Поліізоціанат, що містить біуретову групу, та поліізоціанат, що містить захищену біуретову групу
Номер патенту: 85841
Опубліковано: 10.03.2009
Автори: Кінні Керол Л., Мартін Кайлі, Березкін Юлія, Шаффер Майрон У., Рослер Річард Р.
Формула / Реферат
1. Поліізоціанат, який містить біуретову групу і має ізоціанатну функціональність, що дорівнює принаймні 4, одержаний способом, який полягає у введенні поліізоціанатного аддукту, який
a) одержаний з аліфатичного і/або циклоаліфатичного діізоціанату,
b) має ізоціанатну функціональність, що дорівнює в середньому принаймні 2,5, і
c) який містить ізоціануратні групи,
у взаємодію з вторинним моноаміном при еквівалентному співвідношенні ізоціанату та аміну, що становить приблизно від 4:1 до приблизно 14:1, для включення біуретових груп у згаданий поліізоціанат.
2. Поліізоціанат за п. 1, у якому згаданий аддукт має ізоціанатну функціональність, що дорівнює в середньому принаймні 2,8 та не більше ніж 8.
3. Поліізоціанат за п. 2, у якому згаданий аддукт має ізоціанатну функціональність, що дорівнює в середньому принаймні 3 і не більше ніж 6.
4. Поліізоціанат за п. 1, у якому згаданий аддукт має вміст ізоціанату (NCO) від 10 до 25 % мас.
5. Поліізоціанат за п. 1, у якому компонент а) є аліфатичним діізоціанатом.
6. Поліізоціанат за п. 1, у якому згаданий моноамін має формулу:
(R1)(R2)NH,
у якій R1 тa R2 можуть бути однаковими або різними і являють собою аліфатичний вуглеводневий радикал, який містить від 1 до 20 атомів вуглецю.
7. Поліізоціанат за п. 6, у якому згаданий моноамін є дибутиламіном.
8. Поліізоціанат, який містить захищену біуретову групу та має ізоціанатну функціональність, що дорівнює принаймні 4, одержаний способом, який полягає у
A) введенні поліізоціанатного аддукту, який
a) одержаний з аліфатичного і/або циклоаліфатичного діізоціанату,
b) має ізоціанатну функціональність, що дорівнює в середньому принаймні 2,5, і
b) який містить ізоціануратні групи,
у взаємодію з вторинним моноаміном при еквівалентному співвідношенні ізоціанату та аміну, що становить від приблизно 4 : 1 до приблизно 14 : 1, для включення біуретових груп у згаданий поліізоціанат, і
B) введенні поліізоціанату, який містить біурет, у взаємодію із захисним агентом.
9. Поліізоціанат за п. 8, у якому згаданий аддукт має ізоціанатну функціональність, що дорівнює в середньому принаймні 2,8 і не більше ніж 8.
10. Поліізоціанат за п. 9, у якому згаданий аддукт має ізоціанатну функціональність, що дорівнює в середньому принаймні 3,0 і не більше ніж 6.
11. Поліізоціанат за п. 8, у якому згаданий аддукт має вміст ізоціанату (NCO) від 10 до 25 % мас.
12. Поліізоціанат за п. 8, у якому компонент а) є аліфатичним діізоціанатом.
13. Поліізоціанат за п. 8, у якому згаданий моноамін має формулу:
(R1)(R2)NH,
у якій R1 та R2 можуть бути однаковими або різними і являють собою аліфатичний вуглеводневий радикал, який містить від 1 до 20 атомів вуглецю.
14. Поліізоціанат за п. 13, у якому згаданий моноамін є дибутиламіном.
15. Поліізоціанат за п. 8, у якому згаданий захисний агент вибраний з групи, яка складається з фенолу, крезолу, довголанцюгових аліфатичних груп, заміщених фенолом, амідів, оксимів, гідразонів та піразолів.
16. Поліізоціанат за п. 15, у якому згаданий захисний агент вибраний з групи, яка складається з диметилпіразолу, ε-капролактаму та метилетилкетоксиму.
