як природних, так і ятрогенних, які викликають ішемію і гіпоксію, включаючи, без їх обмеження, оклюзію судин, тромбоз коронарних артерій, тромбоз судин мозку, розрив аневризми, загальний крововилив, роздроблення, сепсис, сильні опіки шкіри, хірургічні методи лікування оклюзії судин (такі як ішемія хребта при хірургії з приводу аневризми торакоабдомінального відділу аорти), серцево-легеневе шунтування, трансплантацію органів, серцево-судинний колапс (раптова смерть серця) і ядуху. Звичайне лікування ішемії і гіпоксії полягає у відновленні кровообігу і подачі кисню до нормальних рівнів або шляхом збільшення загальної оксигенації, або усуненням причини блокади судин. Відновлення кровообігу призводить до кращих результатів у порівнянні з ситуаціями, в яких ішемія або гіпоксія зберігаються протягом більш тривалих періодів часу. Проте, добре відомо, що відновлення кровообігу і надходження кисню може призвести до додаткової смерті клітин і втрати функції незалежно від ураження, викликаного ішемією або гіпоксією. Вказане додаткове ураження, викликане відновленням кровообігу і надходження кисню, відоме як ушкодження при реперфузії. Парадоксальне ураження тканин, що викликається ушкодженням при реперфузії, виявляється схожим на гостре запалення, яке є результатом приєднання запальних клітин до тканин після відновлення "перфузії, активування вказаних запальних клітин і подальшого генерування вільних радикалів [Granger et al., Ann. Re v. Physiol., 57, 311-332 (1995)]. Генерування вільних радикалів та інших цитотоксичних біомолекул всередині тканин після відновлення перфузії може призводити до смерті клітин або внаслідок некрозу, або внаслідок розвитку апоптозу. Аденозин є внутрішньоклітинним і позаклітинним месенджером, який генерується усіма клітинами організму. Він також генерується позаклітинно під час ферментативного перетворення. Тканини у стані ішемії і гіпоксії генерують підвищені кількості аденозину за рахунок руйнування аденозинтрифосфату (ATP) під час поглинання енергії. Вказані рецептори аденозину поділяють на чотири відомих субтипи (зокрема, A1 , А2а , А2b, і A3) за їх відносною спорідненістю з різними лігандами рецептора аденозину і за аналізом послідовності генів, що кодують вказані рецептори. Активування кожного із вказаних субтипів викликає унікальні та іноді прямо протилежні ефекти. Відомо, що три з чотирьох субтипів рецептора аденозину впливають на функцію запальних клітин при ушкодженні, викликаному реперфузією. Було 12 показано, що активування А2а-рецепторів аденозину стримує вивільнення вільних радикалів кисню активованими нейтрофілами, знижує здатність нейтрофілів приєднуватись до ендотелію судин і стримує вивільнення TNF і LTB4 нейтрофілами [див., зокрема, Cronstein et al., J. Immunology, 148, pp.2201-2206 (1992); Thiel et al. (1995) J. Lab. CHn. Med., 126, pp.275-282; Krump et al., J. Exp. Med., 186, pp.1401-6(1997)]. У протилежність протизапальним ефектам, які виникають під час активування Ага-рецептора аденозину, було показано, що активування A1рецепторів прискорює хемотаксис і фагоцитоз активованими нейтрофілами [див., зокрема, Cronstein et al.,(1992), вказано вище; Salmon et al., J. Immunology 145, pp.2235-2240 (1990)] і прискорює диференціювання моноцитів у багатоядерні гігантські клітини [Merrill et al., Arth. Rheum., 40, pp.1308-1315 (1997)]. Більше того, активування рецепторів A1 на клітинах ендотелію судин прискорює запалення і ураження тканин в моделі ушкодження серця при реперфузії [Becker et al., Pharm. Pharmacol. Letters, 2, pp.8-11 (1992); Schwartz et al., J. Моl. Cell. Cardiol., 25, pp.927-938 (1993); Zahler et al., Cardiovascular Res., 28, pp.1366-1372 (1994); і Forman et al., J. Pharmacol. Exp. Ther., 292(3), pp.929-38 (2000)]. Активування А2b-рецептора може також призвести до прозапальної активності, такої як збільшення продукції IL-6 [Sitaraman et al., J. CHn. Invest., 107, pp.861-9 (2001)], і дегрануляції тучних клітин, що є ознакою локального запалення [Linden et al., Life ScL, 62, pp.1519-24 (1998); і Auchampach et al., Моl. Pharmacol., 52, 846-60 (1997)]. Крім того, активування рецепторів А2b у клітинах судин гладких м'я зів призводить до втрати клітин за рахунок прямого стимулювання апоптозу [Pe yot et al., Сігс. Res., 86, pp.76- 85 (2000)]. Сучасні методи лікування ушкодження, викликаного реперфузією після ішемії, адекватно лікують ураження при ішемії лише шляхом відновлення кровопостачання і оксигенації. Однак ураження, що є наслідком ушкодження, викликаного реперфузією, звичайно не повністю виліковується. Дослідницькі методи лікування при ішемії-реперфузії включають в себе використання аденозину і аналогів аденозину, а також інгібіторів насоса натрійкальцієвого обміну у і шемічних міоцитів. Проте, вказані терапії не є досить адекватними. Наприклад, використання аденозину або аналогів аденозину обтяжується небажаними ефектами активності речовини, яка знижує рівень обміну речовин, і брадикардією. Крім того, інгібування насоса натрій-кальцієвого обміну у ішемічних міоцитів виявляється недостатнім, оскільки воно не запобігає і не виліковує запальний стан або не знижує пряме стимулювання апоптозу. Таким чином, зберігається потреба у нових фармацевтично прийнятних сполуках і композиціях для запобігання, обмеження або лікування ушкодження, викликаного реперфузією після ішемії. Автори даного винаходу вирішили вказану вище проблему, виявивши, що антагоністи А2bрецептора аденозину здатні запобігати, обмежувати або лікувати ушкодження, викликане репер 13 84404 фузією після ішемії. Винахід відноситься до способу запобігання, обмеження або лікування ушкодження, викликаного реперфузією після ішемії, у ссавця, в якого спостерігався випадок ішемії або якому загрожує ішемія, з використанням антагоністів А2b-рецептора аденозину. Сполуки, застосовні у способах згідно з винаходом, виявляють свою благотворну дію за рахунок специфічного інгібування або блокування А2b-рецептора аденозину. У деяких варіантах здійснення даного винаходу способи за винаходом включають в себе введення пацієнту терапевтично ефективної або профілактично ефективної кількості А2b-рецептора аденозину протягом десяти днів до або після виникнення випадку ішемії. У деяких варіантах здійснення даного винаходу антагоністом рецептора А2Ь аденозину є сполука формули (І) (I) або її фармацевтично прийнятної солі або її Nоксиду, де кожний з R1, R2 і R3 незалежно означає a) водень; b) С1-6-алкіл, С2-6-алкеніл або С2-6-алкініл, де вказаний алкіл, алкеніл або алкініл або не заміщений, або заміщений одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із гідроксильної, алкоксильної, аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, циклоалкільної, арильної, гетероциклільної, аралкільної, гетероциклілалкільної, ациламіно-, алкіламінокарбонільної, алкілсульфоніламіно- і алкіламіносульфонільної групи; c) заміщену або незамІщену арильну гр упу; або d) заміщену або незаміщену гетероциклільну груп у; R4 означає простий зв'язок, -О-, -(CH2)1-3-, 0(CH2)1-2-, -CH2OCH2-, -(CH2)1-2O-, -CH=CHCH2-, CH=CH- або -CH2CH=CH-; R5 означає (a) фенільну груп у або (b) біциклічну або трициклічну групу, вибрану з групи, що складається із де фенільна, біциклічна або трициклічна група або не заміщена, або заміщена однією або декіль 14 кома групами R3, які вибрані з групи, що складається із (a) С1-6-алкілу, С2-6-алкенілу або С 2-6-алкінілу, де кожна вказана алкільна, алкенільна або алкінільна група або не заміщена, або заміщена одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, (аміно)(Rb)ацилгідразинілкарбонільної, (аміно)(Rb)ацилоксикарбоксильної, (гідрокси)(карбоалкокси)алкілкарбамоїльної, ацилокси-, альдегідної, алкенілсульфоніламіно-, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкіламіноалкіламіно-, діалкіламіноалкіламіно-, алкілфосфонової, алкілсульфоніламіно-, карбамоїльної, Rb-, Rbалкоксильної, Rb-алкіламіно-, ціано-, ціаноалкілкарбамоїльної, циклоалкіламіно-, діалкілфосфонової, галогеналкілсульфоніламіно-, гетероциклілалкіламіно-, гетероциклілкарбамоїльної, гідроксильної, гідроксіалкілсульфоніламіно-, оксиміно-, фосфонової, заміщеної або незаміщеної аралкіламіно-, заміщеної або незаміщеної арилкарбоксіалкоксикарбонільної, заміщеної або незаміщеної гетероарилсульфоніламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, тіокарбамоїльної і трифторметильної групи; і (b) (алкоксикарбоніл)аралкілкарбамоїльної, альдегідної, алкенокси-, алкенілсульфоніламіно-, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкілкарбамоїльної, алкоксикарбоніламіно-, алкоксикарбонілалкіламіно-, алкілсульфоніламіно-, алкілсульфонілокси-, аміно-, аміноалкіларалкілкарбамоїльної, аміноалкілкарбамоїльної, аміноалкілгетероциклілалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілалкілциклоалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілкарбамоїльної, аралкоксикарбоніламіно-, арилгетероциклільної, арилокси-, арилсульфоніламіно-, арилсульфонілокси-, карбамоїльної, карбонільної, Rb-, Rb-алкоксильної, Rb-алкілтіо-, Rbaлкiл(aлкiл)aмiнo-, Rb-aлкiл(aлкiл)кapбaмoїльнoї, Rb-алкіламіно-, Rb-алкілкарбамоїльної, Rbалкілсульфонільної, Rb-алкілсульфоніламіно-, Rbалкілтіо-, Rb-гетероциклілкарбонільної, аміноалкіламінокарбонільної, діалкіламіноалкіламіно-, алкіламіноалкіламіно-, ціано-, циклоалкіламіно-, діалкіламіноалкілкарбамоїльної групи, галогену, гетероциклілалкіламіно-, гідроксильної, оксиміно-, фосфа тної, заміщеної або незаміщеної аралкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, заміщеної або незаміщеної гетероциклілсульфоніламіно-, сульфоксіациламіноі тіокарбамоїльної групи; Rb вибраний з групи, що складається із COOH, -C(CF3)2OH, -CONHNHSO2CF3, -CONHOR c, -CONHSO2Rc, -CONHSO2NHRc, -C(OH)RcPO3H2, NHCOCF3, -NHCONHSO2Rc, -NHPO3H2, -NHSO2Rc, -NHSO2NHCORc, -OPO3H2, -OSO 3H, -PO(OH)Rc, PO3H2, -SO 3H, -SO2NHRc, -SO3NHCORc, SO3NHCONHCO2Rc і наступних гр уп: 15 84404 Rс вибраний з групи, що складається із водню, -C1-4-алкілу, -C1-4-алкіл-СО2Н і фенілу, де гр упи -C14-алкіл, -C 1-4-алкіл-СО2Н і феніл або не заміщені, або заміщені одним-трьома замісниками, вибраними з групи, що складається із галогену, -OH, OMe, -NH2, -NO2 , незаміщеного бензилу і бензилу, заміщеного одним-трьома замісниками, вибраними з групи, що складається із галогену, -OH, -OMe, -NH2 і -NO2; X1 і X2 незалежно вибрані з групи, що складається із O або S; і X3 означає N або CRd, де Rd вибраний з групи, що складається із a) водню; b) СC1-6-алкілу, С2-6-алкенілу або С 2-6-алкінілу, де вказаний алкіл, алкеніл або алкініл або не заміщений, або заміщений одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із гідроксильної, алкоксильної, аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, циклоалкільної, арильної, гетероциклільної, аралкільної, гетероциклілалкільної, ациламіно-, алкіламінокарбонільної, алкілсульфоніламіно- і алкіламіносульфонільної групи; c) заміщеної або незаміщеної арильної групи; і d) заміщеної або незаміщеної гетероциклільної групи. У деяких варіантах здійснення даного винаходу R1 означає С 1-6-алкіл. У деяких варіантах здійснення винаходу R2 означає С 1-6-алкіл. У деяких варіантах здійснення винаходу R3 означає водень. У деяких варіантах здійснення винаходу R 4 означає простий зв'язок. У деяких варіантах здійснення даного винаходу R5 означає феніл. В інших варіантах здійснення винаходу R5 означає заміщену біциклічну або трициклічну гр упу, вибрану з гр упи, що складається із Нарешті, в інших варіантах здійснення винаходу R5 означає 16 де вказаний R5 або не заміщений, або заміщений однією або декількома групами Ra, вибраними з групи, що складається із а) С1-6-алкілу, С2-6-алкенілу або С 2-6-алкінілу, де кожна вказана алкільна, алкенільна або алкінільна група або не заміщена, або заміщена одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, (аміно)(Rb)ацилгідразинілкарбонільної, (аміно)(Rb)ацилоксикарбоксильної, (гідрокси)(карбоалкокси)алкілкарбамоїльної, ацилокси-, альдегідної, алкенілсульфоніламіно-, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкіламіноалкіламіно-, діалкіламіноалкіламіно-, алкілфосфонової, алкілсульфоніламіно-, карбамоїльної, Rb-, Rbалкоксильної, Rb-алкіламіно-, ціано-, ціаноалкілкарбамоїльної, циклоалкіламіно-, діалкілфосфонової, галогеналкілсульфоніламіно-, гетероциклілалкіламіно-, гетероциклілкарбамоїльної, гідроксильної, гідроксіалкілсульфоніламіно-, оксиміно-, фосфонової, заміщеної або незаміщеної аралкіламіно-, заміщеної або незаміщеної арилкарбоксіалкоксикарбонільної, заміщеної або незаміщеної гетероарилсульфоніламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, тіокарбамоїльної і трифторметильної групи; і (b) (алкоксикарбоніл)аралкілкарбамоїльної, альдегідної, алкенокси-, алкенілсульфоніламіно-, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкілкарбамоїльної, алкоксикарбоніламіно-, алкоксикарбонілалкіламіно-, алкілсульфоніламіно-, алкілсульфонілокси-, аміно-, аміноалкіларалкілкарбамоїльної, аміноалкілкарбамоїльної, аміноалкілгетероциклілалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілалкілциклоалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілкарбамоїльної, аралкоксикарбоніламіно-, арилгетероциклільної, арилокси-, арилсульфоніламіно-, арилсульфонілокси-, карбамоїльної, карбонільної, Rb-, Rb-алкоксильної, Rb-алкілтіо-, Rbалкіл(алкіл)аміно-, Rb-алкіл(алкіл)карбамоїльної, Rb-алкіламіно-, Rb-алкілкарбамоїльної, Rbалкілсульфонільної, Rb-алкілсульфоніламіно-, Rbалкілтіо-, Rb-гетероциклілкарбонільної, аміноалкіламінокарбонільної, діалкіламіноалкіламіно-, алкіламіноалкіламіно-, ціано-, циклоалкіламіно-, діалкіламіноалкілкарбамоїльної групи, галогену, гетероциклілалкіламіно-, гідроксильної, оксиміно-, фосфа тної, заміщеної або незаміщеної аралкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, заміщеної або незаміщеної гетероциклілсульфоніламіно-, сульфоксіациламіно- і тіокарбамоїльної групи. У деяких варіантах здійснення даного винаходу R3 вибраний з групи, що складається із a) C1-6-алкілу, С2-6-алкенілу або С 2-6-алкінілу, де кожна вказана алкільна, алкенільна або алкінільна група або не заміщена, або заміщена одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, (аміно)(Rb)ацилгідразинілкарбонільної, (аміно)(Rb)ацилоксикарбоксильної, (гідрокси)(карбоалкокси)алкілкарбамоїльної, ацилокси-, альдегідної, алкенілсульфоніламіно-, алко 17 84404 ксильної, алкоксикарбонільної, алкіламіноалкіламіно-, алкілфосфонової, алкілсульфоніламіно-, карбамоїльної, Rb-, Rb-алкоксильної, Rbалкіламіно-, ціано-, ціаноалкілкарбамоїльної, циклоалкіламіно-, діалкіламіноалкіламіно-, діалкілфосфонової, галогеналкілсульфоніламіно-, гетероциклілалкіламіно, гетероциклілкарбамоїльної, гідроксильної, гідроксіалкілсульфоніламіно-, оксиміно-, фосфонової, заміщеної аралкіламіно-, заміщеної арилкарбоксіалкоксикарбонільної, заміщеної гетероарилсульфоніламіно-, заміщеної гетероциклільної, тіокарбамоїльної і трифторметильної групи; і (b) (алкоксикарбоніл)аралкілкарбамоїльної, альдегідної, алкенокси-, алкенілсульфоніламіно-, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкілкарбамоїльної, алкоксикарбоніламіно-, алкоксикарбонілалкіламіно-, алкілсульфоніламіно-, алкілсульфонілокси-, аміно-, аміноалкіларалкілкарбамоїльної, аміноалкілкарбамоїльної, аміноалкілгетероциклілалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілалкілциклоалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілкарбамоїльної, аралкоксикарбоніламіно-, арилгетероциклільної, арилокси-, арилсульфоніламіно-, арилсульфонілокси-, карбамоїльної, карбонільної, Rb-, Rb-алкоксильної, Rbалкіл(алкіл)аміно-, Rb-алкіл(алкіл)карбамоїльної, Rb-алкіламіно-, Rb-алкілкарбамоїльної, Rbалкілсульфонільної, Rb-алкілсульфоніламіно-, Rbалкілтіо-, Rb-гетероциклілкарбонільної, ціано-, циклоалкіламіно-, діалкіламіноалкілкарбамоїльної групи, галогену, гетероциклілалкіламіно-, гідроксильної, оксиміно-, фосфатної, заміщеної аралкіламіно-, заміщеної гетероциклільної, заміщеної гетероциклілсульфоніламіно-, сульфоксіациламіно- і тіокарбамоїльної групи. В інших варіантах здійснення даного винаходу R3 вибраний з групи, що складається із (a) С1-6-алкілу або С 2-6-алкенілу, кожний з яких не заміщений або заміщений одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, Rb-, Rb-алкоксильної і заміщеної або незаміщеної гетероциклільної групи; і (b) алкоксикарбонілалкіламіно-, ціано- і гідроксильної групи. У деяких варіантах здійснення даного винаходу X1 означає O. У деяких варіантах здійснення винаходу X2 означає O. У деяких варіантах здійснення винаходу X3 означає N. У деяких варіантах здійснення даного винаходу кожний із R1 і R2 означає С2-4-алкіл; R3 означає водень; R4 означає простий зв'язок; кожний із X1 і X2 означає O; а X3 означає N. В інших варіантах здійснення даного винаходу кожний із R1 і R2 незалежно означає С2-4-алкіл; R3 означає водень; R4 означає простий зв'язок; кожний із X1 і X2 означає O; X3 означає N; a R5 означає феніл, заміщений групою Ra. У інших варіантах здійснення даного винаходу кожний із R1 і R2 означає С2-4-алкіл; R3 означає водень; R4 означає простий зв'язок; кожний із X1 і X2 означає O; X3 означає N; і R5 означає феніл, 18 заміщений групою Ra, a Ra вибраний з групи, що складається із (a) С1-6-алкілу або С 2-6-алкенілу, кожний з яких не заміщений або заміщений одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, Rb- і Rb-алкоксильної групи; і (b) алкоксикарбонілалкіламіно-, Rbалкоксильної, ціано-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної і гідроксильної групи. Нарешті, в інших варіантах здійснення даного винаходу кожний із R1 і R2 означає С2-4-алкіл; R3 означає водень; R4 означає простий зв'язок; кожний із X1 і X2 означає O; X3 означає N; і R5 означає феніл, заміщений групою Ra, a Ra означає ціаногрупу. У деяких варіантах здійснення даного винаходу кожний із R1 і R2 означає С2-4-алкіл; R3 означає водень; R4 означає простий зв'язок; кожний із X1 і X2 означає O; X3 означає N; і R5 означає груп у де вказана група R5 або не заміщена, або заміщена однією або декількома групами Ra, вибраними з групи, що складається із (а) С1-6-алкілу, С2-6-алкенілу або С 2-6-алкінілу, де кожна вказана алкільна, алкенільна або алкінільна група або не заміщена, або заміщена одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, (аміно)(Rb)ацилгідразинілкарбонільної, (аміно)(Rb)ацилоксикарбоксильної, (гідрокси)(карбоалкокси)алкілкарбамоїльної, ацилокси-, альдегідної, алкенілсульфоніламіно-, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкіламіноалкіламіно-, діалкіламіноалкіламіно-, алкілфосфонової, алкілсульфоніламіно-, карбамоїльної, Rb-, Rbалкоксильної, Rb-алкіламіно-, ціано-, ціаноалкілкарбамоїльної, циклоалкіламіно-, діалкіламіноалкіламіно-, діалкілфосфонової, галогеналкілсульфоніламіно-, гетероциклілалкіламіно-, гетероциклілкарбамоїльної, гідроксильної, гідроксіалкілсульфоніламіно-, оксиміно-, фосфонової, заміщеної або незаміщеної аралкіламіно-, заміщеної або незаміщеної арилкарбоксіалкоксикарбонільної, заміщеної або незаміщеної гетероарилсульфоніламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, тіокарбамоїльної і трифторметильної групи; і (b) (алкоксикарбоніл)аралкілкарбамоїльної, альдегідної, алкенокси-, алкенілсульфоніламіно-, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкілкарбамоїльної, алкоксикарбоніламіно-, алкоксикарбонілалкіламіно-, алкілсульфоніламіно-, алкілсульфонілокси-, аміно-, аміноалкіларалкілкарбамоїльної, аміноалкілкарбамоїльної, аміноалкілгетероциклілалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілалкілциклоалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілкарбамоїльної, аралкоксикарбоніламіно-, 19 84404 арилгетероциклільної, арилокси-, арилсульфоніламіно-, арилсульфонілокси-, карбамоїльної, карбонільної, Rb-, Rb-алкоксильної, Rb-алкілтіо-, Rbaлкiл(aлкiл)aмiнo-, Rb-aлкiл(aлкiл)кapбaмoшьнoї, Rb-алкіламіно-, Rb-алкілкарбамоїльної, Rbалкілсульфонільної, Rb-алкілсульфоніламіно-, Rbалкілтіо-, Rb-гетероциклілкарбонільної, аміноалкіламінокарбонільної, діалкіламіноалкіламіно-, алкіламіноалкіламіно-, ціано-, циклоалкіламіно-, діалкіламіноалкілкарбамоїльної групи, галогену, гетероциклілалкіламіно-, гідроксильної, оксиміно-, фосфа тної, заміщеної або незаміщеної аралкіламі-но-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, заміщеної або незаміщеної гетероциклілсульфоніламіно-, сульфоксіациламіноі тіокарбамоїльної групи. У іншому варіанті здійснення даного винаходу кожний із R1 і R2 означає С2-4-алкіл; R3 ознанає водень; R4 означає простий зв'язок; кожний із X1 і X2 означає O; X3 означає N; і R5 означає груп у де вказана група R5 або не заміщена, або заміщена однією або декількома групами Ra, вибраними з групи, що складається із (a) С1-6-алкілу або С 2-6-алкенілу, кожний з яких не заміщений або заміщений одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, Rb- і Rb-алкоксильної групи; і (b) алкоксикарбонілалкіламіно-, Rbалкоксильної, ціано-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної і гідроксильної групи. У іншому варіанті здійснення винаходу кожний із R1 і R2 означає С2-4-алкіл; R3 означає водень; R4 означає простий зв'язок; кожний із X1 і X2 означає O; X3 означає N; і R5 означає групу де вказана група R5 або не заміщена, або заміщена однією або декількома групами Ra, вибраними з групи, що складається із С2-5-алкілу, який заміщений одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно- і діалкіламіногрупи. У деяких варіантах здійснення даного винаходу кожний із R1 і R2 означає С2-4-алкіл; R3 означає водень; R4 означає простий зв'язок; кожний із X1 і X2 означає O; X3 означає N; і R5 означає груп у де вказана група R5 або не заміщена, або заміщена однією або декількома групами Ra, вибраними з групи, що складається із 20 (а) С1-6-алкілу, С2-6-алкенілу або С 2-6-алкінілу, де кожна вказана алкільна, алкенільна або алкінільна група або не заміщена, або заміщена одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, (аміно)(Rb)ацилгідразинілкарбонільної, (аміно)(Rb)ацилоксикарбоксильної, (гідрокси)(карбоалкокси)алкілкарбамоїльної, ацилокси-, альдегідної, алкенілсульфоніламіно-, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкіламіноалкіламіно-, діалкіламіноалкіламіно-, алкілфосфонової, алкілсульфоніламіно-, карбамоїльної, Rb-, Rbалкоксильної, Rb-алкіламіно-, ціано-, ціаноалкілкарбамоїльної, циклоалкіламіно-, діалкілфосфонової, галогеналкілсульфоніламіно-, гетероциклілалкіламіно-, гетероциклілкарбамоїльної, гідроксильної, гідроксіалкілсульфоніламіно-, оксиміно-, фосфонової, заміщеної або незаміщеної аралкіламіно-, заміщеної або незаміщеної арилкарбоксіалкоксикарбонільної, заміщеної або незаміщеної гетероарилсульфоніламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, тіокарбамоїльної і трифторметильної групи; і (b) (алкоксикарбоніл)аралкілкарбамоїльної, альдегідної, алкенокси-, алкенілсульфоніламіно, алкоксильної, алкоксикарбонільної, алкілкарбамоїльної, алкоксикарбоніламіно-, алкоксикарбонілалкіламіно-, алкілсульфоніламіно-, алкілсульфонілокси-, аміно-, аміноалкіларалкілкарбамоїльної, аміноалкілкарбамоїльної, аміноалкілгетероциклілалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілалкілциклоалкілкарбамоїльної, аміноциклоалкілкарбамоїльної, аралкоксикарбоніламіно-, арилгетероциклільної, арилокси-, арилсульфоніламіно-, арилсульфонілокси-, карбамоїльної, карбонільної, Rb-, Rb-алкоксильної, Rb-алкілтіо-, Rbaлкiл(aлкiл)aмiнo-, Rb-aлкiл(aлкiл)кapбaмoїльнoї, Rb-алкіламіно-, Rb-алкілкарбамоїльної, Rbалкілсульфонільної, Rb-алкілсульфоніламіно-, Rbалкілтіо-, Rb-гетероциклілкарбонільної, аміноалкіламінокарбонільної, діалкіламіноалкіламіно-, алкіламіноалкіламіно-, ціано-, циклоалкіламіно-, діалкіламіноалкілкарбамоїльної групи, галогену, гетероциклілалкіламіно-, гідроксильної, оксиміно-, фосфа тної, заміщеної або незаміщеної аралкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, заміщеної