Замок камерний

Реферат: Замок камерний містить основу, до якої прикріплений корпус, в якому розташований активний запірний елемент у вигляді металевого ригеля. Ригель зв'язаний з якорем привідного електромагніту. Якір взаємодіє з активним запірним ригелем через отвір, виконаний у останньому, в який входить підпружинений якір електромагніту, що розташований в кожусі поза межами корпусу замка напроти отвору у активному запірному ригелі в закритому його положенні. У верхній частині ригеля виконаний лінійний виріз (уступ), в який впирається рухомий стопор, виконаний у вигляді стержня, що проходить крізь корпус та верхню напрямну замка. До задньої частини активного запірного ригеля прикріплена рукоять для ручного пересування останнього поздовж напрямних. UA 72555 U (12) UA 72555 U UA 72555 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до пристроїв охоронної техніки та призначена для застосування в службових і житлових приміщеннях для запирання й блокування дверей переважно в умовах, коли потрібна централізована й дистанційна команда на їхнє відмикання з метою обмеження доступу сторонніх осіб у місця їхнього розташування, а також для запобігання несанкціонованого відмикання замка. Загально відомо, що всі замки є продукцією масового виробництва і споживання, і що надійність їх замикання, зручність і швидкість відмикання, безпека і економічність в експлуатації істотно залежать від форми і взаєморозташування запірних елементів і типу їх приводу. Більшості вказаних вимог відповідають замки з приводами на основі щонайменше одного електродвигуна з механічною передачею або на основі одного електромагніту. Так, відомий електромеханічний замок, якій містить запірний ригель, розташований у напрямних корпусу з можливістю поздовжнього переміщення й взаємодії з кінцевими мікровимикачами, пристрій переміщення ригеля, що містить керований кінцевими мікровимикачами електродвигун із закріпленою на його валу механічною черв'ячною передачею [див. пат. Росії № 2091554 С1 з класу Е05В 47/00 опублікований у 1997 році]. Недоліком відомої конструкції замка є досить складний кінематичний ланцюг керування положенням ригеля, що обумовлено використанням як приводу електродвигуна. Саме такий привід вимушує застосовувати у конструкції механічну черв'ячну передачу та інші деталі, які разом, через свою численність, ускладнюють конструкцію замка, знижують надійність в роботі, підвищують енергоспоживання, що обумовлено високими механічними втратами через тертя ковзання. Цих недоліків позбавлені електромеханічні замки, привод яких виконаний у вигляді електромагніту, що дозволяє відмовитися від складних механізмів переміщення ригеля. Так, відомий електромеханічний замок, якій містить запірний гачкоподібний ригель, розташований у напрямних корпусу з можливістю повороту на осі та який кінематично зв'язаний із якорем електромагніту. При прямолінійному переміщенні якоря кінематичний ланцюжок шарнірно з'єднаних деталей автоматично повертає ригель [див. пат. США № 4756566 з класу Е05С 21/00 опублікований 12.07.1988 року]. Замки описаної конструкції швидко спрацьовують, споживають енергію тільки при включенні, та досить прості у виготовленні і обслуговуванні. Проте будь-який замок, в якому якір безпосередньо зв'язаний з рухомим запірним елементом, можна легко відкрити після знеструмлення обмотки електромагніту. Крім того, такі замки мають численну кількість дрібних деталей (у описаному вище їх нараховується декілька десятків), вісь, відносно якої повертається ригель досить тонка - її можна зігнути потужними ударами по дверям. Тому надійність таких замків мінімальна, що і є їх основним недоліком. Найбільш близьким за своєю суттю та ефектом, що досягається, і який приймається за прототип, є замок, якій містить основу, до якої прикріплений корпус (звичайно прямокутний в поперечному перерізі і виготовлений з металу), в якому розташований активний запірний елемент у вигляді металевого ригеля, встановленого у напрямних з можливістю поздовжнього переміщення відносно вказаних напрямних, а також ригель кінематично зв'язаний з якорем привідного електромагніту через важільний підпружинений механізм з вбудованим в нього стопором, що зводиться при примусовому замиканні замку [див. пат. Великої Британії № 2230550 А з класів Е05В 47/00, Е05В 47/06 опублікований у 