Текст
1. Поліізоціанат, який містить біуретову груп у і має ізоціанатну функціональність, що дорівнює принаймні 4, одержаний способом, який полягає у введенні поліізоціанатного аддукту, який a) одержаний з аліфатичного і/або циклоаліфатичного діізоціанату, b) має ізоціанатну функціональність, що дорівнює в середньому принаймні 2,5, і c) який містить ізоціануратні групи, у взаємодію з вторинним моноаміном при еквівалентному співвідношенні ізоціанату та аміну, що становить приблизно від 4:1 до приблизно 14:1, для включення біуретових груп у згаданий поліізоціанат. 2. Поліізоціанат за п.1, у якому згаданий аддукт має ізоціанатну функціональність, що дорівнює в середньому принаймні 2,8 та не більше ніж 8. 3. Поліізоціанат за п.2, у якому згаданий аддукт має ізоціанатну функціональність, що дорівнює в середньому принаймні 3 і не більше ніж 6. 4. Поліізоціанат за п.1, у якому згаданий аддукт має вміст ізоціанату (NCO) від 10 до 25% мас. 5. Поліізоціанат за п.1, у якому компонент а) є аліфатичним діізоціанатом. 6. Поліізоціанат за п.1, у якому згаданий моноамін має формулу: (R1)(R2)NH, у якій R1 тa R2 можуть бути однаковими або різними і являють собою аліфатичний вуглеводневий радикал, який містить від 1 до 20 атомів вуглецю. 2 (19) 1 3 85841 4 16. Поліізоціанат за п.15, у якому згаданий захисний агент вибраний з групи, яка складається з ди метилпіразолу, ε-капролактаму та метилетилкетоксиму. Представлений винахід відноситься до поліізоціанатів, зокрема до поліізоціанату, що містить біуретову або захищену біуретову гр упу. Біуретизація ізоціанатів відома з рівня техніки. [Американські патенти 3,903,127 та 3,976,622] описують різновидність різних біуретизуючи х агентів, включаючи первинні аліфатичні аміни. [Канадська заявка 2,211,025] описує використання третинних спиртів або суміші води та третинного спирту для біуретизації ізоціанату. Нарешті, [американський патент 4,220,749] описує використання вторинних моноамінів як біуретизуючих агентів. Усі три документи описують використання гексаметилендиізоціанату як ви хідного ізоціанату. [Американський патент 4,788,262] пропонує біуретизацію тримера гексаметилендиізоціанату, проте тільки наводить приклади суміші тримерів та біуретів [дивіться також американський патент 6,133,397]. Використання поліізоціанатних отверджувачів для покривання композицій поліізоціантами, які мають ізоціанатну функціональність, що дорівнює 3 або більше, що є особливо переважними, також відоме. Публікація [американської заявки 2003/0109664] описує одержання більш функціонального поліізоціанату шляхом біуретизації поліізоціанату, який містить ізоціанауратну гр упу. Серед описаних вихідних ізоціанатів є тример гексаметилендиізоціанату. Використовуваний біуретизуючий агент є водою. Заявка вказує на те, що при порівнянні ізоціанатів, біуретизованих тбутанолом або сумішшю т-бутанола та води, ізоціанати, які містять тример і біуретизовані тільки водою, мали інший колір. Заявка також наводить на думку, що ізоціанатні групи біуретизованих ізоціанатів можуть захищатися спиртами, кетимінами або оксимами. Хоча бі уретизовані ізоціанати, описані у заявці, є покращенням по відношенню до біуретизованих ізоціанатів попереднього рівня техніки, було б бажаним збільшити вміст гелю та стійкість до пошкодження покриттів, одержаних з таких ізоціанатів. Широка різновидність захисних агентів відома з рівня техніки [дивіться, наприклад, "Blocked Isocyanates in Coatings," Potter et al, presented at the Water-Borne & Higher-Solids Coatings Symposium, New Orleans, February 1986]. Серед описаних захисних агентів є і) фенол, крезоли та довголанцюгові аліфатичні групи, заміщені фенолом (такі як ізононілфенол), іі) аміди (такі як εкапролактам), ііі) оксими (такі як бутаноноксим), iv) активні сполуки, що містять метиленову групу (такі як малонати та актоацетати) та ν) бісульфат натрію. Різні захисні агенти також описані, наприклад, в [американських