Спосіб виявлення специфічного алергену

Спосіб виявлення специфічного алергену, що полягає у дослідженні крові, який відрізняється тим, що еритроцити досліджують за допомогою ультразвуку, для чого в одну з проб цитратної крові обстежуваного хворого вводять фізіологічний 34279 Принцип постановки усіх відомих імунологічних специфічних тестів заснований на взаємодії комплексу антиген (лікарський алерген) - антитіло переважно з імунокомпетентними клітинами білої крові (лімфоцити, сегментоядерні лейкоцити), за зміненням яких (агломерація, альтерація, трансформація) можна підтверджувати сенсибілізацію до медикаментів. Відомий спосіб виявлення специфічного алергену за допомогою тесту лімфобластичної трансформації, який полягає в культивації в розчині Хенкса або в розчині 199 контрольних та дослідних зразків гепаринізованої периферичної крові в присутності стимулятора бластогенезу фітгемаглютиніну (ФГА) протягом 3 днів відповідно з фізіологічним розчином і з алергеном, який підозрюється як специфічний. Потім готують зі зразків крові морфологічні препарати, або додають у зразки крові Н-тимідин. При оцінці результатів використовують морфологічний метод або радіоімунний метод, при цьому в контрольному та дослідних зразках підраховують кількість сенсибілізованих лімфоцитів за кількістю трансформованих лімфоцитів у лімфобласти [2]. Недоліком цього способу при його виконанні є низька точність і велика тривалість виконання. Відомий також спосіб виявлення специфічного алергену з використанням методу альтерації лейкоцитів, який полягає в попередній інкубації протягом години при кімнатній температурі контрольних і дослідних зразків гепаринізованої крові відповідно з фізіологічним розчином або з алергеном, який підозрюється як специфічний. Потім у зразки крові додають розчин акрідинового оранжевого і через 3-5 хвилин готують препарати на предметних скельцях у формі "живої краплі", при цьому кров прикривають покривним склом. Підрахунок реакції ведуть у темній кімнаті за допомогою люмінесцентного мікроскопу з використанням імерсійного об'єктиву. Підраховують кількість альтерованих лейкоцитів у контрольному та дослідних зразках і при різниці, більшій ніж 30%, реєструють існування сенсибілізації до алергену. який досліджується [3, 4]. Недоліком цього способу при його виконанні є низька точність, велика тривалість виконання. В останні роки з'явилися дані про те, що в розвитку алергічного стану приймають участь не тільки клітинні елементи білої крові, але й еритроцити [5]. Відомі факти про те, що еритроцит на собі може пасивно адсорбувати велику кількість антигенів [6, 7]. Особливості будови, вміння змінювати та відновлювати свій об'єм і форму дозволяють еритроциту мати доступ до найвіддаленіших ділянок мікроциркуляторного русла, куди він переносить із собою кисень і вуглекислий газ [8]. Оскільки еритроцит має надзвичайно активну в біологічному розумінні мембрану з потужним рецепторним апаратом, то це дає йому можливість приймати участь у процесах підтримки тканевого гомеостазу і, зокрема, імунного гомеостазу [9]. Крім того, еритроцит несе на своїй поверхні такі структури, як рецептори для С3 компоненту комплементу та Fc фрагменту імуноглобулін у G, що мають значення для імунних реакцій [10]. При цьому надходження до тканин адсорбованого на еритроцитарній поверхні антигену служить дозволяючим фактором в імунному процесі [8]. При деяких патологічних процесах відмічено посилення резистентності циркулюючих в крові еритроцитів, порушення нормальних процесів визрівання-вимирання еритроцитів і реальна можливість розвитку внутрішньосудинного гемолізу [11, 12]. Ці зміни вказують на глибокі порушення в функціональному стані еритроцитів, циркулюючих у крові, а також у кровотворному апараті, що веде до розвитку гіпоксії та анемізації. Висловлюються припущення, що зрушення у функціональній діяльності еритроцитів і порушення процесів