5,6-бензо-2-(4-амінокарбонілфеніл)імінокумарин-3-карбоксамід, який проявляє анальгетичну, протизапальну та гепатопротекторну дію

5,6-бензо-2-(4-амінокарбонілфеніл)імінокумарин-3-карбоксамід загальної формули: 2 3 79781 можна віднести гастротоксичну, гепатотоксичну та нефротоксичну дію. Завданням винаходу є створення нової хімічної сполуки з вираженими анальгетичними, протизапальними та гепатопротекторними властивостями без характерних для НПЗЗ побічних ефектів. Поставлене завдання вирішується шляхом синтезу 5,6-бензо-2-(4-амінокарбонілфеніл)імінокумарин-3-карбоксаміду загальної формули: O NH 2 O N O N H2 який виявляє виражену анальгетичну, протизапальну та гепатопротекторну дію. У джерелах інформації відомостей про аналогічну заявленому 5,6-бензо-2-(4-амінокарбонілфеніл)імінокумарин-3-карбоксаміду речовину не знайдено. Заявлену сполуку 5,6-бензо-2-(4амінокарбонілфеніл)імінокумарин-3-карбоксамід одержують за наступною схемою: NH2 O O N H2 O NH2 + AcOH NH2 O O N N H2 O NH2 5,6-Бензо-2-(4-амінокарбонілфеніл)імінокумарин-3-карбоксамід отримують шляхом взаємодії відповідного 2-імінокумарин-3-карбоксаміду з 4амінобензамідом у середовищі льодяної оцтової кислоти при нетривалому нагріванні. Осад відфільтровують, промивають етанолом, сушать і перекрис-талізовують з диметилформаміду. Вихід речовини складає 88%. Кількісний та якісний склад заявленої хімічної речовини визначений за допомогою елементного аналізу, УФ-, ІЧ-спектрофотометрії та 1Н ЯМРспектроскопії. Винахід ілюструється прикладами. Приклад 1 Для отримання 5,6-бензо-2-(4-амінокарбонілфеніл)імінокумарин-3-кар-боксаміду 0,86г (0,005моль) 5,6-бензо-2-імінокумарин-3карбоксаміду розчиняють при незначному нагріванні у льодяній оцтовій кислоті, до одержаного розчину додають 1,42г (0,005моль) 4амінобензаміду. Осад утворюється миттєво. Одержаний осад відфільтровують, ретельно промивають етанолом, сушать і перекристалізовують з диметилформаміду. Речовина є жовтим кристалічним порошком, не розчиняється у воді, погано розчиняється гри нагріванні в етанолі та 2 4 пропанолі, добре розчиняється у диметилформаміді (ДМФА) та диметилсульфоксиді (ДМСО). Кількісний вихід сполуки складає 1,57г (88%). Кількісний та якісний склад заявленої хімічної речовини визначений за допомогою елементного аналізу, УФ-, ІЧ-спектрофотометрії та Н ЯМР-спектроскопії. Приклад 2 Анальгетичну дію 5,6-бензо-2-(4-амінокарбонілфеніл)імінокумарин-3-карбоксаміду в порівнянні з вольтареном вивчали на моделі оцтовокислих корчів у щурів, яка дозволяє опосередковано оцінити вплив речовин на синтез та визволення медіаторів болю: брадикініну, серотоніну, гістаміну, простагландинів. Оцінку периферичної анальгетичної дії нової хімічної сполуки та препарату порівняння вольтарену проводили на білих щурах масою 180-200г. по 5 тварин у групі. Корчі викликали внутрішньоочеревним уведенням 0,7% розчину оцтової кислоти з розрахунку 1,0мл на 100г маси тварини через 30хв. після внутрішньошлункового введення досліджуваних речовин. З метою визначення ЕД50 на цій моделі заявлену сполуку та вольтарен вводили перо-рально у дозах 1,0, 5,0 та 10,0мг/кг. Контрольна група тварин одержувала еквівалентну кількість розчинника. Уведення альгогену викликало розвиток корчів. Підрахунок кількості "корчів" починали через 15хв після уведення оцтової кислоти та проводили протягом 15 хвилин. Анальгетичну активність нової сполуки та препарату порівняння оцінювали за їх здатністю зменшува ти кількість корчів у дослідній групі щурів у порівнянні з контрольною і виражали у %. Величини ЕД50 та їх довірчі інтервали розраховували з використанням метода найменших квадратів. Результати експерименту наведені у таблиці 1. Результати проведеного дослідження свідчать про те, що 5,6-бенао-2-(4-амінокарбонілфеніл)імінокумарин-3-карбоксамід виявляє виражену анальгетичну дію, його ЕД50=0,58мг/кг та переважає ЕД50 препарату порівняння вольтарену, яка дорівнює 5мг/кг, у 8,6 рази. Враховуючи ви щенаведене, можна зробити припущення про пригнічення новим похідним 5,6-бензо-2-(4амінокарбонілфеніл)імінокумарин-3-карбоксамідом медіаторів болю, таких як гістамін, серотонін, брадикинін та простагландини. Таким чином, одержані дані свідчать про значну анальгетичну дію 5,6-бензо-2-(4амінокарбонілфеніл)імінокумарин-3-карбоксаміду, яка переважає анальгетичний ефект препарату порівняння вольтарену. Приклад 3 Протизапальну дію нової сполуки в порівнянні з вольтареном вивчали на моделі ексудативного карагенінового набряку стопи у білих щурів масою 180-200г. Набряк викликали субплантарним уведенням 0,1мл 1% розчину карагеніну в одну із задніх кінцівок тварин дослідних та контрольних груп через 1 годину після введення препарату порівняння вольтарену у дозі 8,0мг/кг (ЕД50 антиексудативної дії) та заявленої сполуки у дозі ЕД50=0.58мг/кг (за анальгетичною дією). Контрольна група щурів одержувала еквівалентну кількість розчинника. Про розвиток набряку судили за збі 5 79781 льшенням об'єму стопи, який вимірювали в динаміці через 1; 2; 3; 4 і 5 годин за допомогою механічного онкометра. Протизапальну дію нової сполуки та препарату порівняння виражали у % і визначали за здатністю зменшувати набряки у дослідних тварин у порівнянні з контрольними. Результати дослідження наведені у таблиці 2. Результати проведеного дослідження свідчать про значну протизапальну дію нової сполуки у дозі 0,58мг/кг (ЕД50 за анальгетичною активністю) 45,35±6,35, яка за вираженістю ефекту знаходиться на рівні протизапальної дії препарату порівняння вольтарену у дозі 8мг/кг - 58,00±5,33. Перевага 5,6-бензо-2-(4-амінокарбонілфеніл)імінокумарин-3карбоксаміду над вольтареном обумовлена тим, що для досягнення ефекту на рівні 50% необхідна доза нової сполуки - 0,58мг/кг, яка у 14 разів нижча за таку дозу вольтарена - 8мг/кг. Вищезазначене дозволяє зробити припущення про пригнічення новою сполукою медіаторів запалення, які також є і медіаторами болю, таких як гістамін, серотонін, брадикинін та простагландини. На підставі проведеного експерименту можна зробити висновок, що 5,6-бензо-2-(4-амінокарбонілфеніл)імінокумарин-3-карбоксамід виявляє протизапальну дію, яка перевищує дію препарату порівняння. Приклад 4 Гепатопротекторну дію 5,6-бензо-2-(4амінокарбонілфеніл)імінокума-рин-3-карбоксаміду вивчали на моделі гострого тетрахлорметанового гепатиту у мишей. В експерименті використовували білих мишей масою 25-30г. Після попереднього 24-годинного голодування без обмеження вживання води дослідним тваринам уводили вн утрішньошлунково заявлювану сполуку у дозі ЕД50 , яку визначено при вивченні анальгетичної дії, контрольним - еквівалентну кількість розчинника. Через 2 години дослідним та контрольним тваринам уводили внутрішньошлунково 50% масляний розчин тетрахлорметану з розрахунку 0,1мл на 10г. маси тіла. Ще через 2 години після введення гепатотоксину внутрішньошлунково вводили нову сполуку. Такий режим уведення заявлюваної сполуки та гепатотоксину виконували ще одну добу. На третю добу враховували відсоток тварин, які вижили, та виводили їх з досліду і визначали масу печінки, що