патентах 4,324,879, 4,439,593, 4,495,229, 4,518,522, 4,667,180, 5,071,937, 5,705,593, 5,780,541, 5,849,855, 6,051,675, 6,060,573, 6,274,693, 6,368,669 та 6,583,216]. Зовсім недавно вторинні аміни такі, як Nбензил-трет-бутиламін [опублікована європейська заявка на патент 1,375,549, що відповідає американській заявці на патент з номером 10/459,033, поданій 10.06.2003] та 3-третбутиламінометилпропіонат [американська заявка з номером 10/874,716, подана 23.06.2004], описані як придатні захисні агенти. Представлений винахід спрямований на поліізоціант, що містить біуретову гр упу і має ізоціанатну функціональність, що дорівнює принаймні 4, одержаний за допомогою способу, який полягає у введенні поліізоціанатного аддукту, який a) одержують з аліфатичного і/або циклоаліфатичного диізоціанту; b) має в середньому ізоціанатну функціональність, що дорівнює принаймні 2,5, і c) який містить ізоціануратні групи, у взаємодію з вторинним моноаміном при еквівалентному співвідношенні ізоціанату та аміну, що становить наближено від 4:1 до наближено 14:1, для включення біуретових груп у згаданий поліізоціанат. Винахід також спрямований на поліізоціанат, який містить захищену біуретову гр упу та має ізоціанатну функціональність, що дорівнює принаймні 4, одержаний способом, який включає А) введення у взаємодію поліізоціанатного аддукту, який a) одержують з аліфатичного і/або циклоаліфатичного диізоціанату; b) має ізоціанатну функціональність, що дорівнює в середньому 2,5, i c) який містить ізоціануратні групи, з вторинним моноаміном при еквівалентному співвідношенні ізоціанату та аміну, що становить наближено від 4:1 до наближено 14:1, для включення біуретових гр уп у згаданий полизоціанат, та В) введення у взаємодію поліізоціанату, який містить біурет, із захисним агентом. Придатними вихідними поліізоціанатами для одержання поліізоціанатів представленого винаходу є поліізоціанатні аддукти, які a) одержують з аліфатичних і/або циклоаліфатичних диізоціанатів, переважно аліфатичних диізоціанатів та більш переважно з 1,6гексаметилендиізоціанату; b) мають ізоціанатну функціональність, що дорівнює в середньому принаймні 2,5, переважно принаймні 2,8 і більш переважно - принаймні 3,0; і c) містять ізоціануратні групи. Вихідні поліізоціанатні аддукти переважно мають вміст ізоціанату (NCO) 10-25 вагових %, більш переважно - 12-25 вагових % і найбільш переважно - 15-25 вагових %; і переважно мають верхню граничну ізоціанатну функціональність, що дорівнює 8, більш переважно - 7, і найбільш переважно - 6. Ви хідний матеріал для одержання поліізоціа 5 85841 натних аддуктів переважно містить принаймні 70 вагових %, більш переважно - принаймні 80 вагових % і найбільш переважно - принаймні 90 вагових % аліфатичного диізоціанату, і найбільш переважно-1,6-гексаметилендиізоціанат. Вихідні поліізоціанатні аддукти, які містять ізоціануратні групи, є відомими і можуть одержуватися у відповідності із способами [американського патенту 4,324,879], на який тут робиться посилання. У представленому винаході цим аддуктам головним чином надається перевага як вихідним матеріалам. Придатними прикладами таких поліізоціанатних аддуктів, які містять ізоціануратні групи, є тримери, одержані з аліфатичного і/або циклоаліфатичного диізоціанату. Тримерам аліфатичних диізоціанатів таким, як тример 1,6гексаметилендиізоціанату, який є твердою речовиною під торгівельною назвою Desmodur N3390, від компанії Bayer Polymers LLC, надається найбільша перевага. По суті, для одержання вихідного поліізоціанатного аддукту можна використовувати будь-який аліфатичний і/або циклоаліфатичний диізоціанат. Придатні диізоціанати включають без обмеження 1,6-гексаметилендиізоціанат, бісциклогексилдиізоціанат, 1,4циклогексилдиізоціанат, біс-(4ізоціанатоциклогексил)-метан, 3-ізоціанатометил3,5,5-триметилциклогексилізоціанат ("ізофорондиізоціанат") і тому подібне. Для одержання поліізоціанатів, які містять біуретові групи