18.03.1989 року]. Основним суттєвим недоліком відомого замка є складність його конструкції через наявність численної кількості рухомих деталей (біля п'ятдесяти) пов'язаних між собою. Як загально відомо, будь-яке збільшення деталей у конструкції приладу, як правило, знижує надійність його роботи. Другим суттєвим недоліком відомого замка є подвійне включення електромагніту як при замиканні, так і при відмиканні замка. Це збільшує витрати електроенергії, а також збільшує кількість циклів спрацьовування електромагніту у двічі, що скорочує загальний ресурс безвідмовної роботи приладу. Третім серйозним недоліком відомого замка є обмеженість області його використання, наприклад, на режимних об'єктах, таких як виправні колонії. Такий замок за відсутності електроенергії можна легко відкрити відмичкою типу «голка», натискаючи нею на якір електромагніту, оскільки до нього доступ ніяким чином необмежений. В основу корисної моделі поставлено задачу спрощення конструкції з одночасним підвищенням надійності замка та його безвідмовної роботи, а також області використання за рахунок зменшення кількості сполучень та рухомих деталей шляхом зміни просторової орієнтації та вдосконалення конструкції деталей, що залишилися у складі замка. 1 UA 72555 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Поставлена задача вирішується тим, що у замку камерному, якій містить основу, до якої прикріплений корпус (звичайно прямокутний в поперечному перерізі і виготовлений з металу), в якому розташований активний запірний елемент у вигляді металевого ригеля, встановленого у напрямних з можливістю поздовжнього переміщення відносно вказаних напрямних, а також ригель зв'язаний з якорем привідного електромагніту, згідно з корисною моделлю, якір взаємодіє з активним запірним ригелем через отвір, виконаний у останньому, в який входить підпружинений якір електромагніту, що розташований в кожусі поза межами корпуса замка напроти отвору у активному запірному ригелі в закритому його положенні, крім того, у верхній частині ригеля виконаний лінійний виріз (уступ), в який впирається рухомий стопор, виконаний у вигляді стержня, що проходить крізь корпус та верхню напрямну замка, а також до задньої частини активного запірного ригеля прикріплена рукоять для ручного пересування останнього поздовж напрямних. Завдяки виконанню у активному запірному ригелі отвору, рух останнього можна надійно обмежити, розташовуючи в отворі через корпус будь-який стержень, наприклад, якір електромагніту. Розташування електромагніту на корпусі безпосередньо напроти отвору у активному запірному ригелі дозволяє повністю відмовитися від будь-якого кінематичного ланцюга деталей. У цьому випадку якір електромагніту безпосередньо взаємодіє з активним запірним ригелем, причому якір примусово пересунути неможливо, оскільки відсутній до нього доступ, як з боку основи замка, такі з боку електромагніту через наявність суцільного кожуха, що вкриває останній. Така просторова орієнтація (перпендикулярно до ригеля) та місце розташування електромагніту (напроти отвору у ригелі при його зачиненому положенні) дозволяють максимально зменшити кількість деталей замка з одночасним підвищенням надійності запирання приміщення з його допомогою, що розширює область його використання. Наявність лінійного вирізу (уступу) разом з рухомим стопором у вигляді стержня дозволяє отримати досить простий та в той же ж час достатньо надійний стопорний механізм, та таким чином додати запропонованому замку надійності замикання приміщення. Тобто замок з таким стопорним механізмом та з таким електромагнітом має подвійну надійність. Наявність ручного приводу пересування активного запірного ригеля у вигляді рукояті, розташованої на ньому, додає зручності користування запропонованим замком. Отже, уся сукупність вищезазначених суттєвих ознак запропонованого рішення щодо вдосконаленої конструкції замка камерного забезпечує досягнення бажаного технічного результату - спрощення конструкції та підвищення надійності, які разом забезпечують область застосування та термін безвідмовної експлуатації замка. Подальша суть корисної моделі пояснюється кресленням, на якому зображений в плані запропонований замок камерний з частковими розрізом корпусу для кращого показу конструкції. Запропонований замок камерний містить основу 1, до якої прикріплений