Комбінації, що містять атипові антипсихотичні засоби та агоністи taar1

Реферат: Даний винахід стосується фармацевтичної комбінації для лікування шизофренії та гострих маніакальних епізодів, обумовлених біполярними розладами, що включає сполуку, яка є активною відносно асоційованого зі слідовими амінами рецептора 1 (агоніст TAAR1), та антипсихотичного лікарського засобу, зокрема комбінації, що включає оланзапін та сполуку S2 = (S)-4-(3-фтор-2-метилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін. Несподівано знайдено, що така комбінація може зменшити метаболічні побічні ефекти, що виникають при застосуванні одного лише антипсихотичного лікарського засобу. UA 112527 C2 (12) UA 112527 C2 UA 112527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Даний винахід стосується фармацевтичної комбінації для лікування шизофренії та гострих маніакальних епізодів, обумовлених біполярними розладами, що включає сполуку, активну по відношенню до асоційованого зі слідовими амінами рецептора 1 (агоніст TAAR1) та антипсихотичний лікарський засіб. Несподівано знайдено, що така комбінація може зменшити метаболічні побічні ефекти, що виникають при застосуванні лише одного антипсихотичного лікарського засобу. Шизофренія э тяжким та хронічним психічним захворюванням з оцінками поширення в діапазоні від 1,4 до 4,6 на 1000 осіб населення. Шизофренічні розлади та депресія викликані сполученням генетичних факторів та факторів навколишнього середовища, які включають, для шизофренії, вірогідні аномалії, зв'язані з неврологічним розвитком, в структурах сірої та білої речовини. Гадають, що в основі симптоматичних явищ при обох захворюваннях лежать порушення моноамінергічної нейротрансмісії (наприклад, серотоніну, адреналіну та норадреналіну). Ці біохімічні шляхи широко представлені в ЦНС і, отже, потенційно здатні впливати на багато зон, залучених до емоційних процесів, пізнавальну здатність та поведінку. Донедавна гіпотеза надлишку дофаміну була основною патофізіологічною теорією шизофренії, в значному ступені основаною на ефективності антагоністів D2 при лікуванні гострих нападів цього захворювання. Симптоми шизофренії, які типово виникають в пубертатному періоді та в ранньому дорослому віці, звичайно класифікують як позитивні, негативні або когнітивні. Позитивні симптоми включають галюцинації, бредові стани та тяжку дезорганізацію мислення. Негативними симптомами є група дефіцитів, що включають сплощення емоцій, апатію, бідність мови, ангедонію та соціальне відчуження. Когнітивні симптоми, такі як дефіцити уваги та короткочасної пам'яті, є вираженими ознаками цього захворювання та ідентифіковані як сильні провісники соціального результату. Сучасні атипові антипсихотичні засоби ефективні, насамперед, при лікуванні позитивних симптомів, маючи при цьому мінімальні ефекти на негативні симптоми та когнітивну функцию і, крім того, вони асоційовані зі значними побічними ефектами. Ефективність щодо когнітивних симптомів та поліпшення негативних симптомів є найбільш незадоволеною потребою при шизофренії. Лікарські засоби першого покоління є ефективними, але асоційовані зі значною стрівальністю екстрапірамідальних симптомів, тоді як антипсихотичні засоби другого покоління (атипові), як виявилося, характеризуються меншою стрівальністю екстрапірамідальних побічних ефектів і можуть бути більш ефективними при лікуванні пізнавальної здатності, але зростає стрівальність та тяжкість метаболічного симптому. Загальноприйнятим антипсихотичним лікарським засобом для лікування шизофренії є оланзапін. Оланзапін (Зипрекса) належить до класу лікарських засобів, відомих як атипові антипсихотичні засоби. Інші члени цього класу включають клозапін (Клозарил), рисперидон (Рисперидал), арипіпразол (Абіліфай) та зипразидон (Геодон). Оланзапін зв'язується з рецепторами альфа-1, дофаміну, гістаміну, мускариновими рецепторами та рецепторами серотоніну типу 2 (5-HT2). Оланзапін схвалений для лікування психотичних розладів, довгострокового лікування біполярних розладів та, в комбінації з флуоксетином, для лікування депресивних епізодів, асоційованих з біполярними розладами, а також для лікування стійкої депресії. Лікування антипсихотичними лікарськими засобами, такими як оланзапін, може призводити до серйозних побічних ефектів. Управління з надзору за харчовими продуктами та лікарськими препаратами США вимагає включати в усі атипові антипсихотичні засоби попередження про ризик розвитку гіперглікемії та діабету, які обидва є факторами при метаболічному синдромі. Ці побічні ефекти можуть бути зв'язані зі здатністю даного лікарського засобу до індукції збільшення маси тіла. Кардіометаболічні побічні ефекти, такі як збільшення маси тіла, ожиріння, гіпертензія і ліпідні та глюкозні аномалії, є особливо проблематичними в процесі розвитку, оскільки вони передвіщають ожиріння у дорослих, метаболічний синдром, серцево-судинну захворюваність та злоякісні новоутворення, особливо при застосуванні у дітей та підлітків. При застосуванні оланзапіну, а також інших антипсихотичних ліків даного класу може зростати ризик підвищених рівнів цукру у крові та діабету. Багато педіатричних та підліткових паціентів, які отримували антипсихотичні ліки другого покоління, страждали значним збільшенням маси паралельно з варіювальними побічними ефектами на рівні холестерину та тригліцеридів та інші метаболічні показники, згідно дослідженням, опублікованим у випуску JAMA від 28 жовтня (JAMA, 2009 Oct.28, 302 (16), 176573). 1 UA 112527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Автори цього дослідження пишуть, що "кардіометаболічні побічні ефекти антипсихотичних ліків другого покоління викликають дедалі більше занепокоєння. Кардіометаболічні побічні ефекти, такі як невідповідне віку збільшення маси, ожиріння, гіпертензія та ліпідні і глюкозні аномалії, є особливо проблематичними в процесі розвитку, оскільки вони передвіщають ожиріння у дорослих, метаболічний синдром, серцево-судинну захворюваність та злоякісні новоутворення". Кардіометаболічні ефекти цих ліків не досліджені в достатньому ступені у дітей та паціентів-підлітків, які раніше їх не отримували, відповідно до інформації попереднього рівня техніки у даній статті. Christoph U. Correll, MD, Zucker Hillside Hospital, North Shore-Long Island Jewish Health System, Glen Oaks, і The Feinstein Institute for Medical Research, Manhasset, New York, та співробітники провели дослідження маси та метаболічних змін в групі з 272 педіатричних паціентів (у віці від 4 до 19 років), які раніше не отримували антипсихотичних ліків. Паціенти страждали розладами спектра розладів настрою (47,8 %), шизофренічного спектра (30,1 %) та спектра асоціальної поведінки та агрессивної поведінки (22,1 %). П'ятнадцять паціентів, які відмовилися від участі або були несумісними з лікарськими засобами, служили порівняльною групою. Паціентів лікували антипсихотичними ліками арипіпразолом, оланзапіном, кветіапіном або рисперидоном протягом 12 тижнів. Після у середньому 10,8 тижнів лікування маса збільшилася в середньому на 8,5 кг (18,7 фунтів) з оланзапіном (n=45), на 6,1 кг (13,4 фунтів) з кветіапіном (n=36), на 5,3 кг (11,7 фунтів) з рисперидоном (n=135) та на 4,4 кг (9,7 фунтів) з арипіпразолом (n=41) у порівнянні з мінімальною зміною маси 0,2 кг (0,4 фунта) у порівняльній групі, що не отримувала лікування (n=15). Автори пишуть, що "кожні антипсихотичні ліки були асоційовані зі значно збільшеною жировою масою та окружністю талії". "Загалом від 10 % до 36 % паціентів перейшли в стан надлишкової маси або ожиріння протягом 11 тижнів". Дослідники також знайшли, що побічні зміни протягом періоду досліджень досягли статистичної значущості для оланзапіну і кветіапіну для сумарного холестерину, тригліцеридів, холестерину не ліпопротеїдів високої густини (ЛПВГ) та відношення тригліцеридів до холестерину ЛПВГ. "З рисперидоном рівні тригліцеридів значущо зросли. Метаболічні зміни від базових до кінцевих значень не були значущими з арипіпразолом або у порівняльній групі, що не отримувала лікування. Паціенти, які отримували кветіапін, мали помірно високі частоти стрівальності гіперглікемії та метаболічного синдрому, а паціенти, які отримували оланзапін, мали найвищі частоти стрівальності". Автори відзначили, що ці результати викликають занепокоєння, оскільки вони включають жирову масу та окружність талії, які асоційовані з метаболічним синдромом у дорослих, яких лікували антипсихотичними ліками, та серцевими захворюваннями в генеральній сукупності. "Крім того, аномальна маса та метаболічний статус у дитинстві шкідливо впливають на наслідки серцево-судинних захворювань у дорослих шляхом подовження існування цих факторів ризику, або незалежних чи прискорених механізмів". Автори зробили висновок, що їх "результати разом з даними досліджень перших епізодів дозволяють припустити, що посібники з дії антипсихотичних ліків для сприйнятливих педіатричних та підліткових паціентів, які не зазнавали впливу антипсихотичних ліків, повинні враховувати більш частий [наприклад, два рази на рік] кардіометаболічний моніторинг після перших 3 місяців лікування. Нарешті, у світлі несприятливих результатів щодо психічного здоров'я та субоптимального метаболічного моніторингу у тяжких психічних хворих, переваги антипсихотичних ліків другого покоління мають бути збалансовані проти їх кардіометаболічних ризиків шляхом обережної оцінки показань до їх застосування, урахування альтернатив більш низького ризику та випереджувального моніторингу шкідливих ефектів та їх лікування". В супроводжувальній редакційній статті Christopher K. Varley, MD, та Jon McClellan, MD, (Seattle Children's Hospital, Seattle, Washington), пишуть, що ці відкриття вказують на те, що існують інші фактори, які треба враховувати при застосуванні атипових антипсихотичних ліків у дітей та підлітків. "Ці ліки можуть бути рятівними для молодих осіб із серйозними психічними захворюваннями, такими як шизофренія, класично визначений біполярний розлад або тяжка агресія, обумовлена аутизмом. Однак з урахуванням ризику збільшення маси та довгострокового ризику серцевосудинних та метаболічних проблем, широко розповсюджене та зростаюче застосування атипових антипсихотичних ліків у дітей та підлітків слід переглянути". Існує необхідність в нових терапіях з поліпшеним профілем безпеки та переносності у порівнянні із сучасними атиповими антипсихотичними засобами. Наприклад, нові терапії не повинні бути асоційовані з такими побічними ефектами або шкідливими реакціями, як описано вище. 2 UA 112527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Зараз було несподівано знайдено, що комбінація антипсихотичного лікарського засобу з агоністом асоційованого зі слідовими амінами рецептора 1 має потенціал зниження стрівальності метаболічного синдрому та позитивних симптомів, як при шизофренії, так і при гострих маніакальних епізодах, асоційованих з біполярними розладами. Метаболічний синдром є комбінацією соматичних розладів, які підвищують ризик розвитку діабету та серцево-судинного захворювання. Фактори ризику включають, наприклад, абдомінальне ожиріння (надлишкову жирову тканину усередині та навколо черевної порожнини), розлади ліпідів крові, підвищений кров'яний тиск, резистентність до інсуліну або відсутність толерантності до глюкози. Слідові аміни (пара-тирамін, β-фенілетиламін (PEA), октопамін та триптамін) присутні в усій ЦНС, у тісній паралелі з моноамінергічними біохімічними шляхами, та на ендогенних рівнях, значно більш низьких, ніж їх нейротрансмітери. Їх нестача почасти є наслідком їх високої швидкості циркуляції, оскільки вони є гарними субстратами для MAO A/B. Слідові аміни структурно споріднені, сумісно локалізовані та вивільняються класичними біогенними