Фармакологічно активні уридин-естери
Формула / Реферат
1. Сполука, що має загальну формулу (І):
,
де R являє собою R"-COO;
R' являє собою Гідроген або гідроксигрупу;
R" означає алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, монорозгалужений чи мультирозгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, моноенойний алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, моноенойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, поліенойний алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, поліенойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, розгалужений чи нерозгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, що містить карбоциклічне чи гетероциклічне кільце, моноінойний алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, моноінойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, поліінойний алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, поліінойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, що містить принаймні один подвійний чи потрійний зв'язок, розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, що містить принаймні один подвійний чи потрійний зв'язок, гідроксигрупу чи тіолову групу, що містить розгалужений чи нерозгалужений і/або насичений чи ненасичений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, і її фармацевтично прийнятні солі.
2. Використання сполуки, що має загальну формулу (І):
,
де R являє собою R"-COO;
R' являє собою Гідроген або гідрокси групу;
R" означає алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, монорозгалужений чи мультирозгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, моноенойний алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, моноенойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, поліенойний алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, поліенойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, розгалужений чи нерозгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, що містить карбоциклічне чи гетероциклічне кільце, моноінойний алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, моноінойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, поліінойний алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, поліінойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, що містить принаймні один подвійний чи потрійний зв'язок, розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, що містить принаймні один подвійний чи потрійний зв'язок, гідроксигрупу чи тіолову групу, що містить розгалужений чи нерозгалужений і/або насичений чи ненасичений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, і її фармацевтично прийнятні солі, що використовується як стимулюючі ліки і/або використовуються для профілактики і/або лікування цукрового діабету типу І і типу II, запалення, раку, некрозу, виразки шлунку, нейродегенеративних хвороб (хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона), невропатичних хвороб, невропагичних болів і поліневропатії, хвороб периферійної і/або центральної нервової системи, деградації периферійної і/або центральної нервової системи, отруєння важкими металами, ішемічних хвороб і ішемічної хвороби серця, хвороби печінки і дисфункції печінки, алергії, серцево-судинних хвороб, хламідіопневмонії, депресії, ожиріння, паралічу, болю і/або ретровірусних інфекцій (ВІЧ, СНІД), включаючи опортуністичні інфекції.
3. Використання сполуки загальної формули (I) або її фармацевтично прийнятних солей за п. 2 для виробництва фармацевтичного складу як стимулюючого засобу і/або для профілактики і/або для лікування цукрового діабету типу І і типу II, запалення, раку, некрозу, виразки шлунку нейродегенеративних хвороб (хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона), невропатії, невропатичних болів і поліневропатії, хвороб периферійної і/або центральної нервової системи, деградації периферійної і/або центральної нервової системи, отруєння важкими металами, ішемічних хвороб і ішемічної хвороби серця, хвороби печінки і дисфункції печінки, алергії, серцево-судинних хвороб, хламідіо-пневмонії, депресії, ожиріння, паралічу, болю і/або ретровірусних інфекцій (ВІЧ, СНІД), включаючи опортуністичні інфекції.
4. Використання сполуки загальної формули (І) за будь-яким з пп. 1-3, де R" - алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, монорозгалужений чи мультирозгалужений алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, моноенойний алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, моноенойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, поліенойний алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, поліенойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, розгалужений чи нерозгалужений алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, що містить карбоциклічне або гетероциклічне кільце, моноінойний алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, моноінойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, поліінойний алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, поліінойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, що містить принаймні один подвійний чи потрійний зв'язок, розгалужений алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, що містить принаймні один подвійний чи потрійний зв'язок, гідроксигрупу чи тіолову групу, що містить розгалужений чи нерозгалужений і/або насичений чи ненасичений алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону.
5. Використання сполуки загальної формули (І) за будь-яким з пп. 1-4, де R" - монорозгалужений чи мультирозгалужений алкіловий ланцюг з 10-24 атомами Карбону, моноенойний розгалужений алкіловий ланцюг з 10-24 атомами Карбону, поліенойний алкіловий ланцюг з 10-24 атомами Карбону, поліенойний розгалужений алкіловий ланцюг з 10-24 атомами Карбону, розгалужений чи нерозгалужений алкіловий ланцюг з 8-20 атомами Карбону, що містить карбоциклічне або гетероциклічне кільце, моноінойний алкіловий ланцюг з 10-24 атомами Карбону, моноінойний розгалужений алкіловий ланцюг з 10-24 атомами Карбону, поліінойний алкіловий ланцюг з 10-24 атомами Карбону, поліінойний розгалужений алкіловий ланцюг з 10-24 атомами Карбону.
6. Використання сполуки загальної формули (І) за будь-яким з пп. 1-5, де R" являє собою алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, монорозгалужений чи мультирозгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, моноенойний алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, моноенойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, поліенойний алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, поліенойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, розгалужений чи нерозгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, що містить карбоциклічне чи гетероциклічне кільце, моноінойний алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, моноінойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, поліінойний алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, поліінойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, що містить принаймні один подвійний чи потрійний зв'язок, розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, що містить принаймні один подвійний чи потрійний зв'язок, гідроксигрупу чи тіолову групу, що містить розгалужений чи нерозгалужений і/або насичений чи ненасичений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, і її фармацевтично прийнятних солей.
7. Використання сполуки загальної формули (І) за будь-яким з пп. 1-6, де R" - додеканіл, гексадеканіл, октадеканіл, ейкозаніл, докозаніл, тетракозаніл, цис-9-тетрадеценіл, цис-9-гексадеценіл, цис-6-октадеценіл, цис-9-октадеценіл, цис-11-октадеценіл, цис-9-ейкозеніл, цис-11-ейкозеніл, цис-13-докозеніл, цис-15-тетракозеніл, 9,12-октадекадієніл, 6,9,12-октадекатриніл, 8,11,14-ейкозатриніл, 5,8,11,14-ейкозатетраєніл, 7,10,13,16-докозатетраєніл, 4,7,10,13,16-докозапентаєніл, 9,12,15-октадекатриєніл, 6,9,12,15-октадекатетраєніл, 8,11,14,17-ейкозатетраєніл, 5,8,11,14,17-ейкозапентаєніл, 7,10,13,16,19-докозапентаєніл, 4,7,10,13,16,19-докозагексаєніл, 5,8,11-ейкозатриєніл, 1,2-дитіолан-3-пентаніл, 6,8-дитіаноктаніл, докозагептадеканіл, елеостеарил, календил, катальпіл, таксолеїл, піноленіл, сціадоніл, ретиніл, 14- метилпентадеканіл, пристаніл, фітаніл, 11,12-метиленоктадеканіл, 9,10-метиленгексадеканіл, 9,10-епоксистеарил, 9,10-епоксиоктадек-12-еніл, 6-октадециніл, t11-октадецен-9-ініл, 9-октадеценіл, 6-октадецен-9-ініл, t10-гептадецен-8-ініл, 9-октадецен-12-ініл, t7,t11-октадекадієн-9-ініл, t8,t10-октадекадієн-12-ініл, 5,8,11,14-ейкозатетраініл, 2-гідрокситетракозаніл, 2-гідрокси-15-тетракозеніл, 12-гідроксі-9-октадеценіл і 14-гідроксі-11-ейкозеніл.
8. Використання сполуки загальної формули (І) за будь-яким з пп. 1-7, де R" - 9,12-октадекадієніл, 6,9,12-октадекатриєніл, 8,11,14-ейкозатриєніл, 5,8,11,14-ейкозатетраєніл, 9,12,15-октадекатриєніл, 6,9,12,15-октадекатетраєніл, 8,11,14,17-ейкозатетраєніл, 5,8,11,14,17-ейкозапентаєніл, 7,10,13,16,19-докозапентаєніл, 4,7,10,13,16,19-докозагексаєніл, 5,8,11-ейкозатриєніл, 1,2-дитіолан-3-пентаніл і 6,8-дитіаноктаніл.
9. Сполука за п.1, яка вибрана з групи, що включає:
(2'R, 3'S, 4'R, 5'R)-октадека-6,9,12-триенойна кислота,
5'-(2,4-діоксо-3,4-дигідро-2Н-піримідин-1-іл)-3',4'-дигідрокситетрагідрофуран-2'-ілметилестер,
(2'R, 3'S, 4'R, 5'R)-октадека-9,12,15-триенойна кислота,
5'-(2,4-діоксо-3,4-дигідро-2Н-піримідин-1-іл)-3',4'-дигідрокситетрагідрофуран-2'-ілметилестер,
(2'R, 3'S, 4'R, 5'R)-ікоза-5,8,11,14,17-пентаенойна кислота,
5'-(2,4-діоксо-3,4-дигідро-2Н-піримідин-1-іл)-3',4'-дигідрокситетрагідрофуран-2'-ілметилестер,
(2'R, 3'S, 4'R, 5'R)-докоза-4,7,10,13,16,19-гексаенойна кислота,
5'-(2,4-діоксо-3,4-дигідро-2Н-піримідин-1-іл)-3',4'-дигідрокситетрагідрофуран-2'-ілметилестер,
(2'R, 3'S 4'R, 5'R)-5-[1,2]-дитіолан-3-ілпентанойна кислота,
5'-(2,4-діоксо-3,4-дигідро-2Н-піримідин-1-іл)-3',4'-дигідрокситетрагідрофуран-2'-ілметилестер,
(2'R, 3S, 3'S, 4'R, 5'R)-5-[1,2]-дитіолан-3-ілпентанойна кислота,
5'-(2,4-діоксо-3,4-дигідро-2Н-піримідин-1-іл)-3',4'-дигідрокситетрагідрофуран-2'-ілметилестер,
(2'R, 3R, 3'S, 4'R, 5'R)-5-[1,2]-дитіолан-3-ілпентанойна кислота,
5'-(2,4-діоксо-3,4-дигідро-2Н-піримідин-1-іл)-3',4'-дигідрокситетрагідрофуран-2'-ілметилестер,
(2'R, 3'S, 4'R, 5'R)-6,8-димеркаптооктанойна кислота,
5'-(2,4-діоксо-3,4-дигідро-2Н-піримідин-1-іл)-3',4'-дигідрокситетрагідрофуран-2'-ілметилестер, і фармацевтично прийнятні солі для цих сполук.
10. Використання сполуки загальної формули (І) за будь-яким з пп. 2-9, коли сполука загальної формули (І) і/або її фармацевтично прийнятні солі призначаються в щоденному дозуванні, що відповідає ефективної концентрації в діапазоні 1-10000 мг.
11. Використання сполуки загальної формули (І) і/або її фармацевтично прийнятних солей за п. 10, що призначаються в щоденному дозуванні, яке відповідає ефективній концентрації в діапазоні 1-5000 мг.
12. Використання сполуки загальної формули (І) і/або її фармацевтично прийнятних солей за п. 11, що призначаються в щоденному дозуванні, яке відповідає ефективнії концентрації в діапазоні 10-1000 мг.
13. Використання за будь-яким з пп. 2-12, коли сполука загальної формули (І) і/або її фармацевтично прийнятні солі призначаються в комбінації з терапевтичними сполуками.
14. Використання сполуки загальної формули (I) за п. 13, де терапевтичні сполуки вибрані з групи, що включає вітаміни й антиретровірусні ліки.
15. Використання сполуки загальної формули (I) за п. 14, де вітамінами є вітамін А, В1, В2, В6, В12, С, Е, і її фармацевтично прийнятних солей.
16. Використання сполуки загальної формули (І) і/або її фармацевтично прийнятних солей за будь-яким з пп. 2-15, які призначаються внутрішньовенно, внутрішньочеревинно, внутрішньом'язово, підшкірно, слизовошкірно; орально, ректально, трансдермально, інтрадермально, інтравагінально, інтраназально, інтрабукально, через кожу, під язик (сублінгвально) або інгаляційно.
17. Фармацевтична композиція, яка відрізняється тим, що містить, принаймні, одну зі сполук загальної формули (І) і/або її фармацевтично прийнятні солі як активний інгредієнт і фармацевтично прийнятний носій, наповнювач, допоміжний засіб і/або розчинники.
18. Фармацевтична композиція за п.17, яка відрізняється тим, що містить додаткову терапевтично активну сполуку.
19. Фармацевтична композиція за п. 18, яка відрізняється тим, що терапевтично активна сполука вибрана із групи, що включає вітаміни й антиретровірусні ліки.
20. Фармацевтична композиція за п. 19, яка відрізняється тим, що вітамінами є вітамін А, В1, В2, В6, В12, С, Е, і її фармацевтично прийнятні солі.
21. Фармацевтична композиція, вказана в будь-якому з пп.17-20, яка відрізняється тим, що є придатною для застосування внутрішньовенно, внутрішньочеревинно, внутрішньом'язово, підшкірно, слизовошкірно; орально, ректально, трансдермально, інтрадермально, інтравагінально, інтраназально, інтрабукально, через шкіру, під язик (сублінгвально) або інгаляційно.
