Спосіб створення імунологічної толерантності

Спосіб створення імунологічної толерантності, який включає парентеральне введення чужорідної речовини в організм, внаслідок чого формується імонологічна толерантність організму, що піддається впливу, до чужорідних антигенних структур, який відрізняється тим, що додатково виконують виділення розчину нуклеїнової кислоти з відповідного чужорідного біологічного об'єкту, за необхідності - подальше збільшення її кількості шляхом проведення полімеразної ланцюгової реакції та парентеральне введення її в організм, у якому створюють імунологічну толерантність до структур, закодованих у інформаційних молекулах отриманого розчину нуклеїнової кислоти. Запропонована корисна модель відноситься до галузі медицини, а саме до імунології. Відомий спосіб створення імунологічної толерантності організму полягає у введенні в організм хіміопрепаратів, що належать до групи імуносупресорів (імуносупресивних препаратів). До числа таких препаратів належать азатіоприн (імуран), батриден, циклоспорин та інші. Такі препарати можуть застосовуватись для лікування аутоімунних захворювань (неспецифічного ревматоїдного поліартриту, неспецифічного виразкового коліту, червоного вовчаку, вовчакового нефриту, хронічного гепатиту та ін.), а також з метою пригнічення процесу тканинної несумісності за умов трансплантації органів та тканин [М.Д. Машковский. Лекарственные средства. Том 2 // Харьков.: "Торсинг". 1998. 590с]. Найбільш близьким до запропонованого нами є спосіб створення імунологічної толерантності [Е.Н. Сидоренко. Клиническая аллергология // Киев.: "Здоровье". 1991. 260с; В.И. Пыцкий, Н.В. Адрианова, А.В. Артомасова. Аллергические заболевания // Москва. "Медицина". 1991. 366с], який застосовують для лікування алергічних захворювань (поллінозу та бронхіальної астми) та здійснюють наступним чином: хворому вводять алерген, що викликав сенсибілізацію, починаючи із субпорогових, таких, що не викликають сенсибілізацію, доз із поступовим, строго індивідуалізованим їх підвищенням через інтервали часу, що поступово збільшуються. У якості препаратів для гіпосенсибілізації застосовуються стандартні водно-сольові розчини алергенів, полімеризовані їх варіанти, алергоїди (оброблені формальдегідом алергени), а також толерогени (кон'югати алергенів з імуногенними носіями). Визначальним для результату специфічної десенсибілізації є правильне дозування лікувальних алергенів. Головне правило специфічної десенсибілізації - проведення її субпороговими дозами, не здатними викликати алергічну реакцію. Цей поріг різний для різних людей, він віддзеркалює ступінь сенсибілізації. Тому початкова лікувальна доза визначається алергологічним титруванням, для чого специфічний алерген вводять внутрішкірно у послідовно десятикратно збільшуваних концентраціях. Лікувальною концентрацією обирається та найбільша концентрація, на яку немає позитивної реакції. Надалі поступово збільшують дозу алергену та інтервали між його введеннями, не допускаючи при цьому позитивної реакції на алерген. Якщо реакція позитивна дозу алергену знов зменшують. Недоліками відомого способу є: 1) імуносупресивним препаратам властива висока нефро- та гепатотоксичність; 2) застосування імуносупресорів може призводити до порушення функції нирок, печінки, шлунку, кишечника, гіперплазії ясен, тромбоцитопенії, затримки рідин в організмі, судом та ін.; 3) імунологічна толерантність, відтворена шляхом застосування хіміопрепаратів, є неспецифічною і тому супроводжується неминучим зниженням опірності організму до інфекцій; І CO а> 4) ефект від застосування відомих способів відтворення імунологічної толерантності може бути тимчасовим, зокрема специфічну ппосенсибілізацію необхідно продовжувати протягом усього життя, 5) метод специфічної ппосенсибілізацм передбачає складний, суто індивідуальний, тривалий підбір схеми лікування та ґі корекцію, 6) метод специфічної ппосенсибілізацп небезпечний розвитком реакцій анафілактичного типу Ці недоліки способу є причиною затрудненого його виконання, а отже, і впровадження у повсякденну роботу, що здійснюється з метою створення імунологічної толерантності для профілактики відторгнення трансплантатів органів чи тканин, а також для лікування алергічних чи аутоімунних захворювань, підтримання стану імунологічної толерантності до трансплантатів В основу корисної моделі поставлене завдання розробити принципово новий спосіб створення імунологічної толерантності до антигенів, досягти формування імунологічноїтолерантності до антигенів без їх безпосереднього введення в організм, що імунізують, а також без застосування імуносупресивних хіміопрепаратів, розширити спектр антигенів, на які можливо формувати імунологічну толерантність, зменшити КІЛЬКІСТЬ чужорідної субстанції, яку слід вводити в організм, що піддається профілактичному чи лікувальному впливу Поставлене завдання вирішують створенням способу формування імунологічної толерантності, що включає приготування розчину нуклеїнової