дозволило розрахувати масовий коефіцієнт печінки (МКП). Останній характеризує її загальнотрофічний та функціональний стан. Інтенсивність процесів перекисного окиснення ліпідів та стан антиоксидантної системи печінки оцінювали за вмістом малонового діальдегіду (МДА) та відновленого глютатіону (G-SH) у гомогенаті печінки дослідних груп тварин у порівнянні з групами інтактного контролю та контрольної патології. Результати дослідження наведені у таблиці 3. Аналіз одержаних результатів свідчить про те, що патологія печінки, яка викликана внутрішньошлунковим уведенням тетрахлорметану, характеризується накопиченням кінцевого продукту перекисного окиснення ліпідів малонового діальдегіду (МДА), тому що його рівень у гомогенаті печінки тварин групи контрольної патології майже у 2 рази 6 перевищує такий групи інтактного контролю. Спостерігається виснаження антиоксидантної систеіми організму тварин групи контрольної патології, про що свідчить достовірне по відношенню до групи інтактного контролю зниження рівня відновленого глютатіону (G-SH) у гомогенаті печінки. Достовірне збільшення масового коефіцієнту печінки (МКП) в порівнянні з групою інтактного контролю свідчить про дистрофічні зміни та запальний процес у органі. Про важкий ступінь ураження печінки дозволяє судити відсоток тварин, які вижили. У групі контрольної патології він складає 62,5%. Під впливом 5,6-бензо-2-(4-амінокарбонілфеніл)імінокумарин-3-карбоксаміду спостерігається зростання відсотку тварин, які вижили (100%), відновлювання активності антиоксидантної системи до рівня інтактного контролю, інгібування процесів ПОЛ - достовірно знижується в порівнянні з групою контрольної патології вміст МДА у гомогенаті печінки у 1,5 рази, та відсутність зміни ВКП - цей показник знаходиться на рівні контрольної ратології. Вищезазначені результати свідчать про виражену гепатопротекторну дію заявленої сполуки. Таким чином, результати проведеного експерименту показали, що 5,6-бензо-2-(4амінокарбонілфеніл)імінокумарин-3-карбоксамід виявляє виражену гепатопротекторну дію. Приклад 5 Гостру токсичність заявленої сполуки вивчали з використанням стандартних загальноприйнятихметодів на білих мишах масою 18-20г при одноразовому вн утрішньошлунковому введенні сполуки у декількох дозах у дйапазоні від 1000 до 15000мг/кг з метою знаходження середньосмертельної дози (ЛД50). Результати проведеного дослідження показали, що згідно з загальноприйнятою класифікацією токсичності речовин 5,6-бензо-2-(4-амінокарбонілфеніл)імінокумарин-3-карбоксамід належить до класу відносно нешкідливих (ЛД50>15000мг/кг), тому що його ЛД50 при внутрішньошлунковому введенні знаходиться далеко за межами 15000мг/кг. Таким чином, заявлено нову хімічну сполуку 5,6-бензо-2-(4-амінокарбо-нілфеніл)імінокумарин3-карбоксамід, що виявляє виражену анальгетичну, протизапальну та гепатопротекторну дію і є нетоксичним. За анальгетичною дією заявлена сполука виявляє ефект на рівні ЕД50=0,58мг/кг та переважає анальгетичну дію препарату порівняння вольтарену за ЕД50=5мг/кг у 8,6 рази. Нова сполука у дозі 0,58мг/кг (ЕД50 за анальгетичною дією) виявляє протизапальні властивості на рівні протизапальної активності препарату порівняння вольтарену, але переважає її у 14 разів за значенням дози, необхідної для досягнення протизапального ефекту на рівні 50%. Заявлена сполука виявляє виражену гепатопротекторну дію, що кардинально відрізняє її від існуючих НПЗЗ, для яких є характерною гепатотоксичність. На відміну від сучасних НПЗЗ, які відносяться до класу помірно- (50