корпус 2, в якому розташований посилений запірний ригель 3 у напрямних 4 з можливістю поздовжнього переміщення відносно вказаних напрямних 4. Запірний ригель 3 має всього один отвір 5 для фіксації запірного ригеля 3 у висунутому з корпусу 2 положенні (положення «зачинено»). В цей отвір 5 входить якір 6 електромагніту 7, виконаний у вигляді соленоїдної котушки індуктивності. Якір 6 виконаний у вигляді підпружиненого металевого стержня, який має можливість пересуватися поздовж котушки електромагніту 7. У задній частині запірного ригеля 3 розташована рукоять 8 для ручного механічного переміщення запірного ригеля 3 поздовж напрямних 4. У верхній частині запірного ригеля 3 виконаний виріз (уступ), у який впирається стопорний шток 9, який проходить крізь верхню напрямну 4 та корпус 2. Цей стопорний шток 9 має можливість вертикального переміщення. Фахівцю зрозуміло, що вище вказані лише основні суттєві ознаки запропонованого замка камерного і що описана конструкція може бути доповнена і/або уточнена скільки завгодно без зміни сутті пропозиції на основі звичайних інженерних знань. Наприклад бажано, щоб ригель був виконаний з найміцнішого матеріалу, котушка електромагніту якнайменше споживала електроенергії, термін безвідмовної роботи був нескінченним та інші вдосконалення в межах формулі запропонованої корисної моделі. Запропонований замок камерний працює на такий спосіб. У вихідному стані запірний ригель 3 замка висунутий, якір 6 електромагніту 7 знаходиться у отворі 5. Тобто замок знаходиться у положенні «зачинено». На котушку електромагніту 7 подають електричний струм з пульта, який розташований у чергового. При цьому у котушці виникає поздовжнє магнітне поле, яке втягує якір 6 всередину котушки електромагніту 7. Кінець якоря 6 виходить з отвору 5, звільняючи запірний ригель 3 (перший етап розфіксування ригеля 3). Далі, охоронець підіймає однією рукою стопорний шток 9 догори (другий етап розфіксування 2 UA 72555 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ригеля 3) і за рукоять 8 переміщує запірний ригель 3 поздовж напрямних 4 всередину корпусу 2. При цьому відбувається відчинення замка. Далі подавання електричного струму завершується. Через відсутність поздовжнього магнітного поля у котушці електромагніту 7, підпружинений якір 6 намагається висунутися з котушки, але впирається у поверхню запірного ригеля 3. Замок зачиняється шляхом механічного переміщення за ручку 8 запірного ригеля 3 у початковий стан. При цьому підпружинений якір 6 автоматично потрапляє у отвір 5, а стопорний шток 9, під дією власної ваги, падає донизу у уступ запірного ригеля 3. Таким чином відбувається подвійна надійна фіксація запірного ригеля 2 у положенні «закрито». Заявлене технічне рішення перевірене на практиці. Запропонований замок камерний не містить у своєму складі жодних конструктивних елементів, матеріалів ані вузлів, які неможливо було б відтворити на сучасному етапі розвитку науки і техніки, зокрема, у галузі розробки охоронної техніки, а отже є придатним для промислового застосування, має технічні та інші переваги перед відомими аналогами, що підтверджує можливість досягнення технічного результату об'єктом, що заявляється. У відомих джерелах патентної та іншої науково-технічної інформації не виявлено подібних конструкцій замків камерних із вказаною в пропозиції сукупністю суттєвих ознак, тому запропоноване технічне рішення вважається таким, що може отримати правовий захист. Суттєва відмінність запропонованого технічного рішення від раніше відомих аналогів полягає у тому, що замок камерний має мінімальну кількість деталей, посилений запірний ригель з вирізом (уступом) для стопора, а просторова орієнтація електромагніту дозволяє його якорю безпосередньо взаємодіяти з запірним ригелем при повній відсутності доступу до якоря, а також подвійне блокування переміщення запірного ригеля. Вказані відмінності, у сукупності, забезпечують відмінні техніко-експлуатаційні характеристики запропонованого замка камерного, зокрема високу надійність, зручність експлуатації та обслуговування, а також розширити галузь застосування та збільшити ресурс безвідмовної роботи, який визначається лише ресурсом роботи електромагніту та фізичним зносом рухомих деталей. Жодна із відомих конструкцій замків камерних не може водночас володіти всіма