Спосіб розмиву камер-нафтогазосховищ в соляних формаціях

Винахід відноситься до спорудження підземних схови щ у розчинних соляних формаціях геотехнологічним способом і може бути використано в газовій і нафтовій промисловості. При розмиві підземних резервуарів через свердловини процес розчинення соляних відкладень протікає практично в умовах вільної конвекції, і отже, є надзвичайно тривалим. У початковій стадії розмиву продуктивність насосу для подачі води в камеру складає не більше 60м 3/год, при цьому концентрація вихідного зі свердловини розсолу складає, звичайно, не більш 80-100кг/м 3 (концентрація насичення складає 310кг/м 3) [1, 2, 3, 4]. У підсумку, розмив підземного сховища обсягом 100тис.м 3 триває близько 2 років. Для керування процесом спорудження підземних резервуарів необхідних розмірів і форми використовують нерозчинники (повітря, природний газ і рідкі вуглеводні). Для ізоляції купольної порожнини резервуару від розсолу і запобігання розмиву стелини в неї по вертикальній трубі разом чи роздільно з водою подають повітря, що у виді бульбашок піднімається через розсіл у купольну частину резервуару (прототип) [2]. При цьому турбулізація розсолу незначна і не робить помітного впливу на термін розмиву підземного сховища. Метою даного винаходу є скорочення термінів спорудження підземних сховищ шля хом інтенсифікації розмиву підземних сховищ і створення форми камер більш стійкої до обрушення. Спосіб розмиву камер-нафтогазосховищ у соляних формаціях включає процес розмиву соляних відкладень через буріння свердловин, введення повітря і розчинника в свердловину для керування процесом формоутворення, циркуляційне розчинення соляних відкладень водою з одночасним витисненням розсолу, що утворився при цьому, в розсолосховище, згідно винаходу суміш повітря (турбулізатора) і розчинника (води) спільно подається уздовж поверхні контакту із соляними відкладеннями, а степінь турбулізації регулюється співвідношенням кількості подаваного повітря і води. При цьому досягається винесення з поверхні контакту насиченого розсолу, і відкривається доступ розчинника до поверхні соляних відкладень для насичення, тому що забезпечуються сприятливі умови для зриву прикордонного шару й інтенсивного перемішування розчинника. При збільшенні подачі повітря і води прискорюється розчинення соляних відкладень і збільшується обсяг схови ща. Як показали дослідні іспити, турбулізація розчинника пропонованим способом дозволяє збільшити швидкість розчинення соляних відкладень у 10-15 разів, тому що все повітря, турбулізуюче розчинник проходить уздовж поверхні розчинення, а не розосереджено по всьому об'єму розчинника [4]. Розвиток об'єму камери відбувається головним чином за рахунок розмиву стелини і камера розмивається у формі вертикальної призми, ширина якої рівномірно збільшується від дна до стелини (Фіг.1, 2). Така форма камери є досить стійкою від обрушення. На Фіг.1, 2 ,3 показана схема розмиву сховища по запропонованому способу. У відкладах солі 1 свердловина буриться по контур у розмиву камери скривленої в нижній частині, з видаленням вибою від осі вертикального стовбура свердловини на відстань, рівну горизонтальному розміру камери. Вертикальний стовбур обсаджується трубою 2 до рівня стелини камери і цементується. Потім послідовно спускаються зовнішня 3 і центральна 4 труби, при цьому нижній кінець труби 4 доводиться до вибою свердловини, а кінець труби 3 встановлюється на рівні забору розсолу. По центральній трубі закачують одночасно розчинник і повітря. При виході з труби 4 повітря, прагнучи піднятися вертикально угору, проходить у вигляді потоку бульбашок у середовищі розчинника уздовж стелини до вертикального стовбура свердловини і випускається на поверхню по затрубному простору. Розсіл піднімається на поверхню по кільцевому зазору між трубами. Даний спосіб інтенсифікує процес спорудження камер-нафтогазосховищ у 10-15 разів і створює форми камер більш стійкі до обрушення. Список посилань: 1. Черникин В. И. Сооружение и эксплуатация нефтебаз. М.: Гостоптехиздат, 1955. -522с. 2. Маз уров И.А. Подземные газонефтехранилища в отложениях каменной соли. М.: Недра, 1982, 212с. 3. Патент РФ №2028263, кл. В65G5/00, опубл. 09.02.95. Бюл. №4. 4. СНиП 2.11.04-85. Подземные хранилища нефти, нефтепродуктов и сжиженных газов. М.: ЦИТП Госстроя СССР, 1988. -40с.