або незаміщеної гетероциклілсульфоніламіно-, сузьфоксіациламіноі тіокарбамоїльної групи. У інших варіантах здійснення даного винаходу кожний із R1 і R2 означає C2-4-алкіл; R3 означає водень; R4 означає простий зв'язок; кожний із X1 і X2 означає O; X3 означає N; R5 означає груп у і де вказана група R5 або не заміщена, або заміщена однією або декількома групами Rа, вибраними з групи, що складається із (a) С1-6-алкілу або С 2-6-алкенілу, кожний з яких не заміщений або заміщений одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, 21 84404 заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної, Rb- і Rb-алкоксильної групи; і (b) алкоксикарбонілалкіламіно-, Rbалкоксильної, ціано-, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної і гідроксильної групи. Нарешті, в іншому варіанті здійснення винаходу кожний із R1 і R2 означає C2-4-алкіл; R3 означає водень; R4 означає простий зв'язок; кожний із X1 і X2 означає O; X3 означає N; R5 означає груп у і де вказана група R5 або не заміщена, або заміщена однією або декількома групами Ra, вибраними з групи, що складається із (a) С1-4-алкілу або С 2-4-алкенілу, кожний з яких не заміщений або заміщений одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, заміщеної або незаміщеної гетероциклільної і Rb-групи; і (b) Rb-алкоксильної і заміщеної гетероциклільної групи. У деяких варіантах здійснення винаходу кожний із R1 і R2 означає пропіл; R3 означає водень; R4 означає простий зв'язок; R5 означає феніл, заміщений однією або декількома групами Rа, групами де вказана біциклічна або трициклічна група або не заміщена, або заміщена однією або декількома групами Ra; і де Ra, вибраний з групи, що складається із (a) С1-6-алкілу або С 2-6-алкенілу, кожний з яких не заміщений або заміщений одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається із аміно-, моноалкіламіно-, діалкіламіно-, заміщеної або незаміщеної гетероцикліламінокарбонільної, Rb-, Rb-алкоксильної і заміщеної або незаміщеної гетероциклільної групи; і (b) алкоксикарбонілалкіламіно-, ціано- і гідроксильної групи; кожний із X1 і X2 означає O; a X3 означає N. У переважному варіанті здійснення винаходу сполука формули (І), яку застосовують у способі згідно з винаходом, являє собою 3-[4-(2,6-діоксо1,3-дипропіл-2,3,6,7-тетрагідро-1Н-пурин-8іл)біцикло[2.2.2]окт-1-іл]пропіонову кислоту. У деяких варіантах здійснення винаходу антагоніст А2ь-рецептора аденозину вводять людині. У деяких варіантах здійснення винаходу антагоніст А2b-рецептора аденозину, який застосовують у способі згідно з винаходом, складають із фармацевтично підхожим носієм у вигляді фармацевтично прийнятної композиції. Винахід застосовується при лікуванні пацієнтів, у яких спостерігався випадок ішемії або яким загрожує ішемія. Приклади випадків ішемії вклю 22 чають в себе гострий коронарний синдром (включаючи інфаркт міокарда), інсульт, трансплантацію органів, ішемію нирки, шок і хірургію по пересадці органів. У деяких варіантах здійснення винаходу спосіб згідно з винаходом включає в себе введення антагоніста А2b-рецептора аденозину протягом двох днів до або після випадку ішемії. В іншому варіанті здійснення винаходу спосіб включає в себе введення антагоніста А2b-рецептора аденозину протягом двох днів після випадку ішемії. У деяких варіантах здійснення винаходу сполука, застосовна у способах згідно з винаходом, виявляє спорідненість з А2b-рецептором аденозину, яка щонайменше у 10 разів більша, ніж спорідненість з А2а-рецептором аденозину або А3рецептором аденозину. У інших варіантах здійснення даного винаходу сполука, застосовна у способах згідно з винаходом, додатково виявляє спорідненість з A1-рецептором аденозину, яка щонайменше у 10 разів більша, ніж спорідненість з А2а-рецептором аденозину або А3-рецептором аденозину. У деяких варіантах здійснення винаходу сполука, застосовна у способах згідно з винаходом, має значення Ki для А2b-рецептора аденозину, яке складає менше 500нМ. В інших варіантах здійснення винаходу сполука, застосовна у способі згідно з винаходом, має значення Ki для А2bрецептора аденозину, яке складає менше 200нМ. У деяких варіантах його здійснення, винахід відноситься до способу лікування захворювання або розладу, опосередкованого активуванням А2bрецептора аденозину, який включає в себе введення потребуючому цього ссавцеві ефективної кількості сполуки формули (І), як вказано вище. У деяких варіантах його здійснення, винахід відноситься до способу обмеження некрозу тканин, викликаного випадком ішемії у ссавця, у якого спостерігався випадок ішемії або якому загрожує ішемія, з використанням антагоніста А2b-рецептора аденозину. У деяких варіантах його здійснення, винахід відноситься до способу обмеження розміру інфаркту після інфаркту міокарда у ссавця, у якого спостерігався інфаркт міокарда або якому загрожує інфаркт міокарда, з використанням антагоніста А2b-рецептора аденозину. На Фіг.1 наведені дані про розмір інфаркту міокарда за методикою І (див. приклад 2). На діаграмі А показаний розмір ділянки ризику у чотирьох експериментальних групах, виражений у вигляді відсотка від [величини] лівого шлуночка. На діаграмі В показаний розмір інфаркту у вигляді відсотка від ділянки ризику. На діаграмі C показаний розмір інфаркту, виражений у вигляді відсотка від лівого шлуночка. На діаграмі D наведений графік розміру інфаркту, виражений у вигляді відсотка від ділянки ризику, і трансмуральний колатеральний потік крові, виміряний через 30хв. після оклюзії коронарної артерії. На Фіг.2 наведений розмір інфаркту міокарда за методикою II (див. приклад 3). На діаграмі А показаний розмір ділянки ризику у чотирьох експериментальних групах, виражений у ви гляді відсот 23 84404 ка від лівого шлуночка. Для порівняння включена також контрольна група за методикою І. На діаграмі В показаний розмір інфаркту у вигляді відсотка від ділянки ризику. На діаграмі C показаний розмір інфаркту, виражений у вигляді відсотка від лівого шлуночка. На діаграмі D наведений графік розміру інфаркту, виражений у вигляді відсотка від ділянки ризику, і трансмуральний колатеральний потік крові, виміряний через 30хв. після оклюзії коронарної артерії. На Фіг.3 наведені дані про розмір інфаркту міокарда за методикою III (див. приклад 4). На діаграмі А показаний розмір ділянки ризику у чотирьох експериментальних групах, виражений у вигляді відсотка від лівого шлуночка. На діаграмі В показаний розмір інфаркту у вигляді відсотка від ділянки ризику. На діаграмі C показаний розмір інфаркту, виражений у вигляді відсотка від лівого шлуночка. На діаграмі D наведений графік розміру інфаркту, виражений у вигляді відсотка від ділянки ризику, і трансмуральний колатеральний потік крові, виміряний через 30хв. після оклюзії коронарної артерії. На Фіг.4 показане конкурентне зв'язування BG9928 із рекомбінантними A1-рецепторами аденозину людини. Мембрани (50мкг мембранного білка), одержані з клітин HEK 293, що стійко експресують A1-рецептори аденозину людини, 0,92нМ радіоліганду [3H]-DPCPX і різні концентрації BG9928 інкубують у 0,1мл буфера НЕ плюс 2 одиниці/мл аденозиндеамінази протягом 2,5 годин при температурі 21°С у трьох повторних експериментах. Неспецифічне зв'язування вимірюють у присутності 10мкМ NECA. Аналізи по зв'язуванню припиняють шляхом фільтрації (N=1). На Фіг.5 показане конкурентне зв'язування BG9928 із рекомбінантними А2а-рецепторами аденозину людини. Мембрани (50мкг мембранного білка), одержані з клітин HEK 293, що стійко експресують А2а-рецептори аденозину людини, 1,16нМ радіоліганду [3H]-ZM241385 і різні концентрації BG9928 інкубують у 0,1мл буфера НЕ плюс 2одиниці/мл аденозиндеамінази протягом 2,5 годин при температурі 21°C у трьох повторних експериментах. Неспецифічне зв'язування вимірюють у присутності 10мкМ XAC. Аналізи по зв'язуванню припиняють шляхом фільтрації (N=1). На Фіг.6 показане конкурентне зв'язування BG9928 із рекомбінантними А2b-рецепторами аденозину людини. Мембрани (40-70мкг мембранного білка), одержані з клітин HEK 293, що стійко експресують рекомбінантні А2b-рецептори аденозину людини, 30-40нМ радіоліганду [3H]-ZM241385 і різні концентрації BG9928 інкубують у 0,1мл буфера НЕ плюс 2одиниці/мл аденозиндеамінази протягом 2,5 годин при температурі 21°C у трьох повторних експериментах. Неспецифічне зв'язування вимірюють у присутності 10мкМ NECA. Аналізи по зв'язуванню припиняють шляхом фільтрації (N=3). На Фіг.7 показане односайтове зв'язування BG9928 із рекомбінантними A3-рецепторами аденозину людини. Мембрани, одержані з клітин HEK 293, що стійко експресують рекомбінантні А3рецептори аденозину людини (50мкг мембранного 24 білка), і 0,12нМ радіоліганду [125I]-AB-MEC A, або окремо, або разом з 10мкМ IB-MEC A або з 10мкМ BG9928 інкубують у 0,1мл буфера НЕ плюс 2одиниці/мл аденозиндеамінази протягом 2,5 годину при температурі 21°C у трьох повторних експериментах. Аналізи по зв'язуванню припиняють шляхом фільтрації (N=2). На Фіг.8 наведений FLIPR-аналіз BG9928 із рекомбінантними Аг рецепторами аденозину людини, що стійко експресуються клітинами CHO-К1. Під час проведення FLIPR-аналізу вимірюють реакцію у відповідь клітин CHO-К1, що експресують рекомбінантні A1-рецептори аденозину людини, на зростаючі концентрації агоніста (CPA) (верхній графік) і визначають значення IC50 (концентрація, при якій величина реакції у відповідь становить 50%), а потім значення КВ для антагоніста BG9928 при фіксованих концентраціях агоніста (200нМ CPA) за допомогою нуль-методу (нижній графік). На Фіг.9 наведений FLIPR-аналіз BG9928 із рекомбінантними А2b-рецепторами аденозину людини, що стійко експресуються клітинами НЕК-293. Під час проведення FLIPR-аналізу вимірюють реакцію у відповідь клітин НЕК-293, що стійко експресують рекомбінантні А2b-рецептори аденозину людини, на зростаючі концентрації агоніста (NECA) (верхній графік) і визначають значення IC50 (концентрація, при якій одержують величину реакції у відповідь, що складає 50%), а потім значення КВ для антагоніста BG9928 при фіксованих концентраціях агоніста (5мкМ NECA) за допомогою нульметоду (нижній графік). На Фіг.10 наведений FLIPR-аналіз BG9928 із рекомбінантними A2b-рецепторами аденозину людини, що стійко експресуються клітинами НЕК-293. Під час проведення FLIPR-аналізу визначають фракцію контрольної реакції у відповідь, що спостерігається з 10, 100 і 300нМ BG9928 у клітинах НЕК-293, що експресують А2b-рецептори аденозину щура, у присутності зростаючих концентрацій агоніста (NECA) (верхній графік). На нижньому графіку наведені результати аналізу за Шилдом даних, наведених на верхньому графіку. Якщо не вказане інше, усі технічні і наукові терміни, що використовуються у тексті даного опису, мають те ж значення, що і прийняте фахівцями у тій галузі техніки, до якої відноситься даний винахід. Хоча при здійсненні або проведенні випробувань даного винаходу можуть використовуватися способи і матеріали, аналогічні або еквівалентні тим, які вказані у тексті даного опису, нижче наводяться підхожі матеріали і способи. Усі публікації, патентні заявки, патенти та інші посилання, згадані у тексті даного опису, цілком включені до даного опису як посилання. Далі, матеріали, способи і приклади є лише ілюстративними і не обмежують даний винахід. За текстом даного опису слід розуміти, що термін "містить" або такі його варіації, як "що містить" означає включення вказаного числа або груп чисел, але не виключення будь-якого числа або груп чисел. За текстом даного опису, "алкільна група" означає насичену аліфатичну вугле водневу гр упу. Алкільна група може мати прямий ланцюг або бути 25 84404 розгалуженою і може містити у ланцюгу, наприклад, від 1 до 6 атомів вуглецю. Приклади алкільних гр уп з прямим ланцюгом включають в себе, без обмеження ними, етил і бутил. Приклади розгалужених алкільних груп включають в себе, не обмежуючись ними, ізопропіл і трет-бутил. Алкільна група може необов'язково бути заміщена одним або декількома замісниками, такими