Спосіб діагностики можливого перебігу туберкульозу легенів

Реферат: Спосіб діагностики можливого перебігу туберкульозу, який здійснюють шляхом дослідження показників крові. Проводять клінічний аналіз крові, за показниками якого розраховують гематологічний індекс інтоксикації за формулою Мі  Ю  П  С  л ГІІ   КL  Кшзе  Кер  КТр , Мо  Л  Е  Б де: Mi - мієлоцити (%); Ю - метамієлоцити (юні нейтрофіли) (%); П - паличкоядерні нейтрофіли (%); С - сегментоядерні нейтрофіли (%); Пл - плазматичні клітини (%); Мо - моноцити (%); Л - лімфоцити (%); E - еозинофіли (%); Б - базофіли (%). К L - поправочний коефіцієнт на рівень лейкоцитів; КШЗЕ - поправочний коефіцієнт на рівень ШЗЕ; К Эр - поправочний коефіцієнт на рівень еритроцитів; К Тр - поправочний коефіцієнт на рівень тромбоцитів. Сприятливий перебіг діагностують у хворих, у яких рівень ГІІ до лікування в межах норми або перевищує норму не більш ніж у 4 рази (до 8,8), а через 3 місяці лікування знижується до норми. Уповільнений перебіг діагностують у хворих, у яких рівень ПІ до лікування перевищує норму не більше ніж у 7 разів (до 15,4), а через 3 місяці лікування не знижується до норми. Несприятливий перебіг діагностують, якщо у хворих з вперше виявленим туберкульозом рівень ГІІ до лікування перевищує норму більш ніж в 7 разів і залишається значно підвищеним через 3 місяці лікування. UA 96483 U (54) СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ МОЖЛИВОГО ПЕРЕБІГУ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЛЕГЕНІВ UA 96483 U UA 96483 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до фтизіатрії і може бути використана для діагностики можливого перебігу туберкульозу легенів. Туберкульоз залишається одним з найпоширеніших інфекційних захворювань в Україні. Клінічна картина захворювання визначається синдромом інтоксикації, бронхолегеневими проявами, дихальною недостатністю і порушеннями всіх функціональних систем гомеостазу. Часом саме вираженість інтоксикації у хворих визначає результат виходу захворювання. Своєчасне прогнозування перебігу туберкульозу у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів дозволяє обґрунтувати вибір адекватного етіотропного і патогенетичного лікування, спрямованого на більш досконале розсмоктування туберкульозного процесу в легенях, і забезпечує при необхідності проведення своєчасної корекції лікувальних заходів. Відомий спосіб прогнозування перебігу туберкульозу (Патент RU № 2319961), суть якого полягає в тому, що у хворого визначають індекс повернення лаважної рідині, що визначається у відсотках як співвідношення отриманої лаважної рідині до кількості введеної, а також нейтрофільно-макрофагальний коефіцієнт, що визначається як співвідношення відносної кількості нейтрофілів до кількості альвеолярних макрофагів. При величині індексу повернення лаважної рідині, що становить менше або дорівнює 25 %, і підвищення нейтрофільномакрофагального коефіцієнта більше або рівного 1,0 прогнозують прогресування туберкульозного процесу. Використання способу дозволяє визначити тяжкість специфічного процесу і дає можливість прогнозувати ефективність лікувальних заходів. Недоліком даного методу є необхідність проведення інвазивного методу обстеження фібробронхоскопії трахеобронхіального дерева з забором лаважної рідині з подальшим проведенням додаткового дослідження. Відомий спосіб прогнозування перебігу туберкульозу у хворих з вперше виявленим туберкульозом легенів (Патент UA № 53338), який заснований на дослідженні периферичної крові. Визначають рівень специфічної сенсибілізації лімфоїдних клітин периферичної крові в реакції бласттрансформації лімфоцитів з туберкуліном (РБТЛ с PPD), коефіцієнт стимуляції мікобактеріями туберкульозу продукції супероксидного аніону моноцитами в тесті з нітросинім тетразолієм (КС НСТ) і коефіцієнт стимуляції мікобактеріями туберкульозу активності мієлопероксидази моноцитів (КС МПО). При показниках PPD-4,3 % і вище, КС НСТ-теста - 1,60 ум.