еритролізу, можливо, стимулюють розвиток алергічних реакцій та продукцію біологічно активних речовин [13]. Вивчення функції еритроцитів у клініці дозволило деяким із дослідників пов'язати посилення деформованості еритроцитів із важкістю стану хворих [14]. В той же час результати визначення кількісного складу еритроцитів і гемоглобіну в крові у ци х же хворих показали, що в більшості випадків вміст їх у периферичній крові не відрізняється від показників практично здорових осіб [15]. Таким чином, аналіз літератури свідчить, що еритроцити не тільки приймають участь в імунній відповіді як переносники антигенів, але й є однією з головних мішеней атаки імунної системи проти них [5, 6, 7, 9, 10, 15]. Найбільш близьким до запропонованого, обраним як прототип, є спосіб виявлення специфічного алергену з використанням кислотних еритрограм, який полягає у фотоелектричному вимірюванні кінетики гемолізу еритроцитів під дією гемолітичної речовини з попередньою інкубацією цитратної крові з алергеном і без нього. Оцінка результатів тесту здійсніться за різницею часу гемолізу в контрольному і дослідному зразках крові в умовних одиницях [16]. Недоліками способу є тривалість виконання і низька точність вимірів, обумовлена складністю попадання хвилі, яку генерує випромінювач у задану область зразків, які досліджуються, при механічному переміщенні випромінювача, або зразків, які опромінюють один відносно одного. В основу винаходу поставлена задача розробити спосіб виявлення специфічного алергену, в якому шляхом опромінювання зразків ультразвуком і порівняння рівнів поглинення сигналу в них, а також усунення впливу механічних факторів, пов'язаних з необхідністю опромінювання дискретно розподілених у просторі контрольного та дослідних зразків досліджуваної крові, забезпечив би підвищення швидкості та точності виявлення специфічного алергену. Можливість реалізації способу досягається шляхом опромінювання зразків ультразвуком через неповітряне середовище, змінення параметрів якого дозволяє, відхиляти ультразвукову хвилю в потрібному напрямку для почергового опромінювання контрольного та дослідних зразків крові, які дискретно розташовуються у просторі. Поставлена задача вирішується тим, що в способі виявлення специфічного алергену, який полягає в дослідженні крові додатково, з метою підвищення швидкості та точності виявлення специфічного алергену, зразки досліджуються за допомогою ультразвуку, для чого перед центрифугуванням в одну з проб цитратної крові обстежува 2 34279 ного хворого вводять фізіологічний розчин (контрольна проба), а в інші - речовини, які підозрюють винними в розвитку алергічного стану, в концентрації 250 мкг/мл (дослідні проби), після чого вміст проб інкубують при 37 градусах за Цельсієм протягом 10 хвилин, опромінюють через неповітряне середовище ультразвуковою хвилею, послідовно змінюють параметри цього середовища і тим самим задають напрямок розповсюдження ультразвукової хвилі і, таким чином, почергово опромінюють зразки, при цьому визначають величину поглинення ультразвуку еритроцитами, і алерген розцінюють як специфічний, коли відношення рівнів поглинення ультразвуку в контрольній та дослідній пробах відрізняється від одиниці (20% і більше). Спосіб, що пропонується для виявлення специфічного алергену, може бути реалізований за допомогою ультразвукового пристрою, який складається з ультразвукового ехоофтальмоскопу ЕОС-22 з екраном, де відображається характеристика віддзеркалених ультразвукових сигналів, а також приставки, що представляє собою стандартний мікроскоп із вертикально переміщуваним тубусом, в якому фіксується закріплений до нього ультразвуковий зонд ехоофтальмоскопу, з'єднаний з ультразвуковим ехоофтальмоскопом єднальним кабелем. На робочому столі мікроскопу є робоча площадка, виготовлена з оргскла на трьох опорах, що забезпечує регулювання її перпендикулярності за відношенням до осі руху ультразвукового