згідно з представленим винаходом, вихідні поліізоціанатні аддукти вводять у взаємодію в присутності вторинного моноаміну як біуретизуючого агента. Одержання біуретизованих ізоціанатів з використанням вторинних моноамінів, описано в американському патенті 4,220,749, на який тут робиться посилання. Головним чином, вторинні аміни мають загальну формулу: (R1)(R2)NH, де R1 та R2 можуть бути однаковими або різними і представляють аліфатичний вуглеводневий радикал, який містить від 1 до 20 атомів вуглецю. Спеціальні придатні вторинні моноаміни включають диметиламін, діетиламін, дипропіламін, дибутиламін, біс-(2-етилгексил)-амін. Ізоціанат та амін вводять у взаємодію при їх еквівалентному співвідношенні, що становить наближено від 4:1 до наближено 14:1, для включення біуретових гр уп у згаданий поліізоціанат. Реакцію проводять при температурі від наближено 0 до 140°С, переважно від - 60 до 160°С і більш переважно - від 70 до 140°С. Одержуваний поліізоціанат має ізоціанатну функціональність, що дорівнює принаймні 4, переважно принаймні - 4,5 та більш переважно принаймні - 4,8, і має вміст ізоціанату (NCO), що становить від наближено 8 до наближено 24 вагових %, переважно - наближено від 10 до наближено 22 вагових % і більш переважно - від наближено 10 до наближено 20 вагових % на основі ваги поліізоціанату. Одержувані поліізоціанати переважно мають максимальну ізоціанатну функціональність, що дорівнює 10, більш переважно 8 і найбільш переважно 7. Для використання у розчиннику кіль 6 кість продуктів може придатним чином зменшуватися. Молекулярну масу продукта обраховують за допомогою універсального комп'ютера з використанням полістиролу як стандарту. Одержуваний поліізоціанат, який містить біуретову гр упу, головним чином має середню величину молекулярної маси, що становить від наближено 500 до наближено 10000, переважно - від наближено 500 до наближено 5500 і найбільш переважно - від наближено 500 до наближено 3000. Використовуючи спосіб винаходу, поліізоціанат, який містить біуретову гр упу, можна одержувати або безперервним чином або партіями. Продукти, одержані цим способом, розрізняються, зокрема, тим, що вони поєднують порівняно низьку в'язкість та низьку молекулярну масу з високою ізоціанатною функціональністю та високою хімічною активністю по відношенню до зв'язуючих речовин, застосовуваних в покриттях, які містять групи, що вступають у взаємодію з ізоціанатом і є, наприклад, гілроксилвмісними поліакрилатами. Інші переваги полягають у тому, що вони легко одержуються, вміст летких ізоціанатів не зростає навіть при довшому зберіганні, оскільки ці сполуки є стійкими відносно розпаду до мономера, вони містять стандартні ізоціанатні групи, які не потребують додаткової регуляторної очистки, і у тому, що продукти є стійкими до зберігання, що стосується збільшення в'язкості, і є по суті безколірними, що є особливо важливим для прозорих покривних систем. Продукти, одержані способом, є особливо придатними як отверджувачі у покривних композиціях, особливо в автомобільних покриттях. У таких застосуваннях продукти можуть використовуватися як або можуть бути за хищеним поліізоціанатним отверджувачем з низькою в'язкістю, що призводить до: підвищеної швидкості тверднення покриття та підвищеної продуктивності; кращого поперечного зшивання; підвищеної стійкості до дії хімічних речовин та атмосферного впливу; та відсутність летких органічних сполук, оскільки ці біурети мають високу ізоціанатну функціональність без утворення високомолекулярних сполук та високов'язких матеріалів, які повинні вимагати подальшого розчинення розчинниками для розпилення, і, таким чином, підвищують вміст летких органічних сполук в композиції. Як вказано вище, покривна композиція особливо придатна для використання в якості прозорого покриття при обробці автомобілів та чистовій обробці, проте може забарвлюватися традиційними барвниками та використовуватися як монопокриття або як