амінними нейротрансмітерами. Гадають, що вони є нейромодуляторами класичних нейротрансмітерів, таких як дофамін, серотонін та норадреналін, рівні яких є мишенню усіх відомих антидепресантів та більшості антипсихотичних засобів, зараз наявних на ринку або у клініці. Аномалії в фізіології слідових амінів давно зв'язували з шизофренією та розладами настрою. Гадають, що при шизофренії підвищені рівні PEA (так званого ендогенного амфетаміну) у сечі та зміни в метаболізмі триптаміну та пара-тираміну включають ферменти, залучені в синтетичні та катаболічні біохімічні шляхи цих молекул. Тому ідентификація специфичних рецепторів для слідових амінів могла б привести до розробки специфічних лікарських засобів, спрямованих на дану нову нейромодуляторну систему, з клінічними застосуваннями при розладах, таких як шизофренія, біполярний розлад та депресія. Недавно ідентифіковане сімейство рецепторів, спряжених з G-білком, названо рецепторами, асоційованими зі слідовими амінами (TAAR, Trace Amine-Associated Receptors), де з цих рецепторів TAAR1 є найкраще охарактеризованим і є основною мішенню для ендогенних слідових амінів. TAAR1 експресується в структурах головного мозку, зв'язаних з психіатричними розладами, зокрема, в ключових областях, де відбувається модулювання дофаміну (вентральна область покришки) та серотоніну (ядро шва), але також в мигдалевидному тілі, гіпоталамусі, прилеглому ядрі, нюховій корі та основі. TAAR1 може бути новою мішенню для антипсихотичних лікарських засобів з високим потенціалом для диференціації, використання фундаментально нового механізму дії, основаного на модулюванні дофамінергічної та глутаматергічної нейротрансмісії. Отже, навіть при відсутності дефіцитів слідових амінів нейромодуляторні ефекти по відношенню до моноамінергічних біохімічних шляхів могли б передбачувано привести до поліпшення при шизофренії. Крім того, гени TAAR картовані близько до одного з основних локусів генетичної схильності до шизофренії, SCZD5. На підставі вищеописаного агоністи TAAR1 повинні бути ефективними агентами при лікуванні психіатричних розладів, як прямо, так і опосередковано, шляхом впливу на моноамінергічні біохімічні шляхи. Агоністи TAAR1, які інтенсивно профільовані в неклінічних експериментах, показують антипсихотичну, прокогнітивну, антидепресантну та антиадиктивну активність, що приводить до думки, що вони можуть складати абсолютно новий клас лікарських засобів для лікування шизофренії та розладів настрою. На підставі їх профілю агоністи TAAR1 можуть мати потенціал для лікування паціентів з шизофренією з кращою ефективністю, що включає ослаблення негативних та когнітивних симптомів, які зараз не піддаються лікуванню існуючими терапіями, і можливо зниження зловживання хімічними речовинами у цих паціентів. Зрештою, з урахуванням їх сприятливих метаболічних, протидіабетичних ефектів, ці лікарські засоби могли б забезпечити значні переваги для паціентів з шизофренією, даючи можливість контролю позитивних симптомів без зростання метаболічного синдрому. З групи агоністів TAAR1 вибрані сполуки, які описані в документах WO08/092785, WO08/098857, WO2010/010014 та PCT/EP2010/070045, і мають наведені нижче структури: 2 1 (R )n X R N NH2 Y O 55 I де 1 R позначає атом водню, дейтерію, тритію, C 1-7-алкіл, гідрокси, C1-7-алкокси, C1-7-алкіл, заміщений атомом галогену, C1-7-алкокси, заміщений атомом галогену, атом галогену, феніл, необов'язково заміщений атомом галогену, або позначає фенілокси, бензил, бензилокси, -COO 3 UA 112527 C2 5 10 C1-7-алкіл, -O-(CH2)o-O-C1-7-алкіл, NH-циклоалкіл, циклоалкіл або тетрагідропіран-4-ілокси, де замісники для n більше 1 можуть бути однаковими чи різними; X позначає зв'язок, -CHR-, –CHRCHR’-, -OCH2-, -NRCHR’, –OCHRCHR’, -CH2OCHR-, CH2CH2CH2-, -SCH2-, -S(O)2CH2-, -CH2SCH2-, -CH2N(R)CH2-, -циклоалкіл-CH2- або SiRR’-CH2-; R/R’ можуть позначати незалежно один від одного атом водню, C 1-7-алкіл або C1-7-алкіл, заміщений атомом галогену; 2 R позначає атом водню, феніл або C1-7-алкіл; Y позначає феніл, нафтил, тіофеніл, піридиніл, циклоалкіл, 1,2,3,4-тетрагідронафталін-2-іл, 2,3-дигідробензо[1,4]діоксин-6-іл або бензо[1,3]діоксол-5-іл; n дорівнює 0, 1, 2 або 3; o дорівнює 2 або 3; або фармацевтично прийнятну сіль приєднання кислоти. Більш конкретно, агоністи рецептора TAAR1 мають наведену нижче структуру NH2 O N X 1 (R )n 15 20 I-1 де 1 R позначає атом водню, C1-7-алкіл, гідрокси, C1-7-алкокси, C1-7-алкіл, заміщений атомом галогену, C1-7- алкокси, заміщений атомом галогену, або атом галогену, де замісники для n=2 можуть бути однаковими чи різними; X позначає зв'язок, -NRCHR’, –CHRCHR’ або –OCHRCHR’; R/R’ можуть позначати незалежно один від одного атом водню, C1-7-алкіл; n дорівнює 1 або 2; або є сполуками формули O 1 R 2 R 25 30 35 40 X N R II де R позначає атом водню або C1-7-алкіл; 1 R позначає –(CH2)n-(O)o-гетероциклоалкіл, необов'язково заміщений C1-7-алкілом, гідрокси, атомом галогену або –(CH2)p-арилом; n дорівнює 0, 1 або 2; o дорівнює 0 або 1; p дорівнює 0, 1 або 2; 2 R позначає циклоалкіл, гетероциклоалкіл, або позначає арил чи гетероарил, де ароматичні кільця необов'язково заміщені одним чи двома замісниками, вибраними з C1-7-алкілу, атома галогену, гетероарилу, CF3, OCF3, OCH2CF3, C1-7-алкокси, CH2-C1-7-алкокси, C2-7-алкінілу або ціано; X позначає зв'язок, -NR’-, -CH2NH-, -CHR’’-, -(CH2)q-O- або -(CH2)2-; R" позначає атом водню або C1-7-алкіл, R’’ позначає атом водню, C1-7-алкіл, C1-7-алкокси, q дорівнює 0, 1 або 2; або їх фармацевтично прийнятну сіль приєднання кислоти. або, більш конкретно, є сполуками формули II-1 O 1 R 2 R 45 X N R II-1 де R позначає атом водню; 1 R позначає піролідиніл; 2 R позначає арил або гетероарил, де ароматичні кільця необов'язково заміщені атомом галогену; 4 UA 112527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 X позначає зв'язок або -NR’-; R" позначає атом водню або C1-7-алкіл, або їх фармацевтично прийнятну сіль приєднання кислоти. Як використовують у цій заявці, термін "C1-7-алкокси" позначає групу, де алкільний залишок є таким, як визначено вище, приєднану через атом кисню. Як використовують у цій заявці, термін "C1-7-алкіл, заміщений атомом галогену", позначає алкільну групу, як визначено вище, де щонайменше один атом водню замінений атомом галогену, наприклад, CF3, CHF2, CH2F, CH2CF3, CH2CH2CF3, CH2CF2CF3 тощо. Термін "атом галогену" позначає атом хлору, йоду, фтору та брому. Термін "циклоалкіл" позначає алкіленове кільце, що містить від 3 до 6 кільцевих атомів вуглецю. Термін "алкініл" позначає прямоланцюговий або розгалужений вуглеводневий залишок, що містить потрійний зв'язок та аж до 7, краще, аж до 4 атомів вуглецю, такий как, наприклад, етиніл або 2-пропініл. Термін "арил" стосується ароматичного вуглецевого кільця, такого як, наприклад, фенільне або нафтильне кільце, краще, фенільне кільце. Термін "гетероарил" стосується ароматичного 5-6-членного моноциклічного кільця або 9-10членного біциклічного кільця, яке може містити 1, 2 чи 3 гетероатоми, вибрані з азоту, кисню та/або сірки, такого як піридиніл, піразоліл, піримідиніл, бензимідазоліл, хінолініл та ізохінолініл. Термін "гетероциклоалкіл" стосується неароматичного 5-6-членного моноциклічного кільця, яке може містити 1, 2 або 3 гетероатоми, вибрані з азоту, кисню та/або сірки, такого як піперазиніл, піперидиніл, морфолініл, піролідиніл або тіоморфолініл. Термін "фармацевтично прийнятні солі приєднання кислоти" включає солі з неорганічними та органічними кислотами, такими як соляна кислота, азотна кислота, сірчана кислота, фосфорна кислота, лимонна кислота, мурашина кислота, фумарова кислота, малеїнова кислота, оцтова кислота, бурштинова кислота, винна кислота, метансульфонова кислота, паратолуолсульфонова кислота тощо. Конкретними сполуками, що використані у прикладах, описаних далі, є такі: S1 = (S)-4-((S)-2-фенілбутил)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін S2 = (S)-4-(3-фтор-2-метилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін S3 = (S)-4-(4-хлор-2-трифторметилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін S4 = (S)-4-[(етилфеніламіно)метил]-4,5-дигідрооксазол-2-іламін S5=3-[(S)-1-((S)-2-аміно-4,5-дигідрооксазол-4-ілметил)пропокси]фенол S6=5-хлорпіридин-2-карбонової кислоти (4-піролідин-3-ілфеніл)амід S7=4-хлор-N-(4-піролідин-3-ілфеніл)бензамід S8=1-(5-хлорпіридин-2-іл)-3-(4-піролідин-3-ілфеніл)сечовина S9 = (S)-4-[(S)-1-(4-фторфеніл)етоксиметил]-4,5-дигідрооксазол-2-іламін S10=5-хлорпіримідин-2-карбонової кислоти {4-[2-((S)-2-аміно-4,5-дигідрооксазол-4іл)етил]феніл}амід S11=N-{4-[2-((S)-2-аміно-4,5-дигідрооксазол-4-іл)етил]феніл}-4-хлорбензамід S12 = (R)-2-хлор-6-метил-N-(4-(морфолін-2-іл)феніл)ізонікотинамід S13 = (S)-N-(4-(морфолін-2-іл)феніл)-6-(2,2,2-трифторетокси)нікотинамід S14 = (S)-N-(4-(морфолін-2-іл)феніл)-2-(трифторметил)ізонікотинамід S15 = (S)-1-(4-фторбензил)-3-(4-(морфолін-2-іл)феніл)сечовина S16 = (S)-1-(3-ціанофеніл)-3-(4-(морфолін-2-іл)феніл)сечовина, та S17 = (S)-6-хлор-N-(4-(морфолін-2-іл)феніл)нікотинамід. Несподівано показано, що комбінація антипсихотичного лікарського засобу, зокрема, оланзапіну, та агоніста TAAR1, як згадано вище, може зменшити деякі небажані метаболічні побічні ефекти. Об'єктами даного винаходу є - комбінація атипового антипсихотичного лікарського засобу та агоніста TAAR1, де кращим атиповим антипсихотичним лікарським засобом є оланзапін, а кращим агоністом TAAR1 є сполука формул I, I-1, II або II-1. Більш конкретно, агоністом TAAR1 є сполука, вибрана з S1S17. - нова сполука S2, яка є (S)-4-(3-фтор-2-метилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламіном, охопленим формулами I або I-1. - комбінація, що включає оланзапін та агоніст TAAR1, для лікування шизофренії та маніакальних епізодів, обумовлених біполярними розладами, при зниженій стрівальності метаболічного синдрому, де знижена стрівальність метаболічного синдрому є результатом протидіабетичної ефективності при зниженні зміни величини рівня глюкози у крові, жирової 5 UA 112527 C2 5 10 15 20 25 30 маси та маси тіла. - застосування комбінації, що включає оланзапін та агоніст TAAR1, для лікування шизофренії та маніакальних епізодів, обумовлених біполярними розладами, при зниженій стрівальності метаболічного синдрому, де знижена стрівальність метаболічного синдрому є результатом протидіабетичної ефективності при зниженні зміни величини рівня глюкози у крові, жирової маси та маси тіла. - застосування комбінації, що включає оланзапін та агоніст TAAR1, для одержання лікарського засобу для лікування шизофренії та маніакальних епізодів, обумовлених біполярними розладами, при зниженій стрівальності метаболічного синдрому, де знижена стрівальність метаболічного синдрому є результатом протидіабетичної ефективності при зниженні зміни величини рівня глюкози у крові, жирової маси та маси тіла. - спосіб лікування шизофренії та маніакальних епізодів, обумовлених біполярними розладами, при зниженій стрівальності метаболічного синдрому, де знижена стрівальність метаболічного синдрому є результатом протидіабетичної ефективності при зниженні зміни величини рівня глюкози у крові, жирової маси та окружності талії, який включає введення людині, що потребує цього, ефективної кількості комбінації, що включає атиповий антипсихотичний лікарський засіб та агоніст TAAR1. - спосіб лікування шизофренії та маніакальних епізодів, обумовлених біполярними розладами, при зниженій стрівальності метаболічного синдрому, де знижена стрівальність метаболічного синдрому є результатом протидіабетичної ефективності при зниженні зміни величини рівня глюкози у крові, жирової маси та окружності талії, де атиповим антипсихотичним лікарським засобом є оланзапін, і агоністи TAAR1 є такими, як