Текст
Винахід, що заявляється, присвячений новим уридин-естерам, їх застосуванню в якості фармацевтично активних агентів для лікування великої кількості хвороб, способам отримання названих уридин-естеров і фармацевтичних композицій, які містять хоча б один уридин-естер як активний інгрідієнт. Цей винахід стосується також лікарських комбінацій, які уміщують вільні жирні кислоти та/або естери жирних кислот і уридин, деоксиуридин, уридин монофосфат та/або деоксиуридин монофосфат, та застосування таких лікарських комбінацій. Жирні кислоти Карбонові кислоти існують у багатьох молекулярних формах. Спочатку треба пригадати, що якщо більшість жирних кислот, що знаходяться в ліпідах, є монокарабоновими кислотами, то деякі з жирних кислот є дікарбоновими і уміщують важливі метаболічні продукти цих кислот. Для того, щоб точно описати структур у молекули жирної кислоти, необхідно розглянути довжину карбонового ланцюга (кількість атомів Карбону), число подвійних зв'язків, а також точне положення цих подвійних зв'язків. Це визначає біологічну активність молекули жирної кислоти. Більшість жирних кислот-це лінійні сполуки в більшості випадків з парним числом атомів Карбону. Довжина ланцюга коливається від 2 до 80 атомів Карбону, але звичайно від 12 до 24. З довжиною ланцюга від 2 до 4 атомів вони називаються коротколанцюговими, від 6 до 10-средньоланцюговими і від 12 до 24-довголанцюговими жирними кислотами. Виходячи з такого визначення, їх фізичні і біологічні властивості поділяються на 3 класи. Жирні кислоти потім можна підрозділити на добре обумовлені сімейства відповідно до їх стр уктури: а) Насичені жирні кислоти б) Моноенойні жирні кислоти в) Поліенойні жирні кислоти перервані по метилену перервані по поліметилену сполучені ізольовані г) Моно- і мультірозгалужені жирні кислоти д) Циклічні жирні кислоти циклопропанові кислоти фураноідні кислоти епоксікислоти ліпоєві кислоти e) Ацетиленові жирні кислоти ж) Гідрокси жирні кислоти з) Жирні кислоти, що вміщують сірку і) Дікарбонові кислоти к) Аміди жирних кислот л) Кетожирні кислоти Найпростіші жирні кислоти відносяться до насичених жирних кислот. Вони не мають ненасичених зв'язків і не можуть змінюватися при гідрогенізації та галогенуванні. Коли маються подвійні зв'язки, жирні кислоти називаються ненасиченими, мононенасиченими (МНЖК)-якщо вони мають тільки один подвійний зв'язок, і поліненасиченими (ПНЖК)-коли вони мають два чи більше подвійні зв'язки, звичайно розділених єдиною метиленовою групою (метилен-перерване ненасичення). Для опису цих ненасичених жирних кислот пропонуються два шляхи: Хімічна термінологія: Атоми Карбону рахують від карбоксильной групи, що робить акцент на подвійному зв'язку, найближчому до цієї групи. Наприклад: 18:2 D9, 12-октадекадієнова кислота чи цис-9, цис-12октадекадієнова кислота, тривіальна назва-лінолева кислота. Подвійні зв'язки звичайно мають Ζ (цис) конфігурацію, але можуть мати також Ε (транс) конфігурацію. Біохімічна і фізіологічна термінологія: Подвійні зв'язки рахують від метилової групи, що визначає метаболічне сімейство, що позначається n-x (n-загальна кількість атомів Карбону, x-положення останнього подвійного зв'язку). Інші подвійні зв'язки рахують від першого зв'язку додаванням 3 (це найбільш часта стр уктура, несполучені жирні кислоти, але іноді додаванням 2, ці подвійні зв'язки називаються сполученими). Таким чином, лінолева кислота (див. Фіг.1) чи цис-9, цис-12-октадекадієнова кислота названа в скороченій номенклатурі: 18:2 (n-6). Це сполучення має 18 атомів Карбону, 2 подвійні зв'язки і 6 атомів Карбону від останнього подвійного зв'язку до кінцевої метальної групи. У старій літературі вона позначалася 18:2 соб. 18-6=12, 12-3=9, отже D9,12. Насичені жирні кислоти звичайно мають прямі ланцюги і парне карбонове число (n=4-30). Вони мають загальну формулу: СН3(СН2)nСООН. У табл.1 приведені деякі насичені кислоти і їхні тривіальні назви. Таблиця 1 Найбільш розповсюджені насичені жирні кислоти Систематична назва Бутанова кислота Гексанова Октанова Деканова Додеканова Тетрадеканова Гексадеканова Гептадеканова Октадеканова Ейкозанова Тривіальна назва Масляна кислота Капронова Каприлова Капринова Лауринова Миристинова Пальмітинова Маргаринова Стеаринова Арахінова Скорочене позначення 4:0 6:0 8:0 10:0 12:0 14:0 16:0 17:0 18:0 20:0 Докозанова Тетракозанова Бегенова Лігноцеринова 22:0 24:0 Моноенойні жирні кислоти-це мононенасичені нормальні жирні кислоти, що широко поширені в житті і зустрічаються головним чином у вигляді їх цис-ізомерів. їхня загальна структура СН3(СН2)хСН СН(СН2)уСООН. Вони можуть мати єдиний подвійний зв'язок у безлічі різних положень, але = найбільш загальні-це n-9-сполучення, такі як олеїнова кислота з олівкової олії (цис-9-октадеценова кислота) і з усі х рослинних олій. Деякі важливі моноенойні кислоти наведені нижче: Таблиця 2 Моноенойні жирні кислоти Систематична назва Цис-9-тетрадеценова к-та Цис-9-гексадеценова ~ Цис-6-октадеценова ~ Цис-9-октадеценова ~ Цис-11 -октадеценова ~ Цис-9-ейкозенова ~ Цис-11-ейкозенова ~ Цис-13-докозенова ~ Цис-15-тетракозенова~ Тривіальна назва Миристинолеінова к-та Пальмітинолеінова ~ Петроселінова ~ Олеїнова ~ Вакценова ~ Гадолеінова ~ Гондолова ~ Ерукова ~ Нервонова~ Скорочене позначення 14:1 (n-5) 16:1 (n-7) 18:1(n-12) 18:1 (n-9) 18:1 (n-7) 20:1 (n-11) 20:1(n-9) 22:1 (n-9) 24:1 (n-9) Олеїнова кислота-імовірно, найбільш загальна жирна кислота (60-70% у олівковій олії). Кілька позиційних ізомерів олеіновой кислоти існують з цис-подвійним зв'язком у (n-12) чи (n-7) положенні, але відомі і транс-ізомери: Елаідинова кислота (t9-октадеценова кислота) і t-вакценова кислота (tllоктадеценова кислота) виявлені в рубці і в ліпідах жуйних тварин. Незвичайна транс-жирна кислота, t3-гексадеценова кислота (транс-16:1 n-13) зустрічається в еукаріотичних фотосинтетичних мембранах з вищи х рослин і зелених водоростей. Поліенойні жирні кислоти називаються також поліненасиченими жирними кислотами (ПНЖК). Ці жирні кислоти мають 2 чи більше цис-подвійних зв'язків, що найбільш часто відокремлені один від одного єдиним метиленовим зв'язком (метилен-перервані полієни). Лінолева кислота -типовий представник цієї групи. Деякі інші поліненасичені жирні кислоти претерплюють міграцію одного з подвійних зв'язків, що не є метилен-перерваними, і відомі як сполучені жирні кислоти. Деякі незвичайні жирні кислоти не мають постійної структури з метиленовою групою між двома подвійними зв'язками, а є поліметилен-перерваними полієнами. Вони знаходяться у визначених класах рослин, морських безхребетних і у комах. Бромировані довголанцюгові жирні кислоти виділені з фосфоліпідів найпростіших морських тварин, таких як губки. Найбільш важливі поліенойні жирні кислоти можна сгрупувати у дві групи із загальною структурною особливістю: СН3(СН2)хСН=СН з х=4 для (n-6) сполучень і з х=1 для (n-3) сполучень. Ейкозапентаенойна кислота-це загальний полієн (n-3)-сполучень, що має подвійні зв'язки в 5, 8, 11, 14 і 17 положеннях. У таблиці 3 зібрані найбільш загальні поліенойні жирні кислоти. Таблиця 3 Найбільш загальні жирні кислоти Систематична назва 9,12-октадекадієнова 6,9,12-октадекатриєнова 8,11,14-ейкозатриєнова 5,8,11,14-ейкозатетраєнова 7,10,13,16-докозатетраєнова 4,7,10,13,16-докозапентаєнова 9,12,15-октадекатриєнова 6,9,12,15-октадекатетраєнова 8,11,14,17-ейкозатетраєнова 5,8,11,14,17-ейкозапентаєнова 7,10,13,16,19-докозапентаєнова 4,7,10,13,16,19-докозагексеєнова 5,8,11-ейкозатриєнова Тривіальна назва Лінолева кислота g-Ліноленова ~ Дигомо-g-ліноленова ~ Арахидонова ~ a-Ліноленова ~ Стеаридонова ~ ЕПК ДПК ДГК Медова кислота Скорочене позначення 18:2(n-6) 18:3(n-6) 20:3(n-6) 20:4(n-6) 22:4(n-6) 22:5(n-6) 18:3(n-3) 18:4(n-3) 20:4(n-3) 20:5(n-4) 22:5(n-3) 22:6(n-3) 20:3(n-9) Найбільш загальні полієнові кислоти є октадекатриєновими (відомі 7 сполучень). Елеостеаринова кислота (9c11t13t) виявлена в грузлій олії і має промислове значення, календова кислота (8t10t12c) виявлена в Calendula officinalis (Календула лікарська) і каталпова кислота (9с11t13c) виявлена в Catalpa ovata (Катальпа овальна). Нещодавно були описані нові полієнові жирні кислоти з різною довжиною ланцюга і змінним ненасиченням: 16:5, 18:4, 20:5, 20:6 і дуже несподівано 22:7. Вони мають у загальному 4 сполучені всі цис подвійні зв'язки як у 18:4 з положенням 6, 8, 10 і 12, нова сполучена докозагептодеканоєва кислота з подвійними зв'язками в положенні 4, 7, 9, 11, 13, 16 і 19 була названа стелагептаєновою (пеларгоновою) кислотою. Серед ненасичених поліметилен-перерваних жирних кислот, що містяться в рослинних об'єктах, кислоти з цис-5 етиленовим зв'язком присутні в різних матеріалах. Три найбільш відомі жирні кислоти з такою структурою-це: таксолеінова кислота (усі-цис-5,9-18:2), піноленова (усі-цис-5,9,12-18:3), що виявлена в насіннях коніферів, Теисгіит (Теукріум), а також у високій олії, і сціадонова кислота (усі-цис-5,11,14, 20:3). Ці жирні кислоти присутні в рослинній олії в кількості від 1% до 25%. Описані також аналогічні сполучення з 4 подвійними сполученнями. Відомі деякі ізопреноідні жирні кислоти. У цій групі найбільш цікавою є ретіноєва кислота (див. Фіг.1), що виробляється з ретінолу і має важливі функції в клітинній регуляції. Моно- і мультірозгалужені жирні кислоти, переважно монометил-розгалужені, виявляються в ліпідах тварин і мікрорганізмах, наприклад, мікробактерії. Що стосується вуглеводнів, то вони звичайно мають або ізо-, або антиізо-структур у. Наприклад, 14-метил пентадекаєнова кислота (ізопальмітинова) відноситься до ізо-, а 13-метил пентадекаєнова-антиізо-сполучень. Інші приклади розгалужених жирних кислот: пристанова і фітанова (Фіг.1). Деякі жирні кислоти мають циклопропанове кільце (присутнє в ліпідах бактерій) чи циклопропенове кільце (присутнє в деяких рослинних оліях), або в кінці ланцюга циклопентенове кільце (рослинні олії). Серед циклопропанових кислот, лактобацилова кислота (11,12-метиленеоктадеканова) міститься в грамнегативних бактеріях. Інша циклопропанова жирна кислота (9,10-метиленгексадеканова) нещодавно була виявлена у фосфоліпідах серця і мітохондріях печінки. Циклопропенові кислоти містяться в Мальвових рослинних оліях, оліях баобаба і в рослинних оліях рослин Капок і Моврах. Серед циклопентенілових кислот Хаульмугрова кислота міститься в ха ульмугровій олії з насіння рослини Flacourtiaceae (Hydnocarpus) (Флакутріасі Гіднокарпус), що використовується в народній медицині для лікування прокази. Епоксикислоти містяться в багатьох рослинних оліях. Натуральний вид усі х є С18-сполуками, насиченими чи ненасиченими. Наприклад, 9,10-епоксистеаринова і 9,10-епоксиоктадек-12-єнойна (коронарова) кислоти, що містяться в насіннях соняшника (Chrysanthemum). Ліпоєва кислота (Фіг.1) спочатку вважалася фактором росту мікроорганізмів, але була виявлена не тільки в дріжжах, але також у печінці рогатої худоби і виділена в чистому виді. Ліпоєва кислота була названа також тиоктанова чи 1,2-дітіолан-3-пентанова кислота. Після її абсорбції ця кислота ензиматично відновлюється за допомогою дегідрогеназа чи пероксидаза до дігідроліпоєвої кислоти (чи 6,8-дітіан октанової кислота) у різних тканинах. Вперше було показано, що необхідна для бактерій, ліпоєва кислота виявилася коензимом у системі розщеплення гліцинів і в дегідрогеназа-комплексі. Зараз ця кислота вважається ефективним антиоксидантом, оскільки з її відновленою формою вона складає окислювально-відновлювальну пару за допомогою моделювання дегідрогеназа/киназа співвідношення. Отже, ця кислота представляє зараз особливий інтерес як терапевтичний реагент. Вона може охоплювати гідрокси і перокси радікали, але також вона гелатирує перехідні метали. Вважається також, що ліпоєва кислота є, можливо, найбільш сильною з усі х актиоксидантів, вона може забезпечити ефективний захист від багатьох серцевих хвороб, останнім часом використовується для запобігання ускладнень при цукровому діабеті. Ацетиленові жирні кислоти, відомі також як етинові кислоти, включають жирні кислоти, що містять потрійне сполучення і іноді один чи два подвійні зв'язки. Наприклад, тарірінова кислота (6-октадецинова кислота) виявлена в насіннях тарірі з Рісrаmmіа sow (Пікраміа насіння), рослини, яка зростає в Гватемалі. У табл.4 показані наступні приклади таких кислот. Таблиця 4 Ацетиленові жирні кислоти Систематична назва 6-октадецинова кислота t11-октадецен-9-інова ~ 9-октадецинова ~ 6-октадецен-9-інова ~ t10-гептадецен-8- інова ~ 9-октадецен-12- інова ~ t7,t11-октадекадієн-9- інова ~ t8,t10-октадекадієн-12- інова5,8,11,14-ейкозатетраінова~ Тривіальна назва Смоляна кислота ~ Сандалова чи ксименінова ~ Стеаролова ~ 6,9-октадеценінова ~ Пирулова ~ Крепенинова ~ Гейстерова ~ ЕТІК У гідрокси-жирних кислотах гідроксильна група може знаходитися в різних положеннях у вуглеводному ланцюзі, може бути насиченою чи моноенольною. Відомі деякі полігідрокси-жирні кислоти, що найбільш часто утворюються під впливом ліпоксигенази. 2-Гідроксикислоти (чи a-гідроксикислоти) містяться в рослинах (ланцюг від 12 до 24 атомів Карбону) і у воску з вовни тварин, ліпідах шкіри й в особливих тканинах, головним чином у мозоку. 