Магнітний двигун вд-1

Магнітний двигун для перетворення магнітної енергії в механічну і послідовної передачі накопиченої енергії методом відштовхування однойменними полюсами постійних високоенергетичних спечених магнітів (роторів), який відрізняється 3 кільцевий зазор, а ротор виконаний у вигляді встановлених на валу кронштейнів з фіксаторами, на вільних кінцях кронштейнів встановлені, виконані з феромагнітного матеріалу короби із розміщеними в них блоками постійних магнітів, причому один з торців коробів має округлу форму. Винаходу, вибраному як прототип властиві принципові обмеження по потужності і складність у виготовленні і експлуатації. У пропонованій корисній моделі використовується енергія постійних магнітів із однойменними полюсами в роторах і передача магнітної енергії від одного магніту (ротора) до іншого способом відштовхування, передаючи обертальну енергію тієї сили, наскільки енергоємка магнітна пара ротора передавача і ротора приймача. Завданням корисної моделі, що заявляється, є створення перетворювача магнітної енергії постійних високоенергетичних спечених магнітів (роторів) в механічну (магнітного двигуна) простішої конструкції і більш надійного в порівнянні з прототипом. Поставлене завдання досягається тим, що початковий пусковий ротор 1, що запускається за допомогою акумулятора і пускового електродвигуна передає свою обертальну енергію трьом роторам 2 (див. Фіг.1, Фіг.2 і Фіг.3, Фіг.4). Сила F1 ротора 1 передається силою F2 на кожен ротор 2, де F2=F1 далі, таким же способом відштовхування однойменними магнітними полюсами, сила F2 трьох роторів 2 передається шести роторам 3 силою F3 кожна, де F3=F1. Щоб зібрати всю енергію роторів в єдину енергію, треба з'єднати ідентичні ротори (див. Фіг.1) в пари, порожнистою механічно пружною втулкою з полімерного матеріалу з немагнітними властивостями. Ротор 3 з'єднати із ротором 3', ротор 2 з'єднати із ротором 2', що находяться на одній осі 6 (див. Фіг.4). Передана в такий спосіб енергія шести роторів 3' передається трьом роторам 2', а від них передається на кінцевий ротор 4 силою F. Оскільки на всіх роторах сили дорівнюють початковій силі ротора F1, отримуємо концентрацію магнітної енергії в геометричній прогресії: 3F2+6F3+6F3'+3F2'=18F1=DF На Фіг.3 показана передача обертальної енергії з ротора 1 на ротор 2. Потрапляючи в зону взаємодії, магніти з однойменними полюсами відшто 44162 4 вхуються один від одного створюючи зазор магнітної подушки, ротор 1, обертаючись за годинниковою стрілкою, виштовхує зуб ротора 2, що стоїть попереду, передаючи обертальну енергію силою F1=F2 до тих пір, поки пари роторів 1 і 2 не вийдуть із зони спільної взаємодії, поступаючись місцем іншій парі. Встановлено, що в електромагнітах сила: DF=m·І·n·sina, де, m - магнітна постійна; І - сила струму; n - число ампервитків. Знаючи, що sin0°=0 і sin180°=0, a sin90°=1, з Фіг.3 вид А, видно, що магнітні сили зубів роторів створюють загальне поле взаємодії. При обертанні роторів кут a починає змінюватися від 0° до 90°. Як тільки a=a'