Фармацевтичні композиції, які містять рифаксимін та амінокислоти, їх спосіб отримання та застосування

Реферат: Винахід стосується фармацевтичної композиції, яка містить рифаксимін або одну з його фармацевтично прийнятних солей в дозі від 20 до 1200 мг та принаймні одну або декілька амінокислот, у якій - молярне співвідношення між амінокислотою(ами) та рифаксиміном знаходиться у межах 1:1 та 10:1, та - амінокислота(ти) є вибраною(ими) з ароматичних амінокислот, гетероциклічних амінокислот або їх сумішей, разом з фармацевтично прийнятними наповнювачами. UA 114512 C2 (12) UA 114512 C2 UA 114512 C2 5 Рифаксимін (міжнародна непатентована назва (INN); див. енциклопедію The Merck index, XIII ed., 8304) є напівсинтетичною неаміноглюкозидною сполукою, отриманою з рифаміцину. Точніше кажучи, ця сполука являє собою піридо-імідазо рифаксимін, описаний та запатентований у патенті Італії IT 1154655, тоді як у патенті EP 0161534 описано спосіб його отримання, починаючи з рифаміцину O. З хімічної точки зору, рифаксимін є (S-S, 16Z, 18E, 20S, 21S, 22R, 23R, 24R, 25S, 26S, 27S, 28E)-5, 6, 21, 23, 25-пентагідрокси-27-метокси-2, 4, 11, 16, 20, 22, 24, 26-октаметил-2,7(епоксипентадека-[1,11,13]тріеніміно)-бензофуро[4,5-e]-піридо[1,2-(альфа)]бензімідазол1,15(2H)діон, 25–ацетатом, формула якого наведена: 10 ® 15 20 25 30 35 40 ® ® Зараз рифаксимін є у продажу під торгівельними марками Normix , Rifacol та Xifaxan . Рифаксимін є антибіотиком широкого спектру дії, звичайно місцевого застосування, спрямованим проти грам-позитивних та грам-негативних бактерій та аеробних та анаеробних мікроорганізмів. Ця сполука має відмінний профіль безпеки та відрізняється безсистемним поглинанням. Рифаксимін застосовують для лікування кишкових інфекцій, викликаних неентероінвазивними бактеріями, діареї мандрівників, ентериту, дизентерії, кишкових запалень, наприклад, хвороби Крона (ХК), виразкового коліту прямої кишки, синдрому подразненого кишечника (СРК), недостатностей, надлишкового бактеріального росту у тонкому кишечнику (СНБР), дивертикулярних синдромів; патологій, які безпосередньо або небезпосередньо викликані інфекціями кишечника, як-то, наприклад, печінкової енцефалопатії або його може бути застосовано у до- та післяопераційній профілактиці інфекцій кишечника. У патенті US 4 557 866 описано новий спосіб синтезу піридо-імідазо рифаксимінів, який, зокрема, полягає у застосуванні хімічної реакції рифаміцину O з 4-метил-2-амінопіридином. У патентах EP 1557421 B1, EP 1676847 B1, EP 1676848 B1 та US 7 045 620 B2 описані поліморфні форми рифаксиміну (INN), які отримали назви рифаксимін α та рифаксимін β та слабокристалічна форма, яка отримала назву рифаксимін γ. Ці форми можуть бути отримані шляхом гарячого розчинення необробленого рифаксиміну у етиловому спирті з викликанням подальшої кристалізації продукту шляхом додавання води при заданому температурному режимі протягом фіксованого часу. Після кристалізації отриманий продукт підсушують у контрольованих умовах до отримання заздалегідь визначеного вмісту води, та до тих пір, коли профіль дифракції рентгенівських променів відповідає одному з профілів, які спостерігали для вищезгаданих форм ріфаксаміну. У цих патентах також описані способи перетворення поліморфних форм на інші, як-то отримання поліморфної форми α шляхом дегідратації поліморфної форми β або поліморфної форми γ; отримання поліморфної форми γ починаючи з поліморфної форми α та отримання поліморфної форми β шляхом гідратації поліморфної форми α. У патенті US 7 906 542 B2 описані фармацевтичні композиції, які містять поліморфні форми рифаксиміну α, β та γ. У патенті EP 1682556 A2 описані поліморфні форми рифаксиміну α, β та γ, які відрізняються тим, що вони мають зовсім різні профілі поглинання та розчинення in vivo. У патенті US 7 915 275 B2 описано застосування фармацевтичних композицій, які містять поліморфні форми рифаксиміну α, β та γ у лікуванні інфекцій кишечника. 1 UA 114512 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 У патенті WO 2008/155728 описано спосіб отримання аморфного рифаксиміну, який полягає у гарячому розчиненні сирого рифаксиміну у абсолютному етиловому спирті з наступним концентруванням після осадження шляхом охолодження рифаксиміну у аморфній формі. Аморфні форми рифаксиміну та способи їх отримання також описані у патентах US 2009/312357 та US 2009/0082558, зокрема у патенті US 2009/0082558 описано аморфний рифаксимін, отриманий після осадження шляхом додавання води до розчину рифаксиміну у органічному розчиннику. У патенті WO 2009/108730 описані поліморфні форми рифаксиміну (форма “ζ”, форма “γ-1 (ζ)”, форма “α-dry", форма “η”, форма “ι”, форма “β-1", форма “β-2", форма “ε-dry"), солі, гідрати та аморфний рифаксимін, а також їх застосування у отриманні фармацевтичних композицій та терапевтичних способів, пов'язаних з їх застосуванням. У патенті WO 2011/153444 описані поліморфні форми рифаксиміну κ та θ та у патенті WO 2011/156897 описані поліморфні форми рифаксиміну, які отримали назву "APO-1" та "APO-2". У патенті WO 2006/094662 описані поліморфні форми рифаксиміну δ та ε, які є корисними для отримання фармацевтичних форм для перорального та місцевого застосування. Зазначені форми були отримані з допомогою процесів, які, зокрема, полягають у гарячому розчиненні сирого рифаксиміну у етиловому спирті з наступним додавання води з заздалегідь обумовленими температурами протягом заздалегідь обумовлених періодів часу з наступним сушінням у вакуумі. Viscomi et al. (CrystEngComm, 2008, 10, 1074-1081) описали способи отримання поліморфних форм рифаксиміну та хімічні, фізичні та біологічні характеристики цих форм. Bacchi A. et al. (New Journal of Chemistry (2008), 32; 10; 1725-1735) описали процес отримання кристалів тетрагідратованого рифаксиміну β з ваговим вмістом води відповідно у 8,4 % (у ваговому співвідношенні) шляхом повільного випарювання розчину рифаксиміну у воді/етанолі при кімнатній температурі. Рифаксимін є істотно нерозчинною у воді молекулою та для збільшення її розчинності у водних розчинах потрібно додавати органічні розчинники. Проте органічні розчинники навряд чи є прийнятними для отримання речовин для фармацевтичного застосування та їх застосування вимагає суворого контролю залишкових розчинників у складі кінцевих продуктів. Розчинність рифаксиміну у воді може варіювати у межах обмежених діапазонів концентрацій в залежності від вибору прийнятної поліморфної або аморфної форми. Наприклад, якщо у патенті WO 2005/044823 стверджується про істотну нерозчинність поліморфної форми рифаксиміну α, то у патенті WO 2011/107970 стверджується, що аморфна форма рифаксиміну, отримана шляхом з допомогою сушіння розпиленням через 30 хв. після додавання води демонструє розчинність приблизно 40 мкг/мл, але ця форма є нестійкою та розчинність з часом знижується до показника приблизно 9 мкг/мл, отриманого через дві години. Як описано у Viscomi et al. (CrystEngComm, 2008, 10, 1074-1081), розчинність рифаксиміну у суспензіїі у присутністі твердого рифаксиміну може змінюватися протягом часу у відповідності з можливими процесами трансформації у більш стійких кристалічних формах. Зокрема описано, що у випадку істотно аморфних поліморфних форм рифаксиміну розчинність з часом знижується, доки не починає збігатися зі значеннями, які можна отримати з більш стійких кристалічних форм. Також рифаксимін є антибіотиком місцевої дії та біодоступність на місці фармацевтичних композицій, яка передбачає наявність збільшеної доступної та місцевої концентрацій рифаксиміну (наприклад, у різних типах фізіологічної речовині, як-то рідина шлунку або кишечнику) є корисною для лікування всіх патологій, у яких збільшені концентрації рифаксиміну можуть забезпечити більш високу терапевтичну ефективність. Існує потреба у отриманні препарату рифаксиміну з збільшеною розчинністю цієї сполуки у водному розчині для отримання його збільшених концентрацій, які будуть більш високими та стійкими протягом часу порівняно з подібними концентраціями, до цього часу. Також існує потреба у отриманні фармацевтичної композиції з рифаксиміном, яка буде містити амінокислоти для лікування всіх захворювань, у якому ефективним засобом такого лікування є застосування амінокислот. Також залишається потреба у поєднанні антибіотичної дії рифаксиміну з корисною дією амінокислот при лікуванні хвороб печінки та виснаження. Також залишається потреба у отриманні композицій, які забезпечать наявність збільшених концентрацій рифаксиміну при кімнатній температурі для безпосереднього застосування у складі фармацевтичних препаратів, наприклад у формі таблеток або прозорих розчинів замість гранулятів у непрозорих суспензіях, які важко вживають пацієнти або у композиціях для вагінального або ректального застосування. Переважним чином повинні бути отримані 2 UA 114512 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 композиції з концентраціями рифаксиміну при кімнатній температурі, які будуть перевищувати 3 мкг/мл. Також бажаним буде отримати розчини рифаксиміну з підвищеною концентрацією цієї сполуки для зменшення об'ємів розчину промислових препаратів без додавання великої кількості органічних розчинників. Зокрема, при лікуванні деяких кишкових інфекцій буде корисним отримати прийнятні композиції для шлунково-кишкового застосування, які сприяють вивільненню у кишечник великих концентрацій рифаксиміну. Відомо, рифаксимін може бути отримано у вигляді порошку, у необробленій, поліморфній або у аморфній формі Інформація з рівня техніки про кристалічні характеристики похідних рифаксиміну було отримано з допомогою рентгенівського порошкового дифракційного аналізу. Доступні зараз дифрактограми є результатом впливу кількох мікрокристалів, які формують структуру порошку; вони можуть демонструвати дифракційні сигнали, які часто мають розширену та непостійну інтенсивність навіть під час аналізу того ж самого зразка, оскільки вони можуть залежати від декількох факторів, як-то, наприклад, від розміру та морфології кристалітів та їх розподілу у фіксаторі для зразка. Отже, отримання з допомогою порошкового рентгеноструктурного аналізу однозначних ознак врівноваженої фази водного вмісту, а також точної частки можливих присутніх сольватів та/або гідратів може бути досить важким. Розміри та структура кристалів звичайно впливають на деякі властивості активної складової у порошковому стані. Наприклад, Kiang Y.H et al. (Int… J. Pharm. 