од. і нижче, КС МПО - 0,75 ум.од. і нижче - прогнозують перебіг туберкульозу легенів зі швидкою інволюцією. При показниках РБТЛ с PPD-4,2 % і нижче, КС НСТ-теста - 1,61 ум.од. і вище, КС МПО - 0,76 ум.од. і вище - прогнозують перебіг туберкульозу легень із звичайної або уповільненою інволюцією. Недоліком даного способу є необхідність проведення додаткових методів дослідження та наявність спеціально навченого персоналу. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу діагностики можливого перебігу туберкульозу, в якому за рахунок використання додаткових показників не тільки білої, але і червоної крові досягається об'єктивізація різних параметрів стану хворого, за рахунок чого підвищується діагностична цінність способу. Поставлена задача вирішується в способі діагностики можливого перебігу туберкульозу, який здійснюють шляхом дослідження показників крові, згідно з корисною моделлю, проводять клінічний аналіз крові, за показниками якого розраховують гематологічний індекс інтоксикації (ПІ) за формулою: Мі  Ю  П  С  л ГІІ   КL  Кшзе  Кер  КТр , Мо  Л  Е  Б де: Mi - мієлоцити (%); Ю - метамієлоцити (юні нейтрофіли) (%); П - паличкоядерні нейтрофіли (%); С - сегментоядерні нейтрофіли (%); Пл - плазматичні клітини (%); Мо - моноцити (%); Л - лімфоцити (%); E - еозинофіли (%); Б - базофіли (%). К L - поправочний коефіцієнт на рівень лейкоцитів; КСОЭ - поправочний коефіцієнт на рівень ШЗЕ; 1 UA 96483 U К Эр - поправочний коефіцієнт на рівень еритроцитів; 5 10 15 20 25 30 35 К Тр - поправочний коефіцієнт на рівень тромбоцитів, сприятливий перебіг діагностують у хворих, у яких рівень ГІІ до лікування в межах норми або перевищує норму не більш ніж у 4 рази (до 8,8), а через 3 місяці лікування знижується до норми, уповільнений перебіг діагностують у хворих, у яких рівень ГІІ до лікування перевищує норму не більше ніж у 7 разів (до 15,4), а через 3 місяці лікування не знижується до норми, несприятливий перебіг діагностують, якщо у хворих з вперше виявленим туберкульозом рівень ГІІ до лікування перевищує норму більш ніж в 7 разів і залишається значно підвищеним через 3 місяці лікування. ГІІ є високо інформативним критерієм при визначенні ефективності лікування хворих неспецифічними запальними захворюваннями легень, як етіотропної, детоксикаційної, так і інших методів патогенетичної терапії. Його особливістю є проста формула обчислення і односпрямованість його змін при патології, а також висока чутливість навіть при невеликих деструктивних процесах у легенях. Відзначається сильний кореляційний зв'язок ГІІ з наявністю порожнин деструкції в легеневій тканині і помірний з мікобактеріовиділенням. Поправочні коефіцієнти дозволяють враховувати не тільки зміни лейкоцитарної формули, але і рівень ШЗЕ, рівень тромбоцитів і еритроцитів. Запропонований спосіб здійснюють таким чином. Всім пацієнтам перед початком лікування, через три місяці та через шість місяців з початку лікування проводять клінічний аналіз крові. Розраховують гематологічний індекс інтоксикації (ГІІ). Особливістю ГІІ є більш проста формула обчислення і односпрямованість його змін при патології, а також висока чутливість навіть при невеликих деструктивних процесах у легенях, розраховують гематологічний