2-Гідрокситетракозанова кислота (церебронова кислота) і 2-гідрокси15-тетракозенова кислота (гідроксинервонова кислота) є складовими керамідной частини цереброзидів, а 3-гідрокси кислоти (чи β-гідрокси кислоти) містяться в деяких бактеріальних ліпідах. Прикладами є рицинолеінова олія (12-гідрокси-9-октадеценова кислота), яка характирізується касторовою олією і лескверолова кислота, С20-гомолог рицинолеіновой кислоти (14-гідрокси-11-ейкозенева кислота). Хоча дікарбонові кислоти і не присутні в значних кількостях як компоненти тваринних чи рослинних ліпідів, вони знаходяться в загально важливих метаболічних продуктах жирних кислот, оскільки вони виходять з них при окислюванні. Вони мають загальну формулу: НООС-(СН2)nСООН. Коротколанцюгові дикарбонові кислоти дуже важливі в процесі загального метаболізму й аж до n=3 не можуть вважатися ліпідами, оскільки важлива їхня розчинність у воді. Найпростішою з цих проміжних продуктів є щавлева кислота (n=0); іншими є-малонова (n=1), бурштинова (n=2) і глутарова (n=3). Інші ліпідні представники цієї групи, виявлені в натуральних продуктах чи при синтезі, мають значення "n" від 4 до 21. Приклади: адипинова (n=4), пімелінова (n=5), коркова (n=6), азелаінова (n=7), себацинова (n=8), брасилова (n=11) і тапсієва (n=14) кислоти. Рибоза і деоксирибоза: Рибоза і деоксирибоза-це пентози. Рибозу також називають рибофураноза через структурну залежність від фурана. Єдиною структурною розбіжністю між рибозой і деоксирибозой є втрата гідроксигрупи в положені 2°С гетероциклічного кільця. На Фіг.2 наведена структура рибози і деоксирибози. Нуклеозиди і Нуклеотиди. Це сполуки, у яких п уринова чи пиримідинова основа ковалентно приєднана до цукру. Якщо основа приєднана до рибози, у результаті виходить рибонуклеозид (основа+цукор=нуклеозид ), якщо ж воно приєднано до деоксирибози, тоді нуклеозид є деоксирибонуклеозидом. У деоксирибозі ОН-група в положенні 2'С замінюється Гідрогеном, таким чином одержуємо деокси. Зв'язок між основою і цукром включає 1'С ОН-групу цукру і №9 азот п урину чи №1-піримидина в N-бетагликозидному зв'язку. Нуклеозиди, що містять деоксирибозу, мають той же тип гликозидного зв'язку. На Фіг.2 показані три пуринові основи: урацил, цитозин і тимин. Таблиця 5 Номенклатура Основа Аденін Гуанін Урацил Цитозин Тимин Основа Аденин Гуанін Урацил Цитозін Тимін Риб онукл еоз ид Аденозин (А) Гуанозин (Г) Уридин (У) Цитідин (Ц) Тімідин (Т) Деоксирибонуклеозид Деоксиаденозин (дА) Деоксигуанозин (дГ) Деоксиуридин (дУ) Деоксицитидин (дЦ) Деокситимідин (дТ) Рибонуклеотид-5-моно фосфат АМФ ГМФ УМФ ЦМФ ТМФ Деоксирибонуклеотид-5-монофосфат дАМФ дГМФ дУМФ дЦМФ дТМФ Щоб розрізнити нумерацію кільця цукру і нумерацію основ, числа для цукру позначені штрихом, напр. 3' 5'. Таким чином, 5' відноситься до 5'С кільця цукру. Ці фосфатні естери нуклеозидів є досить сильними кислотами. Фосфорна кислота завжди естерифікується до групи цукру (основа+цукор+фосфат уклеотид ). Фосфорна кислота може н = локалізуватись на 2', 3' чи 5'С позиціях цукрового залишку. Однак природні рибонуклеотиди і деоксирибонуклеотиди містять фосфорну кислоту на 5'С-позиції. Фосфорна кислота може піддаватися подальшому фосфориліруванню з утворенням дифосфатів і три фосфатів, наприклад, АДФ і АТФ. Отже, для кожного нуклеотид монофосфата є також нуклеотид дифосфат і н уклеотид трифосфат. Ди- і тринуклеотиди не містяться в ДНК чи РНК, а тільки монофосфат нуклеотиди. Ди- і три-фосфат нуклеотиди в природі існують і грають дуже важливу роль у багатьох аспектах біохімічного метаболізму. Задачею даного винаходу є створення нових сполук і нових лікарських комбінацій, що можуть бути використані для профілактики і/або лікування безлічі хвороб і розладів, включаючи цукровий діабет (тип І і тип II), запалення, рак, некроз, виразка шлунку, нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона), невропатичні захворювання, невропатичний біль і поліневропатію, захворювання періферійної і/або центральної нервової системи, виснаження періферійної і/або центральної нервової системи, отруєння важкими металами, ішемічні хвороби й ішемічна хвороба серця, захворювання печінки і дисфункція печінки, алергії, серцево-судинні захворювання, Хламідіо-пневмонія, ретровірусні інфекції (ВІЧ, СНІД), а також створення способів лікування названих хвороб і фармацевтичних композицій, які використовуються в ци х способах. Ця задача вирішується розкриттям незалежних пунктав формули. Далі переважні характеристики, аспекти і деталі винаходу розглядаються в залежності від додаткових пунктів формули, в описі, прикладах і малюнках даної заявки. Винахід, що заявляється відноситься до сполук, що мають загальну формулу (І): де R представлене R"-COO; R' представлене Гідроген чи Гідроксигрупу; R" представляє алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, монорозголужений чи мультірозголужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, моноенойний алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, моноенойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, поліенойний алкіловий ланцюг з 830 атомами Карбону, поліенойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, розгалужений чи нерозгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, що містить карбоциклічне чи гетероциклічне кільце, моноенойний алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, моноінойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, поліінойний алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, поліінойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, що містить, по крайній мірі, один подвійний чи потрійний зв'язок, розгалужений алкіловий ланцюг з 8-30 атомами Карбону, що містить, по крайній мірі, один подвійний чи потрійний зв'язок, гідроксікрупу чи тіолову груп у, що містить розгалужений чи нерозгалужений і/або насичений чи ненасичений алкіловий ланцюг з 830 атомами Карбону, і їх фармацевтично прийнятні солі. Сполуки, що мають загальну формулу (І) і/або їх фармацевтично прийнятні солі виявляють відмінні властивості проти ряду хвороб і розладів, і, отже, є корисними як фармацевтично активні речовини. Відповідно до формули (І) сполуки можуть бути синтезовані, починаючи з гідроксигрупи, що захищає нуклеозиди чи діоксинуклеозиди. Як захищаючі групи для двох нуклеозидних гідроксигруп у положенні 3 і 4, звичайно використовуються ацетали і кетали. Як захищаючі групи для діоксинуклеозидної гідроксигрупи в позиції 3 в основном використовуються кислотночуттєві ОН-захищуючі гр упи для вторинних спиртів. Ці ОНзахищуючі нуклеозиди чи діоксинуклеозиди використовуються як стартова речовина, що вступає в реакцію з карбоновою кислотою, галогенідом карбонової кислоти, цианідом карбонової кислоти, азидом карбонової кислоти, і/ або ангідридом карбонової кислоти. У випадку, коли використовується неактивна карбонова кислота, краще використовувати як реактив діциклогексилкарбодіімід (ДЦК), щоб забезпечити формування естера. У випадку, коли використовується хлорид, бромід, цианід чи азид карбонової кислоти, у реакцію може бути додана органічна основа, переважно пірідин, діметиловий амінопірідин (ДМАП), тритіламін, імідазол і т.п. Звичайно еквімолярні кількості (діокси)нуклеозида і карбонової кислоти чи похідними від карбонової кислоти (галогеніди, цианіди, азиди, ангідриди карбонової кислоти) використовуються в процесі реакції, але також можуть бути використані додаткові реагенти. Серед кращих розчинників переважно виділяються такі діаметрально протилежні апротичні розчинники як діхлорометан, хлороформ, Ν,Ν-діметилформамід (ДМФ) чи ефіри (тетрагідрофуран (ТГФ), діоксан, діетиловий ефір, ТБДМЕ, і т.п.). На завершальному етапі процесу ОН-захисна група переважно знищується при м'яких кислотних умовах по можливості при підвищеній температурі між 80 і 100°С. Розчинники, такі як оцтова кислота чи суміш води й оцтової кислоти чи спирти, такі як метанол чи етанол, дають гарні результати. Широка розмаїтність органічних кислот, таких як бензеново-сульфонові кислоти, лимонна кислота, метановосульфонова кислота, щавлевая кислота і т.п. можуть бути використані в каталітичних кількостях для розщеплення кеталя і ацеталя. Крім того, сприятливим виявилося проведення всіх стадій реакції без світла. Очищення продуктів було проведено згідно добре відомій стандартній процедурі. Сполуки, згідно із винаходом є основами і утворюють фармацевтично прийнятні солі з органічними і неорганічними кислотами. Прикладами прийнятних кислот для подібних утворень солей є соляна кислота, гідробромна кислота, сірчана кислота, фосфорна кислота, оцтова кислота, лимонна кислота, щавлева кислота, малонова кислота, саліцилова кислота, р-аміносаліцилова кислота, яблучна кислота, фумарова кислота, бурштинова кислота, аскорбінова кислота, малеїнова кислота, сульфонова кислота, фосфорна кислота, хлорна кислота, азотна кислота, мурашина кислота, пропионова кислота, глюконова кислота, молочна кислота, винна кислота, гідроксималеінова кислота, піровиноградна кислота, феніло-оцетова кислота, бензойна кислота, р-амінобензойна кислота, р-гідроксібензойна кислота, метаносульфонова кислота, азотиста кислота, гідроксіетаносульфонова кислота, етиленосульфонова кислота, ртолуеносульфонова кислота, нафтисульфонова кислота, сульфанілова кислота, камфоросульфонова кислота, фарфорова кислота, мигдальна кислота, о-метилмигдальна кислота, гідрогенбензенсульфонова кислота, пікринова кислота, адипиновая кислота, d-o-толуїлова кислота, тартронова кислота, α-толуїлова кислота, (о, m, р)-толуїлова кислота, нафтиламінова сульфонова кислота, і інші мінеральні і карбонові відомі кислоти. Солі одержуються шляхом з'єднання основ з достатньою кількістю кислоти для одержання солі звичайним способом. Вільні основи можуть бути отримані шляхом обробки солі відповідним водним розчином, таким як водний розчин гідроксид натрію, карбонат калію, аміак і бікарбонат натрію. Три основи відрізняються від їх відповідних солей визначеними фізичними властивостями, такими як розчинність у діаметрально протилежних розчинниках, але в інших відносинах солі є еквівалентами їхній відповідних основ з погляду даного винаходу. Сполуки винаходу відповідно до формули (І) виявляють також кислотні властивості через їх урацильну складову, і, крім того, залежать від реактивів, використовуваних для утворення естеров, наприклад, у даному випадку для утворення естера використовується дікарбонова кислота, надалі присутні кислотні групи і сполуки винаходу, які здатні утворювати солі з органічними чи неорганічними основами. Тому, наприклад, якщо представлені замінники карбонової кислоти в молекулі, солі можуть бути утворені за допомогою як неорганічних, так і органічних основ, таких як, наприклад, NaOH, KOH, NH4OH, гідроксид тетраалкіламонію і т.п. Таким чином, фармацевтично прийнятні солі сполук, що заявляються, включають додаткові солі, утворені з органічних чи неорганічних основ. Формуючі іони солі можуть бути отримані з таких іонів металів як, наприклад, алюміній, іони лужних металів, таких як натрій чи калій, іони лужно-земелельних металів, таких як кальцій і магній, або іони солі аміногрупи, кількість яких відома для даного завдання. Приклади містять у собі лужні або лужно-земельні гідроксиди, лужні або лужно-земельні алькоксиди, лужні або лужноземельні карбонати або бікарбонати, і/або органічні основи, такі як, наприклад, аміак, первинні, вторинні і третинні аміни, такі як, наприклад, етаноламін, глюкамін, N-мітил- і Ν,Ν,-діметилглюкамін, арілалкіламіни, типу дібензиламін, та Ν,Ν,-дібензилетиленедіамін, нижчі алкіламіни типу метиламін, t-бутиламін, прокаін, нижчі алкілпіперидин, типу N-етилпіперидини, циклоалкіламіни типу циклогексиламін чи діциклогексиламін, морфолін, 1-адамантиламін, бензатин, або солі, отримані з амінокислот подібно аргініну, лізину, орнитину або аміди спочатку нейтральних або кислих амінокислот. Фізіологічно прийнятні солі типу натрію чи калію і солей амінокислот можуть використовуватися в лікувальних цілях, як описано нижче, і є кращими. Сполуки, що заявляються, і/або їх фармацевтично прийнятні солі корисні для профілактики і/або лікування цукрового діабету типу І і типу II, запалення, раку, некрозу, виразки шлунку, нейродегенеративних хвороб (хвороба Алцгеймера, хвороба Паркінсона), невропатичних хвороб, невропатичних болів і невропатії, хвороби периферійної і/або центральної нервової системи, деградації периферійної і/чи центральної нервової системи, отруєння важкими металами, ішемішечньїх хвороб і ішемішечной хвороби серця, хвороби печінки і дісфункции печінки, алергії, серцево-судинних хвороб, хламідио-пневмонії, депресії, ожиріння, паралічу, болю, астми і ретровірусних інфекцій (ВІЧ, СНІД), включаючи опортуністичні інфекції. Крім того, сполуки, що заявляються по загальній формули (І) і/або його фармацевтично прийнятні солі можуть використовуватися для виготовлення фармацевтичної композиції можуть використовува тись як стимулюючий засіб і/або для профілактики і/або лікування цукрового Діабету типу І і типу II, запалення, раку, некрозу, виразки шлунку, нейродеге неративних хвороб (хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона), невропатичних хвороб, невропатичних болів і поліневропатії, хвороби периферійної і/чи центральної нервової системи, деградації периферійної і/або центральної нервової системи, отруєння важкими металами, ішемічних хвороб і ішемічної хвороби серця, хвороби печінки і дісфункциї печінки, алергій, серцево-судинних хвороб, хламидіо-пневмонії, депресії, ожиріння, паралічу, болю, і ретровірусних інфекцій (ВІЧ, СНІД), включаючи опортуністичні інфекції. Крім того, сполуки, що заявляються, відповідно загальної формули (І), можуть використовуватись як стимулюючі ліки і/або стимулюючі засоби. При цьому термін "стимулюючі ліки" або "стимулюючий засіб" відноситься до фармацевтично активних сполук, що тимчасово збільшують швидкість функцій організму. Принциповий фармакологічний ефект стимулюючих ліків заключається в стимулюванні центральної і периферійної нервової системи організму. Деякі стимулюючі засоби діють тільки на визначений орган, такий як серце, легені, мозок, чи нервова система. Стимулюючі засоби включають речовини, такі як амінептин, аміфеназол, амфетаміни, бромантан, кофеїн, карфедон, кокаїн, ефедріни, фенкамфамін, мезокарб, пентилентетразол, піпрадол, сальбутамол, сальметрол, тербуталін і інших речовин, що мають до них відношення. Стимулюючі засоби, що впливають на центральну нервову систему, включають меткантіон, тенамфетамін, МДМА, амфетамін, метамфетамін, фенетилін, метилфенідат, фенметразин, амфепрамон, мезокарб, пемолін, фентермін, і т.