Спосіб підвищення стабільності процесу, зокрема, абсолютної точності по товщині і надійності агрегатів при гарячій прокатці сталі або кольорових металів

1. Спосіб підвищення стабільності процесу, зокрема, абсолютної точності по товщині і надійності агрегату при гарячій прокатці сталі або матеріалів з кольорового металу, при невеликих мірах деформації (j) або невеликих обтисненнях, при якому враховують межу текучості (Re) при підвищеній температурі при обчисленні номінального прокатного зусилля (Fw) і відповідної позиції регулювання (s), який відрізняється тим, межу текучості (Re) при підвищеній температурі що розраховують залежно від температури (Т) деформації і/або швидкості (phip) деформації і вбудовують у функцію межі текучості (kf,R) для визначення номінального прокатного зусилля (Fw) через співвідношення (2) Re = a + eb1+ b2×T × phip c , при цьому мультиплікативний вираз кривих для межі текучості (Re) при підвищеній температурі залежно від температури (Т) деформації і швидкості (phip) деформації вибирають, згідно з формулою: k f,R = a + eb1×b2×T × phipc + k f 0 × A1 × em1× T × A 2 × jm2 × A 3 × phipm3 , (3) де: Re - межа текучості при підвищеній температурі, 2 (19) 1 3 86220 ds AGC = (1 + CM / CG )dh1 = (1 + CM / CG ) × ((FW - Fm ) / CG + s - s soll ) , де: ds AGC - зміна встановлення осередку деформації, CM - модуль матеріалу, CG - модуль прокатної кліті, dh1 - зміна вихідної товщини, Винахід стосується способу підвищення стабільності процесу, зокрема. абсолютної точності по товщині і надійності агрегатів при гарячій прокатці сталі або кольорових металів з невеликими мірами деформації або з невеликими обтисненнями з урахуванням межі текучості при підвищених температурах при розрахунку номінального прокатного зусилля і відповідної позиції регулювання У ранній публікації «Kraft- und Arbeitsbedarf bildsamer Formgebungsverfahren» A. Hensel und T. Spittel, Leipzig 1978 [«Метод формоутворення з невисокими еперговитратами і робочими витратами» А. Хенсель і Т. Шпіттель, Лейпциг 1978], і у подальшій публікації «Rationeller Energieeinsatz bei Umformprozessen» T. Spittel und A. Hensel, Leipzig 1981 [«Раціональне використання енергії при процесах формоутворення» Т. Шпіттель і А. Хенсель. Лейпциг 1981], описуються різні методи для обчислення номінального прокатного зусилля при гарячій прокатці у вигляді добутку опору деформації на площу обтиснення. Сам опір деформації визначається як добуток межі текучості на коефіцієнт, який враховує геометрію осередку деформації і/або співвідношення сил тертя. Метод для обчислення межі текучості, який використовується частіше за все передбачає її визначення шляхом складання рівняння з коефіцієнтами для урахування впливу температури деформації, міри деформації і швидкості деформації, які мультиплікативно зв'язуються одна з одною, наприклад у наступній формі: (1) kf=kf0×А1×em1×T×А2×jm2×Α3×phipm3 де: kf = межа текучості kf0 = початкова величина межі текучості Τ = температура деформації j = міра деформації phip = швидкість деформації Аi, mi, = термодинамічні коефіцієнти. Для різних груп матеріалу визначалися термодинамічні коефіцієнти: розрізнення матеріалів у межах групи відбувається через відповідну початкову величину kf0. У наступній публікації «Modellierung des Einflusses der chemischen Zusaramensetzung und der Umformbedingungen auf die Fliefispannung von Stahlen bei der Warmumformung» M. Spittel und T. Spittel, Freiberg 1996 [«Моделювання впливу хімічного складу та умов формоутворення на межу те 4 (6) FW - номінальне прокатне зусилля, Fm - виміряне прокатне зусилля, s - встановлення осередку деформації, ssoll - номінальне встановлення осередку деформації. кучості сталей при гарячій прокатці» М. Шпіттель і Т. Шпіттель, Фрейберг 1996], додатково пропонується розраховувати початкову величину межі текучості матеріалу залежно від його хімічного аналізу і використовувати решту параметрів для урахування температури, міри деформації і швидкості деформації відповідно до групи матеріалу. Принципово, проте, залишається мультиплікативний характер виразу, згідно з рівнянням (1). Недолік мультиплікативного математичного виразу для обчислення межі текучості полягає у тому, що функція для мір деформації j