Застосування деферипрону для лікування та попередження пов’язаних із залізом очних розладів

Реферат: Винахід стосується місцевого застосування в око деферипрону для попереджання або лікування, пов′язаного із залізом очного порушення. Застосування може бути використано для одержання медикаменту або у способі попереджання залізо-індукованого ушкодження ока суб'єкта, де залізо-індуковане ушкодження ока пов′язане із пов′язаним із залізом очним порушенням, що включає місцеве введення в око суб'єктові профілактично ефективної кількості деферипрону. UA 103366 C2 (12) UA 103366 C2 UA 103366 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Галузь техніки Цей винахід стосується лікування пов'язаних із залізом очних розладів та профілактики пов'язаних із залізом очних розладів. Більш конкретно, цей винахід стосується застосування деферипрону для лікування та профілактики ушкоджень ока, пов'язаних із залізом та/або неправильним метаболічним перетворенням заліза в оці. Обґрунтування винаходу У CA 2,642,778 описана терапевтично ефективна кількість деферипрону чи деферазироксу або їхніх фізіологічно прийнятних солей для попереджання, стабілізування, лікування або усунення залізо-індукованої атаксії Фридрейха, що є наслідком мітохондрійного залізоіндукованого ушкодження, у пацієнтів для переважного зниження запасів заліза у мітохондріях, а також для лікування інших станів, що уражують мозок, де ключовим елементом в утворенні результуючої патології є внутрішньоклітинне неправильне перетворення заліза. У CA 2,642,778 також описано, що у ще одному втіленні станом, що його лікують, є дегенерація жовтої плями. У US 2008/0279913 описаний спосіб лікування вікової дегенерації жовтої плями, сліпоти або глаукоми із застосуванням хелатора заліза саліцилальдегід ізонікотиноїл гідразону (SIH). Крім того, у US 2008/0279913 описаний спосіб лікування окислювального навантаження сітківки у суб'єкта, що включає контактування сітківки з ефективною кількістю хелатора заліза, причому згаданим хелатором є SIH, піридоксал ізонікотиноїл гідразон (PIH), N-(2-гідроксибензил)-L-серин (HB-Ser), десферіоксамін (DF) або їхні поєднання. У WO 2007/118276 описане лікування та профілактика дегенеративних захворювань сітківки. Більш конкретно, WO 2007/118276 пропонує спосіб попереджання, зниження ризику розвитку або лікування чи полегшення симптомів вікової дегенерації жовтої плями (ВДЖП) або споріднених станів сітківки у ссавців і, зокрема, у людей. У WO 2007/118276 також передбачені терапевтичні композиції, що забезпечують залежне від дози або дозо-специфічне введення агентів, що є корисними у лікуванні та профілактиці вікової дегенерації жовтої плями або споріднених дегенеративних станів сітківки. Суть винаходу Цей винахід частково ґрунтується на розумінні того, що деферипрон, введений місцево чи перорально, може попереджати ушкодження ока суб'єкта, який має ризик розвитку залізоіндукованого ушкодження ока, шляхом надання суб'єктові перорально доступного або такого, що наноситься місцево, деферипрону. У деяких випадках залізо-індуковане ушкодження в оці вже може мати місце, і при застосуванні деферипрону можна запобігти подальшому ушкодженню ока. Цей винахід також частково ґрунтується на розумінні, що деферипрон при місцевому нанесенні на око може лікувати пов'язані із залізом очні порушення без побічних ефектів, що іноді пов'язані з пероральним введенням деферипрону. Пов'язані із залізом очні порушення та/або залізо-індуковані ушкодження можуть бути наслідком біохімічного неправильного перетворення заліза, як таке, що може трапитись внаслідок дефіциту клітинних транспортерів заліза для виведення заліза з клітини або через неадекватність білків, які зв'язують залізо, що спричиняє підвищену лабільність заліза, яка призводить до утворення особливих активних форм кисню. Поява лабільного заліза може також бути наслідком крововиливу на мікроскопічному або макроскопічному рівнях в око або його складові тканини. Біохімічні та/або фізичні механізми можуть призводити до залізо-індукованого ушкодження. Деферипрон, введений перорально або місцево, може лікувати стан та/або попереджати залізо-індуковане ушкодження шляхом втручання до механізму залізо-індукованої токсичності при таких очних порушеннях. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене застосування деферипрону для лікування залізо-індукованого очного порушення, вибраного з групи, що складається із: глаукоми, катаракти, діабетичної ретинопатії, спадкової дегенерації сітківки, відшарування сітківки, ішемічної ретинопатії, спричиненої закупорюванням вен або артерій сітківки, ішемічної очної невропатії, ретробульбарного невриту і травматичної очної невропатії. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене застосування деферипрону для одержання медикаменту для лікування пов'язаного із залізом очного порушення, вибраного з групи, що складається із: глаукоми, катаракти, діабетичної ретинопатії, спадкової дегенерації сітківки, відшарування сітківки, ішемічної ретинопатії, спричиненої закупорюванням вен або артерій сітківки, ішемічної очної невропатії, ретробульбарного невриту і травматичної очної невропатії. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене описане тут застосування, при якому деферипрон підходить для перорального введення. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене описане тут застосування, при 1 UA 103366 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 якому деферипрон підходить для місцевого введення. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений спосіб лікування пов'язаного із залізом очного порушення, вибраного з групи, що складається із: глаукоми, катаракти, діабетичної ретинопатії, спадкової дегенерації сітківки, відшарування сітківки, ішемічної ретинопатії, спричиненої закупорюванням вен або артерій сітківки, ішемічної очної невропатії, ретробульбарного невриту і травматичної очної невропатії, який включає введення терапевтично ефективної кількості деферипрону в око суб'єкта, що має пов'язане із залізом очне порушення. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому деферипрон вводять перорально. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому деферипрон вводять місцево. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене застосування деферипрону, що підходить для місцевого введення, для лікування пов'язаних із залізом очних порушень. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене застосування деферипрону, що підходить для місцевого введення, для одержання медикаменту для лікування пов'язаних із залізом очних порушень. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене описане тут застосування, при якому пов'язане із залізом очне порушення вибирають з групи, що складається із вікової дегенерації жовтої плями, глаукоми, катаракти, діабетичної ретинопатії, спадкової дегенерації сітківки, відшарування сітківки, ішемічної ретинопатії, спричиненої закупорюванням вен або артерій сітківки, ішемічної очної невропатії, ретробульбарного невриту і травматичної очної невропатії. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене описане тут застосування, в якому пов'язаним із залізом очним порушенням є вікова дегенерація жовтої плями. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене описане тут застосування, в якому вікова дегенерація жовтої плями є ексудативною. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене описане тут застосування, в якому вікова дегенерація жовтої плями є не-ексудативною. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений спосіб лікування пов'язаних із залізом очних порушень, який включає місцеве введення терапевтично ефективної кількості деферипрону в око суб'єкта, що має пов'язане із залізом очне порушення. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому пов'язане із залізом очне порушення вибирають із групи, що складається з вікової дегенерації жовтої плями, глаукоми, катаракти, діабетичної ретинопатії, спадкової дегенерації сітківки, відшарування сітківки, ішемічної ретинопатії, спричиненої закупорюванням вен або артерій сітківки, ішемічної очної невропатії, ретробульбарного невриту і травматичної очної невропатії. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому пов'язаним із залізом порушенням є вікова дегенерація жовтої плями. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому вікова дегенерація жовтої плями є ексудативною. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому вікова дегенерація жовтої плями є не-ексудативною. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому суб'єкта попередньо лікували від пов'язаного із залізом очного порушення. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому суб'єкта попередньо лікували від вікової дегенерації жовтої плями. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене застосування деферипрону для попереджання залізо-індукованого ушкодження ока. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене застосування деферипрону для одержання медикаменту для попереджання залізо-індукованого ушкодження ока. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене описане тут застосування, при якому залізо-індукованим ушкодженням ока є фізична деформація сітківки. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене описане тут застосування, в якому фізичною деформацією сітківки є рубцювання. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене описане тут застосування, в якому залізо-індукованим ушкодженням ока є аномальний ріст судин. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене описане тут застосування, в якому залізо-індуковане ушкодження ока також пов'язане із пов'язаним із залізом очним порушенням, вибраним із групи, що складається з вікової дегенерації жовтої плями, глаукоми, катаракти, 2 UA 103366 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 діабетичної ретинопатії, спадкової дегенерації сітківки, відшарування сітківки, ішемічної ретинопатії, спричиненої закупорюванням вен або артерій сітківки, ішемічної очної невропатії, ретробульбарного невриту і травматичної очної невропатії. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене описане тут застосування, в якому залізо-індуковане ушкодження ока також пов'язане з віковою дегенерацією жовтої плями. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене описане тут застосування, в якому вікова дегенерація жовтої плями є ексудативною. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене описане тут застосування, в якому вікова дегенерація жовтої плями є не-ексудативною. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене описане тут застосування, в якому деферипрон підходить для перорального введення. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене описане тут застосування, в якому деферипрон підходить для місцевого введення. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений спосіб попереджання залізоіндукованого ушкодження ока суб'єкта, який має ризик залізо-індукованого ушкодження ока, що включає введення суб'єктові профілактично активної кількості деферипрону. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому ушкодженням ока є фізична деформація сітківки. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому фізичною деформацією сітківки є рубцювання. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому ушкодженням ока є аномальний ріст судин. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому залізо-індуковане ушкодження ока пов'язане із пов'язаним із залізом очним порушенням, вибраним із групи, що складається з вікової дегенерації жовтої плями, глаукоми, катаракти, діабетичної ретинопатії, спадкової дегенерації сітківки, відшарування сітківки, ішемічної ретинопатії, спричиненої закупорюванням вен або артерій сітківки, ішемічної очної невропатії, ретробульбарного невриту і травматичної очної невропатії. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому залізо-індуковане ушкодження ока пов'язане з віковою дегенерацією жовтої плями. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому вікова дегенерація жовтої плями є ексудативною. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому вікова дегенерація жовтої плями є не-ексудативною. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому суб'єкта попередньо лікували від ушкодження ока, пов'язаного із залізом. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому суб'єкта попередньо лікували від вікової дегенерації жовтої плями. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому деферипрон вводять перорально. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому деферипрон вводять місцево. Інші аспекти та ознаки цього винаходу будуть очевидними для спеціаліста у цій галузі після ознайомлення із наведеним далі описом конкретних втілень винаходу у поєднанні з доданими кресленнями. Короткий опис креслень Фігура 1 є два мікрографіка з високою освітленістю пластичних ділянок товщиною 1 мкм сітківки системних мишей з подвійною модифікацією гена Цф/Геф (ПМГ), зафарбованих толуїдином синім. На верхній панелі показана сітківка миші, яку не лікували, віком 13 місяців, а на нижній панелі показана сітківка миші з модифікацією гена Цф/Геф, віком 14 місяців, яку лікували пероральним деферипроном впродовж 5 місяців. Фігура 2 є два графіка, на яких показана відносна квантифікація рівнів рецептору трансферину (РТф) мРНК у сітківці та пігментному епітелії сітківки (ПЕС)/судинній оболонці ока диких мишей, яких лікували і яких не лікували деферипроном, у сітківці (Фіг. 2A) та ПЕС/судинній оболонці ока (Fig. 2B). Фігура 3 є графік, що ілюструє кількість матричної рибонуклеїнової кислоти рецептору трансферину (мРНК РТф) у ПЕС/судинній оболонці ока в оці, яке лікували, та в оці, яке не лікували. Графічне позначення величини помилки представляє стандартне відхилення трьох ПЦР реакцій із застосуванням тієї самої проби матриці мРНК. Фігура 4 ілюструє три плями Перла в сітківці 7-ми і 13-місячних мишей з ПМГ, яких не 3 UA 103366 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 лікували (відповідно Фіг. 4A і 4B), та в сітківці 13-місячної миші з ПМГ, яку лікували (Фіг. 4C). На Фігурах використані такі скорочення: RPE – ПЕС, пігментний епітелій сітківки; ONL – ЗШЯ, зовнішній шар ядра; OPL – ЗСШ, зовнішній сіткоподібний шар; IPL – ВСШ, внутрішній сіткоподібний шар; GCL – ШГК, шар гангліозних клітин. Вимірювальна лінійка: 50 мкм. Фігура 5 є дванадцять мікрографіків з високою освітленістю пластичних ділянок сітківки мишей з ПМГ, яких лікували та не лікували деферипроном, і мишей дикого типу. На Фіг. 5C, 5F і 5I показані результати 12-ти і 13-місячних тварин, яких не лікували; на Фіг. 5A, 5D, 5G і 5J показані результати мишей з ПМГ, яких лікували, такого самого віку і старше, які отримували 1 мг/мл деферипрону внутрішньо у питній воді впродовж 6-9 місяців; на Фіг. 5B, 5E, 5H і 5K показана патологія, виявлена в сітківці тих самих тварин, як на Фіг. 5A, 5D, 5G і 5J, але у ділянці, що проявляє найсерйознішу патологію з тих, що були виявлені в усіх досліджуваних ділянках. На Фігурі 5L показана сітківка миші дикого типу, що проявляє нормальну гістологію у 18 місяців. На Фігурах 5A-5K використані такі скорочення: RPE – ПЕС, пігментний епітелій сітківки; ONL – ЗШЯ, зовнішній шар ядра; OPL – ЗСШ, зовнішній сіткоподібний шар; IPL – ВСШ, внутрішній сіткоподібний шар; GCL – ШГК, шар гангліозних клітин. Вимірювальна лінійка: 50 мкм. Фігура 6 є графік, на якому показані показники гематокриту у мишей з ПМГ, яких лікували та яких не лікували деферипроном. Фігура 7 є крива виживаності Каплана-Мейера для мишей з ПМГ, яких лікували та яких не лікували деферипроном. Докладний опис В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачено застосування деферипрону, що підходить для місцевого введення, такого як у складі очних крапель, для лікування залізоіндукованого ушкодження ока. Це застосування може бути використане для одержання медикаменту. Також передбачений спосіб лікування залізо-індукованого ушкодження ока суб'єкта, який має залізо-індуковане ушкодження ока, що включає місцеве введення суб'єктові терапевтично ефективної кількості деферипрону. Підходящі місцеві фармацевтичні композиції можуть бути одержані методами, відомими у цій галузі, а спосіб їхнього введення і дозування може бути визначений досвідченим лікарем. Відомо багато підходящих складів, у тому числі полімерні або білкові мікрочастки, в яких інкапсульована сполука, що має бути вивільнена, мазі, пасти, гелі, гідрогелі або розчини, які можуть бути використані місцево або локально для введення сполуки. Багато методик, відомих спеціалістові у цій галузі, описані у Remington: the Science & Practice of Pharmacy автора Альфонсо Геннаро (Alfonso Gennaro), 20-те вид., Lippincott Williams & Wilkins, (2000). Підходящі очні композиції можуть бути одержані розчиненням деферипрону у воді або інших підходящих для використання в офтальмології носіях. Часто до очних композицій, що містять деферипрон, може бути включена карбоксиметилцелюлоза. Наприклад, і без обмеження, підходяща очна композиція може містити терапевтично або профілактично ефективну кількість деферипрону, розчиненого у воді разом з 0,5 %-ною карбоксиметилцелюлозою. Інші підходящі місцеві композиції включають очні композиції, відомі спеціалістові у цій галузі. У клінічній практиці були схвалені пероральні дози від 75 до 100 мг/кг/доба для лікування суб'єктів, які мають таласемію. Суб'єкт вагою 50 кг може отримувати