описано в формулах I, I-1, II та II1. - фармацевтична композиція, що містить комбінацію атипового антипсихотичного лікарського засобу та агоніста TAAR1, як описано в формулах I, I-1, II та II-1, разом з фармацевтично прийнятними ексципієнтами, для лікування шизофренії та маніакальних епізодів, обумовлених біполярними розладами, при зниженій стрівальності метаболічного синдрому, де знижена стрівальність метаболічного синдрому є результатом протидіабетичної ефективності при зниженні зміни величини рівня глюкози у крові, жирової маси та маси тіла. Агоністи TAAR1 можуть бути одержані, як описано нижче. Приклад S1 (S)-4-((S)-2-Фенілбутил)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін NH2 O N 35 40 45 50 a) ((R)-1-Йодометилпропіл)бензол До розчину трифенілфосфіну (15,4 г, 59 ммоль) та імідазолу (3,99 г, 59 ммоль) в дихлорметані (150 мл) при кімнатній температурі додавали порціями йод (14,9 г, 50 ммоль) з такою швидкістю, щоб температура реакційної суміші не піднімалася вище 30 °C. Потім до суміші додавали розчин (R)-2-фенілбутан-1-олу (7,34 г, 41 ммоль, CAS 16460-75-6) в дихлорметані (50 мл), а потім суміш перемішували при кімнатній температурі протягом ночі. Потім суміш концентрували у вакуумі, і залишок ресуспендували в ефірі, та одержані в результаті кристали збирали фільтруванням. Фільтрат концентрували у вакуумі та залишок розтирали у гептані. Одержані в результаті кристали видаляли фільтруванням та фільтрат концентрували у вакуумі. Залишок очищали колонковою хроматографією (SiO 2, гептан/EtOAc) з одержанням безбарвного масла (6,38 г, 60 %). b) (2R, 5S)-2-Ізопропіл-3,6-диметокси-5-((S)-2-фенілбутил)-2,5-дигідропіразин Розчин (2R)-(-)-2,5-дигідро-3,6-диметокси-2-ізопропілпіразину (4,25 г, 23,1 ммоль) в тетрагідрофурані (30 мл) охолоджували до -78 °C, потім додавали н-бутиллітій (1,6 M в гексані, 15,1 мл, 24,2 ммоль), і суміш перемішували протягом 1 години. Розчин ((R)-1йодометилпропіл)бензолу (6,30 г, 24,2 ммоль) в тетрагідрофурані (30 мл) додавали по краплях протягом 30 хв, і суміш перемішували протягом ночі, дозволяючи за цей час повільно нагрітися з -70 °C до кімнатної температури. Реакційну суміш гасили додаванням насиченого водного розчину хлориду амонію, і суміш екстрагували ефіром. Органічний шар відокремлювали, промивали насиченим розсолом, потім висушували над Na2SO4 та концентрували у вакуумі. 6 UA 112527 C2 5 10 15 20 25 30 Залишок очищали колонковою хроматографією (SiO 2, гептан/EtOAc) з одержанням світло+ жовтого масла (4,69 г, 64 %); МС (ISP): 317,0 ([M+H] ). c) (2S, 4S)-2-Аміно-4-фенілгексанової кислоти метиловий ефір До розчину трифтороцтової кислоти (3,4 мл) у воді (440 мл) додавали по краплях протягом 15 хв розчин (2R, 5S)-2-ізопропіл-3,6-диметокси-5-((S)-2-фенілбутил)-2,5-дигідропіразину (4,69 г, 14,8 ммоль) в ацетонітрилі (75 мл). Суміш перемішували протягом ночі при кімнатній температурі, потім підлуговували додаванням насиченого водного розчину карбонату натрію, і суміш екстрагували етилацетатом. Фази розділяли, і органічну фазу послідовно промивали водою та насиченим розсолом, потім висушували над Na2SO4, фільтрували та концентрували у вакуумі. Залишок очищали колонковою хроматографією (SiO 2, EtOAc/гептан) з одержанням + жовтого масла (2,78 г, 85 %); МС (ISP): 222,1 ([M+H] ). d) (2S, 4S)-2-Аміно-4-фенілгексан-1-ол До суспензії алюмогідриду літію (121 мг, 3,18 ммоль) в тетрагідрофурані (8 мл) додавали розчин (2S, 4S)-2-аміно-4-фенілгексанової кислоти метилового ефіру (320 мг, 1,45 ммоль) в тетрагідрофурані (10 мл), і суміш перемішували протягом 16 годин. Реакційну суміш гасили додаванням по краплях етилацетату, потім підкислювали до pH 5 додаванням соляної кислоти, а потім підлуговували додаванням насиченого водного розчину бікарбонату натрію. Суміш розчиняли в етилацетаті/тетрагідрофурані (1:1), фази розділяли і органічну фазу послідовно промивали водою та насиченим розсолом. Потім органічну фазу висушували над Na 2SO4 та ® концентрували у вакуумі. Залишок очищали хроматографією (колонка: Isolute Flash-NH2 фірми Separtis; елюент: дихлорметан/MeOH) з одержанням жовтого масла, (116 мг, 42 %); МС (ISP): + 194,4 ([M+H] ). e) (S)-4-((S)-2-Фенілбутил)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін До перемішуваного охолоджуваного (0 °C) розчину (2S, 4S)-2-аміно-4-фенілгексан-1-олу (270 мг, 1,40 ммоль) та ацетату натрію (229 мг, 2,70 ммоль) в метанолі (20 мл) додавали по краплях розчин ціаногенброміду (180 мг, 1,68 ммоль) в метанолі (2 мл) протягом 10 мин. Потім суміші давали нагрітися до КТ, та перемішування продовжували протягом 16 год. Суміш концентрували у вакуумі, і залишок розчиняли в етилацетаті та послідовно промивали насиченим водним розчином бікарбонату натрію та насиченим розсолом. Органічну фазу висушували над сульфатом натрію та концентрували у вакуумі. Залишок очищали ® хроматографією (колонка: Isolute Flash-NH2 фірми Separtis; елюент: гептан/EtOAc/MeOH) з + одержанням світло-жовтої твердої речовини. МС (ISP): 219,3 ([M+H] ). S2 (S)-4-(3-Фтор-2-метилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін NH2 O N F 35 40 45 50 a) (RS)-Аміно-(3-фтор-2-метилфеніл)ацетонітрил До перемішуваного розчину 3-фтор-2-метилбензальдегіду (5,0 г) в метанолі (20 мл) послідовно додавали розчин аміаку (40,5 мл, 7 M розчин в метанолі) та тетраізопропілортотитанату (12,6 мл), і одержану в результаті суміш перемішували при КТ протягом 1 год. Потім додавали по краплях триметилсилілціанід (4,69 мл), та перемішування продовжували при КТ протягом ночі. Реакційну суміш виливали у воду з льодом (400 мл), а потім суміш двічі екстрагували етилацетатом. Об'єднані органічні фази промивали розсолом, а потім висушували над сульфатом натрію та концентрували у вакуумі з одержанням (RS)-аміно1 (3-фтор-2-метилфеніл)ацетонітрилу (5,90 г, кількісно) у вигляді оранжевої твердої речовини. H ЯМР δ (CDCl3, 300 МГц): 7.39 (1H, d, J=7.3 Гц), 7.31 (1H, m), 7.17 (1H, dd, J=9.6 та 9.6 Гц), 5.16 (1H, t, J=7.8 Гц), 5.16 (1H, d, J=7.8 Гц), 2.26 (1H, d, J=2.1 Гц). b) (RS)-Аміно-(3-фтор-2-метилфеніл)оцтова кислота (RS)-Аміно-(3-фтор-2-метилфеніл)ацетонітрил (5,89 г) суспендували в 5 н. водній соляній кислоті (40 мл), і суміш нагрівали зі зворотним холодильником протягом 18 год. Потім суміш екстрагували етилацетатом та водну фазу концентрували у вакуумі. Залишок ресуспендували в ізопропанолі і знов концентрували у вакуумі. Потім залишок розчиняли у воді та нейтралізували додаванням по краплях 1 н. водного NaOH, в результаті чого повільно утворювалися білі кристали. Ці кристали збирали фільтруванням та висушували у вакуумі при 50 °C з одержанням (RS)-аміно-(3-фтор-2-метилфеніл)оцтової кислоти (7,1 г, кількісно) у вигляді білуватої твердої 7 UA 112527 C2 + 5 10 15 20 25 30 речовини. МС (ISP): 184,1 ([M+H] ). c) (RS)-2-Аміно-2-(3-фтор-2-метилфеніл)етанол До перемішуваного розчину боргідриду літію в ТГФ (48,9 мл, 2 M розчин) в атмосфері аргону додавали по краплях хлортриметилсилан (25,0 мл). Одержану в результаті суспензію охолоджували до 0 °C та додавали порціями (RS)-аміно-(3-фтор-2-метилфеніл)оцтову кислоту (7,1 г), в результаті чого температура реакційної суміші тимчасово піднімалася до 45 °C. Льодяну баню забирали, а потім перемішування продовжували при КТ протягом 90 хв. Суміш гасили додаванням по краплях метанолу (20 мл), а потім концентрували у вакуумі. Залишок суспендували в етилацетаті та промивали 2 н. водним NaOH. Фази розділяли та водну фазу екстрагували етилацетатом. Об'єднані органічні фази висушували над сульфатом натрію та концентрували у вакуумі з одержанням (RS)-2-аміно-2-(3-фтор-2-метилфеніл)етанолу (1,83 г, + 28 %) у вигляді світло-жовтої твердої речовини. МС (ISP): 170,3 ([M+H] ). d) (RS)-4-(3-Фтор-2-метилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін До перемішуваного охолоджуваного (0 °C) розчину (RS)-2-аміно-2-(3-фтор-2метилфеніл)етанолу (1,82 г) та ацетату натрію (1,72 г) в метанолі (17 мл) додавали по краплях розчин ціаногенброміду (1,18 г) в метанолі (8 мл) протягом 10 хв. Потім суміш перемішували протягом 1 год. при 0 °C, потім давали нагрітися до КТ та перемішування продовжували протягом 2 год. Суміш концентрували у вакуумі і залишок ресуспендували у воді та підлуговували додаванням 1 M водного розчину гідроксиду натрію. Потім суміш двічі екстрагували дихлорметаном і об'єднані органічні фази висушували над сульфатом натрію та концентрували у вакуумі. Залишок очищали колонковою хроматографією (SiO 2; градієнт: дихлорметан/метанол) з одержанням (RS)-4-(3-фтор-2-метилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2+ іламіну (0,85 г, 41 %) у вигляді світло-жовтої твердої речовини. МС (ISP): 195,3 ([M+H] ). e) (+)-(S)-4-(3-Фтор-2-метилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін та (-)-(R)-4-(3-Фтор-2метилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін (RS)-4-(3-Фтор-2-метилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін розділяли за допомогою хіральної ВЕРХ (Chiralpak AD, EtOH/гептан = 10:90) з одержанням (-)-(R)-4-(3-фтор-2-метилфеніл)-4,5+ дигідрооксазол-2-іламіну (біла тверда речовина; МС (ISP): 195,3 ([M+H] )) як першої фракції та (+)-(S)-4-(3-фтор-2-метилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламіну (біла тверда речовина; МС (ISP): + 195,3 ([M+H] )) як другої фракції. S3 (+)-(S)-4-(4-Хлор-2-трифторметилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін NH2 O N F F F Cl 35 40 45 a) (RS)-4-(4-Хлор-2-трифторметилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін Ця сполука була одержана за аналогією з прикладом S2 (стадії a-d), виходячи з 4-хлор-2трифторметилбензальдегіду замість 3-фтор-2-метилбензальдегіду. Біла тверда речовина. МС 37 + 35 + (ISP): 267,1 ([{ Cl}M+H] ), 265,0 ([{ Cl}M+H] ). b) (+)-(S)-4-(4-Хлор-2-трифторметилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін та (-)-(R)-4-(4-Хлор-2трифторметилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін (RS)-4-(4-Хлор-2-трифторметилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін розділяли за допомогою хіральної ВЕРХ (Chiralpak AD, EtOH/гептан = 5:95) з одержанням (+)-(S)-4-(4-хлор-2трифторметилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламіну (біла тверда речовина; МС (ISP): 267,1 37 + 35 + ([{ Cl}M+H] ), 265,0 ([{ Cl}M+H] )) як першої фракції та (-)-(R)-4-(4-хлор-2-трифторметилфеніл)37 + 4,5-дигідрооксазол-2-іламіну (біла тверда речовина; МС (ISP): 267,1 ([{ Cl}M+H] ), 265,0 35 + ([{ Cl}M+H] )) як другої фракції. S4 (S)-4-[(Етилфеніламіно)метил]-4,5-дигідрооксазол-2-іламін 8 UA 112527 C2 NH2 O N N 5 10 15 20 25 30 35 a) (S)-4-[(Етилфеніламіно)метил]-2,2-диметилоксазолідин-3-карбонової кислоти третбутиловий ефір До перемішуваного розчину трет-бутил-(R)-(+)-4-форміл-2,2-диметил-3оксазолінкарбоксилату (681 мг, CAS 95715-87-0) при КТ в 1,2-дихлоретані (10 мл) в атмосфері аргону додавали молекулярні сита 4Å (1,5 г) та N-етиланілін (0,25 мл). Після перемішування протягом 15 хв при КТ додавали триацетоксиборгідрид натрію (1,68 г) однією порцією, а потім оцтову кислоту (5 краплин), і перемішування при КТ продовжували протягом ночі. Суміш гасили обережним додаванням 10 % KHCO3 (15 мл). Двофазову суміш перемішували при КТ протягом 20 хв та фільтрували. Водну фазу фільтрату знов екстрагували CH 2Cl2. Об'єднані органічні речовини промивали H2O та розсолом, висушували над MgSO4, фільтрували та концентрували у вакуумі. Сировий продукт очищали колонковою хроматографією (SiO2; градієнт: циклогексан → циклогексан/EtOAc 4:1) з одержанням (S)-4-[(етилфеніламіно)метил]-2,2диметилоксазолідин-3-карбонової кислоти трет-бутилового ефіру (469 мг, 57 %) у вигляді + оранжевого в'язкого масла. МС (ISP): 335,5 ([M+H] ) b) (S)-2-Аміно-3-(етилфеніламіно)пропан-1-ол До перемішуваного розчину (S)-4-[(етилфеніламіно)метил]-2,2-диметилоксазолідин-3карбонової кислоти трет-бутилового ефіру (462 мг) при КТ в діоксані (5,85 мл) в атмосфері аргону додавали розчин HCl (4 M в діоксані; 4,14 мл). Суміш перемішували при КТ протягом ночі та концентрували. Залишок розчиняли в EtOAc та промивали 10 % водним розчином бікарбонату калію. Водний шар знов екстрагували EtOAc. Об'єднані органічні речовини промивали водою, а потім розсолом, висушували над MgSO 4 та концентрували у вакуумі. ® Сировий продукт очищали колонковою хроматографією (колонка Isolute SPE Flash-NH2, амінопропіл-функціоналізований силікагель; CH2Cl2/MeOH 9:1) з одержанням (S)-2-аміно-3(етилфеніламіно)пропан-1-олу (133 мг, 62 %) у вигляді світло-коричневого в'язкого масла. МС + (ISP): 195,1 ([M+H] ) c) (S)-4-[(Етилфеніламіно)метил]-4,5-дигідрооксазол-2-іламін До перемішуваного розчину (S)-2-аміно-3-(етилфеніламіно)пропан-1-олу (128 мг) при КТ в ТГФ (5 мл) в атмосфері аргону додавали карбонат калію (182 мг) та розчин ціаногенброміду (140 мг) в ТГФ (5 мл). Перемішування при КТ продовжували протягом 21 год. Суміш (білувату суспензію) разбавляли EtOAc та промивали H 2O. Водну фазу знов екстрагували EtOAc. Об'єднані органічні речовини промивали розсолом, висушували над MgSO4, фільтрували та концентрували у вакуумі. Сировий продукт очищали колонковою хроматографією (колонка ® Isolute SPE Flash-NH2, амінопропіл-функціоналізований силікагель; градієнт: CH2Cl2 → CH2Cl2/MeOH 9:1) з одержанням (S)-4-[(етилфеніламіно)метил]-4,5-дигідрооксазол-2-іламіну + (108 мг, 75 %) у вигляді білуватої твердої речовини. МС (ISP): 220,4 ([M+H] ) S5 3-[(S)-1-((S)-2-Аміно-4,5-дигідрооксазол-4-ілметил)пропокси]фенол NH2 O N O OH 40 a) (S)-4-((R)-2-Гідроксибутил)-2,2-диметилоксазолідин-3-карбонової кислоти трет-бутиловий ефір та (S)-4-((S)-2-Гідроксибутил)-2,2-диметилоксазолідин-3-карбонової кислоти третбутиловий ефір До перемішуваного розчину (S)-2,2-диметил-4-(2-оксоетил)оксазолідин-3-карбонової кислоти трет-бутилового ефіру (15,5 г; CAS 147959-19-1) в сухому діетиловому ефірі (100 мл) в 9 UA 112527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 атмосфері аргону при кімнатній температурі додавали по краплях розчин етилмагнію броміду в діетиловому ефірі (42,6 мл, 3 M розчин), та перемішування продовжували протягом 1 години. Потім реакційну суміш гасили обережним додаванням води (10 мл), після чого суміш фільтрували через декаліт. Фільтрат послідовно промивали водою та насиченим розсолом, а потім органічну фазу відокремлювали, висушували над сульфатом натрію, фільтрували та концентрували у вакуумі. Залишок очищали колонковою хроматографією (SiO2; градієнт: гептан/EtOAc 100:0 → 50:50) з одержанням (S)-4-((R)-2-гідроксибутил)-2,2-диметилоксазолідин3-карбонової кислоти трет-бутилового ефіру (7,30 г) з фракцій, елюйованих першими, та (S)-4((S)-2-гідроксибутил)-2,2-диметилоксазолідин-3-карбонової кислоти трет-бутилового ефіру (6,44 г), з фракцій, елюйованих пізніше, причому обидві сполуки є безбарвним маслом. (S)-4-((R)-21 Гідроксибутил)-2,2-диметилоксазолідин-3-карбонової кислоти трет-бутиловий ефір: H ЯМР δ (CDCl3, 300 МГц): 4.52 (1H, br. d, J=3.3 Гц), 4.23 (1H, m), 4.00 (1H, dd, J=8.7 та 5.4 Гц), 3.66 (1H, d, J=8.7 Гц), 3.40 (1H, m), 1.79 (1H, td, J=11.4 та 2.1 Гц), 1.60-1.44 (16H, m), 0.95 (3H, t, J=7.5 Гц). (S)-4-((S)-2-Гідроксибутил)-2,2-диметилоксазолідин-3-карбонової кислоти трет-бутиловий ефір: 1 H ЯМР δ (CDCl3, 300 МГц): 4.12 (1H, m), 3.98 (1H, dd, J=9.0 та 5.7 Гц), 3.82 (1H, m), 3.55 (1H, m), 2.88 (1H, br. s), 1.79 (1H, m), 1.70-1.40 (16H, m), 0.95 (3H, t, J=7.5 Гц). b) (S)-4-[(S)-2-(3-Бензилоксифенокси)бутил]-2,2-диметилоксазолідин-3-карбонової кислоти трет-бутиловий ефір До перемішуваного розчину 3-бензилоксифенолу (264 мг) в ТГФ (5 мл) послідовно додавали трифенілфосфін (364 мг) та ди-трет-бутилазодикарбоксилат (309 мг), і одержаний в результаті жовтий розчин перемішували при кімнатній температурі протягом 15 хв. Потім додавали по краплях розчин (S)-4-((R)-2-гідроксибутил)-2,2-диметилоксазолідин-3-карбонової кислоти третбутилового ефіру (300 мг) в ТГФ (5 мл) і одержану в результаті суміш перемішували при 70 °C протягом 90 хв. Реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури та концентрували у вакуумі. Сировий продукт очищали колонковою хроматографією (SiO 2; градієнт: гептан/EtOAc 100:0 → 70:30) з одержанням (S)-4-[(S)-2-(3-бензилоксифенокси)бутил]-2,2-диметилоксазолідин3-карбонової кислоти трет-бутилового ефіру (1,35 г, 34 %) у вигляді безбарвного в'язкого масла. + МС (ISP): 456,4 ([M+H] ). c) (2S, 4S)-2-Аміно-4-(3-бензилоксифенокси)гексан-1-ол До розчину трифтороцтової кислоти (0,07 мл) у воді (6 мл) додавали по краплях розчин (S)4-[(S)-2-(3-бензилоксифенокси)бутил]-2,2-диметилоксазолідин-3-карбонової кислоти третбутилового ефіру (135 мг) в ацетонітрилі (1 мл). Суміш нагрівали протягом 4 год. при 80 °C при механічному струшуванні. Потім суміш охолоджували до кімнатної температури та розбавляли 1 н. водним розчином гідроксиду натрію. Суміш двічі екстрагували етилацетатом і об'єднані органічні фази висушували над сульфатом натрію та концентрували у вакуумі з одержанням (2S, 4S)-2-аміно-4-(3-бензилоксифенокси)гексан-1-олу (94 мг, кількісно) у вигляді світло-жовтого + в'язкого масла. МС (ISP): 316,1 ([M+H] ). d) (S)-4-[(S)-2-(3-Бензилоксифенокси)бутил]-4,5-дигідрооксазол-2-іламін До перемішуваної суміші (2S, 4S)-2-аміно-4-(3-бензилоксифенокси)гексан-1-олу (90 мг) та ацетату натрію (46 мг) в метанолі (2 мл) в атмосфері аргону додавали розчин ціаногенброміду (37 мг) в метанолі (1 мл). Суміш перемішували протягом 18 годин, потім розбавляли 1 н. водним розчином гідроксиду натрію. Суміш двічі екстрагували дихлорметаном і об'єднані органічні фази висушували над сульфатом натрію та концентрували у вакуумі. Сировий продукт очищали ® колонковою хроматографією (колонка: Isolute Flash-NH2 фірми Separtis; градієнт: дихлорметан/MeOH 100:0 → 95:5) з одержанням (S)-4-[(S)-2-(3-бензилоксифенокси)бутил]-4,5+ дигідрооксазол-2-іламіну (69 мг, 71 %) у вигляді світло-жовтої смоли. МС (ISP): 341,1 ([M+H] ). e) 3-[(S)-1-((S)-2-Аміно-4,5-дигідрооксазол-4-ілметил)пропокси]фенол До розчину (S)-4-[(S)-2-(3-бензилоксифенокси)бутил]-4,5-дигідрооксазол-2-іламіну (60 мг) в метанолі (3 мл) при кімнатній температурі додавали 10 % паладію на вугіллі (19 мг). Суміш перемішували в атмосфері водню (1 атм) при кімнатній температурі протягом 1 год. Каталізатор видаляли фільтруванням через декаліт, промивали метанолом та дихлорметаном і фільтрат концентрували у вакуумі з одержанням 3-[(S)-1-((S)-2-аміно-4,5-дигідрооксазол-4ілметил)пропокси]фенолу у вигляді білої твердої речовини (44 мг, кількісно); МС (ISP): 251,2 ([M+H]+). S6 (RS)-4-Хлор-N-(4-піролідин-3-ілфеніл)бензаміду гідрохлорид 10 UA 112527 C2 Cl H N O N H 5 10 15 20 a) (RS)-3-[4-(4-Хлорбензоїламіно)феніл]піролідин-1-карбонової кислоти трет-бутиловий ефір До перемішуваної суспензії (RS)-трет-бутил-3-(4-амінофеніл)піролідин-1-карбоксилату (1,9 г, CAS 908334-28-1) в ТГФ (50 мл) послідовно додавали триетиламін (2,0 мл) та 4хлорбензоїлхлорид (0,93 мл) і перемішування продовжували при кімнатній температурі протягом 3 год. Потім суміш розбавляли етилацетатом. Додавали воду, і суміш підкислювали до pH 1 додаванням 1 M водної соляної кислоти. Органічну фазу відокремлювали та послідовно промивали водним розчином гідроксиду натрію та насиченим розсолом. Потім органічну фазу висушували над сульфатом натрію та концентрували у вакуумі з одержанням (RS)-3-[4-(4хлорбензоїламіно)феніл]піролідин-1-карбонової кислоти трет-бутилового ефіру (2,42 г, 83 %) у вигляді білої твердої речовини, яку використовували на наступній стадії без додаткової очистки. b) (RS)-4-Хлор-N-(4-піролідин-3-ілфеніл)бензаміду гідрохлорид До перемішуваного розчину (RS)-3-[4-(4-хлорбензоїламіно)феніл]піролідин-1-карбонової кислоти трет-бутилового ефіру (2,36 г) в ТГФ (30 мл) додавали по краплях розчин хлористого водню в діоксані (22 мл, 4 M розчин) і суміш нагрівали при 60 °C протягом ночі. Потім суміш охолоджували до 0 °C та одержані в результаті кристали збирали фільтруванням, промиваючи діетиловим ефіром, а потім висушували у вакуумі при 60 °C з одержанням (RS)-4-хлор-N-(4піролідин-3-ілфеніл)бензаміду гідрохлориду (1,65 г, 83 %) у вигляді білої кристалічної твердої 37 + 35 + речовини. МС (ISP): 303,2 ([{ Cl}M+H] ), 301,3 ([{ Cl}M+H] ). S7 (RS)-1-(5-Хлорпіридин-2-іл)-3-(4-піролідин-3-ілфеніл)сечовини гідрохлорид H N Cl N H N O N H 25 30 35 40 45 a) (RS)-3-{4-[3-(5-Хлорпіридин-2-іл)уреїдо]феніл}піролідин-1-карбонової кислоти третбутиловий ефір До перемішуваної суспензії 2-аміно-5-хлорпіридину (1,01 г) в дихлоретані (20 мл) додавали порціями трифосген (831 мг). Потім додавали по краплях триетиламін (2,22 мл), і суміш перемішували при 50 °C протягом 1 год. Потім суміш концентрували у вакуумі з одержанням бежевої твердої речовини, що містить суміш триетиламонію хлориду та 5-хлор-2ізоціанатопіридину. Потім цю тверду речовину додавали до перемішуваного розчину (RS)-третбутил-3-(4-амінофеніл)піролідин-1-карбоксилату (350 мг, CAS 908334-28-1) та N, Nдіізопропілетиламіну (0,68 мл) в дихлоретані (6 мл), і одержану в результаті суміш перемішували при 60 °C протягом ночі. Потім суміш розбавляли дихлорметаном та промивали водою. Фази розділяли і органічну фазу висушували над сульфатом натрію та концентрували у вакуумі. Залишок очищали колонковою хроматографією (SiO2; градієнт: гептан/EtOAc) з одержанням (RS)-3-{4-[3-(5-хлорпіридин-2-іл)уреїдо]феніл}піролідин-1-карбонової кислоти третбутилового ефіру (212 мг, 38 %) у вигляді білуватої твердої речовини. МС (ISP): 419,2 37 + 35 + ([{ Cl}M+H] ), 417,2 ([{ Cl}M+H] ). b) (RS)-1-(5-Хлорпіридин-2-іл)-3-(4-піролідин-3-ілфеніл)сечовини гідрохлорид До перемішуваного розчину (RS)-3-{4-[3-(5-хлорпіридин-2-іл)уреїдо]феніл}піролідин-1карбонової кислоти трет-бутилового ефіру (210 мг) в ТГФ (4 мл) додавали по краплях розчин хлористого водню в діоксані (1,89 мл, 4 M розчин), і суміш нагрівали при 60 °C протягом ночі. Потім суміш охолоджували до 0 °C і одержані в результаті кристали збирали фільтруванням, промиваючи етилацетатом, та висушували у вакуумі при 60 °C з одержанням (RS)-1-(5хлорпіридин-2-іл)-3-(4-піролідин-3-ілфеніл)сечовини гідрохлориду (167 мг, 94 %) у вигляді 37 + 35 + бежевої кристалічної твердої речовини. МС (ISP): 319,1 ([{ Cl}M+H] ), 317,2 ([{ Cl}M+H] ). S8 (RS)-5-Хлорпіридин-2-карбонової кислоти (4-піролідин-3-ілфеніл)аміду гідрохлорид 11 UA 112527 C2 Cl H N N O N H 5 10 15 20 a) (RS)-3-{4-[(5-Хлорпіридин-2-карбоніл)аміно]феніл}піролідин-1-карбонової кислоти третбутиловий ефір До перемішуваної суспензії (RS)-трет-бутил-3-(4-амінофеніл)піролідин-1-карбоксилату (200 мг, CAS 908334-28-1) в ДМФ (10 мл) послідовно додавали N-метилморфолін (0,22 мл), TBTU (490 мг) та 5-хлор-2-піридинкарбонову кислоту (180 мг), і суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 90 хв. Потім суміш розбавляли етилацетатом та послідовно промивали 1 M водною соляною кислотою та насиченим розсолом. Фази розділяли і органічну фазу висушували над сульфатом натрію та концентрували у вакуумі. Залишок очищали колонковою хроматографією (SiO2; градієнт: гептан/EtOAc) з одержанням (RS)-3-{4-[(5-хлорпіридин-2карбоніл)аміно]феніл}піролідин-1-карбонової кислоти трет-бутилового ефіру (310 мг, кількісно) у + + вигляді білої твердої речовини. МС (ISP): 421,3 ([M+NH4] ), 419,2 ([M+NH4] ). b) (RS)-5-Хлорпіридин-2-карбонової кислоти (4-піролідин-3-ілфеніл)аміду гідрохлорид До перемішуваного розчину (RS)-3-{4-[(5-хлорпіридин-2-карбоніл)аміно]феніл}піролідин-1карбонової кислоти трет-бутилового ефіру (310 мг) в ТГФ (6 мл) додавали по краплях розчин хлористого водню в діоксані (2,9 мл, 4 M розчин), і