основне покриття, або навіть як нижнє покриття таке, як грунтовка або герметик. Ці покриття можуть також використовуватися у застосуваннях, що не відносяться до автомобільної сфери, таких, як застосування у промисловій та будівельній сферах. Особливою перевагою ізоціанатів (як захищених так і незахищених) представленого винаходу є те, що покриття, одержані з них, проявляють покращене тверднення, як це відображено підвищеним вмістом гелю при нижчих температурах твер 7 85841 днення, в порівнянні з подібними продуктами, виготовленими з біуретизованих ізоціанатів, де вода використовується як біуретизуючий агент. У наступних прикладах усі частини та проценти є ваговими, якщо не вказано нічого іншого, і використовувалися наступні матеріали: DESMO 800 - Desmophen 800 - поліестер з вмістом ОН, що становить 8,8%, 100% вмістом твердих речовин і в'язкістю приблизно 170000 сантипуаз, який можна придбати у компанії Bayer MaterialScience. CGL - CGL-052 L2 - світлопоглинальна речовина, що являє собою просторово-утруднений амін на основі гідроксилтриазину від компанії Ciba Specialty Chemicals, що постачається у вигляді дисперсії з 60% вмістом твердих речовин у ПМ ацетаті (монометилетер ацетату пропіленгліколю). Т-12 - Dabco Т-12 - дибутиліндилаурат - можна придбати у компанії Air Products. Т-928 - Tinuvin 928 - речовина, що поглинає ультрафіолетове випромінювання, на основі гідроксифенілбензотриазолу від компанії Ciba Specialty Chemicals. BYK-370 - 25% розчин твердого диметилполісилоксану, модифікованого гідроксизаміщеним поліестером, у суміші ксилен/циклогексанон/2феноксиетанол/лігроїн (75:7:7:1), що постачається компанією Byk-Chemie і одержаний для змочування підкладок. n-ВА/РМА/ЕЕР - суміш н-бутилацетату (CAS# 123-86-4), ПМ ацетату у пропорції 4:5:6 (CAS# 10865-6, також відома як монометилетер ацетату пропіленгліколю) та Ektapro EEP від компанії Eastman (CAS# 763-69-9, також відома як етил 3етоліпропіонат). Приклади У наступних прикладах Приклади 1, 3 та 5 є порівняльними. Поліізо 1 - У п'ятилітрову колбу з круглим дном, оснащену мішалкою, впускним отвором для азоту, термоелементом та нагрівачем, додавали 2500 частин (12,88ек.) поліізоціанату Desmodur N3300 (вільний від розчинника тример гександиізоціанату, у якого вміст ізоціанату (NCO) становив наближено 22 вагових %, а в'язкість становила приблизно 2500МПа×с при температурі 25°С, який можна придбати у компанії Bayer MaterialScience), 700 частин бутилацетату, 5 частин дибутилфосфатного каталізатора та 297 частин (2,30ек.) Ν,Νдибутиламіну і перемішували до утворення гомогенної суміші. Реакційну суміш підігрівали протягом однієї години при температурі 65°С, потім півгодини при температурі 90°С, потім - протягом п'яти годин при температурі 120°С, і нарешті - протягом двох годин при температурі 140°С. В кінці періоду нагрівання реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури. Вміст ізоціанату становив 10,5 вагових % (10,0% теоретичних). В'язкість при температурі 25°С становила 1980 сантипуаз. Функціональність становила приблизно шість ізоціанатних гр уп на молекулу. Поліізо 2 - У п'ятилітрову колбу з круглим дном, оснащену мішалкою, впускним отвором для азоту, термоелементом та нагрівачем, додавали 2550 частин (13,14ек.) поліізоціанату Desmodur N 3300, 450 частин бутилацетату, 0,128 частин дибу 8 тилфосфатного каталізатора та 16,60 частин (0,92ек.) дистильованої води і перемішували до утворення гомогенної суміші. Реакційну суміш нагрівали протягом однієї години при температурі 65°С, потім - протягом півгодини при температурі 90°С, потім - протягом півгодини при температурі 120°С, і нарешті - протягом семи годин при температурі 140°С. В кінці періоду нагрівання реакційну суміш о холоджували до кімнатної температури. Вміст ізоціанату становив 14,52 вагових % (14,16% теоретичних). В'язкість при температурі 25°С становила 6800 сантипуаз. Функціональність становила приблизно шість ізоціанатних груп на молекулу. Захи щений ІЗО 1 - У дволітрову колбу з круглим дном, оснащену мішалкою, впускним отвором для азоту, термоелементом, нагрівачем і додатковою вентиляційною трубкою, додавали 321 частин (0,80ек.) Поліізо 1, а 245,8 частин бутилацетату змішували у колбі та перемішували до утворення гомогенної суміші. 