як алкоксильна, аміно-, нітро-, карбоксильна, карбоалкокси-, ціаногрупа, галоген, гідроксильна, меркаптильна, тригалогенметильна, сульфоксильна або карбамоїльна група. За текстом даного опису, "алкенільна група" означає аліфатичну вуглецеву гр упу, яка має щонайменше один подвійний зв'язок. Алкенільна група може мати прямий ланцюг або бути розгалуженою і може містити у ланцюгу, наприклад, від 3 до 6 атомів вуглецю і 1 або 2 подвійні зв'язки. Приклади алкенільних груп включають в себе, не обмежуючись ними, аліл та ізопропеніл. Алкенільна група може необов'язково бути заміщена одним або декількома замісниками, такими як алкоксильна, аміно-, нітро-, карбоксильна, карбоалкокси-, ціаногрупа, галоген, гідроксильна, меркантильна, тригалогенметильна, сульфоксильна або карбамоїльна група. За текстом даного опису, "алкінільна група" означає аліфатичну вуглецеву гр упу, яка має щонайменше один потрійний зв'язок. Алкінільна група може мати прямий ланцюг або бути розгалуженою і може містити у ланцюгу, наприклад, від 3 до 6 атомів вуглецю і від 1 і до 2 потрійних зв'язків. Приклади алкінільних груп включають в себе, не обмежуючись ними, пропаргіл і бутиніл. Алкінільна група може необов'язково бути заміщена одним або декількома замісниками, такими як алкоксильна, аміно-, нітро-, карбоксильна, карбоалкокси-, ціаногрупа, галоген, гідроксильна, меркаптильна, тригалогенметильна, сульфоксильна або карбамоїльна група. За текстом даного опису, "арильна група" означає фенільну або нафтильну групу або їх похідні. "Заміщена арильна група" означає арильну груп у, яка заміщена одним або декількома замісниками, такими як алкільна, алкоксильна, аміно-, нітро-, карбоксильна, карбоалкокси-, ціано-, алкіламіно-, діалкіламіногрупа, галоген, гідроксильна, гідроксіалкільна, меркаптильна, алкілмеркаптильна, тригалогеналкільна, карбоксіалкільна, сульфоксильна або карбамоїльна група. За текстом даного опису, "аралкільна група" означає алкільну груп у, яка заміщена арильною групою. Прикладом аралкільної групи є бензил. За текстом даного опису, "циклоалкільна група" означає аліфатичну кільцеву гр упу, що містить, наприклад, від 3 до 8 атомів вуглецю. Приклади циклоалкільних груп включають в себе циклопропіл і циклогексил. За текстом даного опису, "ацильна група" означає групу алкіл-С(=О)- з прямим або розгалуженим ланцюгом або формільну групу. Приклади ацильних груп включають в себе алканоїльні групи (зокрема, що містять від 1 до 6 атомів вуглецю в алкільній групі). Прикладами ацильних гр уп є аце 26 тилі півалоїл. Ацильні групи можуть бути заміщені або не заміщені. За текстом даного опису, "карбамоїльна група" означає групу зі структурою H2N-CO2-. Терміни "алкілкарбамоїльна група" і "діалкілкарбамоїльна група" відносяться до карбамоїльних груп, у яких азот має одну або дві алкільні групи, приєднані, відповідно, замість атомів водню. Аналогічно, терміни "арилкарбамоїльна група" і "арилалкілкарбамоїльна група" містять арильну групу замість одного з атомів водню і, в останньому випадку, алкільну гр упу замість другого атома водню. За текстом даного опису, "карбоксильна група" означає групу -COOH. За текстом даного опису, "алкоксильна група" означає групу алкіл-О-, в якій значення "алкіл" вказане вище. За текстом даного опису, "алкоксіалкільна група" означає описану вище алкільну груп у, при цьому атом водню заміщений описаною вище алкоксильною групою. За текстом даного опису, "галоген" означає фтор, хлор, бром або йод. За текстом даного опису, "ге тероциклільна група" означає 5-10-членну циклічну структур у, в якій один або декілька атомів у кільці є елементом, відмінним від вуглецю, зокрема, N, O, S. Гетероциклільна група може бути ароматичною або неароматичною, зокрема, може бути насиченою або може бути частково або повністю ненасиченою. Ароматична гетероциклільна група може також називатися "гетероарильною групою". Приклади гетероциклільних груп включають в себе піридил, імідазоліл, фураніл, тієніл, тіазоліл, тетрагідрофураніл, тетрагідропіраніл, морфолініл, тіоморфолініл, індоліл, індолініл, ізоіндолініл, піперидиніл, піримідиніл, піперазиніл, ізоксазоліл, ізоксазолідиніл, тетразоліл і бензимідазоліл. За текстом даного опису, "заміщена гетероциклільна група" означає гетероциклільну гр упу, в якій один або декілька атомів водню заміщені такими замісниками, як алкоксильна, алкіламіно-, діалкіламіно-, карбалкоксильна, карбамоїльна, карбоксильна, ціаногрупа, галоген, тригалогенметильна, гідроксильна, карбонільна, тіокарбонільна, гідроксіалкільна або нітрогрупа. За текстом даного опису, "гідроксіалкільна група" означає алкільну груп у, заміщену гідроксильною групою. За текстом даного опису, "сульфамоїльна група" має структур у -S(O)2NH2 . "Алкілсульфамоїльна група" і "діалкілсульфамоїльна група" відносяться до сульфамоїльної групи, в якій азот має одну або дві алкільні групи, приєднані, відповідно, замість атомів водню. Аналогічно, терміни "арилсульфамоїльна група" і "арилалкілсульфамоїльна група" містять арильну груп у замість одного з атомів водню і, в останньому випадку, - алкільну гр упу замість другого атома водню. За текстом даного опису, "антагоніст" означає молекулу, яка зв'язується із рецептором без активування рецептора. Він конкурує із ендогенним лігандом за вказане місце зв'язування і, таким чином, знижує здатність ендогенного ліганду стимулювати рецептор. 27 84404 За текстом даного опису, "селективний антагоніст" означає антагоніст, який зв'язується зі специфічним субтипом рецептора аденозину з більшою спорідненістю, ніж з іншими субтипами. Термін "селективний антагоніст А2b" у тексті даного опису означає антагоніст, що має високу спорідненість з А2b-рецепторами, який (а) показує наномолярну спорідненість зв'язування із субтипом А2bрецептора і (b) має щонайменше у 10 разів, більш переважно, у 50 разів і, найбільш переважно, у 100 разів більшу спорідненість із субтипом A2b-, ніж із субтипами A2a- і А3-рецептора. Селективний антагоніст А2b необов'язково може мати спорідненість із субтипом A1-рецептора і (а) показувати наномолярну спорідненість зв'язування із субтипом А1рецептора і (b) мати щонайменше у 10 разів, більш переважно, у 50 разів і, найбільш переважно, у 100 разів більшу спорідненість із субтипом A1-, ніж із субтипами А2а- і А3-рецептора. За текстом даного опису, "інфаркт" означає локалізований некроз, який є наслідком припинення кровопостачання тканини (наприклад, міокарда). За текстом даного опису, "і шемія" означає неадекватне кровопостачання (кровообіг) локальної ділянки (наприклад, органа або тканини) внаслідок блокади кровоносної судини у вказаній ділянці. Ішемія включає в себе повне припинення потоку крові і доставки кисню до тканини, а також гіпоксію, при цьому спостерігається значне зниження доставки кисню до тканини. За текстом даного опису, "реперфузія" означає відновлення потоку крові до органа або тканини. За текстом даного опису, "ушкодження, викликане реперфузією після ішемії", означає ушкодження тканини, викликане ішемією, з подальшою реперфузією. За текстом даного опису, "фармацевтично прийнятний" означає кількість, ефективну для лікування або запобігання стану, який характеризується підвищеною концентрацією аденозину і/або підвищеною чутливістю до аденозину. За текстом даного опису, "пацієнт" означає тварина, включаючи ссавця (наприклад, людину). За текстом даного опису, "фармацевтично прийнятний носій або допоміжний агент" означає нетоксичний носій або допоміжний агент, який можна вводити тварині разом зі сполукою згідно з винаходом і який не руйнує фармакологічну активність сполуки згідно з винаходом. Солі з фармацевтично прийнятними аніонами включають в себе солі наступних кислот: метансульфонової, хлористоводневої, бромистоводневої, сірчаної, фосфорної, азотної, бензойної, лимонної, винної, фумарової, малеїнової кислоти, кислоти СН3-(СН2)n-СООН, де n дорівнює 0-4, НООС(СН2)n-СООН, де значення n вказане вище. У тому випадку, коли використовують пари розчинників, відношення розчинників, що застосовуються, дають в об'ємі на об'єм (об./об.). У тому випадку, коли наводять величину розчинності твердої речовини у розчиннику, що використовується, то відношення твердої речовини до розчинника вказують у масі на об'єм (мас/об.). 28 Крім того, у тексті даного опису використовують наступні скорочення: BCA відноситься до біцинхонінової кислоти. BG9928 відноситься до 3-[4-(2,6-діоксо-1,3дипропіл-2,3,6,7-тетрагідро-1Н-пурин-8іл)біцикло[2.2.2]окт-1-іл]пропіонової кислоти. (Ca2+)і відноситься до внутрішньоклітинного кальцію. CCD відноситься до приладу із зарядовим зв'язком. CPA відноситься до М6циклопентиладенозину. CPM відноситься до кількості одиночних імпульсів за хвилину. DPM відноситься до кількості розпадів за хвилину. DR відноситься до відношення концентрацій, тобто до концентрації агоніста, що дає певну реакцію у відповідь (звичайно, але не обов'язково, 50%-ву від максимальної реакцію) у присутності антагоніста, діленої на концентрацію, що дає ту ж саму реакцію у відповідь за відсутності антагоніста. EDTA відноситься до етилендіамінтетраоцтової кислоти (ЕДТК). FLIPR відноситься до флуоресцентного планшет-рідеру. [3H]-BG9928 відноситься до BG9928, міченого тритієм. [3H]-DPCPX відноситься до міченого тритієм 8циклопентил-1,3-дипропілксантину, який є конкурентним субстратом для A1- і А2b-рецепторів аденозину. [3H]-ZM241385 відноситься до міченого тритієм 4-(2-[7-аміно-2-(фурил)(1,2,4)триазоло(2,3а)(1,3,5)триазин-5-іламіноетил)фенолу, який є конкурентним субстратом для А2а-рецепторів аденозину. [І] відноситься до концентрації вільного радіоліганду. [125I]AB-MEC A відноситься до N6-(4амінобензил)-9-(5-метилкарбоніл)-β-D-рибофуранозил)аденіну, міченого атомами 125I. IB-MEC A відноситься до 1-деокси-1-[6-[(3йодфеніл)метил]аміно]-9Н-пурин-9-іл]-N-метилβN6-(4-амінобензил)-9-(5-(метилкарбоніл)-β-Dрибофурануронаміду. IC50 відноситься до концентрації агента, який на 50% інгібує активність, що вимірюється. КВ відноситься до константи дисоціації антагоніста. Кd відноситься до константи дисоціації ліків, що несуть радіоактивну мітку, яку визначають за аналізом насичення. Kl відноситься до константи інгібування ліків; означає концентрацію конкуруючого ліганду у конкурентному аналізі, який зайняв би 50% рецепторів, якби не був присутнім радіоліганд. AB-MEC A відноситься до N6-(4-амінобензил)9-(5-метилкарбоніл)-β-D-рибофуранозил)аденіну. N відноситься до кількості спостережень. NECA відноситься до 5'Nетилкарбоксамідоаденозину. рА2 відноситься до величини логарифма ефективності антагоніста; означає від'ємний логарифм 29 84404 концентрації антагоніста, яка викликає 2-кратний зсув кривої концентрація-реакція у відповідь для агоніста. PMSF відноситься до фенілметилсульфонілфториду. RFU відноситься до відносних флуоресцентних одиниць. 3 H-R-PIA відноситься до [3Н]-R-N6фенілізопропіладенозину (він є радіолігандом для А3-рецепторів аденозину). Графік Шилда відноситься до графіка залеж ності логарифма (відношення концентрацій -1), тобто log(DR-l), від логарифма (концентрація антагоніста). Відрізок, який відтинається на осі логарифма концентрації, відповідає значенню рА2, а кут нахилу вказує на тип антагонізму. SD відноситься до стандартного відхилення. SEM відноситься до стандартної помилки при визначенні середнього значення. XAC відноситься до ксантинамінового конгенера. Загалом, у даному винаході наводяться високоефективні і високоселективні антагоністи А2bрецептора аденозину. У деяких варіантах здійснення винаходу сполуки згідно з винаходом необов'язково можуть бути селективними антагоністами A1-рецептора аденозину. Синтез сполук-антагоністів аденозину Сполуки, застосовні згідно з винаходом, можуть бути одержані звичайними способами, відомими із даної галузі. Наприклад, синтез сполук формули І наведений [у міжнародних публікаціях №№WO 01/34604 і WO 01/34610]. У даному описі наводяться два загальних способи. У кожному з них застосовують загальну вихідну сполуку, 1,3-дизаміщений 5,6-діаміноурацил (сполука(VІ)), як показано на приведених нижче схемах. 