зонду. Між ультразвуковим зондом і робочою площадкою розташовується елемент, (наприклад п'єзокерамічна пластина), який, наприклад, під дією різниці потенціалів, яка прикладається до нього, змінює напрямок розповсюдження ультразвукової хвилі, яка проходить крізь нього. На робочій площадці мікроскопу є дві паралельні виїмки (пази), до яких щільно вставляється кювета, що виготовлена також з оргскла і розділена на вісім чарунок, до кожної з котрих заносяться проби (контрольний та дослідний зразки), що підлягають дослідженню. Кювета і всі перегородки виготовлені з одного листа матеріалу, що забезпечує плоскопаралельність верхньої і нижньої стінок, стабільність товщини зклейки, щільність акустичного затухання та перехідних характеристик, в результаті чого досягається висока повторюваність параметрів ультразвукових вимірювань. Поглинаюча здатність еритроцитів визначається за допомогою ультразвукового ехоофтальмоскопу. Як джерело ультразвукових коливань використовується ультразвуковий зонд з частотою випромінювання 10 МГц і потужністю 50 ватт. Ультразвуковий зонд працює в імпульсному режимі та сприймає. амплітуду віддзеркаленого сигналу. Величина амплітуди віддзеркаленої хвилі та положення ультразвукового зонду відносно дна камери реєструється на екрані ехоофтальмоскопу. Піки амплітуд віддзеркаленого сигналу від еритроцитів хворих у контрольній пробі (без алергену) порівнюються з амплітудами віддзеркаленого сигналу в дослідній пробі (в присутності алергену), і знаходиться різниця, котра виражається в умовних одиницях або в процентах. Коли відношення рівнів поглинення сигналу в контрольній та дослідній пробах обстежуваного відрізняється від 1 (20% і більше), досліджуваний алерген визначається як специфічний. Для контролю точності одержаних результатів поглинаюча здатність еритроцитів досліджуваних хворих вимірюється відносно дистильованої води, яка завжди постійна. Крім того, піки амплітуд віддзеркалених сигналів для еритроцитів досліджуваних хворих порівнюються з амплітудами віддзеркалених сигналів, одержаних при дослідженні здорових осіб. Спосіб здійснюється таким чином. Досліджувану кров забирають вранці натще з ліктьової вени. Для відвернення коагуляції в пробірку для взяття крові заздалегідь наливають 3,8% розчин цитрату натрію у співвідношенні 1:6. Потім по 1,5 мл цитратної крові обстежуваного поміщають у спеціальні кювети з органічного скла з плоским полірованим дном. До кювети з контрольним зразком добавляють 0,2 мл фізіологічного розчину (1 капіляр Панченкова), а до кювети з дослідним зразком крові – 0,2 мл розчину медикаментозного алергену в концентрації 250 мкг/мл. Вміст кожного з обох досліджуваних зразків обережно перемішують скляною паличкою і термостатують 10 хв при температурі 37 градусів за Цельсієм, після чого в цих же кюветах кров центрифугують 10 хв при 6000 об./хв. Плазму видаляють під візуальним контролем за допомогою мікродозатору, а еритроцитами, що залишились, з контрольного й дослідного зразків заповнюють восьмичарункову кювету. Кювету щільно встановлюють у дві паралельні виїмки робочої площадки мікроскопу, що відповідають розміру восьмичарункової кювети. Після цього зразки, що досліджуються, через відхиляючу систему (п'єзокерамічну пластину з електростатичним управлінням відхилячою здатністю) опромінюють таким чином, щоб опромінююча хвиля почергово попадала на середину кожної з чарунок восьмичарункової кювети. На екрані ехоофтальмоскопу при цьому віддзеркалюється ультразвуковий сигнал, що представлений чотирма вертикальними імпульсами, де: І (а) - імпульс-сигнал, що віддзеркалений від зовнішньої стінки верхньої пластинки кювети; II (б) - імпульс-сигнал, що віддзеркалений віл внутрішньої стінки верхньої пластини кювети (або від границі розділу оргскло-кров); ІІІ (в) - імпульс-сигнал, що віддзеркалений від внутрішньої стінки нижньої пластини кювети (або від границі розділу