83 частини (0,86ек.) диметилпіразолу та 211,5 частин бутилацетату альтернативно додавали порціями протягом тридцяти хвилин. Температура зростала до 35°С. Вмикали нагрівач і температура підвищувалась до 70°С. Після чотирьох годин нагрівання при температурі 70°С, за допомогою інфрачервоного випромінювання не можна було виявити жодної ізоціанатної групи. В'язкість при температурі 20°С становила 226 сантипуаз. Густина становила 8,52 фунтів на кубічний галон. Обрахована еквівалентна маса становила приблизно 1077. Захи щений ІЗО 2 - Процедура була тією ж, що й для Захищеного ІЗО 1, за виключенням того, що використовували 303,8 частин (0,76ек.) Поліізо 1, 93,2 частин (1,92ек.) ε-капролактаму та 175,5 частин бутилацетату. Ε-капролактам використовували замість диметилпіразолу, використаного для Захи щеного ІЗО 1. В'язкість при температурі 25°С становила 294 сантипуаз. Густина становила 8,61 фунтів на кубічний галон. Обрахована еквівалентна маса становила 554. Захи щений ІЗО 3 - У цьому ізоціанаті захисним агентом був метилетилкетоксим. Процедура була тією ж, що й для Захищеного ІЗО 1 за виключенням того, що використовували 301,3 частин (0,75ек.) Поліізо 1, 67,1 частин (0,77ек.) метилетилкетоксиму та 206 частин бутилацетату. В'язкість при температурі 25°С становила 177 сантипуаз. Густина становила 8,24 фунтів на кубічний галон. Обрахована еквівалентна вага становила 750. Захи щений ІЗО 4 - У дволітрову колбу з круглим дном, оснащену мішалкою, впускним отвором для азоту, термоелементом, нагрівачем та додатковою вентиляційною трубкою, додавали 418,0 частин (1,70ек.) Поліізо 2 та 100,6 частин бутилацетату. Речовини перемішували до утворення гомогенної суміші. 195,8 частин (2,04ек.) диметилпіразолу та 208,4 частин бутилацетату альтернативно додавали порціями протягом тридцяти хвилин. Температура зростала до 35°С. Вмикали нагрівач і температура підвищувалась до 62°С. Після двох з половиною годин при температурі 62°С, за допомогою інфрачервоного випромінювання не можна було виявити жодної ізоціанат 9 85841 ної групи. В'язкість при температурі 20°С становила 110 сантипуаз. Густина становила 8,26 фунтів на кубічний галон. Обрахована еквівалентна маса становила 466. Захи щений ІЗО 5 - Процедура була тією ж, що й для Захи щеного ІЗО 4 за виключенням того, що використовували 462,8 частин (1,60ек.) Поліізо 2, 217,3 частин (1,92ек.) ε-капролактаму та 384,0 частин бутилацетату. В'язкість при температурі 25°С становила 333 сантипуаз. Густина становила 8,63 фунтів на кубічний галон. Обрахована еквівалентна маса становила 554. Захи щений ІЗО 6 - Процедура була тією ж, що й для Захи щеного ІЗО 4 за виключенням того, що використовували 491,7 частин (1,70ек.) Поліізо 2, 177,7 частин (2,04ек.) метилетилкетоксиму та 372,6 частин бутилацетату. В'язкість при температурі 25°С становила 302 сантипуази. Густина становила 8,22 фунтів на кубічний галон. Обрахована еквівалентна маса становила 511. Таблиця 1 нижче наводить досліджувані покривні композиції, а Таблиці 2-5 наводять результати, одержані з неї. Композиції наносили з використанням сифонного інжектора типу Binks 95 на вологу плівку з товщиною приблизно 4міл. Після термічної обробки протягом 15 хвилин здійснювали тверднення панелей відповідно до їх бажаних діапазонів температур. Тести, що проводилися, були наступними: Подвійне розтирання метилетилкетону: Молоток з фасонним бойком вагою 2 фунти обгортали кількома шарами марлі. Марлю просочували ме 10 тилетилкетоном. Молоток встановлювали на поверхні під кутом 90° і рухали назад і вперед протягом 4 секунд. Марлю повторно просочували метилетилкетоном через