1,3-дизаміщені 5,6-діаміноурацили можуть бути одержані обробкою відповідної симетрично або несиметрично заміщеної сечовини ціаноцтовою кислотою з подальшим нітрозуванням і відно 30 вленням (див., зокрема, [J. Org. Chem. 16, 1879, 1951; Can. J. Chem. 46, 3413, 1968]; включені до опису як посилання). Несиметрично заміщені ксантини доступні за методом Мюллера ([J. Med. Chem. 36, 3341, 1993]; включена до опису як посилання). У вказаному способі 6-аміноурацил специфічно алкілують по N3 урацилу в умовах методу Форбрюггена. Як альтернатива, незаміщені положення N1 або N3 можна функціоналізувати (наприклад, алкілуванням) на останній стадії синтезу. Відповідно до першого загального способу, 1,3-дизаміщений 5,6-діаміноурацил (сполука(VІ)) можна спочатку піддати реакції закриття циклу з одержанням проміжного ксантину, який не містить замісника у положенні 8. Вказану проміжну сполуку, у свою чергу, можна ввести у реакцію поєднання зі сполукою-попередником, що містить фрагмент Z-R3, і одержати необхідні 8-заміщені ксантини. Як вказано на приведеній нижче схемі 1, вихідна сполука 1,3-дизаміщений 5,6діаміноурацил (тобто сполука (VI)) спочатку взаємодіє із HC(OEt)3 і зазнає закриття циклу з утворенням проміжного ксантину, що не має замісника у положенні 8 (тобто сполуки (A)). Вказану проміжну сполуку, після того як проводять захист її аміногрупи (зокрема, за допомогою THP або BOM у положенні N7), потім піддають реакції поєднання у присутності сильної основи (наприклад, нбутиллітію (nBuLi) або діізопропіламіду літію (LDA)) зі сполукою-попередником, що містить фрагмент Z-R3 (зокрема, альдегідом або кетоном), і одержують спирт (тобто сполуку (C)). Гідроксильну груп у спирту можна потім ввести у реакцію і перетворити спирт в амін, меркаптан, простий ефір, лактон (тобто у сполуку (E)) або іншу функціоналізовану сполуку, використовуючи методи, добре відомі фахівцям у даній галузі те хніки. Далі захисну гр уп у біля N7 видаляють і одержують продукт без захисної групи (тобто сполуку (F)), який можна піддати подальшій функціоналізації і одержати сполуку згідно з винаходом. 31 84404 32 Відповідно до другого загального способу, сполуки згідно з винаходом можуть бути одержані взаємодією вихідної сполуки, 1,3-дизаміщеного 5,6-діаміноурацила, зі сполукою-попередником, що містить фрагмент Z-R3 (зокрема, з альдегідами або карбоновими кислотами, або хлорангідридами карбонових кислот), з утворенням як проміжна сполука 6-амідзаміщеного урацила, який, у свою чергу, зазнає реакції закриття циклу з утворенням необхідної ксантинової сполуки. Як показано на схемі 2 нижче, вихідну сполук у, 1,3-дизаміщений 5,6-діаміноурацил (тобто сполуку (VI)), спочатку вводять у реакцію поєднання із дикарбоксил/складний ефір-заміщеною сполукоюпопередником, що. містить фрагмент Z-R3, HOOCZ-R3-COOR a (тобто сполука (G); R a означає H, С1-5алкіл, або бензильне або фенільне кільце, необов'язково заміщене 1-3 замісниками, вибраними з групи, що складається із галогену, гідроксильної групи або групи C1-3-алкокси), і одержують 6 амідзаміщену урацилову проміжну сполуку (тобто сполуку (H)) за реакціями, добре відомими фахівцям у даній галузі те хніки (зокрема, за допомогою агентів реакції поєднання, таких як гексафторфосфат бензотриазол-1ілокситрис(диметиламіно)фосфонію (BOP), гексафтор фосфат О-бензотриазол-1-іл-N,N,N',N'тетраметилуронію (HBTU) або гексафторфосфат O-(7-азабензотриазол-1-іл)-N,N,N',N'тетраметилуронію (HATU)). Приклади сполуки (G) включають в себе монометиловий ефір біцикло[3.2.1]октан-1,5-дикарбонової кислоти і моноетиловий ефір біцикло[2.2.2]октан-1,4дикарбонової кислоти. Урацилова проміжна сполука потім зазнає реакції закриття циклу у присутності основи (зокрема, KOH в ізопропіловому спирті), з утворенням ксантинової сполуки (тобто сполуки (J)), яку можна піддати подальшій функціоналізації і одержати різні сполуки згідно з винаходом. Необхідні альдегіди, кетони, карбонові кислоти і хлорангідриди карбонових кислот комерційно доступні (зокрема, від компанії Aldrich Chemical Co., Inc., Milwaukee, Wise.) або ж можуть бути легко одержані з комерційно доступних речовин за допомогою добре відомих синтетичних способів. Подібні синтетичні способи включають в себе, не обмежуючись ними, окислення, відновлення, гідроліз, алкілування та одержання гомологічних похідних за методом Віттіга. Як посилання, що відносяться до одержання біциклоалканових карбонових кислот згідно з винаходом (зокрема, сполуки (III), яка є прикладом сполуки (G), [див., наприклад, Aust. J. Chem. 38, 1705,1985; Aust. J. Chem. 39, 2061, 1986; J. Am. Chem. Soc. 75, 637, 1953; J. Am. Chem. Soc. 86, 5183, 1964; J. Am. Chem. Soc. 102, 6862, 1980; J. Org. Chem. 46,4795,1981; and J. Org. Chem. 60, 6873,1995]. Існує безліч способів подальшої функціоналізації сполуки (J), яка містить карбоксильну або складноефірну групу, приєднану до фрагмента R3. Наприклад, сполуку (J) можна перетворити у відповідне похідне акрилової кислоти. Один спосіб полягає у тому, щоб спочатку гідролізувати складноефірну групу сполуки (J) (при умові, що Ra не є H) і одержати відповідну карбонову кислоту, відно вити карбонову кислоту у відповідний спирт, окислити спирт у відповідний альдегід, а потім провести реакцію Уодсворта-Хорнера-Еммонса або реакцію Віттіга з утворенням відповідних похідних акрилової кислоти. Сполуку (J) можна також безпосередньо перетворити у відповідний спирт. Відомі різні варіації для прямого перетворення сполуки (J) у відповідний альдегід. Наступна варіація полягає у перетворенні сполуки (J), що містить складноефірну груп у, у відповідну карбонову кислоту, а потім безпосередньо в альдегід. Як альтернатива, можна функціоналізувати сполукупопередника, що містить фрагмент Z-R3, до проведення реакції поєднання із 1,3-дизаміщеним-8незаміщеним ксантином за схемою 1 або із 1,3дизаміщеним 5,6-діаміноурацилом за схемою 2. Крім того, сполуки згідно з винаходом можуть бути одержані на твердому носії (наприклад, на смолі Wang). Синтез 3-[4-(2,6-діоксо-1,3-дипропіл-2,3,6,7тетрагідро-1Н-пурин-8-іл)біцикло[2.2.2]окт-1-іл]пропіонової кислоти (BG9928) наведений [у міжнародній публікації WO 01/34610]. У деяких варіантах здійснення винаходу сполуки можуть бути у формі ахіральної сполуки, оптично активної сполуки, чистого діастереомеру, 33 84404 суміші діастереомерів, проліків або їх фармацевтично прийнятної солі. У деяких варіантах здійснення даного винаходу сполуки формули І виявляють спорідненість з А2b-рецептором аденозину, яка щонайменше у 10 разів більша, ніж спорідненість з А2a-рецептором аденозину або А3-рецептором аденозину. У інших варіантах здійснення винаходу сполуки формули І виявляють спорідненість з А2b-рецептором аденозину, яка щонайменше у 50 разів більша, ніж спорідненість з А2а-рецептором аденозину або А3рецептором аденозину. Нарешті, в інших варіантах здійснення винаходу сполуки формули І виявляють спорідненість з А2b-рецептором аденозину, яка щонайменше у 100 разів більша, ніж спорідненість з А2а-рецептором аденозину або А3рецептором аденозину. У деяких варіантах здійснення винаходу сполуки формули І необов'язково виявляють спорідненість з A1-рецептором аденозину. У деяких варіантах здійснення даного винаходу сполуки формули І показують величину Кi для А2b-рецептора аденозину, яка складає менше 500нМ. В інших варіантах здійснення даного винаходу сполуки формули І показують величину Кi для А2b-рецептора аденозину, яка складає менше 200нМ. Нарешті, в інших варіантах здійснення даного винаходу сполуки формули І показують величину Кi для А2b-рецептора аденозину, яка складає менше 10нМ. Одержання антитіл проти А2b-рецептора аденозину Винахід також охоплює застосування антитіл проти А2b-рецептора аденозину як антагоністи рецептора. Вказані антитіла блокують місця зв'язування ліганду (зокрема, аденозину) на А2bрецепторі аденозину або перешкоджають зв'язуванню ліганду (зокрема, аденозину) з рецептором. А2b-рецептор аденозину можна застосовувати для виявлення поліклональних або моноклональних антитіл, які зв'язуються із А2b-рецептором аденозину, за допомогою різних методик, відомих фахівцям. Альтернативно, можуть бути синтезовані пептиди, що відповідають специфічним ділянкам А2b-рецептора аденозину, і вказані пептиди використовують для одержання імунологічних реагентів за допомогою добре відомих методів. А2b-рецептор аденозину людини був клонований, і була ідентифікована ДНК-послідовність, що кодує рецептор, а також білкова послідовність рецептора [Rivkee et al., Моl. Endocrinol., 6, pp.15981604 (1992); Pierce et al., Biochem. Biophys. Res. Commun., 187, pp.86-93 (1992); Reppert et al., Патент США №5516894]. Антитіла проти А2b-рецептора аденозину згідно з винаходом являють собою молекули імуноглобуліну або їх частини, які мають імунологічну реактивність по відношенню до А2b-рецептора аденозину згідно з винаходом. Більш переважно, антитіла, що застосовуються у способах згідно з винаходом, імунологічно реактивні по відношенню до ділянки зв'язування ліганду А2b-рецептора аденозину. Антитіла проти А2b-рецептора аденозину можуть бути одержані внаслідок імунізації підхожого 34 хазяїна. Такі антитіла можуть бути поліклональними або моноклональними. Переважно, вони є моноклональними. Одержання поліклональних і моноклональних антитіл добре відоме із галузі техніки. Огляд способів, що застосовуються при здійсненні даного винаходу, [див., наприклад, у Harlow and Lane (1988), Antibodies, A Laboratory Manual, Yelton D.E. et al (1981); Ann. Rev. of Biochem., 50, pp.657-80, and Ausubel et al. (1989); Current Protocols in Molecular Biology (New York: John Wiley & Sons)], такі огляди оновлюються щорічно. Визначення імунореактивності по відношенню до А2b-рецептора аденозину може бути проведене будь-ким з декількох способів, добре відомих із галузі техніки, у тому числі, наприклад, шляхом імуноблотинга і методом ELISA. Моноклональні антитіла з афінністю 10-8M-1 або переважно, від 10-9 до 10-10M-1 або більшою афінністю звичайно одержують стандартними методами, наведеними, зокрема, у [Harlow and Lane (1988)], див. вище. Коротко, вибирають підхожу тварину і використовують потрібну методику імунізації. Коли мине відповідний період часу січуть селезінки вказаних тварин, і клітини окремих селезінок у вибраних умовах селекції зливають, як правило, з іморталізованими клітинами мієломи. Потім клітини клонально розділяють, і рідину над осадком кожного клону перевіряють на продукцію відповідного антитіла, специфічного для необхідної ділянки антигену. Інші підхожі методи включають in vitro вплив лімфоцитів на антигенний А2b-рецептор аденозину або, як альтернатива, на вибір бібліотеки антитіл у фагови х або схожих векторах. [Див. Huse et al., Science, 246, pp.1275-81 (1989)]. Антитіла, застосовні згідно з винаходом, можуть використовуватися з модифікацією або без модифікації. Антигени (у даному випадку А2b-рецептор аденозину) та антитіла можуть бути помічені за допомогою сполуки, як ковалентно, так і нековалентно, з речовиною, яка здатна генерувати сигнал, що виявляється. Із галузі техніки відома безліч способів включення мітки або кон'югування, які можуть бути застосовані при здійсненні даного винаходу. Підхожі мітки включають в себе радіонукліди, ферменти, субстрати, кофактори, інгібітори, флуоресцентні агенти, хемілюмінесцентні агенти, магнітні частки і т.