декілька грамів ліків щодня. Деферипрон може індукувати агранулоцитоз близько в 1 % пацієнтів з таласемією, яких лікували цими ліками в таких дозах. Застосування очних крапель деферипрону змінює концентрації рецептору трансферину, що свідчить про зниження внутрішньоклітинного заліза в оці. Краплі можуть бути введені у концентрації 1-100 мг/мл деферипрону тричі на день. Період напіврозкладу деферипрону становить лише близько 2 годин у людей. Багаторазове дозування із застосуванням деферипрону для місцевого введення, такого як очні краплі, не спричиняє накопичення деферипрону. При введенні багаторазових, менших доз деферипрону безпосередньо в око може бути знижений ризик пригнічення діяльності кісткового мозку та агранулоцитозу у суб'єктів, яких лікували від пов'язаних із залізом очних порушень із застосуванням деферипрону для місцевого введення, у порівнянні з деферипроном для перорального введення. Звичайним негативним ефектом, що його виявляли у пацієнтів з таласемією, які приймали деферипрон перорально, є нудота та блювання внаслідок шлунковокишкового подразнення, що не притаманно деферипрону для місцевого введення. Отже, місцевий спосіб введення має перевагу щодо зниження ризику виникнення побічних ефектів, пов'язаних із застосуванням деферипрону іншими шляхами введення. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачене застосування деферипрону, що підходить для перорального та/або місцевого введення, для попереджання залізо-індукованого ушкодження ока. Застосування може бути використане для одержання медикаменту. Також передбачений спосіб попереджання залізо-індукованого ушкодження ока суб'єкта, який має 4 UA 103366 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ризик залізо-індукованого ушкодження ока, що включає пероральне та/або місцеве введення суб'єктові профілактично ефективної кількості деферипрону. Підходящі фармацевтичні композиції можуть бути одержані методами, відомими у цій галузі, а спосіб їхнього введення і дозування можуть бути визначені досвідченим лікарем. При парентеральному введенні сполука може бути введена в таблетці, капсулі або розчинена у рідкій формі. Таблетка або капсула може бути у форматі негайного вивільнення чи мати ентеросолюбільне покриття, або бути композицією для подовженого вивільнення. Відомо багато підходящих композицій, у тому числі полімерні або білкові мікрочастки, в яких інкапсульована сполука для вивільнення, мазі, пасти, гелі, гідрогелі або розчини, які можуть бути використані місцево або локально для введення сполуки. Можуть знадобитися методики, специфічні для очних розчинів, включаючи встановлення рівня pH до 7,4 (у межах від 5,4 до 8,4) та відповідне застосування буферів, врегулювання осмотичної концентрації розчину до приблизно ізотонічної; додавання підходящих бактеріостатичних агентів; застосування асептичних та/або стерильних методик і відповідних методів, відомих спеціалістові у галузі складання місцевих засобів для нанесення на око. Багато методик, відомих спеціалістові у цій галузі, описані у Remington: the Science & Practice of Pharmacy автора Альфонсо Геннаро (Alfonso Gennaro), 20-те вид., Lippincott Williams & Wilkins, (2000). Залізо-індуковане ушкодження ока може бути наслідком біохімічного неправильного перетворення заліза. Необмежувальними прикладами факторів, що можуть спричинити неправильне перетворення заліза, яке може бути причиною залізо-індукованого ушкодження ока, є дефіцит клітинних транспортерів заліза або неадекватність білків, що зв'язують залізо. Залізо-індуковане ушкодження ока також може бути наслідком крововиливу на мікроскопічному або макроскопічному рівнях в око або його складові тканини. Залізо, що зустрічається нормально або аномально, яке може бути залучене до пов'язаних із залізом очних порушень або бути пов'язаним з ними, може бути виявлено у будь-якій частині ока, як у внутрішньоклітинній, так і позаклітинній, включаючи, але не обмежуючись цим, у тканині сітківки, тканині рогівки, тканині кришталика ока та інших тканинах, а також у різних видах клітин ока, таких як пігментний епітелій сітківки (ПЕС) та інші клітини ока. Пов'язані із залізом порушення можуть стосуватись перенавантаження та/або відкладення очного заліза та/або також можуть стосуватись залізо-індукованого окислювального навантаження, спричиненого нормальними рівнями заліза в оці. Такі нормальні рівні заліза можуть бути залізом, яке неправильно перетворюється. Необмежувальними прикладами пов'язаних із залізом очних хвороб, пов'язаних з окислювальним навантаженням, є дегенерація жовтої плями, глаукома, катаракта, діабетична ретинопатія, спадкова дегенерація сітківки, відшарування сітківки, ішемічна ретинопатія, спричинена закупорюванням вен або артерій сітківки, ішемічна очна невропатія, ретробульбарний неврит і травматична очна невропатія. Такі очні хвороби можна лікувати із застосуванням деферипрону. Суб'єктами, які мають ризик розвитку пов'язаного із залізом ушкодження, є, без обмеження, суб'єкти, які мають розвиток одного з: дегенерації жовтої плями, глаукоми, катаракти, діабетичної ретинопатії, спадкової дегенерації сітківки, відшарування сітківки, ішемічної ретинопатії, спричиненої закупорюванням вен або артерій сітківки, ішемічної очної невропатії, ретробульбарного невриту і травматичної очної невропатії. Іншим необмежувальним прикладом суб'єкта, який має ризик розвитку залізо-індукованого ушкодження ока, є суб'єкт, який нещодавно мав хірургічну операцію на оці, таку, але не обмежуючись цим, як лазерна місцева хірургічна операція з видозмінення рогівки для коригування аномалії рефракції (LASIK). При таких операціях залізо може бути виявлене на межі ампутованої зони. Іншим прикладом суб'єкта, який має ризик розвитку залізо-індукованого ушкодження ока, є суб'єкт, який нещодавно мав хірургічну операцію, що