368 (2009, 76) описали, що стисливість та плинність є властивостями, які можуть бути пов'язані з кристалічною морфологією та що ці властивості впливають на отримання готової композиції у твердому стані. Vippagunta S.R. et al. (Adv. Drug. Del. Rev. 48 (2001), 3-26), заявляють необхідність контролювання кристалічних форм активної складової протягом різних стадій її розвитку, оскільки кожна зміна фази, обумовлена взаємоперетворенням поліморфних форм, сольватацією процесів, утворенням гідратів та зміненням ступеня кристалічності може змінювати біодоступність лікарського засобу Зараз встановлено наявність взаємозв'язку між твердою структурою та фармакологічно корисними властивостями, як-то, наприклад, біодоступністю. Фактично, для надання своєї згоди на промислове виробництво препаратів, органи охорони здоров'я вимагають отримання відповідних аналітичних способів виявлення кристалічної структури їх активного компоненту, а також способів виробництва готового продукту, необхідних для отримання прийнятних кількостей певних поліморфних форм. Тому вирішальне значення має наявність кристалів прийнятного розміру з високими показниками якості та чистоти, які будуть досить корисними для їх застосування у якості аналітичних стандартів для визначення можливих присутніх у суміші одиночних поліморфних форм, а також для визначення властивостей, пов'язаних з розташуванням молекули у кристалі та для визначення можливої присутності у кристалічній структурі молекул води або іншого розчинника та їх кількості. Також, для здійснення рентгеноструктурного аналізу одиничних кристалів досить актуальною є наявність кристалів прийнятного розміру. Цей аналіз дозволить отримати інформацію про наявність зазначених поліморфних форм у складних сумішах, а також про точний вміст води у цих поліморфних формах. Краще розуміння кристалічної структури також є доречним для модифікації виробничих процесів з метою отримання сполук з відтворюваною кристалічністю, таким чином гарантуючи наявність властивостей, пов'язаних з кристалічністю при отриманні відтворюваних фармацевтичних композицій. Добре відомо, що присутність або відсутність молекул води у певних кристалічних положеннях може впливати на розташування піків на діаграмі при проведенні рентгенівського порошкового дифракційного аналізу. Знання таких положень у випадку рифаксиміну дозволить краще розуміти ці дифрактограми. Наприклад, кількісний характеристичний аналіз аморфної сполуки є досить важким, оскільки вона не надає специфічних сигналів, але його можна здійснити лише шляхом спостереження зростання дифрактограми від початкового рівня. Тому наявність кристалів з прийнятними для визначення кристалографічними параметрами дозволить визначити кількість аморфної речовини у суміші, коли ця аморфна форма присутня разом з відомими кристалічними формами. Об'єктом заявленого винаходу є композиції, отримані шляхом поєднання рифаксиміну та амінокислот, при якому амінокислоти та рифаксимін знаходяться у молярному співвідношенні, 3 UA 114512 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 яке дорівнює 1:1-10:1, які дозволяють отримати кристали рифаксиміну та є прийнятними для застосування для отримання фармацевтичних композицій. Об'єктом заявленого винаходу є кристали рифаксиміну, отримані при солюбілізації композицій рифаксиміну та амінокислот у водних розчинах з наступним проведенням контрольованих процесів сушіння. Ці кристали є корисними у якості аналітичних стандартів. Об'єктом заявленого винаходу також є застосування амінокислот для отримання збільшених, порівняно до існуючого рівня техніки, концентрацій рифаксиміну. Зокрема, ефект застосування амінокислот полягає у отриманні концентрацій рифаксиміну у воді, які будуть більшими, ніж 3 мкг/мл при кімнатній температурі та більшими, ніж 7 мкг/мл при 37 °C. Заявлений винахід також демонструє, що амінокислоти мають синергічну дію разом з органічними розчинниками, спрямовану на збільшення розчинності рифаксиміну у водних розчинах, які містять низький відсотковий вміст органічних розчинників. Об'єктом заявленого винаходу є застосування амінокислот, яке дозволяє отримати композиції з рифаксиміном, кристали рифаксиміну, збільшити концентрацію рифаксиміну у водних розчинах та отримати відповідні фармацевтичні композиції. Заявлений винахід стосується фармацевтичної композиції, яка містить рифаксимін або одну з його фармацевтично прийнятних солей та одну або декілька амінокислот, у якій молярне співвідношення між амінокислотою (амінокислотами) та рифаксиміном знаходиться у межах 1:110:1, переважно 1:1-5:1, разом з фармацевтично прийнятними наповнювачами, які збільшують розчинність рифаксиміну у водному розчині. Також винаходом передбачено спосіб отримання зазначеної фармацевтичної композиції, який, зокрема, полягає у наступному: - змішування рифаксиміну та амінокислот; - додавання наповнювачів та змішування кінцевої суміші у V-подібному міксері протягом часу у межах 10-30 хв. та - гранулювання у ролерному компакторі. Також винаходом передбачено застосування амінокислот для отримання фармацевтичної композиції, яка має концентрацію рифаксиміну у межах 4.5-60 мкг/мл. Також винахід стосується кристалів рифаксиміну, отриманих з застосуванням способу, який полягає у наступному: a) розчинення композицій рифаксиміну та амінокислот, при якому амінокислоти та рифаксимін знаходяться у молярному співвідношенні у межах 1:1-10:1 відповідно до п. 1 у розчинах, отриманих шляхом поєднання етанолу та води, в об'ємному співвідношенні у межах 1:1-1:10 (об./об.); b) випарювання розчину, отриманого на етапі a) при температурах у діапазоні між кімнатною температурою та 40 °C протягом часу у межах 1-10 днів; при якому отримані кристали мають моноклінну просторову групу P2 1 та параметри кристалічної комірки знаходяться у межах: a: 13.7(1)-13.8(1) Å; b: 19.7(1)-19.9 (1)Å; c: 16.4(6)16.6(6) Å; β: 92.1(1)-91.9(1)°. Також винаходом передбачено процес отримання кристалів рифаксиміну, який відрізняється тим, що він полягає у наступному: a) розчинення композицій рифаксиміну та амінокислот, при якому амінокислоти та рифаксимін знаходяться у молярному співвідношенні у межах 1:1-10:1 відповідно до п. 1 у розчинах, отриманих шляхом поєднання етанолу та води, в об'ємному співвідношенні у межах 1:1-1:10 (об./об.); b) випарювання розчину, отриманого на етапі a) при температурах у діапазоні між кімнатною температурою та 40 °C протягом часу у межах 1-10 днів; при якому отримані кристали мають моноклінну просторову групу P2 1 та параметри кристалічної комірки знаходяться у межах: a: 13.7(1)-13.8(1) Å; b: 19.7(1)-19.9 (1)Å; c: 16.4(6)16.6(6) Å; β: 92.1(1)-91.9(1)°. Також винаходом передбачено процес отримання кристалів рифаксиміну, який полягає у наступному: a) розчинення композицій рифаксиміну та амінокислот, при якому амінокислоти та рифаксимін знаходяться у молярному співвідношенні у межах 1:1-10:1 відповідно до п. 1 у розчинах, отриманих шляхом поєднання етанолу та води, в об'ємному співвідношенні у межах 1:1-1:10 (об./об.); b) випарювання розчину, отриманого на етапі a) при температурах у діапазоні між кімнатною температурою та 40 °C протягом часу у межах 1-10 днів у присутності зневоднюючих агентів; 4 UA 114512 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 при якому отримані кристали мають моноклінну просторову групу P2 1 та параметри кристалічної комірки знаходяться у межах: a: 14.2(1)-14.5(1) Å; b: 19.7(1)-20.1(1) Å; c: 16.1(1)16.2(1) Å; β: 108.7(1)-111.4(1)°. Також винаходом передбачено застосування амінокислот та рифаксиміну у молярному співвідношенні у межах 1:1-10:1 з метою отримання кристалів рифаксиміну, які відрізняються наявністю моноклінної просторової групи P2 1 з параметрами кристалічної комірки, які знаходяться у межах: a: 13.7(1)-13.8(1) Å; b: 19.7(1)-19.9 (1) Å; c: 16.4(6)-16.6(6) Å; β: 92.1(1)91.9(1)°. Також винаходом передбачено застосування амінокислот та рифаксиміну у молярному співвідношенні у межах 1:1-10:1 з метою отримання кристалів рифаксиміну, які відрізняються наявністю моноклінної просторової групи P21 параметрами кристалічної комірки, які знаходяться у межах: a: 14.2(1)-14.5(1) Å; b: 19.7(1)-20.1(1) Å; c: 16.1(1)-16.2(1) Å; β: 108.7(1)-111.4(1)°. Кристалічна форма рифаксиміну у фармацевтичній композиції відповідно за винаходом може бути вибраною від: i) кристалів, які мають моноклінну просторову групу P21 з параметрами кристалічної комірки, які знаходяться у межах: a: 13.7(1)-13.8(1) Å; b: 19.7(1)-19.9 (1) Å; c: 16.4(6)-16.6(6) Å; β: 92.1(1)91.9(1)°; ii) кристалів, наділених ознаками i), які містять 3 або 4.5 молекул води на кожну молекулу рифаксиміну; iii) кристалів, які мають моноклінну просторову групу P2 1 та параметри кристалічної комірки, які знаходяться у межах: a: 14.2(1)-14.5(1) Å; b: 19.7(1)-20.1(1) Å; c: 16.1(1)-16.2(1) Å; β: 108.7(1)111.4(1)°; iv) кристалів, наділених ознаками iii), які містять 0 або 0.5 або 1.5 молекул води на кожну молекулу рифаксиміну або v) рифаксиміну α, β, γ, δ. Композиції заявленого винаходу містять рифаксимін у формі гідрату, сольвату, можуть мати поліморфну, аморфну або кристалічну форму або бути сумішшю цих форм. Ці композиції є корисними для лікування та запобігання запальних та інфекційних хвороб, сприятливих до лікування з рифаксиміном. Композиції заявленого винаходу містять одну або декілька амінокислот, які є аліфатичними, ароматичними, основними, розгалуженими, циклічними, кислими або амідними або їх сумішами. Зокрема композиції винаходу містять одну або декілька ароматичних або гетероциклічних амінокислот. У одному особливому аспекті, композиція містить суміш з однієї або декількох ароматичних або гетероциклічних амінокислот та розгалуженої амінокислоти. Фармацевтичні композиції винаходу містять рифаксимін у лікарській формі з дозуванням у 20-1200 мг з амінокислотами у молярному співвідношенні у межах 1:1-10:1, переважно 1:1-5:1 та їх може бути введено з дозою у межах 20-3000 мг/добу. Фармацевтичні композиції винаходу можуть бути надані у вигляді гранул, таблеток