п. Патенти; в яких описане застосування вказаних міток, включають в себе [Патенти США №№3817837, 3850752, 3939350, 3996345, 4277437, 4275149 і 4366241]. Крім того, можуть бути одержані рекомбінантні імуноглобуліни [див. Патент США №4816567]. Антитіло згідно з винаходом може бути гібридною молекулою, утвореною послідовностями імуноглобуліну від різних видів (зокрема, миші або людини) або з порцій послідовностей легкого і важкого ланцюгів імуноглобуліну від одних і тих же видів. Антитіло може бути антитілом з одним ланцюгом або гуманізованим антитілом. Воно може бути молекулою, яка має множинну специфічність зв'язування, такою як біфункціональне антитіло, одержане з використанням однієї з декількох відомих фа хівцям методик, які включають в себе одержання гібридних гібридів, дисульфідний обмін, 35 84404 хімічну зшивку, введення пептидних лінкерів між двома моноклональними антитілами, введення двох наборів легких і важких ланцюгів імуноглобуліну у відповідну клітинну лінію і т.д. Антитіла згідно з винаходом можуть бути також моноклональними антитілами людини, які, наприклад, продукуються іморталізованими клітинами людини, мишами SCID-hu або іншими відмінними від людини тваринами, здатними продукувати "людські" антитіла, або експресуються клонованими генами імуноглобуліну людини. Одержання гуманізованих антитіл описане у [Патентах США №№5777085 та 5789554]. Таким чином, фахівець у даній галузі, ознайомлений з описом даного винаходу, має у своєму розпорядженні різні методи, які можуть бути застосовані, з метою зміни біологічних властивостей антитіл згідно з винаходом, включаючи методи, які збільшують або зменшують стабільність або період напіврозпаду, імуногенність, токсичність, афінність або вихід даних молекул антитіл, або з метою якої-небудь іншої їх зміни, яка може зробити їх ще більш підхожими для конкретного застосування. Застосування антагоністів А2b-рецептора аденозину Способи і композиції згідно з винаходом можуть застосовуватися для запобігання, обмеження або лікування наслідків у людини, в якої спостерігався випадок ішемії або якій загрожує ішемія. Випадок ішемії може бути, наприклад, гострим коронарним синдромом (включаючи інфаркт міокарда), інсультом, трансплантацією органівг4шемією нирки, шоком і хірургією по пересадці органів. У деяких випадках здійснення винаходу випадком ішемії є інфаркт міокарда. У деяких варіантах здійснення даного винаходу антагоніст А2b-рецептора аденозину вводять протягом 10 днів до або після випадку ішемії. В інших варіантах здійснення даного винаходу антагоніст А2b-рецептора аденозину вводять протягом 5 днів до або після випадку ішемії. Нарешті, в інших варіантах здійснення даного винаходу антагоніст А2b-рецептора аденозину вводять протягом 2 днів до або після випадку ішемії. В інших варіантах здійснення даного винаходу антагоніст А2bрецептора аденозину вводять протягом 2 днів після випадку ішемії. У даному винаході пропонуються також способи лікування захворювання або розладу, опосередкованого активацією А2b-рецептора аденозину, шляхом введення потребуючому цього ссавцеві фармацевтично ефективної або профілактично ефективної кількості антагоніста А2b-рецептора аденозину згідно з винаходом. Ішемія часто призводить до некрозу уражених тканин. У даному винаході пропонуються також способи обмеження некрозу тканин, викликаного ішемією, які включають в себе ідентифікацію ссавця, у якого спостерігався випадок ішемії або якому загрожує ішемія, і введення йому терапевтично ефективної або профілактично ефективної кількості антагоніста А2b-рецептора аденозину згідно з винаходом. У деяких варіантах здійснення винаходу антагоніст А2b-рецептора аденозину вводять 36 протягом десяти днів до або після випадку ішемії. В інших варіантах здійснення винаходу антагоніст А2b-рецептора аденозину вводять протягом п'яти днів до або після випадку ішемії. В інших варіантах здійснення винаходу антагоніст А2b-рецептора аденозину вводять протягом двох днів до або після випадку ішемії. Інфаркт міокарда являє собою розвиток некрозу міокарда, викликаного дисбалансом між надходженням кисню і потребою міокарда, і призводить до некрозу міокарда. Інфаркти міокарда часто викликаються розривом бляшок, який супроводжується розвитком тромбозу у коронарній артерії, що призводить до гострого скорочення кровопостачання частини міокарда. Це може призвести до часткової або повної закупорки судини і до подальшої ішемії міокарда. Повна закупорка коронарної судини протягом декількох годин (наприклад, 4-6 годин) призводить до необоротного некрозу міокарда. Проте, відновлення перфузії протягом вказаного періоду може врятувати міокард і знизити поширення хвороби і смертність. Таким чином, у даному винаході пропонується також спосіб обмеження розміру інфаркту внаслідок інфаркту міокарда шляхом ідентифікації ссавця, у якого спостерігався інфаркт міокарда або якому загрожує інфаркт міокарда, і введення йому терапевтично ефективної або профілактично ефективної кількості антагоніста А2b-рецептора аденозину згідно з винаходом. У деяких варіантах здійснення винаходу антагоніст А2b-рецептора аденозину вводять протягом десяти днів до або після випадку ішемії. В інших варіантах здійснення винаходу антагоніст А2b-рецептора аденозину вводять протягом п'яти днів до або після випадку ішемії. В інших варіантах здійснення винаходу антагоніст А2b-рецептора аденозину вводять протягом двох днів до або після випадку ішемії. Фармацевтичні композиції Антагоністи А2b-рецептора аденозину можуть бути складені у вигляді фармацевтичних композицій для введення тваринам, включаючи людину. Вказані фармацевтичні композиції переважно включають в себе кількість антагоніста А2bрецептора аденозину, ефективну для лікування, обмеження або запобігання ушкодженню, викликаному реперфузією після ішемії, і фармацевтично прийнятний носій. Фармацевтично прийнятні носії, застосовні у вказаних фармацевтичних композиціях, включають в себе, зокрема, іонообмінні сполуки, оксид алюмінію, стеарат алюмінію, лецитин, сироваткові білки, такі як сироватковий альбумін людини, буферні речовини, такі як фосфати, гліцин, сорбінову кислоту, сорбат калію, суміші неповних гліцеридів насичених рослинних жирних кислот, воду, солі або електроліти, такі як сульфат протаміну, динатрійгідрофосфат, калійгідрофосфат, хлорид натрію, солі цинку, колоїдний діоксид кремнію, трисилікат магнію, полівінілпіролідон, речовини на основі целюлози, поліетиленгліколь, натрієве похідне карбоксиметилцелюлози, поліакрилати, віск, блокспівполімери поліетилену і поліоксипропілену, поліетиленгліколь і ланолін. 37 84404 Композиції згідно з винаходом можуть бути введені парентерально, перорально, шляхом інгаляції спрея, місцево, ректально, інтраназально, трансбукально, вагінально або за допомогою імплантованого резервуара. Термін "парентерально" у тексті даного опису включає в себе підшкірні, внутрішньовенні, внутрішньом'язові, внутрішньосуглобні, внутрішньосиновіальні, внутрішньогрудні, внутрішньооболонкові, внутрішньопечінкові, всередину ураженого місця, внутрішньочерепні методики ін'єкції або вливання. Переважно, композиції вводять перорально, внутрішньочеревинно або внутрішньовенно. Стерильні форми композицій згідно з винаходом, які вводять шляхом ін'єкцій, можуть являти собою водні або масляні суспензії. Вказані суспензії можуть бути складені відповідно до методик, відомих із галузі техніки, з використанням підхожих диспергуючих або змочувальних агентів і суспендуючи х агентів. Стерильні препарати для ін'єкцій можуть також являти собою стерильні розчини або суспензії для ін'єкцій у нетоксичному розріджувачі або розчиннику, прийнятному для парентерального введення, наприклад, у вигляді розчину у 1,3бутандіолі. Прийнятними носіями і розчинниками, які можна використовувати, є вода, розчин Рінгера та ізотонічний розчин хлориду натрію. Крім того, як розчинник або суспендуюче середовище звичайно застосовують стерильні нелеткі масла. Для цієї мети може бути використане будь-яке м'яке нелетке масло, включаючи синтетичні моно- або дигліцериди. У препаратах для ін'єкцій застосовні жирні кислоти, такі як олеїнова кислота і її гліцеридні похідні, і природні фармацевтично прийнятні масла, такі як оливкова олія або касторова олія, зокрема, їх поліоксиетиловані похідні. Вказані розчини або суспензії у маслі можуть також містити розріджувач або диспергуючий агент на основі спирту з довгим ланцюгом, такий як карбоксиметилцелюлоза або аналогічні диспергуючі агенти, які звичайно використовують у складах фармацевтично прийнятних дозованих форм, включаючи емульсії і суспензії. Для одержання складів можуть також застосовуватися інші поверхнево-активні речовини, що звичайно використовуються, такі як Tweens, Spans та інші звичайно застосовні емульгувальні агенти або речовини, що збільшують біодоступність, які звичайно застосовуються при виготовленні фармацевтично прийнятних твердих, рідких та інши х дозованих форм. Парентеральні склади можуть являти собою одноразові дози у вигляді болюсів, болюси для вливання або ударні дози болюсів з подальшим введенням підтримуючої дози. Вказані композиції можуть бути введені один раз в день або "у міру необхідності". Фармацевтичні композиції згідно з винаходом можна вводити перорально у вигляді будь-якої перорально прийнятної дозованої форми, включаючи капсули, таблетки, водні суспензії або розчини. У разі таблеток для перорального використання, носії, що звичайно застосовуються, включають в себе лактозу і кукурудзяний крохмаль. Як правило, також додають лубриканти, такі як стеарат магнію. Для перорального використан 38 ня у вигляді капсул, застосовні розріджувачі включають в себе лактозу і висушений кукурудзяний крохмаль. У тому випадку, коли для перорального застосування необхідні водні суспензії, активний інгредієнт змішують з емульгувальними або суспендуючими агентами. Якщо необхідно, можуть бути також додані певні підсолоджувальні, ароматизуючі або фарбувальні агенти. Альтернативно, фармацевтичні композиції згідно з винаходом можуть бути введені у формі супозиторіїв для ректального використання. Вказані супозиторії можуть бути приготовлені змішуванням агента з підхожим неподразним наповнювачем, який є твердим при кімнатній температурі, але рідким при температурі у прямій кишці, а тому плавиться у прямій кишці, вивільняючи ліки. Вказані речовини включають в себе масло какао, бджолиний віск і поліетиленгліколі. Фармацевтичні композиції згідно з винаходом можуть також бути введені у вигляді внутрішньоназальних аерозолів або інгаляцій. Вказані композиції одержують відповідно до методик, добре відомих із галузі виготовлення фармацевтичних сумішей, і вони можуть бути приготовлені у вигляді розчинів у фізіологічному розчині, з використанням бензилового спирту або інших підхожих консервантів, прискорювачів адсорбції для підвищення біодоступності, вуглеводнів, що містять фтор, і/або інших звичайних солюбілізувальних або диспергуючих агентів. Кількість антагоніста А2b-рецептора аденозину, яка може бути змішана із речовиною носіїв для одержання разової дозованої форми, буде варіювати в залежності від пацієнта, що підлягає лікуванню, і конкретного способу введення. Композиції можуть бути складені таким чином, що пацієнту, який одержує вказані композиції, вводиться доза антагоніста А2ь- рецептора аденозину в інтервалі 0,01-100мг на кг маси тіла. У деяких варіантах здійснення даного винаходу доза становить 0,110мг на кг маси тіла. Композиції можуть бути введені у вигляді однократної дози, у вигляді декількох доз або шляхом вливання протягом встановленого періоду часу. Конкретне дозування і схеми лікування конкретного пацієнта будуть залежати від різноманітних чинників, включаючи конкретний антагоніст А2b-рецептора аденозину, вік пацієнта, масу тіла, загальний стан здоров'я, стать та дієту, а також час введення, швидкість виведення з організму, комбінацію ліків і тяжкість конкретного захворювання, лікування якого проводять. Оцінка вказаних чинників медичним персоналом є звичайною практикою у даній галузі техніки. Кількість антагоніста буде також залежати від індивідуального пацієнта, лікування якого проводять, способу введення, типу суміші, характеристик сполуки, що застосовується, тяжкості захворювання і бажаного ефекту. Кількість антагоністів може бути визначена виходячи із фармакологічних і фармакокінетичних принципів, добре відомих із галузі те хніки. Відповідно до деяких варіантів його здійснення, у даному винаході пропонується спосіб запобігання, обмеження або лікування ушкодження, викликаного реперфузією після ішемії, який включає 39 84404 стадію введення пацієнту однієї із вищезазначених фармацевтичних композицій. Для того щоб викладений у даному описі винахід був більш зрозумілим, далі наводяться наступні приклади. Слід розуміти, що вказані приклади подані лише для ілюстрації, і їх не треба розглядати як ті, що яким-небудь чином обмежують даний винахід. Приклади 1. Тваринна модель і загальні методики Дослідження проводять на анестезованих барбіталом собаках з розкритою грудною кліткою, оснащених приладами для вимірювання швидкості скорочення серця, кров'яного тиску, тиску у лівому шлуночку і регіонального потоку крові у міокарді (радіоактивні мікросфери). Механічний блокатор розміщують поруч із проксимальною частиною лівої передньої низхідної коронарної артерії, щоб викликати ішемію і реперфузію. Після закінчення експериментів визначають розмір інфаркту за допомогою гістохімічного фарбування (патентований блакитний барвник і трифенілтетразолій) і виражають у вигляді відсотка розміру ділянки ризику або у вигляді відсотка від усього лівого шлуночка. 