індекс інтоксикації за формулою Мі  Ю  П  С  л ГІІ   КL  Кшзе  Кер  КТр , Мо  Л  Е  Б де: Mi - мієлоцити (%); Ю - метамієлоцити (юні нейтрофіли) (%); П - паличкоядерні нейтрофіли (%); С - сегментоядерні нейтрофіли (%); Пл - плазматичні клітини (%); Мо - моноцити (%); Л - лімфоцити (%); E - еозинофіли (%); Б - базофіли (%). К L - поправочний коефіцієнт на рівень лейкоцитів; КСОЭ - поправочний коефіцієнт на рівень ШЗЕ; К Эр - поправочний коефіцієнт на рівень еритроцитів; 40 45 К Тр - поправочний коефіцієнт на рівень тромбоцитів. Сприятливий перебіг діагностують у хворих, у яких рівень ГІІ до лікування був в межах норми або перевищує норму не більш ніж у 4 рази (до 8,8), а через 3 місяці лікування знижується до норми. Уповільнений перебіг діагностують у хворих, у яких рівень ГІІ до лікування перевищує норму не більше ніж у 7 разів (до 15,4), а через 3 місяці лікування не знижується до норми. Несприятливий перебіг діагностують, якщо у хворих з вперше виявленим туберкульозом рівень ГІІ до лікування перевищує норму більш ніж в 7 разів і залишається значно підвищеним через 3 місяці лікування. Поправочні коефіцієнти були отримані при дослідженні 247 хворих. При неможливості обчислення поправочних коефіцієнтів їх рівень умовно прирівнюється до 1,0. 50 2 UA 96483 U Таблиця поправочних коефіцієнтів: Лейкоцити, •10 /л КЛ 1,0-1,59 1,6-1,99 2,0-2,59 2,6-2,99 3,0-3,59 3,6-3,79 3,8-3,99 4,0-8,0 8,1-10 10,1-15 15,1-20 6,0 5,0 4,0 3,0 2,0 1,4 1,2 1 1,2 1,6 2,0 ШЗЕ, мм/час 1-15 16-20 21-25 26-30 31-35 36-40 41-45 46-50 51-55 56-60 61-65 20,1-25 25,1-30 30,1-35 ••• 3,0 4,0 5,0 ••• 66-70 71-75 76-80 81-85 9 5 10 15 20 25 30 35 40 КСОЭ 1 1,1 1,2 1,3 1,5 1,7 1,9 2,1 2,3 2,5 2,7 Еритроцити, 12 •10 /л 1,0-1,59 1,6-1,99 2,0-2,59 2,6-2,99 3,0-3,59 3,6-5,5 2,9 3,1 3,3 3,5 9 КЭр Тромбоцити, •10 /л КТр 5,0 4,0 3,0 2,0 1,4 1 180-320 160-179 140-159 120-139 1 1,4 1,8 2,2 ••• ••• ГІІ  (П  С) /(Мо  Л  Е)  К Л  КШЗЕ  КЕр  К Тр Можливий спрощений варіант обчислення . В результаті клінічних аналізів крові 122 здорових осіб були встановлені межі норми ГІІ: від 0,5 до 2,2 од. (в середньому 1,40±0,036). Клінічний приклад 1, (ефективне лікування). Хворий Ш, 42 роки. Діагноз: ВДТБ (06.03.2012) верхньої частки лівої легені (інфільтративний) Дестр+МБТ+М+К+Резист-Гист0 Кат1 Ког1 (2012). 3 Об'єм порожнини деструкції - 7 см . Клінічний аналіз крові перед початком лікування: еритр. 12 9 - 3,4 × 10 /л; Нb-131 г/л; л-ти - 9,7 × 10 /л; е - 3 %, п - 5 %, с - 54 %, л - 36 %, м - 2 %; ШЗЕ - 27 9 мм/час; тромб. - 270×10 /л; ГІІ=3,14, т.е. перевищує норму в 1,5 рази і відповідає тяжкості стану хворого з великим об'ємом деструкції і бактеріовиділенням. 3 Через 3 міс. лікування: МБТ- М- К-, Резист-, об'єм порожнини деструкції - 3,2 см . Клін. ан. 12 9 крові: еритр. - 3,6 × 10 /л; Нb-121 г/л; л-ти - 7,9 × 10 /л; е - 2 %, п - 3 %, с - 57 %, л - 31 %, м 9 7 %; ШЗЕ - 24 мм/час; тромб. - 260×10 /л; ГІІ = 1,8 од, т.е. через 3 міс. лікування ГІІ став в межах норми. 12 Через 6 міс. лікування: МБТ- М- К-, Резист-, Дестр-. Клін. ан. крові: еритр. - 4,2 × 10 /л; Нb9 130 г/л; л-ти - 6,2 × 10 /л; е - 3 %, п - 2 %, с - 53 %, л - 37 %, м - 5 %; ШЗЕ - 42 мм/час; тромб. 