капсул, кремів, мазей, супозиторіїв, суспензій або розчинів. Вони призначені для застосування людиною або твариною. Фармацевтичні композиції винаходу можуть містити амінокислоти та рифаксимін у формі гомогенно перемішаного порошку або у формі “ конгломерату ”. Терміном “ конгломерат ” тут позначені кристали рифаксиміну та амінокислоти, які виникають з отриманням більш ущільненого скупчення між рифаксиміном та амінокислотами. Конгломерати отримують при солюбілізації амінокислот та рифаксиміну у молярному співвідношенні у межах 1:1-10:1, переважно 1:1-5:1 у водних розчинах при наявності органічного розчинника, переважно спирту, у об'ємному співвідношенні 5 % - 25 % з температурою, яка знаходиться у діапазоні між температурою навколишнього середовища та температурою кипіння з випарюванням розчинника. Іншим аспектом винаходу є фармацевтична композиція, яка містить конгломерати рифаксаміну та прийнятний наповнювач, який забезпечує збільшену, ніж у Обмежувальній частині Формули Винаходу, розчинність рифаксиміну. Іншим аспектом винаходу є конгломерати рифаксиміну, які відрізняються тим, що містять кристали цієї сполуки. Кристалічний рифаксимін, отриманий з конгломерату знаходиться у вигляді кристалів, зокрема одиничних кристалів, які відрізняються наявністю визначених кристалічних параметрів та показників водного вмісту. Іншим аспектом винаходу є способи отримання фармацевтичної композиції, яка містить амінокислоти та рифаксимін, у якій амінокислоти існують у молярному співвідношенні у межах 5 UA 114512 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 1:1-10:1, призначені для отримання твердих форм у вигляді таблеток, гранул, мазей, кремів, супозиторіїв та розчинів. Іншим аспектом винаходу є фармацевтичні композиції, які містять амінокислоти та рифаксимін та призначені для лікування або для профілактики інфекцій та хвороб в тих випадках, коли застосування рифаксиміну та амінокислот є ефективним. Особливим аспектом винаходу є композиція, яка містить амінокислоти та рифаксимін та призначена для лікування діареї мандрівників, печінкової енцефалопатії, інфекційної діареї, дивертикулярної хвороби, для антибактеріальноі профілактики до та після хірургії товстого кишечника, для лікування синдрому подразненого кишечника, хвороби Крона, клостридіальної діареї, дисбактеріозу тонкого кишечника, профілактики діареї мандрівників, лікування дизентерії, резервуарного ілеїту, виразкової хвороби, шлункової диспепсії та для профілактики виникнення інфекцій у місці хірургічного втручання шляхом введення композиції, яка містить рифаксимін та амінокислоти. Іншим аспектом винаходу є фармацевтичні композиції, які містять амінокислоти та рифаксимін, а саме амінокислоти, які мають принаймні розгалужену форму, які є бажаними у лікуванні хвороб печінки, як-то печінкової енцефалопатії та ускладнених форм цирозу печінки. Фармацевтичні композиції, які є об'єктом заявленого винаходу забезпечують збільшення місцевих концентрацій рифаксиміну та поєднують антибіотичну дію рифаксиміну з енергетичною та живильною дією амінокислот з отриманням бажаного ефекту для пацієнта. Іншим аспектом винаходу є застосування амінокислот для збільшення розчинності рифаксиміну, в тому числі у присутності невеликого об'єму органічних розчинників. Об'єктом заявленого винаходу є композиції, які містять амінокислоти та рифаксимін та у яких амінокислоти та рифаксимін знаходяться у молярному співвідношенні у межах 1:1-10:1, переважно 1:1-5:1. Композиції за винаходом можуть існувати у твердій формі або у водних розчинах. Також об'єктом заявленого винаходу є фармацевтичні композиції, які містять рифаксимін та амінокислоти, у яких молярне співвідношення амінокислот та рифаксиміну знаходиться у межах 1:1-10:1, переважно знаходиться у межах 1:1-5:1 та надає, порівняно до розчину, позбавленого амінокислот, збільшення розчинності рифаксиміну у 1.5-20 разів у водних розчинах при кімнатній температурі та у 1.1-10 разів у водних розчинах при температурі 37 °C у залежності від вибраної амінокислоти. Збільшення розчинності рифаксиміну у присутності амінокислот спостерігали у випадку, коли композиція містила рифаксимін у сирій, аморфній чи поліморфній формі або у разі сумішів цих форм. При знаходженні амінокислот у розчині з низьким об'ємним відсотковим вмістом органічних розчинників, зокрема 1 % - 25 % (об./об.), дослідники спостерігали синергетичну дію амінокислот та органічних розчинників, спрямовану на збільшення розчинності рифаксиміну та ця розчинність збільшувалася порівняно з розчином, позбавленим амінокислот у тисячу разів, досягаючи у розчині концентрацій, більших, ніж 30 мг/мл. Ця синергетична дія амінокислот та органічних розчинників, спрямована на збільшення розчинності рифаксиміну у воді також є перевагою для процесу виробництва фармацевтичних композицій, оскільки тут можна уникнути додавання органічного розчинника або значно його скоротити… Синергетичний ефект, наданий амінокислотами у присутності невеликого об'єму органічного розчинника дозволяє отримати розчин з підвищеною, порівняно до окремих розчинів, концентрацією рифаксиміну та розчин з високою концентрацією рифаксиміну дозволяє отримати конгломерати. Амінокислоти у складі композиції з рифаксиміном заявленого винаходу можуть бути аліфатичними, як-то гліцин та аланін, розгалуженими, як-то валін, лейцин, ізолейцин; гідроксильними або такими, що містять сірку, як-то цистеїн, треонін, метіонін; циклічними, як-то пролин; ароматичними, як-то фенілаланін, тирозин та триптофан; основними, як-то гістидин, лізин та аргінін; кислотами, як-то аспарагінова та глютамінова кислоти та амідами, як-то аспарагін та глютамін. Застосування різних амінокислот веде до отримання різних можливих концентрацій рифаксиміну та стає можливим змінювати розчинність рифаксиміну для різного типу захворювання. Також було відкрито, що ароматичні амінокислоти або амінокислоти, які містять гетероциклічне кільце, зокрема триптофан та гістидин забезпечують найвищу розчинність рифаксиміну. Композиції заявленого винаходу містять рифаксимін у формі гідрату, сольвату, у поліморфній чи аморфній формі або у вигляді суміші цих форм та амінокислоти з молярним 6 UA 114512 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 співвідношенням амінокислот та рифаксиміну, яке переважно знаходиться у межах 1: 1-10:1, більш переважно у межах 1:1-5:1. Зазначені композиції можуть бути застосовані разом з фармацевтично прийнятним наповнювачем для отримання фармацевтичних композицій у твердій або у рідкій формі. Амінокислоти відіграють важливу роль у організмі людини та тварин у якості метаболічних проміжних продуктів та, при їх вживанні з їжею, амінокислоти або мають застосування у якості матеріалу синтезу білків та інших біомолекул або окислюються до сечовини та діоксиду вуглецю у якості джерела енергії. Амінокислоти також мають суттєву енергетичну та живильну дію, тому застосування амінокислот у фармацевтичній композиції, яка містить рифаксимін у лікуванні всіх патологій, пов'язаних з захворюваннями, які викликають розлади здоров'я, призводить до позитивного ефекту для пацієнта. Описані у заявленому винаході композиції, які містять суміші амінокислот, зокрема композиції, які містять ароматичні та розгалужені амінокислоти, як-то лейцин, ізолейцин та валін є корисними для збільшення розчинності рифаксиміну та надають переваги при лікуванні печінкової енцефалопатії. Ці композиції мають перевагу, роблячи рифаксимін доступним з більш високою по відношенню до попереднього рівня техніки концентрацією та є корисними, зокрема, при лікуванні печінкової енцефалопатії. Композиції рифаксиміну та амінокислот, які є об'єктом заявленого винаходу також мають перевагу, яка полягає у наданні більшої кількості розчинного рифаксиміну, тобто більш високої доступної у місці дії концентрації рифаксиміну, тим самим забезпечуючи кращу ефективність та/або загальну кількість застосованого лікарського засобу. Зокрема, додавання амінокислот до рифаксиміну у композиції, яка є стійкою до дії шлункового соку та/або композиції з контрольованим вивільненням дозволяє вивільнити підвищені концентрації рифаксиміну у шлунково-кишковий тракт, у якому локалізована інфекція. Також композиції заявленого винаходу можуть містити рифаксимін та амінокислоти у формі конгломерату рифаксиміну та амінокислот, де термін “ конгломерат “ означає твердий матеріал, отриманий шляхом сушіння водного розчину рифаксиміну та амінокислот. Конгломерати амінокислот та рифаксаміну у якості складових частин фармацевтичних композицій можуть бути отримані шляхом сушіння з випаровуванням водних розчинів зі співвідношенням у межах 1:1-10:1 відносно рифаксиміну. Ці конгломерати можуть бути додані до фармацевтичного наповнювача для отримання бажаної форми та вони також забезпечують отримання одиничних кристалів рифаксиміну, які відрізняються тим, що вони знаходяться у вигляді чистого кристалу. Отримані таким шляхом кристали рифаксиміну є корисними у якості аналітичних стандартів. Композиції рифаксиміну з амінокислотами також можуть містити конгломерати рифаксиміну з прийнятними фармацевтичними наповнювачами та способи їх отримання полягають у отриманні конгломератів з наступним отриманням фармацевтичних композицій, які містять конгломерат з фармацевтично прийнятними наповнювачами. Рифаксимін та амінокислоти або конгломерати рифаксиміну та амінокислот можуть знаходитися у вигляді гранул, вибірково покритих агентами для контрольованого вивільнення та ці гранули разом з екстрагранулярним наповнювачем можуть бути застосовані для отримання фармацевтичних препаратів. Термін “ прийнятні інгредієнти ” охоплює фармацевтично прийнятні матеріали, композиції або засоби доставки, як-то рідкі або тверді наповнювачі, розріджувачі, допоміжні речовини, розчинники або інкапсульовані матеріали, призначені для застосування у тваринах або у людини. Серед наповнювачів, які застосовують для отримання фармацевтичних композицій є розріджувачі, дезінтегруючі агенти, мастила, полімери для надання стійкості у шлунковому середовищі або для контрольованого вивільнення. Корисні для отримання фармацевтичних композицій розріджувачі є вибраними з групи, яка охоплює целюлозу, мікрокристалічну целюлозу, фосфат