2. Експериментальна методика проведення попереднього лікування Відповідно до методики попереднього лікування (див. Фіг.1, методика І) у собак протягом 60хв. викликають оклюзію коронарної артерії, а потім проводять реперфузію протягом 3 годин, після чого серця видаляють, і оцінюють розмір інфаркту. Чотирьом групам собак, вибраним випадковим чином, призначають носій, CPX (8-циклопентил1,3-дипропіл-3,7-дигідропурин-2,6-діон), BG 9719 (8-(2S-5,6-екзо-епокси-ендо-норборн-2-іл)-1,3дипропіл-3,7-дигідропурин-2,6-діон) або BG 9928 (3-[4-(2,6-діоксо-1,3-дипропіл-2,3,6,7-тетрагідро1Н-пурин-8-іл)біцикло[2.2.2]окт-1-іл]пропіонова кислота) за десять хвилин до оклюзії. Всі антагоністи вводять у дозі 1мг/кг у вигляді вн утрішньовен 40 них болюсів з подальшим вливанням у кількості 10мкг/кг/хв. безпосередньо перед відновленням перфузії (всього 70хв.). Не спостерігається значної різниці між вказаними чотирма групами за загальною гемодинамікою (швидкість скорочення серця і кров'яний тиск), максимальною величиною dP/dt лівого шлуночка або регіональним потоком крові (див. таблиці 1, 4 і 5), що вказує на те, що антагоністи не впливають на гемодинамічні змінні. Не спостерігається також відмінностей у частині лівого шлуночка, яка зазнала ішемії під час закупорки коронарної артерії (розмір ділянки ризику; Фіг.1 A). Однак розмір інфаркту, виражений або у вигляді відсотка від ділянки ризику (Фіг.1B), або у вигляді відсотка від лівого шлуночка (Фіг.1С), значно менший у двох групах собак, яких лікували за допомогою CPX (51%-ве зниження) або BG 9928 (49%-ве зниження). Розмір інфаркту у групі собак, яких лікували за допомогою BG 9928, аналогічний розміру інфаркту у контрольній групі. Коли розмір інфаркту, виражений у вигляді відсотка від ділянки ризику, наносять на графік залежності від трансмурального колатерального потоку крові (Фіг.1D), то спостерігається зворотна залежність, яку можна встановити за допомогою лінійного регресійного аналізу. У групах собак, яких лікували за допомогою CPX і BG 9928, це співвідношення, зсувається вниз, у порівнянні з контрольною групою, вказуючи на те, що розмір інфаркту був менший у вказаних двох групах при будь-якій даній величині колатерального потоку крові. Співвідношення між розміром інфаркту і колатеральним потоком крові аналогічне контрольній групі і групі, яку лікували за допомогою BG 9719. Таким чином, лікування за допомогою CPX і BG 9928 (але не лікування за допомогою BG 9719) перед оклюзією призводить до значного зменшення розміру інфаркту, яке не пов'язане зі змінами загальної гемодинаміки або колатерального потоку крові. Таблиця 1 Гемодинамічні змінні за методикою І (Попереднє лікування) Базова лінія Носій HR (удари/хв) MBP (мм рт.ст.) LVdP/dt (мм рт.ст/сек.) CPX HR MBP LVdp/dt BG 9719 HR MBP LVdp/dt Оклюзія 30хв. Оклюзія 60хв. Реперфузія 1год. Реперфузія 2год. Реперфузія 3год. 155±3 107±5 1663±89 153±2 105±5 1650±121 154±3 102±5 1813±119 154±3 104±5 1650±76 152±2 110±6 1538±87 152±5 109±6 1513±75 150±2 90±4 1650±106 153±4 94±7 1481±146 152±4 98±8 1631±92 150±5 97±5 1506±77 153±5 102±6 1538±74 151±5 105±6 1538±135 155±2 104±6 1838±141 161±4 109±5 1931±125 159±4 103±5 1819±205 157±5 106±3 1706±102 160±4 114±4 1781±125 161±4 112±5 1725±113 41 84404 42 Продовження таблиці 1 BG9928 HR MBP LVdp/dt 152±2 87±6 1518±154 150±2 92±5 1631±115 151±4 95±5 1650±136 153±4 87±3 1463±62 153±4 97±5 1463±141 154±4 99±4 1463±84 HR, швидкість скорочення серця; MBP, середній артеріальний кров'яний тиск; LVdP/dt, максимальне значення dP/dt у лівому шлуночку. 3. Експериментальна методика прекондиціювання Відповідно до методики прекондиціювання (див. Фіг.2, методика II), у всі х собак викликають оклюзію коронарної артерії протягом 60хв. з подальшою реперфузією протягом трьох годин. Прекондиціювання проводять у вигляді циклів, викликаючи оклюзію протягом 5 хвилин з подальшою 5хвилинною реперфузією, за 10хв. до 60-хвилинної оклюзії. Чотирьом групам собак, вибраним випадковим чином, призначають носій, CPX, BG 9719 або BG 9928, за десять хвилин до першої прекондиційної оклюзії. Антагоністи вводять у дозі 1мг/кг у вигляді внутрішньовенних болюсів з подальшим вливанням у кількості 10мкг/кг/хв, яке продовжують до повного відновлення від наслідків тривалої оклюзії (всього 115хв.). Аналогічно групі з попереднім лікуванням, не спостерігається значних відмінностей у загальній гемодинаміці, регіональному потоці крові у міокарді або розмірі ділянки ризику між чотирма групами за методикою пре кондиціювання (див. таблицю 2, 4 і 5, Фіг.2 А). Прекондиціювання чотирма циклами 5-хвилинна оклюзія/5-хвилинна реперфузія перед 60-хвилинною оклюзією викликає значне змен шення розміру інфаркту (~65%-ве зниження), у порівнянні з контрольною групою, що не зазнавала прекондиціювання за методикою І (Фіг.2В і 2C). Середній розмір інфаркту (виражений як відсоток або від ділянки ризику, або від лівого шлуночка) у групах собак, яких лікували антагоністами А2bрецептора аденозину, також значно менший, у порівнянні з контрольною групою, що не зазнавала прекондиціювання, і аналогічний або трохи менший, ніж у контрольній групі, що зазнавала прекондиціювання (Фіг.2В і 2C). Прекондиціювання зсуває відношення між розміром інфаркту і колатеральним потоком крові вниз, у порівнянні з контрольною групою, що не зазнавала прекондиціювання (Фіг.2Б). Це відношення ще більше зсунуте вниз у гр упах собак, яких лікували з використанням CPX або BG9928, але не з використанням BG9719. Одержані результати показують, що лікування з використанням CPX, BG9719 або BG9928 не блокує захисні впливи ішемічного прекондиціювання, які виникають завдяки численним циклам оклюзія/реперфузія. Результати також показують, що лікування з використанням CPX або BG9928 (але не BG9719) доповнює захисний вплив ішемічного прекондиціювання. Таблиця 2 Гемодинамічні змінні за методикою II (Прекондиціювання) Базова лінія Носій HR (удари/хв.) MBP (мм рт.ст.) LVdP/dt(мм рт.ст/сек.) CPX HR MBP LVdp/dt BG 9719 HR MBP LVdp/dt BG 9928 HR MBP LVdp/dt Оклюзія 30хв. Оклюзія 60хв. Реперфузія 1год. Реперфузія 2год. Реперфузія 3год. 155±4 103±6 1606±196 153±4 101±6 1625±142 152±4 104±6 1550±124 144±3 107±6 1394±94 144±3 108±4 1356±75 146±2 106±5 1281±60 151±1 87±6 1369±140 150±3 88±4 1294±130 148±3 9б±8 1388±113 150±5 91±5 1181±82 151±4 100±5 1256±89 152±4 100±6 1313±105 156±3 105±7 1693±121 152±4 103±5 1671±111 152±5 103±5 1736±130 155±7 97±6 1500±164 156±6 99±6 1457±153 156±6 101±5 1479±155 149±1 86±2 1300±50 149±2 84±3 1400±74 150±1 84±3 1375±72 149±1 80±5 1100±50 148±1 8'7±5 1125±64 148±1 86±3 1175±72 HR, швидкість скорочення серця; MBP, середній артеріальний кров'яний тиск; LVdP/dt, максимальне значення dP/dt у лівому шлуночку. 43 84404 4. Експериментальна методика реперфузії За методикою реперфузії (див. Фіг.3, методика III) у собак викликають протягом 60хв. оклюзію коронарної артерії з подальшою реперфузією протягом трьох годин. Чотирьом групам собак, вибраним випадковим чином, призначають носій, CPX, BG 9719 або BG 9928 за десять хвилин до усунення оклюзії. Антагоністи вводять у дозі 1мг/кг у вигляді внутрішньовенних болюсів з подальшим вливанням у кількості 10мкг/кг/хв протягом 1 години. Не спостерігається значних відмінностей у гемодинамічних змінних, регіональному потоці крові у міокарді або розмірі ділянки ризику між чотирма групами за цією експериментальною методикою (див. таблиці 3-5 і Фіг.3А). Розмір інфаркту, виражений у вигляді відсотка від ділянки ризику, значно 44 знижується при введенні CPX або BG 9928 на ранніх стадіях реперфузії (Фіг.3В). Проте, введення BG 9719 не виявляє захисну дію. Відношення між розміром інфаркту і колатеральним потоком крові зсувається вниз у двох групах собак, яких лікували з використанням CPX або BG 9928, у порівнянні з контрольною групою (Фіг.3С). Зменшення розміру інфаркту, яке виявляють CPX і BG 9928, у даній методиці менше за величиною (42% і 44%, відповідно), у порівнянні з методикою І, коли їх вводять перед ішемією, і значне зменшення розміру інфаркту не спостерігається, коли дані виражають у вигляді відсотка від усього лівого шлуночка (Фіг.30), цілком імовірно, внаслідок малої кількості вивчених тварин. Одержані дані показують, що CPX і BG 9928 (але не BG 9719) знижують розмір інфаркту при їх введенні під час ішемії. Таблиця 3 Гемодинамічні змінні за методикою III (Реперфузія) Базова лінія Носій HR (удари/хв.) MBP (мм рт.ст.) LVdP/dt (мм рт.ст/сек.) CPX HR MBP LVdp/dt BG 9719 HR MBP LVdp/dt BG 9928 HR MBP LVdp/dt Оклюзія 30хв. Оклюзія 60хв. Реперфузія 1год Реперфузія 2год Реперфузія 3год 155±3 107±5 1663±89 153±2 105±5 1б50±121 154±3 102±5 1813±119 154±3 104±5 1650±76 152±2 110±6 1538±87 152±5 109±6 1513±75 150±2 102±4 1556±85 149±1 99±7 1531±159 151±1 105±6 1688±105 152±3 108±5 1688±97 151±4 112±4 1650±57 156±4 114±4 1631±72 150±3 102±5 1519±125 154±3 95±7 1400±149 153±4 101±5 1569±165 154±5 101±3 1500±102 155±6 103±3 1425±85 151±4 97±5 1350±90 151±1 90±6 1594±106 151±3 90±5 1638±132 150±2 96±4 1744±69 147±2 88±5 1406±49 148±2 92±5 1463±74 150±3 95±4 1463±79 HR, швидкість скорочення серця; MBP, середній артеріальний кров'яний тиск; LVdP/dt, максимальне значення dP/dt у лівому шлуночку. Таблиця 4 Дані по регіональному потоку крові у міокарді (мл/хв./г) за методиками І, II і III у неішемічній ділянці (ділянка, яка омивається лівою згинаючою коронарною артерією) Методика І Оклюзія Реперфузія 30хв. 3год. Іосій ері mid endo trans CPX ері mid endo trans Методика II Оклюзія Реперфузія 30хв. 3год. Методика III Оклюзія Реперфузія 30хв. 3год. 0,65±0,06 0,75±0,09 0,76±0,09 0,72±0,07 0,53±0,05 0,60±0,05 0,69±0,09 0,61±0,05 0,66±0,06 0,62±0,07 0,61±0,Ю 0,63±0,07 0,69±0,10 0,57±0,09 0,59±0,11 0,62±0,05 0,65±0,06 0,75±0,09 0,76±0,09 0,72±0,07 0,53±0,05 0,60±0,05 0,69±0,09 0,61±0,05 0,60±0,08 0,6б±0,08 0,54±0,04 0,60±0,06 0,66±0,07 0,64±0,07 0,61±0,06 0,64±0,06 0,97±0,20 0,78±0,12 0,73±0,22 0,83±0,20 0,85±0,12 0,76±0,12 0,81±0,12 0,81±0,13 0,69±0,05 0,67±0,07 0,71±0,07 0,69±0,06 0,96±0,12 0,94±0,12 1,02±0,12 0,97±0,11 45 84404 46 Продовження таблиці 4 BG 9719 ері mid endo trans BG 9928 ері mid endo trans 0,70±0,08 0,77±0,06 0,77±0,06 0,75±0,07 0,64±0,09 0,64±0,07 0,б7±0,08 0,65±0,08 0,91±0,22 0,92±0,14 0,86±0,16 0,90±0,13 0,83±0,13 0,87±0,11 0,88±0,20 0,86±0,12 0,60±0,08 0,66±0,06 0,63±0,06 0,63±0,05 0,46±0,03 0,50±0,02 0,59±0,06 0,52±0,03 0,87±0,08 0,80±0,07 0,80±0,11 0,82±0,06 0,73±0,07 0,71±0,07 0,79±0,06 0,74±0,06 0,48±0,14 0,49±0,14 0,51±0,12 0,49±0,13 0,45±0,06 0,47±0,12 0,56±0,14 0,50±0,13 0,83±0,07 0,87±0,06 0,85±0,06 0,85±0,05 0,84±0,10 0,89±0,08 0,88±0,08 0,87±0,08 ері - епікард; mid - міокард; endo - ендокард; trans - трансмуральний Таблиця 5 Дані по регіональному потоку крові