кров-оргскло); IV (г) -імпульссигнал, що віддзеркалений від зовнішньої стінки нижньої пластини кювети (або від границі розділу середовищ оргскло-повітря). Ручкою ехоофтальмоскопу "ПОСИЛЕННЯ" встановлюють амплітуду другого імпульсу (І б) до максимальної величини, але так, щоб він не переходив у вер хній точці до обмеження (щоб не було плоскої ділянки). Цю величину в клітках шкали ехоофтальмоскопу (або приймають цю величину за 100%). Потім вимірюють величину третього імпульсу (І в). Різниця амплітуд третього (І в) та другого (І б) імпульсів - І (у відносних одиницях) характеризує затухання ультразвуку у досліджуваних еритроцитах. Контроль зміни швидкості ультразвуку проводять за аналогічною методикою з тою лише різницею, що у досліджуваному зразку за допомогою двох маркерів на екрані ехоофтальмоскопу вимірюють тривалість проміжку (t) між другим (б) і третім (в) імпульсами. Тривалість проміжку (t) по відношенню кожного 3 34279 досліджуваного експериментального зразка до контрольного свідчить про реакцію крові на введений алерген. Як правило, спочатку вимірюють акустичні параметри еритроцитів у контрольному зразку еритроцитів, а потім - у дослідних зразках. З цією метою після вимірювання ультразвукових параметрів у контрольному зразку виконують вимірювання у дослідних зразках, як не було описано вище (для контрольного зразка), отримують різницю амплітуд третього (в) і другого (б) імпульсів для першого дослідного зразка еритроцитів Ід1. Проводять порівняння Ік з Ід1, що відповідає зміненню акустичної щільності еритроцитів у першому дослідному зразку по відношенню до контрольного зразка. Таким же чином проводять вимірювання у всієї решти дослідних зразків, кількість котрих визначають у кожному конкретному випадку за даними алергологічного анамнезу. Приклади конкретного використання способу Приклад 1. Хворий А.П.М. і.х. 51 p., одержував лікування у відділі дерматології Українського НДІ дерматології: та венерології з приводу екземи, на яку страждає, на протязі 9 років. На фоні лікування тіосульфатом натрію, діазоліном, гемодезом, вітамінами групи В у хворого з'явились уртікарні висипи, свербіж. В анамнезі у нього з 1995 p. алергічні реакції на антибіотики. На основі даних алергологічного анамнезу і клініки хворому був поставлений попередній діагноз - лікарська хвороба, що перебігає за типом кропив'янки на фоні перебігу екземи. Для підтвердження клінічного діагнозу та виявлення етіологічного фактору хворий додатково був обстежений за допомогою традиційного специфічного імунологічного тесту, зокрема, реакції агломерації лейкоцитів (РАЛ), метода кислотних еритрограм, а також пропонованим ультразвуковим способом. Аналіз результатів дослідження РАЛ та методу кислотних еритрограм свідчив про наявність у хворого підвищеної чутливості до пеніциліну та тіосульфа ту натрію. З метою обстеження хворого ультразвуковим методом кров забирають із ліктьової вени натще. Для відвертання коагуляції крові у пробірку заздалегідь наливають 3,8% розчин цитрату натрію у співвідношенні 1:6. Потім по 1,5 мл цитратної крові розливають у кювети з плоским полірованим дном з оргскла. У кювету з контрольним зразком крові добавляють 0,2 мл фізіологічного розчину (1 капіляр Панченкова), а у дослідні зразки – 0,2% мл розчину відповідного лікарського препарату у концентрації 250 мкг/мл (1 капіляр Панченкова). Вміст контрольного і дослідних зразків обережно перемішують скляною паличкою і термостатують 10 хв при температурі 37°С, після чого в цих же кюветах кров центрифугують протягом 10 хв при 6000 об/хв. Плазму виділяють під візуальним контролем за допомогою мікродозатора, а рештою еритроцитів з контрольного та дослідних зразків заповнюють восьмичарункову кювету, виконану з оргскла. Кювету встановлюють у два паралельні пази на робочій площадці мікроскопу. Проводять виміри у контрольному зразку. Після вимірювання акустичних параметрів крові у контрольному