п. Стимулюючі засоби типу амфетамін можуть використовува тися для лікування порушень уваги, нарколепсії і ожиріння. Крім використання як стимулюючих засобів, основним терапевтичними призначенням цих лік, що впливають на психіку,є їхнє вживання при занепокоєнні, депресії, епілепсії, психозі і порушенні сну. Використовуваний тут термін "стимулювання організму" відноситься до ефективності дії сполук відповідно до формули (І) на окремо визначені органи і особливо на центральну нервову систему, що має подібний терапевтичний ефект, як ефект, отриманий за допомогою стимулюючого засобу, згаданого вище. Таким чином, сполуки, що заявляються, можуть бути використані для лікування порушення уваги, нарколепсії, ожиріння, занепокоєння, депресії, епілепсії, попередження психозу та анулювання втоми, астми і порушень сну і можуть замінити звичайний стимулюючий засіб. Сполуки уридина і деоксиуридина, що заявляється згідно до загальної формули (І), включають естери карбонової кислоти, отриманих з відповідної жирної кислоти на позиції 5'С частки рибози чи деоксирібози. Алкіловий ланцюг згаданої жирної кислоти включає 8-30 атомів Карбону. Переважними є алкілові ланцюги з 8 або 10-24 атомами Карбону, більш переважними є-з 14-22 атомами Карбону, ще більш кращими-з 18-22 атомами Карбону, і найбільш переважними-з 18, 20, або 22 атомами Карбону. Таким чином, переважними є сполуки по винаходу, де R" представляє собою алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, монорозгалужений чи мультірозгалужений алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, моноенойний алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, моноенойний розгалужений алкіловий ланцюг з 824 атомами Карбону, поліенойний алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, поліенойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, розгалужений чи нерозгалужений алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, що містять карбоциклічне чи гетероциклічне кільце, моноінойний алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, моноінойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, поліїнойний алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону, поліїнойний розгалужений алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону , гідроксігрупу чи тиолову гр уп у, що містить розгалужений чи нерозгалужений і/або насичений або ненасичений алкіловий ланцюг з 8-24 атомами Карбону і навіть переважними є сполуки, де R", представляє собою моноенойний алкіловий ланцюг з 10-24 атомами Карбону, моноенойний розгалужений алкіловий ланцюг з 10-24 атомами Карбону, поліеноійий алкіловий ланцюг з 10-24 атомами Карбону, поліенойний розгалужений алкіловий ланцюг з 10-24 атомами Карбону, розгалужений або нерозгалужений алкіловий ланцюг з 8-20 атомами Карбону, що містить карбоциклічне або гетероциклічне кільце, моноінойний алкіловий ланцюг з 10-24 атомами Карбону, моноінойний розгалужений алкіловий ланцюг з 10-24 атомами Карбону, поліїнойний алкіловий ланцюг з 10-24 атомами Карбону, поліїнойнний розгалужений алкіловий ланцюг з 10-24 атомами Карбону. Також кращими є вуглеводні ланцюги з подібною кількістю атомів Карбону. Прийнятні жирні кислоти, що можуть використовуватися для формування карбонових естеров, описаних у розділі Жирні кислоти даного опису, особливо в таблицях 1, 2, 3 і 4 даної заявки. Довгий ланцюг карбонових кислот, як зазначено в списку Таблиці 1, розгалужені і/або мультірозгалужені карбонові кислоти подібно ізопальмінової кислоті, пристановій або фітановій кислоті, а також моноенойні кислоти, як підсумовано в Таблиці 2, можуть використовува тися для синтезу-і є сполуками загальної формули (І). Кращим є використання ацетиленових кислот, як показано в Таблиці 4 і гідроксигрупп, що переносять кислоти подібно цереброновій кислоті, гідроксинервонову, ріцинолеву і лескероліву кислоти. Більш кращими є ненасичені карбонові кислоти. Приклади для звичайних ненасичених карбонових кислот даються в Таблиці 3 опису. Подальші приклади це - елеостеаринова кислота, катальпінова кислота, календинова кислота, докозагептадеканова кислота, таксолеїнова кислота, пінолеїнова кислота, сціадонова кислота, і ретіноєва кислота. Також кращими є карбонові кислоти, що включають карбоциклічне або гетероциклічне кільце. Прикладами кільця, що містять карбонові кислоти -11,12-метиленеоктадеканова кислота, 9,10метиленегексадеканова кислота, коронарна кислота, також відома яктіоктинна кислота або її зменшена форма, дігідролієва кислота, також відома як 6,8-дітианоктанова кислота. Серед ненасичених і містящих кільце карбонових кислот більш кращими є лінолева кислота, gліноленова кислота, дігомо-g-ліноленова кислота, арахідонова кислота, 7,10,13,16-докозатетраенова кислота, 4,7,10,13,16-докозапентанова кислота, a-лінолева кислота, стеаридонова кислота, 8,11,14,17еікозатетранова кислота, ЕПК, ДПК (дефеніламінова кислота), ДГК (дегідрацетова), кислота медова, (R,S)ліпоєва кислота, (S)-ліпоєва кислота, (R)-ліпоєва кислота, елеостеаринова кислота, катальпінова кислота, календова кислота, докозагептадеканова кислота, таксолеєва кислота, піноленова кислота, сциадонова кислота, і ретіноєва кислота. Найбільш кращими є наступні карбонові кислоти: g-ліноленова, a-ліноленова кислота, ЕПК, ДГК (дегідрацетова), (R,S)-ліпоєва кислота, (S)-ліпоєва кислота, (R)-ліноева кислота. Таким чином, сполуки, відповідно до винаходу, є кращими, коли R" представвляє собою додеканіл, гексадеканіл, октадеканіл, ейкозаніл, докозаніл, тетракозаніл, цис-9-тетрадеценіл, цис-9-гексадеценіл, цис6-октадеценіл, цис-9-октадеценіл, цис-11-октадеценіл, цис-9-ейкозеніл, цис-11-ейкозеніл, цис-13-докозеніл, цис-15-тетракозеніл, 9,12-октадекадиеніл, 6,9,12-октадекатриеніл, 8,11,14-ейкозатриеніл, 5,8,11,14ейкозатетраеніл, 7,10,13,16-докозатетраеніл, 4,7,10,13,16-докозапентаеніл, 9,12,15-октадекатриеніл, 6,9,12,15-октадекатетраеніл, 8,11,14,17-ейкозатетраеніл, 5,8,11,14,17-ейкозапентаеніл, 7,10,13,16,19докозапентаеніл, 4,7,10,13,16,19-докозагексаніл, 5,8,11-ейкозатриеніл, 1,2-дітюлан-3-пентаніл, 6,8-дітіан октаніл, докозагептадеканіл, елеостеаріл, календіл, катальпіл, таксолеіл, піноленіл, сциадоніл, ретініл, 14 метилпентадеканіл, пристаніл, фітаніл, 11,12-метиленеоктдеканіл, 9,10-метиленегексадеканіл, 9,10епоксистеаріл, 9,10-епоксиоктадек-12-еніл, 6-октадециніл, t11-октадецен-9-ініл, 9-октадециніл, 6-октадецен9-ініл, 110-гептадецен-8-ініл, 9-октадецен-12-ініл, t7,t11-октадекадиен-9-ініл, t8,t10-октадекадиен-12-ініл, 5,8,11,14-ейкозатетраініл, 2-гідрокситетракозаніл, 2-гідрокси-15-тетракозеніл, 12-гідрокси-9-октадеценіл, і 14-гідрокси-11-ейкозеніл. Більш кращими є ті сполуки, що заявляються, де R" представляє собою 9,12-октадекадиеніл, 6,9,12октадекатриеніл, 8,11,14-ейкозатриеніл, 5,8,11,14-ейкозатетраеніл, 9,12,15 -октадекатриеніл, 6,9,12,15октадекатетраеніл, 8,11,14,17-ейкозатетраеніл, 5,8,11,14,17-ейкозапентаеніл, 7,10,13,16,19докозапентаеніл, 4,7,10,13,16,19-докозагексаеніл, 5,8,11-ейкозатриеніл, 1,2-дітиолан-3-пентаніл, і 6,8-дітиан октаніл. Найбільш кращими є наступні сполуки загальної формули (І): Сполука 1: (2'R, 3'S, 4'R, 5'R)- Октадека-6,9,12-триенойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Нпіримидин-1 -іл)-3',4'-дігіідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер. Сполука 2: (2'R,3'S,4'R,5'R)-Октадека-9,12,15-триенойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Н-піримидин1-іл)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер. Сполука 3: (2'R,3'S,4'R,5R)-1коза-5,8,11,14,17-пентаінойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Нпіримидин-1-іл)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер, Сполука 4: (2'R,3'S,4'R,5R)-Докоза-4,7,10,13,16,19-гексаінойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Нпіримидин-1-іл)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер, Сполука 5: (2'R,3'S,4'R,5'R)-5-[1,2]дітіолан-3-іл-пентанойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Нпіримидин-1-іл)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер, Сполука S5: (2'R,3S,3'S,4'R,5'R)-5-[1,2] дітіолан-3-іл-пентанойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Нпіримидин-1-іл)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер, Сполука R5: (2'R,3R,3'S,4'R,5'R)-5-[1,2] дітіолан-3-іл-пентанойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Нпіримидин-1-іл)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер, Сполука 5': (2'R,3'S,4'R,5R)-6,8-дімеркапто-октанойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Н-піримидин-1іл)-3',4'-дигідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер, і фармацевтично прийнятні солі цих сполук. Сполуки загальної формули (І) і/або їх фармацевтично прийнятні солі призначаються в дозуванні, що відповідає ефективної концентрації в діапазоні 1-10000мг, переважно в діапазоні 1-5000мг, більш переважно в діапазоні 10-1000мг, і найбільше переважно в діапазоні 100-800мг. Інше краще використання сполук, що заявляється стосується комбінації принаймні однієї сполуки загальної формули (І) і/або її фармацевтично прийнятної солі з подальшими терапевтичними ліками, агентами, або сполуками. Перераховані нижче терапевтичні сполуки відібрані з групи, що включає вітаміни і антиретровірусні ліки. Придатні вітаміни-це вітамін А, В1, В2, В6, В12, С, Е, і їх фармацевтично прийнятні солі. Подальший аспект представляемого винаходу стосується способу запобігання і/або лікування цукрового діабету Типу І і Типу II, запалення, раку, некрозу, виразки шлунку, нейродегенеративних хвороб (хвороби Альцгеймера, хвороби Паркінсона), невропатичних хвороб, невропатичних болів і поліневропатії, хвороб периферійної і/або центральної нервової системи, деградації периферійної і/або центральної нервової системи, отруєння важкими металами, ішемічної хвороби і ішемічної хвороби серця, хвороби печінки і дисфункція печінки, алергії, серцево-судинних хвороб, хламідіо-пневмонії, депресії, ожиріння, паралічу, болю, і ретровірусних інфекцій (ВІЧ, СНІД), включаючи опортуністичні інфекції, у ссавців, включаючи людину, варто призначати савцям визначену кількість, принаймні, однієї зі сполуки загальної формули (І) і/або її фармацевтично прийнятних солей, активних при лікуванні цих хвороб. Також вони вживаються для стимулювання організму, особливо визначених органів, і/або центральної нервової системи ссавців, особливо людини, визначена кількість, принаймні, однієї з винайдених сполук і/або їхні ефективні солі призначаються ссавцю, щоб стимулювати функції його організму. Переважно сполуки уридину або деоксиуридину винайденого винаходу використовуються в межах зазначеного способу, коли R" представляє собою додеканіл, гексадеканіл, октадеканіл, ейкозаніл, докозаніл, тетракозаніл, цис-9-тетрадеценіл, цис-9-гексадеценіл, цис-6-октадеценіл, цис-9-октадеценіл, цис11-октадеценіл, цис-9-зйкозеніл, цис-11-ейкозеніл, цис-13-докозеніл, цис-15-тетракозеніл, 9,12октадекадиеніл, 6,9,12-октадекатриніл, 8,11,14-ейкозатриніл, 5,8,11,14-ейкозатетраеніл, 7,10,13,16докозатетраеніл, 4,7,10,13,16-докозапентаеніл, 9,12,15-октадекатриеніл, 6,9,12,15-октадекатетраеніл, 8,11,14,17-ейкозатетраеніл, 5,8,11,14,17-ейкозапентаеніл, 7,10,13,16,19-докозапентаеніл, 4,7,10,13,16,19докозагексаеніл, 5,8,11-ейкозатриеніл, 1,2-дітіолан-З-пентаніл, 6,8-дітіан октаніл, докозагептадеканіл, елеостеаріл, календіл, катальпіл, таксолеіл, піноленіл, сциадоніл, ретініл, 14-метил пентадеканіл, пристаніл, фітаніл, 11,12-метиленоктадеканіл, 9,10-метиленгексадеканіл, 9,10-епоксистеаріл, 9,10епоксиоктадек-12-еніл, 6-октадециніл, t11-октадецен-9-ініл, 9-октадециніл, 6-октадецен-9-ініл, t10гептадецен-8-ініл, 9-октадецен-12-ініл, t7,t11-октадекадиен-9-ініл, t8,t10-октадекадиен-12-ініл, 5,8,11,14ейкозатетраініл, 2-гідрокситетракозаніл, 2-гідрокси-15-тетракозеніл, 12-гідрокси-9-октадеценіл, і 14-гідрокси11-ейкозеніл. Більш переважними є сполуки, у яких R", представляє 9,12-октадекадиеніл, 6,9,12-октадекатриеніл, 8,11,14-ейкозатриеніл, 5,8,11,14-ейкозатетраеніл, 9,12,15-октадекатриеніл, 6,9,12,15-октадекатетраеніл, 8,11,14,17-ейкозатетраеніл, 5,8,11,14,17-ейкозапентаеніл, 7,10,13,16,19-докозапентаеніл, 4,7,10,13,16,19докозагексаеніл, 5,8,11-ейкозатриеніл, 1,2-дітіолан-3-пентаніл, і 6,8-дітіан октаніл. Найбільш переважними в межах даного способу є наступні сполуки: Сполука 1: (2'R,3'S,4'R,5R)-Октадека-6,9,12-триенойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Н-піримидин-1іл)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер, Сполука 2: (2'R,3'S,4'R,5R)-Октадека-9,12,15-триенойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Н-піримидин1-ил)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер, Сполука 3: (2'R,3'S,4'R,5'R)-lкоза-5,8,11,14,17 пентаенойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Нпіримидин-1-іл)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер, Сполука 4: (2'R,3'S,4'R,5R)-Докоза-4,7,10,13,16,19-гексаенойна кислота 5'-(2,4-дioксо-3,4-дігідро-2Нпіримидин-1-іл)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер, Сполука 5: (2'R,3'S,4'R,5'R)-5-[1,2] Дітіолан-3-іл-пентанойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Нпіримидин-1-іл)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер, Сполука S5: (2'R,3S,3'S,4'R,5'R)-5-[1,2] Дітіолан-3 іл-пентанойна кислота 5'-(2,4-дioксо-3,4-дігідро-2Нтримидин-1-іл)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер, Сполука R5: (2'R,3R,3'S,4'R,5'R)-5-[1,2] Дітіолан-3-іл-пентанойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Нпіримидин-1-іл)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер, Сполука 5': (2'R,3'S,4'R,5R)-6,8-Дімеркапто-октанойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Н-піримидин-1іл)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер, і фармацевтично прийнятні солі цих сполук. У рамках даного винайденого способу сполуки загальної формули (І) призначаються в дозах, що відповідають ефективної концентрації в діапазоні 1-10000мг, переважно в діапазоні 1-5000мг, більш переважно в діапазоні 10-1000мг, і найбільше переважно в діапазоні 100-800мг. Крім того, призначаючи, принаймні, одну із сполук винаходу і/або його фармацевтично прийнятні солі в комбінації з подальшими терапевтичними ліками, агентами, чи сполуками також вигідні. Терапевтичні сполуки вибрані з групи, що включає вітаміни та антіретровірусні ліки. Особливо вітаміни, подібні до вітамінів А, В1, В2, В6, В12, С, Е, і також сюди можна додати їх фармацевтично прийнятні солі. Подальший аспект даного винаходу спрямований на фармацевтичні композиції, що включають принаймні одну із сполук загальної формули (І) і/або її фармацевтично прийнятні солі як активний інгрідієнт і фармацевтично прийнятний носій, наповнювач, допоміжний засіб і/або розчинники. Дана фармацевтична композиція може потім включити додаткові терапевтично активні сполуки, що можуть бути відібрані з групи, що включає вітаміни й антиретровірусні ліки. Особливо вітаміни, подібні до вітамінів А, В1, В2, В6, В12, С, Е, і також сюди можна додати їх фармацевтично прийнятні солі. Сполуки загальної формули (І) і також винайдені комбінації ліків, що заявляються, можуть бути також у формі їхній фармацевтично активних солей, що довільно використовують істотно нетоксичний фармацевтично прийнятний носій, наповнювач, допоміжний засіб і/або розчинники. Лікарські засоби існуючого винаходу приготовлені в звичайному твердому або рідкому середовищі в розчиннику і в звичайному фармацевтично допоміжних засобах на прийнатному рівні дозування. Переважно готування і формулювання використовуються у формі, що є придатною для орального застосування. Ці форми, наприклад, включають пігулки, таблетки, покриті цукром таблетки, капсули, порошки і в депазитах. Крім останніх оральных також існують і інші форми. Винайдені сполуки уридину і деоксіуридину або фармацевтичні препарати і формулювання, що містять перераховані сполуки, можуть застосовуватися будь-якими відповідними засобами, включаючи, але не обмежуючи, ін'єкцією (внутришньовенною, внутришньочеревинною, внутришньом'язовою, підшкірною), включачи абсорбцію епітельно або слизових оболонок рота, прямої кишки, піхви, насоглотки, інтерстініальні слизові); орально, ректально, трансдермально, інтрадермально, інтравагінально, інтраназально, інтрабукально, через кожу, через шкіру, під язик (сублінгвально), або інгаляційно будь-якими іншими доступними засобами в межах фармацевтичної практики. У межах відомих способів, фармацевтичні композиції відповідно до винаходу, містячи принаймні одну нову сполуку загальної формули (І) або фармацевтично прийнятні солі, як активні інгредієнти, будуть типово використовуватися в суміші з прийнятними матеріалами несущого середовища (носиями), відповідно відібраними щодо призначеної форми проведення операції, тобто оральных таблеток, капсул (твердих, напівтвердих або заповнених рідиною), порошків, оральних гелів, еліксирів, дисперсійних гранул, сиропів, суспензії, і т.