супроводжувалася капілярним крововиливом, у тому числі, але не обмежуючись цим, операцію з приводу катаракти, глаукоми та відшарування сітківки. Іншим прикладом суб'єкта, який має ризик розвитку залізо-індукованого ушкодження ока, є суб'єкт, якого діагностували як такого, що має дегенерацію жовтої плями, або такого, що має ризик її виникнення. Суб'єкт може мати ризик ексудативної дегенерації жовтої плями. Суб'єкт може мати не-ексудативну дегенерацію жовтої плями. Дегенерація жовтої плями, яку часто називають ВДЖП (вікова дегенерація жовтої плями), спричиняє прогресивне руйнування жовтої плями. Жовта пляма є частиною ока (і, зокрема, частиною сітківки), що відповідає за гострий, центральний зір, необхідний для читання або кермування. При ВДЖП втрата центрального зору може бути наслідком прогресивного руйнування жовтої плями. Дегенерацію жовтої плями можна діагностувати або як не-ексудативну (суху), або як 5 UA 103366 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ексудативну (вологу). При ексудативній формі відбувається ріст нових кровоносних судин у цій ділянці, такій як жовта пляма, де звичайно їх немає у здорових суб'єктів. Ексудативна форма захворювання звичайно спричиняє більш серйозну втрату зору. Не-ексудативна ВДЖП часто є ранньою стадією хвороби і може бути наслідком або старіння, або потоншання тканин жовтої плями, відкладання пігмента (що часто включає залізо) у жовтій плямі, чи поєднання обох процесів. Не-ексудативну ВДЖП можна діагностувати, коли з відкладень або чужорідних речовин починають утворюватись жовтуваті плями, відомі як старечі бляшки. Відкладення або чужорідні речовини часто потрапляють від зруйнованої тканини. Це часто має місце навколо жовтої плями. Поступова втрата центрального зору може відбуватись при сухій дегенерації жовтої плями, але вона не є настільки серйозною, як симптоми ексудативної ВДЖП. Не-ексудативна ВДЖП може прогресувати до більш запущеної та руйнівної форми очної хвороби, що її називають ексудативною ВДЖП. Суб'єкти, які мають не-ексудативну ВДЖП, можуть бути суб'єктами, які мають ризик розвитку пов'язаного із залізом ушкодження ока, пов'язаного з ексудативною ВДЖП. При ексудативній ВДЖП ростуть нові кровоносні судини (неоваскуляризація). Ексудативна ВДЖП має місце при утворенні аномальних кровоносних судин і протіканні крові до задньої частини ока. Неоваскуляризація аномальних кровоносних судин може відбуватись під сітківкою, і нові кровоносні судини можуть протікати та виливати кров у навколишню зону. Таке протікання може спричиняти відкладення заліза. Таке протікання може спричиняти постійне руйнування ока. У багатьох випадках протікання руйнує чутливі до світла клітини сітківки, які відмирають і створюють сліпі плями при центральному зору. Вважають, що така діяльність негативно впливає на жовту пляму, де відбувається гостре фокусування. Неоваскуляризація є основним процесом, який вважають таким, що пов'язаний з ексудативною ВДЖП та аномальним ростом кровоносних судин. Цей процес утворює рубцювання і часто спричиняє серйозну втрату центрального зору. Ексудативну ВДЖП поділяють на дві категорії: класична та латентна. При класичній ексудативній ВДЖП неоваскуляризація та рубцювання часто проявляються дуже чітко, і вона має окреслені контури, які можна спостерігати позаду сітківки. Цей тип ексудативної ВДЖП іноді називають класичною хоріоїдальною неоваскуляризацією. При латентній ексудативній ВДЖП неоваскуляризація позаду сітківки не є настільки чіткою та окресленою, як при класичній ексудативній ВДЖП. Протікання з кровоносних судин є менш очевидним при латентній ексудативній ВДЖП у порівнянні з класичною ексудативною ВДЖП і звичайно воно спричиняє менш серйозну втрату зору, ніж класична ексудативна ВДЖП. Багато форм дегенерації жовтої плями пов'язані зі старінням і відповідним погіршенням тканини ока, що має вирішальне значення для гарного зору. Пропонували зв'язок між розвитком дегенерації жовтої плями та присутністю варіанту гену, відомого як комплементний фактор H (КФH). Варіанти іншого гену, комплементного фактору B, також можуть бути пов'язані з розвитком ВДЖП. Погіршені, з кисневим голодуванням клітини в сітківці сприяють початку неоваскуляризації та відповідного руйнування при ексудативній ВДЖП. Неоваскуляризація може бути активована білком, що його називають фактором росту судинного ендотелію (ФРСЕ). Для лікування ексудативної ВДЖП використовують ліки проти ФРСЕ. Факторами ризику виникнення ВДЖП можуть бути наявність члену родини з ВДЖП, підвищений кров'яний тиск, світліший колір очей, ожиріння, куріння, підвищене перебування на сонячному світлі та високі рівні дієтичного жиру. На додаток до ураження населення похилого віку, ВДЖП частіше трапляється у жінок. Хвороба жовтої плями також може бути наслідком, як побічний ефект, вживання деяких ліків, таких як Арален (хлорохін, протималярійні ліки) або фенотіазини. Фенотіазини представляють клас антипсихотичних ліків, у тому числі марок Торазин (хлорпромазин, який також застосовують для лікування нудоти, блювання та постійної гикавки), Меларил (тіоридазин), Проліксин (флуфеназин), Трилафон (перфеназин) і Стелазин (трифлуоперазин). Суб'єкт, який має будь-який один або більше з цих факторів ризику, може бути суб'єктом, який має ризик пов'язаного із залізом ушкодження ока. Такий суб'єкт може отримати користь від застосування деферипрону в профілактичних цілях. Залізо є важливим для життя, здебільшого завдяки його ролі у проміжному метаболізмі та спорідненій діяльності, що пов'язана з одноелектронною окислювально-відновлювальною хімією в ланцюгу перенесення електронів, і тому, що воно слугує кофактором у групах гему та залізо-сірки, що містять білки. Якщо залізо міститься у надлишковій кількості або за відсутності факторів, що підтримують контроль за його перенесенням і