зразку проводять дослідження в дослідних зразках. З цією метою відхилюють ультразвукову хвилю у потрібному напрямку шляхом змінення прикладу ваної до п'єзокерамічної пластини різниці потенціалів, причому так, щоб відхилена хвиля попадала на середину чарунки із досліджуваною пробою (наприклад, контрольною). Контролюють на екрані ехоофтальмоскопу сигнал з чотирьох вертикальних імпульсів, де: а - імпульс-сигнал, віддзеркалений від зовнішньої стінки верхньої пластини кювети; б - імпульс-сигнал, віддзеркалений від внутрішньої стінки верхньої пластини кювети (або від границі розділу оргскло-кров); в - імпульс-сигнал, віддзеркалений від внутрішньої стінки нижньої пластини кювети (або від границі розділу кроворгскло); г - імпульс-сигнал, віддзеркалений від зовнішньої стінки нижньої пластини кювети (або від границі розділу середовищ оргскло-повітря). Ручкою "ПОСИЛЕННЯ" ехоофтальмоскопу встановлюють амплітуду другого імпульсу до максимальної величини, але так, щоб він не переходив у верхній точці в обмеження (щоб не було плоскої ділянки). Вимірюють цю величину в клітках шкали екоофтальмоскопу (або приймають цю величину за 100%). Потім вимірюють величину третього імпульсу. Різниця амплітуд третього і другого імпульсів Ік (у відносних одиницях) характеризує затухання ультразвуку в контрольному розчині. Після вимірювання акустичних параметрів крові у контрольному зразку поводять дослідження в дослідних зразках. З цією метою відхилюють ультразвукову хвилю у потрібному напрямку шляхом змінення прикладуваної до п'єзокерамічної пластини різниці потенціалів. Проводять вимірювання, як описано вище, отримують різницю амплітуд третього і другого імпульсів для першого дослідного зразка крові Ід1. Проводять порівняння Ік та Ід1, що відповідає зміненню акустичної щільності проби в першому дослідному зразку по відношенню до контрольного зразка. Таким же чином проводять вимірювання у всієї решти дослідник зразків, кількість яких визначають у кожному конкретному випадку за даними алергологічного анамнезу. Аналіз результатів ультразвукового тесту показав, що у обстежуваного хворого є сенсибілізація до пеніциліну та тіосульфату натрію, оскільки різниця поглинення ультразвуку еритроцитами між контрольним зразком та дослідним зразком з тіосульфатом натрію дорівнювала 1,6 ум. од., або 60%, а з пеніциліном – 1,4 ум. од., або 45% (контрольний зразок 3,1 ум. од., тіосульфат натрію – 4,9 ум. од., пеніцилін – 4,5 ум. од., новокаїн – 3,3 ум. од., лідокаїн – 3,0 ум. од., діазолін – 3,1 ум. од., вітамін В1 - 3,2 ум. од., вітамін В6 – 3,1 ум. од., вітамін В12 – 3,2 ум.од., гемодез – 3,0 ум. од.), що співпадало з даними реакції агломерації лейкоцитів і методом кислотних еритрограм. Однак постановка останніх займає за часом виконання весь робочий день - 6 годин, тоді як постановка запропонованого ультразвукового тесту триває всього 30 хв. Приклад 2. Хворого Е.С.А., і.х. 1214, направлено на консультацію до УНДІДіВ з приводу гострої кропив'янки. Хворіє протягом 4 тижнів. Шкірний процес розвинувся у хворого вперше на фоні лікування ангіни, з приводу якої він отримував норфлоксацин, глюконат кальцію, амідопирин. В анамнезі у хворого - просадні захворювання (хронічний бронхіт, тонзиліт). Лікарські препарати і харчові продукти в минулому переносив добре. При 4 34279 огляді хворого - шкірний процес носить поширений характер, захоплюючи шкіру тулуба й кінцівок, де є велика кількість висипів пухирного характеру, суб'єктивно - сильний свербіж. На основі скарг хворого, анамнезу та клініки поставлено діагноз - гостра кропив'янка, можливо лікарського генезу. Додатково хворого обстежено на лікарську алергію. У хворого узято кров, з якою поставлені реакція агломерації лейкоцитів (РАЛ), метод кислотних еритрограм та запропонований ультразвуковий тест із набором лікарських препаратів, отриманих хворим напередодні розвитку шкірних висипів. Аналіз результатів