п., разом зі звичайними фармацевтичною практикою. Наприклад, оральне застосування у формі таблеток або капсул, активний інгрідієнт може бути об'єднаний з будь-яким оральним нетоксичним фармацевтично прийнятним інертним носиєм, типу лактози, крохмалю, сахарози, целюлози, стеарата магнію, фосфат кальцію, сульфат кальцію, тальку, манітола, етилового спирту (ліквідні форми) і т.п.. Крім того, коли бажано або необхідно, змащувальні, розщеплюючи агенти і фарбувальні агенти можуть також бути включені у суміш. Порошки і таблетки можуть складатися з приблизно 5 до приблизно до 95процентів винайденої композиції. Прийнятні зв'язувальні речовини включають крохмаль, желатин, природний цукор, підсолоджуючи речовини зерна, природну і синтетичну живиця типу акації, альгинат натрію, карбоксиметилову-целюлозу, поліетиленгликоль і воски. Серед змащувальних агентів можуть бути згадані, для використання в цих формах дозування, борна кислота, бензоат натрію, ацетат натрію, хлорид натрію, і т.п.. Розщеплюючи агенти включають крохмаль, метилцелюлозу, живицю гуарову і т.п.. Підсоджуваючі і ароматичні агенти і консерванти можуть також бути включені в разі потреби. Деякі з термінів, зазначених вище, а саме розщеплювачі, розчинники, змащувальні агенти, зв'язувальні агенти і т.п., описані більш докладно нижче. Крім того, композиції даного винаходу можуть бути представлені у формі безупинного виділення, щоб забезпечити норму розпаду будь-якої або більшої кількості компонентів або активних інгрідієнтів для оптимізації терапевтичних ефектів. Прийнятні форми дозування для безупинного виділення включають таблетки, що складаються з шарів, які вміщують шари змінюючихся норм розпаду, або керованого виділення полімерної міжклітинної речовини тканини, пропитаного активними компонентами у формі таблетки або капсулах, що містять дану пропитану або інкапсуліровану пористу полімерну міжклитинну речовину тканини. Готування рідкої форми включає розчини, суспензії і емульсії. Наприклад, вода або водний розчин пропилен гліколя для парентеральних ін'єкцій або доповнені підсолоджуючими речовинами і непрозорими речовинами для орального застосування, суспензії і емульсії. Приготування рідкої форми можуть також включати розчини для інтраназального використання. Готування аерозоля для інгаляції і інтраназального використання можуть включати розчини і тверді речовини в формі порошку, яка може бути в комбінації з фармацевтично прийнятним носієм типу інертного стиснутого газу, наприклад азот. Крім орального застосування, інгаляція є кращою формою застосування сполук даного винаходу. Для готування супозиторіїв, використовують віск нижчого типу, що тане, і суміші гліцеридів жирної кислоти, типу олії какао, спочатку розплавляють і перемішують активні інгридієнти до одержання однорідної маси. Рідку однорідну суміш виливають у зручні форми ґрунту, та залишають охолоджуватися до затвердіння. Сюди також входять готування твердих форм, що призначені, для перетворення, безпосередньо перед використанням, у рідку форму для орального або парентерального використання. Дані рідкі форми включають розчини, суспензії і емульсії. Винайдені сполуки уридину і дезоксиуридину даного винаходу, можуть також використовуватися трансдермально. Трансдермальні композиції можуть буті у формі вершків, лосьонів, аерозолів і/або емульсій і можуть бути включені в трансдермальну структуру міжклітинної речовини тканини, або у тип резервуара, що звичайно виконують при виконанні даної задачі. Термін «капсула» відноситься до визначеної ємності або вкладенню, виконаному з метил целюлози, полівінілового спирту, або денатурованих желатинів або крохмалю для того, щоб вміщувати сполуки, які включають активні інгредєнти. Капсули з твердою оболонкою звичайно виконані із сумішей достатньо сильних кісткових гелів і желатинів шкіри свинини. Сама капсула може містити маленьку кількість барвників, непрозорих реагентів, пластифікаторів і консервантів. Таблетка-це спресована або відлита форма дозування, що містить активні інгредієнти з прийнятними розчинниками. Таблетка може бути приготовлена за допомогою пресування сумішей або гранулювання, вологого гранулювання або сухого гранулювання, стиском, отже способами, відомими фахівцю в даній області. Оральные гелі вміщують активні інгредієнти, що розсіюються або розчиняються в гидрофільній напівтвердій міжклітинної речовини тканини. Порошки, що використовуються в даній сполуці відносяться до порошкових сумішей, що вміщують активні інгредієнти і прийнятні розчинники, що можуть бути суспендирувані в воді або соках. Прийнятними розчинниками є речовини, що звичайно складають головну частину або дозу у композиції. Прийнятні розчинники включають цукор типу лактози, сахарози, маніти і сорбіти, крохмалі, отримані з пшениці, зерна рису і картоплі, і целюлози типу мікропрозорої целюлози. Кількість розчинника в композиції може бути приблизно від 5 до 95% від повної ваги композиції, переважним є приблизно від 25% до 75%, більш переважним є приблизно від ЗО% до 60% ваги, і найбільш переважним є приблизно від 40-50% ваги. Термін расщеплювач відноситься до матеріалів, які додають до композиції, щоб допомогти йому розщепитися (дезінтегруватися), щоб випустити ліки. Придатні расщеплювачі включають крохмалі, "холодні водяні суміші", змінені крохмалі типу натрію карбоксиметил крохмалю, природну і синтетичну живиця типу плодів ріжкового дерева, карая, гуар трагакант і агар, похідні целюлози типу метилцеллюлози і натрію карбоксиметилцелюлози, мікропрозорих целюлоз і хрестоподібна мікропрозора целюлоза типу натрію кроскармилози, альгинитів типу альгинової кислоти і альгінатного натрію, глини типу бентонітів, і шипучи х сумішей. Кількість расщеплювачів у складі може розташуватися приблизно від 1% до 40% ваги композиції, переважним є 2% до 30% ваги композиції, більш переважним є приблизно від 3%-20% ваги композиції, і найбільш переважним є від 5% до 10% ваги. Зв'язувальні речовини характеризують речовини, що зв'язують або "склеюють" порошки разом і роблять їх зв'язаними, формуючи гранули, у таким чином, вони служать "пластиром" у формуванні. Зв'язувальні речовини додають зв'язну силу, вже доступну в реагенті. Прийнятні зв'язувальні речовини включають цукор типу са харози, крохмалі, отримані з пшениці, зерна рису і картоплі; природну живицю типу акації, желатину і трагакант; похідні морської водорості типу алгинової кислоти, альгинату натрію, і амонієвокальцевий альгинат; целулоїдні матеріали типу метилцелюлози і натрію карбоксиметилцеллюлози і гідроксипропил-метилцеллюлози; полівинілпіролідон; і неорганічні сполуки типу алюмінієвого силікату магнію. Кількість зв'язувальної речовини в композиції може містити приблизно від 1%-30% ваги композиції, переважно від приблизно 2% до 20% ваги композиції, більш переважно від приблизно 3% до 10% ваги, ще більш переважно від приблизно 3% приблизно до 6% ваги. Змащувальні речовини додають до форми дозування, для того щоб дати можливість таблетці, гранулі, і т.д., після компресії, звільнитися або оболонки розчинитися, скорочуючи опір. Придатні змащувальні речовини включають стеарати металів типу стеарата магнію, стеарата калію або стеарата кальцію; стеаринову кислоту; воски, що швидко тануть; і розчинні змащувальні речовини типу хлориду натрію, бензоата натрію, ацетату натрію, олеату натрію, гликоли полиетилену і d'1-лейцин. Змащувальні речовини звичайно додаються в самому останньому кроці перед компресією, тому що вони повинні бути присутніми на поверхнях гранул, між ними і частиною таблетованого пресу. Кількість змащувальних речовин в композиції може коливатися від приблизно 0.05% до 15% відповідно до ваги композиції, переважно 0.2% приблизно до 5% відповідно до ваги композиції, більш переважно від приблизно 0.3% до 3%, і найбільше переважно від приблизно 0.3% до 1.5% відповідно до ваги композиції. Глянсувателі-це матеріали, що запобігають брикетуванню і поліпшують характеристики потоку при гранулюванні, так, щоб потік був гладкий і однорідний. Прийнятні глянсувателі включають кремнієвий діоксид і тальк. Кількість глянсувателів у складі може розташуватися від приблизно 0.01% до 10% відповідно до ваги композиції, переважно 0.1% приблизно до 7% у відповідності з вагою композиції, більш переважно від приблизно 0.2% до 5% відповідно до ваги, і найбільше переважно від приблизно 0.5 приблизно до 2% відповідно до ваги. Фарбуючи реагенти забезпечують фарбування композиції у формі дозування. Такі составляючи можуть включати харчові барвники, а також барвники, що адсорбируються прийнятним адсорбентом типу глини або окису алюмінію. Кількість цього реагенту може змінюватися від приблизно 0.01% до 10% відповідно до ваги композиції, переважно від приблизно 0.05% до 6% у відповідно до ваги, більш переважно від приблизно 0.1% до 4% відповідно до ваги композиції, і найбільше переважно від приблизно 0.1% до 1%. Способи формулювання і використання сполук даного винаходу можуть бути знайдені у Фармацевтичних Науках "Ремінгтона" Мак Паблішинг Ко., Істон Пенсільванія. Прийнятна композиція, що включає, принаймні, одну сполуку винаходу і/або фармацевтично прийнятних солей може бути розчином сполуки в прийнятному рідкому фармацевтичному носії і може використовуватися у ви гляду таблеток, пігулок, покриті таблетки, драже, капсул, порошків і депозитів, гелів, сиропів, рідких розчинів, суспензій, емульсій, і т.п.. Токсичність і терапевтична ефективність винайдених сполук можуть бути визначені стандартною фармацевтичною процедурою; фармакологічні, і токсикологічні процедури в клітинної культурі або піддослідних тваринах для того, щоб визначити ЛД50 (доза, смертельна для 50% населення) і ЕД50 (доза, терапевтично ефективна для 50% населення). Коефіцієнтом дози між токсичним і терапевтичним ефектом є терапевтичний індекс; це може бути виражене як відношення між ЛД50 і ЕД50. Дозування композиції залежить в основному від конценрації розчинів, що включають ЕД50, с невеликою кількістю токсичних речовин або без них. Дозування препарату залежить від суб'єкта лікування, ваги суб'єкта, серйозності захворювання і висновку лікаря. Наступний аспект даного дослідження присвячений лікарським комбінаціям і композиціям, що містять як мінімум одну жирну кислоту і/або алкілові естери жирних кислот. Вони відібрані з групи, яка містить у собі таки кислоти як лінолева кислота, g-ліноленова кислота, дигомо-g-ліноленова кислота, арахідонова кислота, 7,10,13,16-докозатетраенойна кислота, 4,7,10,13,16-докозапентаенойна кислота, a-ліноленова кислота, стеаридонова кислота, 8,11,14,17-ейкозатетраенойна кислота, ЕПК, дефиніламін, дегідрацетова кислота, кислота медова, елеостеаринова кислота, календова кислота, катальпова кислота, стеллагептаенойна кислота, тексоленова кислота, піноленова кислота, сциадонова кислотна, ретінойна кислота, изопальмітинова кислота, прістановая кислота, фітанова кислота, 11,12-метиленеоктадеканойна кислота, 9,10-метиленегексадеканойна кислота, коронаринова кислота, (R,S)-ліпоевая кислота, (S)-ліпоева кислота, (R)-ліпоева кислота, (R,S)-6,8-дітіан октанойна кислота, (R)-6,8-дітіан октанойна кислота, (S)-6,8-дітіан октанойна кислота, тариринова кислота, сантальбінова кислота, стеаролінова кислота, 6,9октадекенинойна кислота, пірулинова кислота, крепенінинова кислота, гейстеринова кислота, t8,t10октадекадиен-12-інойна кислота, ETYA, церебронова кислота, гідроксинервонова кислота, ріцинолеїнова кислота, лескеролінова кислота, брассилова кислота, тапсинова кислота, і/або лінолева кислота С1-С7 алкіловий естер, g-ліноленова кислота С1-С7 алкіловьій естер, дігомо-g-ліноленова кислота С1-С7 алкіловьій естер, арахідонова кислота С1-С7 алкіловий естер, 7,10,13,16-докозатетраенойна кислота С1-С7 алкіловий естер, 4,7,10,13,16-докозапентаенойна кислота С1-С7 алкіловьій естер, лінолева кислота С1-С7 алкіловий естер, стеаридонова кислота С1-С7 алкіловий естер, 8,11,14,17-ейкозатетраенойна кислота С1С7 алкіловий естер, ЕПК С1-С7 алкіловий естер, ДПК С1-С7 алкіловий естер, ДГК С1-С7 алкіловий естер, медова кислота С1-С7 алкіловий естер, елеостеаринова кислота С1-С7 алкіловий естер, календинова кислота С1-С7 алкіловий естер, катальпінова кислота С1-С7 алкіловий естер, стелагептаенойна кислота С1-С7 алкіловий естер, таксолеінова кислота С1-С7 алкіловий естер, піноленова кислота