кальцію, крохмаль, каолін, зневоднений сульфат кальцію, карбонат кальцію, лактозу, сахарозу, глюкозу, сорбіт та маніт. Корисні для отримання фармацевтичних композицій агенти зв'язування є вибраними з групи, яка охоплює целюлозу, похідні целюлози, карбоксиметилцелюлозу, мікрокристалічну целюлозу, гідроксипропілцелюлозу, гідроксиетилцелюлозу, гідроксипропілметилцелюлозу, різні види крохмалю, картопляний крохмаль, кукурудзяний крохмаль, частково желатинізований крохмаль, камеді, синтетичні камеді, натуральні смоли, полівінілпіролідон, поліетиленгліколь, желатин, поліоли, пропіленгліколь, альгінати, цукри або їх суміші. Корисні для отримання фармацевтичних композицій розпушувачі є вибраними з групи, яка охоплює карбоксиметилцелюлозу натрію, яка також має назву кармелози натрію, тривимірну 7 UA 114512 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 натрієву сіль карбоксиметилцелюлози, яка також має назву кроскармелози натрію, полівінілпіролідон, також званий, як повідон, структурований полівінілпіролідон, також званий, як кросповідон, крохмаль, попередньо желатинізований крохмаль, діоксид кремнію та мастила, вибрані з магнію або стеарату кальцію, стеарилфумарату натрію, зневоднених рослинних олій, мінеральних олив, поліетиленгліколів, лаурилсульфату натрію, гліцеридів та бензоату натрію. Корисні для отримання фармацевтичних композицій мастила є вибраними з групи, яка охоплює діоксид кремнію, магнію або стеарат кальцію, стеарилфумарат натрію, зневоднені рослинні олії, мінеральні оливи, поліетиленгліколі, лаурилсульфат натрію, гліцериди, гліцерілдібегенат та стеарат гліцерину. Прийнятні для отримання контрольованого вивільнення полімери можуть мати синтетичне або природне походження. Корисні для отримання фармацевтичних композицій полімери є вибраними з групи, яка охоплює сополімери акрилової кислоти, як-то сополімер метакрилової кислоти-етилакрилату (1:1), сополімер метакрилової кислоти з акриловим або метакриловим естером, як-то сополімер метакрилової кислоти-етилакрилату (1:1) та сополімер метакрилової кислоти-метилметакрилату (1:2), фталат полівінілацетату та фталат ацетату целюлози, ® ® продукти, які є у продажу, наприклад, під торгівельними марками Kollicoat , Eudragit , ® ® Aquateric , Aqoat ; природні полімери, як-то шелак, який є у продажу під торгівельною маркою ® Aquagold (25 % шелаку) та етилцелюлоза. Для прилипання до слизової оболонки кишечника, фармацевтичні композиції також можуть бути наділеними біоадгезивними або мукоадгезивними властивостями. Приклади полімерів, олігомерів або їх сумішей, які можуть мати біоадгезивні властивості є вибраними з групи, яка охоплює: пектини, зеїни, казеїн, желатин, альбумін, колаген, кітозан, олігосахариди та полісахариди, як-то, наприклад, целюлозу, декстран, полісахариди з насіння тамаринду, ксантанову камедь, аравійську камедь, гіалуронову кислоту, альгінову кислоту та альгінат натрію. Якщо біоадгезивний полімер є синтетичним полімером, тоді його можна вибрати з групи, яка охоплює поліаміди, полікарбонати, поліалкілени, поліалкіленгліколь, поліалкіленоксіди, поліалкілентерефталати, полівінілові спирти, полівінілові етери, полівінілові естери, полівінілпіролідон, полісилоксани, поліуретани, полістироли, полімери акрилової кислоти та естерів метакрилової кислоти, сополимер метакрилової кислоти-етилакрилату, полілактиди, барбитурові полікислоти, поліангідріди, поліортоестери та їх суміші. Іншими корисними полімерами є метилцелюлоза, етилцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, гідроксібутилметилцелюлоза, ацетат целюлози, пропіонат целюлози, ацетобутират целюлози, ацетофталат целюлози, карбоксиметилцелюлоза, триацетат целюлози, натрієва сіль сульфату целюлози, поліметилметакрилат, поліізобутилакрилат, поліоктадецилакрилат, поліпропілен, поліетиленгліколь, поліетиленоксид, поліетилентерефталат, полівінілацетат, полівінілхлорид, полістирол, полівінілпіролідон, полівініловий фенол та їх суміші. Іншою корисною для отримання біоадгезивних властивостей групою полімерів є полімери, які мають гілку з принаймні однією зв'язаною гідрофобною групою, у якій гідрофобні групи звичайно є неполярними. Приклади таких гідрофобних груп охоплюють алкіли, алкеніли та алкільні групи. Переважним чином, гідрофобні групи є вибраними для збільшення біоадгезивних властивостей полімерів. Інші полімери відрізняються наявністю гідрофобних гілок з принаймні однією гідрофільною групою, як-то карбонові кислоти, сульфокислоти та фосфонові кислоти, нейтральні та позитивно заряджені аміни, аміди та іміни, гідрофільні групи яких збільшують біоадгезивність полімеру. Фармацевтичні композиції, які містять рифаксимін та амінокислоти також вибірково можуть містити підсолоджуючи агенти, барвники, антиоксиданти, буферизуючі агенти та смакові домішки. Корисні для отримання фармацевтичних композицій підсолоджувачі є вибраними з групи, яка охоплює ацесульфам калію, сорбіт, маніт, ізомальт, мальтит, лактит, ксиліт, аспартам, цикламіновую кислоту, цикламатні солі, лактозу, сукралозу, сахарин та його солі. При застосуванні композиції рифаксиміну з амінокислотами до тварин та людини у якості фармацевтичного засобу, ці речовини можуть бути додані або сами по собі або у вигляді, наприклад, фармацевтичної композиції, у якій вони можуть складати 0.1-90 % активного інгредієнту у поєднанні з фармацевтично прийнятним носієм. Фармацевтичні композиції, які містять рифаксимін та амінокислоти разом з фармацевтично прийнятним наповнювачем можуть бути надані у вигляді гранул, таблеток, капсул, кремів, мазей, супозиторіїв, суспензій або розчинів рифаксиміну для застосування до людини та тварин. 8 UA 114512 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Фармацевтичні композиції, які містять рифаксимін та амінокислоти у кількості 20-1200 мг, переважно 100-600 мг є корисними у запобіганні та лікуванні діареї мандрівників, печінкової недостатності, печінкової енцефалопатії, інфекційної діареї, дивертикулярної хвороби, для застосування у якості засобу антибактеріальної профілактики до та після хірургії товстого кишечника, для профілактики виникнення інфекцій у місці хірургічного втручання, для лікування синдрому подразненого кишечника, хворобиКрона, клостридіальної діареї, дисбактеріозу тонкого кишечника, дизентерії, резервуарного ілеїту, виразкової хвороби, шлункової диспепсії, ентериту, фибромиалгії та вагінальних інфекцій. Фактичні рівні дозування та схема застосування активних компонентів у фармацевтичній композиції можуть бути змінені таким чином, щоб отримати найбільш ефективну кількість активного інгредієнта для досягнення бажаного терапевтичної відповіді для певного суб'єкта, композиції та способу введення без токсичної дії на суб'єкт. Зразковим діапазоном дозування є 20-3000 мг/ добу. Інші дози можуть дорівнювати, наприклад, 600 мг/добу, 1100 мг/ добу та 1650 мг/ добу. Інші зразкові дози можуть дорівнювати, наприклад, 1000 мг/ добу, 1500 мг/ добу, 5001800 мг/ добу або мати будь-яке значення між ними. Дозування амінокислот знаходиться у молярному співвідношенні у межах 1-10 відносно рифаксиміну, переважно 1-5 та коли композиція містить розгалужені амінокислоти, то вони існують у молярному співвідношенні у межах 1-10 відносно рифаксиміну. Фармацевтичні композиції винаходу можуть бути отримані з допомогою різних способів, відомих у цей галузі, як-то гранулювання, безпосереднього пресування, подвійного пресування. У бажаному втіленні, способи отримання фармацевтичної композиції винаходу, у якій амінокислоти відносно рифаксиміну існують у молярному співвідношенні у межах 10:1-5:1, полягають у змішуванні рифаксиміну та амінокислот з отриманням гомогенної суміші з наступним додаванням наповнювачів для отримання препаратів у твердій або рідкій формі для перорального застосування, наприклад, таблеток, порошків, гранул, паст, капсул; препаратів для парентерального застосування, наприклад, шляхом підшкірної, внутрішньом'язової або внутрішньовенної ін'єкції, наприклад, у вигляді стерильного розчину або суспензії; засобів для місцевого застосування, наприклад, у вигляді крему, мазі або спрею; для нанесення на шкіру; інтравагінального або ректального застосування, наприклад, у вигляді пессарію, крему або піни; або аерозолю. Конгломерати рифаксиміну та амінокислот дозволяють зберігати рифаксимін без будь-яких перетворень та є корисними для отримання одиничних кристалів. Отримання кристалів рифаксиміну у складі конгломератів полягає у перемішуванні рифаксиміну та амінокислот у водних розчинах з наступним повним випаровуванням розчинника при кімнатній температурі або при температурах у діапазоні між кімнатною температурою та 100 °C, після чого отриману сполуку піддають сушінню у присутності зневоднюючих агентів або без них в умовах тиску навколишнього середовища або під вакуумом. Досліджувані кристали відрізнялися високим ступенем чистоти та їх розміри були прийнятними для рентгеноструктурного аналізу одиничних кристалів. Ці кристали мали форму паралелепіпеду або були кубічними та мали розміри у межах 0,1 – 0,3 мм x 0,1-0,3 мм x 0,1 – 0,3 мм. Композиції рифаксиміну та амінокислот дозволяють також отримати кристали рифаксиміну. Ці останні отримують, коли композиції рифаксиміну та амінокислот, у яких амінокислоти та рифаксимін знаходяться у молярному співвідношенні у межах 1:1-10:1, переважно 1:1-5:1, є розчиненими у водних розчинах, які містять спирти з об'ємним співвідношенням води до спирту у межах 1:1-10:1 (об./об.), переважно 5:1 (об./об.) та у яких концентрація рифаксиміну у розчині є вищою, ніж 15 мг/мл. Кристали рифаксиміну отримують з допомогою способу, який полягає у слабкому випаровуванні зазначених вище розчинів рифаксиміну та амінокислот при кімнатній температурі або при температурах у діапазоні між кімнатною температурою та 100 °C з наступним сушінням цих розчинів у присутності зневоднюючих агентів. Досліджувані кристали відрізнялися високим ступенем чистоти та їх розміри були прийнятними для рентгеноструктурного аналізу одиничних кристалів. Ці кристали були отримані, коли рифаксимін у складі композицій являв собою сирий рифаксимін, аморфний рифаксимін, поліморфні форми чистого рифаксиміну або їх суміші у присутності одиничних амінокислот або їх сумішей. Кристали рифаксиміну досліджували з допомогою рентгеноструктурного аналізу, завдяки якому були отримані параметри кристалічної комірки та певні структурні деталі (атомні координати, зв'язаність, відстані та кути зв'язків). 