9% 290×10 ; ГІІ = 1,22 од, тобто індекс ще зменшився і залишився у межах норми. Таким чином, у хворого з вперше діагностованим інфільтративним туберкульозом верхньої частки лівої легені в фазі розпаду з бактеріовиділенням лікування за стандартною схемою виявилося ефективним - бактеріовиділення припинилося на 3-му місяці лікування, порожнина розпаду перестала визначатися на 6-му місяці лікування, ГІІ нормалізувався раніше, ніж закрилася порожнину розпаду, на 3-му місяці лікування. Клінічний приклад 2, (сповільнений перебіг). Хворий Л, 32 роки. Діагноз: ВДТБ (06.03.2012) верхньої частки лівої легені (інфільтративний) Дестр+ МБТ+ М+ К+ Резист- Гист0 Кат1 Ког1 (2006). Об'єм порожнини деструкції - 7,2 см3. Клінічний аналіз крові перед початком лікування: 12 9 еритр. - 4,4 × 10 /л; Нb-138 г/л; л-ти - 8,4 × 10 /л; е - 1 %, п - 1 %, с - 71 %, л - 21 %, м - 6 %; 9 ШЗЕ - 21 мм/год.; тромб. - 280 × 10 /л; ГІІ = 3,7, тобто перевищує норму більш ніж в 1,5 рази і відповідає тяжкості стану хворого з великим об'ємом деструкції і бактеріовиділенням. Через 3 місяці лікування: МБТ- М- К-, Резист-, об'єм порожнини деструкції - 0,8 см. Клін. ан. крові: еритр. 9 - 4,2×10 /л; Нb-134 г/л; л-ти - 5,3 × 10 /л; е - 8 %, п - 1 %, с - 64 %, л - 21 %, м - 6 %; ШЗЕ - 4 9 мм/год.; тромб. - 265 × 10 /л; ГІІ = 1,86 од, тобто через 3 місяці лікування ГІІ став в межах норми. Через 6 місяців лікування: МБТ- М- К-, Резист-, об'єм порожнини деструкції - 0,4 см3. 12 Клінічний аналіз крові: еритр. - 4,5 × 10 /л; Нb-150 г/л; л-ти - 8,2×10 %; е - 3 %, п - 5 %, с - 63 %, л - 25 %, м - 4 %; ШЗЕ - 32 мм/год.; тромб. - 280×10 %; ГІІ = 3,83 од; тобто індекс знову став вище норми. Таким чином, у хворого з вперше діагностованим інфільтративним туберкульозом верхньої частки лівої легені в фазі розпаду з бактеріовиділенням, лікування за стандартною схемою 3 UA 96483 U 5 10 15 20 25 30 35 40 виявилося ефективним - бактеріовиділення припинилося на 3-му місяці лікування, однак порожнина деструкції, зменшившись в обсязі, продовжувала визначатися на 6-му місяці лікування, рівень ГІІ на 6-му місяці лікування також був вище норми. Клінічний приклад 3, (неефективне лікування). Хворий Ж, 44 роки. Діагноз: ВДТБ (13.03.2012) верхньої частки лівої легені (інфільтративний) Дестр+ МБТ+ М+ К+ Резист- Гист0 Кат1 Ког1 (2006). 3 Об'єм порожнини деструкції - 7 см . Клінічний аналіз крові перед початком лікування: еритр. 12 - 3,6 × 10 /л; Нb-105 г/л; л-ти - 8,0×10 %; е - 2 %, б - 1 %, п - 1 %, с - 59 %, л - 31 %, м - 6 %; 9% тромб. - 280×10 ; ШЗЕ - 59 мм/час; ГІІ = 3,75; тобто перевищував норму. 3 Через 3 місяці лікування: МБТ+ М- К+, Резист-, об'єм порожнини деструкції - 3,2 см . Клін. 12 ан. крові: еритр. - 3,5×10 /л; Нb-111 г/л; л-ти - 8,3×10 %; e-2 %, п - 1 %, с - 67 %, л - 26 %, м 9% 4 %; ШЗЕ - 28 мм/год.; тромб. - 220×10 ; ГІІ = 4,65 од; тобто при триваючому бактеріовиділенні і збереженій деструкції ГІІ через 3 місяці лікування збільшився. Через 6 місяців лікування: МБТ+ 3 12 % М- К+, Резист-, об'єм порожнини деструкції - 3,2 см . Клін. ан. крові: еритр. - 3,8 × 10 ; Нb-111 9% г/л; л-ти - 10,2×10 ; е - 1 %, п - 1 %, с - 63 %, л - 32 %, м - 3 %; ШЗЕ - 42 мм/год.; тромб. 300×10 %; ГІІ = 5,40 од; тобто при неефективному лікуванні ГІІ через 6 міс. лікування залишався більш ніж в 2 рази вище норми. Таким чином, у хворого з вперше діагностованим інфільтративним туберкульозом верхньої частки лівої легені в фазі розпаду з бактеріовиділенням, лікування за стандартною схемою виявилося неефективним - бактеріовиділення тривало на 3-му та 6-му місяцях лікування, порожнина розпаду до 3-го місяця лікування зменшилася в обсязі і зберігалася на 6-му, ПІ протягом 6 місяців був закономірно вище норми. При ефективному лікуванні (припинення мікобактеріовиділення і закриття порожнин деструкції на різних термінах основного курсу 6-місячної хіміотерапії) початковий рівень ГІІ був підвищений в середньому у 3,8 рази по відношенню до середніх нормальних показників у здорових осіб (