С1-С7 алкіловий естер, сциадонілова кислота С1-С7 алкіловий естер, ретинойна кислота С1-С7 алкіловий естер, ізопальмитова кислота С1-С7 алкіловий естер, пристанова кислота С1-С7 алкіловий естер, фітановая кислота С1-С7 алкіловий естер, 11 12-метиленеоктадеканойна кислота С1-С7 алкіловий естер, 9,10етиленегексадеканойна кислот С1-С7 алкіловий естер, коронаринова кислота С1-С7 алкіловий естер, (R,S)ліпоєва кислота С1-С7 алкіловий естер, (S)-ліпоєва кислота С1-С7 алкіловий естер, (R)-ліпоєва кислота С1С7 алкіловий естер, (R,S)-6,8-дітіан октанойна кислота С1-С7 алкіловий естер, (R)-6,8-дітіан октанойна кислота С1-С7 алкіловий естер, (S)-6,8-дітіан октанойна кислота С1-С7 алкіловий естер, тариринова кислота С1-С7 алкіловий естер, сантальбінова кислота С1-С7 алкіловий естер, стеаролінова кислота С1-С7 алкіловий естер, 6,9-октадеценінойна кислота С1-С7 алкіловий естер, пірулінова кислота С1-С7 алкіловий естер, крепенінова кислота С1-С7 алкіловий естер, гейстеринова кислота С1-С7 алкіловий естер, t8,t10октадекадіен-12-інойна кислота С1-С7 алкіловий естер, ETYA C1-C7 алкіловий естер, церебронова кислота С1-С7 алкіловий естер, гідроксінервонова кислота С1-С7 алкіловий естер, рицинолеінова кислота С1-С7 алкіловий естер, лескеролінова кислота С1-С7 алкіловий естер, брасилова кислота С1-С7 алкіловий естер, тапсинова кислота С1-С7 алкіловий естер, разом, принаймні, з одним нуклеозидом і/або сполукою нуклеотиду, відібраним із групи, що включає уридин, деоксиуридин, уридин монофосфат, деоксиуридин монофосфат, і/або їх фармацевтично прийнятні солі. Кращої є комбінація уридина, деоксиуридина, уридина монофасфата або деоксиуридина монофасфата з лінолевою кислотою, γ-ліноленовою кислотою, дігомо-g-лінолевою кислотою, арахидоновою кислотою, 7,10,13,16-докозатетраеновою кислотою, 4,7,10,13,16-докозапента еновою кислотою, a-ліноленовою кислотою, стеаридоновою кислотою, 8,11,14,17-эикозатетраеновою кислотою, ЕПК, ДПК, ДГК, кислотою медовою, (R,S)-ліноевою кислотою, (S)-ліпоевою кислотою, (R)-ліпоевою кислотою, (R)-6,8-дітіаноктановою кислотою, (S)-6,8-дітіан-октановою кислотою, елеостеариновою кислотою, катальпиновою кислотою, календиновою кислотою, таксоловою кислотою, ліноленову кислотою, сциадоновою кислотою, ретіноєву кислотою, і/або фармацевтично прийнятні солі і/або лінолувая кислота, С1-С7 алкіл естер, gліноленова кислота С1-С7 алкіл естер, дігомо-g-ліноленова кислота С1-С7 алкіл естер, арахидонова кислота С1-С7 алкіл естер, 4,7,10,13,16-докозапентаенонова кислота, С1-С7 алкіл естер, a-ліноленова кислота С1-С7 алкіл естер, стеаридонова кислота С1-С7 алкіл естер, 8,11,14,17-ейкозатетренова кислота С1-С7 алкіл естер, ЕПК С1-С7 алкіл естер, ДПК С1-С7 алкіл естер, ДГК С1-С7 алкіл естер, кислота медова С1-С7 алкіл естер, (R,S)- ліпоева кислота С1-С7 алкіл естер, (S)-ліпоева кислота С1-С7 алкіл естер, (R)ліпоева кислота С1-С7 алкіл естер, (R,S)-6,8-дітіан октанова кислота С1-С7 алкіл естер, (R)-6,8-дітіан октановаа кислота С1-С7 алкіл естер, (S)-6,8-дітіан октанова кислота С1-С7 алкіл естер, елеостерова кислота С1-С7 алкіл естер, катальпинова кислота С1-С7 алкіл естер, календинова кислота С1-С7 алкіл естер, докозагептадеканова кислота С1-С7 алкіл естер, таксолова кислоту С1-С7 алкіл естер, піноленова кислоту С1-С7 алкіл естер, сциадонова кислоту С1-С7 алкіл естер, і/або, ретіноєвую кислоту С1-С7 алкіл естер. Більш кращої є комбінація, що складається з уридина і деоксиуридина або уридина моносфата з gліноленовою кислотою, a-ліноленовою кислотою, ЕПК, ДГК, (R,S)-6,8-дітіан октановою кислотою, (R)-6,8дітіан октановою кислотою, (S)-6,8-дітіан октановой кислотою, (R,S)-ліпоєвою кислотою, (S)-ліпоєвою кислотою, і/або (К)-ліпоєвою кислотою, і/або фармацевтично прийнятними солями, і/або g-ліноленовою кислотою С1-С7 алкіл естер, a-ліноленовою кислотою С1-С7 алкіл естер, ЕПК С1-С7 алкіл естер, ДГК С1С7 алкіл естер, (R,S)-6,8-дітіан октановою кислотою С1-С7 алкіл естер, (S)-дiтiан октановою кислотою С1С7 алкіл естер, (S)-6,8-дітіан октановою кислотою С1-С7 алкіл естер, (R,S)-ліпоєвою кислотою С1-С7 алкіл естер, (S)-ліпоєвою кислотою С1-С7 алкіл естер, і/або (R)-ліпоєвою кислотою С1-С7 алкіл естер. Найбільш краща лікарська комбінація-(R,S)-ліпоєва кислота, (S)-ліпоєва кислота, (R)-ліпоева кислота, (R,S)-6,8-дітіан октанова кислота, (R)-6,8-дітіан октанова кислота і/або (S)-6,8-дітіан октанова кислота і/або (R,S)-ліпоєва кислота С1-С7 алкіл естер, (S)-ліпоєва кислота С1-С7 алкіл естер, (R)-ліпоєва кислота С1-С7 алкіл естер, (R,S)-6,8-дітіан октанова кислота, і/або (R)-6,8-дітіан октанова кислота, (S)-6,8-дітіан октанова кислота С1-С7 алкіл естер з уридином, деоксиуридином, уридином моносфатом, і/або фармацевтично прийнятними солями. Для утворення С1-С7 алкілу естеру вищевказаних жирних кислот прийнятними є наступні жирні кислоти: метанол, етанол, пропанол, ізо-пропанол, бутанол, сек-бутанол, терт-бутанол, ізо-бутанол, пентанол, ізо-пентанол, циклопентанол, гексанол, циклогексанол, гентанол. Лікарські комбінації можливо використовувати з прийнятними носіями, наповнювачами і/або розчинниками, що описані вище у деталях. Інший аспект даного винаходу відноситься до вживання зазначених лікарських комбінацій для профілактики і/або лікування цукрового діабету тип у 1 і типу 2, запалення, раку, некрозу, виразки шлунка, нейродегенеративних захворювань (хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона), неврпатичних хвороб, нервопатичних болів, і поліневропатії, захворювань периферійної і/або центральної нервової системи, деградації периферійної і/або центральної нервової системи, отруєння важкими металами, ішемічних хвороб і ішемічних хвороб серця, хвороб печінки, і дисфункції печінки, алергій, сердечно-судинних захворювань, хламидіо-пневмонії, депресій, ожиріння, паралічу, болю і ретровірусньїх інфекцій (ВІЧ, СНІД), включаючи опортуністичні інфекції. Більш того, лікарська комбінація, в которую входять принаймні одна сполука загальної формули (І) і/або фармацевтичі прийнятнії солі може використовуватися як стимулюючий засіб, особливо при лікуванні нарколепсії, ожиріння, збудженості, депресії, епілепсії, психозу, порушення сну, а також для стимулювання роботи окремих функцій організму, особливо центральної нервової системи. Дана лікарська комбінація може також використовуватися для виготовлення фармацевтичних формулювань і препаратів для профілактики і/або лікування цукрового діабету Тип 1 і Тип 2, запалення, раку, некрозу, виразки шлунка, нейродеренеративних захворювань (хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона), неврпатичних хвороб, нервопатичних болів, і поліневропатії, захворювань периферійної і/або центральної нервових систем, деградації периферійної і/або центральної нервових систем, отруєння важкими металами, ішемічних хвороб і ішемічних хвороб серця, хвороб печінки і дисфункції печінки, алегрії, серцево-судиних захворювань, Хламідіо-пневмонії, депресії, ожиріння, паралічу і ретровірусних інфекцій (ВІЧ, СНІД), включаючи опортуністичні інфекції. Дана фармацевтична композиція, що містить комбінацію ліків, також застосовується як стимулюючий засіб для лікування нарколепсії, ожиріння, збудженості, депресії, епілепсії, психозу, порушення сну, а також для стимулювання роботи окремих функцій організму, особливо центральної нервової системи. Таку лікарскьку комбінацію можна виготовляти у формі, прийнятній для внутришньовенною, внутришньочеревинною, внутришньом'язовою, підшкірною, включачи абсорбцію епітельно або слизових оболонок рота, прямої кишки, піхви, насоглотки, інтерстініальні слизові; орально, ректально, трансдермально, інтрадермально, інтравагінально, інтраназально, інтрабукально, через кожу, через шкіру, під язик (сублінгвально), або інгаляційно будь-якими іншими доступними засобами в межах фармацевтичної практики. Більш того, описана лікарська комбинація, як було описано вище, може також містити, принаймні, один нетоксичний фармацевтично прийнятий носій, інертні наповнювачі, допоміжні лікарські засоби або речовини розчинники, що описані вище. Винайдена комбінація ліків призначається в дозах, у відповідності до ефективної концентрації у рамках 1-15000мг, переважно 1-8000мг, більш переважно 1-5000мг, і ще більш переважно в межах 10-2000мг і ще більш переважно в межах 100-1000мг. Ще один позитивний аспект даного винаходу відноситься до вже зазначеної лікарської комбінації, що, крім того, містить ще один терапевтичний агент або сполуку, у подальшому відібраних із групи, куди входять вітаміни і анти-ретровірусні ліки. Прийнятні вітаміни-це А,В1,В2,В6,В12,С,Е, і їх фармацевтично прийнятні солі. Також вперше винайденим є спосіб запобігання і/або лікування цукрового діабету Тип 1 і Тип 2, запалення, раку, некрозу, виразки шлунка, нейродегенеративних захворювань (хвороби Альцгеймера, Паркінсона), невропатичних захворювань, невропатичних болів і поліневропатії, захворювань периферійної і/або центральної нервових систем, деградації периферійної і/або центральної нервових систем, отруєння важкими металами, ішемічних хвороб і ішемічних хвороб серця, хвороб печінки, дисфункції печінки, алергій, серцево-судинних захворювань, хламідіо-пневмоній, депресій, ожиріння, паралічу і ретровірусньїх інфекцій (ВІЧ, СНІД), включаючи опортуністичні інфекції у савців, і окремо у людей. Сюди входить призначення ссавцям дози в комбінації медикаментів, ефективною для лікування перерахованих вище захворювань. Крім того, сюди включений спосіб стимулювання організму і його окремих функцій. Виходячи з даного способу лікарські комбінації, призначаються в дозах у відповідності до ефективної концентрації у рамках 1-30000мг, переважно 10-20000мг, більш переважно 50-15000мг, ще більш переважно в межах 100-10000мг і ще більш переважно в межах 1000-6000мг. Фіг.1 показує гр упу відібраних жирних кислот; Фіг.2 показує рибозу, деоксирибозу і нуклеоцидний урацил, цитозин і тимин, залишки основ сполук загальної формули (І); Фіг.3 розкриває структур у шести високоефективних сполук загальної формули (І): Сполука 1: (2'R,3'S,4'R,5'R)-Октадека-6,9,12-триенойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Н-піримидин1-іл)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер, Сполука 2: (2'R,3'S,4R,5'R)-Октадека-9,12,15-триенойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Н-піримидин1-ил)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер, Сполука 3: (2'R,3'S,4'R,5'R)-Iкозa-5,8,11,14,17 пентаенойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Ηпіримидин-1-іл)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер, Сполука 4: (2'R,3'S,4'R,5'R)-Докоза-4,7,10,13,16,19-гексаенойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Нпіримидин-1-іл)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер, Сполука 5: (2'R,3'S,4'R,5'R)-5-[1,2] Дітіолан-3-іл-пентанойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Нтримидин-1-іл)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер. Сполука 5': (2'R,3'S,4'R,5'R)-6,8 Дімеркапто-октаойна кислота 5'-(2,4-діоксо-3,4-дігідро-2Н-піримидин-1іл)-3',4'-дігідрокси-тетрагідрофуран-2'-ілметил естер. Фіг.4. Показує ефект сполуки 5' у концентрації допаміну у полосатого щура. Призначення достатнє низької концентрації сполуки 5' майже цілком може компенсувати викликане малонатом шкідливе виснаження полосатого щура; Фіг.5а показує, що сполука 5' може збільшити концентрацію 5-НТ у полосатого щура субстанція нігра; Фіг.56 показує, що сполука 5' може збільшити рівень 5-НІАА у щура субстанція нігра. Приклад 1: Загальна процедура для естерификації 1 моль еквівалент жирної кислоти помістили в полярний апротийвний розчинник. Краще віддати перевагу діхлорометану, хлорофору або ефірам, наприклад ТГФ (тетрагідрофуран). Сюди додали 0.1-2.0 моль еквівалентів, краще від 0,5 до 1.2 моль дициклогексилкарбодиіміда (ДЦК); який розчинили в розчині, дотримуючи потрібних пропорцій. Через кілька хвилин 1 моль еквівалента захищеного нуклеотиду або деоксинуклеотиду додали в розчин і ще через якийсь час додали каталізатор чи напів-еквімолярного діметил амінопіридина (ДМАП). Дану суміш розмішували від 10 до 20 годин у темряві. Очищення отриманих речовин було проведено виходячи з відомих процедур. Приклад 2. Загальна процедура для розщеплення кеталю Розщеплення кеталю відбувається в кислотних умовах. Наприклад, можна використовувати бензилсульфонові чи інші розчинені органічні кислоти. Найкращі результати були досягнуті з використанням оцтової кислоти. Реакцію проводили при високій температурі 80°С и 100°С протягом декількох годин, бажано 2-6 годин, у залежності від стабільності реагуючи х речовин. Після нейтралізації, відповідно до загальної формули (І) було зроблене очищення сполуки по стандартах, добре відомим науці. Приклад 3. Синтез сполуки 3 Дія 1: Естерифікація 2.00г (6.61 ммол) ЕПК під дією азоту розчинили в 10мл дихлорметана. До нього додали 1,38г (1.16 ммол) ДЦК, розчиненої в 20мл дихлорметана. Через 5 хвилин додали 1.88г (6.61 ммол) захищенного кетал уридину, отриманого в першій дії, відповідно до прикладу 5. Ще через 5 хвилин до суміші додали 25мг ДМАП. Дан у суміш розмішували всю ніч при кімнатній температурі в темному місці. Отриману суміш розмішали в 30мг МТБЕ (мітил терт-бутил ефір), профільтрували і зконцетрували. Коричневий масляний осадок очистили шляхом колонкової хроматографії з використанням гексану: ізопропанол (5:1) у якості елюенту. У результаті була отримана безкольорова масляниста речовина. Вихід продукту: 3.42г (6.01 ммол, 91%) Дія 2: Розщеплення кеталю 3.10г (5.45 ммол) захищеного кеталю сполуки 3, отриманої в 1 дії, розчинили в 40мл 80% оцтової кислоти і нагрівали до температури близько 95°С протягом 4.5 годин. Оцтову кислоту при низькому тиску вилучили, а залишок розчинили в 50мл етилового ацетату, промили насиченим розчином NaHCO4, двічі солоною водою, висушили Na2SO4 і зконцентрували. Отриману в результаті реакції маслянисту речовину коричневого кольору очистили колонковою хроматографією з використанням дихлорметана: метанол (10:1) в якості елюенту. Ви хід продукту: 1.52г (2.88 ммол, 53%) Сполука 3: MS (m/z (%)): 528 (2,37) М+ ; 113 (100) 1 H-NMR (400MH z; CDCI3): d=0.98 (t, 3Н), 1.69-1.76 (m, 2H), 2.05-2.16 (m,4H), 2.35-2.39 (m,2H), 2.79-2.87 (m,8H), 4.12-4.14 (m,1H), 4.25-4.32 (m,2H), 4.35-4.44 (m,2H), 5.28-5.46 (m,10H), 5.75 (d,1H), 5.82 (d,1H), 7.62 (d,1H), 10.15 (s,1H) 13 C-NMR (100.6MH z;CDCI3): d=14.24, 20.54, 24.67, 24.82, 25.55, 25.63, 26.45, 32.12, 33.45, 63.20, 70,22, 75.01, 82.23, 91.27, 102.48, 127.03, 127.89, 128.05, 128.34, 128.57, 128.61, 128.72, 128.76,129.24, 132.05,139. 