9 UA 114512 C2 Отримані таким чином кристали рифаксиміну, які піддали дослідженню шляхом рентгеноструктурного аналізу відрізнялися тим, що вони мали параметри кристалічної комірки a, b, c, та α, β та γ, які знаходилися у межах, наведених у Таблиці 1. Таблиця 1 Значення параметрів кристалічної комірки. a/Å b/Å c/Å α/° β/° γ/° 13,7(1) – 13,8(1) 19,7(1) – 19,9(1) 16,4(6) – 16,6(6) 90 92,1(1) – 91,9(1) 90 5 10 15 20 Зокрема отримані кристали рифаксиміну відрізнялися наступними параметрами кристалічної комірки: Кристал 1: a: 13.7960(8) Å; b: 19.944 (4) Å; c: 16.607(6) Å; β: 92.180(1)°; α та γ: 90°; Кристал 2: a: 13.753(8) Å; b: 19.749 (4) Å; c: 16.378(6) Å; β: 91.972(1)°; α та γ: 90°. Знаючи параметри кристалічної комірки та її структурні дані можна розрахувати теоретичну дифрактограму, яку потім порівнюють з даними, отриманими шляхом рентгеноструктурного аналізу порошків. Це порівняння демонструє, що описані у Таблиці 1 кристали та кристали 1 та 2 є кристалами рифаксиміну β. Кристали 1 стехіометрично містили лише три молекули води на кожну молекулу рифаксиміну та отримали назву рифаксиміну β 3,0 (де підрядковим символом позначено кількість молекул води на кожну молекулу рифаксиміну); кристали 2 стехіометрично містили лише 4,5 молекули води на кожну молекулу рифаксиміну та отримали назву рифаксиміну β4,5. Інші кристали рифаксиміну були отримані шляхом контрольованого сушіння розчинів, які містили рифаксимін та амінокислоти або шляхом конвективного сушіння (P2O5) кристалів рифаксиміну β, розмір яких був достатньо великим для дослідження шляхом рентгеноструктурного аналізу одиничних кристалів. Отримані таким чином кристали рифаксиміну, які були досліджені шляхом рентгеноструктурного аналізу відрізнялися параметрами кристалічної комірки a, b c та α, β та γ, які знаходилися у межах, зазначених у Таблиці 2. 25 Таблиця 2 Значення параметрів кристалічної комірки. a/Å b/Å c/Å α/° β/° γ/° 30 35 14,2(1) – 14,5(1) 19,7(1) – 20,1(1) 16,1(1) – 16,2(1) 90 108,7(1) – 111,4(1) 90 Зокрема було знайдено, що кристали рифаксиміну відрізнялися наступними параметрами кристалічної комірки: Кристал 3: a: 14.232(4) Å; b: 19.822 (4) Å; c: 16.164(4) Å; β: 108.74(3)°; α та γ: 90°; Кристал 4: a: 14.579(4) Å; b: 20.232 (4) Å; c: 16.329(4) Å; β: 111.21(3)°; α та γ: 90°; Кристал 5: a: 14.492(4) Å; b: 20.098 (4) Å; c: 16.215(4) Å; β: 111.21(3); α та γ: 90°. Знаючи параметри кристалічної комірки та її структурні дані можна розрахувати теоретичну дифрактограму, яку потім порівнюють з даними, отриманими шляхом рентгеноструктурного аналізу порошків. Це порівняння демонструє, що попередньо описані у Таблиці 2 кристали, кристал 3, кристал 4 та кристал 5 є кристалами рифаксиміну α. Зокрема, кристал 3 не містив жодної молекули води та отримав назву α0; кристал 4 стехіометрично містив лише 0.5 молекул води на кожну молекулу рифаксиміну та отримав назву рифаксиміну α0.5; кристал 5 стехіометрично містив лише 1.5 молекул води на кожну молекулу рифаксиміну та отримав назву рифаксиміну α1.5. 10 UA 114512 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Одиничні кристали рифаксиміну отримують при перемішуванні рифаксиміну та амінокислот у водному розчині; де рифаксимін може бути сирим рифаксиміном, аморфним рифаксиміном, поліморфним рифаксиміном або їх сумішами. Кристали рифаксиміну досліджували з допомогою рентгеноструктурного аналізу, завдяки якому були отримані параметри кристалічної комірки та певні структурні деталі (атомні координати, зв'язаність, відстані та кути зв'язків). Кристали рифаксиміну, отримані з допомогою конгломератів рифаксиміну та амінокислот являли собою кристали рифаксиміну β та, зокрема, вони були отримані у вигляді кристалів βформи з трьома молекулами води на кожну молекулу рифаксиміну, які отримали назву рифаксиміну β3,0 та кристалів β - форми з 4,5 молекулами води на кожну молекулу рифаксиміну, які отримали назву рифаксиміну β4,5. Інші кристали рифаксиміну були отримані шляхом контрольованого сушіння розчинів, які містили рифаксимін та амінокислоти або шляхом конвективного сушіння (P2O5) кристалів рифаксиміну β, розмір яких був достатньо великим для того, щоб їх можна було б дослідити з допомогою рентгеноструктурного аналізу одиничних кристалів. Отримані таким чином кристали були кристалами рифаксиміну α, зокрема було отримано кристал, який не містив жодної молекули води, який отримав назву рифаксиміну α0; кристал, який містив 0,5 молекул води на кожну молекулу рифаксиміну та отримав назву рифаксиміну α0,5 та кристал, який містив 1,5 молекул води на кожну молекулу рифаксиміну та отримав назву рифаксиміну α1,5. Кристалічні структури рифаксиміну β4,5, β3, α1,5 та α0,5 відрізняються тим, що містять принаймні одну молекулу води на кожну димерну одиницю, яка відрізняються тим, що вона взаємодіє з допомогою водневого зв'язку з амідним нітрогеном у положенні 14; ця молекула води входить до петельного ланцюга структури рифаксиміну. Профіль дифракції описаних у науковій літературі мікрокристалічних порошків отримують шляхом накладення дифракційних профілів окремих кристалітів, які є складовою частиною порошку, кожен з яких відрізняється можливим різним вмістом кристалізаційної води, тому прийнятність отриманих кристалів рифаксиміну відповідного розміру відносно дії рентгеноструктурного аналізу одиничних кристалів має вигляд того, що знаючи структурні параметри можливо обчислити дифрактограми рифаксиміну відповідно до різних показників вмісту кристалізаційної води. Тому одиничні кристали рифаксиміну можуть бути застосовані у якості аналітичних стандартів у кристалографічному аналізі кількісного та якісного визначення сумішей рифаксиміну, навіть складних сумішей, кристали у складі яких відрізняються різним вмістом води та параметрами кристалічної комірки, які знаходяться у межах, зазначених у Таблицях 1 та 2 та існують у змінному співвідношенні. Кількість та розташування молекул води у кристалах рифаксиміну також можуть впливати на параметри елементарної кристалічної комірки та на розташування піків на дифрактограмі рентгеноструктурного аналізу. Отримані кристали дозволяють визначити присутність поліморфних форм навіть у складних сумішах. Описані у Прикладах 2, 4, 6 та 8 параметри, характерні для кристалів рифаксиміну були отримані лабораторним шляхом з допомогою дифрактометру Oxford Diffraction X'calibur з MoKα випромінюванням (λ=0,71073 Å) або з допомогою синхротрону Elettra у Трієсті (канал синхротронного випромінювання XRD1). Одиничні кристали рифаксиміну є корисними для кількісного та якісного визначення присутності таких поліморфних форм у складних сумішах з рифаксиміном, у партіях продукції та у остаточній фармацевтичній композиції, яка містить рифаксимін та можуть також бути корисними для визначення кількості сполуки у аморфному стані у порошковій суміші. Застосування амінокислот також є корисним у промисловому процесі отримання фармацевтичних композицій рифаксиміну. Збільшення розчинності у водному розчині веде до уникнення або зменшення кількості органічних розчинників, які будуть застосовані. Уникнення або зменшення кількості органічних розчинників є дуже важливим, оскільки, якщо продукт призначено для людини або тварин, то органи охорони здоров'я вимагають наявності жорсткого контролю за залишковими органічними розчинниками. Крім того, зменшення кількості органічного розчинника робить промислові процеси більш безпечними, оскільки менші кількості органічних розчинників знижують температуру спалаху розчину. Інший доречний аспект заявленого винаходу представлено шляхом застосування амінокислот для отримання композиції, яка дозволить отримати кристали рифаксиміну та для збільшення розчинності рифаксиміну у розчинах, які серед інших розчинників містять воду. Композиції рифаксиміну у присутності амінокислот, у яких амінокислоти знаходяться у чистому 11 UA 114512 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 вигляді або у вигляді сумішей та які існують з молярним співвідношенням до рифаксиміну у межах 1:1-10:1, переважно у межах 1:1-5:1 збільшують розчинність рифаксиміну у водних розчинах при кімнатній температурі у 1,5-20 разів та збільшують розчинність рифаксиміну у водних розчинах при температурі 37 °C у 1,1-10 разів у залежності від вибраної амінокислоти. Збільшення розчинності рифаксиміну у присутності амінокислот спостерігали при застосуванні сирого рифаксиміну, аморфного рифаксиміну, чистих поліморфних форм рифаксиміну або їх сумішей у присутності одиничних амінокислот або їх сумішей. Також дослідники спостерігали наявність синергетичної дії амінокислот на розчинність рифаксиміну у водних розчинах у присутності низького відсоткового вмісту органічних розчинників, як-то коли відсотковий вміст органічних розчинників був меншим або дорівнював 20 % (об./об.). Як показано у Прикладі 11, рифаксимін у 1:4 (об./об.) розчині етанолу/води має розчинність у 48 мкг/мл за умови додавання амінокислот до цього розчину до досягнення молярного співвідношення амінокислот до рифаксиміну у межах 1:3-1:5, як показано у Прикладах 2, 4, 6 та 8 та 10. У цьому разі рифаксимін розчинюється з концентраціями приблизно у тисячу разів більшими, тим самим досягаючи концентрацій у розчині, які перевищують 30 мг/мл. Можливе застосування розчинів з водою/етанолом з низьким вмістом етанолу у процесах отримання кристалічного рифаксиміну демонструє перевагу з точки зору безпечності самого процесу. Фактично, зазначені розчини мають найвище значення температури спалаху, визначене у вигляді мінімальної температури, при якої в умовах кімнатного тиску рідина виробляє пару в такій кількості, що, разом з повітрям, вона утворює суміш, яка може спалахнути або вибухнути. Отже, підвищення температури спалаху робить процес безпечнішим. У разі розчинів з 20 % етанолом (об./об.) у воді, як наведено у Прикладі 2, температура спалаху дорівнює 36 °C, тоді як для розчинів з 70 % етанолом, подібних описаним у відомій науковій літературі стосовно кристалізації рифаксиміну, температура спалаху знижується до 21 °C. Крім того, ще однією перевагою є те, що в цих розчинах з низьким вмістом етанолу кристалізація рифаксиміну може бути поєднаною з кристалізацією амінокислот з отриманням за один етап обох кристалізацій та суміші цих сполук у твердому стані. Застосування різних амінокислот веде до появи різних можливих концентрацій рифаксиміну, тим самим дозволяючи змінювати його розчинність. У прикладах заявленого винаходу описано отримання твердої композиції, яка містить різні амінокислоти у різних молярних співвідношеннях відносно рифаксиміну у формі гранул для готової суспензії та/або таблеток. Зокрема наведено приклад отримання твердої композиції, яка містить рифаксимін та триптофан, серин та гістидин у молярних співвідношеннях, які знаходяться у межах 10-1 відносно рифаксиміну. Також описані композиції у формі гранул для готової суспензії або для препаратів у вигляді таблеток та зазначені гранули можуть містити або бути покриті агентами для контрольованого вивільнення. Також композиції можуть існувати у формі таблеток, отриманих шляхом змішування компонентів та вони можуть бути покриті плівковим покриттям або плівкою, яка забезпечує контрольоване вивільнення. Приклади винаходу також демонструють збільшення розчинності рифаксиміну при наявності амінокислот у композиції, а також синергетичний ефект амінокислот у присутності малої кількості органічних розчинників для розчинення рифаксиміну. Приклади винаходу також демонструють, що дія амінокислот веде до більшої розчинності рифаксиміну, ніж розчинність композиції рифаксиміну у суб'єкті натщесерце та під час годування. У Прикладі 1 описано отримання твердої композиції рифаксиміну та амінокислот, у якій різні амінокислоти, як-то триптофан, серин та гістидин є перемішаними з молярними співвідношеннями у межах 1-5 відносно рифаксиміну у аморфній формі або поліморфної форми α. У Прикладі 2 описано отримання кристалів рифаксиміну з допомогою процесу, який полягає у розчиненні композиції A Прикладу 1 у розчині етанол / вода (1:4 (об./об.)), під час якого рифаксимін досягає концентрації, відповідно, у 40 мг/мл. Тверду речовину, яка може бут визначеною, як конгломерат, як-то сукупність помітних та спроможних до розділення кристалів рифаксиміну та амінокислот отримали шляхом повільного випарювання розчину. У Прикладі 3 описані отримані з допомогою рентгеноструктурного аналізу з застосуванням загальноприйнятного джерела або синхротрону структурні характеристики отриманих у 12 UA 114512 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Прикладі 2 кристалів рифаксиміну. Структурна роздільна здатність дозволила встановити, що досліджувані кристали ріфаксіміну β відрізнялися наявністю 3 та 4,5 молекул води. У Прикладах 4 та 5 описані отримання та характеристика кристалів рифаксиміну, отриманих шляхом розчинення композиції B Прикладу 1 у розчині етанол / вода (1:4 (об./об) з досягненням концентрації рифаксиміну у розчині, відповідно, у 40 мг/мл. У Прикладах 6 та 7 описані отримання та характеристика кристалів рифаксиміну, отриманих з композиції C Прикладу 1. У Прикладах 8 та 9 описано отримання та характеристика кристалів рифаксиміну, отриманих з композиції D Прикладу 1. У Прикладі 10 описано отримання кристалів рифаксиміну α шляхом трансформації кристалів рифаксиміну, отриманих у Прикладі 2 у присутності зневоднюючих агентів. Подібного результату можна також досягти шляхом сушіння твердої маси, яка містить кристали рифаксиміну та амінокислоти, отриманої у відповідності за Прикладами 2, 4, 6, та 8 у присутності зневоднюючих агентів або під вакуумом при температурах у діапазоні між кімнатною температурою та 40 °C. У порівняльному Прикладі 11 показано, що у разі відсутності амінокислот рифаксимін у розчині етанолу/води (1:4) досягає максимальної концентрації у 48 мкг/мл. У Прикладі 12 наведено порівняння розчинності рифаксиміну у водних розчинах з або без амінокислот з різними температурами. Виявляється, що показники розчинності рифаксиміну у водних розчинах дорівнюють приблизно 3 мкг/мл при кімнатній температурі та приблизно 7 мкг/мл при 37 °C, тоді як у присутності амінокислот ця розчинність у обох випадках перевищує рівень у 30 мкг/мл. Цей результат робить можливим отримання фармацевтичних композицій з більш доступним рифаксиміном. У Прикладі 13 описана розчинність твердої маси, визначеної, як конгломерат амінокислот та кристалів рифаксиміну та отриманої відповідно до Прикладу 2, яка у буферному розчині при pH 6,8 дозволяє отримати концентрацію рифаксиміну приблизно у 30 мкг/мл. Ці приклади демонструють, що застосування композицій об'єкта заявленого винаходу веде до появи прийнятної концентрації рифаксиміну у воді порівняно з Прикладами, у яких амінокислоти були відсутніми. Приклади 14 та 15 також є порівняльними. Ці приклади присвячені визначенню розчинності рифаксиміну у воді та у буферних розчинах при кімнатній температурі та при 37 °C за відсутністю органічних розчинників та амінокислот. У Прикладі 14 наведені показники розчинності рифаксиміну у воді та у буферних розчинах при pH 4, pH 7 та pH 10, які свідчать про те, що ця сполука є істотно нерозчинною у воді, зокрема при значеннях pH, подібних фізіологічним значенням. У Прикладі 15 наведені показники розчинності рифаксиміну, отримані шляхом перевірки розчинення таблеток з покриттям та таблеток, які містять стійки до дії шлункового соку гранули ріфаксіміну у розчинах, які імітують кишкову рідину натщесерце (розчини FaSSIF) та у розчинах, які імітують кишкову рідину після вживання їжі (розчини FeSSIF). ® Через З60 хв. покриті оболонкою таблетки з рифаксиміном (Normix ) демонструють розчинність рифаксиміну у розчинах FaSSIF приблизно у 8 мкг/мл, тоді як для розчинів FeSSIF концентрація рифаксиміну через З60 хв. дорівнювала приблизно 11 мкг/мл. Через З60 хв. таблетки, які містять стійки до дії шлункового соку гранули у ріфаксіміні демонструють розчинність рифаксиміну у розчинах FaSSIF приблизно у 13 мкг/мл, тоді як для розчинів FeSSIF концентрація рифаксиміну через З60 хв. дорівнювала приблизно 20 мкг/мл. Приклади винаходу показують, що вплив амінокислот на збільшення розчинності рифаксиміну перевищує ефект, який надає рідина кишечнику, отже додавання амінокислот до композиції, яка буде стійкою чи нестійкою до дії шлункового соку дозволяє отримати підвищені концентрації рифаксиміну, зокрема після вживання їжі. Приклад 1 Отримання твердої композиції, яка містить рифаксимін та амінокислоти. Кількість рифаксиміну, відповідну 200 мг перемішали у V-подібному міксері разом з відповідними кількостями амінокислот (AA), як показано у Таблиці 3. 13 UA 114512 C2 Таблиця 3 Композиція A B C D 5 10 15 20 25 Амінокислота (AA) Форма рифаксиміну триптофан серин гістидин гістидин рифаксимін α рифаксимін α рифаксимін α аморфний рифаксимін Молярне співвідношення AA / рифаксимін 4:1 3:1 4:1 4:1 Отриману суміш можна зберігати при кімнатній температурі без будь-яких додаткових застережних заходів, окрім заходів, прийнятних для окремого зберігання рифаксиміну або амінокислот. Приклад 2 Отримання кристалів рифаксиміну β, починаючи з композиції A Прикладу 1. 5 мл розчину, отриманого шляхом поєднання етанолу та води у об'ємному співвідношенні 1:4 (об./об.) додали до композиції A Прикладу 1, після чого отриманий розчин нагріли до 100 °C до досягнення повного розчинення та залишили до повного випаровування розчинника на 4 дні при кімнатній температурі. Дослідники спостерігали утворення конгломератів рифаксиміну, які відрізнялися наявністю кристалів рифаксиміну та кристалів триптофану. Приклад 3 Аналіз отриманих у Прикладі 2 кристалів рифаксиміну β 3.0 та β4.5. Отримані у Прикладі 2 кристали рифаксиміну відокремили від амінокислот та виміряли з допомогою рентгеноструктурного аналізу: a) Для вимірювань дослідники застосували дифрактометр X'calibur (Oxford Diffraction), обладнаний ПЗЗ детектором (Аrea) з застосуванням MoKα випромінювання (λ = 0.71073 Å) та графітовий монохроматор; дані збирали при кімнатній температурі. Визначення структур здійснювали з допомогою способів безпосереднього вимірювання з застосуванням програми SHELX97 (Sheldrick, 2008) у складі пакету WinGX (Farrugia, 1999); b) Для вимірювань дослідники застосували синхротрон ELETTRA (у Трієсті) з каналом синхротронного випромінювання XRD1 при кімнатній температурі та 295 K з застосуванням системи охолодження MARSCH 300. Визначення структур здійснювали з застосуванням програми SHELX97 (Sheldrick, 2008) у складі пакету WinGX (Farrugia, 1999). У Таблиці 4 наведені кристалографічні параметри, пов'язані з досліджуваними кристалами рифаксиміну. Таблиця 4 Хімічна формула Кількість молекул води на кожну молекулу рифаксиміну MW Температура / K λ(Å) Кристалічна система Просторова група a/Å b/Å c/Å β/° 3 V/Å Z -3 Dc/Mg м 30 Кристалографічні параметри C43H57N3O14 Кристалографічні параметри C43H60N3O15.5 3,0 4,5 839,93 295 0,71073 моноклінна P21 13,7960(8) 19,944(4) 16,607(6) 92,180(1) 4566,1 4 1,222 866,95 295 1 моноклінна P21 13,753(8) 19,749(4) 16,378(6) 91,972(1) 4445,8(6) 4 1,295 Знаючи параметри кристалічної комірки та її структурні особливості стало можливим визначити, що досліджувані кристали є кристалами рифаксиміну β, які отримали назву рифаксиміну β3,0 та рифаксиміну β4,5. Приклад 4 14 UA 114512 C2 5 10 Отримання кристалів рифаксиміну, починаючи з композиції B Прикладу 1. 5 мл розчину, отриманого шляхом поєднання етанолу та води у об'ємному співвідношенні 1:4 (об./об.) додали до композиції B Прикладу 1, після чого отриманий розчин нагріли до 100 °C до досягнення повного розчинення та залишили до повного випаровування розчинника на 4 дні при кімнатній температурі. Дослідники спостерігали утворення кристалів рифаксиміну та кристалів серину. Приклад 5 Аналіз отриманих у Прикладі 4 кристалів рифаксиміну. Отримані у Прикладі 4 кристали рифаксиміну відокремили від кристалів амінокислот, після чого для одного з них з допомогою дифрактометру X'calibur (Oxford Diffraction) з застосуванням MoKα випромінювання (λ = 0.71073 Å) були визначені параметри кристалічної комірки при кімнатній температурі. У Таблиці 5 наведені кристалографічні параметри, пов'язані з досліджуваним кристалом рифаксиміну. Таблиця 5 Температура /K Морфологія Кристалічна система Просторова група a/Å b/Å c/Å β/° Кристалографічні параметри 295 призма помаранчевого кольору моноклінна P21 13,86 (1) 19,90 (1) 16,69 (1) 91,85 (1) 15 20 25 30 Знаючи параметри кристалічної комірки стало можливим визначити, що досліджуваний кристал є кристалом рифаксиміну β. Приклад 6 Отримання кристалів рифаксиміну, починаючи з композиції C Прикладу 1. 