зберіганням, залізо створює потенційно небезпечну систему перенесення електронів, яка утворює окислювальне ушкодження шляхом реакції Фентона. Тому, хоча біохімічні реакції, пов'язані із залізом, є 6 UA 103366 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 потрібними та необхідними, за відсутності контролю, який за нормальних умов існує, або у разі локалізованого надлишку заліза, що пригнічує здатність системи нейтралізувати токсичні ефекти від заліза, залізо реагує з перекисом водню (H 2О2) для одержання гідроксильного радикалу, найбільш реактивного і токсичного з видів реактивного кисню (ВРК), наслідком чого є окислювальне навантаження, що може спричиняти значне ушкодження мембран, клітинних органел і навіть самих клітин. Це окислювальне навантаження може бути наслідком неправильного перетворення або підвищених рівнів заліза, або бути наслідком підвищеного виробництва пероксидів, які потім можуть взаємодіяти з нормальним клітинним залізом для виробництва руйнівних гідроксильних радикалів. Поточні дані свідчать, що залізо може відігравати вирішальну роль у патогенезі вікової дегенерації жовтої плями (ВДЖП), і зараз відомо, що в сітківці пацієнтів з ВДЖП містяться підвищені рівні заліза. Подібно до цього, пацієнти з рідкою спадковою хворобою ацерулоплазмінемія мають перевантаження залізом у мозку, сітківці та підшлунковій залозі, що спричиняє дегенерацію в цих органах. Дегенерація жовтої плями стосується сімейства хвороб, які відрізняються прогресивною втратою центрального зору, пов'язаною з аномаліями в оболонці Бруха, судинній оболонці ока, невральній сітківці та/або пігментному епітелії сітківки, та є особливо очевидними у суб'єктів похилого віку, від чого пішов термін "вікова дегенерація жовтої плями", хоча деякі форми можуть бути виявлені навіть у першій декаді життя. ВДЖП, найпоширеніша дегенерація жовтої плями, пов'язана з прогресивною втратою гостроти зору у центральній ділянці поля зору, змінами кольорового зору та аномальної адаптації і чутливості до темряви. Двома основними клінічними проявами ВДЖП є суха, або атрофічна, форма, та волога, або ексудативна, форма. Найбільш значущим фактором ризику розвитку обох форм є вік та відкладення старечих бляшок, аномальних позаклітинних відкладень, поза пігментним епітелієм сітківки (ПЕС). Старечі бляшки спричиняють бічне розтягування моношару ПЕС та фізичний зсув ПЕС від його безпосереднього кровопостачання, що веде до руйнування, яке чинить негативний вплив на зір. Окрім дегенерації жовтої плями існує декілька інших очних порушень, при яких наявне залізо-індуковане окислювальне навантаження. При деяких із цих порушень можуть навіть бути нормальними рівні заліза в оці, але при них залізо ідентифікували як значний фактор розвитку подальшої патології. Такі очні хвороби, як глаукома, катаракта, діабетична ретинопатія, спадкова дегенерація сітківки, відшарування сітківки, ішемічна ретинопатія, спричинена закупорюванням вен або артерій сітківки, ішемічна очна невропатія, ретробульбарний неврит і травматична очна невропатія, всі з яких пов'язані з окислювальним навантаженням, можна попередити та/або лікувати шляхом захисту різних тканин в оці від руйнування, спричиненого або полегшеного лабільним залізом. Такий захист може бути забезпечений при використанні деферипрону. Деферипрон може бути введений місцево або перорально. Хоча хелатор заліза здається раціональним рішенням цієї проблеми, існують великі побоювання, оскільки жоден з цих пацієнтів не страждає на загальне перевантаження залізом, і тому може трапитись, що за відсутності загального перевантаження залізом хелатор заліза спричинятиме недостачу заліза в організмі, що є суттєвим елементом для виживання. Перед такими фатальними наслідками хелатор заліза може втрутитись до проміжного метаболізму шляхом зниження наявного резерву заліза, необхідного для багатьох ензимів у нормальних щоденних біохімічних реакціях для гомеостазу, а також для вироблення червоних кров'яних тілець. Отже, єдиним шляхом для визначення, чи може агент бути здатним лікувати та/або попереджати розвиток пов'язаних із залізом очних порушень, є використання ліків-кандидата у живій тварині, що має підходящу патологію, та оцінювання, чи досягнуті бажані ефекти і чи заважатимуть такому використанню токсичні ефекти конкретного хелатора заліза за відсутності загального перевантаження залізом. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому суб'єкта попередньо лікували від пов'язаного із залізом ушкодження ока. В ілюстративних втіленнях цього винаходу передбачений описаний тут спосіб, в якому суб'єкта попередньо лікували від вікової дегенерації жовтої плями. «Ефективна кількість" фармацевтичної композиції за винаходом включає терапевтично ефективну кількість або профілактично ефективну кількість. "Терапевтично ефективна кількість" стосується кількості, ефективної, у дозуваннях і необхідних періодах, для досягнення бажаного терапевтичного ефекту, такого як покращений стан патології пов'язаних із залізом порушень, у тому числі, але не обмежуючись цим, дегенерації жовтої плями, глаукоми, катаракти, діабетичної ретинопатії, спадкової дегенерації сітківки, відшарування сітківки, ішемічної ретинопатії, спричиненої закупорюванням вен або артерій сітківки, ішемічної очної невропатії, ретробульбарного невриту і травматичної очної невропатії. Терапевтично ефективна кількість 7 UA 103366 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 сполуки може варіюватись залежно від таких факторів, як спосіб введення, стан захворювання, вік, стать і вага суб'єкта та здатність сполуки викликати бажану реакцію у суб'єкта. Схеми дозування можуть бути врегульовані для забезпечення оптимальної терапевтичної реакції. Часто дози деферипрону, підходящі для перорального введення, становлять від близько 5 мг/кг/день до близько 80 