71, 151.18, 163.63, 173.92 Сполуки 1 і 2 синтезовані виходячи з вищезгаданої процедури, де ЕПК був замінений g-ліноленовою кислотою a-ліноленовою кислотою. Вихід проукту для дії 1- більш 90%, для дії 2- близько 50%. Приклад 4: Синтез сполуки 4 Дія 1: Естеріфікація 2.20г (6.70 ммол) ДГК розчинили під дією азоту в 20мг дихлорметана. Сюди додали 1.40г (6.78 ммол) ДЦК розчинили в 20мг дихлорметана і ще через 5 хвилин додали 1.90г (6.69 ммолі) захищеного кетал уридину, отриманого в дії 1, відповідно до прикладу 5. Ще після 5 хвилин у розчин було додано 40мг ДМАП. Реакцію провели в темному місці. Продукт реакції розчинили в 20мл МТБЕ, профільтрували, промили розчином 10мг МТБЕ і зконцентрували. Залишок був очи щений колонковою хроматографією з використанням гексану: етил ацетат (2:1) у якості елюенту. У результаті була о тримана безкольорова масляниста речовина. Вихід реакції: 3.15г (5.30 ммол, 79%) Дія 2 Розщеплення кеталю 3.10г (5.21 ммол) кеталю захищеного сполукою 4, отриманого в 1 дії, розчинили в 125мл 80% оцтовой кислоти і нагрівали до температури близько 95 С. Реакцію провели за допомогою TLC чи HPLC. Після 2х годин при температурі 95°С близько 90% первинного матеріалу було конвертовано в компонент 4. Оцтову кислоту вилучили при низькому тиску, а залишок розчинили в 20мл етилового ацетату, промили насиченим розчином NaHCO4 двічі солоною водою, висушили Na2SO4 і зконцентрували. Отриману в результаті реакції маслянисту речовину коричневого кольору очистили колонною хроматографією з використанням дихлорометану: метанол (10:1) у якості елюенту. У результаті було отримано жовту в'язку маслянисту речовину. Вихід продуктуї: 1.20г (2.17 ммол, 42%) Сполука 4: MS (m/z (%)): 555 (2,37) М+ ; 113 (100) 1 H-NMR (400MH z; CDCI3): d=0.98 (t, 3Н), 2.05-2.12 (m, 2Н), 2.40-2.45 (m,4H), 2.80-2.89 (m, 1Н), 3.52 (d,1H), 4.13-4.16 (m, 1H), 4.254.32 (m, 2H), 4.36-4.44 (m, 2H), 5.15 (d,1H), 5.29-5.47 (m,12H), 5.75 (d, 1H), 5.82 (d, 1H), 7.62 (d, 1H), 10.10 (s, 1H) 13 C-NMR (100.6MH z;CDCI3): d=14.24,20.55,22.12, 22.62, 25.32, 25.55, 25.61, 25.65, 34.00, 63.24, 70,23, 75.04, 82.26, 91.13, 102.47, 127.03, 127.40, 127.88, 128.05, 128.07, 128.33, 128.49, 128.60, 129.86, 132.05, 139. 67, 151.19, 163.56, 172.61 Приклад 5: Синтез сполуки 5 Дія 1: Кеталізація 27.7г уридину розчинили під дією нітрогену в 250мл ангідрированого ацетону і 11.87г 2,2діметоксипропану. Після цього додали 0,3мл конц. сульфурової кислоти і перемішували дану суміш протягом 20 годин при кімнатній температурі. Протягом цього часу з'явився об'ємний осад. Після фільтрування залишок суміші обробили 2мл триетиламіну в 80мл дихлорометану і пізніше добре промили. Вихід продукту: 21.9г (77.0 ммол, 68%) Точка плавлення: 159-160С Вихід продукту може бути пізніше збільшений шляхом зменшення об'эму ацетону приблизно на одну третину, а також додаванням гептану як антирозчинника або шляхом охолодження суміші до 0-5°С перед фільтруванням. Вихід речовини може бути отриманий у діапазоні 80-85%. Через вартість було продемонстровано, що безводний ацетон можна замінити на балкоцетон, причому вміст води буде дорівнювати 0,1% (w/w) не впливаючи на вихід речовини. Дія 2: Естерифікація 4.00г DL-a-ліпоєвої кислоти було розчинено під дією азоту в 50мл діхлорметану; також було додано 4.00г ДЦК (дихлоргексил-карбодімида), розчиненого в 70мл діхлорметану. Через 5 хвилин до складу було додано 5.5 Імл кеталю, отриманого шляхом першої дії, а ще через 5 хвилин було додано 150мл ДМАП (диметиламінопіридина). Отриману суміш розмішували протягом ночі при кімнатній температурі, розчинили 100мл МТБЕ (метил терт-бутиловым ефіром) і профільтрували. Рідину виділили під вакуумом, а олію, що залишилася, очистили шляхом колонкової хромотографїї з використанням двоокису кремнію з застосуванням гексану: етил ацетат (1:2) у якості елюенту. У результаті була отримана жовта в'язка масляниста речовина. Вихід продукту: 8.06г (17.1 ммол, 88%) Реакцію з 2-й дії можна також проводити в етилацетаті, де перевагою є те, що продукт реакції можна прямо без очищення підготувати до умов реакції 3-тьому ступіні. Отриману суміш розмішують протягом ночі при кімнатній температурі, після чого незначний залишок ДЦК гиідролізується до ДЦГ (дициклогексильної сечовини) за допомогою 10% ний водної лимонної кислоти і залишок DL-a-ліпоєвої кислоти легко вилучається шляхом промивання водяним розчином NaHCO3. ДЦГ вилучають під час фільтрації. Вихід продукту складає біля 50 і 90%, що залежить від ваги і розчинника. Крім ДЦК/ДМАП був досліджений також хлорид півалоїла/ДМАП як ефективна зв'язувальна речовина. Такі розчини як толуел або ефіри типу ТГФ (тетрагідрофуран) або діоксан можуть використовуватися замість дихлорметана. Замість ДЦК N'N'-карбоніл-диімідазолу або хлороформної кислоти може бути використаний ізобутиловий естер. Дія 3: Депротекція 11.7г захистного кеталю суміші 5, отриманої шляхом 2-ї дії, було змішано 5.5 h с 300мл оцтовою кислотою при температурі близько 95°С. Після цього оцтову кислоту видалили під вакуумом і залишок ще раз розчинили в 150мл етил ацетату. Дану речовину промили два рази 70мл збагаченим розчином NaHCO3, а потім ще два рази 100мл збагаченим розчином NaCI. Розчин осушили за допомогою Na3SO4 і розчинник був майже прибраний (необхідно уникати концентрації сухості). Невеликий залишок був ще раз розчинений у 150мл етил ацетату і був підданий дії ультразвуку на протязі 2-3 хвилин, поки не сформувався осад жовтого кольору. Осад (суміш 5) відокремили за допомогою фільтрації, промили етил ацетатом і висушили. Крім етил ацетату, n-BuOH, толуел, 1-пентанол, ацетонітрил або суміші цих розчинів були розглянуті як альтернативні розчинники осаду. Вихід продукту: 7.42г (17.2 ммол, 69%) Компонент 5 : Точка плавлення: 95-97°С Ступінь очищення: >98% (HPLC) MS (m/z (%)): 432 (7.9) М+, 113 (100) 1 H-NMR (400MH z; d 4-метанол): d=1.41-1.50 (m,2H), 1.57-1.72 (m, 4H), 1.82-1.90 (m, 1H), 2.37-2.47(m,3H), 3.04-3.18 (m, 2H), 3.51-3.57 (m,1H), 4.06-4.19 (m,3H), 4.29-4.37 (m,2H), 5.71 (d,1H), 5.80 (d,1H), 7.66 (d,1H). 13 C-NMR (100.6МН z, d4-метанол): d=25.7, 29.7, 34.7, 35.7, 39.3, 41.3, 57.5, 64.6, 71.2, 75.2, 82.9, 91.8, 102.9, 142.3, 152.2, 166.0, 174.8 Приклад 6: Синтез сполуки S-5 Сполука S-5 була синтезованна на основі реакції, описаної в прикладі 5. Замість DL-a-ліпоєвої кислоти було використано енантиомерично чисту S-a-ліпоєву кислоту. Компонент S-5: Точка плавлення: 109-ПОС 1 H-NMR (400MH z, d 6-D MSO): d=1.30-1.40 (m,2H), 1.47-1.56 (m, 3Н), 1.59-1.68 (m, 1Н), 1.77-1.87(m,4H), 2.30-2.40 (m, 3Н), 3.04-3.18 (m,2H), 3.54-3.60 (m,1H), 3.88-3.97 (m,2H), 4.02-4.06 (m,1H), 4.13-4.23 (m,2H), 5.21 (d,1H), 5.40 (d,1H), 5.62 (d,1H), 5.71 (d,1H), 7.57 (d,1H). Приклад 7: Синтез сполуки R-5 Сполука R-5 була синтезована на основі реакції, описаної в прикладі 5. Замість DL-a-ліпоєвої кислоти було використано енантиомерично чисту R-a-ліпоєву кислоту. Сполука R-5: Точка плавлення: 88-89°С 1 H-NMR (400MH z, d 6-D MSO): d=1.30-1.40 (m,2H), 1.47-1.56 (m, 3Н), 1.59-1.68 (m, 1Н), 1.79-1.86(m,1Н), 2.30-2.41 (m, 3Н), 3.04-3.17 (m,2Н), 3.53-3.60 (m,1Н), 3.88-3.97 (m,2Н), 4.02-4.06 (m,1Н), 4.13-4.24 (m,2Н), 5.21 (d,1H), 5.40 (d,1H), 5.62 (d,1H), 5.71 (d,1H), 7.58 (d,1H), 11.27 (s,1H). Приклад 8: Синтез сполуки 5' 2,28г (5,27 ммол) сполуки 5 було розчинено в 40мл метанолу в інертній атмосфері. Розчин був охолоджений до 0° С и на протязі 15 хвилин маленькими порціями додавали 2,50г (66,1 ммол) натрію боргідриду. Під час додавання ЫаВНд, жовтий розчин втратив свій колір. Після завершення додавання натрію боргідриду розчин перемішували на протязі 45 хвилин, розбавили в 50мл води і окислили концентрованим НСІ до р=1; додали 50млі хлороформу і відокремили органічний прошарок, промили двічі в в 10мл солоного розчині, просушили за допомогою Na2SO4 і зконцентрували. Після очищення була отримана сполука 5' у вигляді безкольорової рідкої олії. Вихід продукту: 1.63г (3.75 ммол, 71%) Сполука 5: MS (m/z (%)): 401 (18.0) М+ -Н 2 S, 113 (100) 1 H-NMR (400MH z, d 6-D MSO): d=1.30-1.79 (m,7H), 1.32-1.43 (m, 2H), 1.85-1.94 (m, 1Н), 2.33-2.40(m,2H), 2.61-2.76 (m, 2H), 2.88-2.96 (m,1H), 4.15 (s, br.,1Н), 4.26 (s,br.,2H), 4.32-4.42 (m,2H), 5.75 (d,1H), 5.83 (d,1H), 7.58 (d,1H), 10.32 (s,br.,1H). 13 CH-NMR (100.6MH z, d 6-D MSO): d=25.7, 29.7, 34.7, 35.7, 39.3, 41.3, 57.5, 64.6, 71.2, 75.2, 82.9, 91.8, 102.9, 142.3, 152.2, 166.0, 174.8 Приклад 9: Цукровий діабет і Поліневрастенія Модель, що використовують для визначення ефекту нових речовин при лікуванні цукрового діабету і/або поліневропатії, також включає використання зрізів гіпокампу з пробірки для відкриття найчутливості пірамідальних клітин, що є результатом підвищеної концентрації глюкози. Протидіяти такій найчутливості можна за допомогою використання сполуки загальної формули (1). Зрізи гіпокампу у щурів демонструють загальноприйняту модель для визначення взаємодії між лікувальною речовиною і нервовими клітинами. Можна прямо досліджувати взаємодію між фармацевтично активними сполуками і тканинами мозку за допомогою повного збереження структури тканини в зрізі гіпокампа, що знаходиться в пробірці. Перераховані сполуки діють на особливу популяцію нервових клітинпірамідальних клітин гиіпокампа. Відомо, що синапс серед пірамідальних клітин і колатеральних клітин Шаффера (які можуть бути електропростимульовані) використовується для передавання надлишку для процесу сигнальної трансдукції. Результат трансдукції, так названий популяцийний імпульс), являє собою кількість активірованих пірамідальних клітин. Інші відомі моделі дозволяють досліджувати взаємодію сеті нервових клитин усередині пробірки тільки протягом 8 годин. Перевага даної моделі-це можливість аналізу нервової взаємодії протягом набагато більшого проміжку терміну після хімічної або електричної стимуляції клітин. Клітини знаходяться на найвищому рівні стимуляції, що дозволяє робити тривале дослідження фармакологічно активних речовин у пато-фізіологичних умовах. [В. Дімпфель і др., Антімікробіальні речовини і Гемотерапія 1991, 1142-1146; В. Дімпфель і др., Євр.. Дж. Мед. Рез. 1996, 1, 523-527]. Відповідно до данного способу рівень стимуляції був підвищений завдяки використанню збільшеної концентрації глюкози в середній оболонці стінки кровіносної судини. Це було виконано для того, щоб досліджувати ефект протидії нових речовин. Завдяки тому факту, що a-ліпоєва кислота була застосована в цьому способі [В. Дімпфель і др., Євр.. Дж. Мед. Рез. 1996, 1, 523-527], була обрана речовина 5' як така, яка дуже схожа на неї для того, щоб досягти вагомих результатів у порівнянні α-ліпоєвою кислотою і уридина з компонентом 5'. Таким чином, a-ліпоєва кислота і уридин були обрані як додатковий матеріал. Під час останніх досліджень скористалися дорослими пацюками чоловічої статі в кількості 21. Гіпокамп видаляли після анестезії і знекровлення піддослідних пацюків. Середня частина гіпокампу була закріплена за допомогою клею в буферному розчині фосфатної солі (NaCl: 124mМ, КС1:5mМ, СаСl2:2mМ, MgSO4 :2mM, NaH2PO4: 1.25mМ, NaHCO3: 26mМ, глюкоза: 10mМ; контролюючий розчин: АССФ; Карл Рот, Карсрує, Германія). Гіпокамп, був послідовно розрізаний на фрагменти розміром 400mΜ за допомогою Вібратома (Rhema Labortechnik). Фрагменти гіпокампу помістили до тесту в інкубаційну камеру під дію карбогену на годину . (С.Дж. Шифф, Г.Г. Сом'єн, Брайн Резеарч 1985, 345, 279-284). Експеримент проводився в так званої "Базе Юніт вайт Хаас Топ" [мед. Корпорація, США] при температурі 35°С у відповідності з протоколом Х.Л. Хааса та Р.В. Гріна [Нейротрансміттер енд кортикал функциенс; і. М. Аволі, Т.А. Реедер, Р.В. Дюкес і П. Глоорг, 483-494, Пленум Паблішен Корп.]. Фрагмент гіпокампу поклали на марлю і обризгали його зі спеціальних перистальтичних насосів. Тестовий орган обробили карбогеном (норма потоку: 200мл. на годину) для того, щоб зберегти запас кисню. Ділянка СА2 стимулювався спеціальним стимулюючим генератором (лабораторний комп'ютер Pro Science) і біполярним концентричним сталевим електродом (Родес Медікал Системи, С.Ш.