суміш нагрівали при 60 °C протягом ночі. Потім суміш охолоджували до 0 °C, та одержані в результаті кристали збирали фільтруванням, промиваючи діетиловим ефіром, та висушували у вакуумі при 60 °C з одержанням (RS)-5хлорпіридин-2-карбонової кислоти (4-піролідин-3-ілфеніл)аміду гідрохлориду у вигляді світло37 + 35 + жовтої твердої речовини. МС (ISP): 304,2 ([{ Cl}M+H] ), 302,3 ([{ Cl}M+H] ). S9 (S)-4-[(S)-1-(4-Фторфеніл)етоксиметил]-4,5-дигідрооксазол-2-іламін O N NH2 O F 25 30 35 40 45 a) 1-((S)-1-Алілоксіетил)-4-фторбензол До перемішуваної суспензії гідриду натрію (3,14 г, 55 % дисперсія в маслі) в сухому ДМФ (180 мл) в атмосфері аргону додавали (S)-1-(4-фторфеніл)етанол (8,41 г, CAS 101219-73-2). Потім додавали по краплях алілбромід (6,6 мл). Реакційну суміш перемішували протягом 30 хв при кімнатній температурі, а потім гасили додаванням води. Суміш двічі екстрагували етилацетатом. Об'єднані органічні шари висушували (MgSO4) та концентрували у вакуумі. Сировий продукт очищали колонковою хроматографією (SiO2; градієнт: гептан/EtOAc) з 1 одержанням 1-((S)-1-алілоксіетил)-4-фторбензолу (8,66 г, 80 %) у вигляді безбарвної рідини. H -1 ЯМР (300 МГц, CDCl3, δ млн ): 1.43 (d, J=6.6 Гц, 3H), 3.84 (m, 2H), 4.45 (q, J=6.6 Гц, 1H), 5.15 (dd, J1=10.5 Гц, J2=1.8 Гц, 1H), 5.22 (dd, J1=17.4 Гц, J2=1.8 Гц, 1H), 5.89 (m, 1H), 7.03 (m, 2H), 7.29 (m, 2H). b) (S)-3-[(S)-1-(4-Фторфеніл)етокси]пропан-1,2-діол AD-MIX-β (62,9 г) перемішували в т-BuOH/H2O 1:1 (440 мл) протягом 15 хв при кімнатній температурі, а потім охолоджували до 0 °C. До цього розчину додавали 1-((S)-1-алілоксіетил)-4фторбензол (8,00 г). Суміш перемішували протягом 48 год. при 0 °C. Реакційну суміш обробляли сульфітом натрію та перемішували протягом 30 хв при 0 °C та при кімнатній температурі протягом 1 доби. Розчин двічі екстрагували етилацетатом. Об'єднані органічні шари висушували (MgSO4) та концентрували у вакуумі. Продукт очищали колонковою хроматографією (SiO2; градієнт: гептан/EtOAc 1/1-0/1) з одержанням суміші 80:20 (S)-3-[(S)-1-(4фторфеніл)етокси]пропан-1,2-діолу та (R)-3-[(S)-1-(4-фторфеніл)етокси]пропан-1,2-діолу (8,59 г, 1 -1 90 %) у вигляді світло-жовтої рідини. H ЯМР (300 МГц, CDCl3, δ млн ): 1.44 (d, J=6.6 Гц, 3H), 2.1 (b, 1H), 2.6 (b, OH), 3.39 (m, 2H), 3.60 (m, 1H), 3.64 (m, 1H), 3.83 (m, 1H), 4.41 (q, J=6.6 Гц, 1H), 7.03 (m, 2H), 7.27 (m, 2H). 12 UA 112527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 c) (R)-1-(трет-Бутилдиметилсиланілокси)-3-[(S)-1-(4-фторфеніл)етокси]пропан-2-ол До розчину суміші 80:20 (S)-3-[(S)-1-(4-фторфеніл)етокси]пропан-1,2-діолу та (R)-3-[(S)-1-(4фторфеніл)етокси]пропан-1,2-діолу (8,40 г) в тетрагідрофурані (84 мл) додавали триетиламін (5,74 мл) та 4-диметиламінопіридин (479 мг). Суміш охолоджували до 0 °C і додавали по краплях розчин трет-бутил(хлор)диметилсилану (6,21 г) в тетрагідрофурані (17 мл). Після 2 годин при 0 °C реакційну суміш залишали перемішуватися при кімнатній температурі протягом 16 годин. Додавали воду і суміш двічі екстрагували діетиловим ефіром. Об'єднані органічні шари висушували (MgSO4) та концентрували у вакуумі з одержанням суміші 80:20 (R)-1-(третбутилдиметилсиланілокси)-3-[(S)-1-(4-фторфеніл)етокси]пропан-2-олу та (S)-1-(третбутилдиметилсиланілокси)-3-[(S)-1-(4-фторфеніл)етокси]пропан-2-олу (12,6 г, 98 %) у вигляді жовтої рідини. Сировий продукт використовували на наступній стадії без додаткової очистки. d) (S)-2-(трет-Бутилдиметилсиланілокси)-1-[(S)-1-(4-фторфеніл)етоксиметил]етиламін До перемішуваного розчину суміші 80:20 (R)-1-(трет-бутилдиметилсиланілокси)-3-[(S)-1-(4фторфеніл)етокси]пропан-2-олу та (S)-1-(трет-бутилдиметилсиланілокси)-3-[(S)-1-(4фторфеніл)етокси]пропан-2-олу (12,4 г) та триетиламіну (6,84 мл) в дихлорметані (60 мл) при 0 °C додавали по краплях розчин метансульфонілхлориду (3,52 мл) в ТГФ. Суміш перемішували протягом 1 години при 0 °C, а потім додавали воду та дихлорметан. Водну фазу вдруге екстрагували дихлорметаном і об'єднані органічні шари промивали розсолом та висушували над MgSO4.Розчинник випарювали і продукт висушували у високому вакуумі. Одержаний в результаті сировий продукт мезилат (15,5 г) розчиняли в ДМФ (100 мл) та додавали азид натрію (4,94 г). Реакційну суміш перемішували при 100 °C протягом 16 годин. Потім реакційну суміш гасили водою і суміш двічі екстрагували етилацетатом. Об'єднані органічні шари висушували над MgSO4 та концентрували у вакуумі. Сировий азидний продукт (15,6 г) розчиняли в метанолі (160 мл) та додавали 10 % паладію на вугіллі (1,6 г). Суміш перемішували в атмосфері водню при кімнатній температурі протягом 2 годин. Каталізатор видаляли фільтруванням через целіт і фільтрат концентрували у вакуумі з одержанням суміші 80:20 (S)-2-(трет-бутилдиметилсиланілокси)-1-[(S)-1-(4-фторфеніл)етоксиметил]етиламіну та (R)-2-(трет-бутилдиметилсиланілокси)-1-[(S)-1-(4-фторфеніл)етоксиметил]етиламіну (14,4 г, 100 %) у вигляді жовтої рідини, яку використовували на наступній стадії без додаткової очистки. e) (R)-2-Аміно-3-[(S)-1-(4-фторфеніл)етокси]пропан-1-ол До перемішуваного розчину суміші 80:20 (S)-2-(трет-бутилдиметилсиланілокси)-1-[(S)-1-(4фторфеніл)етоксиметил]етиламіну та (R)-2-(трет-бутилдиметилсиланілокси)-1-[(S)-1-(4фторфеніл)етоксиметил]етиламіну (14,4 г) в ТГФ (150 мл) при 0 °C додавали тетрабутиламонію фторид (22,9 мл, 1 M розчин в ТГФ), і суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 18 год. Розчинник випарювали і сировий продукт очищали колонковою хроматографією ® (колонка: Isolute Flash-NH2 фірми Separtis; елюент: етилацетат) з одержанням суміші 80:20 (R)2-аміно-3-[(S)-1-(4-фторфеніл)етокси]пропан-1-олу та (S)-2-аміно-3-[(S)-1-(4фторфеніл)етокси]пропан-1-олу (5,58 г, 60 %) у вигляді світло-жовтої рідини. МС (ISP): 214,4 ([M+H]+). f) (R)-2-Аміно-3-[(S)-1-(4-фторфеніл)етокси]пропан-1-олу (R)-гідроксифенілацетат До перемішуваного розчину суміші 80:20 (R)-2-аміно-3-[(S)-1-(4-фторфеніл)етокси]пропан-1олу та (S)-2-аміно-3-[(S)-1-(4-фторфеніл)етокси]пропан-1-олу (2,94 г) в ізопропанолі (3 мл) додавали розчин D-(-)-мигдалевої кислоти (2,10 г) в ізопропанолі (2 мл). Розчинник випарювали та заміняли етилацетатом з одержанням білих кристалів, які збирали фільтруванням. Ці кристали розчиняли в гарячому EtOAc (65 мл) при 80 °C, та суміші давали повільно охолонути. Кристали з'являлися при досягненні температури 70 °C, а потім суспензію перемішували при кімнатній температурі протягом 16 год. Кристали збирали фільтруванням і знов розчиняли в гарячому EtOAc (80 мл) при 80 °C, і суміші давали повільно охолонути, пока не починалася кристалізація, а потім одержану в результаті суспензію перемішували при кімнатній температурі протягом 16 год. Кристали збирали фільтруванням з одержанням чистого (R)-2-аміно-3-[(S)-1-(4фторфеніл)етокси]пропан-1-олу (R)-гідроксифенілацетату (3,08 г, 61 %) у вигляді білої твердої 1 -1 речовини. H ЯМР (300 МГц, ДМСО, δ млн ): 1.34 (d, J=6.3 Гц, 3H), 3.13 (m, 1H), 3.23 (m, 1H), 3.37 (m, 4H), 3.83 (m, 1H), 4.46 (q, J=6.3 Гц, 1H), 4.54 (s, 1H), 7.20 (m, 5H), 7.35 (m, 4H). g) (S)-4-[(S)-1-(4-Фторфеніл)етоксиметил]-4,5-дигідрооксазол-2-іламін Суспензію (R)-2-аміно-3-[(S)-1-(4-фторфеніл)етокси]пропан-1-олу (R)-гідроксифенілацетату в EtOAc обробляли водним розчином бікарбонату натрію, і суміш перемішували при кімнатній температурі, поки уся тверда речовина не розчиниться. Фази розділяли і органічний шар висушували над MgSO4. Розчинник випарювали з одержанням (R)-2-аміно-3-[(S)-1-(4фторфеніл)етокси]пропан-1-олу у вигляді вільної основи. До перемішуваного розчину (R)-2-аміно-3-[(S)-1-(4-фторфеніл)етокси]пропан-1-олу (1,40 г) в 13 UA 112527 C2 5 ТГФ (80 мл) послідовно додавали K2CO3 (1,82 г) та ціаногенбромід (0,83 г). Суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 18 годин, потім додавали воду. Суміш двічі екстрагували етилацетатом і об'єднані органічні шари висушували над MgSO 4 та випарювали над ® ® силікагелем Isolute Flash-NH2. В результаті хроматографії (колонка: Isolute Flash-NH2 фірми Separtis; елюент: гептан/етилацетат = 25:75) одержали сполуку, зазначену в заголовку, у + вигляді білої твердої речовини, (1,15 г, 73 %). МС (ISP): 239,0 ([M+H] ). S10 5-Хлорпіримідин-2-карбонової кислоти {4-[2-((S)-2-аміно-4,5-дигідрооксазол-4іл)етил]феніл}амід NH2 O N O N 10 15 NH N Cl Сполуку, зазначену в заголовку, одержали за аналогією з прикладом S3, використовуючи 5хлорпіримідин-2-карбонову кислоту (CAS 38275-61-5) замість 4-хлорбензойної кислоти на стадії 37 + 35 + c). Біла тверда речовина. МС (ISP): 348,3 ([{ Cl}M+H] ), 346,1 ([{ Cl}M+H] ). S11 N-{4-[2-((S)-2-Аміно-4,5-дигідрооксазол-4-іл)етил]феніл}-4-хлорбензамід O NH2 N O N H Cl 20 25 30 35 a) (S)-2,2-Диметил-4-[(E)-2-(4-нітрофеніл)вініл]оксазолідин-3-карбонової кислоти третбутиловий ефір До перемішуваного розчину діізопропіламіну (1,81 мл) в ТГФ (50 мл), охолоджуваного до 78 °C, додавали по краплях розчин н-бутиллітію в гексані (8,05 мл, 1,6 M). Охолодну баню забирали та реакційній суміші давали нагрітися до 10 °C, після чого повторно охолоджували до -78 °C. Потім додавали по краплях розчин (4-нітробензил)фосфонової кислоти діетилового ефіру (2,71 г, CAS 2609-49-6) в ТГФ (60 мл) і реакційну суміш перемішували при -78 °C протягом 1 години. Потім додавали по краплях розчин (R)-4-форміл-2,2-диметилоксазолідин-3-карбонової кислоти трет-бутилового ефіру (2,50 г, CAS 95715-87-0) в ТГФ (50 мл) протягом 30 хв, а потім суміші давали нагрітися до кімнатної температури протягом 90 хв. Потім суміш розбавляли етилацетатом та підкислювали додаванням 1 н. водної соляної кислоти. Потім суміш послідовно промивали водою та насиченим розсолом. Органічну фазу відокремлювали та висушували над сульфатом натрію і концентрували у вакуумі. Залишок очищали колонковою хроматографією (SiO2; градієнт: гептан/EtOAc) з одержанням (S)-2,2-диметил-4-[(E)-2-(4нітрофеніл)вініл]оксазолідин-3-карбонової кислоти трет-бутилового ефіру (2,21 г, 64 %) у + + + + вигляді жовтого масла. МС (EI): 333 ([M-CH3] ), 292 ([M-C4H8] ), 277 ([M-CH3-C4H8] ), 57 ([C4H9] ). b) (S)-4-[2-(4-Амінофеніл)етил]-2,2-диметилоксазолідин-3-карбонової кислоти третбутиловий ефір До перемішуваної суспензії (S)-2,2-диметил-4-[(E)-2-(4-нітрофеніл)вініл]оксазолідин-3карбонової кислоти трет-бутилового ефіру (2,08 г) в метанолі (140 мл) додавали форміат амонію (5,66 г) та паладій на вугіллі (0,51 г, 10 % мас./мас.), і суміш нагрівали при 60 °C протягом 90 хв. Потім суміш охолоджували до кімнатної температури, фільтрували через целіт та фільтрат концентрували у вакуумі. Залишок очищали колонковою хроматографією (SiO 2; 14 UA 112527 C2 5 10 15 20 25 30 35 градієнт: гептан/EtOAc) з одержанням (S)-4-[2-(4-амінофеніл)етил]-2,2-диметилоксазолідин-3карбонової кислоти трет-бутилового ефіру (1,58 г, 82 %) у вигляді жовтого масла. МС (ISP): + 321,4 ([M+H] ). c) (S)-4-{2-[4-(4-Хлорбензоїламіно)феніл]етил}-2,2-диметилоксазолідин-3-карбонової кислоти трет-бутиловий ефір До перемішуваного розчину (S)-4-[2-(4-амінофеніл)етил]-2,2-диметилоксазолідин-3карбонової кислоти трет-бутилового ефіру (20) в ТГФ (4 мл) додавали 4-хлорбензойну кислоту (147 мг), N-метилморфолін (0,27 мл) та TBTU (401 мг). Реакційну суміш нагрівали до 50 °C та перемішували протягом 16 год. Потім реакційну суміш концентрували у вакуумі та залишок очищали колонковою флеш-хроматографією (SiO2; градієнт: EtOAc/гептан) з одержанням (S)-4{2-[4-(4-хлорбензоїламіно)феніл]етил}-2,2-диметилоксазолідин-3-карбонової кислоти третбутилового ефіру у вигляді білої твердої речовини (254 мг, 89 %). МС (ISP): 478,3 37 + 35 + 37 + 35 + ([{ Cl}M+NH4] ), 476,3 ([{ Cl}M+NH4] ), 405,4 ([{ Cl}M+H-C4H8] ), 403,2 ([{ Cl}M+H-C4H8] ). d) N-[4-((S)-3-Аміно-4-гідроксибутил)феніл]-4-хлорбензамід До розчину (S)-4-{2-[4-(4-хлорбензоїламіно)феніл]етил}-2,2-диметилоксазолідин-3карбонової кислоти трет-бутилового ефіру (438 мг) в ацетонітрилі (5 мл) додавали воду (4 мл) та трифтороцтову кислоту (0,29 мл). Суміш нагрівали при 80 °C протягом 4,5 год. Потім суміш охолоджували до кімнатної температури та виливали в 1 M водний NaOH і двічі екстрагували EtOAc/ТГФ. Об'єднані органічні шари промивали розсолом, висушували над Na 2SO4, фільтрували та концентрували у вакуумі з одержанням N-[4-((S)-3-аміно-4-гідроксибутил)феніл]37 + 4-хлорбензаміду (255 мг, 84 %) у вигляді білої твердої речовини. МС (ISP): 321,2 ([{ Cl}M+H] ), 35 + 319,2 ([{ Cl}M+H] ). e) N-{4-[2-((S)-2-Аміно-4,5-дигідрооксазол-4-іл)етил]феніл}-4-хлорбензамід До перемішуваної суспензії N-[4-((S)-3-аміно-4-гідроксибутил)феніл]-4-хлорбензаміду (250 мг) та ацетату натрію (124 мг) в метанолі (10 мл) додавали по краплях розчин ціаногенброміду (100 мг) в метанолі (3 мл). Потім одержаний в результаті блідо-жовтий розчин перемішували при кімнатній температурі протягом 16 год. Реакційну суміш виливали в 1 н. водний NaOH та двічі екстрагували дихлорметаном/ТГФ. Об'єднані органічні шари промивали насиченим водним NaCl, висушували над Na2SO4, фільтрували та концентрували у вакуумі. Сирову речовину очищали флеш-хроматографією (силікагель; елюент: від 0 % до 100 % EtOAc у гептані, потім від 0 % до 30 % MeOH в EtOAc) з одержанням N-{4-[2-((S)-2-аміно-4,5-дигідрооксазол-4іл)етил]феніл}-4-хлорбензаміду (150 мг, 56 %) у вигляді білої твердої речовини. МС (ISP): 346,1 37 + 35 + ([{ Cl}M+H] ), 344,2 ([{ Cl}M+H] ). S12 (R)-2-Хлор-6-метил-N-(4-(морфолін-2-іл)феніл)ізонікотинаміду гідрохлорид Cl N H N O O N H 40 Сполуку, зазначену в заголовку, одержали за аналогією з прикладом S4, використовуючи (R)-2-(4-бромфеніл)морфолін замість (S)-2-(4-бромфеніл)морфоліну на стадії b) та 2-хлор-6метилізонікотинову кислоту (CAS 25462-85-5) замість 6-(2,2,2-трифторетокси)нікотинової 37 + кислоти на стадії e). Світло-жовта тверда речовина. МС (ISP): 334,1 ([{ Cl}M+H] ), 332,1 35 + ([{ Cl}M+H] ). S13 (S)-N-(4-(Морфолін-2-іл)феніл)-6-(2,2,2-трифторетокси)нікотинаміду гідрохлорид F F F O H N N O O N H 45 a) (S)-2-(4-Бромфеніл)морфолін: Енантіомери (RS)-2-(4-бромфеніл)морфоліну 15 (2,27 г, CAS-1131220-82-0) розділяли, UA 112527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 використовуючи хіральну ВЕРХ (колонка: Chiralpak IA, 8×32 см; елюент: н-гептан/етанол (1:11), що містить 0,1 % DEA), з одержанням: (S)-2-(4-Бромфеніл)морфолін: збирали від 7,6 хв до 9,4 хв. Вихід 0,97 г (42,9 %) при 97,4 % е.н. (енантіомерного надлишку) (R)-2-(4-Бромфеніл)морфолін: збирали від 9,8 хв до 13,9 хв. Вихід 0,99 г (43,6 %) при 97,4 % е.н. b) (S)-трет-Бутил-2-(4-бромфеніл)морфолін-4-карбоксилат (S)-2-(4-Бромфеніл)морфолін (36,3 г) та N, N-діізопропілетиламін (31,4 мл) в ТГФ (360 мл) обробляли ди-трет-бутилдикарбонатом (39,3 г). Реакційну суміш перемішували протягом 17 год. при кімнатній температурі, потім концентрували у вакуумі, розбавляли етилацетатом, промивали 1 M водною лимонною кислотою (2×100 мл), висушували над сульфатом магнію, фільтрували та концентрували у вакуумі. Сирову речовину кристалізували з гексану з одержанням (S)-трет-бутил-2-(4-бромфеніл)морфолін-4-карбоксилату (47,1 г, 92 %) у вигляді + білуватої твердої речовини. МС (ISP): 344,1 ([M+H] ). c) (S)-трет-Бутил-2-(4-(дифенілметиленаміно)феніл)морфолін-4-карбоксилат (S)-трет-Бутил-2-(4-бромфеніл)морфолін-4-карбоксилат (47 г), дифенілметанімін (29,9 г), BINAP (6,41 г) та Pd2(dba)3 (3,14 г) розчиняли в атмосфері аргону в сухому та деаерованому толуолі (940 мл) та обробляли трет-бутоксидом натрію (18,5 г). Темно-коричневу суміш перемішували при 90 °C протягом 18 год. Жовто-коричневу реакційну суміш розбавляли толуолом (700 мл), охолоджували до кімнатної температури та двічі екстрагували водою. Органічний шар відокремлювали, висушували над сульфатом магнію та концентрували у вакуумі. Сировий продукт розбавляли 300 мл гексану, перемішували протягом 1 год. та відфільтровували з одержанням оранжевої твердої речовини (68 г), яку очищали колонковою хроматографією (силікагель, 20 % етилацетат/гептан). Об'єднані та концентровані фракції суспендували в гексані, перемішували протягом 17 год., відфільтровували та висушували у вакуумі з одержанням (S)-трет-бутил-2-(4-(дифенілметиленаміно)феніл)морфолін-4+ карбоксилату (54,1 г, 89 %) у вигляді жовтої твердої речовини. МС (ISP): 443,3 ([M+H] ). d) (S)-трет-Бутил-2-(4-амінофеніл)морфолін-4-карбоксилат Суспензію (S)-трет-бутил-2-(4-(дифенілметиленаміно)феніл)морфолін-4-карбоксилату (54,1 г), форміату амонію (116 г) та 5 % палладію на вугіллі (6,5 г) в метанолі (930 мл) перемішували при 60 °C протягом 2 год. Реакційну суміш фільтрували та концентрували у вакуумі. Залишок розчиняли в етилацетаті та воді. Органічну фазу двічі екстрагували 0,5 M водною HCl. Об'єднані водні фази підлуговували 2 M водним NaOH та двічі екстрагували дихлорметаном. Органічні фази висушували над сульфатом магнію, фільтрували та висушували у вакуумі з одержанням (S)-трет-бутил-2-(4-амінофеніл)морфолін-4-карбоксилату (31,95 г, 94 %) у вигляді білуватої + твердої речовини. МС (ISP): 279,1 ([M+H] ). e) (S)-трет-Бутил-2-(4-(6-(2,2,2-трифторетокси)нікотинамідо)феніл)морфолін-4-карбоксилат До перемішуваної суспензії (S)-трет-бутил-2-(4-амінофеніл)морфолін-4-карбоксилату (1,5 г) в ТГФ (75 мл) послідовно додавали N-метилморфолін (1,78 мл), HBTU (3,07 г) та 6-(2,2,2трифторетокси)нікотинову кислоту (1,63 г), і суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 17 год. Суспензію розбавляли EtOAc та послідовно промивали 0,5 M водною HCl, насиченим водним NaHCO3 та насиченим розсолом. Органічний шар висушували над MgSO4, фільтрували та концентрували у вакуумі. Сировий продукт очищали перекристалізацією з гептану/EtOAc (1:1) з одержанням (S)-трет-бутил-2-(4-(6-(2,2,2трифторетокси)нікотинамідо)феніл)морфолін-4-карбоксилату (2,11 г, 81 %) у вигляді білої + твердої речовини. МС (ISP): 482,1 ([M+H] ). f) (S)-N-(4-(Морфолін-2-іл)феніл)-6-(2,2,2-трифторетокси)нікотинаміду гідрохлорид До перемішуваної суспензії (S)-трет-бутил-2-(4-(6-(2,2,2трифторетокси)нікотинамідо)феніл)морфолін-4-карбоксилату (2,11 г) в діоксані (8 мл) додавали по краплях розчин хлористого водню в діоксані (16,7 мл, 4 M розчин), і суміш нагрівали при 60 °C протягом 2 годин. Реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури, розбавляли діоксаном, та кристалічний продукт збирали фільтруванням, промиваючи Et2O. Продукт висушували у вакуумі з одержанням (S)-N-(4-(морфолін-2-іл)феніл)-6-(2,2,2трифторетокси)нікотинаміду гідрохлориду (1,75 г, 94 %) у вигляді світло-жовтої твердої + речовини. МС (ISP): 382,2 ([M+H] ). S14 (S)-N-(4-(Морфолін-2-іл)феніл)-2-(трифторметил)ізонікотинаміду гідрохлорид 16 UA 112527 C2 F F F N H N O O N H 5 Сполуку, зазначену в заголовку, одержали за аналогією з прикладом S4, використовуючи 2(трифторметил)ізонікотинову кислоту (CAS 131747-41-6) замість 6-(2,2,2трифторетокси)нікотинової кислоти на стадії e). Беловата тверда речовина. МС (ISP): 352,3 + ([M+H] ). S15 (S)-1-(4-Фторбензил)-3-(4-(морфолін-2-іл)феніл)сечовини гідрохлорид F H N H N O O N H 10 15 20 25 a) (S)-трет-Бутил-2-(4-(3-(4-фторбензил)уреїдо)феніл)морфолін-4-карбоксилат До перемішуваного розчину (S)-трет-бутил-2-(4-амінофеніл)морфолін-4-карбоксилату (100 мг) в ДМФ (3,5 мл) послідовно додавали триетиламін (62 мкл) та 1-фтор-4(ізоціанатометил)бензол (58,4 мкл), і суміш перемішували при 60 °C протягом 17 год. Суспензію охолоджували до кімнатної температури, потім розбавляли водою та двічі екстрагували EtOAc. Об'єднані органічні фази послідовно промивали водою та насиченим розсолом. Органічний шар висушували над MgSO4, фільтрували та концентрували у вакуумі. Залишок очищали флешхроматографією (силікагель; градієнт: EtOAc/гептан) з одержанням (S)-трет-бутил-2-(4-(3-(4фторбензил)уреїдо)феніл)морфолін-4-карбоксилату (164 мг, кількісно) у вигляді білої твердої + речовини. МС (ISP): 374,0 ([M+H-C4H8] ). b) (S)-1-(4-Фторбензил)-3-(4-(морфолін-2-іл)феніл)сечовини гідрохлорид До перемішуваної суспензії (S)-трет-бутил-2-(4-(3-(4-фторбензил)уреїдо)феніл)морфолін-4карбоксилату (163 мг) в ТГФ (9 мл) додавали по краплях розчин хлористого водню в діоксані (1,42 мл, 4 M розчин), і суміш нагрівали при 60 °C протягом 6 годин. Реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури, розбавляли EtOAc, та кристалічний продукт збирали фільтруванням, промиваючи Et2O. Продукт висушували у вакуумі з одержанням (S)-1-(4фторбензил)-3-(4-(морфолін-2-іл)феніл)сечовини гідрохлориду (101 мг, 73 %) у вигляді білої + твердої речовини. МС (ISP): 330,1 ([M+H] ). S16 (S)-1-(3-Ціанофеніл)-3-(4-(морфолін-2-іл)феніл)сечовини гідрохлорид H N H N O O N H N 30 Сполуку, зазначену в заголовку, одержали за аналогією з прикладом S7, використовуючи 3ізоціанатобензонітрил (CAS 16413-26-6) замість 1-фтор-4-(ізоціанатометил)бензолу на стадії a). + Беловата тверда речовина. МС (ISP): 323,2 ([M+H] ). S17 (S)-6-Хлор-N-(4-(морфолін-2-іл)феніл)нікотинаміду гідрохлорид Cl H N N O O N H 35 17 UA 112527 C2 5 10 15 20 25 30 Сполуку, зазначену в заголовку, одержали за аналогією з прикладом S4, використовуючи 6хлорнікотинову кислоту (CAS 5326-23-8) замість 6-(2,2,2-трифторетокси)нікотинової кислоти на 37 + 35 + стадії e). Беловата тверда речовина. МС (ISP): 320,1 ([{ Cl}M+H] ), 318,1 ([{ Cl}M+H] ). Функціональна активність in vitro агоністів TAAR1 на рецепторі TAAR1 миші Рекомбінантні клітини HEK293, що експресують TAAR1 миши, вирощували при 37 °C та 5 % CO2/95 % повітря в 250 мл культуральних флаконах Falcon в 30 мл культурального середовища. Середовище для клітинної культури містило DMEM з високим вмістом глюкози, фетальну сироватку теляти (10 %, інактивовану нагрівання протягом 30 хв при 56 °C), генетицин G418 (500 мкг/мл) та пеніцилін/стрептоміцин (1 %). Клітини збирали при 80-90 % конфлюентності. Потім культуральне середовище видаляли з культуральних флаконів, клітини промивали один раз 5 мл ФСБ (фетальна сироватка теляти). Після видалення промивального розчину додавали 5 мл розчину трипсин/ЕДТА протягом 5 хв при 37 °C. Потім 45 мл культурального середовища додавали до 5 мл розчину відкріплених клітин, та сумарно 50 мл переносили в пробірку на 50 мл Falcon (ref: 2070), пробірку центрифугували при 1300 об/хв протягом 3 хв при КТ, і культуральне середовище відкидали. Осад клітин ресуспендували у свіжому культуральному середовищі та доводили до 5×10E5 клітин на мілілітр. Потім клітини висівали в 96-лунковий планшет (BIOCOAT 6640 фірми Becton Dickinson) багатоканальною піпеткою (100 мкг/лунку, 50000 клітин/лунку) та інкубували протягом 20 год. при 37 °C. Аналіз цАМФ: Середовище для клітинної культури видаляли і клітини промивали один раз ФСБ. Додавали 50 мкл ФСБ (AMIMED без ендотоксинів: 8-05F00-1) з 1 мМ IBMX, та клітинам давали інкубуватися протягом 30 хв при 37 °C та 5 % CO2/95 % повітря. Потім додавали 50 мкл (наприклад) 20 мкМ розчину сполуки або 50 мкл стимулювальної концентрації 50 % бета-PEA в ФСБ (AMIMED без ендотоксинів) з 1 мМ IBMX, і клітини знов інкубували протягом 30 хв при 37 °C, як вказано вище. Після інкубації клітини піддавали лізису 50 мкл 3× розчином Detection Mix, що містить Ru-цАМФ, Alexa700-цАМФ Ab та буфер для лізису, протягом щонайменше 60 хв (краще 2 год.) при КТ при сильному струшуванні. Флуоресценцію вимірювали на NanoScan (зчитувальний пристрій IOM) (збудження 456 нм, випромінювання 630 та 700 нм). Сполуки демонструють значення EC50 (мкМ) на TAAR1 миши в діапазоні менше 0,01 мкМ, як показано в наведеній нижче таблиці. Значення ефективності (% еф.) обчислені відносно фенілетиламіну, агоністична активність якого прийнята за 100 %. Приклад S1 S2 S3 S4 S5 S6 35 40 45 EC50 (мкМ) % ефективності 0,0020 90 % 0,0018 65 % 0,0013 67 % 0,0033 65 % 0,0016 51 % 0,0014 78 % Приклад S7 S8 S9 S10 S11 S12 EC50 (мкМ) % ефективності 0,0008 57 % 0,0074 65 % 0,0017 99 % 0,0016 32 % 0,0001 45 % 0,0031 69 % Приклад S13 S14 S15 S16 S17 EC50 (мкМ) % ефективності 0,0016 54 % 0,0046 55 % 0,0006 40 % 0,0004 60 % 0,0018 39 % Подібна до антипсихотичної активність агоністів TAAR1, адитивна та синергічна по відношенню до наявного у продажу антипсихотичного засобу оланзапіну в двох тваринних моделях, показових для психозу Адитивний ефект агоністів TAAR1 та оланзапіну в тесті індукованої кокаїном локомоції у мишей Було показано, що активація TAAR1 здійснює знижувальну регуляцію дофамінергічної нейротрансмісії, у той час як інгібування TAAR1 підсилює її (Lindemann et al., 2008; Bradaia et al., 2009). Дані тестів на індуковану кокаїном та L-687414 (бензилоксіаміном) підвищену локомоторну активність у мишей вказують на те, що агоністи TAAR1 мають потенційну активність, подобну до антипсихотичної. При дозах, які створювали помірні ефекти на локомоторну активність базового рівня, сполука S2 значущо антагонізувала індуковану кокаїном підвищену локомоторну активність при 1 та 3 мг/кг ПО (перорально) у мишей. Крім того, частково активні дози S2 (0,3 мг/кг, ПО) та 18 UA 112527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 оланзапіну (0,3 мг/кг, ПО), коли їх об'єднували, викликали повністю зворотний развиток підвищеної локомоції, індукованої кокаїном (фиг. 1a). Це вказує на те, що S2 може мати адитивний ефект на наявний у продажу антипсихотичний засіб оланзапін. Також спостерігали, що, хоча дози S1 (0,1 мг/кг, ПО) та оланзапіну (0,3 мг/кг, ПО) частково антагонізували індуковану кокаїном локомоторну активність при тестуванні окремо, спостерігали повний зворотний розвиток індукованої кокаїном підвищеної локомоторної активності, коли ці сполуки комбінували (Фіг. 1b). Це вказує на те, що S1 має адитивний ефект на наявний у продажу антипсихотичний засіб оланзапін, підтверджуючи його потенціал як додаткової терапії до наявних у продажу антипсихотичних засобів. Фігура 1 Вплив на індуковану кокаїном локомоцію у мишей a) Дози S1 (0,1 мг/кг ПО) та оланзапіну (0,3 мг/кг ПО), які частково антагонізували індуковану кокаїном підвищену локомоторну активність при тестуванні окремо, показали ефект нормалізації при комбінуванні. * p ≤ 0,05, ** p ≤ 0,01, *** p ≤ 0,002 у порівнянні з групою "носій та кокаїн". b) Дози S2 (0,3 мг/кг ПО) та оланзапіну (0,3 мг/кг ПО), які частково антагонізували індуковану кокаїном підвищену локомоторну активність при тестуванні окремо, показали ефект нормалізації при комбінуванні. * p ≤ 0,05, ** p ≤ 0,01, *** p ≤ 0,002 у порівнянні з групою "носій та кокаїн". Синергічний ефект агоніста TAAR1 та оланзапіну в тесті на L-687414-індуковану локомоцію у мишей Щоб дослідити його потенційний ефект на глутаматергічну систему, S2 (0,00003–1 мг/кг, ПО) тестували в гострому досліді індукованої L-687414 (N-гідрокси-3-аміно-4-метилпіролідин-2-он, антагоніст рецептора NMDA, діючий на гліциновий сайт) підвищеної локомоції у мишей, де він дозазалежно антагонізував L-687414, при значущості в діапазоні дози від 0,003 до 1 мг/кг, ПО (Фіг. 2). Фігура 2 Вплив агоніста TAAR1 на L-687414-індуковану локомоцію у мишей L-687414-індукована локомоція: S2 (0,00003–1 мг/кг ПО) повністю антагонізував L-687414індуковану підвищену локомоторну активність від 0,003 до 1 мг/кг (зафарбовані кружки). * p ≤ 0,05, ** p ≤ 0,01, *** p ≤ 0,001 у порівнянні з носієм (пусті кружки). Крім того, частково активну дозу агоніста TAAR1 S2 (0,001 мг/кг, ПО; сірий стовпчик на Фіг. 2) додавали до зростаючих доз оланзапіну (0–0,1 мг/кг, ПО). Як показано на Фіг. 3, частково активна доза S2 (0,001 мг/кг, ПО), комбінована з неактивними дозами оланзапіну (0,02 – 0,06 мг/кг, ПО) повністю антагонізувала L-687414-індуковану локомоторну активність, вказуючи на те, що агоніст TAAR1 та оланзапін виявляють синергічні ефекти в даній мишачій моделі, показовій для шизофренії. Фігура 3 Синергізм з оланзапіном при L-687414-індукованій локомоції у мишей L-687414-індукована локомоція: S2 (0,001 мг/кг, ПО), комбінований із зростаючими дозами оланзапіну (0–0,1 мг/кг, ПО), повністю антагонізував L-687414-індуковану підвищену локомоторну активність при 0,02 та 0,06 мг/кг оланзапіну. * p ≤ 0,05, ** p ≤ 0,01, *** p ≤ 0,001 L687414+S2 у порівнянні з групою одного L-687414. Гострий ефект агоністів TAAR1 в оральному тесті толерантності до глюкози (ОГТТ) у самців звичайних мишей C57Bl6 Оральний тест толерантності до глюкози (ОГТТ) проводили у мишей C57Bl6, щоб дослідити потенційні протидіабетичні ефекти агоністів TAAR1. Самців мишей C57BL/6J (Charles River Laboratories, Lyon, France) стратифікували в групи по 8 мишей відповідно до їх маси тіла. Напередодні увечері тварини отримували 1 г корму, що відповідало періоду голодування приблизно 10 годин. В день експерименту тварини отримували агоністи TAAR1 або плацебо (0,3 % Твін 80) за 45 хв до пероральної провокації глюкозою 2 г/кг. Основним реєстрованим значенням був вміст глюкози у крові, виміряний за допомогою приладу Accu-Chek Aviva. Паралельно брали зразки крові на визначення інсуліну. S1 значно знижував відхилення глюкози у крові при 0,1 та 0,3 мг/кг, ПО, у порівнянні з носієм після провокації глюкозою (Фіг. 4a). В той же час, відхилення інсуліну були значно нижчими при введенії агоніста TAAR1 у порівнянні з носієм (Фіг. 4b). Ніякого ефекту на рівні глюкози натще не спостерігали при використанні S1. Оскільки метаболічний синдром має високу розповсюдженість при шизофренії, передбачають, що протидіабетичний ефект має позитивний вплив на паціентів з шизофренією. 19 UA 112527 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Фігура 4 Ефект S1 на AUC глюкози та інсуліну в ОГТТ у мишей S1 (0,1, 0,3 мг/кг ПО) помітно знижував AUC (0-60 хв) (a) глюкози та (b) інсуліну під час ОГТТ у мишей. Результати представлені у вигляді середнього ± SEM. Статистика: Anova, потім апостеріорний критерій Даннета (Dunnett), ** p ≤ 0,01, *** p ≤ 0,001 у порівнянні з групою носія (Veh); n=8/групу. Декілька додаткових агоністів TAAR1 (S2-8) з різними рівнями ефективності (51-90 % у порівнянні з бета-фенілетиламіном) були протестовані в ОГТТ, і усі показали значущий ефект при зниженні AUC глюкози і, якщо були протестовані, при зниженні AUC інсуліну (Фіг. 5-9). Фігура 5 Ефект S2 на AUC глюкози та інсуліну в ОГТТ у мишей S2 (0,3, 1 мг/кг, ПО) помітно знижував AUC (0-60 хв) (a) глюкози та (b) інсуліну під час ОГТТ у мишей. Результати представлені у вигляді середнього ± SEM. Статистика: Anova, потім апостеріорний критерій Даннета, *** p ≤ 0,001 у порівнянні з групою носія (Veh); n=8/групу. Фігура 6 Ефект S3 на AUC глюкози та інсуліну в ОГТТ у мишей S3 (1, 3 мг/кг ПО) помітно знижував AUC (0-60 хв) (a) глюкози та (b) інсуліну під час ОГТТ у мишей. Результати представлені у вигляді середнього ± SEM. Статистика: Anova, потім апостеріорний критерій Даннета, * p ≤ 0,05, *** p ≤ 0,001 у порівнянні з групою носія (Veh); n=8/групу. Фігура 7 Ефект S4 на AUC глюкози та інсуліну в ОГТТ у мишей S4 (0,3 мг/кг, ПО) помітно знижував AUC (0-60 хв) (a) глюкози та (b) інсуліну під час ОГТТ у мишей. Результати представлені у вигляді середнього ± SEM. Статистика: Anova, потім апостеріорний критерій Даннета, * p ≤ 0,05, *** p ≤ 0,001 у порівнянні з групою носія (Veh); n=8/групу. Фігура 8 Ефект S5 на AUC глюкози в ОГТТ у мишей S5 (30 мг/кг, ПО) помітно знижував AUC (0-60 хв) глюкози під час ОГТТ у мишей. Результати представлені у вигляді середнього ± SEM. Статистика: Anova, потім апостеріорний критерій Даннета, *** p ≤ 0,001 у порівнянні з групою носія (Veh); n=8/групу. Фігура 9 Ефекти S6, S7 та S8 (кожен 10 мг/кг, ПО) на AUC глюкози в ОГТТ у мишей S6 (10 та 30 мг/кг, ПО), S7 (10 мг/кг, ПО), та S8 (10 та 30 мг/кг, ПО) помітно знижували AUC (0-60 хв) глюкози під час ОГТТ у мишей. Результати представлені у вигляді середнього ± SEM. Статистика: Anova, потім апостеріорний критерій Даннета, ** p ≤ 0,01, *** p ≤ 0,001 у порівнянні з групою носія (Veh); n=8/групу. Фігура 10 Ефекти S9, S10 та S11 на AUC глюкози в ОГТТ у мишей a) S9 (10 мг/кг, ПО) та S10 (10 мг/кг, ПО), а також b) S11 (1 та 3 мг/кг, ПО) помітно знижували AUC (0-60 хв) глюкози під час ОГТТ у мишей. Результати представлені у вигляді середнього ± SEM. Статистика: Anova, потім апостеріорний критерій Даннета, * p ≤ 0,05, ** p ≤ 0,01, *** p ≤ 0,001 у порівнянні з групою носія (Veh); n=8/групу. Фігура 11 Ефекти S12, S13, S14, S15 та S16 на AUC глюкози в ОГТТ у мишей a) S12 та S13 (кожен 3 мг/кг, ПО), а також b) S14, S15 та S16 (кожен 1 мг/кг, ПО) помітно знижували AUC (0-60 хв) глюкози під час ОГТТ у мишей. Результати представлені у вигляді середнього ± SEM. Статистика: Anova, потім апостеріорний критерій Даннета, * p ≤ 0,05, ** p ≤ 0,01, *** p ≤ 0,001 у порівнянні з групою носія (Veh); n=8/групу. Фігура 12 Ефект S17 (0,3 та 1 мг/кг, ПО) на AUC глюкози в ОГТТ у мишей S17 (0,3 та 1 мг/кг, ПО) помітно знижував AUC (0-60 хв) глюкози під час ОГТТ у мишей. Результати представлені у вигляді середнього ± SEM. Статистика: Anova, потім апостеріорний критерій Даннета, ** p ≤ 0,01, *** p ≤ 0,001 у порівнянні з групою носія (Veh); n=8/групу. Агоністи TAAR1 зменшують зростання збільшення маси у нормальних пацюків та нормалізують зростання збільшення маси, індуковане антипсихотичним лікарським засобом оланзапіном Багато антипсихотичних лікарських засобів індукують збільшення маси у паціентів з шизофренією. Оскільки збільшення маси може призвести до серйозних ускладнень стану здоров'я та захворювань, таких як діабет, принципово важливо оцінити перспективні нові 20 UA 112527 C2 5 10 15 20 25 30 35 сполуки на тваринах на їх схильність до зміни маси. У самок пацюків лінії Спраг-Доулі використовували 14-денну схему введення S2 та оланзапіну, клінічно застосовуваного антипсихотичного лікарського засобу, який, як відомо, приводить до збільшення маси. Паралельно з вимірюванням маси тіла використовували магнітно-резонансну (МР) релаксометрію, щоб неїнвазивним способом визначити склад жирової маси у тварин. Результати показують, що S2 при 3 та 10 мг/кг ПО зменшував збільшення маси (Фіг. 13a), жирової маси (Фіг. 14a, 14c) та споживання їжи (таблиця 1) у порівнянні з тваринами, які одержували носій, не індукуючи втрату маси у порівнянні зі значеннями до обробки. Значущий ефект не був виміряний при 1 мг/кг ПО (Фіг. 13b, 14b, таблиця 1). Крім того, S2 (1 мг/кг ПО) в комбінації з оланзапіном (2 мг/кг ПО) знижував зростання збільшення маси, вміст жирової маси та споживання їжи, виміряні у пацюків, які одержували оланзапін (Фіг. 13b, 14b, таблиця 1). Це вказує на те, що S2 не індукує збільшення маси при окремому введенні і може інгібувати збільшення маси, індуковане наявним у продажу антипсихотичним засобом оланзапіном. Фігура 13 Ефекти S2 на сумарне збільшення маси у пацюків (a) S2 при 3 та 10 мг/кг, але не при 1 мг/кг, ПО, зменшував збільшення маси у самок пацюків лінії Спраг-Доули (контрасти лінійних трендів в групах S2 у порівнянні з лінійним трендом в групі носія, p=0,0024 при 3 мг/кг та p=0,012 при 10 мг/кг). (b) S2 (1 мг/кг ПО) в комбінації з оланзапіном (2 мг/кг ПО) нормалізував індуковане оланзапіном збільшення маси (лінійні тренди оланзапіну у порівнянні з носієм, p=4,6E-10; S2/оланзапін у порівнянні з носієм, p=0,41). Міжгрупові порівняння в кожен момент часу: t-критерій, * p ≤ 0,05, ** p ≤ 0,01, *** p≤ 0,001 у порівнянні з носієм; # p ≤ 0,05, ## p ≤ 0,01, ### p≤0,001 у порівнянні з групою оланзапіну; n=8/групу. Фігура 14 Ефекти S2 на вміст жирової маси у пацюків S2 (1 мг/кг ПО) в комбінації з оланзапіном (2 мг/кг ПО) нормалізував індуковане оланзапіном збільшення