перерахованими вище властивостями, оскільки не містять у своєму такої просторової орієнтації вузлів та деталей, що дозволять повністю відмовитися від проміжних механічних ланцюгів деталей. До технічних переваг запропонованого пневматичного бетоноукладача, у порівнянні з прототипом, можна віднести: - висока надійність за рахунок зменшення деталей, посилення ригеля, подвійний захист ригеля від пересування, відсутність ключа для відмикання як такого (відкриття тільки черговим з пульту); - розширення області застосування, наприклад, у виправних колоніях, банках, тобто в установах, де несанкціонований доступ дуже обмежений за рахунок того, що у випадку знеструмлення приміщення, замок відчинити взагалі неможливо; - простота виготовлення, ремонту та обслуговування внаслідок спрощення конструкції, зменшення деталей та зміни їх просторової орієнтації, використання розповсюдженого електромагніту; - зменшення електроспоживання у двічі за рахунок спрацьовування електромагніту за цикл використання замка лише один раз. Економічний ефект від впровадження запропонованої технічного рішення, у порівнянні з використання прототипу, полягає зменшенню вартості замка камерного та спрощення технології його виготовлення що досягається завдяки зменшенню кількості деталей. Соціальний ефект від впровадження запропонованої корисної моделі, у порівнянні з використанням прототипу, полягає у більш надійному захисту приміщень. Після опису найкращого варіанту конструктивного виконання запропонованого технічного рішення фахівцям у галузі охоронної техніки повинно бути наочним, що все вищеописане є лише ілюстративним, а не обмежувальним, будучи представленим даним прикладом. Численні можливі модифікації та варіанти виконання запропонованого замка камерного, зокрема форм і розмірів деталей, електромагнітного привода фіксації ригеля, стопора, використання різних матеріалів, принципів управління роботою електромагніту, пересування ригеля тощо, можуть змінюватися залежно від особливостей використання замка у різних ситуаціях, та, зрозуміло, знаходяться в межах об'єму одного із звичайних і природних підходів в даній області знань і розглядаються такими, що знаходяться в межах об'єму запропонованого технічного рішення. Квінтесенцією запропонованого технічного рішення є те, що за рахунок конструктивної зміни просторової орієнтації вузлів та деталей замка з одночасним зменшеннях їх кількості, вдалося розширити область використання з одночасним спрощенням конструкції та підвищенням надійності. Саме ці обставини у сукупності дозволяють надбати запропонованій конструкції 3 UA 72555 U 5 бетоноукладача вищеперераховані й інші переваги. Використання комбінацій окремих конструктивних елементів запропонованого замка камерного із всієї сукупності заявлених, природно, обмежує спектр переваг, перерахованих вище, і не може вважатися новими технічними рішеннями в даній області знань, оскільки інші конструкції, подібні описаному варіанту конструктивного виконання замка, вже не вимагатимуть будь-якого творчого підходу від конструкторів та інженерів, і не можуть вважатися результатами їх творчої діяльності або новими об'єктами інтелектуальної власності, відповідними до захисту охоронними документами. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 10 15 20 Замок камерний, якій містить основу, до якої прикріплений корпус (звичайно прямокутний в поперечному перерізі і виготовлений з металу), в якому розташований активний запірний елемент у вигляді металевого ригеля, встановленого у напрямних з можливістю поздовжнього переміщення відносно вказаних напрямних, а також ригель зв'язаний з якорем привідного електромагніту, який відрізняється тим, що якір взаємодіє з активним запірним ригелем через отвір, виконаний у останньому, в який входить підпружинений якір електромагніту, що розташований в кожусі поза межами корпусу замка напроти отвору у активному запірному ригелі в закритому його положенні, крім того, у верхній частині ригеля виконаний лінійний виріз (уступ), в який впирається рухомий стопор, виконаний у вигляді стержня, що проходить крізь корпус та верхню напрямну замка, а також до задньої частини активного запірного ригеля прикріплена рукоять для ручного пересування останнього поздовж напрямних. Комп’ютерна верстка M. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4