5 мл розчину, отриманого шляхом поєднання етанолу та води у об'ємному співвідношенні 1:4 (об./об.) додали до композиції C Прикладу 1, після чого розчин нагріли до 100 °C до досягнення повного розчинення та залишили для самовільного випаровування при кімнатній температурі на 4 дні. Дослідники спостерігали утворення кристалів рифаксиміну та кристалів гістидину. Приклад 7 Аналіз отриманих у Прикладі 6 кристалів рифаксиміну. Отримані у Приклад 6 кристали рифаксиміну відокремили від кристалів амінокислот, після чого для одного з них з допомогою дифрактометру X'calibur (Oxford Diffraction) з застосуванням MoKα випромінювання (λ = 0.71073 Å) були визначені параметри кристалічної комірки при кімнатній температурі. У Таблиці 6 наведені кристалографічні параметри, пов'язані з досліджуваним кристалом рифаксиміну. Таблиця 6 Температура /K Морфологія Кристалічна система Просторова група a/Å b/Å c/Å β/° Кристалографічні параметри 295 призма помаранчевого кольору моноклінна P21 13,75 (1) 19,76 (1) 16,35 (1) 92,09 (1) 15 UA 114512 C2 5 10 15 Знаючи параметри кристалічної комірки стало можливим визначити, що досліджуваний кристал є кристалом рифаксиміну β. Приклад 8 Отримання кристалів рифаксиміну, починаючи з композиції D Прикладу 1. 5 мл розчину, отриманого шляхом поєднання етанолу та води у об'ємному співвідношенні 1:4 (об./об.) додали до композиції D Прикладу 1 після чого розчин нагріли до 100 °C до досягнення повного розчинення та залишили для самовільного випаровування при кімнатній температурі на 4 дні. Дослідники спостерігали утворення кристалів рифаксиміну та кристалів гістидину. Приклад 9 Аналіз отриманих у Прикладі 8 кристалів рифаксиміну. Отримані у Приклад 8 кристали рифаксиміну відокремили від кристалів амінокислот, після чого для одного з них з допомогою дифрактометру X'calibur (Oxford Diffraction) з застосуванням MoKα випромінювання (λ = 0.71073 Å) були визначені параметри кристалічної комірки при кімнатній температурі. У Таблиці 7 наведені кристалографічні параметри, пов'язані з досліджуваним кристалом рифаксиміну. Таблиця 7 Температура /K Морфологія Кристалічна система Просторова група a/Å b/Å c/Å β/° 20 25 30 35 Кристалографічні параметри 295 призма помаранчевого кольору моноклінна P21 13,78 (1) 19,74 (1) 16,38 (1) 92,12 (1) Знаючи параметри кристалічної комірки стало можливим визначити, що досліджуваний кристал є кристалом рифаксиміну β. Приклад 10 Отримання кристалів рифаксиміну α0, α0.5 та α1.5. Отримані у Прикладі 2 кристали рифаксиміну розмістили на 24 год. у пристрій для сушіння при кімнатній температурі в умовах атмосферного тиску у присутності P 2O5., після чого їх було досліджено шляхом рентгеноструктурного аналізу з застосуванням: a) дифрактометру X'calibur (Oxford Diffraction), обладнаного ПЗЗ детектором (Аrea) з застосуванням MoKα випромінювання (λ = 0.71073 Å) та графітовим монохроматором; дані збирали при кімнатній температурі. Визначення структур здійснювали з допомогою способів безпосереднього вимірювання з застосуванням програми SHELX97 (Sheldrick, 2008) у складі пакету WinGX (Farrugia, 1999); b) синхротрону ELETTRA (у Трієсті) з каналом синхротронного випромінювання XRD1 при кімнатній температурі та 295 K з застосуванням системи охолодження MARSCH 300. Визначення структур здійснювали з застосуванням програми SHELX97 (Sheldrick, 2008) у складі пакету WinGX (Farrugia, 1999). У Таблиці 8 наведені кристалографічні параметри, пов'язані з досліджуваними кристалами рифаксиміну. Ці кристали відрізняються тим, що вони є кристалами рифаксиміну α та мають точні водні молярні співвідношення. 40 16 UA 114512 C2 Таблиця 8 Хімічна формула Кількість молекул води на кожну молекулу рифаксиміну MW Температура /K λ(Å) Кристалічна система Просторова група a/Å b/Å c/Å β/° 3 V/Å Z -3 Dc/Mg м 5 10 15 20 25 30 Параметри кристалу 3 C43H51N3O11 Параметри кристалу 4 C43H51N3O11,5 Параметри кристалу 4 C43H51N3O11,5 Параметри кристалу 5 C43H54N3O12,5 0 0,5 0,5 1,5 785,87 295 1 моноклінна P21 14,232(4) 19,822(4) 16,164(4) 108,74(3) 4318,2(5) 4 1,209 794,89 295 0,71073 моноклінна P21 14,579(4) 20,232(4) 16,329(4) 111,21(3) 4402,7(5) 4 1,237 794,89 100 1 моноклінна P21 14,401(4) 19,662(4) 16,153(4) 111,04(3) 4268,6(5) 4 1,237 812,83 295 0,71073 моноклінна P21 14,492(4) 20,098(4) 16,215(4) 111,21(3) 4402,7(5) 4 1,226 Аналогічні результати були отримані шляхом сушіння у таких саме умовах, починаючи з кристалів рифаксиміну, отриманих у Прикладах 4, 6 та 8. Приклад 11 Визначення розчинності рифаксиміну у розчинах етанолу з водою Кількість, відповідну 200 мг рифаксиміну розчинили у 10 мл розчину, отриманого шляхом змішування етанолу з водою у об'ємному співвідношенні 1:4 (об./об.) та залишили на два дні з перемішуванням при кімнатній температурі. Розчинність рифаксиміну визначали шляхом спектрофотометричного аналізу з довжиною хвилі 276 нм з побудовою калібраційної кривої для рифаксиміну та вона дорівнювала 48 мкг/мл. Приклад 12 Визначення розчинності рифаксиміну у водних розчинах у присутності та у відсутності амінокислот. Результати досліджень підсумовано у Таблиці 9. - Експеримент 1 присвячено визначенню розчинності шляхом двохгодинного додавання 20 мг рифаксиміну до фосфатного буферу при pH 6,8 (ФБ) при кімнатній температурі; - Експерименти 2, 3 та 4 присвячені визначенню розчинності рифаксиміну у воді шляхом додавання до неї 200 мг рифаксиміну та 195 мг триптофану, серину та гістидину з молярними співвідношеннями рифаксиміну до амінокислоти, які дорівнювали, відповідно, 1:4, 1:7.5 та 1:5 з наступним зберіганням отриманих розчинів з перемішуванням при кімнатній температурі протягом 24 год. - Експерименти 5-14 присвячені визначенню розчинності рифаксиміну у воді шляхом додавання 20 г рифаксиміну до 500 мл фосфатного буфера при pH 6,8 з різними амінокислотами у молярних співвідношеннях, зазначених у Таблиці 9 з наступним зберіганням отриманих розчинів у посудині при 37 °C протягом 24 год. з перемішуванням. Розчини рифаксиміну відфільтрували та концентрації цієї сполуки визначили шляхом спектрофотометрії з довжиною хвилі 364 нм та з побудовою калібраційної кривої. Також у Таблиці 9 наведені величини, пов'язані зі збільшенням концентрацій рифаксиміну у розчинах з різними амінокислотами у порівнянні з відповідними еталонними розчинами, які містили тільки один рифаксимін у воді або у фосфатному буфері (Експерименти 1-14). 17 UA 114512 C2 Таблиця 9 Експери мент 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 5 10 15 20 Aмінокислота (АА) триптофан серин гістидин триптофан триптофан триптофан гістидин гістидин гістидин валін лейцин ізолейцин Об'єм (мл) T (°C) 50 5 5 5 500 500 500 500 500 500 500 500 500 500 кімнат. кімнат. кімнат. кімнат. 37 °C 37 °C 37 °C 37 °C 37 °C 37 °C 37 °C 37 °C 37 °C 37 °C Розчин ФБ H2O H2O H2O H2O ФБ ФБ ФБ ФБ ФБ ФБ ФБ ФБ ФБ Отримана AA/ концентрація / Концентрарифаксимін концентрація, ція (молярн. отримана у (мкг/мл) співвідн.) дослідженнях № 1 та № 5 3,5 1 4:1 35 10 7,5:1 5,7 1,6 5:1 21,8 6,2 7 1 10:1 22 3,1 3:1 30 4,2 1:1 21 3 10:1 16 2,3 3:1 12 1,7 1:1 10 1,4 3:1 8 1,1 3:1 8 1,1 3:1 10 1,4 Приклад 13 Визначення розчинності отриманих у Прикладі 2 конгломератів рифаксиміну та триптофану у воді. Розчинність отриманих у Прикладі 2 конгломератів рифаксиміну та триптофану визначали шляхом додавання 653 мг цих сполук у твердому стані до 5 мл фосфатного буферу при pH 6,8 та кімнатній температурі з наступним зберіганням отриманого розчину протягом 24 год. з перемішуванням. Концентрація рифаксиміну у отриманому розчині, яку визначили спектрофотометричним способом (довжина хвилі 364 нм), дорівнювала 28 мкг/мл. Приклад 14 Визначення розчинності рифаксиміну у воді та у буферних розчинах при різних значеннях pH (порівняльний приклад). Значення розчинності рифаксиміну визначали шляхом додавання різних кількостей рифаксиміну, які відповідно зазначені у Таблиці 10, до 50 мл розчинника, як-то води, фосфатного буферу (pH 4), фосфатного буферу (pH 7) та боратного буферу (pH 10). Отримані суспензії зберігали у азотному середовищі та піддали нагріванню у термостаті протягом 24 год. при 30 °C з перемішуванням. Визначення концентрації рифаксиміну у розчині здійснювали з допомогою хроматографічного способу в умовах, наведених у Європейської Фармакопеї (European Pharmacopeia Ed. 7,1, 04/2011, параграф 2362, стор. 3459) та отримані результати наведені у Таблиці 10. Таблиця 10 № дослід. 1 2 3 4 25 Розчин Кількість рифаксиміну (мг) H2O Фосфатний буфер pH 4 Фосфатний буфер pH 7 Боратний буфер pH 10 20 15 20 65 Концентрація рифаксиміну (мкг/мл) 3,63 мкг/мл 4,12 мкг/мл 3,22 мкг/мл 299 мкг/мл Приклад 15 Визначення профілю розчинення рифаксиміну у таблетках з покриттям та у таблетках, які містять стійкі до дії шлункового соку мікрогранули (порівняльний приклад). ® Визначення профілів розчинення наявних у продажу таблеток Normix , які містили 200 мг рифаксиміну та таблеток, які містили 400 мг рифаксиміну у стійких до дії шлункового соку 18 UA 114512 C2 5 10 15 мікрогранулах було здійснено в умовах, наведених у Європейської Фармакопеї (European Pharmacopoeia, Ed. 7.1, параграф 2.9.3, стор. 256-263) та кількісне визначення рифаксиміну було також здійснено в умовах, наведених у Європейської Фармакопеї (European Pharmacopoeia, Ed. 7.1, 04/2011, параграф 2362, стор. 3459). ® Профілі розчинення таблеток Normix та таблеток з рифаксиміном у стійких до дії шлункового соку мікрогранулах визначали у розчинах при pH 5, pH 6.5 та у розчинах FaSSIF та FeSSIF. Розчин FaSSIF (pH 6.5) містив 3 мM таурохолат натрію, 0.75 мМ лецитин, 65 мМ NaH2PO4, 85 мМ NaCl та до 1 л очищеної води. Розчин FeSSIF (pH 5) містив 15 мM таурохолат натрію, 3.75 мМ лецитин, 144.05 мМ крижану оцтову кислоту, 203.18 мМ NaCl та до 1 л очищеної води. Наведені у Таблиці 11 профілі розчинення визначали з застосуванням двох таблеток ® Normix тa таблетки, яка містила рифаксимін у стійких до дії шлункового соку мікрогранулах у буферних розчинах (pH 5 та pH 6,5), у розчині FaSSIF та розчині FeSSIF протягом 360 хвилин. ® Профілі розчинення двох таблеток Normix та таблеток рифаксиміну у стійких до дії шлункового соку мікрогранулах наведені у Таблиці 11. Таблиця 11 ® Таблетки Normix з рифаксиміном. (концентрація рифаксиміну, мкг/мл) Буфер, pH 5 Буфер, pH 6,5 FaSSIF FeSSIF 20 6.67±0.29 6.09±1.01 8.40±0.56 11.73±1.99 Таблетки з рифаксиміном у стійких до дії шлункового соку мікрогранулах (концентрація рифаксиміну, мкг/мл) 4.49±0.23 9.56±0.81 13.78±0.64 20.58±3.27 Приклад 16 Отримання гранул, які містять рифаксимін та амінокислоти. 