РАЛ, методу кислотних еритрограм свідчив про наявність у хворого сенсибілізації до норфлоксацину. Підвищена чутливість до норфлоксацину (відношення рівнів поглинення ультразвуку еритроцитами в контрольному та дослідному зразках з норфлоксацином дорівнює 2,0 ум. од., або 200%) було виявлено у хворого і за допомогою ультразвукового методу (контрольний зразок – 3,0 ум. од.; дослідні зразки: глюконат кальцію – 3,1 ум. од., амідопирин – 3,1 ум. од., норфлоксацин – 6,0 ум. од.). Результати додаткового обстеження стали підставою для зміни у обстежуваного хворого клінічного діагнозу - кропив'янки на лікарську хворобу (норфлоксацин), що розвинулася на фоні лікування ангіни і перебігала за типом кропив'янки. Відповідно до зміни діагнозу хворому було рекомендовано не приймати в подальшому норфлоксацин та його аналоги, а також назначено лікування, направлене на санацію супутньої патології і зниження сенсибілізації до лікарських препаратів. З використанням розробленого способу було обстежено 44 хворих на лікарську хворобу (19 хворих - з гострими клінічними появами, 25 хворих - з лікарською хворобою в анамнезі) проводили специфічне імунологічне обстеження з метою виявлення медикаменту, що спричинив алергічне захворювання. Етіологічну діагностику здійснювали паралельно трьома методами - за допомогою традиційного специфічного імунологічного тесту - реакції агломерації лейкоцитів (РАЛ), метода кислотних еритрограм (прототип) і розробленого ультразвукового методу. Контролем для усіх вищевказаних методів служили результати досліджень аналогічної з вікового і статевого складу групи з 16 практично здорових осіб з необтяженим алергологічним анамнезом. Результати специфічної діагностики за допомогою реакції агломерації лейкоцитів (РАЛ) і метода кислотних еритрограм показують що, медикаментозний алерген, винний у розвитку алергічного стану, встановлений відповідно у 52,6% і 57,8% хворих з клінічними проявами і у 68,0% і 72,0% обстежених з лікарською хворобою в анамнезі. За допомогою ультразвукового тесту медикаментозний алерген виявлено у 89,4% хворих з клінічними проявами лікарської хвороби і у 92,0% обстежених з лікарською хворобою в анамнезі. Загалом аналіз результатів проведених досліджень по вивченню підвищеної чутли вості до медикаментів у всієї групи обстежених показав, що за допомогою ультразвукового методу сенсибілізація виявляється у 90,9% хворих лікарською хворобою, в той час як за допомогою РАЛ - у 61,3%, а за допомогою метода кислотних еритрограм (прототип) - у 65,9%, що свідчить що пропонований ультразвуковий спосіб більш чутливий, ніж такі відомі специфічні імунологічні та біофізичні тести, як РАЛ і метод кислотних еритрограм. Приклади конкретного підтвердження більшої чутливості ультразвукового способу, ніж аналоги і прототип. Приклад 1. У хворої A., 24 роки (історія хвороби № 1096), що страждала на хронічний тонзиліт, аднексит та полівалентну лікарську хворобу в анамнезі, при постановці РАЛ та методу кислотних еритрограм не виявлена підвищена чутливість до антибіотиків, в той час як при вимірюванні рівня поглинення ультразвукового сигналу в ультразвуковому тесті встановлена сенсибілізація до новокаїну, ампіциліну, пеніциліну. Приклад 2. У хворого В., 22 років, історія хвороби № 2001, що страждав на вугреву хворобу, хронічний гастрит і лікарську хворобу в анамнезі, за даними РАЛ та методу кислотних еритрограм, на момент обстеження сенсибілізація до медикаментів не виявлена, в той час як за допомогою ультразвукового тесту зареєстрована підвищена чутливість до вітамінів В6 і В12 . Розроблений спосіб діагностики з використанням сконструйованого макету-приставки до ультразвукового ехоофтальмоскопу дозволяє виявляти етіологічний чинник лікарської хвороби і інших алергічних, а також венеричних захворювань за оцінкою рівня поглинення ультразвуку еритроцитами. Спосіб більш інформативний і чутливий, ніж відомі специфічні