мг/кг/день, тоді як дози, підходящі для місцевого введення, часто становлять від близько 1 мг/мл до близько 100 мг/мл. Приклади, без обмеження, підходящих доз деферипрону (в яких термін "частина" може бути заміщено на або «/мл", або "мг/день") можуть включати від близько 1 мг/ч. до близько 100 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 90 мг/ч.; від близько 1мг/ч. до близько 80 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 70 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 60 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 50 мг/ч.; 1 мг/ч. до близько 40 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 30 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 20 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 15 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 14 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 13 мг/ч.; 1 мг/ч. до близько 12 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 11 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 10 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 9 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 8 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 7 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 6 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 5 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 4 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 3 мг/ч.; від близько 1 мг/ч. до близько 2 мг/ч.; від близько 2 мг/ч. до близько 15 мг/ч.; від близько 2 мг/ч. до близько 14 мг/ч.; від близько 2 мг/ч. до близько 13 мг/ч.; 2 мг/ч. до близько 12 мг/ч.; від близько 2 мг/ч. до близько 11 мг/ч.; від близько 2 мг/ч. до близько 10 мг/ч.; від близько 2 мг/ч. до близько 9 мг/ч.; від близько 2 мг/ч. до близько 8 мг/ч.; від близько 2 мг/ч. до близько 7 мг/ч.; від близько 2 мг/ч. до близько 6 мг/ч.; від близько 2 мг/ч. до близько 5 мг/ч.; від близько 2 мг/ч. до близько 4 мг/ч.; від близько 2 мг/ч. до близько 3 мг/ч.; від близько 3 мг/ч. до близько 15 мг/ч.; від близько 3 мг/ч. до близько 14 мг/ч.; від близько 3 мг/ч. до близько 13 мг/ч.; 3 мг/ч. до близько 12 мг/ч.; від близько 3 мг/ч. до близько 11 мг/ч.; від близько 3 мг/ч. до близько 10 мг/ч.; від близько 3 мг/ч. до близько 9 мг/ч.; від близько 3 мг/ч. до близько 8 мг/ч.; від близько 3 мг/ч. до близько 7 мг/ч.; від близько 3 мг/ч. до близько 6 мг/ч.; від близько 3 мг/ч. до близько 5 мг/ч.; від близько 3 мг/ч. до близько 4 мг/ч.; від близько 4мг/ч. до близько 15 мг/ч.; від близько 4мг/ч. до близько 14 мг/ч.; від близько 4 мг/ч. до близько 13 мг/ч.; 4 мг/ч. до близько 12 мг/ч.; від близько 4 мг/ч. до близько 11 мг/ч.; від близько 4 мг/ч. до близько 10 мг/ч.; від близько 4 мг/ч. до близько 9 мг/ч.; від близько 4 мг/ч. до близько 8 мг/ч.; від близько 4 мг/ч. до близько 7 мг/ч.; від близько 4 мг/ч. до близько 6 мг/ч.; від близько 4 мг/ч. до близько 5 мг/ч.; від близько 5 мг/ч. до близько 15 мг/ч.; від близько 5 мг/ч. до близько 14 мг/ч.; від близько 5 мг/ч. до близько 13 мг/ч.; 5 мг/ч. до близько 12 мг/ч.; від близько 5 мг/ч. до близько 11 мг/ч.; від близько 5 мг/ч. до близько 10 мг/ч.; від близько 5 мг/ч. до близько 9 мг/ч.; від близько 5 мг/ч. до близько 8 мг/ч.; від близько 5 мг/ч. до близько 7 мг/ч.; від близько і від 5 мг/ч. до близько 6 мг/мл. Терапевтично ефективною кількістю також є кількість, в якій терапевтичні сприятливі ефекти від сполуки переважають над будь-якими її токсичними або шкідливими ефектами. «Профілактично ефективна кількість" фармацевтичної композиції (наприклад, композиції, що містить деферипрон) за винаходом стосується кількості, ефективної, при необхідному дозуванні і тривалості, для досягнення бажаного профілактичного результату, такого як зменшене або відсутнє залізо-індуковане ушкодження ока. Звичайно профілактичну дозу застосовують для суб'єктів до виникнення хвороби чи порушення або на її/його ранній стадії, так що профілактично ефективна кількість може бути меншою, ніж терапевтично ефективна кількість. Між тим, профілактично ефективна кількість може бути такою самою або подібною до терапевтично ефективної кількості. Наведені у прикладах межі терапевтично ефективних доз можна вважати підходящими показовими межами профілактично ефективних кількостей. Треба відзначити, що величини доз можуть варіюватись залежно від серйозності стану, що його треба попередити. Для кожного конкретного суб'єкта з часом можуть бути підібрані конкретні схеми дозування відповідно до індивідуальних потреб і професійної думки особи, що вводить або контролює введення ефективної кількості. Наведені тут межі дозування є лише ілюстративними і не обмежують меж дозування, які можуть бути вибрані медичними працівниками. Кількість активної сполуки (сполук) у композиції може варіюватись залежно від таких факторів, як спосіб введення, стан захворювання, вік, стать і вага суб'єкта. Схеми дозування можуть бути прилаштовані для забезпечення оптимальної профілактичної та/або терапевтичної реакції. Наприклад, може бути введений один болюс, декілька розділених доз можуть бути введені впродовж часу або доза може бути пропорційно знижена чи збільшена відповідно до ситуації. Як використано тут, "суб'єктом" може бути людина, примат не людина, пацюк, миша, корова, кінь, свиня, вівця, козел, собака, кішка тощо. Суб'єкт може мати, можуть бути підозри щодо наявності у нього або ризику виникнення хвороби чи порушення, що часто спричиняє залізо 8 UA 103366 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 індуковане ушкодження або каталізоване залізом окислювальне навантаження, навіть якщо рівні очного заліза є нормальними (наприклад, ВДЖП, сухе око, дегенерація або виразка рогівки, глаукома, катаракта, діабетична ретинопатія, відшарування сітківки, спадкова дегенерація сітківки, хірургічна операція на оці та інші обговорені