А.) Використовувалися імпульси тривалістю в 200 цс. С тимулюючий генератор зробив 4 стимулюючі сигнали з інтервалом у 20 секунд, що зробили 4 популяційні імпульси в розрізі гіпокампа. За допомогою даного дослідження стало можливим відтворити попередні відкриття щодо того, що aліпоєва кислота здатна протистояти надчутливості, що викликана збільшеною концентрацією глюкози (В. Дімфель і др., Євр. Дж Мед. Рес. 1996, 1, 523-527). Більш того, уридин використовували як другу допоміжну речовину. Електрична відповідь гіпокампних пірамідальних клітин у формі популяційного імпульсу збільшився на 160% під час присутності 30мМ глюкози, у той час, як початкова норма дорівнює 1мВ. Всі три речовини: a-ліпоєва кислота, уридин і сполука 5' показали свою здатність знизити залежну дозу підвищеним рівнем стимуляції. За допомогою даного дослідження було продемонстровано, що сполука 5' була активною у рамках концентрації 1-25мМ, коли вже згаданий рівень концентрації збільшився до 100mΜ для уридина. a-Ліпоєва кислота продемонструвала лінійний ефект аж до концентрації в 400mΜ. Таким чином, отримане ІС50 значення для сполуки 5' складають близько 5mΜ, для уридина 40mΜ, для a-ліпоєвої кислоти близько 200mΜ. Чіткий приклад ефективності сполуки 5' з a-ліпоєвою кислотою й уридином, касающийся боротьби зі збільшенням надчутливості через глюкозу, може бути виконана при застосуванні вищеописаної моделі. Таким чином, підвищений рівень надчутливості гіпокампних пірамідальних клітин найкраще лікується сполукою 5', у той час як уридин і α-ліпоєва кислота не настільки ефективні. Отже, було підкреслено, що сполука 5' здатна значно зменшити підвищений рівень надчутливості і таким чином сполуки загальної формули (І) можуть використовуватися як фармацевтично ефективні агенти для лікування діабету і поліневропатії. Приклад 10: Діабет і Поліневропатія Відповідно моделі і процедури, що описані у прикладі 9, також сполуки S-5 та R-5 були протестовані і результати тестів були порівняні з результатами уридина й a-ліпоєвой кислоти. Популяційні імпульси як відповідь активованих пірамідальних клітин на електричну стимуляцію, був виміряний. Амплітуда популяційного імпульсу показує кількість активованих пірамідальних клітин. Відповідь на електричну стимуляцію гіпокампних пірамідальних кліток у формі популяційного імпульсу збільшилася приблизно на 160%-170% при наявности 30мМ глюкози в той час, як звичайна кількість складає тільки 1мВ. Амплітуда популяційного імпульсу вимірювали в mV і було підраховано середнє число виходячі з даних Зх по трьом виміряним амплітудам. Крім того, була можливість продемонструвати, що сполука R-5 була активною у рамках концентрації 115mΜ у той час як сполука S-5 була активною у рамках концентрації 1-10mΜ. Як вже підкреслювалося, уридин продемонстрував активність при концентрації 1-100mΜ і a-ліпоєва кислота показала лінійний ефект рівня концентрації в 400mΜ. Подраховане ІС50 значення для сполуки S-5 є 4mΜ, для сполуки R-5 є 8mΜ, для уридина-40mΜ і для a-ліпоєвої кислоти-200mΜ. Порівняння ефективності сполук 5', S-5, R-5 з ІС50 значенням дорівнює близько 4-8mΜ з a-ліпоєвою кислотою (IC50 значення»200mΜ), і уридином (ІС50 значення»40mΜ), стосовно боротьби зі збільшенням надчутливості, причиною якої є глюкоза. Дане порівняння показує, що винайдені сполуки за даним винаходом можуть знизити підвищений рівень надчутливості гіпокампних пірамідальних клітин схожим способом (у порівнянні з сполука 5'), у той час як уридин і a-ліпоєва кислота продемонстрували більш слабкий еффект. Таким чином, можна підкреслити, що винайдені сполуки за даним винаходом можуть істотно знизити підвищений рівень надчутливості гіпокампних пірамідальних клітин і тому ці сполуки є фармацевтично еффективними агентами для лікування діабету і поліневропатії. Приклад 11: Неврозахисні ефекти Як було продемонстровано прикладом, винайдені сполуки за даним винаходом демонструють неврозахисну здатність. Неврозахисні ефекти a-ліпоєвої кислоти і навіть більш явний ефект дигідроліпоєвої кислоти були добре відомі [П. Вольц, Дж. Кіегштайн, Ліпоєва кислота в Здоров'ї і Хворобах, Нью Йорк, Базель, Гонг Конг, Марсель Деккер Інк., 1997, с.205-225]. Отже, дигідроліпоєву кислоту був взято як позитивний препарат для процедур порівняння. Найбільш подібною до дигідроліпоєвої кислоти є сполука-5'. Модель з мишами, приведена далі, була використана для дослідження неврозахисного ефекту, що залежить від дози сполуки 5' у порівнянні з дигідроліпоєвою кислотою та із мишею, якій не давали ніяких препаратів, тобто їй ввели тільки зв'язувальну речовину без активних інгредієнтів. Постійна локальна церебральна ішемія у мишей: Постійна закупорка середньої церебральної артерії була зроблена на NMRI на мишах чоловічої статі (по 12-17 тварин у кожній групі), відповідно до способу, що описаний Уелшом [Дж. Неурочем. 1987, 846851]. Отже, коли мишей анастизували триброметанолом (600мг/кг інтраперитонально), був зроблений маленький отвір в черепі для того, щоб знайти середню церебральну артерію. Основну частину артерії і два її відростки постійно закупорювали електрокоагуляцією. Температура тіла підтримувалася на рівні 37°С±1°С за допомогою лампи, що гріє, під час хір ургічної процедури. Після цього, мишей тримали в середовищі з температурою 30°С протягом 2х годин після закупорки середньої церебральної артерії. Для гістологічної оцінки, мишей знову анастизували триброметанолом і ввели інтраперитонально 1,5% розчин нейтральної червоної речовини (0.5мл) через 2 дні після закупорки середньої церебральної артерії. Мозок вилучений і поміщений у закріплюючий розчин-(4% формалін у буферному фосфа тному розчині, рН 7.4) на 24 години. У цій моделі локальна церебральна ішемія у мишей, лише коркові тканини були інфарктировані. Більш того, широта інфаркту корелюється з інфарктною поверхнею [С. Вакхаус і др., Дж. Фармакол. Методи, 1992, 27, 27-32]. Тканина на поверхні мозоку, незабарвлена нейтрально-червоною речовиною, була визначена (у квадратних міліметрах) як ділянка інфарктної поверхні за допомогою системи аналізу (Контрон, Ехінг, Германія) відповідно до публікації С Вакхаус. Ін'єкція сполуки 5', дигідроліпоєва кислота і зв'язувальна речовина були введені інтраперитоніально за годину до закупорки середньої церебральної артерії. Сполука 5' та дигідроліпоєву кислоту розбавили в 25% макрогола 400 (зв'язувальна речовина). Кількість речовини для миші була завжди 0.25-0.30мл для кожної миши. Були використані дози в 100, 150 і 500мг/кг сполуки 5' і 150мг/кг дигідроліпоєвої кислоти. Контрольна група одержала лише зв'язувальну речовину 0.25-0.30мл 25% макрогола 400 для кожної миші). Результати представлені в середньому ±SD (стандартне відхилення). Різниця між мишами, що прийняли сполуку 5і , дигідроліпоєву кислоту і зв'язувальну речовину була визначена статистично відповідно тестам АНОВА і ДУНКАН. На перших стадіях експерименту було показано, що сполука 5' значно зменшила інфарктну ділянку поверхні мозоку миші тоді, коли була використана концентрація 100мг у 0.250.30мл зв'язувальної речовини (Таблиця 6). Таблиця 6 Вплив компонента 5' і дигідролипоевой кислоти на інфарктну ділянку перманентної закупорки середньої церебральної артерії в NMRI мишей Сполука 0.25-0.30мл тільки зв'язувальна речовина 100мг/кг сполука 5' 150мг/кг сполука 5' 500мг/кг сполука 5' 150мг/кг дигідроліпоєва кислота Значення Стандартне відхилення 29.89 ±2.59 26.22 27.00 28.24 ±4.75 ±3.50 ±4.12 27.94 ±3.02 Цей ефект не цілком залежить від кількості речовини/компонента, тому що він зменшується із збільшенням дози сполуки 5'. Таким чином, було спрогнозовано, що приблизно 20мг/кг-100мг/кг сполуки 5' у розрахунку на одну мишу буде мати найбільший неврозахисний ефект. Цей результат показує, що дози винайденої сполуки за даним винаходом, можуть бути використані для досягнення значного зменшення інфарктної ділянки мозоку. Середнє значення інфарктної ділянки, отримане в мишей, що одержали 500мг/кг сполуки 5' більше не знижувалося в порівнянні з контрольною групою. Ефект самої низкої дози сполуки 5' виявився найбільше ефективним. При більш високих концентраціях сполуки 5' неврозахисний еффект предмету спостереження зменшився. При концентрації в 500мг/кг сполуки 5' спостерігався лише слабкий неврозахисний еффект, у той час як дігідроліпоєва кислота не показала еффекта і не зменшила інфарктну ділянку під час даного дослідження. Результати наведені вище, явно демонструють неврозахисний ефект сполуки 5'. Додаткові дослідження показали, що неврозахисний ефект досягається при низьких концентраціях. Таким чином було доведено, що сполуки представленого винаходу можуть бути використані як анті ішемічні ліки для лікування, наприклад, паралічу. Більше того, застосування вищевказаного методу не виявило токсичної дії на миш. Приклад 12: Неврозахисні Ефекти Цей приклад був обраний для виявлення ефекта сполук представленого винаходу на концентрацію допаміна, його метаболіту 3,4-дигідроксифенілової кислоти і 5-гідрокситріптаміна (Серотонін) і його метаболіт 5-гідроксііндолової оцтової кислоти у речовині нігра і Полосатих щурів Вистар (Карл Рівер, Сулзбах Росенберг). Дві згаданих ділянки мозоку були вибрані для дослідження допамінергічних нейронів, оскільки відомо, що дані нейрони чуттєві до нейротоксинів, що можуть викликати хворобу Паркінсона, Альцгеймера і хорею Хантінгтона. Спосіб, представлений нижче використовували для дослідження дегенеративних процесів. Малонат натрію використовували як нейротоксичну речовину під час проведення способу. Відомо, що малонат натрію збільшує ви хід допаміна у полосатих щурів. Групи з 6-ти пацюків Вистар використовувались як піддослідні тварини. Отже, концентрація допаміна може використовуватись як індикатор для визначення шкідливого ефекту нейротоксинів. 100мг сполуки 5' розчинили в 5мл 50% пропан-1,2-діола (Мерк, Дармштадт). Чотири порції сполуки 5' по 5мл були використані інтраперітонально на піддослідних тваринах. Перша порція була введена увечері в перший день проведення тесту, др уга-протягом наступного ранку, третя-увечері другого дня проведення тесту й остання-протягом ранку третього дня проведення тесту. Після тридцяти хвилин, після останнього використання сполуки 5' 2mмоля малонату натрія, розчиненого у фізіологічному хлориді натрію було введено шляхом ін'єкції в ліву півкулю мозоку полосатого щура за допомогою насоса (з витратою рідини 0.5mл/хвил)після анестезії пацюків (Кетамін: 80мг/кг та Хілазін: 6-10мг/кг). Після чотирьох днів використання малонату натрію, полосаті щури, оброблена і неооброблені частини субстанції нігро були окремо виділені, зважені, гомогенізовані хлорною кислотою і центрифугіровані. Кратна кількість спливаючих на поверхню часток були піддані HPLC-аналізу і за допомогою HPLC-ELCD, кількість допаміну, ДОП АК, 5-гідроксітрштаміну, 5-гідроксиіндолової оцтової кислотні, і 3-метоксітіраміна були виміряни колориметрічним способом. Використання малонату натрію призводить до зменшення кількості допаміну і його метаболітів HVA і ДОПАК. Нейротоксин малоната зменьшів концентрацію допамина (-44%, р
ДивитисяДодаткова інформація
Назва патенту англійськоюPharmacologically active uridine-esters
Назва патенту російськоюФармакологически активные уридин-эстеры
МПК / Мітки
МПК: A61P 35/00, A61P 25/02, A61P 11/00, C07H 19/067, A61P 25/24, A61P 39/02, C07H 19/06, A61P 31/04, A61P 3/10, A61P 37/08, A61P 9/00, A61P 1/16, A61P 31/18, A61P 25/16, A61K 31/7072, A61K 45/00, A61P 9/10, C07H 19/073, A61P 1/04, A61P 3/04, A61P 25/04, A61P 29/00, A61P 25/28, A61P 25/00
Мітки: фармакологічно, активні, уридин-естери
Код посилання
<a href="https://ua.patents.su/21-74250-farmakologichno-aktivni-uridin-esteri.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Фармакологічно активні уридин-естери</a>
Фармакологічно активні похідні катехіну
Номер патенту: 27264
Опубліковано: 15.09.2000
Автори: Піппурі Айно Кюлліккі, Ніссінен Ерккі Арне Олаві, Похто Пентті, Пюстюнен Ярмо Йохан, Кааккола Сеппо Калеві, Лінден Івонне Інге-Брітт, Хейнола Калеві Еверт, Мянністьо Пекка Топіас, Кайрісало Пекка Юхані, Бякстрьом Рейо Йоханнес, Хонканен Ерккі Юхані
МПК: C07C 39/00
Мітки: похідні, катехіну, фармакологічно, активні
Формула / Реферат:
1. Фармакологически активные производныекатехина формулы (I):где R1 и R2 независимо каждый представляет водород, ацил или фенилкарбонил, X представляет галоид, нитрогруппу или циано, R3 представляет группу формулы: , где R4 представляет цианогруппу или ацил, R5 представляет циано, ацил, апкоксикарбонил или карбоксамидо, необязательно замещенный алкилом или...
Піридил-або піримідилвмісні похідні піперазину або 1,4-діазациклогептану, або їх фармакологічно активні кислотно-адитивні солі, що мають психотропну дію
Номер патенту: 26426
Опубліковано: 30.08.1999
Автори: ТОРБЙОРН Ерік, Абрамо Аіна Лісбет, НОРДВІ Курт, ОЛССОН Кнут Гуннар
МПК: A61K 31/4427, C07D 213/82, A61K 31/535, A61K 31/505, A61K 31/4406, A61K 31/4402, A61P 25/18, A61P 25/26, A61P 25/24, A61K 31/55, A61K 31/4418, A61K 31/44, C07D 213/73, C07D 213/74, C07D 401/04, C07D 239/42
Мітки: піримідилвмісні, активні, піридил-або, психотропну, фармакологічно, 1,4-діазациклогептану, піперазину, мають, дію, похідні, кислотно-адитивні, солі
Формула / Реферат:
Пиридил- или пиримидилсодержащие производные пиперазина или 1,4-диазациклогептана общей формулы I:где R1 - означает водород или фтор;X - представляет собой кислород, серу или метилен;n - равно 2 или 3;A - представляет собой пиридильную или пиримидильную группу формулы II или III:где R2 - означает водород или хлор,R3 - водород, низший алкил, хлор, гидрокси, низший алкокси, нитро,...
Фармакологічно активні енантіомери, спосіб їх отримання, проміжна сполука для їх отримання та спосіб її отримання
Номер патенту: 53607
Опубліковано: 17.02.2003
Автори: Чолі Валеріо, Байоккі Леандро
МПК: A61K 31/495, C07D 471/04, C07D 241/08, A61P 25/04, A61K 31/496
Мітки: активні, енантіомери, сполука, отримання, спосіб, фармакологічно, проміжна
Формула / Реферат:
1. (S) или (R) энантиомер соединения формулы (IA),где Alk - это алкил, содержащий от 1 до 3 атомов углерода, и его кислая аддитивная соль физиологически приемлемой кислоты.2. Соединение по п. 1, отличающееся тем, что оно представляет собой (R)-2-[3-[4-(3-хлорофенил)-1-(2-метил)-пиперазинил]-пропил]-1,2,4-триазол[4,3-а]-пиридин-3(2Н)-он и его кислые...
Похідні ксантину і їх фармакологічно переносимі солі
Номер патенту: 46697
Опубліковано: 17.06.2002
Автори: Мірау Йоахім, Мюллєр Енціо, Кюфнер-Мюль Ульріке, Ензінгер Хельмут, Лєр Еріх, Кун Франц-Йозеф
МПК: A61K 31/54, A61K 31/522, A61P 25/28, A61K 31/52, A61K 31/535, C07D 519/00, C07D 473/04, C07D 473/06
Мітки: переносимі, солі, ксантину, похідні, фармакологічно
Формула / Реферат:
1. Производные ксантина общей формулы (I) гдеR1 - водород, алкил с 1-6 атомами углерода, алкенил с 3-6 атомами углерода, алкинил с 3-6 атомами углерода,R2 - водород, алкил с 1-8 атомами углерода, алкенил с 2-8 атомами или алкинил с 2-8 атомами углерода, замещённые группами -SO2,R5, -S-R5, где R5 означает алкил с 1-4 атомами углерода, незамещённый или замещённый группами ОН, NR6R7, в которой...
Похідні піразолкарбонової кислоти, спосіб їх виготовлення, фармацевтична композиція, що їх містить
Номер патенту: 66900
Опубліковано: 15.06.2004
Автори: Мартінес Серж, Ріналді Мюріелль, Камю Філіпп
МПК: A61K 31/454, A61P 43/00, C07C 69/738, A61P 25/18, A61P 25/28, C07C 251/80, A61P 25/32, C07D 231/14, A61P 25/34, A61P 3/04, A61P 25/00
Мітки: спосіб, фармацевтична, містить, виготовлення, композиція, кислоти, піразолкарбонової, похідні
Формула / Реферат:
1. N-піперидино-5-(4-бромфеніл)-1-(2,4-дихлорфеніл)-4-етилпіразол-3-карбоксамід формули:, (I)його фармацевтичнo прийнятні солі та їх сольвати.2. Сполука за п. 1, яка відрізняється тим, що її використовують для виготовлення медичних продуктів, що призначені для лікування захворювань, до яких залучені канабіоїдні рецептори СВ1.3. Сполука за п. 2,...
Попередній патент: Спосіб одержання і виділення глікозидів індолокарбазолу
Наступний патент: Пасажирський вагон
Випадковий патент: Спосіб хірургічного видовження статевого члена