імунологічні тести. До того ж, за допомогою способу, що пропонується, можна виявляти етіологічний чинник в більш короткі терміни (20-30 хвилин замість 5-10 годин при використанні відомих імунологічних тестів), що дає підставу розглядати метод, що пропонується, як експресспосіб етіологічної діагностики алергодерматозів. Аналіз досліджень рівня поглинення ультразвуку в еритроцитах хворих з латентними формами лікарської хвороби показав, що спосіб, який пропонується, може бути рекомендований не тільки для етіологічної діагностики гострих виявів лікарської хвороби, але і для діагностики прихованих, латентних форм і прогнозування рецидивів лікарської хвороби. Таким чином, спосіб, що пропонується, в порівнянні з прототипом, за рахунок опромінювання зразків ультразвуком через неповітряне середовище, змінення параметрів якого дозволяє, відхиляти ультразвукову хвилю у потрібному напрямку для почергового опромінювання контрольного та дослідних зразків крові, які дискретно розташовуються у просторі дозволяє, підвищити швидкість і точність виявлення специфічного алергену. Джерела інформації 1. Чернушенко Е.Ф., Когосова Л.С. Иммунологические исследования в клинике. - К.: Здоровье, 1978. - 152 с. 2. Солошенко Э.Н., Брайловский А.Я., Базарнова М.А. Тест лимфобластической трансформации при лекарственной аллергии // Клин. медицина. - 1971. - № 6. - С. 131-136. 3. Солошенко Э.Н. Реакция аллергической альтерации лейкоцитов в диагностике лекарственных дерматозов // Дерматология и венерологгия. - К.: Здоровье, 1980. - Вып. 15. - С. 13-16. 5 34279 4. Польнер А.А., Серова Т.И. Применение базофильного теста и реакции торможения миграции лейкоцитов для диагностики лекарственной аллергии // Научн. тр. Центрального института усовершенствования врачей. - 1977. - Т. 217. – С. 17-20. 5. Столяр Г.М., Никифоров В.И. Об участии эритроцитов в реакции аллергизации // Труды Горьковского мед. ин-та. - 1975. - Вып. 65. С. 235-240. 6. Гургенидзе Г.В., Долидзе Е.И., Чиковани М.А. Функциональная характеристика системы эритрона при аллергических заболеваниях // Актуальные вопр. аллергологии. – Ташкент, 1974, Вып. 3. - С. 43-47. 7. Эритроциты при некоторых аллергических заболеваниях / В.А. Одинокова, Д.Б. Каликштейн, Л.А. Мороз и др. // Лаб. дело. - 1985. - № 6. С. 344-347. 8. Горизонтов П.Д., Белоусова О.И., Федотова М.И. Стресс и система крови. – M.: Медицина, 1983. - 239 с. 9. Влияние разрушенных эритроцитов и гранулоцитов на формирование клеточного иммунного ответа / Е.Г. Кирдей, В.И. Нечаева, А.П. Федосеев и др. // Иммунология. - 1985. - № 3. - С. 75-76. 10. Роль эритроцитов в развитии иммунного ответа при инфекционно-аллергическом миокардите / В.А. Одинокова, Н.Р. Палеев, Н.Н. Квитко, А.Я. Ольшанский // Сов. медицина. - 1982. - № 4. С. 54-57. 11. Кирдей Е.Г., Нечаева В.И. О механизме деструкции эритроцитов при иммунизации // Гематология и трансфузиология. - 1984. - № 12. С. 21-24. 12. Перов Ю.Ф Материалы к изучению физикохимических основ гемолиза: Автореф. дис. ... канд. мед. наук.: 14766. - Воронежский мед. ин-т. – Воронеж, 1971. - 20 с. 13. Пухова Я.М. Механизм и природа гемолиза в норме и при экспериментальных воздействиях // Успехи физиол. наук. - 1980. - Т. 112. - С. 84-104. 14. Ухудшение деформируемости эритроцитов как один из факторов, определяющих тяжесть состояния больных / В.А. Гологорский, Е.Б. Петухов, Н.П. Александрова и др. // Анестезиология и реаниматология. - 1982. - № 1. - С. 38-41. 15. Ольшанский А.Я., Одинокова В.А., Квитко Н.Н. Эритроцит в тканевом и иммунном гомеостазе // Сов. медицина. - 1984. - № 11. - C. 43-48. 16. Использование метода кислотных эритрограмм с лекарственными аллергенами для специфической диагностики лекарственной болезни / Э.Н. Солошенко, В.И. Мацкивский, Б.А. Пипа и др. // Дерматология и венерология. - К.: Здоровье, 1985. - Вып. 20. - С. 33-36. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 6