тут фактори). Способи діагностики різних пов'язаних із залізом порушень та клінічне уточнення діагнозів пов'язаних із залізом порушень відомі спеціалістам у цей галузі. Суб'єкти, які мають такі порушення чи проявляють залізо-індуковане ушкодження,можуть підходити для лікування деферипроном. Суб'єкти, які проявляють або мають фактори ризику виникнення таких порушень, можуть підходити для профілактичного застосування деферипрону. Приклади Наведені далі приклади ілюструють деякі втілення описаного тут винаходу. Ці приклади не треба розглядати як такі, що будь-яким чином обмежують дух або обсяг цього винаходу. У наведених далі прикладах використовували мишей з подвійною модифікацією гена (ПМГ), причому миші були генетично модифіковані для утворення дефіциту церулоплазміну фероксидази (Цф) та його гомолога гефестину (Геф). У цих мишей розвивається вікова дегенерація сітківки внаслідок накопичення заліза в сітківці, як у людей. Оскільки подвійна модифікація впливає на всі тканини та органи, у них також розвиваються інші симптоми локалізованого надлишку заліза з одночасною нездатністю адекватного використання наявного заліза для нормального гомеостазу, такого як вироблення нового гемоглобіну (вони мають низькі гематокрити). У цих тварин також розвиваються неврологічні дефіцити, в т.ч. атаксія та смерть у ранньому віці, звичайно 6-9 місяців, хоча деякі можуть прожити до 12 або 13 місяців зі значною зниженою здатністю до функціонування. В сітківці цих мишей з дефіцитом Цф/Геф з віком накопичується залізо у ПЕС та зовнішніх сегментах фоторецептору, потім розвивається дегенерація ПЕС та фоторецептору із субретинальною неоваскуляризацією та широко рознесеними відкладеннями колагену у суб-ПЕС. У мишей з ПМГ Цф/Геф розвивається перевантаження заліза в сітківці, мозку, печінці та серці із залізодефіцитною анемією. У мишей з ПМГ, яких не лікували, залізо потрапляє у тканини і не повертається в кров, спричиняючи залізодефіцитну анемію. Має місце вікове накопичення заліза у тканинах з дегенерацією сітківки та мозку. Способи Введення у вигляді очних крапель: Починаючи з 5-місячного віку (коли виявляють підвищені рівні заліза у сітківці), мишам давали очні краплі деферипрону (10 мг/мл) тричі на день в одне око та контрольні водні очні краплі в інше око впродовж двох місяців, останню краплю дали за 2 години перед тим, як мишей забили. Очі закріпили у 2 %-ному параформальдегіді / 2 %-ному глютаральдегіді, потім розрізали для аналізу морфології (після зафарбовування толуїдином синім) та вмісту заліза (після зафарбовування берлінською лазур'ю Перла). Визначали кількість і довжину ділянок клітинної гіпертрофії пігментного епітелію сітківки (ПЕС) та фоторецепторної атрофії в очах, які лікували деферипроном, у порівнянні з контрольними очами, які обробляли водою. Інтенсивність забарвлення Перла в ціліарному (війковому) тілі, сітківці та ПЕС оцінювали за допомогою цифрової хроматографії, що визначає кількість у вигляді піксельної щільності. Пероральне введення: Мишам з ПМГ давали деферипрон у питній воді в концентрації 1мг/мл. Звичайно миші пили 5 мл води щодня та важили 30 г. Миші почали пити деферипрон/воду у віці 7 місяців, оскільки в цей час у таких мишей звичайно розвиваються зміни в сітківці, сумісні з ВДЖП. Тварин забили у різні моменту часу, в які, як відомо, відбувається значне ушкодження сітківки та нервові ураження у тварин, яких не лікували, і очі забитих тварин аналізували, як вказано вище. Приклад 1 Серед 10 мишей з ПМГ, яких лікували деферипроном у питній воді в концентрації 1 мг/мл, 2 миші прожили до 14 місяців, а 2 – до 12 місяців до того, як у них розвинулася помірна атаксія. Більшість з решти мишей, яких лікували деферипроном, забили для гістологічного аналізу у більш молодому віці, і в жодної з них не проявлялася атаксія. 12-ти і 14-ти місячні миші отримували деферипрон впродовж 5-7 місяців перед тим, як їх забили. На час забивання їхні гематокрити були вищими, ніж у мишей, яких не лікували (30-50 % у мишей, яких лікували, порівняно з 19-26 % у контрольних мишей, яких не лікували), що свідчить про те, що деферипрон може полегшувати перенесення заліза до кровотворних клітин. Крім того, 12-14місячні миші, яких лікували, майже не мали дегенерації та ушкодження сітківки. На відміну від цього, ушкодження сітківки у тварин, яких не лікували, було значним в усі моменти часу через 7 місяців, а всі з декількох мишей, яких не лікували, що прожили до 12-13 місяців, мали серйозну деградацію та ушкодження сітківки (Див. Фіг. 1 і 5). 9 UA 103366 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Майже всі клітини ПЕС в сітківці миші з подвійною модифікацією гена Цф/Геф, яку не лікували, віком 13 місяців є аномальними і помітно збільшеними (див. білі стрілки на верхній панелі Фіг. 1), фоторецепторний шар над клітинами ПЕС стоншений, а внутрішні/зовнішні сегменти дезорганізовані і деградовані. На відміну від цього, сітківка 14-місячної миші з подвійною модифікацією гена Цф/Геф, яку лікували пероральним деферипроном впродовж 5 місяців, виглядає нормальною, за винятком декількох помірно гіпертрофованих клітин ПЕС (див. чорну стрілку на нижній панелі Фіг. 1), а фоторецептори є нормальними. Приклад 2 Мишам, яких лікували (n=4), давали деферипрон впродовж 11 днів внутрішньо (1 мг/мл у питній воді). Відносна квантифікація мРНК РТф, визначена кількісною ПЦР і стандартизована до 18S РНК, була встановлена в сітківці (див. Фіг 2A) мишей, яких лікували, у порівнянні з мишами, яких не лікували (n=4), з підвищеною ап-регуляцією рівнів мРНК РТф, встановлених у тварин, яких лікували. Відносна квантифікація експресії РТф також встановлена для ПЕС/судинної оболонки ока (див. Фіг. 2B) у тварин, яких лікували, порівняно з тваринами, яких не лікували. Результати подані на Фіг. 1, і вони показують значну різницю (P