жирової маси у самок пацюків лінії Спраг-Доули. Значущий ефект одного S2 не був виміряний у порівнянні з групою носія. Критерій Даннета * p ≤ 0,05, ** p ≤ 0,01, *** p≤ 0,001 у порівнянні з носієм; # p ≤ 0,05, ## p ≤ 0,01, ### p≤ 0,001 у порівнянні з групою оланзапіну; n=8/групу. Таблиця 1 Ефекти S2 на сумарне споживання їжи у пацюків S2 (1 мг/кг ПО) в комбінації з оланзапіном (2 мг/кг ПО) нормалізував індуковане оланзапіном збільшення споживання їжи. Значуще зниження споживання їжи було виміряне у пацюків, які одержували S2, при 10 мг/кг; n=8/групу. Обробка Сумарне споживання їжі  SEM (г) Значення p критерію Даннета 254,9±7,0 233,8±7,4 217,0±7,3 0,18 0,0050 263,4±3,8 248,8±5,0 301,6±8,6 268,6±8,6 0,45 0,0034 0,96 Дослідження 1 Носій S2 (3 мг/кг) S2 (10 мг/кг) Дослідження 2 Носій S2 (1 мг/кг) Оланзапін (2 мг/кг) S2 (1 мг/кг) та Оланзапін (2 мг/кг) 40 45 Оланзапін і сполуки формул I, I-1, II та II-1 та фармацевтично прийнятні солі можна застосовувати як лікарські засоби, наприклад, у формі фармацевтичних препаратів. Ці фармацевтичні препарати можна вводити перорально, наприклад, у формі таблеток, таблеток з покриттям, драже, твердих та м'яких желатинових капсул, розчинів, емульсій або суспензій. Однак введення можна також здійснювати ректально, наприклад, у формі супозиторіїв, або парентерально, наприклад, у формі ін'єкційних розчинів. Сполуки формул I, I-1, II та II-1 можна переробляти з фармацевтичними інертними, неорганічними або органічними носіями для одержання фармацевтичних препаратів. Як носії для таблеток, таблеток з покриттям, драже та твердих желатинових капсул можна використовувати, наприклад, лактозу, кукурудзяний крохмаль, целюлозу або її похідні, тальк, стеаринові кислоти або їх солі тощо. Придатними носіями для м'яких желатинових капсул є, наприклад, рослинні олії, воски, жири, напівтверді та рідкі поліоли тощо. Однак, в залежности 21 UA 112527 C2 5 10 15 20 від природи активної речовини носії звичайно непотрібні у випадку м'яких желатинових капсул. Придатними носіями для одержання розчинів та сиропів є, наприклад, вода, поліоли, гліцерин, рослинна олія тощо. Придатними носіями для супозиторіїв є, наприклад, натуральні або отверджені масла, воски, жири, напівтверді або рідкі поліоли тощо. Крім того, фармацевтичні препарати можуть містити консерванти, солюбілізатори, стабілізатори, зволожувальні агенти, емульгатори, підсолоджувачі, барвники, коригенти, солі для варіювання осмотичного тиску, буфери, маскувальні агенти або антиоксиданти. Вони можуть також містити ще інші терапевтично ценні речовини. Лікарські засоби, що містять оланзапін та сполуку формул I, I-1, II та II-1 або її фармацевтично прийнятну сіль та терапевтично інертний носій, також є об'єктом даного винаходу, як і спосіб їх одержания, який включає приведення однієї чи декількох сполук формул I, I-1, II та II-1 і оланзапіну та/або фармацевтично прийнятних солей приєднання кислоти і, якщо бажано, однієї чи декількох інших терапевтично цінних речовин, в форму для введення у вигляді галенова препарату разом з одним чи декількома терапевтично інертними носіями. Дозування може варіювати в широких межах і воно повинно бути, звичайно, відрегульоване відповідно до індивідуальних потреб в кожному конкретному випадку. У випадку перорального введення дозування для дорослих може варіювати від приблизно 0,01 мг до приблизно 1000 мг за добу оланзапіну та сполуки загальних формул I, I-1, II та II-1, або відповідної кількості її фармацевтично прийнятної солі. Добову дозу можна вводити у вигляді однократної дози або в розділених дозах і, крім того, верхня межа може бути також перевищена, коли це вважають показаним. Препарат у вигляді таблетки (волога грануляція) Пп. 1 2 3 4 5 25 30 5 мг 5 125 6 30 1 167 Сполука формули I Лактоза безводна DTG Sta-Rx 1500 Мікрокристалічна целюлоза Стеарат магнію Усього мг/таблетку 25 мг 100 мг 25 100 100 30 6 6 30 30 1 1 167 167 500 мг 500 150 30 150 1 831 Метод одержання 1. Змішують пп. 1, 2, 3 та 4 і гранулюють з дистильованою водою. 2. Висушують гранули при 50 °C. 3. Пропускають гранули через придатне здрібнювальне обладнання. 4. Додають п. 5 та змішують протягом трьох хвилин; пресують на придатному пресі. Препарат у вигляді капсули Пп. 1 2 3 4 5 35 Ингредієнти Ингредієнти 5 мг 5 159 25 10 1 200 Сполука формули I Водна лактоза Кукурудзяний крохмаль Тальк Стеарат магнію Усього мг/капсулу 25 мг 100 мг 25 100 123 148 35 40 15 10 2 2 200 300 Метод одержання 1. Змішують пп. 1, 2 та 3 в придатному змішувачі протягом 30 хвилин. 2. Додають пп. 4 та 5 та змішують протягом 3 хвилин. 3. Заповнюють у придатні капсули. Препарат оланзапіну у вигляді таблетки 22 500 мг 500 70 25 5 600 UA 112527 C2 Пп. 1 2 3 4 5 6 5 Ингредієнти 2,5 мг 2,5 89,0 7,5 4,5 45,0 1,5 150,0 Оланзапін Лактози моногідрат Гіпролоза Кросповідон Мікрокристалічна целюлоза Стеарат магнію Усього мг/таблетку 7,5 мг 15 мг 7,5 15,0 84,0 76,5 7,5 7,5 4,5 4,5 45,0 45,0 1,5 1,5 150,0 150,0 20 мг 20,0 71,5 7,5 4,5 45,0 1,5 150,0 Метод одержання 1. Змішують пп. 1-5 та гранулюють з дистильованою водою. 2. Висушують гранули при 50 °C. 3. Пропускають гранули через придатне здрібнювальне обладнання. 4. Додають п. 6 та змішують протягом трьох хвилин; пресують на придатному пресі. Комбінований препарат Пп. 1 2 3 4 5 6 7 8 Ингредієнти Сполука формули I/Оланзапін Сполука формули I Оланзапін Лактози моногідрат Повідон K30 Кроскармелоза натрію Мікрокристалічна целюлоза Стеарат магнію Тальк Усього 5/2,5 5,00 2,50 166,25 12,50 7,50 50,00 1,25 5,00 250,00 мг/таблетку 25/2,5 25,00 2,50 146,25 12.50 7,50 50,00 1,25 5,00 250,00 100/15 мг 100,00 15,00 58,75 12,50 7,50 50,00 1,25 5,00 250,00 10 15 20 25 30 35 Метод одержання 1. Змішують пп. 1-6 та гранулюють з дистильованою водою. 2. Висушують гранули при 50 °C. 3. Пропускають гранули через придатне здрібнювальне обладнання. 4. Додають пп. 7 та 8 та змішують протягом трьох хвилин; пресують на придатному пресі. Джерела інформації: 1. Davis BA, Boulton AA (1994) The trace amines and their acidic metabolites in depression-an overview. Prog Neuropsychopharmacol Biol Psychiatry 18, 17-45. 2. Sabelli H, Fink P, Fawcett J, Tom C (1996) Sustained antidepressant effect of PEA replacement. J Neuropsychiatry Clin Neurosci 8,168-171. 3. Borowsky B, Adham N, Jones KA, Raddatz R, Artymyshyn R, Ogozalek KL, Durkin MM, Lakhlani PP, Bonini JA, Pathirana S, Boyle N, Pu X, Kouranova E, Lichtblau H, Ochoa FY, Branchek TA, Gerald C (2001) Trace amines: identification of a family of mammalian G protein-coupled receptors. Proc Nat Acad Sci USA 98, 8966-8971. 4. Bunzow JR, Sonders MS, Arttamangkul S, Harrison LM, Zhang G, Quigley DI, Darland T, Suchland KL, Pasumamula S, Kennedy JL, Olson SB, Magenis RE, Amara SG, Grandy DK (2001) Amphetamine, 3,4-methylenedioxymethamphetamine, lysergic acid diethylamide, and metabolites of the catecholamine neurotransmitters are agonists of a rat trace amine receptor. Mol Pharmacol 60, 1181-1188. 5. Branchek TA, Blackburn TP (2003) Trace amine receptors as targets for novel therapeutics: legend, myth and fact. Curr Opin Pharmacol 3, 90-97. 6. Lindemann L, Ebeling M, Kratochwil NA, Bunzow JR, Grandy DK, Hoener MC (2005) Trace amine-associated receptors form structurally and functionally distinct subfamilies of novel G proteincoupled receptors. Genomics 85, 372-385. 7. Lindemann L, Hoener MC (2005) A renaissance in trace amines inspired by a novel GPCR family. Trends Pharmacol Sci 26, 274-281. 8. Burchett SA, Hicks TP (2006) The mysterious trace amines: protean neuromodulators of synaptic transmission in mammalian brain. Prog Neurobiol 79, 223-246. 9. Berry MD (2007) The potential of trace amines and their receptors for treating neurological and 23 UA 112527 C2 5 10 15 psychiatric diseases. Rev Recent Clin Trials 2, 3-19. 10. Wolinsky TD, Swanson CJ, Smith KE, Zhong H, Borowsky B, Seeman P, Branchek T, Gerald CP (2007) The trace amine 1 receptor knockout mouse: an animal model with relevance to schizophrenia. Genes Brain Behav 6, 628-639. 11. Lindemann L, Meyer CA, Jeanneau K, Bradaia A, Ozmen L, Bluethmann H, Bettler B, Wettstein JG, Borroni E, Moreau JL, Hoener MC (2008) Trace amine-associated receptor 1 modulates dopaminergic activity. J Pharmacol Exp Ther 324, 948-956. 12. Xie Z, Miller GM (2009) Trace amine-associated receptor 1 as a monoaminergic modulator in brain. Biochem Pharmacol 78,1095-1104. 13. Sotnikova TD, Caron MG, Gainetdinov RR (2009) Trace amine-associated receptors as emerging therapeutic targets. Mol Pharmacol 76, 229-235. 14. Bradaia A, Trube G, Stalder H, Norcross RD, Ozmen L, Wettstein JG, Pinard A, Buchy D, Gassmann M, Hoener MC, Bettler B (2009) The selective antagonist EPPTB reveals TAAR1mediated regulatory mechanisms in dopaminergic neurons of the mesolimbic system. Proc Natl Acad Sci USA 106, 20081-20086. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 20 25 30 35 40 45 50 1. Комбінація, що включає оланзапін та сполуку S2 = (S)-4-(3-фтор-2-метилфеніл)-4,5дигідрооксазол-2-іламін, для лікування шизофренії та маніакальних епізодів, обумовлених біполярними розладами, при зниженій стрівальності метаболічного синдрому. 2. Комбінація за п. 1, що включає оланзанін та сполуку S2 = (S)-4-(3-фтор-2-метилфеніл)-4,5дигідрооксазол-2-іламін, для лікування шизофренії та маніакальних епізодів, обумовлених біполярними розладами, з протидіабетичною ефективністю. 3. Комбінація за п. 2, що включає оланзапін та сполуку S2 = (S)-4-(3-фтор-2-метилфеніл)-4,5дигідрооксазол-2-іламін, для лікування шизофренії та маніакальних епізодів, обумовлених біполярними розладами, з протидіабетичною ефективністю, яка приводить в результаті до зниження відхилення вмісту глюкози у крові. 4. Комбінація за п. 2, що включає оланзапін та сполуку S2 = (S)-4-(3-фтор-2-метилфеніл)-4,5дигідрооксазол-2-іламін, для лікування шизофренії та маніакальних епізодів, обумовлених біполярними розладами, з протидіабетичною ефективністю, яка приводить в результаті до зниження жирової маси та маси тіла. 5. Застосування комбінації за п. 1, що включає оланзапін та сполуку S2 = (S)-4-(3-фтор-2метилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін, для лікування шизофренії та маніакальних епізодів, обумовлених біполярними розладами, при зниженій стрівальності метаболічного синдрому. 6. Застосування комбінації за п. 1 для одержання лікарського засобу для лікування шизофренії та маніакальних епізодів, обумовлених біполярними розладами, при зниженій стрівальності метаболічного синдрому. 7. Застосування комбінації за п. 2 для одержання лікарського засобу для лікування шизофренії та маніакальних епізодів, обумовлених біполярними розладами, з протидіабетичною ефективністю. 8. Застосування комбінації за п. 3 для одержання лікарського засобу для лікування шизофренії та маніакальних епізодів, обумовлених біполярними розладами, з протидіабетичною ефективністю, яка приводить в результаті до зниження відхилення вмісту глюкози у крові. 9. Застосування комбінації за п. 4, що включає оланзапін та сполуку S2 = (S)-4-(3-фтор-2метилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін, для одержання лікарського засобу для лікування шизофренії та маніакальних епізодів, обумовлених біполярними розладами з протидіабетичною ефективністю, яка приводить в результаті до зниження жирової маси та маси тіла. 10. Фармацевтична композиція, що містить комбінацію оланзапіну та сполуки S2 = (S)-4-(3фтор-2-метилфеніл)-4,5-дигідрооксазол-2-іламін за п. 1, разом з фармацевтично прийнятними ексципієнтами, для лікування шизофренії та маніакальних епізодів, обумовлених біполярними розладами, при зниженій стрівальності метаболічного синдрому. 24 UA 112527 C2 25 UA 112527 C2 26 UA 112527 C2 27 UA 112527 C2 28