у міокарді (мл/хв./г) за методиками І, II і III у ділянці ішемії-реперфузії (ділянка, яка омивається лівою згинаючою коронарною артерією) Методика І Оклюзія Реперфузія 30хв. 3год. Носій ері mid endo trans CPX ері mid endo trans BG 9719 ері mid endo trans BG 9928 ері mid endo trans Методика II Оклюзія Реперфузія 30хв. 3год. Методика III Оклюзія Реперфузія 30хв. 3год. 0,08±0,01 0,06±0,01 0,05±0,01 0,06±0,01 0,47±0,10 0,50±0,08 1,01±0,16 0,66±0,10 0,10±0,04 0,06±0,02 0,07±0,02 0,08±0,02 0,48±0,12 0,35±0,04 1,06±0,13 0,63±0,04 0,08±0,01 0,06±0,01 0,05±0,01 0,06±0,01 0,47±0,10 0,50±0,08 1,01±0,16 0,66±0,10 0,15±0,04 0,08±0,02 0,05±0,01 0,09±0,02 0,48±0,07 0,49±0,04 0,90±0,16 0,62±0,06 0,07±0,03 0,05±0,01 0,04±0,01 0,06±0,02 0,62±0,12 0,54±0,11 0,68±0,12 0,61±0,10 0,10±0,01 0,07±0,01 0,04±0,01 0,07±0,01 0,50±0,04 0,40±0,04 0,93±0,05 0,61±0,05 0,11±0,03 0,06±0,02 0,05±0,01 0,09±0,02 0,44±0,10 0,31±0,04 0,77±0,19 0,51±0,10 0,14±0,04 0,08±0,02 0,0б±0,01 0,09±0,02 0,63±0,12 0,43±0,04 0,64±0,10 0,56±0,10 0Д0±0,03 0,07±0,03 0,04±0,01 0,09±0,03 0,31±0,04 0,33±0,05 0,72±0,13 0,45±0,06 0,14±0,05 0,09±0,03 0,05±0,01 0,09±0,03 0,48±0,11 0,39±0,05 0,73±0,12 0,54±0,06 0,12±0,04 0,06±0,01 0,03±0,01 0,07±0,01 0,45±0,13 0,31±0,10 0,72±0,30 0,49±0,14 0,10±0,02 0,08±0,02 0,05±0,01 0,08±0,02 0,66±0,12 0,67±0,15 1,20±0,15 0,84±0,12 ері - епікард; mid - міокард; endo - ендокард; trans - трансмуральний Таблиця 6 Константи дисоціації антагоністів для рекомбінантних А1-, А2а- і А3-рецепторів аденозину собаки, визначені за аналізом зв'язування радіоліганду Сполука CPX BG 9719 BG 9928 A1 18,1±4,4 35,8±4,0 28,9±4,1 Кі значення (нМ±SEM; n=3) одержані з експериментів по конкурентному зв'язуванню з мембранами із трансфікованих клітин HEK 293 з використанням 3H-CPX, 3H-ZM 241385 і 3R-PIA як радіоліганд для А1-, А2а- і А3-рецепторів, відповідно. А2а 162±22 2820±268 4307±1230 A3 1960±420 19070±540 37670±9030 5. Приготування мембран Мембрани HEK 293 (ембріональна нирка людини), що експресують А2b-рецептори аденозину людини, куплені у компанії Receptor Biology; HEK 293 клітини мембран, що експресують А2арецептори людини, куплені у компанії Perkin Elmer (Boston, MA); CHO-K1 клітини мембран, що екс 47 84404 пресують A1-рецептори людини, і HEK 293 клітини мембран, що експресують А3-рецептори людини, одержують із відповідних стійко трансфікованих клітин, приготованих у клініці. 6. Аналіз зв'язування радіоліганду Мембрани (40-70мкг мембранного білка), радіоліганди і різні концентрації конкуруючих лігандів інкубують у трьох повторних експериментах у 0,1мл буфера НЕ плюс 2одиниці/мл аденозиндеамінази протягом 2,5 годин при температурі 21°C. Під час проведення аналізу конкурентного зв'язування використовують наступні радіоліганди: [3Н]8-циклопентил-1,3-дипропілксантин ([3H]-DPCPX) (NEN, Boston, MA) для A1- і А2b-рецепторів аденозину, [3Н]-4-(2-[7-аміно-2-(фурил)(1,2,4)триазол(2,3-а)(1,3,5)триазин-5-іламіноетил)фенол ([3H] ZM241385) для А2а-рецепторів аденозину (Tocris, Bristol, UK) і мічений [125I] N6-(4-амінобензил)-9-(5 48 метилкарбоніл)-β-D-рибофуранозил)аденін ([125I]AB-MEC A) або [3Н]-R-N6-фенілізопропіладенозин ([3H]-R-PIA) для А3-рецепторів аденозину (обидва від компанії NEN, Boston, MA). Неспецифічне зв'язування вимірюють у присутності 10мкМ 5'Nетилкарбоксамідоаденозину (NECA, від компанії RBI-Sigma, Natick, MA) для A1- і А2b-рецепторів, або 10мкМ ксантинамінового конгенера (XAC, від компанії RBI-Sigma, Natick, MA) для А2арецепторів. Аналіз на зв'язування припиняють фільтруванням через фільтр Whatman GF/C із скловолокна за допомогою харвестера клітин BRANDEL (Gaithersburg, MD). Фільтри тричі промивають 3-4мл охолодженого льодом буферного розчину Tris-HCl, рН7,4, і 5мМ розчином хлориду магнію (MgCl2) при температурі 4°С, а потім проводять підрахунок за допомогою лічильника βчасток Wallac (Perkin Elmer, Бостон, Массачусетс). Таблиця 7 Значення Kl (нМ) або відсоток (%) інгібування у присутності 10мкМ антагоніста в аналізах конкурентного зв'язування радіо ліганду Зразки BG9928 DPCPX BG9719 Значення Kl (нМ) або відсоток (%) інгібування у присутності 10мкМ антагоніста в аналізах конкурентного зв'язування радіо ліганду Рецептор аденозину A1 А2а А2b A3 12,2 4059 88,53±21,03а 30%b 5,3 156c 56 262 10,3 9152 853±270а 40,6% a: N=3 b: відсоток інгібування при 10мкМ BG 9928. с: Див. [J. Linden, Annu. Rev. Pharmacol. Toxicol., 41, pp.775-787 (2001)]. У конкурентному аналізі на зв'язування з рекомбінантними А1-рецепторами аденозину і [3H]DPCPX як радіоліганд значення Кl для BG9928, DPCPX і BG9719 складають 12,2нМ, 5,3нМ і 10,3нМ, відповідно (див. таблицю 7, Фіг.4). У конкурентному аналізі на зв'язування з рекомбінантними А2а-рецепторами аденозину і [ 3H]- ZM241385 як радіоліганд значення Kl для BG9928, DPCPX і BG9719 складають 4059нМ, 156нМ і 9152нМ, відповідно (див. таблицю 7, Фіг.5). У конкурентному аналізі на зв'язування з рекомбінантними А2bрецепторами аденозину і [3H]- ZM241385 як радіоліганд значення Kl для BG9928, DPCPX і BG9719 складають 88,53±21,03нМ (N=3), 56нМ і 853±270нМ (N=3), відповідно (див. таблицю 7, Фіг.6). Аналізи на односайтове зв'язування проводять для визначення впливу 10мкМ BG9928 на зв'язування [125I]-AB-MEC A з мембранами рекомбінантного A3-рецептора аденозину людини. В односайтовому аналізі на зв'язування з рекомбінантними А3-рецепторами аденозину людини 10мкМ BG9928 викликають 30%-ве інгібування зв'язування [3H]ZM241385 (Фіг.7). 7. Аналіз зв'язування радіоліганду Мембрани (50мкг мембранного білка), радіоліганди і різні концентрації конкуруючи х лігандів інкубують у трьох повторних експериментах у 0,1мл буфера НЕ плюс 2одиниці/мл аденозиндеамінази протягом 2,5 годин при температурі 21°C. Під час проведення аналізу конкурентного зв'язування для А2b-рецепторів аденозину використовують [ 3Н]-8циклопентил-1,3-дипропілксантин ([3H]-DPCPX, 3040нМ) (NEN, Boston, MA). Неспецифічне зв'язування вимірюють у присутності 10мкМ 5'Nетилкарбоксамідоаденозину (NECA, від компанії RBI-Sigma, Natick, MA). Аналіз на зв'язування припиняють фільтруванням через фільтр Whatman GF/C із скловолокна за допомогою харвестера клітин BRANDEL (Gaithersburg, MD). Фільтри тричі промивають 3-4мл охолодженого льодом буферного розчину Tris-HCl, pH7,4, і 5мМ розчином хлориду магнію (MgCl2) при температурі 4°C, а потім проводять підрахунок за допомогою лічильника βчасток Wallac (Perkin Elmer, Boston, MA). Дані по конкурентному зв'язуванню відповідають односайтовій моделі зв'язування, і їх наносять на графік за допомогою програми Prizm GraphPad. Для розрахунку значень Kl із величин IC50 використовують рівняння Ченга-Прусоффа Kl=IC50/(1+[I]/KD), де Kl означає константу спорідненості для конкуруючого ліганду, [І] означає концентрацію вільного радіоліганду, a KD означає константу спорідненості для радіоліганду (Cheng and Prusoff 1973). Значення Kl декількох сполук згідно з винаходом наведені у таблиці 8. 49 84404 50 51 84404 52 53 84404 8. Функціональний аналіз з використанням флуоресцентного планшет-рідеру (FLIPR) Аналіз з використанням флуоресцентного планшет-рідеру (FLIPR), з метою визначення кальцію, проводять з клітинами HEK 293, які стійко експресують А2b-рецептори аденозину людини і щура, і клітинами CHO-К1, які стійко експресують рекомбінантні А1-рецептори аденозину людини. Клітини висівають у 96-ямкові планшети з культурою, у яких стінки ямок мають чорний колір, а дно є прозорим, і вирощують до утворення на 80-90% конфлюентного моношару. Не видаляючи середовище, додають рівні об'єми барвника (із набору для аналізу кальцію, придбаного у компанії Molecular Devices). Планшети з клітинами інкубують протягом 1 години при температурі 37°C, а потім переносять у прилад FLIPR (Molecular Devices). Для аналізу рекомбінантних A1-рецепторів аденозину, CHO-Кl клітини інкубують зі зростаючими дозами агоніста (N6-циклопентиладенозин, CPA), для визначення концентрації агоніста, яка викликає 50%-ву від максимальної реакцію у відповідь. Цю концентрацію агоніста (200нМ CPA) потім інкубують зі зростаючими концентраціями (від 10-12 до 10-5M) антагоніста, BG9928. Для аналізу рекомбінантних А2b-рецепторів аденозину людини і щура, HEK 293 клітини інкубують зі зростаючими дозами агоніста (5'Nетилкарбоксамідоаденозин, NECA), для визначення концентрації агоніста, яка викликає 50%-ву від максимальної реакцію у відповідь. Цю концентрацію агоніста (5мкМ NECA для А2b-рецепторів людини) або різні концентрації (для А2b-рецепторів щура) потім інкубують зі зростаючими концентраціями антагоніста, BG9928 (від 10-12M до 5´10-6M для А2b-рецепторів людини і 10, 100 або 300нМ для А2b-рецепторів щура). 54 FLIPR об'єднує аргоновий лазер як джерело випромінювання, 96-ямковий пристрій для піпетування і систему детектування, в якій використовують CCD (прилад із зарядовим зв'язком) відеокамеру. Проводять моніторинг флуоресцентного випромінювання від 96 ямок одночасно на довжині хвилі збудження і довжині хвилі випускання 488 і 520нм, відповідно. Флуоресцентні дані одержують з інтервалами 1 сек до і після одночасного швидкого додавання сполук у 96-ямкові планшети. Результати виражають у відносних флуоресцентних одиницях (RFU). Функціональні FLIPR-аналізи проводять з BG9928 з використанням рекомбінантних A1рецепторів аденозину людини, які стійко експресуються у CHO-К1 клітинах. Константа дисоціації антагоніста (КВ) для BG9928 і BG9719 відповідно до нуль-методології становить 0,60нМ і 0,46нМ, відповідно, на рекомбінантному A1-рецепторі аденозину людини (див. таблицю 9 і Фіг.8). Функціональні FLIPR-аналізи проводять з BG9928 з використанням рекомбінантних А2bрецепторів аденозину людини, які стійко експресуються у HEK 293 клітинах. Значення КB антагоніста для BG9928, BG9719 і DPCPX, відповідно до нуль-методології, становлять 3,36нМ, 182нМ і 23,6нМ, відповідно, на рекомбінантних А2bрецепторах аденозину людину (див. таблицю 9 і Фіг.9). Функціональні FLIPR-аналізи проводять з BG9928 з використанням рекомбінантних А2bрецепторів аденозину щура, які стійко експресуються у HEK 293 клітинах. Значення КB антагоніста для BG9928, відповідно до нуль-методології, становить 257нМ, а значення рА2, відповідно до аналізу Шилда, становить 6,59 (див. таблицю 9 і Фіг.10). 55 84404 56 Таблиця 9 Сумарні дані по величинах КB (нМ) для антагоністів у функціональних FLIPR-аналізах (субтипи рецептора людини) Зразки BG9928 BG9719 DPCPX Величини КB (нМ) для антагоністів у функціональних FLIPR-аналізах Рецептор аденозину A1 А2а А2b A3 0,60 ND 3,36 ND 0,46 ND 182 ND ND ND 23,6 ND ND: не визначали 9. Аналіз даних Дані представлені як середнє значення ± стандартна помилка визначення середнього значення (SEM) або стандартне відхилення (SD). Дані по насиченню аналізують за допомогою нелінійних методів найменших квадратів Марквардта і наносять на графік з використанням програми Prizm GraphPad. Дані по конкурентному зв'язуванню відповідають моделі односайтового зв'язування, і їх наносять на графік з використанням програми Prizm GraphPad. Для розрахунку значень Кl із величин ІС50 використовують рівняння ЧенгаПрусоффа Кl=IC50 /(1+[I]/KD), де Кl означає константу спорідненості для конкуруючого ліганду, [І] означає концентрацію вільного радіоліганду, a KD означає константу спорідненості для радіоліганду (Cheng and Prusoff 1973). Під час проведення функціональних FLIPRаналізів криві концентрація агоніста-реакція у відповідь відповідають логістичному рівнянню при використанні нелінійної програми регресії у Prizm GraphPad. Величини констант дисоціації (КB) оцінюють за нуль-методом, розробленим Лазарено і Робертсом (1987). Аналіз Шилда проводять для оцінки ефективності сполук як антагоністи (рА2). Значення рА2 відповідають від'ємному логарифму концентрації антагоніста, яка може викликати 2кратний зсув на кривій концентрація-реакція у відповідь, де реакцію у відповідь визначають як 50%ву величину від максимального значення реакції у відповідь. 57 84404 58 59 84404 60