кожні 25 розтирань. Дослід проводили до руйнування покриття або до моменту часу, коли кількість розтирань досягала 200 раз. Реєстрували кількість розтирань, необхідну для руйн ування покриття. Вміст гелю: Плівки без покриття відомої маси поміщали у дротяні сита з нержавіючої сталі. Потім їх поміщали на 7 годин у киплячий ацетон для видалення будь-яких екстраговуваних речовин. Потім покривні плівки повторно зважували для визначення та повідомлення про загальну масу твердих залишків. Твердість по Герберту: Покриті скляні панелі поміщали на тестері твердості по Герберту Koenig і реєстрували кількість коливань маятника до тих пір доки кут його відхилення не ставав дуже малим. Усі покриття порівнювали із твердістю скла (172-185 коливань). Дряпання та Пошкодження: Вмикали прилад для вимірювання міцності покриття на стирання Atlas ААТСС, модель СМ-5. Шерстяну тканину (Atlas 14-9956-00) поміщали безпосередньо на акриловий палець. Потім на покриту панель наносили засіб для чищення Bon Ami, а надлишок видаляли. Після промивання та сушіння панелі на ній робили десять розтирань. Стійкість до пошкодження визначали збереженням 20% лиску при вимірюванні перпендикулярно до напрямку розтирань. Таблиця 1 Приклад Захищений ІЗО (в агов і частини), захищений ізо (в агов і частини), Desmo 800 (в агов і частини), Т-12 (в агов і частини), CGL (в агов і частини), Т-928 (в агов і частини), Вуk-370 (в агов і частини), n-ВА/РМА/ЕЕР 1 4 393,57 155,72 3,92 6,53 39,19 29,04 201,63 2 1 476,36 121,83 3,98 6,63 39,76 29,46 163,8 3 5 412,13 148,6 3,96 6,6 39,59 29,33 197,88 4 2 477,65 118,38 4 6,66 39,95 29,6 169,58 5 6 428,79 142,57 4 6,66 39,98 29,63 194,86 6 3 497,1 122,03 3,9 6,44 38,95 4 156,39 Таблиця 2 Приклад 1 2 3 4 5 Температура тв ерднення °F, подв ійне розтирання 235 липке 79 10 245 липке 96 39 248 250 25 255 128 117 62 260 25 265 172 83 105 270 75 275 147 142 164 280 144 290 163 295 5 305 25 315 27 325 191 335 170 6 30 25 65 84 76 Таблиця 3 Приклад 1 Температура тверднення, °F, гель 235 83 245 89,6 248 250 255 99,3 260 265 99 270 275 99,7 280 290 295 305 315 325 335 2 3 79,1 90,6 4 5 6 25,3 91,3 57,9 48,4 91,7 77,6 96,3 93,8 97,8 95,1 28 94 71 96,9 89,1 98,4 100 100 липке 0,3 73,3 100 100 11 85841 12 Таблиця 4 Приклад 1 Температура тверднення, °F, тверде 235 7 245 9 248 250 255 75 260 265 74 270 275 76 280 290 295 305 315 325 335 2 3 7 16 4 5 6 1 10 2 2 19 5 30 36 66 24 липке 32 липке 58 31 54 52 87 Комп’ютерна в ерстка Т. Чепелев а липке липке 6 100 79 Таблиця 5 Приклад Температура тверднення, °F, дряпання 175 194 212 230 235 245 248 255 265 275 295 305 315 325 335 1 2 3* 4 5 липке 58,2 96 93,2 13 97,8 92,7 91,8 89,4 90,7 93,1 88,4 91,1 91 100 99,5 100 95,7 100 100 липке липке 17,6 88 82 *не досліджувалось Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 6
ДивитисяДодаткова інформація
Назва патенту англійськоюBiuretized polyisocyanates and blocked biuretized polyisocyanates
Автори англійськоюRoesler Richard R., Berezkin Yuliya, Kinney Carol L., Martin Kyli, Shaffer Myron W.
Назва патенту російськоюПолиизоцианат, который содержит биуретовую группу, и полиизоцианат, который содержит защищенную биуретовую группу
Автори російськоюРослер Ричард Р., Березкин Юлия, Кинни Керол Л., Мартин Кайли, Шаффер Майрон У.
МПК / Мітки
МПК: C08G 18/78, C08G 18/80, C08G 18/00, C08G 18/79
Мітки: біуретову, поліізоціанат, захищену, групу, містить
Код посилання
<a href="https://ua.patents.su/6-85841-poliizocianat-shho-mistit-biuretovu-grupu-ta-poliizocianat-shho-mistit-zakhishhenu-biuretovu-grupu.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Поліізоціанат, що містить біуретову групу, та поліізоціанат, що містить захищену біуретову групу</a>
Попередній патент: Моноблокова тросова пломба
Наступний патент: Похідні бензімідазолу як інгібітори ванілоїдного рецептора 1 (vr1)
Випадковий патент: Короткозамикальний пристрій для перемикальних пристроїв середньої та високої напруги