Спосіб діагностики порушень цереброваскулярної гемодинаміки у дітей, хворих на бронхіальну астму

Корисна модель, що заявляється, відноситься до медицини, а саме до педіатрії, і може бути застосована для розробки схем діагностики порушень церебральної гемодинаміки у дітей хворих на бронхіальну астму різного ступеня тяжкості. Бронхіальна астма є одним з найпоширеніших захворювань дитячого віку. В останнє десятиліття, як в Україні, та і за кордоном спостерігається збільшення числа дітей, які хворіють на хронічні бронхолегеневі захворювання, та бронхіальну астму зокрема. Епідеміологічні дослідження останніх років свідчать про те, що від 5 до 10% дітей страждають цим захворюванням [4, 5]. Тенденція до зростання захворюваності на бронхіальну астму зберігається в усьому світі, й в Україні зокрема [4, 5]. Непокоїть також той факт, що ступінь тяжкості бронхіальної астми, так чи інакше пов'язана з включенням в патологічний процес інших органів і систем, зокрема і центральної нервової системи. Незважаючи на значні досягнення в розробці ефективних методів лікування і профілактики бронхіальної астми у дітей, ще й досі виявляється висока частота порушень з боку нервової системи [1]. Ці зміни, характеризуються порушенням церебральної гемодинаміки і значно впливають на перебіг та прогноз захворювання, а отже, і на якість життя дитини в процесі її зростання, а згодом - і дорослого населення [3, 5]. Основним фактором, який обумовлює порушення церебральної гемодинаміки є спазм інтракраніальних та екстракраніальних судин, як прояв системної гіпоксії [4, 5]. Нейрогенні механізми визначають індивідуальний перебіг захворювань внутрішніх органів, приймають участь в усіх етапах розвитку соматичних форм патології. Вплив церебральних нейрогенних факторів на соматичні системи здійснюється через вегетативні та ендокринні механізми [1]. З іншого боку, захворювання внутрішніх органів, особливо серця і легень, змінюють гомеостаз та супроводжуються нервово-психічними порушеннями [1]. В нечисленних публікаціях останніх років представлені відомості про порушення церебральної гемодинаміки у дітей хворих на бронхіальну астму, але вони не дають повного уявлення про характер дисциркуляторних розладів, не враховують тяжкість захворювання та вік дитини, а також їх діагностика є недосконалою, а оцінка виявлених порушень - складною [1, 5]. Актуальність даної проблеми підкреслюється також тим, що в більшості вітчизняних та зарубіжних досліджень практично залишається не вивченим взаємозв'язок між тяжкістю бронхіальної астми та порушеннями церебральної гемодинаміки, що суттєво впливають на перебіг та прогноз захворювання, ефективність лікування. На підставі власних клінічних спостережень та даних огляду літератури, можна вважати, що порушення цереброваскулярної гемодинаміки суттєво впливають на тяжкість бронхіальної астми та її прогноз [1, 2, 6]. Звідси зрозуміло, яке значення набуває розробка програми детального обстеження та вибору схем адекватної медикаментозної терапії дітей з даною патологією, з урахуванням параметрів церебральної гемодинаміки, враховуючи те, що нормалізація саме стану цереброваскулярної гемодинаміки має важливе значення для нормальної роботи центральної та вегетативної нервової систем і подальшого становлення всіх органів та систем. Відомий спосіб діагностики порушень цереброваскулярної гемодинаміки у дітей з бронхолегеневою патологією та визначення тонусу мозкових судин, що передбачає розробку комплексу клініко-інструментальних заходів (клінічний огляд, реоенцефалографія), аналіз отриманих результатів та розробку, на підставі отриманих даних, методів медикаментозної корекції виявлених порушень [1]. Але слід відмітити, що при аналізі показників не враховувався вік дитини та стан цереброваскулярної гемодинаміки при проведенні реабілітаційних заходів, що не дозволяє адекватно оцінити ефективність терапії та визначити резерв адаптаційних можливостей судин головного мозку. Найближчим аналогом (прототипом) способу, що заявляється є спосіб діагностики порушень цереброваскулярної гемодинаміки у дітей з бронхолегеневою патологією та визначення тонусу мозкових судин, який включає проведення наряду з комплексом клініко-інструментальних заходів (клінічний огляд, реоенцефалографія), проведення радіоциркулоенцефалографії з наступним аналізом отриманих результатів, визначенням характеру та співвідношення окремих фаз церебральної гемодинаміки у дітей з бронхіальною астмою [1]. Однак суттєвими недоліками прототипу є: 1. Технологічна складність проведення діагностики цереброваскулярної гемодинаміки, особливо у дітей 3-7 років та відсутність простих, доступних параметричних показників для оцінки отриманих результатів у дітей. 2. При аналізі показників не враховується вік дітей та реакція церебральної гемодинаміки на проведення медикаментозної терапії виявлених порушень у дітей, що не дозволяє відобразити динаміку цих показників у порівнянні з їх початковим станом та після проведеної терапії. 3. Неможливість динамічного визначення функціональної активності мозкових судин, що погіршує вибір адекватної та ефективної терапії у ді тей з бронхіальною астмою різного ступеню тяжкості. Ці недоліки не дозволяють враховува ти стан функціонального стану цереброваскулярної гемодинаміки у дітей з бронхіальною астмою та її реакції на застосування терапевтичних комплексів, що призводить до призначення стандартизованих, неадекватних соматичному стану дитини схем лікування. Задача корисної моделі, що вирішується, полягає в точній та динамічній діагностиці порушень цереброваскулярної гемодинаміки у дітей з бронхіальною астмою різного ступеня тяжкості, шляхом розробки схем клініко-інструментальної діагностики порушень цереброваскулярної гемодинаміки з визначенням меж функціонального стану мозкових судин. Технічним результатом є призначення адекватної терапії та підвищення ефективності лікування дітей, хворих на бронхіальну астму в залежності від стану цереброваскулярної гемодинаміки. Перевагою способу, що заявляється є визначення індексу судинної резистентності інтракраніальних та екстракраніальних судин у відповідь на застосування медикаментозних методів лікування і дає підстави для розробки схем ефективної терапії. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі, додатково визначають індекс резистентності судин (RI) за допомогою ультразвукового допплєрвазографічного дослідження басейнів загальної та внутрішньої сонної артерій та середньої мозкової артерії при надходженні хворого до стаціонару в стадії загострення та після проведення адаптованого курсу медикаментозної терапії. При значеннях індексу судинної резистентності RI>0,75 діагностують спазм судин, при значеннях RI