200 г рифаксиміну, амінокислот, гідроксипропілметилцелюлозу, пірогенний діоксид кремнію та тальк протягом 15 хв. перемішували у V – подібному міксері зі швидкістю 16 об/хв. Тверді суміші завантажили у ролерний компактор та застосували тиск величиною до 100 бар. Гранульовані композиції наведені у Таблиці 12. 25 Таблиця 12 Компонент Рифаксимін Триптофан Серин Гістидин Гідроксипропілметил целюлоза Пірогенний діоксид кремнію Тальк 30 35 Гранула 1 (г.) 200 195 84,6 0,4 20 Гранула 2 (г.) 200 75 104,6 0,4 20 Гранула 3 (г.) 200 145 134,6 0,4 20 Отримані таким чином гранули можуть бути покриті плівковим покриттям або стійкою до дії шлункового соку плівкою та застосовані для отримання препаратів у вигляді суспензій або таблеток. Приклад 17 Отримання гранул, які містять рифаксимін та амінокислоти. 200 г рифаксиміну, амінокислот, гідроксипропілметилцелюлозу, пірогенний діоксид кремнію та тальк протягом 15 хв. перемішували у V –подібному міксері зі швидкістю 16 об/хв. Тверді суміші завантажили у ролерний компактор та застосували тиск величиною до 100 бар. Гранульовані композиції наведені у Таблиці 13. 19 UA 114512 C2 Таблиця 13 Компонент Рифаксимін Триптофан Валін Лейцин Ізолейцин Гідроксипропілметил целюлоза Пірогенний діоксид кремнію Тальк 5 10 Гранула 4 (г.) 200 195 117 Гранула 5 (г.) 200 195 84,6 0,4 20 Гранула 6 (г.) 200 195 104,6 0,4 20 131 131 134,6 0,4 20 Отримані таким чином гранули можуть бути покриті оболонкою або стійкою до дії шлункового соку плівкою та застосовані для отримання препаратів у вигляді суспензій або таблеток. Приклад 18 Отримання саше, що містить гранули з амінокислотами та рифаксиміном. Гранули, отримані, як зазначено у Прикладі 16 додали до наповнювачів та отримані тверді суміші розділили на саше. Унітарні композиції отриманих таким чином саше наведені у Таблиці 14. Таблиця 14 Компонент Гранула 1 -(Приклад 16) Гранула 2 –(Приклад 16) Гранула 3 –(Приклад 16) Гранула 4 –(Приклад 17) Гранула 5 –(Приклад 17) Гранула 6 –(Приклад 17) Гідрофобний колоїдний кремній Аспартам Домішка з вишневим смаком Сорбіт Загальна кількість 15 Саше 1 (мг) 500 Саше 2 (мг) Саше 3 (мг) Саше 4 (мг) Саше 5 (мг) Саше 6 (мг) 400 500 500 400 500 10 10 10 10 10 10 20 20 20 20 20 20 100 100 100 100 100 100 3370 4000 3470 4000 3370 4000 3370 4000 3470 4000 3370 4000 Приклад 19 Отримання таблеток, які містять рифаксимін та амінокислоти. Гранули рифаксиміну, отримані як зазначено у Прикладі 17 перемішали з наповнювачем, всі компоненти змішали у V – подібному змішувачі та отримані суміші піддали пресуванню у машині для виробництва таблеток. Отримані таблетки були покриті плівковим покриттям. Унітарні композиції таблеток наведені у Таблиці 15. Таблиця 15 Таблетка 1 Таблетка 2 Таблетка 3 Таблетка 4 Таблетка 5 Таблетка 6 (мг) (мг) (мг) (мг) (мг) (мг) Гранула 1 –(Приклад 16) 500 Гранула 2 –(Приклад 16) 400 Гранула 3 –(Приклад 16) 500 Гранула 4 –(Приклад 17) 500 Гранула 5 –(Приклад 17) 400 Гранула 6 –(Приклад 17) 500 Крохмаль гліколят натрію 15 15 15 Колоїдний кремній 1 1 1 Компоненти 20 UA 114512 C2 Компоненти Тальк Плівкове покриття Гідроксипропіл метилцелюлоза Діоксид титану Етилендіамін тетраоцтова кислота Пропіленгліколь Оксид заліза червоний E172 5 10 15 20 25 30 35 Таблетка 1 Таблетка 2 Таблетка 3 Таблетка 4 Таблетка 5 Таблетка 6 (мг) (мг) (мг) (мг) (мг) (мг) 1 1 1 5,15 5,15 5,15 5,15, 5,15 5,15 1,5 1,5 1,5 1,5 1,5 1,5 0,02 0,02 0,02 0,02 0,02 0,02 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,15 0,15 0,15 0,15 0,15 0,15 Наповнювач просіяли та потім перемішали з рифаксиміновими гранулами; отримані суміші пресували у роторній машині для виробництва таблеток, обладнаної довгаст тa отримали таблетки. Отримані таблетки покрили покриттям з застосуванням загальноприйнятного обладнання для нанесення оболонки на таблетки з метою покращення їх вигляду та досягнення маскуючих смакових властивостей. Також отримані таблетки можуть бути покритими плівковим покриттям, стійким до дії шлункового соку. Приклад 20 Отримання конгломератів рифаксиміну та амінокислот. Конгломерат A: рифаксимін - триптофан 1:4. Розчин етанолу/води 1:4 (об./об.) загальним об'ємом 5 мл додали до композиції A Прикладу 1; після чого розчин нагріли до 100 °C до повного розчинення та залишили при кімнатній температурі на 4 дні для повного випаровування розчинника з отриманням конгломератів рифаксаміну, які відрізнялися актуальною наявністю кристалів рифаксиміну та кристалів триптофану. Конгломерат B: рифаксимін - серин 1:3. Розчин етанолу/води 1:4 (об./об.) загальним об'ємом 5 мл додали до композиції В Прикладу 1; після чого розчин нагріли до 100 °C до повного розчинення та залишили при кімнатній температурі на 4 дні для повного випаровування розчинника з отриманням конгломератів рифаксаміну, які відрізнялися актуальною наявністю кристалів рифаксиміну та кристалів серину. Конгломерат C: рифаксимін - гістидин 4-1. Розчин етанолу/води 1:4 (об./об.) загальним об'ємом 5 мл додали до композиції С Прикладу 1; після чого розчин нагріли до 100 °C до повного розчинення та залишили при кімнатній температурі на 4 дні для повного випаровування розчинника з отриманням конгломератів рифаксаміну, які відрізнялися актуальною наявністю кристалів рифаксиміну та кристалів гістидину. Конгломерат D: рифаксимін - гістидин 4-1. Розчин етанолу/води 1:4 (об./об.) загальним об'ємом 5 мл додали до композиції D Прикладу 1; після чого розчин нагріли до 100 °C до повного розчинення та залишили при кімнатній температурі на 4 дні для повного випаровування розчинника з отриманням конгломератів рифаксаміну, які відрізнялися актуальною наявністю кристалів рифаксиміну та кристалів гістидину. Приклад 21 Визначення розчинності конгломератів рифаксиміну у воді. Розчинність конгломератів A, отриманих у відповідності з Прикладом 20 визначили шляхом додавання 653 мг цієї твердої речовини до 5 мл фосфатного буферу при pH 6.8 при кімнатній температурі та наступного утримування розчину при цієї температурі протягом доби з перемішуванням. Концентрація рифаксиміну у розчині, яку визначили спектрофотометричним способом з довжиною хвилі 364 нм дорівнювала 28 мкг/мл. 40 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 45 1. Фармацевтична композиція, яка містить рифаксимін або одну з його фармацевтично прийнятних солей в дозі від 20 до 1200 мг та принаймні одну або декілька амінокислот, у якій - молярне співвідношення між амінокислотою(ами) та рифаксиміном знаходиться у межах 1:1 та 10:1, та - амінокислота(ти) є вибраною(ими) з ароматичних амінокислот, гетероциклічних амінокислот або їх сумішей, 21 UA 114512 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 разом з фармацевтично прийнятними наповнювачами. 2. Фармацевтична композиція за п. 1, у якій молярне співвідношення між амінокислотою (амінокислотами) та рифаксиміном знаходиться у межах 1:1 та 5:1. 3. Фармацевтична композиція за п. 1 або п. 2, у якій рифаксимін має кристалічну, поліморфну або аморфну форму, знаходиться у формі гідрату або сольвату та/або у вигляді їх суміші. 4. Фармацевтична композиція за п. 3, у якій кристалічна форма рифаксиміну є вибраною з: і) кристалів, які мають моноклінну просторову групу Р2 1 та у яких параметри кристалічної комірки знаходяться у межах: а: 13,7(1)-13,8(1)Å; b: 19,7(1)-19,9(1)Å; с: 16,4(6)-16,6(6)Å; : 92,1(1)-91,9(1)°, іі) кристалів, які мають ознаки і), та, які мають 3 або 4,5 молекул води на кожну молекулу рифаксиміну, ііі) кристалів, які мають моноклінну просторову групу Р2 1, та у яких параметри кристалічної комірки знаходяться у межах: а: 14,2(1)-14,5(1)Å; b: 19,7(1)-20,1(1)Å; с: 16,1(1)-16,2(1)Å; : 108,7(1)-111,4(1)°. iv) кристалів, які мають ознаки ііі), та, які мають 0 або 0,5, або 1,5 молекул води на кожну молекулу рифаксиміну або v) рифаксиміну , , , . 5. Фармацевтична композиція за п. 1, яка додатково містить розгалужену(і) амінокислоту(ти), що вибрано(ні) з серину, гістидину, триптофану, валіну, лейцину або ізолейцину в молярному співвідношенні 10:1 відносно рифаксиміну. 6. Фармацевтична композиція за будь-яким з пп. 1-5, у якій фармацевтично прийнятні інгредієнти включають розчинники, агенти зв'язування, розпушувачі, мастила, полімери, що регулюють вивільнення або біоадгезивні полімери. 7. Фармацевтична композиція за будь-яким з пп. 1-6, що має форму прийнятної для застосування людиною або до тварин таблетки, капсули, крему, суспензії, розчину, грануляту, мазі або супозиторію. 8. Фармацевтична композиція за будь-яким з пп. 1-7, що має форму, прийнятну для перорального застосування. 9. Фармацевтична композиція за будь-яким з пп. 1-8 для застосування у лікуванні або запобіганні кишковим інфекціям, діареї, синдрому подразненого кишечнику, бактеріального росту у тонкому кишечнику, хвороби Крона, печінкової недостатності, печінкової енцефалопатії, ентериту та фіброміалгії. 10. Фармацевтична композиція за будь-яким з пп. 1-4, у якій принаймні одна амінокислота є амінокислотою з розгалуженим ланцюгом, і яку призначено для застосування у лікуванні печінкової енцефалопатії. 11. Спосіб отримання фармацевтичної композиції за будь-яким з пп. 1-8, який полягає у наступному: - змішуванні рифаксиміну та амінокислот; - додаванні наповнювача та змішування кінцевої суміші у V-подібному змішувачі протягом 10-30 хв; - гранулюванні у валковому ущільнювачі. 12. Спосіб за п. 11, у якому рифаксимін та амінокислоту перемішують, а потім додають до наповнювача для отримання композиції у формі таблеток, гранулятів, мазей, кремів, супозиторіїв, розчинів. 45 Комп’ютерна верстка В. Мацело Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 22