кислоти (у фізіологічному розчині) з тих клітин, імунологічну толерантність до антигенів яких слід відтворити, або нуклеїнову ПОСЛІДОВНІСТЬ, отриману шляхом проведення полімеразної ланцюгової реакції за умови, якщо генетична ПОСЛІДОВНІСТЬ визначена, парентеральне введення даного розчину в організм, що імунізують, який згідно корисної моделі, відрізняється тим, що препарат нуклеїнової кислоти сприймається імунною системою як джерело генетичної інформації про структуру речовин, перш за все білкових, характерних для організму, з клітин якого отримано даний препарат і, як наслідок, після введення розчину нуклеїнової кислоти в організм імунна система відповідає на ті речовини, що безпосередньо в організм не вводились (наприклад, речовини, що входять до складу цитоплазматичних мембран клітин, з яких було отримано нуклеїнову кислоту) Спосіб здійснюють наступним чином Готують розчин нуклеїнової кислоти у фізіологічному розчині Препарат слід вводити парентерально, при потребі - декілька разів (аналогічно тому, як відомим способом вводяться білкові антигени це може бути трьохразове введення з метою створення імунологічної толерантності до антигенів, а в подальшому - через певні проміжки часу - одноразове введення препарату з метою підтримання та підсилення ефекту) Наявність імунологічної толерантності може бути проконтрольована шляхом постановки серологічних реакцій з антигенами, структура яких закодована в нуклеїновій кислоті, що вводилась Це можуть бути реакції преципітації, аглютинації, зв'язування комплементу, імуноферментний аналіз, 10237 реакція імунофлюоресценци і таке інше Запропонований нами спосіб відрізняється від відомого способу відтворення імунологічної толерантності до антигенів наступним 1) імунізацію з метою отримання імунологічної толерантності до білкових антигенів проводять шляхом введення в організм, що імунізується, розчину нуклеїнових кислот, що містять генетичну інформацію про структуру антигенів, а не безпосередньо білкових субстанцій, до яких формується імунологічна толерантність, чи імуносупресивних препаратів, як при використанні способупрототипу, 2) імунна система організму, що піддається впливу, отримує сигнал про структуру антигену у інформаційному вигляді, здатна сприйняти таку інформацію та формувати імунологічну толерантність до певних антигенів не знайомлячись із просторовою структурою антигену за принципом комплементарності (ключ-замок), як за умови використання способу-прототипу, 3) зменшується у порівнянні із способомпрототипом ймовірність алергічних реакцій реапнового типу у відповідь на введення зазначеної речовини у порівнянні із введенням білкових субстанцій, як це передбачено у способі-прототипу, 4) запропонований спосіб є специфічним і не призводить до зниження опірності організму до інфекційних агентів Приклад Необхідно відтворити імунологічну толерантність організму морських свинок до поверхневих мембранних структур курячих еритроцитів Готують розчин ДНК з курячих еритроцитів та вводять його підшкірно в організм морських свинок у КІЛЬКОСТІ 100нг/г ваги тварини ДВІЧІ на тиждень протягом місяця Через місяць після цього додатково одноразово вводять розчин ДНК у тій самій КІЛЬКОСТІ Сироватку для контролю титру антитіл забирають через тиждень після останнього введення антигену Контролюють результат шляхом постановки серологічних реакцій реакції гемаглютинації (РГА) з курячими еритроцитами у якості антигена, а також реакції непрямої, або пасивної гемаглютинації (РИГА), де додатково застосовується ще антивидова сироватка, отримана шляхом імунізації білих мишей сироваткою крові морських свинок Автори вважають, що особливості просторової будови антитіл роблять можливим виявлення макроглобулінів (ІдМ) у РГА, a IgG - у РИГА За умов постановки такого досліду титри цих реакцій становитимуть ВІДПОВІДНО Сироватка Сироватка інтактних тварин Сироватка тварин, взята за тиждень після останнього введення антигену Реакція РГА РИГА РГА Титр 1 128 1 12818 РИГА 1 16 Результати поставлених серологічних реакцій розцінюються авторами як такі, що свідчать про зниження титру макроглобулінів від 1 128 до 1 8, а також встановлення низького титру IgG - 1 16 (визначення їх титру у інтактної тварини неможливе застосованими методами, так як їх титр екрануєт 5 10237 6 ься реакцією гемаглютинації). нуклеїновій кислоті, це відкриває можливість розТаким чином, виходячи з вищевказаного, поробки методів специфічної профілактики відторгзитивний ефект від використання запропонованого нення трансплантатів, а також методів підтриманнами способу відтворення імунологічної толерантня специфічної імунологічної толерантності до ності полягає у застосуванні білкових структур для трансплантатів, та за умов лікування алергічних та імунізації не у натуральному вигляді, а у стані аутоімунних захворювань, інформації про структуру цих білків, закодованій у Комп'ютерна верстка М Клюкін Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул Глазунова, 1, м. Київ-42, 01601